Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

Кістки (система скепета) 41

гребеня решітчастої кістки, є місцем при-

кріплення твердої мозкової оболони й

продовжується в борозну верхньої стріло-

вої пазухи.

Очноямкова частина (pars orbitalis)

складається з двох (правої й лівої) тон-

ких пластинок трикутної форми, розташо-

ваних горизонтально. Кожна пластинка

переднім краєм з'єднана з відповідним

надочноямковим краєм лобової луски,

заднім краєм утворює шов з клиноподіб-

ною кісткою, присереднім — обмежує ре-

шітчасту вирізку (incisura ethmoidalis)

(див. мал. 17), в якій міститься дірчаста

пластинка решітчастої кістки. По краях

цієї вирізки є ряд решітчастих ямочок, які,

накладаючись на комірки решітчастого

лабіринту (див. с. 42), сполучаються з

ними. Найглибші передні ямочки ведуть

до парної повітроносної лобової пазухи

(sinus frontalis), закладеної в товщі ниж-

нього відділу лобової луски. На верхній

поверхні очноямкової частини розташовані

численні пальцеві втиснення — відбитки

мозкових звивин. Нижня поверхня ввігну-

та, рівна. Поблизу її зовнішнього краю

міститься ямка сльозової залози (fossa

glandulae lacrimalis).

Носова частина лобової кістки (pars

nasalis) — це частина нижнього краю лус-

ки, яка позаду межує з переднім краєм

решітчастої пластинки, а спереду — з но-

совими кістками і лобовими відростками

верхньої щелепи. Ця масивна кісткова

пластинка має вигляд спрямованих дони-

зу численних остей, з яких найбільша —

носова (spina nasalis) — розташована по-

середині.

Скостеніння. Лобова кістка розви-

вається із сполучної тканини з двох точок

скостеніння, які з'являються на другому

місяці ембріогенезу. Лобові пазухи фор-

муються наприкінці першого року життя.

Дві кісткові половини (права й ліва) ло-

бової луски зростаються до двох років.

Решітчаста кістка (os ethmoid ale)

(мал. 18, а, 6) — непарна. Розташована

посередині, попереду тіла клиноподібної

кістки. Бере участь в утворенні основи

черепа та очної ямки і належить до скла-

ду кісткових стінок порожнини носа.

Мал. 18. Решітчаста кістка (os

ethmoid

ale): •

а — вид зверху: / — lam. perpendicularis; 2 — concha

nasalis media; '} — crista galli; 4 — labyrinthus ethmoidalis;

5 — lam. orbitalis; 6 — lam. cribrosa;

6 — вид збоку (справа): / — crista galli; 2 — labyrinthus

ethmoidalis; j — lam. perpendicularis; 4 — concha nasalis

media; 5 — lam. orbitalis.

Кістка складається з дірчастої й перпен-

дикулярної пластинок і решітчастого ла-

біринту.

Дірчаста пластинка (lamina cribrosa)

розташована горизонтально. Спереду та

з боків межує з решітчастою вирізкою

лобової кістки, а ззаду — з переднім краєм

тіла клиноподібної кістки. Через численні

отвори пластинки проходять нюхові нер-

ви й судини.

Перпендикулярна пластинка (lamina

perpendicularis) ніби розділена на дві час-

тини: верхню меншу, але масивну, що діста-

42 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 19. Бічна стінка кісткової носової порож-

нини, носові раковини

(concliae nasales):

І — concha nasalis media; 2 — concha nasalis superior; 3 —

sinus sphenoidal is; 4 — processus ptcrygoidcus (lam.

medialis); 5 — os palatinum (lam. perpendicularis); 6, S —

palatum osseum; 7 — canalis incisivus; 9 — meatus nasi

inferior; 10 — concha nasalis inferior; 11 — meatus nasi

niedius; 12 — meatus nasi superior; 13 — sinus frontalis.

Мал.

20.

Сльозова кістка

(os

lacrimale)

(вид ззовні):

/ — sulcus lacrimalis; 2 — crista lacrimalis posterior; 3 —

fossa lacrimalis; 4 — hamulus lacrimalis.

ла назву півнячого гребеня (crista galli), і

нижню велику, тонку, яка бере участь в

утворенні кісткової перегородки носа.

Решітчастий лабіринт (labyrinthus

ethmoidalis) складається з конгломерату

тонкостінних кісткових комірок, які з'єд-

нуються між собою і ніби підвішені до

нижньої поверхні дірчастої пластинки з

обох боків перпендикулярної пластинки.

