Скороходов В.А., Худякова І.М. Автоматизоване робоче місце менеджера

Подождите немного. Документ загружается.

Частина 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

121

належить часто зустрічатися з робочих питань, а також своїм коле-

гам з інших посольств.

Така практика заочного представлення набуває широкого

поширення. Цілком доречно після призначення на нове місце роботи

направити свої візитні картки колегам з інших організацій або фірм.

Направляючи візитні картки заочно, бажано супроводжувати їх

коротким листом або запискою з вираженням надії на продовження

знайомства. Можна зробити приписку і на самій візитній картці.

Направляючи особисту або сімейну картку заміжній жінці, ви

повинні направити її в двох примірниках. Жінка — дипломатичний

співробітник також відправляє подружжю дві свої картки.

Подружжя, що залишає візитні картки в будинку іншої подруж-

ньої пари, залишає одну візитну картку чоловіка для чоловіка і одну

сімейну картку для дружини (у Англії залишаються дві картки чоло-

віка і одна картка дружини).

Отже, відвідувач, якому господар кабінету не вручив візитку,

може передати свою картку через секретаря (або іншого співробі-

тника свого партнера) до або після зустрічі, зробивши позначку про

мету вручення візитки і вклавши її в незаклеєний конверт. Передба-

чається, що на візитку, доставлену поштою або з помічником, одер-

жувач відповідає не пізніше, ніж через 24 години: телефонує, поси-

лає лист або вручає у відповідь свою візитку. Такий вихід на новий

контакт вельми обнадіює.

При пересилці (поштою або з помічником) на візитках необхід-

но зробити деякі позначки.

На відміну від ділових візитних карток обмін особистими або

комбінованими візитними картками може відбуватися і в кінці зна-

йомства. Домовляючись про подальші контакти, цілком доречно об-

мінятися картками.

Ділові візитні картки продавців, рестовраторів, друкарів мо-

жуть пропонуватися відвідувачам і лежати на конторці. У цих ви-

падках відвідувачі можуть самі брати їх. У всіх інших випадках

картка вручається — хоча цілком доречно попросити візитку у

Скороходов В. А., Худякова І. М.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ МЕНЕДЖЕРА

122

співрозмовника, що зацікавив Вас, запропонувавши йому зазда-

легідь свою.

На візитні картки розповсюджуються загальні правила знайомс-

тва і представлення: молодший першим вручає свою візитну картку

старшому, чоловік — жінці (жінка не зобов’язана у відповідь вруча-

ти свою картку).

Обмін візитними картками при особистій зустрічі, як правило,

супроводжується невеликою бесідою. Адже візитна картка лише

закріплює представлення. Слід уникати ситуацій візитних карток

випадковим співбесідникам, як, втім, не слід чекати картки від ціка-

вого вам, але напівзнайомої людини, з яким ви обмінялися лише

парою ввічливих слів в кулуарах конференції або на загальному

прийомі.

Не нав’язуйте свою візитку! Її вручають, коли виникла зацікав-

леність протягом контактів. А це далеко не завжди відбувається при

знайомстві. Але що ж робити, якщо вам вручили візитку? Обов’яз-

ково вручіть у відповідь свою картку. Але якщо не бажаєте продов-

жувати контакти, скористайтеся не звичною робочою, а представни-

цькою. На представницькій картці немає адреси, телефонів та інших

даних для продовження контактів. Така візитка необхідна в першу

чергу тим, хто часто вимушений спілкуватися з публікою: артистам,

представникам модельного бізнесу, політикам. Представницьку ві-

зитку також можна використовувати при реєстрації на конференціях

і з’їздах, на виставках.

Історія походження візитних карток

Існує три основні версії походження візитних карток. Згідно з

першою версією, візитні картки виникли в стародавньому Китаї, в II

столітті до н. е. Китайські урядовці зобов’язані мати картки на чер-

воному папері з написаними на них ім’ям і посадою. Також було

прийнято посилати картку разом з дарунками. На таких картках пи-

салися побажання успіху, здоров’я та ім’я дарувальника. Перша

офіційна згадка про візитну картку відноситься до епохи короля

Частина 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

123

Людовика XIV. Візитна картка була гральною картою з ім’ям візите-

ра. Назва візитної картки походить з Франції — від французького

слова «vizite» — візит.

Перші візитки в Російській імперії з’явилися при Катерині II.

