Стельмах В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін

Подождите немного. Документ загружается.

101

цілей, відмовляючись при цьому від прагнення зовнішньої та внутрішньої

стабільності національної валюти.

Проте Національний банк упевнений, що для забезпечення цілей еконо-

мічної політики Уряд має перш за все використовувати інструменти фіскаль-

ної, бюджетної політики, політики доходів тощо, потенціал впливу яких на

економічне зростання використаний ним ще не повною мірою. Це має стати

підґрунтям для підвищення внутрішнього попиту на гроші, що забезпечить

високі темпи розвитку економіки та прискорить її ремонетизацію.

Слід урахувати те, що ці процеси підтримуються, головним чином, за-

вдяки застосуванню Національним банком монетарних заходів та інстру-

ментів за умов все ще відносно повільного запровадження структурних

реформ, і тому Національному банку не завжди вдається дотримуватися

цифрових значень монетарних агрегатів, визначених Основними засадами

грошово-кредитної політики на відповідний рік. Є кілька причин такого

стану речей, основні з яких такі:

– по-перше, невизначеність щодо державної форми власності та ефек-

тивного захисту приватної власності. За цих умов фінансова система не

може сприяти захисту вартості значних матеріальних і фінансових акти-

вів, забезпечити їх здатність приносити прибуток державі та приватним

власникам, створити умови для вільного придбання та продажу цих акти-

вів на прозорих ринках. Використати права власності на свої власні акти-

ви з метою забезпечення банківської позики може лише невеликий про-

шарок населення. У результаті зайве сподіватися на великі заощадження

небагатих економічних суб’єктів, що перебувають на межі бідності. У разі

вирішення проблеми з власністю вартість навіть незначних сум накопиче-

них заощаджень може бути збільшена, даючи шанс подолати цю бідність;

– по-друге, нереформована податкова система сприяє погіршенню

структури грошової маси за рахунок зростання її готівкової частини через

прагнення суб’єктів господарювання здійснювати фінансові трансакції

поза банківською системою з метою уникнення несправедливого оподат-

кування. Таким чином розширюється тіньовий сектор, ускладнюється

стягнення податків. Для Національного банку проблема неоптимальної

структури грошової маси є однією з найважливіших, розв’язання якої

дасть змогу здійснювати дієвий контроль за монетарними агрегатами та

забезпечити ефективність монетарної політики;

– по-третє, незадоволення банківською системою України потреб еко-

номіки внаслідок відсутності відповідних законодавчих норм, які б захи-

щали банки як кредиторів, та недовіра до банківської системи суб’єктів

ринку через постійні нарікання на її негативну роботу. Це позбавляє біль-

шість населення, яке є основним внутрішнім інвестором, стимулу зверта-

тися до банківських послуг з усіма негативними наслідками для грошово-

кредитного ринку;

102

– по-четверте, залежність управління грошово-кредитним ринком від за-

проваджених державою переважно непрозорих спеціальних умов для окре-

мих галузей. Це і податкові пільги, і звільнення від сплати податків або від-

строчення їх сплати, і доступ інсайдерів до державних закупівель разом з ни-

зькою рентабельністю виробничого сектору. Все це призводить до виник-

нення заплутаного середовища, в якому немає належних умов для успішного

розвитку фінансового посередництва. Фінансовий ринок може функціонува-

ти, якщо інформація про відносну ефективність викривлена перекрученнями

податкової системи, недостовірними даними, а держава продовжує відіграва-

ти провідну роль у визначенні того, як і куди мають розподілятися ресурси.

Все це породжує непередбачуваність реального попиту на гроші, а,

отже, і встановлення кількісних орієнтирів монетарних агрегатів. Вірогід-

ність їх змін упродовж року тим вища, чим нестабільніша макроекономіч-

на ситуація в державі, особливо, якщо економічне піднесення на 60% фор-

мується за рахунок зовнішнього сектору. Тому останнім часом Національ-

ний банк дійшов висновку, що на сьогодні робити обґрунтований прогноз

динаміки монетарних агрегатів дуже складно. До цього додається цілий

ряд факторів, які не можуть бути оцінені в кількісному вимірі, але мають

суттєвий вплив на динаміку монетарних агрегатів.