Кожна половина лабіринту зовні вкрита

сльозовою кісткою і очноямковою плас-

тинкою лабіринту, зверху прикрита відпо-

відною половиною дірчастої пластинки і

комірками очноямкової частини лобової

кістки, а ззаду безпосередньо прилягає до

передньої поверхні тіла клиноподібної

кістки.

На присередній стінці лабіринту вільно

звисають у носову порожнину верхня й

середня носові раковини (conchae nasales

superior et media) (мал. 19). Під серед-

ньою носовою раковиною міститься вели-

кий решітчастий пухир (bulla ethmoidalis),

який разом з гачкуватим відростком (pro-

cessus uncinatus), що відходить вперед і

донизу від середньої носової раковини,

обмежує півмісяцевий розтвір (hiatus

semilunaris), що веде до верхньощелепної

(гайморової) пазухи (див. «Верхня ще-

лепа», с. 43), і решітчасту лійку (infun-

dibulum ethmoidale), яка сполучається з

лобовою пазухою.

Скостеніння. Решітчаста кістка

формується з хрящової закладки носової

плакоди (капсули). Перші точки скосте-

ніння з'являються на п'ятому місяці ем-

бріогенезу. Усі частини кістки зростаються

на шостому році життя.

Нижня носова раковина (concha na-

salis inferior) (див. мал. 19) — тонка ви-

пукла пластинка. У кістці розрізняють три

відростки (сльозовий, верхньощелепний і

решітчастий) і два краї: один вільно зви-

сає в порожнину носа, а другий прикріп-

люється до раковинних гребенів верхньо-

щелепної і піднебінної кісток, а також до

краю отвору, що веде до верхньощелепної

пазухи.

Скостеніння — на п'ятому місяці

внутрішньоутробного розвитку.

Сльозова кістка (os lacrimale) (мал.

20) — парна тонка овальна пластинка, що

бере участь в утворенні медіальної стінки

очної ямки (мал. 21). Внутрішня її по-

верхня обмежує лабіринт решітчастої

кістки. На зовнішній поверхні видно вер-

тикальний задній сльозовий гребінь (crista

lacrimalis posterior), який обмежує сльо-

зову борозну ззаду.

Кістки (система скепета) 43

Скостеніння — первинне, з однієї

точки, що з'являється на третьому місяці

внутрішньоутробного розвитку.

Носова кістка (os nasale) (див. мал.

19, 21) — парна невелика чотирикутна пла-

стинка, яка з'єднується зверху з лобовою

кісткою, зовні — з лобовим відростком

верхньої щелепи, зсередини — з одно-

йменною кісткою другої сторони. Нижній

край кістки вільний і бере участь в утво-

ренні грушоподібного отвору (apertura

piriformis).

Скостеніння. Розвивається з однієї

точки скостеніння, яка з'являється на тре-

тьому місяці ембріогенезу.

Леміш (vomer) (мал. 22) — кісткова

чотирикутна пластинка, яка бере участь в

утворенні перегородки носа. Краї леме-

ша з'єднані таким чином: верхній — з кри-

лами лемеша (alae vomeris) з тілом і дзьо-

бом клиноподібної кістки, нижній — з

носовим гребенем верхньої щелепи і го-

ризонтальною пластинкою піднебінної

кістки, передній — з перпендикулярною

пластинкою решітчастої кістки та хрящем

перегородки носа. Задній край вільний,

бере участь в утворенні хоан (див. с. 51).

Скостеніння. Леміш розвивається

з двох сполучнотканинних пластинок, які

в міру скостеніння (початок на третьому

місяці ембріогенезу) зливаються між со-

бою.

Верхня щелепа (maxilla) (мал. 23, а, б)

парна, є твердою основою вісцерального

черепа. Бере участь у формуванні очної

(ки, порожнин носа і рота; належить до

повітроносних кісток. У кожній верхній

щелепі розрізняють тіло й чотири відрост-

ки: лобовий, виличний, піднебінний і комір-

ковий.

Тіло верхньої щелепи (corpus maxi-

llae) за формою нагадує неправильну

тригранну призму, в якій є передня, очно-

ямкова, підскронева та носова поверхні.