У той час вони були дуже химерні, з великою кількістю рослин-

них орнаментів, гербами власників. Але досить швидко наступає

епоха мінімалізму. І тоді візитки стають лаконічними і простими:

«Пушкін’» — ні прикрас, ні іншої інформації. Поступово вони

стали невід’ємним атрибутом світського життя. Виготовлення

візиток стало особливим мистецтвом, яким займалися кращі гра-

вери. Перша друкарська візитна картка була знайдена в Німеччи-

ні і датувалася 1786 роком. Після революції візитні картки вико-

ренили, оголосивши їх буржуазним пережитком. Знов візитка

з’явилася в СРСР, але вона вже розвивається за правилами

«місцевих буржуазних пережитків». За новими правилами писати

прізвище власника картки стали перед ім’ям, тоді як зарубіжні

країни залишали за собою «інші правила». Природно, це призво-

дило до збентеження. Ще одне із важливих правил «російської

візитки» — однаковий розмір, повна відмова від будь-якої вишу-

каності та розкоші.

У той час за кордоном існувало два види візитних карток: вер-

тикальний і горизонтальний. Вертикальна візитка виникла ще в кін-

ці 19 століття, а горизонтальна трохи раніше. У СРСР же здебільшо-

го переважав горизонтальний формат візитних карток. Він і до цього

дня є основним форматом. «Друге дихання» візитних карток почало-

ся з бурхливим розвитком економіки в 60-х роках XIX століття.

Візитки починають замовляти в друкарнях, пишуть від руки, ство-

рюються фірмові стилі. Спочатку візитні картки мала «верхівка»

влади. Але з приходом демократії «ця розкіш» стає доступною для

всіх. А в кінці XIX століття починається новий виток прикрашуван-

ня: різні шрифти, безбарвне тиснення (конгрев), кольорові папери,

орнаменти, емблеми, золочення обрізів, вирубка. Навіть спеціальні

конвертики для візиток.

Скороходов В. А., Худякова І. М.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ МЕНЕДЖЕРА

124

Візитка стала якимсь кичем в поліграфічній індустрії. Ввічливе

нагадування про власника картки змінилося на престижність самої

візитки. Інформація стає агресивною, вкрай індивідуальною. Почи-

нається новий бум у роботі дизайнерів: зробити візитну картку яко-

мога більш індивідуальною, використовуючи нові технології і креа-

тивне мислення. Тепер візитка стала стилем ділових відносин і оста-

точно викорінила свій старомодний стиль візитного квитка.

З історією візиток пов’язують навіть смішні випадки. У

1987 році мандрівник і відкривач, француз Лука Ріньйон потрапив в

авіакатастрофу. Політ на одномоторній сесне закінчився вельми

сумно — літак почав втрачати висоту, Ріньйон вистрибнув з нього

на висоті приблизно десяти метрів, зламав ногу і пошкодив ліву ру-

ку. Африка. 1987 рік. — «Я усвідомив, що не можу йти, не можу на-

віть розвести вогонь, кожен рух заподіює біль, але що найнеприєм-

ніше у мене абсолютно не було зброї, карт, води та їжі… Я тихенько

втрачав упевненість, в тому що побачу близьких мені людей ще

раз». Проте наступного дня Ріньйона підібрали, втім, цьому він був

зовсім не радий. Плем’я, що знайшло його, було достатньо малень-

ким — всього кілька чоловіків, кілька жінок і троє дітей. Що не за-

важало їм час від часу нападати на інші поселення і… з’їдати воро-

гів. Лука потрапив до людоїдів. Зрозумівши, що сам він пересувати-

ся не може, його вирішили з’їсти наступного дня. — «Я не знав, про

що вони говорять… Власне і вони не розуміли, що я кажу. Ми спіл-

кувалися за допомогою жестів і малюнків на землі. Але те, що мене

збираються з’їсти не викликало сумнівів. Мене мацали. Облизували-

ся, а діти… Діти хлопали себе по животу. В той момент я був пере-

ляканий неймовірно». Ріньйон спробував домовитися з гурманами,

але ні одяг, ні взуття, ні годинник не викликали їх інтересу. Абсо-

лютно випадково він знайшов в кишені декілька власних візиток і

запропонував їх просто так. — «Я не сподівався, що це щось дасть.

