Шпори по Методика викладання інформатики

Подождите немного. Документ загружается.

 модульність мови;

 розробка програми зверху вниз.

Місце НАМ (навчальна алгоритмічна мова) в

інформатиці. НАМ задумувалася як загальна частина,

перетинання більшості існуючих мов. Тому він по суті

машинно-незалежний. Для алг-ції і нескладного моделювання

його засобів досить. Подальше освоєння промислової мови

виконується простою заміною ключових слів НАМ на WHILE,

IF і т.д. При вивченні НАМ як першої мови знижується поріг

труднощів, зв'язаних з англомовністю термінології, тому що

слова НАМ цілком зрозумілі

Мова програмування Паскаль. Паскаль задуманий

автором мови Н.Віртом, як мова для навчання прог-ню:

невеликий, комбінаторно багатий, мало правил і немає

виключень. Будь-яка програма може бути написана у виді

строгої послідовності операторів, а засоби створення

підпрограм і модулів дозволяють організувати програму як

сукупність ієрархічних рівнів. Турбо Паскаль версії 7.0. має

вичерпний сервіс і є вже професійною мовою (модулі, об’єкти,

тросіровка і т д ).

Змістовні лінії курсу ОІОТ: лінія інформаційних

технологій.

В даний час розробляється концепція освітньої області

„Інформатика. Інформаційні технології”. У концепції 12-

літньої школи передбачається вивчення курсу інформатики в

3-х аспектах:

1)7-8 кл – основи інформатики (поняття інформації,

копіювання й інш. )

2)8-9 кл – курс інструментальної інформатики – курс

інформаційних технологій

3) 10-11 кл - профільні курси інформатики.

Технологія – (у перекладі - це мистецтво, майстерність,

уміння) – це процес, що забезпечує гарантоване одержання

необхідного продукту з вихідного матеріалу.

Під інформаційною технологією розуміється сукупність

технічних засобів і методів збору й організації збереження.

обробки, передачі і представлення інформації.

У чому полягає лінія інформаційних технологій? Учні:

1)повинні вирішувати задачі за допомогою компа, 2) уміти

корист текстовим і графічним редактором, эл. табл і СУБД,

3)мати представлення про комп-і комунікації, викор ел.

пошти.

Ціль - формування технологічних знань, умінь і навичок;

створення інформаційних продуктів за допомогою засобів

інформаційних технологій.

Засоби: комп’ютери і програми.

До розділу інформаційних технологій по нині діючій

програмі відносять наступні теми:

інформаційна система (6 ч.)

операційні системи (9ч )

основи роботи з дисками(5 Ч )

Прикладне програмне забезпечення навчального

призначення(4 ч)

Прикладне програмне забезпечення загального

призначення(42 ч.)

текстовий редактор (13 ч )

графічний редактор (4 ч.)

електроні таблиці (13 ч.)

СУБД (12 ч.)

Глобальна мережа Інтернет (18 ч.)

У навчанні інформаційним технологіям можна виділити

такі методичні підходи:

Формально-операційний (учитель знайомить учнів з

функціональними можливостями програмного засобу й

алгоритмом виконання деяких операцій)

задачно-технологічний (вказується технологія створення

продукту і дається кінцевий результат)

задачний (дається тільки кінцевий результат)

проблемний (перед учнями ставиться проблема).

Безперервний курс ОІОТ: інформатики у

початковій школі.

В кінці 80-90-х pp. почалася розробка по викладанню інф-ки у

поч школі. Потім ця хвиля затихла у зв'язку з відсутністю

годин. Тепер знову почали вводити.

Цілі введення:

усунути бар’єр між учнем і комп'ютером; навчити дитину

спілкуватися з компом, викор його при самонавчанні; підгот

грунт для подальшого вивч інф-ки.

Напрями курсу :

початкове знайомство з компом: уміння включити і

виключити комп, знання назв основних частин компа, їх

призначення, розуміння того, що "вміє" робити комп - писати,

рахувати, малювати, виконувати музику (знайомство з

найпрост текстовим, графічним, музикальним редакторами).