Передня поверхня (fades anterior)

верхньої щелепи з обох • боків має увіг-

нутість, y центрі якої є іклова ямка (fossa

-lina). Нижче від неї розташований ряд

коміркових випинів, які відповідають зуб-

им корінцям. Згори ця поверхня обме-

жена підочноямковим краєм (margo іп-

Мал. 21. Очна ямка (orbita) (внутрішня стінка)

і крилопіднебінна ямка (fossa pterygopalatine):

1 — os frontale; 2 — os lacrimale; 3 — fossa sacci lacrimalis;

4 — os nasale; 5 — sinus maxillaris; 6 — processus pte-

rygoidcus; 7 — fossa pterygopalatine; S ~ °s ethmoidalc

(lam. orbitalis); ') — os sphenoidale

Мал. 22. Кісткова перегородка (septum nasi

osseum ):

1 — os sphenoidale; 2 — mandibula; 3 — maxilla; 4 —

vomer; 5 — lam. perpendicularis ossis ethmoidalis; в — os

nasalc; 7 — crista galli; S — os frontale.

44 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 23. Верхня щелепа (maxilla, права):

а — вид ззовні: / — processus frontalis; 2 — crista lacrimalis

anterior; 3 - sulcus lacrimalis; 4 — margo infraorbital is; 5 -

for. infraorbitale; 6 — incisure nasalis (бере участь в утво-

ренні aperture piriformis); 7 — fossa canina; S — spina nasalis

anterior; 9 — juga alvcolaria; 10 — arcus alvcolaris; // -

tuber maxillae; 12 — sulcus infraorbitalis; 13 - processus

zygoniaticus; 14 — facics orbitalis;

6 — вид зсередини: / — processus frontalis; -2 — margo lacrimalis;

3 — sulcus lacrimalis; 4 — sinus maxillaris; 6 — processus

alvcolaris; 5,7 — processus palatinus; 8 — canal is incisivus.

fraorbitalis), нижче від якого міститься

иідочноямковий отвір (foramen infraor-

bitale) для судин і однойменного нерва,

збоку — вилично-комірковим гребенем, що

є зовнішнім орієнтиром ДЛЯ стоматологів,

оскільки визначає місце введення голки

під час проведення позаротової тубераль-

ної анестезії. Присередиьо передня поверх-

ня відмежована від носової поверхні но-

совою вирізкою (incisura nasalis), на ниж-

ньому краї якої випинається передня но-

сова

ОСТЬ

(spina

nasalis

anterior).

Очноямкова поверхня (faciès orbitalis)

обернена до порожнини очної ямки, має

вигляд гладенької кісткової пластинки, яка

піднімається дещо назад. Ця поверхня

зсередини обмежена нижнім краєм сльо-

зової кістки (щелепно-сльозовий шов) і

ніжним краєм очноямкової пластинки ре-

шітчастої кістки (щелепно-решітчастий

шов), спереду — підочноямковим краєм,

який переходить латерально у виличний

відросток кістки, а медіально — в передній

сльозовий гребінь. Задній край очноямко-

вої поверхні тіла верхньої щелепи разом

з нижнім краєм очноямкової поверхні ве-

ликих крил клиноподібної кістки утворює

нижньоочноямкову щілину. На задній ді-

лянці очноямкової поверхні, приблизно

посередині, розташована під очноямкова

борозна (sulcus infraorbitalis), яка спере-

ду переходить в однойменний канал, що

закінчується підочноямковим отвором.

Підскронева поверхня (faciès infratem-

poralis) обернена дозаду і назовні, зайня-

та горбом верхньої щелепи з кількома

отворами на верхівці, через які проходять

судинні та нервові гілки до коренів

верхніх великих кутніх зубів. Задня ді-

лянка підскроневої поверхні утворює пе-

редню стінку крилопіднебінної ямки (див.

с 54).

Носова поверхня (faciès nasalis) — це

внутрішня поверхня вертикальної тонкої

кісткової пластинки у вигляді неправиль-

ного чотирикутника. На ізольованій кістці

в межах верхньозаднього кута пластинки

видно великий верхньощелепний розтвір

(hiatus maxillaris), який веде до просторої

верхньощелепної пазухи (sinus maxillaris).

На черепі цей розтвір значно звужується

великим решітчастим пухирем і гачкува-

тим відростком решітчастої кістки. Спе-

реду від розтвору спускається донизу до-

сить глибока і широка сльозова борозна, а

перед нею видно розташований горизон-

Кістки (система скелета) 45

тально раковинний гребінь, де фіксується

передній край нижньої носової раковини.

Позаду розтвору на межі з підскроневою

поверхнею, де прилягає перпендикулярна

пластинка піднебінної кістки, проходить

навскіс зверху донизу і ззаду допереду

велика піднебінна борозна, що утворює

стінку великого піднебінного каналу.

