Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

О.І.СВИРИДОВ

ІНАТОМІЯ

ЛЮДИНИ

За редакцією професора

ІІ.Бобрика

Затверджено Міністерством

охорони здоров'я України

як підручник для студентів

стоматологічних факультетів

вищих медичних навчальних

закладів III — IV рівнів

акредитації

Київ

ВИЩА ШКОЛА-

2000

УДК 611.01 (075.8)

ББК 28.8бя73

С24

Рецензент — завідувач кафедри нормальної анатомії

Дніпропетровського медичного університету доктор медичних

наук, професор В. Д. Маковецький

Редакційна група літератури з медицини

Редактори: Л.Д. Іваненко, Я.О.Мироненко

Свиридов О. І.

С24 Анатомія людний: Підручник / За ред. І, І, Бобри-

ка. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с: іл.

ВВИ 5-11-001933-9

Викладено основні відомості про будову тіла людини. Ко-

жен орган чи систему розглянуто з точки зору онто- і філогене-

зу в порівняльному і функціональному плані.

У підручнику використано матеріал видання російською мо-

вою (Вища шк. — 1983 р.), який частково перероблено.

Анатомічну термінологію подано відповідно до нової Міжна-

родної анатомічної номенклатури, кінцевий варіант якої було

прийнято в 1997 р. в Сан-Паоло.

Для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних

навчальних закладів. Підручником можуть користуватися сту-

денти інших факультетів.

ББК 28.8бя73

ISB.N1 5-11-001933-9

Свиридов Олександр Іванович

(1900—1973)

Практична і наукова діяльність Олександра Івановича

Свиридова після закінчення медичного факультету

Томського університету була активною і багатогранною:

учень академіка А. Г. Савіних, брав участь в організації

Томського онкологічного інституту, був першим його

директором, захистив кандидатську дисертацію, на посаді

доцента Томського медичного інституту займався

викладацькою і науковою діяльністю.

Друга світова війна — лікар-хірург на фронті, полон,

втеча, партизанський табір; нагороди за участь у війні.

Після демобілізації за станом здоров'я змушений

залишити улюблену працю хірурга. З 1946 по 1973 р.

на посаді доцента працював на кафедрі анатомії

Київського медичного інституту. У 1959 р. — доктор

медичних наук. Наукову діяльність і понад 50 наукових

праць присвятив лімфатичній системі людини.

Автор першого в світі атласу лімфатичних капілярів

і першого в Україні підручника з анатомії людини для

студентів вищих медичних навчальних закладів,

який було видано двічі російською, а третє,

ювілейне, видання — українською мовою.

Блискучий викладач анатомії, пропагандист наукових

і науково-популярних знань. Інтелігентний,

широко освічений, з величезним практичним І життєвим

досвідом, активний, енергійний,

доброзичливий — таким його любили студенти.

Таким він залишився в пам'яті багатьох.

зміст

Передмова 7

Вступ 8

Історичний нарис 9

Сучасні методи анатомічного дослідження 17

Становище людини в природі 18

Розділ 1. Загальні відомості про тіло

людини 19

Орієнтування в розташуванні частин тіла,

орієнтувальні площини 19

Ділянки тіла й орієнтувальні лінії . 20

Організм і його цілісність 21

Тканини 22

Органи 23

Система органів, апарат 23

Внутрішньоутробний період розвитку

людини 24

Поза утробний розвиток людини 27

Типи конституції людини 28

ЗО

Вікові зміни черепа 55

Статеві відмінності черепа 57

Рентгеноанатомія черепа 57

Критика расистських теорій краніології 57

Хребтовий стовп 59

Скелет грудної клітки 64

Ребра • 64

Груднина 65

Форма грудної клітки 66

Ембріогенез кісток грудної клітки 67

Скелет кінцівок 68

Кістки верхньої кінцівки 68

Кістки нижньої кінцівки 73

Сполучення кісток 83

Класифікація сполучень кісток 83

Безперервні сполучення 83

Розділ 2. Апарат руху та опори

Кістки (система скелета)

