Скібіцький О.М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

211

дохідності складе: 23,1

6700

8221

. Порівняння інвестиційних проек-

тів по показнику «індекс дохідності» показує, що проект «А» є

більш ефективним.

Показник «індекс доходності» також може бути використаний

не тільки для порівняльної оцінки, але й у вигляді критеріального

при прийнятті інвестиційного проекту до реалізації. Якщо зна-

чення індексу дохідності менше від одиниці або дорівнює їй,

проект повинен бути відхилений у зв’язку з тим, що він не при-

несе додаткового доходу інвестору. Іншими словами, до реаліза-

ції можуть бути прийняті інвестиційні проекти із значенням по-

казника індексу дохідності вище від одиниці.

Порівнюючи показники «індекс дохідності» та «чистий при-

ведений дохід», слід звернути увагу на те, що результати оцінки з

їх допомогою ефективності інвестицій знаходяться в прямій за-

лежності: з ростом абсолютного значення чистого приведеного

доходу виростає і значення індексу дохідності і навпаки.

Більше того, при нульовому значенні чистого приведеного до-

ходу індекс дохідності завжди дорівнюватиме одиниці.

Це означає, що як критеріальний показник доцільності реалі-

зації інвестиційного проекту може бути використаний тільки

один (будь-який) із них.

Що стосується проведення порівняльної оцінки, то в цьому

випадку слід розглянути два показники, оскільки вони дозволя-

ють інвестору з різних сторін оцінити ефективність інвестицій.

Критерій відбору за цим показником полягає в тому, щоб усі

проекти, які мають індекс прибутковості більший одиниці. Цей

показник більш цінний інвестору, ніж тому, хто упроваджує про-

ект, і визначається останнім для вибору потенційних інвесторів,

виходячи з їх вимог по обслуговуванню боргу і можливості фор-

мування чистих вигод по проекту, достатніх для повернення бор-

гу і відсотків за кредит. Період окупності інвестицій — це один з

найбільш поширених і зрозумілих показників, особливо для по-

передньої оцінки ефективності інвестицій. Він широко викорис-

товувався й у плановій економіці для оцінки ефективності капі-

тальних вкладень.

Період окупності є одним з найпоширеніших показників оцін-

ки ефективності інвестицій. На відміну від використовуваного в

нашій практиці показника «строк окупності капітальних вкла-

день», він також базується не на прибутку, а на грошовому пото-

ці із приведенням інвестованих коштів в інновації й суми грошо-

вого потоку до дійсної вартості.

212

Інвестування в умовах ринку сполучено зі значним ризиком і

цей ризик тим більший, чим довший строк окупності вкладень.

Занадто істотно за цей час можуть змінитися й кон’юнктура рин-

ку, і ціни. Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, у яких

найвищі темпи науково-технічного прогресу й де поява нових

технологій або виробів може швидко знецінити колишні інве-

стиції.

Нарешті, орієнтація на показник «період окупності» часто ви-

бирається в тих випадках, коли немає впевненості в тому, що ін-

новаційний захід буде реалізований і тому власники коштів не

ризикують довірити інвестиції на тривалий строк.

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ДП

ІС

ПО = , (4.20)

де ПО — період окупності вкладених коштів по інвестиційному

проекту;

ІС — сума інвестиційних коштів, направлених на реалізацію

інвестиційного проекту (при різночасовості вкладень приведена

до теперішньої вартості);

ДП

— середня сума грошового потоку (в теперішній вартості)

в періоді. При короткочасних вкладеннях цей період приймається

за один місяць, а при довгострокових — за один рік.

Приклад: використовуючи дані по розглянутих раніше інвес-

тиційних проектах, визначимо період окупності по них. Для цьо-

го, в першу чергу, визначимо середньорічну суму грошового по-

току в теперішній вартості. По проекту «А» вона складає:

4379

8757

грн, а по проекту «Б» — відповідно 2055

8221

грн.

З урахуванням середньої вартості грошового потоку період окуп-

ності по проекту «А» складає:

6,1

4379

7000

= року, а по проекту «Б»:

3,3

2055

6700

року.