Просто запропонував їм подивитися на мою візитку… Я завжди

носив їх з собою, в маленьких містечках ставлення до іноземців не-

довірливе, а візитки показують, хто я такий… Ставлення відразу ж

Частина 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

125

змінюється. Дрібні чиновники в таких містечках часто бувають дуже

корисні… але тут! Тут же не урядовці. Ці люди не мали до мене ні-

яких претензій — адже я був просто їжею!» Проте візитну картку

Луки прикрашав невеликий герб Академії Мандрівників. Через кіль-

ка годин, вже в темноті його дбайливо донесли до якогось селища,

де залишили лежати біля крайнього будиночка. Потім з криками чо-

ловіки сховалися. — «Я нічого не розумів… Щось підказувало мені,

що у мене з’явився шанс». На крики збіглися місцеві жителі, які не-

гайно довезли Ріньйона до більшого поселення, де був телефон, по

якому викликали вертоліт. Госпіталізований Лука через місяць вже

самостійно пересувався на милицях. — «Слава богу, що у мене були

ці візитки з собою… Ну і, звичайно, дуже вдало, що на них був герб

академії…». На жаль, що саме справило враження ми так і не дізнає-

мось. Зате Ріньйон живий.

З бурхливим розвитком промисловості і банківської справи ві-

зитна картка стала предметом ділового етикету. Дизайн візитних ка-

рток став суворим. Найбільшого поширення візитні картки набули в

Америці.

Услід за європейськими країнами Україна все більше і більше

освоює світ візитних карток і розширює не тільки сферу їх застосування,

але й індивідуальність їх виготовлення. Наприклад, «подвійні» роз-

кладні картки поки що рідкість, але побачити їх можна все частіше.

2.2.2. Діловий одяг

Сучасна мода і строгий діловий етикет — як поєднати приємне

з корисним? У чому суть ділового іміджу? Зібраність, пунктуаль-

ність, суворість, консерватизм, стабільність, благополуччя, доста-

ток, стриманість, оперативність, акуратність. Погодьтеся, ці якості

властиві кожній діловій людині, незалежно від галузі бізнесу, в якій

вона працює. Яким же чином перекласти ці поняття на мову одягу,

аксесуарів, зачіски та інших елементів зовнішності?

Скороходов В. А., Худякова І. М.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ МЕНЕДЖЕРА

126

Більшість нас ніколи не замислювалися над тим, хто така

«ділова людина». Попросіть кого-небудь з Ваших знайомих дати

точне і повне визначення цьому поняттю, і Ви побачите, що біль-

шості запитаних важко буде відповісти на це, здавалося б, просте

питання.

Але якщо Ви запитаєте про те, як повинна виглядати ділова лю-

дина, то здебільшого відповідь починатиметься так: «Це людина в

костюмі». Звичайно, будуть названі і ввічливість, і охайний, струн-

кий вигляд, і багато інших чинників. Але головним, невід’ємним ат-

рибутом її зовнішності практично одностайно і без затримки буде

названий костюм.

І це дійсно так. Найпоширеніший і найвизначніший на сьогодні

одяг справжніх бізнесменів — це, поза сумнівом, костюм. Можна з

упевненістю сказати, що він став «робочим одягом» ділової людини.

У ньому ділові люди сідають за стіл переговорів, наносять візити, в

ньому прийнято ходити в ресторан, і так далі — всього не перера-

хувати!

Можна сказати, що костюм — це «візитна картка» людини.

Адже перш за все дивляться, як людина одягнена. Дуже часто перше

враження надовго залишається в пам’яті людей, з якими ми знайо-

мимося. Тому нехтувати своїм зовнішнім виглядом — не допустимо.

Вам важко буде змінювати той образ, який створився у людини при

першому знайомстві з Вами. Наприклад, акуратність і підтягнутість

в одязі дуже часто асоціюються з організованістю в роботі, з умін-

ням цінувати свій і чужий час. І, навпаки, розхлябаність — синонім

метушливості, забудькуватості, тобто якостей, які в спілкуванні з

людьми прийнято розцінювати негативно.

Адже неправильно підібрана краватка або сорочка (навіть якщо

вузол краватки пов’язаний бездоганно, а сорочка чудово випрасува-

на) здатні внести різнобій в загальний стиль костюма, і одяг вигля-

датиме хаотично. Варто над цим задуматися!

