Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

101

Перевізник зобов’язаний:

 безпечно перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту

призначення, вказаного у проїзному документі, надати місце згід-

но з придбаним проїзним документом;

 перевезти багаж пасажира до пункту призначення, вказано-

го в перевізному документі, та видати його пасажиру особисто

або уповноваженій ним особі;

 своєчасно доводити до пасажирів та осіб, які зустрічають,

інформацію про запізнення поїзда, зміну колії прибуття чи відп-

равлення;

 надавати користувачам інформацію про розклад руху пої-

здів, вартість проїзду, вартість перевезення багажу і вантажоба-

гажу, перелік та вартість послуг, наявність вільних місць у по-

їздах;

 оформляти за запитом пасажирів проїзні документи на

будь-який поїзд, у якому є вільні місця, до будь-якої станції при-

значення, на якій поїзд зупиняється, крім випадків обмежень, пе-

релічених у Правилах перевезення пасажирів;

 приймати від пасажира багаж для перевезення до станції,

вказаної у проїзному документі або розташованої за маршрутом

прямування пасажира;

 забезпечувати відповідність виробничих приміщень, буді-

вель та рухомого складу до нормативних документів щодо їх

експлуатації та надавати пасажирам, згідно з установленими нор-

мами, приміщення для очікування поїзда;

 оформляти зупинки та відновлювати поїздки пасажирам,

надавати можливість пасажиру змінювати маршрут та умови про-

їзду на шляху прямування;

 переоформлювати проїзні документи на поїзд, який відхо-

дить раніше, та поновлювати проїзні документи у разі прибуття

поїзда до пункту пересадки пасажира із запізненням;

 надавати пільги пасажирам, які мають на це право, згідно із

законодавством України;

 повертати платежі у разі відмови від поїздки чи перевезен-

ня багажу та замінювати проїзні документи у разі виявлення

будь-яких неточностей у їх оформленні з вини залізниць;

 забезпечувати збереження ручної поклажі пасажирів у ка-

мерах схову, а багажу та вантажобагажу — в сховищах та під час

перевезень;

 контролювати правильність використання засобів залізнич-

ного транспорту і дотримання Порядку обслуговування громадян

залізничним транспортом.

102

Перевізник має право:

 вимагати від пасажира дотримання Правил поведінки

громадян на залізничному транспорті, Правил протипожежної

безпеки на залізничному транспорті, затверджених Наказом

Міністерства транспорту України від 1 липня 1997 року № 240

(z0440-97);

 відмовити пасажиру в придбанні проїзних документів у ви-

падках, передбачених правилами;

 вимагати розпакування багажу у разі виникнення сумніву

щодо правильності оголошеної цінності;

 розпорядитись багажем пасажира, якщо у встановлений

Правилами термін пасажир не вимагав пред’явлення багажу;

 відмовити в прийманні вантажобагажу, якщо відправник

відмовився оголосити його цінність;

 відмовити у посадці в поїзд при пред’явленні пасажиром

недійсних проїзних документів;

 відмовити у поверненні платежів за недійсні проїзні доку-

менти та при наявності на них позначок про порушення правил

перевезень;

 видалити пасажира з поїзда у разі виявлення обставин, пе-

редбачених Правилами перевезення пасажирів.

Багажем правила визначають окремі речі пасажира, упаковані

в закриті валізи, скрині, невеликі ящики, фанерні коробки, а та-

кож корзини, лантухи, вузли або паки, перев’язані залізною стріч-

кою або мотузкою. Вага окремого місця не повинна бути біль-

шою ніж 75 кг, а довжина — більшою за три метри, за умови, що

завантаження багажу в багажний вагон може проводитися без

труднощів. Під час здавання багажу до перевезення пасажир мо-

же оголосити його цінність, яка зазначається в багажній квитан-

ції у графі «Оголошена цінність».

Термін доставки багажу визначається часом прямування поїз-

да, з яким відправлено багаж, до станції призначення. Якщо ба-

гаж буде перевантажуватися на шляху прямування, то термін до-

ставки визначається часом прямування узгоджених поїздів, з

додаванням однієї доби на кожне перевантаження (переванта-

ження силами залізниці, без участі пасажира).

У день прибуття багажу на станцію призначення одержувачу

надсилається повідомлення (рекомендованою листівкою, факсом

або телефоном) про прибуття багажу та місце його отримання

(якщо про повідомлення є запис в багажній квитанції). Якщо та-

кого запису немає, то одержувач довідується про прибуття бага-

жу особисто в багажній касі.