Форма і розвиток кісток

череп

Кістки черепа

Череп у цілому

Анатомічна мінливість форми черепа

Переривчасті сполучення

Сполучення черепа

Сполучення хребтового стовпа

Хребтовий стовп у цілому

Сполучення грудної клітки

Сполучення верхньої кінцівки

Сполучення грудного пояса

Сполучення вільної верхньої кінцівки 96

Сполучення нижньої кінцівки 100

Сполучення тазового пояса 100

Сполучення вільної нижньої кінцівки 101

М'язи (м'язова система) 108

Загальна міологія 108

Спеціальна міологія 112

М'язи голови 112

Фасції голови 119

М'язи шиї 119

Шийна фасція 124

М'язи спини 124

Фасції спини 127

М'язи грудної клітки 128

Діафрагма 130

Фасції грудної клітки 131

М'язи живота 132

Фасції живота 133

М'язи верхньої кінцівки 136

Фасції верхньої кінцівки 146

М'язи нижньої кінцівки 150

Фасції нижньої кінцівки 161

Основи антропометрії 165

Антропометричні точки 165

Розділ 3. Вчення про внутрішні органи

(Спланхнологія) 168

Травна система 169

Порожнина рота 171

Прпсінок рота 171

Власне порожнина рота 192

Глотка 200

Стравохід 202

Шлунок 203

Тонка кишка 206

Товста кишка 209

6 зміст

Великі залози травного апарату 214

Печінка 215

Підшлункова залоза 217

Черевна порожнина, очеревина 218

Дихальна система 224

Порожнина носа 224

Гортань 226

Трахея 229

Бронхи 230

Легені 231

Плевра 233

Середостіння 234

Проекція меж плеври і легень

на грудну стінку 234

Рентгеиоанатомія органів

дихальної системи 235

Сечова система 237

Нирка 237

Сечовід 240

Сечовий міхур 240

Статева система 241

Жіноча статева система 241

Внутрішні жіночі статеві органи 241

Зовнішні жіночі статеві органи 244

Чоловіча статева система 246

Внутрішні чоловічі статеві органи 246

Зовнішні чоловічі статеві органи 249

Промежина 254

Розділ 4. Залози внутрішньої секреції 256

Щитоподібна залоза 256

Прищитоподібні залози 257

Загруднинна залоза 257

Гіпофіз 258

Шишкоподібна залоза 258

Надниркова залоза 259

Ендокринна частина підшлункової залози 259

Клубочки 259

Впутрішньосекреторна частина

статевих залоз 259

Розділ 5. Серцево-судинна система 261

Схема кровообігу 263

Кровообіг плода 264

Осердя 264

Серце 265

Судини малого кола кровообігу 273

Судини великого кола кровообігу 274

Аорта 274

Вени великого кола кровообігу 292

Лімфатична система 303

Лімфатичні капіляри 303

Лімфатичні судини 304

Грудна протока 305

Регіонарні лімфатичні вузли 306

Органи кровотворення 310

Червоний кістковий мозок 310

Селезінка 310

Розділ 6. Нервова система

Центральна нервова система

(Спинний

мозок

Головний мозок

Ромбоподібний мозок

Середній мозок

Передній мозок

Проміжний мозок

Кінцевий мозок

Оболонки мозку

Оболонки спинного мозку

Оболонки головного мозку

Провідні шляхи центральної нервової

системи

Аферентні (висхідні) нервові шляхи

Еферентні (низхідні) нервові шляхи

Екстрапірамідна частина нервової

системи

Сітчастий утвір

Периферична нервова система

Спинномозкові нерви

Задні гілки спинномозкових нервів

Передні гілки спинномозкових нервів

Черепні нерви

Нюховий нерв (І)

Зоровий нерв (II)

Окоруховнй нерв (ПІ)

Блоковий нерв (IV)

Трійчастий нерв (V)

Відвідний нерв (VI)

Лицевий нерв (VII)

Присінково-завитковнй нерв (VIII)

Язикоглотковнй нерв (IX)

Блукаючий нерв (X)

Додатковий нерв (XI)

Під'язиковий нерв (XII)

Автономна частина периферичної

нервової системи

Симпатична частина

Парасимпатична частина

Автономні сплетення

Розділ 7. Органи чуття

Орган зору (око)

Очне яблуко

Додаткові структури

Шляхи зорового аналізатора

Вухо

Зовнішнє вухо

Середнє вухо

Внутрішнє вухо

Шляхи присінково-завиткового

органа

Орган нюху

Орган смаку

Загальний покрив

Грудь

Index terminorum

312

314

317

320

324

326

328

336

337

339

341

342

343

344

353

354

356

361

363

364

365

366

368

371

373

374

376

378

379

380

382

385

386

387

388

389

391

ПЕРЕДМОВА

Підручник «Анатомія людини» відомого українського ана-

тома проф. О. І. Свиридова, виданий видавництвом «Вища

школа» (1976, 1983), був першим профілізованим виданням

для студентів санітарно-гігієнічних факультетів вищих

медичних навчальних закладів.