Порівняння інвестиційних проектів по показнику «період окуп-

ності» свідчить про суттєві переваги проекту «А» перед проектом

«Б» (при порівнянні проектів по показниках «чистий приведений

дохід» та «індекс дохідності» ці переваги були менш поміт-

ними).

Характеризуючи показник «період окупності», необхідно звер-

нути увагу на те, що він може бути використаний для оцінки не

213

тільки інвестицій, але і рівня інвестиційних ризиків, зв’язаних з

ліквідністю (раніше уже відмічалось, що чим триваліший період

реалізації проекту до повної його окупності, тим вище рівень ін-

вестиційних ризиків). Недоліком цього показника є те, що він не

враховує тих грошових потоків, які формуються після періоду

окупності інвестицій. Так, по інвестиційних проектах з тривалим

строком експлуатації після періоду їх окупності може бути одер-

жана набагато більша сума чистого приведеного доходу, ніж по

інвестиційних проектах з коротким строком експлуатації (при

аналогічному і навіть меншому періоді окупності).

Строк окупності визначається як період часу, протягом якого

інвестиції будуть повернені за рахунок доходів, отриманих від

реалізації інноваційного проекту. Грошові потоки вигод та ви-

трат можуть бути як дисконтовані, так і номінальні (без ураху-

вання дисконтування).

Алгоритм розрахунку періоду окупності залежить від рівномір-

ності розподілу доходів від інвестицій, які прогнозуються. Якщо

дохід розподіляється по роках рівномірно, період окупності ви-

значається як відношення сум інвестиційних витрат, які направ-

ляються на реалізацію інноваційного проекту, до середньої суми

доходів в періоді.

Якщо надходження грошових потоків діє нерівномірно, то

використовується так званий метод повного відшкодування,

тобто період окупності відзначається прямим підрахунком чис-

ла років, протягом яких інвестиція буде погашена комулятив-

ним доходом.

Характеризуючи показник «період окупності», необхідно звер-

нути увагу на те, що він може бути використаний для оцінки не

тільки інвестицій, але і рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з

ліквідністю (раніше уже відмічалось, що чим триваліший період

реалізації проекту до повної його окупності, тим вище рівень ін-

вестиційних ризиків). Недоліком цього показника є те, що він не

враховує тих грошових потоків, які формуються після періоду

окупності інвестицій. Так, по інноваційним проектах з тривалим

строком експлуатації після періоду їх окупності може бути одер-

жана набагато більша сума чистого приведеного доходу, ніж по

інноваційних проектах з коротким строком експлуатації (при

аналогічному і навіть меншому періоді окупності). Проте цей по-

казник може ефективно застосовуватись поруч з розрахунком чи-

стого приведеного доходу або внутрішньої ставки рентабельності.

Говорячи про ефективність інноваційних інвестицій з точки

зору очікуваних від них доходів, не можна проте забувати, що

214

інноваційна діяльність може дати позитивні або негативні ре-

зультати, які мають позавартісний характер. Тому такого роду

позитивні або негативні моменти, звичайно, необхідно врахову-

вати, приймаючи остаточне рішення про капіталовкладення.

Слід відзначити, що досить істотну роль у процесі прийняття

інвестиційних рішень відіграють питання оподаткування. Проте

ці питання не є предметом аналізу даного навчального посібника.

Внутрішня ставка рентабельності (норма дохідності) (JRR) є

найбільш складним і зовсім новим для нас показником з позицій

механізму його визначення. JRR — це розрахункова ставка дис-

контна, при якій вигоди від проекту стають рівними з витратами

на його здійснення, тобто JRR = r, при якому NPV = f(r) = 0. Іс-

нує два способи пошуку JRR — графічний метод і метод пробних

розрахунків. Графічний метод полягає у пошуку двох показників

NPV при різних процентних ставках, при яких вони б мали дода-

тне чи від’ємне значення. Потім ці точки відображаються на гра-

фіку і між ними проводиться пряма. Точка перетину цією пря-

мою вісі NPV і є величиною JRR.

Показник норми рентабельності має інші назви: внутрішня

норма прибутковості. Внутрішня норма прибутку, норма повер-

нення інвестицій.