Відростки верхньої щелепи. Лобо-

вий відросток (processus frontalis)

має вигляд вертикальної вузької пластин-

ки, яка позаду межує з сльозовою, звер-

ху — з лобовою і присередньо — з носо-

вою кістками. На бічній поверхні відрос-

ток має передній сльозовий гребінь і сльо-

зову вирізку, яка з борозною сльозової

кістки утворює початкову частину иосо-

сльозового каналу. На носовій присередній

поверхні відростка міститься горизонталь-

ний решітчастий гребінь — слід при-

кріплення середньої носової раковини

решітчастої кістки.

В и л и ч н и й відросток (processus

zygoniaticus) розташований збоку на сти-

ку передньої й підскроневої поверхонь тіла

верхньої щелепи; має неправильну фор-

му і з'єднується з однойменною кісткою

зубчастим швом.

Піднебінний відросток (pro-

cessus pal atinus) — це товста горизонталь-

на кісткова пластинка, з'єднана з комірко-

вою дугою. Разом з таким самим відрост-

ком протилежної сторони він утворює

більшу частину кісткового піднебіння.

Нижня поверхня піднебінних відростків

шорстка, верхня гладенька і біля середин-

ного шва утворює носовий гребінь (crista

nasalis), який спереду закінчується перед-

ньою носовою остю. Позаду піднебінний

відросток з'єднується з горизонтальною

пластинкою піднебінної кістки. В порож-

нині носа до носових гребенів прилягає

леміш.

Поблизу переднього кінця та з боку но-

сового гребеня є різцевий отвір (foramen

incisivum), який веде до парного каналу.

Всередині кістки обидва канали з'єдну-

ються в один різцевий канал, що відкри-

вається на нижній поверхні твердого під-

небіння. У передній ділянці нижньої по-

верхні кісткового піднебіння іноді видно

різцевий шов — слід зрощення з обома

верхніми щелепами різцевої кістки, Що

закладається з окремого зачатка.

Комірковий відросток (pro-

cessus alvcolaris) є ніби продовженням

донизу тіла верхньої щелепи у вигляді ду-

гоподібно зігнутого кісткового валу, обер-

неного випуклістю допереду; він розви-

вається й формується в міру розвитку та

прорізування зубів. З одного боку комір-

ковий відросток з'єднується міжщелепним

швом з таким самим відростком з проти-

лежного боку. Вільний край відростка, що

має вигляд масивної коміркової дуги

(arcus alvcolaris), займає нижньопереднє

півколо тіла верхньої щелепи, на якому

розташовані зубні комірки (alveoli den-

tales) для корінців восьми верхніх зубів.

Зубні комірки відокремлені одна від од-

ної кістковими міжкомірковими перего-

родками (septa interalveolaria); комірки

багатокореневих зубів містять міжкореневі

перегородки (septa interradicularia), що

розмежовують корені зубів. На передній

поверхні тіла верхньої щелепи 'кожній

комірці відповідає комірковий випин (jugа

alvcolaris). Випини легко промацуються

іззовні через ясна. Знаючи довжину і

ширину підвищення, можна уявити розмі-

ри й форму кореня зуба.

Комірковий відросток складається з

внутрішньої і зовнішньої пластинок ком-

пактної речовини, а також губчастої речо-

вини між ними. Зовнішня пластинка тон-

ша за внутрішню, особливо в ділянці роз-

ташування передніх зубів. Будова комір-

кового відростка характеризується знач-

ними індивідуальними змінами, що пов'я-

зано з розвитком, прорізуванням і випа-

дінням зубів. У разі випадіння постійних

зубів атрофуються відповідні комірки, а

при випадінні всіх зубів атрофується весь

комірковий відросток.

Скостеніння. Верхня щелепа роз-

вивається на основі сполучної тканини; точ-

ки скостеніння (до шести) з'являються в

різних місцях кістки в середині другого міся-

ця внутрішньоутробного життя, і вже через

місяць усі вони зливаються в одну кістку.

Верхньощелепна пазуха починає розвива-

тися па п'ятому місяці ембріогенезу.

46 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 24. Піднебінна кістка (os palatinuni) (вид

зсередини):

/ — incisure sphenopalatina; 2 — processus sphenoidalis;

J — faciès nasalis; 4 — processus pyramidalis; 5 — lam. ho-

rizontal is; 6 — crista nasalis; 7 — lam. perpendicularis; 8 —

processus orbitalis.

Мал. 25. Вилична кістка (os zygomaticum):

I — processus frontalis; 2 — faciès temporalis; S — processus

temporalis; •/ — faciès orbitalis.