Підручник О. І. Свиридова відрізняється від інших підруч-

ників з анатомії людини цікавими самобутніми поглядами,

тлумаченнями, особистими оцінками різноманітних питань

морфології людини, що сприяло високоерудованому і тала-

новитому авторові створити не тільки оригінальний підруч-

ник для студентів, а й цікаву книгу про анатомію людини,

її із задоволенням читають крім професіоналів читачі ши-

рокого кола, у яких виникає бажання ознайомитися з будо-

вою тіла людини.

У цьому виданні підручника О. І. Свиридова, адаптова-

ному для студентів стоматологічного факультету, збере-

жено як оригінальний зміст, так і стиль автора. Дещо роз-

ширено відомості щодо анатомії зубів, щелеп, м'язів, кро-

вопостачання, іннервації голови. Вважаємо, що цим підруч-

ником, який уперше виходить українською мовою, можуть

користуватися крім студентів стоматологічного і санітар-

гю-гігієнічиого студенти інших факультетів. Адже до цьо-

го часу в Україні немає підручника з нормальної анатомії

українською мовою, рекомендованого МОЗ України для ви-

щих медичних навчальних закладів.

Крім того, особлива цінність підручника полягає в тому,

що всю анатомічну термінологію приведено у відповідність

до останньої Міжнародної анатомічної номенклатури, прий-

нятої у 1997 р. в Сан-Паоло.

«Вступ» та «Історичний нарис» до підручника написано

проф. Є. І. Даниловою, «Розвиток анатомії в Україні» —

проф. І. І. Бобриком.

Проф. І. І. Бобрик

ВСТУП

Назва науки «анатомія» (людини, тва-

рин, рослин) походить від грецького сло-

ва anatemno — розтинати, розчлеиятн, роз-

сікати, і ЇЇ суть полягає у вивченні будови

організмів та їх органів шляхом розтину

тканин. Ця наука належить до біологіч-

них наук, об'єднаних під загальним тер-

міном «морфологія» (від грецьк. тог-

рію — форма, logos — вчення).

Морфологія (термін ввів німецький

поет і природознавець В. Гете у 1817 р.)

не обмежується лише констатацією відо-

мостей про форму і структуру різних ча-

стин тіла (нормальних, патологічних, ви-

родливих тощо), одержаних на різних ме-

тодичних рівнях (макроскопічному, мі-

кроскопічному, клітинному, молекулярно-

му тощо). Вона з'ясовує також розвиток

органів і організму в цілому під впливом

різних чинників (функціональних, кліма-

то-географічнпх тощо). Потрібно визна-

ти, що в історичному народженні багатьох

морфологічних наук пріоритетність ана-

томії була, як правило, значною.

У кінці XIX — на початку XX ст. з мор-

фології вичленувався і розвинувся її роз-

діл — еволюційна морфологія, мета якої

полягає у вивченні організмів і окремих

органів в онтогенезі та філогенезі.

Анатомія людини як самостійна наука

тривалий час (до XIX ст.) залишалась у

більшості випадків описовою (звідси ви-

никла описова анатомія), тобто вона об-

межувалась лише описуванням, називан-

ням і класифікацією органів та систем.

Тривалий час завданням анатомів було

тільки вивчення дещо штучно усередне-

ного (без урахування варіантів) нормаль-

ного без патологічних відхилень організ-

му людини (звідси бере початок нормаль-

на анатомія).

В епоху Відродження і в усі наступні

часи до наших днів світова наука збага-

чувалася відкриттями, які пояснювали не

лише певні явища, а й причини їх виник-

нення та розвитку. У пошуках істини вчені

все частіше стали виходити за межі окре-

мих наук. Іншими словами, відбувався

процес інтенсивного взаємопроникнення

різних галузей знань. Не поминула ця

прогресивна тенденція також анатомію

людини, яка вбирала результати відкриттів

у численних галузях знань, насамперед у

сфері природничих наук.

Наслідком цього процесу стала сучас-

на анатомія людини, що перетворилася на

одну з фундаментальних дисциплін ме-

дицини. Не втративши права називатися

нормальною, вона, на відміну від анатомії

патологічної, топографічної, спортивної,

значно збагатила свій теоретичний зміст,

розширила медичні завдгшня і одночасно

озброїлась найновішими методами дослі-

дження.