За рубежем розрахунок норми рентабельності часто застосо-

вують як перший крок кількісного аналізу інвестицій. Для подаль-

шого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня нор-

ма прибутковості яких оцінюється величиною, не нижче 15—

20 %.

Норма рентабельності визначається аналітично як таке грани-

чне значення рентабельності, що забезпечує рівність нулю інтег-

рального ефекту, розрахованого за економічний строк життя ін-

новацій.

Одержувану розрахункову величину Е

порівнюють із необ-

хідною інвестором нормою рентабельності. Питання про ухва-

лення інноваційного рішення може розглядатися, якщо значення

не менше необхідної інвестором величини.

Якщо інноваційний проект повністю фінансується за рахунок

позички банку, то значення Е

указує верхню границю припусти-

мого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого

робить даний проект економічно неефективним.

У випадку, коли має місце фінансування з інших джерел, то

нижня границя значення Е

відповідає ціні авансованого капіта-

лу, що може бути розрахована як середня арифметична зважена

величина плат за користування авансованим капіталом.

215

Метод пробних розрахунків складніший (оскільки потребує

великої кількості розрахунків), але більш точний. Цей метод ще

відомий як метод пошуку лева в пустелі: для того щоб знайти ле-

ва, треба поділити ту частину пустелі, де був лев, на дві рівні ча-

стини. Після того, як така операція проведена кількаразово, мож-

на з впевненістю визначити квадрат із левом.

Те ж відбувається і під час розрахунку JRR. Візьмемо дві ве-

личини процентів, при яких JRR має позитивне (А) та негативне

(Б) значення. Знайдемо середнє арифметичне цих двох величин

(В). Якщо NPV для (В) буде додатньою величиною, то точка пе-

реходу NPV із додатнього у від’ємне значення міститиметься у

проміжку між (Б) і (В). Знайдемо середнє арифметичне для (Б) і

(В) і т.д. Поки величина JRR не стане такою, при якій NPV на-

ближається до нуля або дорівнює 0.

Отже, щоб знайти внутрішню ставку рентабельності, необхід-

но розв’язати рівняння відносно r:

(

)

()

∑

. (4.21)

При цьому одержані значення r відповідають внутрішній

ставці рентабельності. Зміст розрахунку внутрішньої ставки рен-

табельності при аналізі ефективності інноваційних інвестицій,

що плануються до впровадження, як правило, полягає в наступ-

ному: JRR показує очікувану прибутковість проекта, і отже, ма-

ксимально припустимий відносний рівень витрат, які можуть

бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект

повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку,

то значення JRR показує верхню межу припустимого рівня бан-

ківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект

збитковим.

Характеризуючи показник IRR, слід відзначити, що його кра-

ще застосовувати для оцінки ефективності окремих проектів, а не

для вибору проекту, в який вкладення коштів є доцільним.

Крім того, кожна компанія з урахуванням свого рівня інвести-

ційних ризиків може встановити для себе використовуваний для

оцінки проектів критеріальний показник внутрішньої норми рен-

табельності. Проекти з більш низькою внутрішньою ставкою ре-

нтабельності при цьому будуть автоматично відхилятись як не

відповідні вимогам ефективності реальних інвестицій. Такий по-

казник на практиці оцінки інвестиційних проектів носить назву

«гранична ставка внутрішньої норми рентабельності».

216

Внутрішня норма дохідності є найбільш складним і зовсім но-

вим для нас показником з позицій механізму його розрахунку.

Він характеризує рівень дохідності конкретного інвестиційного

проекту, виражений дисконтною ставкою, по якій майбутня вар-

тість грошового потоку від інвестицій приводиться до теперіш-

ньої вартості інвестованих коштів. Внутрішню норму дохідності

можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий

приведений дохід у процесі дисконтування буде приведений до

нуля.