Піднебінна кістка (05 раїаНпит) (мал.

24) парна; розташована за верхньою ще-

лепою, разом з нею бере участь в утво-

ренні порожнин рота й носа і складається

з двох тонких, з'єднаних під прямим ку-

том чотирикутних пластинок — горизон-

тальної і перпендикулярної.

Горизонтальна пластинка (lamina

horisontalis) з'єднується своїм переднім

краєм із заднім краєм піднебінного від-

ростка верхньої щелепи, присередньо —

з таким самим краєм однойменної кістки

протилежної сторони, задній край —

вільний. Носова поверхня пластинки рівна

й присередньо обмежена носовим гребе-

нем, що є продовженням однойменного

гребеня верхньої щелепи і ззаду закін-

чується задньою носовою остю (spina na-

salis posterior). На піднебінній поверхні

пластинки є кілька малих піднебінних

отворів, через які проходять судини й нер-

ви до піднебінної кістки, а також один

великий отвір, що веде до великого підне-

бінного каналу.

Перпендикулярна пластинка (lamina

perpendicularis) має дві поверхні — верх-

ньощелепну й носову. На верхньощелепній

поверхні, яка прилягає до крилоподібно-

го відростка клиноподібної кістки та су-

сідньої з ним ділянки верхньої щелепи,

навскіс проходить велика піднебінна бо-

розна, що з однойменною борозною верх-

ньої щелепи утворює піднебінний канал.

Носова поверхня рівна, гладенька. На ній

є решітчастий гребінь для з'єднання з се-

редньою носовою раковиною та раковин-

ний гребінь — місце прикріплення ниж-

ньої носової раковини.

На верхньому краї перпендикулярної

пластинки розташовані два відростки: оч-

ноямковий, що приростає до задньої ділян-

ки очноямкової поверхні верхньої щеле-

пи, та клиноподібний, який з'єднується з

нижньою поверхнею тіла клиноподібної

кістки. Між цими відростками міститься

клинопіднебінна вирізка (incisura spheno-

palatina), яку зверху прикриває тіло кли-

ноподібної кістки і яка утворює одно-

йменний отвір.

Від місця, де з'єднуються перпендику-

лярна і горизонтальна пластинки підне-

бінної кістки, позаду, дещо донизу й на-

зовні, відходить масивний пірамідальний

відросток (processus piramidalis), який весь

заходить до крилоподібної вирізки одно-

йменного відростка клиноподібної кістки.

Скостеніння. Піднебінна кістка

розвивається як первинна з однієї точки

Кістки (система скелета) 47

скостеніння, що з'являється на четверто-

му-п'ятому місяці ембріогенезу.

Вилична кістка (os zygomaticum) (мал.

25) парна. Розташована між верхньоще-

лепною, скроневою і лобовою кістками.

Зміцнює лицеву частину скелета черепа і

впливає на формування типу лиця. У кістці

розрізняють бічну (лицеву), скроневу та

очноямкову поверхні. На кожній поверхні

є отвір (вилично-лицевий, вилично-скро-

невий і вилично-очноямковий) для прохо-

дження судин і нервів. Кістка має два

відростки: скроневий (processus temporalis)

і лобовий (processus frontalis). Перший з

виличним відростком скроневої кістки

формує виличну дугу (arcus zygomaticus),

другий — бере участь в утворенні бічної

стінки очної ямки.

Скостеніння. Точки скостеніння

(до трьох) у виличній кістці виникають

на другому-третьому місяці ембріогенезу.

Зростається з прилеглими кістками у різні

строки ембріогенезу.

Нижня щелепа (mandibula) (мал. 26) —

нижня частина лицевого скелета. Бере

участь в утворенні порожнини рота. Кіст-

ку поділяють на тіло (горизонтальна ма-

сивна широка дуга, обернена випуклістю

допереду) і дві вертикальні гілки.

Тіло нижньої щелепи (corpus тап-

dibulae) має верхній і нижній краї та дві

поверхні: зовнішню і внутрішню. Ниж-

ній край, щільніший і масивніший, є осно-

вою нижньої щелепи; на верхньому краї

розташовані зубні комірки. Він назива-

ється комірковою частиною нижньої ще-

лепи. Шістнадцять зубних комірок утво-

рюють коміркову дугу (arcus alveolaris).

Зубні комірки, так само, як і на верхній

щелепі, розділені міжкомірковими та між-

кореневими перегородками.

