Шпаргалка - Основи психологічного консультування та психокорекції

Подождите немного. Документ загружается.

39. Групова психокорекція, її особливості.

Специфіка групової психокорекції полягає в цілеспрямованому вико-

ристовуванні групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємостосунків і

взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога.

Групова психокорекція не є самостійним напрямом психокорекції, а представ-

ляє лише специфічну форму, при використовуванні якої основним

інструментом дії виступає група клієнтів, на відміну від індивідуальної пси-

хокорекції, де таким інструментом є тільки сам психолог.

У найзагальнішому виді цілями групової психокорекції являються:

аналіз, усвідомлення і опрацьовування проблем клієнта, його внутрішньо-

особистих і міжособистих конфліктів, корекція неадекватних відносин, уста-

новок, емоційних і поведінкових стереотипів на основі аналізу і використо-

вування міжособистої взаємодії.

Основні механізми групової корекційної дії: 1) інформаційний обмін між

учасниками групи; 2) навіювання, психічне зараження; 3) відчуття спільності і

солідарності з іншими; 4) альтруїзм – можливість в процесі групової

психокорекції допомагати один одному; 5) рольова поведінка (імітаційна

поведінка); 6) інтерперсональний вплив (вплив групи); 7) емоційне розванта-

ження (катарсис).

40. Ігротерапія як метод психокорекції.

Ігрова терапія – метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з

використанням гри. У основі ігротерапії лежить визнання того, що гра робить

сильний вплив на розвиток особистості. У сучасній психокорекції дорослих гра

використовується в груповій психотерапії і соціально-психологічному тренінгу

у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігруванні

різних ситуацій та ін. Гра сприяє створенню близьких відносин між

учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими,

підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування,

знімаючи небезпеку соціально значущих наслідків.

Основні психологічні механізми коректувальної дії гри:

1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дієвій формі в

особливих ігрових умовах;

2. Зміна позиції, усвідомлення власного "Я";

3. Формування (разом з ігровими) реальних відносин як рівноправних

партнерських відносин співпраці і кооперації;

4. Організація поетапного створення в грі нових, більш адекватних,

способів орієнтування в проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння.

5. Формування здатності до довільної регуляції діяльності на основі

підпорядкування поведінки системі правил.

41. Казкотерапія та лялькотерапія як методи психокорекції.

Казкотерапія – метод, що використовує казкову форму для інтеграції

особистості, розвитку її творчих здібностей, розширення свідомості, вдоско-

налення взаємодій з навколишнім світом. Лялькотерапія – те ж саме, тільки

казка відтворюється не тільки у вербальній формі, а й у вигляді вистави ляльок.

Виділяють наступні корекційні функції казки: психологічну підготовку

до напружених емоційних ситуацій; символічне реагування на фізіологічні і

емоційні стреси; здійснення в символічній формі своєї фізичної активності.

Можливості роботи з казкою: використовування казки як метафори; ма-

лювання за мотивами казки; обговорення поведінки і мотивів дій персонажа;

програвання епізодів казки; використовування казки як притчі-моралі; творча

робота за мотивами казки (дописування казки, творча переробка казки).

Основні прийоми роботи з казкою:

1. Аналіз казки – власна інтерпретація суті та змісту казки;

2. РозповідьFказки – розповідь від першої особи (від імені інших персонажів).

3. Переписування казок – знаходження свого варіанту казки.

4. Постановка казок за допомогою ляльок (лялькотерапія) – розповідь казки за

допомогою іграшок, ляльок, здійснення вистави.

5. Вигадування казок – створення клієнтом власних казкових сюжетів.

42. Музикотерапія як метод психокорекції.

Музикотерапія – психотерапевтичний метод, що використовує музику

як лікувальний засіб. Виділяють чотири основні напрями лікувальної дії

музикотерапії: 1)емоційна активація в ході вербальної психотерапії; 2)

розвиток навиків міжособового спілкування (комунікативних функцій і

здібностей); 3) регулюючий вплив на психовегетативні процеси; 4) підвищення

естетичних потреб.