103

Багаж видається, як правило, на станції призначення, зазначе-

ній у багажній квитанції. Пред’явнику багажної квитанції нада-

ється право отримання багажу на залізничній станції відправлен-

ня чи на одній із проміжних станцій, розташованих на шляху

прямування.

Багаж вважається втраченим, і пасажир має право на відшко-

дування його вартості, якщо багаж не прибуде на залізничну

станцію призначення через 10 діб після закінчення терміну дос-

тавки.

Вантажобагаж приймається до перевезення від будь-якої фі-

зичної чи юридичної особи без пред’явлення проїзного докумен-

та. Тобто вантажобагаж відрізняється від багажу як об’єкта пере-

везення тим, що в одному випадку договір перевезення вантажо-

багажу є самостійним договором і не супроводжує договір пере-

везення пасажира, в іншому — він отримує таке ж правове регу-

лювання, як і договір перевезення вантажу з урахуванням того,

що вантаж розміщується у багажному вагоні та вага окремого міс-

ця вантажобагажу може бути від 5 до 165 кг. Термін доставки ван-

тажобагажу визначається аналогічно терміну доставки багажу з

різницею в очікуванні перевантаження: замість 1 доби — 2 доби.

Вантажобагаж видається отримувачу, зазначеному в дорожній

вантажобагажній відомості, без пред’явлення вантажобагажної

квитанції під розписку у дорожній вантажобагажній відомості.

Вантажобагаж може бути виданий і іншій особі, якщо у неї є до-

ручення отримувача, оформлене в установленому законом по-

рядку.

У відповідності до сумісного Наказу Міністерства зв’язку Украї-

ни і Міністерства транспорту України № 26/90 від 20.03.97 року

«Про затвердження Правил перевезення пошти та експлуатації

поштових вагонів на залізницях України» та Наказу Міністерства

транспорту України від 28.07.98 року № 297 «Правила переве-

зень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним

транспортом України» слід зазначити, що договори перевезення

пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти мають наступні особ-

ливості.

Так, перевезення пошти визначається особливим суб’єктним

та об’єктним складом договору перевезення. Перевезення здійс-

нюється в поштових вагонах об’єднання поштового зв’язку.

Пошта, що перевозиться в поштових вагонах, супроводжується

працівниками поштового зв’язку (роз’їзною бригадою). Можли-

ве перевезення пошти в багажних вагонах залізниць, а також

наданих в оренду підприємствам (філіалам) поштового зв’язку

104

вантажних вагонах здійснюється за договорами між підприємс-

твом залізничного транспорту і підприємством поштового зв’яз-

ку. Завантаження багажу безпосередньо у вагон та вивантажен-

ня з вагона здійснюється засобами залізниць. Видача багажу йо-

го власнику безпосередньо з поштового вагона забороняється.

Замовниками перевезення виступають підприємства зв’язку, пе-

ревізник-залізниця.

Певною особливістю характеризується перевезення в міжна-

родному прямому і змішаному сполученні. Правове регулювання

цих договорів здійснюється спеціальними правилами та міжнарод-

ними угодами (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполу-

чення, Порядок розгляду та регулювання претензій по незбере-

жених у результаті перевезень вантажах у міжнародному

залізничному вантажному сполученні (УМВС) залізницями дер-

жав — учасниць Співдружності, Латвійської і Литовської Респу-

блік, Угода про міжнародне пасажирське сполучення з урахуван-

ням особливостей застосування його окремих норм у сполученні

заліз-

ницями держав — учасниць СНД, Латвійської, Литовської та Ес-

тонської Республік), встановлюються особливі вимоги щодо ви-

дів і в порядку виконання перевезень, строків заявлення претен-

зій тощо.

Вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспорт-

ні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які ви-

ступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, не-

суть майнову відповідальність за перевезення у межах і розмірах,

передбачених Статутом залізниць України та окремими догово-

рами.

На вантажовідправників та залізниці покладається відповіда-

льність за невиконання планів перевезень згідно з п. 106 Статуту

залізниць України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу

його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, у

розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не буде доведено, що

втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від

залізниці причин (п. 113 Статуту залізниць України).

За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що на-

лежать підприємствам, організаціям, установам, громадянам —

суб’єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, заліз-

ниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що простро-

чення сталося не з її вини).

105

Відправник або одержувач має право вважати вантаж втраче-

ним і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було

видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту за-

кінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у пря-

мому змішаному сполученні — після закінчення двох місяців з

дня приймання вантажу до перевезення.

За пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або

який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з

неправильним зазначенням його найменування або властивостей,

з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягу-

ється штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відс-

тань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України).

За затримку вагонів і контейнерів через недодання до наклад-

ної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та

інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення,

вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до

ст. 119 Статуту залізниць України, і несе відповідальність перед

залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недо-

стачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення ба-

гажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки,

якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження,

прострочення відбулися не з її вини.

За прострочення доставлення багажу, вантажобагажу залізни-

ця сплачує штраф у розмірі 10 відсотків провізної плати за кожну

добу, але не більше 25 відсотків провізної плати, при цьому не-

повна доба приймається за повну.

Відповідальність за збереження ручної поклажі, яку пасажир

перевозить з собою, лежить на пасажирі.

За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що на-

лежать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідаль-

ність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

За втрачені залізницею вагони і контейнери, що належать під-

приємствам, залізниця на їх вимогу зобов’язана надати відповідні

вагони і контейнери для тимчасового безкоштовного користу-

вання, а після трьох місяців з моменту їх втрати — передати ва-

гони і контейнери замість втрачених. У разі відсутності у заліз-

ниці відповідного рухомого складу вона зобов’язана відшкоду-

вати його вартість.

Після прибуття на станцію призначення вантажу всю відпові-

дальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одер-

жувач. Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося

106

на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе

відправник.

6.3. Претензійно-позовна діяльність

на залізничному транспорті

Щодо відносин, що випливають з договорів про надання транс-

портних послуг, Господарсько-процесуальний кодекс України збе-

ріг обов’язковий — претензійний, досудовий порядок вирішення

спорів. Претензійний порядок вирішення спорів було також за-

кріплено в Господарському кодексі України.

Обставини, що є підставами для звернення із претензією, підля-

гають обов’язковій фіксації актами у порядку та формі, встановле-

них Статутом залізниць України і окремими правилами перевезень

(Наказ № 334 від 28.05.2002 року «Правила складання актів» (ст. 129)).

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України та правил комер-

ційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць ван-

тажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними

у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без до-

кументів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або ван-

тажобагажу.

Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона

сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування

хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, ба-

гажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі переве-

зення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою

для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної

форми. Порядок складання актів визначається правилами.

Претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заяв-

ляються залізниці призначення вантажу. Претензії, що виникли з

приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу, можуть

бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажан-

ня заявника претензії). Претензії, що виникли з перевезення ван-

тажу у прямому змішаному сполученні, заявляються:

а) залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення

є залізнична станція;

107

б) іншому транспортному органу, якщо кінцевим пунктом пе-

ревезення є порт.

Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються заліз-

ниці відправлення, а вантажоодержувачів — залізниці призначення.

Порядок заявлення і розгляду претензій з приводу платежів,

зборів і штрафів, пов’язаних із перевезенням пасажирів, багажу і

вантажів, установлюється правилами. Укрзалізниця може доручи-

ти розгляд претензій своїм структурним підрозділам.

Не допускається пред’явлення вимог вантажовідправників, ван-

тажоодержувачів і залізниць, що випливають із договорів переве-

зення, на суму менше однієї мінімальної заробітної плати за кож-

ною накладною, за винятком претензій від громадян.

Передача іншим організаціям або громадянам права на пред’яв-

лення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків

передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу

або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажо-

відправником або вантажоодержувачем вищій організації або

уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на

пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним під-

писом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а

для уповноваженої особи — дорученням, оформленим згідно із

законодавством.

До претензійної заяви мають бути додані документи, які підт-

верджують претензію. До претензії щодо втрати, нестачі, псуван-

ня або пошкодження, крім документів, які підтверджують право

на пред’явлення претензії, додається документ, який засвідчує кі-

лькість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України та Статуту

залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені

протягом шести місяців, а претензії з приводу штрафів — протя-

гом 45 діб. Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу — для

претензій про відшкодування за псування, пошкодження або не-

достачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) у кількості 30 діб з дня закінчення терміну доставки — для

претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) у кількості 2 місяців з дня прийому вантажу до переве-

зення — для претензій про відшкодування за втрату вантажу,

що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному спо-

лученні;

108

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи

вантажобагажу — для претензій про відшкодування за втрату ба-

гажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу — для

претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або

вантажобагажу;

е) після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для

оплати штрафу, — для претензій про стягнення штрафу за неви-

конання плану перевезень;

є) з дня отримання заявником претензії копії платіжного дору-

чення (рахунка) залізниці про нарахування плати — для претен-

зій про повернення плати за користування вагонами і контейне-

рами;

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення

претензії, — в усіх інших випадках.