Тут необхідно зробити деякий відступ для того, щоб пояснити,

як правильно носити костюм і певні критерії його підбирання.

Частина 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

127

Зверніть увагу, що в нашій країні тривалий час носіння крават-

ки або костюма вважалося прерогативою великих урядовців і вищих

керівників. (Якщо костюм одягала звичайна людина, то це вважало-

ся мало непристойним; нерідко їх презирливо називали «інтелігент»,

«буржуй».

Навіть зараз, коли костюми носять відносно велика кількість

людей, нерідко вживаються зменшувально-пестливі форми слів

«костюм» і «краватка». Дуже часто можна почути іронічне — в «кос-

тюмчику», не менш рідкісний оберт — «ти сьогодні при краватці».

Подібне ставлення до костюма було сформоване кількома поко-

ліннями, які ставилися до цього виду одягу з недовірою, а часто

просто його ніколи не носили. Потреби в костюмі не виникало,

життя до цього не примушувало, а «ходити при краватці» з власної

ініціативи не мало ніякого сенсу.

Сформувалася думка про те, ніби костюм — «ненашенський»

одяг, і тому практично повністю виявилась відсутньою література

про те, як потрібно правильно носити костюм, визначили в нашій

країні справді дивовижне ставлення до костюмів і до принципів їх

шкарпетки. Краватка одягається будь-яка (лише б була), часто під

настрій; спортивне взуття в поєднанні з піджаком — явище нерідке;

костюм без краватки — в цьому деякі навіть бачать особливий шик.

На сорочці при цьому розстібаються два верхні ґудзики — вважа-

ється, що це вид відпочиваючої і розслабленої людини. Загалом,

всього не перелічити.

Ламаючи помилкові стереотипи, хотілося б розглянути всі аспекти

і правила носіння костюма, починаючи з елементарних і загальних

принципів і закінчуючи стандартами, прийнятими зараз в більшості

розвинених країн. Окремо необхідно розкрити питання про моду і

про те, як вона впливає на такий досить консервативний тип одягу,

як костюм.

Не дивуйтеся, якщо певні наведені тут істини здадуться вам аз-

бучними — адже є люди, які цього не знають!

Скороходов В. А., Худякова І. М.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ МЕНЕДЖЕРА

128

Норми, яких необхідно дотримуватися, розміщуються ніби у

порядку «ускладнення» — від найпростіших правил, які стосуються

в цілому до всього костюма, до його деталей — краватки, сорочки і

т. д. Для того, щоб легше було користуватися цим розділом книги як

повсякденним посібником, вони пронумеровані.

Більшість цих правил стосуються костюмів, які носяться повсяк-

денно, в робочій обстановці. Те, що пропонує мода, часто може не

співпадати з цими постулатами, а іноді і прямо суперечити їм. До

розмови про моду ділових костюмів ми ще повернемося і відзначи-

мо найістотніші моменти. Поки необхідно лише зазначити, що діло-

вий костюм — річ дуже консервативна. Загалом мода в більшості

своїй стосується таких «відгалужень», як, наприклад, спортивні під-

жаки, парадні костюми.

Одягнувшись за запропонованими правилами, Ви ніколи не про-

граватимете в зовнішньому вигляді тим, хто одягнений «по моді».

Правило 1. Ніколи не одягайте одночасно костюм і спортивне

взуття. Річ у тому, що це речі, несумісні за своїм призначенням.

Взуття для занять спортом не може бути використане разом з одя-

гом, в якому ніхто і ніколи спортом не займається. Відбувається по-

єднання речей, що не поєднуються.

Правило 2. Одягнувши костюм, не беріть сумку спортивного

типу. Бажано носити папери і необхідні речі в дипломаті, портфелі

або папці. Якщо все ж таки виникла необхідність, виберіть одно-

тонну сумку, без яскравих малюнків і наклейок, бажано темного

кольору.

Правило 3. Якщо Ви одягли костюм, завжди одягайте і крават-

ку. Краватка до костюма необхідна. Діловий костюм без краватки не

носиться. Виняток з цього правила — піджаки спортивного крою,

які можуть бути одягнуті навіть на футболку. Але такі піджаки

практично не використовуються в діловому спілкуванні. Абсолютно

неприпустимо носити двобортні піджаки без краватки. Це все одно,

що одягнуть підтяжки без штанів.