Механізмами лікувальної дії музикотерапії є: катарсис, емоційна розряд-

ка, регулювання емоційного стану, полегшення усвідомлення власних пережи-

вань, конфронтація з життєвими проблемами, підвищення соціальної активнос-

ті, набуття нових засобів емоційної експресії, полегшення формування нових

відносин і установок. Музикотерапія існує в двох основних формах: активної і

рецептивної.

Активна музикотерапія є активною музичною діяльністю індивіда.

Рецептивна музикотерапія припускає процес сприйняття музики з

терапевтичною метою. У свою чергу рецептивна музикотерапія існує в трьох

формах: комунікативна (сумісне прослуховування музики групою осіб);

реактивна (спрямована на досягнення катарсису); регулятивна (сприяє

зниженню нервно-психічної напруги).

43. Проективні методи психодіагностики та психокорекції.

Проективні методи – сукупність способів, що спрямовані на дослід-

ження особистості і які розроблені в межах проективного діагностичного

підходу. Сутність підходу полягає в тому, що піддослідний, використовуючи

особливі слабоструктуровані та неоднозначні стимули (ситуації), повинен їх

творчо доповнювати, інтерпретувати (наприклад, інтерпретація чорнильних

плям в тесті Роршаха). Особистість виявляється тим чіткіше та яскравіше, коли

ці стимули є менш стереотипними. У відповідності з проективною гіпотезою

кожний емоційно-інтелектуальний прояв особистості в ході проективного

дослідження, його сприйняття, почуття, висловлювання, рухові акти несе на

собі відбиток особистості. Стимули проективних методик набувають сенсу не

стільки в силу їх об’єктивного змісту, скільки у зв’язку з особистісним

значенням., що надає сам піддослідний.

Проективні методи можуть бути використані на діагностичному етапі

психокорекційної роботи для виявлення змісту та змін психологічних особ-

ливостей особистості. Існують наступні найбільш розповсюджені проективні

методики: тест Роршаха, тест „Світу”, тест тематичної аперцепції, психодрама,

тест обрання кольору (тест Люшера), тест завершення реченьF

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике, СПб., Питер, 2005. – С. 250.

44. Психотехнічні засоби та особливості їх використання у

психокорекційної роботи.

Психологічна техніка – конкретний комплекс психологічних прийомів

дії, націлений на психокорекцію, усунення «психологічних неполадок» клієн-

тів. В якості психотехнічних засобів використовують гіпноз, релаксацію, пси-

хогімнастику, НЛП (нейролінгвістичне програмування), медитацію (зосеред-

ження) та ін.

Гіпноз – техніка, дії на індивіда шляхом концентрації його уваги з метою

звузити поле свідомості і підпорядкувати його впливу, контролю зовнішнього

агента – гіпнотизера, який здійснює навіювання на пацієнта.

Релаксація – техніка зняття напруженості, приведення пацієнта у стан

покою, розслабленості, завдяки зниженню тонусу м'язів.

Психогімнастика – здійснення пацієнтом дій під керівництвом

практичного психолога, що приводить його в стан підвищеної збудженості,

емпатії, контактності. Виконує роль певної розминки перед проведення

психокорекційного заняття.

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) – техніка, що спрямована на

фіксацію зразків певної поведінки в свідомості клієнта за допомогою

вербального інструментарію.

45. Психокорекція пізнавальної сфери дитини: особливості, цілі та засоби

використання.

Корекційно-розвиваюча робота пізнавальної сфери здійснюється у п'ять

напрямів: 1)Fрозвиток уваги, 2) розвиток пам'яті, 3)Fрозвиток уяви (вербальної і

невербальної), 4) розвиток мислення (наочно-дієвого, наочно-образного, логіч-

ного), 5) розвиток мови. Особливість роботи полягає в тому, що її можна про-

водити як на планових навчальних заняттях, так і на спеціально організованих

психологічних тренінгах. Цілі корекції пізнавальної сфери – формування піз-

навальній мотивації, розвиток пізнавальних психічних процесів, тренування

інтелектуальних функцій і спосіб розумової діяльності, подолання синдрому

дефіциту уваги, вироблення когнітивних стилів. Засоби:

Для розвитку уваги – словарні диктанти з коментуванням, коректурні

завдання, ігри типу «Знайди слова», «Переплутані лінії». «Знайди відмінності».