Отже, можна сказати, що сучасна ана-

томія людини — це біологічна наука, яка

вивчає форму і будову тіла людний, що

зумовлені функцією і морфофункціональ-

ними змінами, які відбуваються в часі

(історичний процес, індивідуальний роз-

виток), просторі (в різних регіонах зем-

ної кулі) та під впливом різних чинників

(кліматогеографічнпх, екологічних, соці-

альних, генетичних, функціональних).

Одне з центральних місць у сучасній

анатомії посідає з'ясування нерівномір-

Історичний нарис 9

ності розвитку органів у процесі станов-

лення та еволюції людини, а одночасно

історичного формування і функціональ-

ного взаємозв'язку різних структур, що

визначає цілісність організму.

Сьогодні особливу увагу лікарів слід

спрямовувати на з'ясування морфофунк-

ціональної адаптації різних органів і орга-

нізму людини в цілому до забрудненого зов-

нішнього середовища (повітря, грунту, води

й особливо продуктів харчування) різни-

ми хімічними речовинами, важкими мета-

лами, радіонуклідами тощо. Лікар-стома-

толог повинен пам'ятати, що значні відхи-

лення вмісту забруднювальних хімічних

речовин від гранично допустимого, як пра-

вило, негативно впливають на морфофунк-

ціональний стан зубощслепного апарату:

пізнє прорізування зубів у дітей чи раннє

випадіння зубів у дорослих, найчастіше

внаслідок пародонтозу, досить часта ано-

малія форми коронок, патологічний при-

кус тощо. Усе це набуває особливого зна-

чення, коли лікар змушений працювати в

екологічно несприятливих зонах.

Велике значення для майбутніх лікарів-

стоматологів має засвоєння топографічно-

го розміщення органів відносно скелета

чи інших органів, проекції різних анато-

мічних утворів (нервові та судинні стов-

бури, місця їх виходу з кісткових каналів,

вивідні протоки слинних залоз та ін.) на

шкіру тих частин тіла, що вивчають, а та-

кож на будову міжфасціальних щілин су-

динно-нервових пучків. Це допоможе в

практичній роботі, особливо під час опе-

рацій (наприклад, реконструктивні опе-

рації щелеп, видалення пухлин верхньо-

щелепних (гайморових) пазух, розкриття

одонтологічних абсцесів і вогнищ періос-

титу, перев'язування сонної артерії при

травмах кореня язика чи щелеп, трахео-

томії тощо).

Варто звернути увагу на те, що користь

знання анатомії може бути також опосе-

редкованою (непрямою). Йдеться, наприк-

лад, про анатомо-функціональиі дослід-

ження, проведені на великій кількості

людей різних регіонів, результати яких

накопичують для порівняно молодої на-

уки — ергономіки, яка вивчає людину та

її діяльність в умовах виробництва, орга-

нізацію робочих місць, удосконалення вер-

статів, раціональну будову приладів з руч-

ним керуванням (особливо швидкісних)

тощо.

Під час облаштування стоматологічних

кабінетів велику увагу приділяють зруч-

ним стоматологічним кріслам, виготовлен-

ня яких потребує анатомічних знань, а

саме: конституціональних типів людей, які

проживають у певних регіонах, пропорцій

тіла, висоти над підлогою (у пололсенні

стоячи і сидячи) різних антропометрич-

них точок.

Дуже важливо, щоб стоматолог для опе-

рації мав удосконалені інструменти, особ-

ливо борприлади, для створення яких тре-

ба детально знати морфофункціональні

особливості верхніх кінцівок людини.

Нарешті, для успішної праці лікаря

потрібне достатнє і раціональне освітлен-

ня, що також потребує точних знань про

функціональні можливості органа зору

людини. Слід пам'ятати, що зручне робо-

че місце підвищує працездатність люди-

ни, запобігає передчасному втомленню,

гарантує високу якість праці.

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

Перші анатомічні знання зародилися ще

в сиву давнину (13 — 17 тис. до н. є.), тоб-

то задовго до появи писемності. Найві-

рогідніші відомості про будову тіла лю-

дини, що дійшли до наших днів, належать

медицині Стародавнього Китаю (2 тис. до

н. е.), Стародавньої Індії (1 тис. до н. е.)

і особливо Стародавнього Єгипту (З —

2 тис. до н. е.), де потреба у знанні ана-

томії була пов'язана головним чином із

бальзамуванням тіла померлих.

Пізніше у Стародавній Греції під впли-

вом видатних філософів Геракліта (близь-

ко 520 — 460 рр. до н. е.) і Демокріта

(460 — 370 рр. до н. е.) виникають деякі

реалістичні уявлення про будову і функції

10 ВСТУП

органів тіла людини. Так, старогрецький

лікар і натурфілософ Ллкмеон (близько

500 р. до н. е.) вперше робить припущен-

ня про те, що центром психічної діяльності

є головний мозок. Разом з тим старогрець-

кий філософ Арістотель (384 — 322 pp.