розв розумової діяльн школярів: тренув пам'яті і

концентрація уваги, розв наглядно-образного і логічного

мислення.

пропедевтика основних понять шкільних курсів (мат-ки,

мови, природознавства і т.д.). Це може розв'яз-тись за доп

програм-тренажерів, які закріпл уміння і навички (н-д, знання

таблиці множення, навички правопису і т.д.)

Зміст теоретичного курсу ;

1)техніка безпеки

2)історія виникнення лічби і обчислювальної техніки

3)склад ПК (основні пристрої)

4)можливості і сфери застосування комп'ютера

5)алгоритм - правило по якому комп'ютер розв'язує задачу.

6)програма - завдання для комп'ютера на зрозумілій йому

мові

7)принцип роботи комп'ютера

8)пам'ять комп'ютера, байти

9)комп'ютерні віруси

Пропедевтичний курс:

Робота з текстовим редактором – чудовий для вивчення

клавіатури, без чого неможливе спілкування з комп'ютером,

вивчаючи текстовий редактор, діти вчаться грамотно писати

практична направленість використання текстового редактора

може бути в підготовці для роздрукування запрошень на

утрені, поздоровлення зі святом.

Робота з графічним редактором - це не тільки

малювання, але і пізнання форм різних геометричних фігур,

їх взаємного положення, а також розвиток просторового и

конструкторського мислення; творче завдання дозволяє

виявити розуміння дітьми кращого, є важливим моментом

порівняння своїх робіт з чужими, виставка малюнків.

Робота з музикальним редактором

Самим природнім способом пізнання оточуючого світу у

молодшому віці є гра. Тому краще за все вивчати цей урок в

формі дидактичних комп'ютерних ігор, бесід. У проведенні

занять рекомендується використовувати кольорові плакати,

наочні посібники і т.д.. Теоретична частина занять повинна

займати по санітарним нормам менш половини урочного часу.

Залишковий час уроку присвятити формуванню навичок

роботи з комп'ютером. Починати прививати навички

спілкування з комп’ютером потрібно з того, що найбільш

доступно і цікаво в цьому віці.

Безперервний курс ОІОТ: базовий курс

інформатики.

Экспертная программа непрерывного курса содержит 3

блока: пропедевтический, базовый, углубленный,

профильный. Кол-во часов и глубина изуч-ия тем блоков

могут варьировать в зав-ти от конкретных условий в каждой

шк. Курс инф-ки в среднем звене (5-9 кл.) самый неразраб-ый

в методике.

В содержании сущ-ет подходы: модельный - изучение

разных тем в разных классах, по спирали(в каждом классе

изуч-ся по немногу и из класса в класс возрастает сложность

мат-ла).

Содержание: базовый курс инф-ки должен давать необх-

ые знания и .умения будущему квалиф-му пользователю ПК.

Уч-ся получают предст-ия о возм-ях компьютера и навыки его

практического использ-ия в области обраб-ки текстов и

изображения, упорядоч-го хранения и поиска инф-ции в базах

данных, обработки больших массивов числовой инф-ции в

электронных таблицах.

В курсе формир-ся алгор-ое мышление и умение

программировать на одном из языков. Сущест-ое место

занимают вопросы решения задач на комп.. включая этапы

создания комп. модели объекта или процессов и проведения

комп. эксперимента.

Фундаментальные. понятия курса: инф-ные процессы,

инф-ция, система, язык, модель.

Модель - система неотличимая от медел-го объекта в отн-

ии некоторых св-в, полагаемых существ-ми и отличаемая по

всем другим св-вам, которые полагаются несушеств., при этом

отсутствие в модели несуществ. Элем, мене важно чем

присутствие в ней существ-ых (моделированию обучать не

раньше 12 лет.)

Безперервний курс ОІОТ: профільна

диференціація в старших класах.

Підвищенню ефективності навчання інформатики сприяє

диференціація й індивідуалізація навчання.

Індивідуалізація навчання передбачає і його

диференціацію, яку потрібно розуміти як всебічну доступність

і результативність навчання для всіх учнів і для кожного з них

окремо.