Приклад: використовуючи дані по розглянутих раніше інве-

стиційних проектах, визначимо по них внутрішню норму дохід-

ності: по проекту «А» нам необхідно знайти розмір дисконтної

ставки, по якій теперішня вартість грошового потоку (8758 грн)

за два роки буде приведена до суми інвестованих коштів

(7000 грн). Розмір цієї ставки складає 11,9 %, який і представляє

собою внутрішню норму дохідності даного проекту. По проекту

«Б» відповідно знайти розмір дисконтної ставки, по якій тепе-

рішня вартість грошового потоку (8221 грн) за 4 роки буде при-

ведена до суми інвестованих коштів (6700 грн). Розмір цієї ста-

вки складе 5,2 %, яка також представляє собою внутрішню

норму дохідності даного проекту. Порівнюючи показники внут-

рішньої норми дохідності, ми бачимо, що по проекту «А» вона

більш чим вдвічі вище, ніж по проекту «Б», що свідчить про

суттєвих перевагах проекту «А» при його оцінці по цьому пока-

знику.

Характеризуючи показник «внутрішня норма доходності»

(внутрішня ставка рентабельності), слід відзначити, що він най-

більш прийнятний для порівняльної оцінки. При цьому порівня-

льна оцінка може проводитись не тільки в рамках розглядаємих

інвестиційних проектів, але і в більш широкому діапазоні (на-

приклад, порівняння внутрішньої норми дохідності по інвести-

ційному проекту з рівнем прибутковості використовуваних акти-

вів у процесі поточної господарської діяльності компанії; із

середньою нормою прибутковості інвестицій; з нормою прибут-

ковості по альтернативному інвестуванню — депозитних вкла-

дах, придбанням державних облігацій тощо).

Крім того, кожна компанія з урахуванням свого рівня інвести-

ційних ризиків може встановити для себе використовуваний для

оцінки проектів критеріальний показник внутрішньої норми до-

хідності. Проекти з більш низькою внутрішньою нормою дохід-

ності при цьому будуть автоматично відхилятись як не відповідні

вимогам ефективності реальних інвестицій. Такий показник на

217

практиці оцінки інвестиційних проектів носить назву «гранична

ставка внутрішньої норми дохідності».

Всі розглянуті вище показники знаходяться між собою в тіс-

ному взаємозв’язку. Тому при оцінці ефективності реальних ін-

вестицій всі розглянуті показники слід розглядати в комплексі.

Результати оцінки ефективності реальних інвестиційних проек-

тів використовуються при формуванні інвестиційного портфеля

компанії.

4.7. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Здійснення інноваційної діяльності пов’язане із внутрішніми й

зовнішніми витратами.

ВНУТРІШНІ ВИТРАТИ (ПОТОЧНІ І КАПІТАЛЬНІ)

РОЗПОДІЛЯЮТЬСЯ ПО ДЖЕРЕЛАХ ФІНАНСУВАННЯ:

♦ власні кошти організації;

♦ кошти бюджету;

♦ кошти позабюджетних фондів;

♦ кошти організацій підприємницького сектора.

Внутрішні поточні витрати на дослідження й розробки розпо-

діляються за видами робіт і секторами діяльності.

ВИДІЛЯЮТЬ ВИТРАТИ ЗА ВИДАМИ РОБІТ НА:

♦ фундаментальні дослідження;

♦ прикладні дослідження;

♦ розробки.

ЗА СЕКТОРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ:

♦ державний;

♦ підприємницький;

♦ сектор вищого утворення;

♦ приватний безприбутковий сектор.

Для оцінки ефективності витрат на інноваційну діяльність не-

обхідно вирішити проблему оцінки її результатів.

218

Слід розрізняти ефективність витрат на інноваційну діяльність

у виробників (продавців) і покупців.

Відповідно до Положення про склад витрат витрати на підго-

товку й освоєння виробництва нових видів продукції серійного й

масового виробництва, а також технологічних процесів не відно-

сяться на собівартість продукції й відшкодовуються за рахунок

позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих

НДДКР і заходів щодо освоєння нових видів продукції (позабю-

джетні фонди фінансування НДДКР).

Порядок утворення й використання галузевих і міжгалузевих

позабюджетних фондів НДДКР визначається відповідними рі-

шеннями Уряду.

Позабюджетні фонди формуються за рахунок добровільних

відрахувань підприємств й організацій незалежно від форм влас-

ності в розмірі 1,5 % від собівартості продукції.