На передній поверхні тіла нижньої ще-

лепи по серединній лінії є властивий лише

сучасній людині трикутної форми підборід-

ний виступ (prohiberantia mcntalis), з обох

боків якого видно підборідні горбики (по

одному з кожного боку). Деіцо латеральні-

ше, на рівні приблизно другого нижнього

кутнього зуба, з кожного боку є підборідний

отвір (foramen mentale), що сполучається з

каналом нижньої щелепи (див. с. 48).

Мал. 26. НИЖНЯ щелепа (mandibula):

а — вид ззовні: / — caput mandibulac; 2 — processus

coronoklcus; S — incisure mandibulac; 4 — for. mandibulac;

5 — protubcrantia mcntalis; в — for. mentale; 7 — corpus

mandibulac; <S' — canalis mandibulac (розкритий); ') —

angulus mandibulac; 10 — tuberositas masseterica; // — ra-

mus mandibulac;

6 — вид зсередини: / — for. mandibulac; 2 — lin. mylo-

hyoidea; 3 — spina mcntalis; 4 — fovea sublingualis; 5 —

tuberositas ptcrygoidca; 6 — fovea submandibularis; 7 -

fossa digastrica; S — angulus mandibulac.

За підборідним отвором починається

коса лінія (linea obliqua), передній кінець

якої розташований, як правило, на рівні

5 —6-го зуба, задній без різких меж пере-

ходить у передній край гілки нижньої

щелепи й закінчується біля основи вінце-

вого відростка. Поблизу верхнього краю

передньої поверхні тіла кістки поздовж-

ньо проходять коміркові вигини, що є

відображенням коренів зубів.

На задній поверхні тіла нижньої щеле-

пи по серединній лінії розташована добре

розвинута підборідна ость (spina mentalis)

(є лише у сучасної людини), на якій фіксу-

ються м'язи язика і підборідно-під'язико-

вий м'яз. Трохи нижче і збоку розташо-

48 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

вана у вигляді горизонтального гребеня

иіелепно-під'язикова лінія (linea mylohy-

oidca) — місце прикріплення одноймен-

ного м'яза, а також верхнього м'яза — стис-

кача глотки. З обох боків над цією лінією

є ледь помітне заглиблення — під'язико-

ва ямка, де розміщена під'язикова слинна

залоза, а знизу до цієї лінії на рівні 5 —

7-го зуба прилягає більш чітка піднижньо-

щелепна ямка піднижньощелепної зало-

зи. Ще нижче, поблизу серединної лінії,

біля нижнього краю тіла нижньої щелепи

міститься парна двочеревцева ямка, де

розташований однойменний м'яз.

Тіло нижньої щелепи сформоване із

зовнішньої і внутрішньої пластинок ком-

пактної речовини, а також губчастої речо-

вини між ними. У губчастій речовині про-

ходить нижньощелепний канал дугоподіб-

ної форми, вигнутий донизу. Найближче

канал розташований до комірки 8-го зуба.

Від каналу відходять канальці до комірок,

через які проходять судини й нерви, що

іннервують зуби і ясна нижньої щелепи.

Гілка нижньої щелепи (ramus mandi-

bulac) у вигляді чотирикутної кісткової

пластинки праворуч і ліворуч без чіткої

межі прилягає до заднього краю тіла кіст-

ки, утворюючи кут нижньої щелепи (an-

gulus mandibulac). На зовнішній поверхні

гілки поблизу кута видно жувальну гор-

бистість — місце прикріплення одноймен-

ного м'яза. На внутрішній поверхні гілки

біля кута є крилоподібна горбистість, де

фіксується присередній крилоподібний

м'яз. Трохи вище і спереду від горбис-

тості тягнеться навскіс догори й назад

щелепно-під'язикова борозна, що є ложем

для однойменних судин і нерва. Вона без-

посередньо переходить в отвір нижньої

щелепи (foramen mandibulac), від яко-

го починається канал нижньої щелепи

(canalis mandibulac), що відкривається на

передній поверхні тіла підборідним отво-

ром.

Верхній край кожної гілки нижньої ще-

лепи має два відростки: вінцевий — пе-

редній (processus coronoideus), до якого

прикріплюється скроневий м'яз, і вирост-

ковий — задній (processus condylaris) з

головкою, яка переходить зиизу в шийку.

Головкою нижня щелепа з'єднується з

відповідною западиною скроневої кістки,

а до шийки прикріплюється бічний кри-

лоподібний м'яз. На головці розташована

суглобова поверхня, що бере участь в ут-

воренні скрогіево-нижиьощелепного сугло-

ба. Між вінцевим і виростковим відрост-

ками розташована вирізка нижньої щеле-

пи (incisura mandibulae).