Диференціація означає широкий спектр навчально-

організаційних заходів, за допомогою яких робиться спроба

задовольнити, з одного боку, різносторонні інтереси учнів до

інформатики як до науки, що розвивається дуже швидкими

темпами, а з іншого - різноманітні потреби суспільства.

Диференціація виконує дві функції: служить розкриттю

індивідуальності учнів, зміцненню і подальшому розвитку

суспільства.

Розглянемо два основних види диференціації навчання

інформатики.

Перший вид диференціації виражається в тому, що,

навчаючись в одному класі, за одними програмами і

підручниками, учні можуть засвоювати матеріал на різних

рівнях. Визначальним при цьому є рівень обов'язкової

підготовки. Його досягнення свідчить про виконання учнем

мінімальних вимог до засвоєння змісту. На його основі форму-

ються більш високі рівні оволодіння матеріалом. Останнім

часом цей вид диференціації почали називати рівневою

диференціацією.

Другий вид диференціації - - це диференціація за

змістом. Вона передбачає навчання різних груп школярів за

різними програмами, які відрізняються глибиною вивчення

матеріалу, обсягом відомостей та ін. Цей вид диференціації

іноді називають профільною диференціацією. Різновидом

профільного навчання є поглиблене вивчення Інформатики.

Організація рівневої диференціації базується на

використанні різних методів, форм і засобів навчання щодо

учнів одного класу.

На уроках інформатики можна використовувати

індивідуальну і групову диференційовані форми навчальної

діяльності. Індивідуальна робота школярів на уроках

інформатики може організовуватися на всіх етапах навчання,

починаючи з етапу пояснення і закінчуючи етапами

систематизації, узагальнення і контролю знань. Групову

форму організації навчального процесу також доцільно

використовувати на різних етапах уроку, зокрема - на етапах

повторення і узагальнення знань з кількох тем курсу, а також

на етапі контролю та оцінювання знань. Розрізняють такі види

групової діяльності:

• кооперативна — різні групи виконують окремі частини

спільного завдання;

• індивідуалізована — кожний учень виконує ту частину

завдання, до якої має найбільшу схильність;

• диференційована — склад групи визначається близькими

пізнавальними можливостями учнів.

Під час організації індивідуального підходу до навчання

вчителем враховуються такі особливості учнів:

• рівень засвоєння необхідних знань і вмінь;

• здібності й інтерес до вивчення інформатики;

• когнітивний стиль навчання.

Для визначення цих особливостей школярів на уроках

інформатики може використовуватися відповідне програмне

забезпечення, тестові завдання, анкетування.

Діяльність вчителя при організації індивідуальної і

групової диференційованих форм роботи полягає у:

1) розподілі учнів на групи (за рівнем знань, інтересами,

здібностями);

2) розробці або доборі завдань і програмного забезпечення

відповідно до виявлених рівнів знань, інтересів, здібностей

учнів;

3) оцінюванні діяльності учнів.

Групові форми роботи доцільно використовувати на етапах

повторення, узагальнення і контролю знань, закріплення

умінь з будь-якої теми, розділу. Так, після вивчення тем

«Розгалуження», «Повторення», «Графічні оператори»,

«Підпрограми» учням може бути запропоноване таке

підсумкове завдання:

Скласти програму «малювання» вулиці з об'єктів: будинок,

дерево, кущ, огорожа.

Під час виконання такого завдання може бути

використана як диференційована, так і індивідуалізована

групова діяльність учнів. За бажанням учнів формуються

групи, що складаються з 4-5 чоловік.

На виконання завдання відводиться від 3 до 4 навчальних

годин.

Профільна диференціація

Особлива роль відводиться вивченню і використанню

інформатики в навчальних планах і програмах шкіл (класів) з

поглибленим вивченням предметів природничо-

математичного циклу. Досвід подібної роботи отримав

розвиток від шкіл з поглибленим вивченням математики і

програмування. Важлива особливість програм таких шкіл

полягає в тому, що підвищена підготовка учнів з окремих

навчальних предметів і видів діяльності служить не лише

розширенню і поглибленню теоретичних знань, умінь і

навичок школярів, але передбачає і практичну підготовку, що

посилює профорієнтаційну спрямованість навчання.