У таких умовах орієнтація на кількісні критерії монетарних агрегатів,

на думку Національного банку, стає не настільки важливою. Головне – це

досягнення основних цілей монетарної політики і забезпечення виконання

затверджених показників, що характеризують загальноекономічний стан

держави в поточному періоді. З іншого боку, недотримання оголошеного

прогнозу Національного банку України може негативно вплинути на очі-

кування суб’єктів ринкових відносин та дезорієнтувати їх з відповідними

негативними наслідками для загальної фінансової стабільності.

Таким чином, якщо раніше контроль за грошовою пропозицією був

найважливішим механізмом забезпечення зовнішньої та внутрішньої ста-

більності гривні, то на сьогодні перед Національним банком постає за-

вдання забезпечити адекватність грошово-кредитної політики у процесі

досягнення цілей загальноекономічного розвитку.

На цьому етапі розвитку держави та грошово-кредитного ринку, на яко-

му вирішальними факторами утримання кількісних монетарних орієнтирів у

відповідних межах не завжди є об’єктивні умови, розроблення цільових кри-

теріїв за монетарними агрегатами поступово втрачає свою значимість для

забезпечення стабільності національної валюти та споживчих цін.

Тому поступовий перехід до прямого таргетування інфляції, як це за-

декларовано в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2008 р.,

дасть змогу Національному банку проводити монетарну адекватну загаль-

ноекономічному розвитку держави політику, не встановлюючи кількісних

орієнтирів монетарних агрегатів, обов’язкових для виконання.

103

РОЗДІЛ 2

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

2.1. Нормативно-правові засади проведення

грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика, як складова частина економічної політи-

ки держави, сприяє досягненню прогнозованих соціально-економічних

показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань інструментами

грошово-кредитного і валютного регулювання. Відповідно до чинного за-

конодавства грошово-кредитна політика є комплексом заходів у сфері

грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного

зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової

одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання

платіжного балансу [171].

Грошово-кредитну політику в Україні визначає та проводить Націона-

льний банк України. Законодавчо-нормативні засади розроблення та реалі-

зації грошово-кредитної політики в Україні визначені Законом України

«Про Національний банк України», Конституцією України, Положенням

«Про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики

та здійснення контролю за їх виконанням» [171; 72; 146]. Грошово-

кредитна політика реалізується відповідно до Основних засад грошово-

кредитної політики, які щорічно розробляються Радою Національного бан-

ку України, функціями якої є також здійснення контролю за її проведенням

та внесення уточнень до Основних засад грошово-кредитної політики у разі

зміни основних параметрів економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Рада

Національного банку України до 15 вересня розробляє Основні засади гро-

шово-кредитної політики і вносить до Верховної Ради України для інфор-

мування. Законом визначено, що Основні засади грошово-кредитної полі-

тики являють собою комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, які

дають можливість Національному банку України за допомогою інструмен-

тів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулю-

вання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення

стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для еко-

номічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних

критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми

економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціаль-

ного розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні

показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції розміру

104

дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та

торговельного балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Пра-

вові, економічні та організаційні засади формування прогнозних і прог-

рамних документів економічного та соціального розвитку України визна-

чаються Законом України «Про державне прогнозування та розроблення

програм економічного і соціального розвитку України».

Основні засади грошово-кредитної політики розробляються на основі:

прогнозів економічного і соціального розвитку України на короткостроко-

вий та середньостроковий періоди; показників проектів зведеного та дер-

жавного бюджетів України на плановий рік; аналізу очікуваних результа-

тів грошово-кредитної політики за рік, що передує тому, на який розроб-

ляються Основні засади грошово-кредитної політики. Основні засади

грошово-кредитної політики розробляються щорічно. Їх зміст складається

із викладення [146]:

– стислого огляду макроекономічної, фіскальної та монетарної ситуа-

ції в Україні за минулий і поточний роки, а також проблем, які мають міс-

це у розвитку економіки та соціальної сфери;

– очікуваних змін зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на стан

грошово-кредитного та валютного ринків;

– оцінки можливого впливу заходів державної політики у році, на

який розробляються Основні засади грошово-кредитної політики, на роз-

виток економіки та динаміку цін;

– основних параметрів грошово-кредитної політики на плановий рік

та наступні 3 роки.