Кошти позабюджетних фондів ідуть на фінансування науково-

дослідних і досвідчених конструкторських робіт зі створення но-

вих видів наукомісткої продукції, сировини й матеріалів, розроб-

ки нових й удосконалювання застосовуваних технологій, робіт з

підвищення технічного рівня продукції, робіт в області охорони

праці й техніки безпеки, розробок нормативних й інструктивних

матеріалів тощо.

Кошти, одержувані з позабюджетних фондів, використаються

строго по цільовому призначенню й відображаються на рахунку

96 «Цільового фінансування й надходження».

ВИТРАТИ, ПОВ’ЯЗАНІ

З ВИНАХІДНИЦТВОМ, ВКЛЮЧАЮТЬ:

♦ витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт;

♦ витрати на виготовлення моделей і зразків;

♦ витрати на організацію виставок, конкурсів й інших заходів щодо марке-

тингу;

♦ виплату авторських винагород.

Витрати на створення нової техніки залежать від строку

початку й завершення відповідних робіт. Тому в рік закінчен-

ня НДДКР ураховуються витрати цього року, включаючи ви-

трати минулих років, загальні витрати на створення нової

техніки.

219

Загальні витрати (З) на створення нової техніки можна пред-

ставити як добуток середніх витрат, розраховуючи на один зра-

зок (З

) і кількість створених зразків n:

∑

⋅=

ЗЗ . (4.22)

ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИТРАТ НА ВИКОРИСТАННЯ НОВОВВЕДЕНЬ

МОЖНА УПРАВЛЯТИ, АНАЛІЗУЮЧИ НАСТУПНІ ПОКАЗНИКИ:

♦ витрати на освоєння нововведень;

♦ загальні витрати на виробництво й реалізацію продукції;

♦ виторг від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням нововведень;

♦ прибуток від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням ново-

введень;

♦ виторг від реалізації всієї продукції;

♦ вартість нематеріальних активів (середня за період);

♦ вартість основних фондів (середня за період);

♦ чистий прибуток;

♦ середня облікова чисельність персоналу.

Наведені показники дозволяють побудувати систему взаємо-

залежних факторів-співмножників для проведення факторного

індексного аналізу:

♦ витрат на одиницю обсягу реалізації;

♦ прибутку від реалізації продукції;

♦ чистого прибутку.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИТРАТ НА ОСВОЄННЯ

НОВОВВЕДЕНЬ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В:

♦ зниженні собівартості продукції;

♦ зростанні фондоозброєності праці;

♦ зростанні продуктивності праці;

♦ збільшенні обсягу реалізації продукції або обсягу продажів;

♦ підвищенні

ентабельності п

одажів й інших ви

обничих і

інансових

показників.

220

4.8. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙ

Значимість визначення ефекту від реалізації інновацій зростає

в умовах ринкової економіки. Однак не менш важливою вона є й

для перехідної економіки.

Залежно від результатів, що враховують, і витрат розрізняють

наступні види ефекту (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

ВИДИ ЕФЕКТУ ВІД ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙ

Вид ефекту Фактори, показники

1. Економічний

Показники в

ахов

ють

ва

тісном

ви

аженні всі види

результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій

2. Науково-

технічний

Новизна, простота, корисність, естетичність, компакт-

ність

3. Фінансовий Розрахунок показників базується на фінансових показ-

никах

4. Ресурсний

Показники відображають вплив інновації на обсяг вироб-

ництва й споживання того або іншого виду ресурсу

5. Соціальний Показники в

ахов

ють соціальні

ез

льтати

еалізації

інновацій

6. Екологічний Шум, електромагнітне поле, освітленість (зоровий ком-

)

, віб

ація. Показники в

ахов

ють вплив інновацій

на навколишнє середовище

Залежно від часового періоду обліку результатів і витрат роз-

різняють показники ефекту за розрахунковий період, показники

річного ефекту.

ТРИВАЛІСТЬ ПРИЙНЯТОГО ЧАСОВОГО

ПЕРІОДУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТАКИХ ФАКТОРІВ:

♦ тривалості інноваційного періоду;

♦ терміну служби об’єкта інновацій;

♦ ступеня вірогідності вихідної інформації;

♦ вимог інвесторів.