Гілки нижньої щелепи розгорнуті на-

зовні таким чином, що відстань між вирост-

ковими відростками більша, ніж між зов-

нішніми точками кутів щелепи. Зовнішня

пластинка гілки щелепи товща за внутріш-

ню на всьому протязі. Губчастої речови-

ни найбільше в головці та шийці нижньої

щелепи, у вінцевому відростку її значно

менше (у вигляді різноспрямованих

кісткових балок і пластинок, які обмежу-

ють комірки різної форми і розмірів).

Скостеніння. Нижня щелепа роз-

вивається як первинна кістка із сполуч-

ної тканини нижньощелепного відростка

І глоткової дуги. Точки скостеніння з'яв-

ляються по одній з кожного боку в тілі

кістки на другому місяці ембріогенезу. На

другому році життя обидві половини

кістки зростаються.

Нижня щелепа, на відміну від верхньої,

протягом життя людини дуже змінюєть-

ся. У людини, порівняно з стародавніми

викопними гомінідами та їхніми найближ-

чими зоопредками, вона не така масивна,

що пов'язано з послабленням зубощелеп-

ної системи. Внаслідок хвороб і випадін-

ня зубів різко змінюється конфігурація

кістки, а також кут нижньої щелепи. У но-

вонародженого цей кут наближається до

150°, у дорослому віці зменшується до

130 — 110°, а в похилому віці знову збіль-

шується (мал. 27).

Під'язикова кістка (os hyoideum) роз-

ташована серед м'яких тканин між ниж-

ньою щелепою і гортанню, складається з

тіла і двох пар рогів, до яких прикріплю-

ються над- і під'язикові м'язи. Кістка —

похідне другої-третьої зябрових дуг, усі її

елементи є рудиментами.

Скостеніння. В ембріогенезі під'-

язикова кістка виникає як хрящова; точ-

ки скостеніння в тілі й великих рогах з'яв-

Кістки (система скелета) 49

Мал. 27. Вікові та еволюційні зміни нижньої ще-

лепи людини (за М. Г. Іїривесом):

нижня шелепа: / — новонародженого; 2 — чоловіка ЗО років;

З — чоловіка 80 років; 4 — сучасної людини на тлі нижньої

шелепи (заштрихована) іеидельоергської людини.

ляються наприкінці внутрішньоутробно-

го періоду, а в малих — близько 40—50 ро-

ків; закінчується скостеніння у віці 50 —

60 років.

Череп у цілому

Череп, як було зазначено вище, розділя-

ють на мозковий, або нейрочереп (пеи-

госгапіит) і вісцеральний (юіїсегосгапіит).

Мозковий череп

У мозковому черепі (пеигосгапіит)

міститься головний мозок. Його порож-

нина через великий отвір потиличної кіст-

ки сполучається з хребтовим каналом; за

допомогою великої кількості отворів, ка-

налів і розтворів, через які проходять су-

дини й нерви, вона зв'язана з ділянкою

шиї та багатьма порожнинами вісцераль-

ного черепа.

Місткість порожнини мозкового чере-

па у сучасної людини коливається в до-

сить великих межах, що зовсім не свід-

чить про відмінності в ступені розумово-

го розвитку людей. Середня місткість по-

рожнини у чоловіків європейського похо-

дження становить 1450 см

, у жінок —

1350 см

У мозковому черепі розрізняють осно-

ву і склепіння. Межа між цими відділами

з кожного боку проходить уздовж надоч-

ноямкового краю лобової кістки, лобово-

виличного шва, підскроневого гребеня ве-

ликого крила клиноподібної кістки, далі

горизонтально вздовж верхнього краю

зовнішнього слухового отвору і через ос-

нову соскоподібного відростка уздовж

верхньої каркової лінії до зовнішнього

потиличного виступу.

Основу черепа (basis сгапії) поділя-

ють на внутрішню і зовнішню.

Внутрішню основу черепа (basis

cranii interna) відповідно до відбитка

рельєфу нижньої поверхні головного моз-

ку ділять на передню, середню та задню

черепні ямки (мал. 28).