В Основних засадах грошово-кредитної політики відображається та-

кож визначення та характеристика цілей грошово-кредитної політики на

наступний рік та більш тривалий період (3 роки) з урахуванням макроеко-

номічної ситуації і стану грошово-кредитної сфери; основних напрямів і

механізмів забезпечення реалізації цілі грошово-кредитної політики; узгод-

женості грошово-кредитної політики з економічною політикою Уряду.

Підготовка основних засад грошово-кредитної політики передбачає

здійснення аналізу [146]:

1) економічного і соціального розвитку України за минулий та поточ-

ний роки. В тому числі: динаміки валового внутрішнього продукту за його

складовими; інфляції та факторів її формування; проведення фіскальної

політики; зміни в соціальній сфері, які включають в себе зайнятість насе-

лення, його доходи та інше;

2) розвитку основних секторів економіки: домашніх господарств, не-

фінансових підприємств і організацій; державних фінансів; фінансового

сектору;

3) грошово-кредитного ринку та реалізації грошово-кредитної політи-

ки у минулому та поточному роках. Динаміка та джерела формування

105

монетарної бази та грошової маси; структура грошової маси; монетарні

коефіцієнти; кредити в реальний сектор економіки;

4) стану валютного ринку України, його міжбанківського та готівко-

вого сегментів, політики Національного банку України щодо здійснення

інтервенцій, рівня та динаміки обмінних курсів, змін купівельної спро-

можності гривні. Стан міжнародних резервів Національного банку України,

джерела їх формування;

5) використання інструментів, за допомогою яких здійснювалось ре-

гулювання грошово-кредитного ринку;

6) прогнозу макроекономічного розвитку України, включаючи: вало-

вий внутрішній продукт за його складовими; рівень інфляції; показники

бюджету; платіжний та торгівельний баланс; ринок праці; доходи насе-

лення та заробітну плату.

Для розробки Основних засад грошово-кредитної політики аналітичні

та інші матеріали готуються структурними підрозділами Національного

банку базуючись на основних критеріях та макроекономічних показниках

загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних пара-

метрах економічного і соціального розвитку України на відповідний пері-

од, а також на підставі власних досліджень. Відповідно до «Положення

про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики

та здійснення контролю за їх виконанням» [146] визначено перелік аналі-

тичних та інших матеріалів, які готують ті чи інші структурні підрозділи

Національного банку України для розробки Основних засад грошово-

кредитної політики.

Зокрема, Департамент економічного аналізу та прогнозування і Де-

партамент статистики та звітності готують інформацію з питань аналізу

економічного і соціального розвитку України за минулий і поточний роки

та щодо перспектив макроекономічного розвитку України на прогнозний

рік; Департамент готівково-грошового обігу – щодо стану готівкового обі-

гу в країні з метою визначення факторів впливу на динаміку та обсяги над-

ходжень та видачі готівки з кас банків; Департамент валютного регулюван-

ня – з питань валютно-курсової політики і валютного ринку; Департамент

монетарної політики – щодо основних параметрів грошово-кредитної по-

літики, стану грошово-кредитного ринку, механізмів та інструментів його

регулювання; Департамент платіжного балансу – щодо стану та можливої

динаміки показників платіжного балансу України; Департамент методоло-

гії банківського регулювання та нагляду – щодо розвитку банківської сис-

теми України.

Підготовлені у зазначеному порядку та узагальнені матеріали пода-

ються до Апарату Ради Національного банку. Для підготовки проекту Ос-

новних засад грошово-кредитної політики створюється робоча група з чи-

сла членів Ради Національного банку. Рада Національного банку згідно зі

106

статтею 33 Бюджетного кодексу України розглядає проект Основних засад

грошово-кредитної політики на наступний рік і до 1 квітня подає його до

Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України для врахування

при складанні проекту Державного бюджету України. Рада Національного

банку у термін до 15 вересня вносить розроблені Основні засади грошово-

кредитної політики на наступний рік та більш тривалий період на розгляд

Верховної Ради України для інформування.

Контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики

здійснюється Радою Національного банку шляхом аналізу інформації про

стан виконання Основних засад грошово-кредитної політики, яка надаєть-

ся Правлінням Національного банку щоквартально протягом перших 25

днів кварталу, наступного за звітним. Результати аналізу розглядаються на

засіданні Ради за доповіддю керівника робочої групи, створеної для аналі-

зу стану виконання Основних засад грошово-кредитної політики. За під-

сумками аналізу Рада Національного банку може надати Правлінню На-

ціонального банку відповідні рекомендації.

Правління як керівний орган Національного банку України приймає

рішення щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для

реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до при-

йнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності за-

безпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти.

Законом України «Про Національний банк України» визначено, що основ-

ними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є

регулювання обсягу грошової маси через [171]:

1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комер-

ційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверд-

жують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язання-

ми, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Вибір зазначених засобів та інструментів здійснюється Правлінням

Національного банку України залежно від цілей та завдань монетарної по-

літики, а також ситуації на грошово-кредитному ринку.

Відповідно чинної законодавчо-нормативної бази основною метою гро-

шово-кредитної політики утримання стабільності національної грошової

одиниці як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та

сталого соціально-економічного розвитку країни [72; 171; 119–125]. Досяг-

нення цієї мети базується на виконанні прогнозних показників монетарної

107

сфери, які спрямовані на здійснення за допомогою інструментів грошово-

кредитної політики регулювання грошового обігу та кредитування еконо-

міки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці як основної цілі

грошово-кредитної політики Національного банку України.

Такими змінними індикаторами фінансової сфери протягом

2002–2006 рр. були індекс споживчих цін, монетарна база, грошова маса

та обмінний курс гривні до долара США (табл. 2.1). З 2007 р. з переліку

прогнозних показників монетарної сфери вилучено монетарну базу. Крім

цього, зазначено, що зростання грошової маси не має статусу монетарної

цілі і відхилення від неї не вимагає автоматичного коригування грошово-

кредитної політики, а є лише приводом для детальнішого аналізу [123; 124].

Тобто основними прогнозними показниками монетарної сфери стали є

обмінний курс і індекс споживчих цін. Такі зміни є обґрунтовані, оскіль-

ки, як показала практика, одночасне виконання всіх прогнозованих інди-

каторів грошово-кредитної політики в Україні було неможливим через те,

що досягнення одного цільового показника вимагало зміни інших, які ві-

дігравали роль інструмента досягнення мети. Наприклад у 2007 р. та до

фінансової дестабілізації 2008 р., в умовах діючого в Україні валютного

режиму, що базується на прив’язці курсу гривні до долара США, відкри-

тості української економіки та значних надходжень іноземного капіталу,

Національний банк України для підтримки курсової стабільності змуше-

ний проводити валютні інтервенції з купівлі валюти, що позначається на

зростанні грошової маси та перевищенні запланованого інфляційного по-

казника. Тому монетарний, курсовий та інфляційний показники одночасно

не могли бути цільовими показниками грошово-кредитної політики.

Таблиця 2.1

Прогнозні показники монетарної сфери, визначені в Основних засадах

грошово-кредитної політики на 2002–2009 рр.

Прогнозні показники

монетарної сфери

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008* 2009

Індекс споживчих цін

(грудень до грудня), % 109,8

106–

107

105,8–

106,3

106–

107

108,5–

109,5 107,5 115,9 109,5

Монетарна база,

темпи зростання до

попереднього року, %

111–

113

117–

120

126–

132

120–

126

122–

127 – – –

Грошова маса,

темпи зростання до

попереднього року,%

118–

120

122–

127

132–

139

128–

133

127 –

132

128–

133

135–

140

130–

135

Середній за період

обмінний курс, грн.

за дол. США

5,6 5,48

5,38–

5,42

5,27–

5,31

5,0 –

5,2

4,95–

5,25

4,85

±4%

4,85

± 5%.