до н. є,), визнаючи у людини розумну душу,

вважав, що вона, як і воля, міститься в

серці.

Знаменитий лікар античного світу Гіп-

пократ (460 — 377 pp. до н, є,), який бага-

то уваги приділяв вивченню будови тіла

людини, створив оригінальне вчення про

конституцію людини відповідно до його

міркувань про соки організму: sanquis —

кров, phlegma — слиз, choli — жовч, те-

laena choli — чорна жовч. Тому тривалий

час у медицині розрізняли такі типи кон-

ституції: сангвінік, флегматик, холерик і ме-

ланхолік. Гіппократ, якого вважають бать-

ком європейської медицини, дуже невираз-

но, але вперше визначив замкнутість кро-

воносної системи.

Одним із центрів медичної науки й ана-

томії у давні часи була Александрія. Твор-

цем анатомії, який дав їй сучасну назву,

був придворний лікар Птолемея (Єгипет)

Герофіл (близько 300 р. до н. е.). Він,

розтинаючи трупи, описав головний мозок,

його оболони й венозні пазухи, вперше

детально розповів про дванадцятипалу

кишку, передміхурову залозу, чітко розріз-

няв нерви, артерії та вени, хоч нічого не

знав про кровообіг. Його співвітчизник

Еразистрат (350 — 300 pp. до н. є.) вив-

чав судинну систему, нервові стовбури

(вперше поділивши їх на рухові та чут-

ливі), досліджував м'язи, серцеві клапани

і лімфатичні (хілоносні) судини.

Староримський період розвитку анато-

мічної науки пов'язаний з іменем видат-

ного лікаря Клавдія Галена (131—201),

який, розтинаючи трупи тварин (зокрема

мавп), уперше створив класифікацію

кісток, описав вени головного мозку, йому

належить загалом правильна характерис-

тика (дійшла до нашого часу) нюхових,

зорового, окорухового, блокового, трійчас-

того, присінково-завиткового, лицевого,

блукаючого, під'язикового нервів. Разом

з тим у науці про будову і функції орга-

нізму Гален припустився багатьох поми-

лок через метафізичні концепції, головним

чином перенесення на людину анатоміч-

них відомостей, отриманих під час розти-

ну трупів тварин.

У наступні часи, аж до епохи Відрод-

ження, підґрунтям наукових досліджень і

практики медичної освіти була анатоміч-

на література, створена Гіппократом, Ге-

рофілом, Еразистратом і особливо Гале-

ном. Найбільш вагомий внесок у розви-

ток прогресивних анатомічних ідей антич-

ного світу зробили анатоми Середньої Азії,

насамперед видатний учений і поет Ібн

Сіна (Авіценна) (980-1037).

В епоху Відродження, славну велики-

ми відкриттями в усіх галузях наукових

знань, значного розвитку набула також

наука про будову тіла людини, найяскра-

віше відображена у безсмертній книзі

Андреаса Везалія (1514 — 1564) «De

corporis humani fabrica» (1543), а також у

працях його сучасників: Габріеля Фал-

лопія (1523 — 1562) і Бартоломєо Євста-

хія (1510— 1574). Ці та деякі інші великі

сподвижники науки (Боталло, Фабрицій,

Арранцій, Варолій, Баугін, Спігелій) де-

тально описали основні анатомічні струк-

тури організму людини, що й сьогодні є

загальновизнаними.

Під кінець епохи Відродження анато-

мія людини в основному завершила свій

розвиток як описова наука. Філософськи

ж одержані анатомічні факти у той час

або не обґрунтовувались зовсім, або це

робилося з позицій умоглядних, зокрема

стародавніх натурфілософських уявлень.

Прибічники натурфілософських по-

глядів (Окен, 1781-1851; Карус, 1789 —

1869, та ін.) внесли до біологічної науки

чимало цінних і прогресивних для свого

часу знань, головним чином у вигляді та-

лановитих здогадок. Таким є уявлення, що

все живе в природі (у тому числі й люди-

на) розвивається, думка про паралелізм

ембріогенезу людини з послідовною низ-

кою етапів історичного розвитку тварин

тощо. Разом з тим, замінюючи непізнані

ще факти і явища фантастичними домис-

лами, натурфілософи ввели до морфології

багато надуманих положень, наприклад