Передня черепна ямка (fossa cranii

anterior) містить лобові частки великого

мозку; утворена очноямковою частиною

лобової кістки, дірчастою пластинкою ре-

шітчастої кістки і малими крилами кли-

ноподібної. Вона сполучається з порож-

Мал. 28. Внутрішня основа черепа (basis cranii

interna):

1 — crista gaili: 2 — fossa cranii anterior; 3 — lam. cribrosa

osis cthmoidalis; 4 — ala minor ossis sphenoidalis; 5 — sulcus

prechiasmatis; 6 — sella turcica (fossa hypophysialis); 7 —

dorsum sellae; S — fossa cranii media; 9 — clivus; 10 —

fossa cranii posterior; // — protubcrantia occipitalis interna;

12 — for. (occipitalc) magnum; 13 — canalis n. hypoglossi;

14 — for. jugulare; 15 — porus acusticus intcrnus; 16 — for.

ovale; 17 — for. rotundum; /<S — canalis opticus.

50 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 29. Зовнішня основа черепа (basis cranii

externa):

1 — sutura palatina mediana; 2 — palatum osscum; 3 —

ehoanac; 4 — crista infratcmporalis; 5, 7 — lam. mcdialis et

lam. lateralis processus ptcrygoidei; 6 — fossa infratcmporalis;

<S' — for. ovale; 9 — for. lacerum; 10 — for. spinosum; // —

tubcrculum pharyngeum; 12 — processus mastoidcus; 13 —

lin. nuchae inferior; 14 — lin. nuchae superior; 15 — pro-

tuberantia occipitalis externa; 16 — for. magnum; 17 — fossa

jugularis; IS — for. stylomastoideum; 19 — for. caroticum

externum; 20 — processus styloidcus; 21 — fossa mandibulars;

22 — arcus zygomaticus; 23 — vomer; 24 — spina nasalis

posterior; 25 — sutura palatina transversa.

ниною носа через численні отвори дірчас-

тої пластинки.

Середня черепна ямка (fossa cranii

media) розташована позаду передньої і

відділена від неї задніми краями малих

крил клиноподібної кістки. Середній від-

діл ЯМКИ утворений верхньою поверхнею

тіла клиноподібної кістки, де в заглибленні

турецького сідла розташований гіпофіз.

Бічні відділи середньої черепної

ЯМКИ,

яких містяться скроневі частки великого

мозку, утворені великими крилами клино-

подібної кістки, передніми поверхнями

кам'янистих частин і лускоподібними ча-

стинами скроневих кісток. Через caneáis

opticus і fissura orbitalis superior середня

черепна ямка сполучається з очними ям-

ками, за допомогою foramen rotundum —

з крилопіднебінною, a foramen ovale і

foramen spinosum — з підскроневою ям-

ками. Між бічною поверхнею тіла клино-

подібної кістки та верхівкою кам'янистої

частини скроневої кістки в ділянці кож-

ного бічного відділу середньої черепної

ямки міститься рваний отвір (foramen

lacerum), продовженням якого є кам'янис-

то-потиличний та клинокам'янистий роз-

твори, заповнені хрящем.

Задня черепна ямка (fossa cranii pos-

terior) відділена від середньої ямки верх-

німи краями кам'янистих частин скро-

невих кісток і спинкою турецького сідла.

Утворена заднім відділом тіла клинопо-

дібної кістки, задньою поверхнею кам'я-

нистої частини скроневої та нижньозадні-

ми відділами потиличної кісток. У цій ямці

розміщуються мозочок, міст і середній мо-

зок.

Задня черепна ямка сполучається з

хребтовим каналом, а також з внутрішнім

вухом (meatus acusticus internus; сапа-

liculus cochleae), ділянкою шиї (foramen

jugularae, canalis nervi hypoglossi).

Зовнішня основа черепа (basis cra-

nii externa) (мал. 29) може бути поділена

на два відділи: передній і задній.

Передній відділ зовнішньої основи че-

репа складають коміркові відростки верх-

ніх щелеп і кісткове піднебіння (palatum

osseum), що є покрівлею порожнини рота

і дном порожнини носа. Формується за

рахунок двох піднебінних відростків (пра-

вого й лівого) верхньої щелепи і двох го-

ризонтальних пластинок піднебінних кіс-

ток. У кістковому піднебінні є великий

піднебінний (canalis palatinus major) і

різцевий (canalis incisivus) канали, 1—2

малих піднебінних отвори (foramina pala-

tina minora).

До складу заднього відділу зовнішньої

основи черепа належать основна і бічна

частини, луска (до верхньої каркової лінії)

потиличної кістки; нижня поверхня кам'я-

нистих частин, барабанна частина і ниж-

ній відділ лускової частини скроневих

кісток; частина тіла і великих крил кли-

ноподібної кістки. На передній межі міс-

тяться два великих овальних отвори —