Джерело: узагальнено за [119–125]

* до змін, внесених рішенням Ради НБУ від 15.09.2008 №17 в Основні засади гро-

шово-кредитної політики на 2008 р. прогнозними показниками монетарної сфери були:

індекс споживчих цін – 109,6%, темпи зростання грошової маси – 130 –135%, обмінний

курс гривні до долара США 4,95–5,25 грн. / дол. США [124].

108

Як вже зазначалося, головною метою грошово-кредитної політики

Національного банку України відповідно до Конституції України є забез-

печення стабільності національної грошової одиниці. Стабільність грошо-

вої одиниці в Україні є основою для досягнення головних стратегічних

цілей, які полягають у підтримці стійкого і збалансованого економічного

розвитку, а також підвищенні зайнятості, реальних доходів та стандартів

життя населення [125].

Слід відмітити, що в чинній законодавчій базі не визначено ні сутнос-

ті категорії «стабільність грошової одиниці», ні її кількісних цільових па-

раметрів чи критеріїв, за якими можна аналізувати її досягнення. Як відо-

мо, цінова стабільність формується під впливом зовнішньої (курсової) та

внутрішньої (цінової) складових. Прогресивними нововведеннями в Основ-

них засадах грошово-кредитної політики на 2009 рік було виділення внут-

рішніх та зовнішніх аспектів цінової стабільності [125]. Зокрема, в зазна-

ченому нормативному документі визначено, що внутрішні аспекти ста-

більності національної грошової одиниці розглядатимуться в контексті

необхідності забезпечення цінової стабільності, головним критерієм якої

слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Водночас, у широкому ро-

зумінні, забезпечення цінової стабільності передбачає не тільки досягнен-

ня визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних

передумов для підтримання стабільного низькоінфляційного середовища

на довгостроковій основі та забезпечення стійкості національної грошової

одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників. Такі переду-

мови передбачають, зокрема, забезпечення збалансованого розвитку всіх

секторів фінансового ринку та поліпшення на цій основі трансмісійних

механізмів, нівелювання дисбалансу в розвитку окремих сегментів реаль-

ного сектору економіки, можливість максимального згладжування впливу

зовнішніх шоків на внутрішній ринок за рахунок швидкого перетікання

потоків капіталу, стабільність та надійність банківської системи, високий

рівень довіри до національної валюти, зменшення присутності іноземної

валюти в операціях на внутрішньому ринку та як засобу заощаджень то-

що. Забезпечення внутрішніх аспектів стабільності національної грошової

одиниці в середньостроковій перспективі розглядатиметься як пріоритет-

не завдання грошово-кредитної політики [125].

Щодо зовнішніх аспектів стабільності національної грошової одини-

ці, то в Основних засадах грошово-кредитної політики зазначено, що вони

розглядатимуться не лише з точки зору утримання обмінного курсу гривні

в певних межах, а й з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і

параметрів функціонування валютного сегменту ринку, які не мають нега-

тивного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних аген-

тів, не провокують формування та поглиблення макроекономічних, валют-

них і пруденційних ризиків, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх

109

шоків фінансового характеру. Такі критерії можуть бути забезпечені через

використання режиму керованого плавання обмінного курсу (з переходом

у перспективі до режиму вільного плавання обмінного курсу), що має су-

проводжуватися [125]:

– посиленням гнучкості обмінного курсу гривні через розширення

діапазону його можливих коливань (у результаті обмінний курс втрачати-

ме статус якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпо-

рядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності

національної грошової одиниці);

– забезпеченням прозорості та транспарентності функціонування ва-

лютного сегменту ринку через удосконалення правил роботи на ньому

учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур можливого

виходу на ринок та/або застосування відповідних регулятивних заходів з

боку Національного банку України;

– створенням та постійним удосконаленням механізмів хеджування

валютних ризиків;

– розбудовою комплексної системи моніторингу валютних ризиків,

послідовним удосконаленням механізмів контролю та протидії спекуля-

ціям, які порушують стійкість валютного ринку, застосуванням пруден-

ційних процедур для упередження накопичення банківською системою

надмірних валютних ризиків та недопущення формування інших дисбала-

нсів, пов’язаних з активним здійсненням банками та іншими суб’єктами

операцій капітального характеру в іноземній валюті;

– послідовним і системним здійсненням лібералізації валютного рин-

ку на основі чітко визначених принципів, підходів та етапності;

– ужиттям інших ринкових заходів, спрямованих на зниження рівня

доларизації економіки, зменшення зовнішніх ризиків та удосконалення

засад функціонування валютного сегменту грошово-кредитного ринку.