Інформатика при цьому посилює прикладну, політехнічну

складову навчальних програм.

Мета вивчення курсу інформатики в старших класах

насамперед пов'язана з необхідністю підготовки учнів до

подальшої практичної діяльності. Орієнтуючись на

перспективу, можна сформулювати дану мету більш широко

— підготовка сьогоднішніх школярів до життя в

інформаційному суспільстві.

Відбір учнів до шкіл (класів) з поглибленим вивченням

інформатики відбувається з урахуванням підсумкових оцінок

за попередні класи, рекомендацій учителів інформатики і на

основі співбесід, на яких з'ясовуються усвідомлення вибору,

інтерес до інформатики, участь у гуртках, факультативних

заняттях, олімпіадах. Проведення будь-яких екзаменів з

метою відбору недоцільне.

Програма з інформатики повинна охоплювати весь

матеріал програми загальноосвітньої школи, скільки її

поглиблення за рахунок розв'язування нестандартних задач

підвищеної складності, розвитку творчого та критичного

мислення. За однією з типологій профільних курсів виділяють

два напрями -фундаментальний і прикладний. Для

фундаментальних курсів основною функцією виділяють

формування наукового світогляду, а для прикладних —

підготовку до практичної діяльності.

Педагогічні технології викладання інформатики

у школі.

І. Метод проблемного навчання:

У 70-ті роки з’явилася теорія проблемного навчання.

Активізація за допомогою проблемного навчання - це

створення проблемних ситуацій і постановка пізнавальних

задач.

Ціль активізації: підняти рівень засвоєння понять і

навчити не окремим розумовим операціям у випадковому

порядку, а системі розумових дій для розв’язування

нестереотипних задач.

Проблемне і традиційне навчання відрізняються по меті і

причинам організації педагогічного процесу. Ціль

традиційного навчання - це засвоєння результатів

наукового пізнання, формування відповідних умінь і навичок.

Ціль проблемного навчання - не тільки засвоєння

результатів, але і засвоєння самого шляху одержання цих

результатів, тобто формування пізнавальної самостійності

учня і розвитку його творчих здібностей.

Проблемне викладання – це діяльність вчителя по

створенню системи проблемних ситуацій, викладу

навчального матеріалу і його закріплення шляхом постановки

учням проблем і їхнього розв’язку.

Проблемне навчання - це учбово-пізнавальна діяльність

учнів по засвоєнню знань і способів діяльності шляхом

сприйняття пояснення вчителем в умовах проблемної

ситуації.

Проблемна ситуація - це інтелектуальне затруднення

людини, що виникає у випадку, коли він не знає, як пояснити

виникнення явища, процесу. Це спонукає людину шукати

новий спосіб пояснення

Типи проблемних ситуацій:

Учні не знають способів розв’язку, не можуть відповісти на

питання (на початку уроку)

Учні зіштовхуються з необхідністю використовувати

раніше засвоєні знання в нових практичних умовах

Виникають протиріччя між теоретично можливим шляхом

розв'язку задачі і практичною нездійсненністю обраного

способу.

Коли виникають протиріччя мїж практично досягнутими

результатами і відсутністю в учнів знань для теоретичного

обґрунтування.

Способи створення і розв'язку проблемних ситуацій:

1) Спонукания учнів до теоретичного пояснення

явищ, фактів (викликати пошукову діяльність).

2) Постановка нових навчальних завдань по поясненню

явищ або пошук шляхів практичного розв’язку.

3) Спонукання до аналізу фактів, що виражають

протиріччя між життєвими представленнями і

науковими поняттями про ці факти.

4) Висування гіпотез, формулювання висновків і їхня

досвідчена перевірка

5) Організація міжпредметних зв'язків

6) Варіювання задачі(переформулювання питання).

ІІ. Модульно-розвиваюче навчання.

Модуль - це самостійна цілісна частина навчального

процесу, що характеризується завершеною сукупністю

навчальних і виховних цілей.