Залізниця зобов’язана розглянути заявлену претензію і повідо-

мити заявнику про результати її розгляду в такі терміни з дня

отримання претензії:

а) протягом 3 місяців — претензії, що виникли внаслідок пе-

ревезень у залізничному сполученні;

б) протягом 6 місяців — претензії, що виникли внаслідок пе-

ревезень у прямому змішаному сполученні;

в) протягом 45 діб — претензії про сплату штрафів.

У разі часткового задоволення або відхилення претензій у по-

відомленні мають бути зазначені підстави рішення залізниці з

посиланням на Статут залізниць України.

Позови до залізниць, що випливають із Статуту залізниць Ук-

раїни, можуть бути подані тільки у разі повної або часткової від-

мови залізниці задовольнити претензію чи у разі неодержання від

залізниці відповіді в установлений термін. Позови подаються до

Господарського суду або до суду за місцем знаходження заліз-

ниці, якій була пред’явлена претензія, у шестимісячний термін із

дня одержання відповіді залізниці або з дня закінчення терміну,

встановленого для відповіді.

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержува-

чів і пасажирів, що випливають із Статуту залізниць України, мо-

жуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи

підсудності до Господарського суду або до суду за місцем знахо-

дження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

109

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень —

після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати

штрафу;

б) в усіх інших випадках — з дня настання події, що стала під-

ставою для подання позову.

Вищевикладене є загальними умовами претензійної роботи у

сфері залізничного транспорту.

Нормативно-правові акти

 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.;

 Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.;

 Закон України «Про залізничний транспорт» від 13 вересня

1996 р.;

 Закон України «Про транспорт» від 11 січня 1995 р.;

 Господарський процесуальний кодекс України від 6 листо-

пада 1991 року (із змінами і доповненнями);

 Статут залізниць України, введений в дію Постановою Ка-

бінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457;

 Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня

1997 р. № 252 «Про затвердження Порядку обслуговування гро-

мадян залізничним транспортом»;

 Наказ Міністерства транспорту України № 297 від 28 липня

1998 року «Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобага-

жу та пошти залізничним транспортом України»;

 Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 22 лютого

1994 року «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться

залізничним транспортом»;

 Положення про Державну адміністрацію Залізничного транс-

порту України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Ук-

раїни від 29 лютого 1996 р. № 262;

 Наказ Міністерства транспорту «Про затвердження Правил

реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів» від 15 жо-

втня 2004 р. № 856;

 Правила перевезення пошти та експлуатації поштових ва-

гонів на залізницях України, затверджені Наказом Міністерства

зв’язку і Міністерства транспорту України від 20 березня 1997 р.

№ 26/90.

110

Література

Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е. Ф., Гіжевсь-

кий В. К., Демський С. Е., Мілошевич А. В.; За заг. ред. В. К. Гіжевсь-

кого, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 190—201.

Булгакова І. В. Поняття та значення договору залізничного переве-

зення вантажів за законодавством України / Вісник господарського су-

дочинства. — 2001. — № 1.

Клименко В. Новые технологии — на службу железнодорожному

транспорту Украины / Весь транспорт. — 2001. — № 8. — С. 28—32.

Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод.

посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 92—112.

Завдання на самопідготовку за темою № 6

1. Сформулюйте відповіді на такі запитання:

1) Які основні міжнародні угоди регулюють міжнародні ван-

тажні перевезення на залізничному транспорті?

2) Який основний зміст цих угод (розділи, основні додатки)?

3) Яке головне призначення Європейської угоди про міжнарод-

ні магістральні лінії від 31.05.1985 р.?

2. Проаналізуйте чинне законодавство України і сформулюйте

відповіді на такі запитання:

1) Якими нормативно-правовими актами визначаються пов-

новаження Укрзалізниці?

2) Якими нормативно-правовими актами визначаються пов-

новаження, права та обов’язки залізниць?

3. Проаналізуйте чинне законодавство України і сформулюйте

відповіді на такі запитання:

1) Які нормативно-правові акти регулюють планування пере-

везень на залізничному транспорті?

2) Як здійснюється перспективне та поточне планування пе-

ревезень на залізничному транспорті?

4. Проаналізуйте чинне законодавство України і сформулюйте

відповіді на такі запитання:

1) Який правовий акт встановлює терміни доставки ванта-

жів на залізничному транспорті?