Частина 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

129

Правило 4. Сорочка, що одягається з костюмом, повинна мати

довгі рукави. Носити сорочки з короткими рукавами в діловій обста-

новці не рекомендується, оскільки вважається елегантним, якщо

манжети сорочки видно з-під рукавів піджака приблизно на 1,5–

2 сантиметри. Краще всього підібрати сорочку, на якій немає нагру-

дних кишень. Якщо це неможливо, то принаймні бажано, щоб кише-

ня була простою, без клапана, який застібається на ґудзик. І, звичай-

но, на ньому не повинно бути ніякого малюнка, вишивки або узору,

який прийнятний в простій сорочці, але недопустимий в сорочці, що

одягається з костюмом.

Правило 5. Не допускайте, щоб затяжний кінець краватки не

виглядав, виступаючи через її лицьову частину. Найкращий варіант

для того, щоб кінець не був видний — просмикнути його в петельку,

що майже завжди є на зворотному боці лицьової частини краватки.

Можна також акуратно просмикнути його в сорочку між ґудзиками.

В цьому випадку потрібно переконатися, що сорочка не настовбур-

чується на цьому проміжку.

Часто буває, що краватка дуже великої довжини, і затягнутий

кінець виходить з-під лицьової частини знизу. Цього також не слід

допускати, варто прибрати його в сорочку.

Правило 6. Не слід виділятися своїм одягом в робочий час.

Це одне з основних правил. У повсякденному спілкуванні непо-

мітний костюм вважається хорошим тоном.

Можна виділити кілька пунктів, які складають це правило.

А. Не носіть дуже світлі костюми. Найпоширеніші кольори костю-

мів для кожного випадку — темно-синій і темно-сірий.

Б. Не одягайте строкаті або темні сорочки.

В. Підбирайте краватки не дуже яскраві та з яскравими узорами.

Г. Носіть шкарпетки темного кольору.

Правило 7. Якщо Ви не знаєте, які черевики або сорочку виб-

рати, то віддайте перевагу білій сорочці і чорним черевикам. Дотри-

муючись цього правила, Ви не помилитеся у виборі колірної гами.

Чорне взуття і білу сорочку у принципі можна носити з костюмами

Скороходов В. А., Худякова І. М.

АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ МЕНЕДЖЕРА

130

будь-якого кольору. Якщо у Вас є якісь сумніви в правильності

вибору, знайте: дотримуючись цього правила, Ви завжди будете у

виграші.

Правило 8. У зав’язаному стані краватка повинна торкатися

нижнім кінцем пряжки ременя. Це правило допомагає виглядати ма-

ксимально елегантно. Краватка, зав’язана дуже коротко, виглядає

смішно, а дуже довга краватка вносить в костюм невідповідність.

Отже, якщо Ви приділите трохи більше часу для того, щоб зав’язати

краватку необхідної довжини, Ви виграєте набагато більше, ніж як-

що залишите краватку такою, як вона з першого разу «зав’язалася».

Тому в подальшому при зав’язуванні краватки враховуйте це і праг-

ніть наперед розрахувати довжину краватки.

Правило 9. Ширина краватки повинна відповідати ширині лац-

канів піджака. На цьому правилі хотілося б зупинитися детальніше,

щоб пояснити його зв’язок з модою. Річ у тому, що найбільш схиль-

ний до примх моди елемент ділового костюма — це краватка. Мода

рідко змінює сам принцип краватки, але досить часто впливає на її

колір і ширину.

До модних забарвлень краватки ми повернемося трохи згодом,

а про його ширину необхідно поговорити зараз, оскільки це цілком

пов’язано з нашим правилом.

Ширина краватки періодично змінюється на вимогу моди. Ця

тенденція помітна досить виразно, якщо повернутися до нашого не-

давнього минулого.

Наприклад, дуже часто ми бачимо на вулицях літніх людей,

одягнених в піджак (або костюм) і при краватці. Але при погляді на

краватку на думку спадає порівняння з «лопатою»!

Так, з погляду сучасної моди ця краватка жахлива. Але ж був

час, коли така краватка вважалася модною.

А піджак цієї людини, помітьте, здивування особливого не ви-

кликає. Його все-таки можна носити.

Або інший приклад. Пригадайте 1987 рік, коли на прилавках

магазинів з’явилися вироби кооперативів, і серед них були краватки,