В Основних засадах грошово-кредитної політики останніх років за-

значаються наміри Національного банку України щодо переходу у серед-

ньостроковій перспективі до режиму, що ґрунтується на ціновій стабіль-

ності [119–125]. З цією метою, відповідно до положень Основних засад

грошово-кредитної політики на 2009 рік, Національний банку концентру-

ватиме зусилля на створенні спільно з Урядом макроекономічних, фінан-

сових та інституційних умов переходу до нового режиму. Передбачається

розроблення в першому півріччі 2009 року плану заходів з переходу до

нового монетарного режиму, який, поміж іншого, має відображати питан-

ня макроекономічної та фінансової збалансованості, застосування більш

гнучких курсових режимів, розвитку внутрішнього ринку капіталів, удос-

коналення комунікацій з громадськістю, а також удосконалення чинного

законодавства тощо [125].

110

З урахуванням середньострокових цілей грошово-кредитна політика

набуватиме більшої гнучкості. Це означатиме обмежене реагування моне-

тарними засобами на незначні відхилення від цільових орієнтирів, викли-

каних дією кон’юнктурних короткострокових шоків, які істотним чином

не впливатимуть на стабільність національної грошової одиниці в серед-

ньостроковій перспективі. Ураховуючи поступове посилення гнучкості

обмінного курсу гривні та пов’язане з цим підвищення ефективності про-

центного каналу трансмісійного механізму, Національний банк у перспек-

тиві як основний інструмент реалізації грошово-кредитної політики вико-

ристовуватиме процентну ставку. Одночасно значення такого інструмен-

ту, як офіційний курс, поступово зменшуватиметься. До того ж показники

курсу гривні та грошової маси не матимуть статусу монетарної цілі, вико-

ристовуватимуться в аналітичних цілях і відхилення від їх прогнозних

орієнтирів не вимагатиме автоматичного коригування політики, а лише

буде приводом для більш детального аналізу ситуації в економіці та на

грошово-кредитному ринку [125]. Це свідчить про те, що єдиним кількіс-

ним показником монетарної цілі центрального банку у перспективі буде

індекс споживчих цін. Такі прогресивні зміни відображають переорієнта-

цію монетарної політики Національного банку України з зовнішньої (кур-

сової) на внутрішню (інфляційну) складову стабільності національної ва-

люти, що є обґрунтованим, адже, як переконує світовий досвід, найбіль-

ший внесок монетарної політики у стимулюванні стійкого економічного

зростання в довгостроковому періоді пов’язаний із підтриманням інфляції

на низькому рівні та її передбачуваністю.

Щодо завдань грошово-кредитної політики, то найбільш актуальним

завданням у 2009 році є спрямування в межах своєї компетенції зусиль на

зниження темпів інфляції до прогнозованого Урядом показника та ство-

рення фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низько-

му рівні. Важливими завданнями також є посилення контролю за динамі-

кою корпоративного зовнішнього боргу та запобігання системним ризи-

кам фінансової нестабільності в банківському секторі. На виконання за-

значених завдань та основної мети грошово-кредитної політики Націона-

льний банк України передбачає [125]:

– посилити роль процентної політики в розвитку грошово-кредитного

ринку, у т.ч. через поліпшення регулювання короткострокових ринкових

процентних ставок, вжиття заходів щодо посилення зв’язку між коротко-

строковими, довгостроковими процентними ставками та цінами на активи,

мінімізації впливу на ставки неринкових чинників, а також за рахунок

більш тісної кореляції між обліковою ставкою та іншими ставками за опе-

раціями Національного банку України;