Етапи:

1) Установочно-мотиваційний міні-модуль (постановка

нових навчально-виховних шлей; мотивація, залучення

уваги учнів до змістовного модуля, доказовість

актуальності навчального матеріалу, обговорення

попередньої самостійної роботи учнів і т.п.. )

2) Змістовно-пошуковий (розвиток пошукової

пізнавальної активності і самостійності учнів, мінімізація

теоретичного матеріалу теми, актуалізація опорних

знань і відшукування їхніх зв'язків з невідомими

знаннями; створення оптимальних психолого-

педагогічних умов для продуктивного функціонування

проблемних ситуацій, висування гіпотез; вибір

оптимальних рівнів розв'язку учнями проблемних задач і

т.п.)

3) Адаптивно-перетворюючий (с формування умінь,

звичок і норм, застосування знань у нестандартних

ситуаціях. Основний психолого-педагогічний зміст:

диференціація навчальних задач, методів і форм

навчальної діяльності для практичного використання

знань; перенесення знань у нові умови діяльності).

4) Контрольно-смисловий (з'ясувати рівень засвоєння

матеріалу), ( є первинне осмислення навчального

матеріалу (розвиток оцінки і самооцінки, контролю і

самоконтролю, формування пошуково-смислового поля).

Основний психолого-педагогічний зміст: система задач

для оцінки рівнів засвоєння і розуміння навчального

матеріалу, оцінювання учнями правильності розуміння

придбаних знань, стимулювання успіхів учнів у

конкретній навчальній діяльності)

5) Системно-узагальнюючий (є формування цілісної

системи особистісних знань. Основний психолого-

педагогічний зміст: тестове оцінювання рівня оволодіння

знаннями, нормами, цінностями, установлення зв'язків і

закономірностей між поняттями і явищами)

6) Контрольно-рефлексивний (є розвиток творчої

рефлексії. Основний психолого-педагогічний зміст:

підсумковий контроль оволодіння знаннями, нормами,

цінностями, взаємозалежність оцінки вчителя і

самооцінки учня)

Перше - Технологічна (модульна) карта - це опис процесу

навчання у покрокової, поетапної послідовності дій у

графічній формі з визначенням і використанням методів і

форм. Ця карта не є календарним планом.

Другим етапом роботи вчителя є розробка сценаріїв

уроків. Підкреслимо головне: основними методами, що

використовуються на уроці є метод індивідуально-діяльного

підходу.

І третє, на що повинен звернути увагу вчитель, що

намагається працювати з даною технологією - це організація

поточного, проміжного і вихідного контролю знань і умінь

учнів. Оскільки модульно-розвивалъна технологія передбачає

постійний зворотній зв'язок між суб'єктами навчального

процесу, поточний і проміжний контроль здійснюється

майже після кожного навчального елемента. Але на відміну

від традиційної системи контролю розвивальне навчання

передбачає зовсім інший характер оцінювання учбової

діяльності. Найчастіше використовується м'який контроль,

само- і взаємоконтроль, звірка зі зразком та ін.

III. Метод курсових проектів.

Навчальний проект - словосполучення, яке нерідко можна

зустріти в літературі, присвяченій шкільній інформатиці.

Проекти досить широко використовуються при вивченні

різних тем і курсів інформаційних технологій Це пов'язано з

тим, що проекти є ефективним і зручним для педагога

засобом організації процесу засвоєння і використання учнями

тієї або іншої комп'ютерної технології.

Використовувати проекти в шкільній інформатиці можна і

потрібна, якщо основною метою шкільного курсу виступає

завдання практичного засвоєння комп'ютерних технологій.

Застосування проектного навмання можливо не тільки у

вигляді великих комплексних проектів, але і під час засвоєння

окремих елементів комп'ютерних технологій. Наприклад,

вивчати текстовий редактор Word можна так:

Після короткого обговорення основних елементів верстки

тексту (сторінка, абзац, символ, шрифт і ін.) учень одержує

зразок готового тексту, який йому необхідно відтворити за

допомогою редактора Word. Школяр приступає до підготовки

документа, маючи зразок, але не знаючи в деталях, як це

робити. При підготовці документа у нього виникають різного

роду питання. Відповідаючи на них, учню доводиться

самостійно засвоювати ті або інші прийоми роботи з