Для розвитку пам'яті – розвивати уміння дитини працювати за зразком,

використовувати методику «Смислові одиниці».

Для розвитку мислення – ігри типу «Виключення зайвого», «Пошук

аналогів», «Способи застосування предмету».

Для розвитку уяви –ігри «Незавершені фігури». «Чарівні плями»,

розповіді з використанням певних слів, прийоми завершення розповіді.

Для розвитку мови – розучувати вірші, учити переказу і розповіді,

скоромовкам, грати в ігри «В слова» і ігри «Із словами»F

Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными,

агрессивными, тревожными и аутичными детьми, М., Педагогика Прес, 2000. – С. 112.

46. Психокорекція дитячих страхів: особливості, методи та труднощі

роботи.

Ефективність методів психокорекції дитячих страхів залежить від

точності визначення типології симптомів і синдромів порушення. Побудова

нормативів, які необхідні для програмування роботи передбачає не тільки збір

статистичних матеріалів, а й формулювання деяких закономірностей,

типологій, які дозволять найбільш точно підійти до проблем дитини.

Психокорекційна робота в цьому випадку з самого початку пов’язана не з

деактуалізацією певних, емоційно травмуючих ситуацій, локалізацією

окремого патологічного симптому, а з визначеним рівнем прояву цього

симптому та виявлення механізму, на недостаток роботи якого даний симптом

вказує.

Рівневий підхід до психокорекції дитячих страхів дозволяє враховувати,

що будь-яка дія на афектне середовище веде до втручання не тільки в

конкретний патологічний синдром, але і веде до зміни співвідношень в цілісній

структурі емоційної регуляції. При проведенні психокорекційної роботи

орієнтація йде переважно на власні резерви і механізми базальної афектної

сфериF

Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными,

агрессивными, тревожными и аутичными детьми, М., Педагогика Прес, 2000. – С. 121.

47. Психокорекція підвищеної тривожності та невпевненості у собі.

Психодіагностичний етап – визначення критеріїв тривожності: постійне

занепокоєння, неможливість концентрування на чому-небудь, м’язова напруга,

дратівливість, порушення сну. Також можна використовувати опитувальник

для людей, які постійно контактують з дитиною і можуть охарактеризувати

негативні моменти її поведінки.

Психокорекційний етап. На початкових етапах роботи з тривожною

дитиною слід керуватися наступними правилами: 1. Включення дитини в будь-

яку нову гру повинне проходити поетапно; 2. Необхідно уникати моментів

змагань і ігор, в яких враховується швидкість виконання завдання, наприклад,

таких як "Хто швидший?"; тривожна дитина не повинна відчувати небезпеку

від зустрічі з чимось невідомим (наприклад новою грою або новими правилами

в грі). Якщо дитина високотривожна, то починати роботу з нею краще з

дихальних вправ релаксації, наприклад: "Повітряна кулька", "Корабель і вітер",

"Дудочка", "Штанга", "Гвинт", "Водоспад" і ін.

У колективні ігри тривожної дитини можна включати, якщо вона

відчуває себе достатньо комфортно, а спілкування з іншими дітьми не

викликає в неї особливих труднощів. На цьому етапі роботи будуть корисні

ігри "Дракон", "Сліпий танець", "Насос і м'яч", "Паперові м'ячики"F

Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными,

агрессивными, тревожными и аутичными детьми, М., Педагогика Прес, 2000. – С. 128.

48. Психокорекція агресивності дитини: особливості, цілі, методи.

На першому етапі необхідна діагностика агресивності дитини (буває ви-

сока, середня, низька агресивність). Виявлення агресивності надасть

можливості для відпрацювання стратегії поведінки психолога та спланувати

психокорекційну роботу з ним. Критерії агресивності: дитина часто втрачає

контроль над собою; часто сперечається; часто відмовляється виконувати

правила; часто спеціально роздратовує інших людей; часто відмовляється щось

робити; часто схильна до помсти. Крім того, з метою виявлення агресивності

можна застосовувати анкету, які заповнюють люди, що спілкуються і

виховують дану дитину (батьки, вихователі дитячого садка).

Психокорекційна робота здійснюється в три етапи: 1) робота з гнівом,

навчання дітей приємлемим способом виразу гніву (засоби – „Мішечок гніву”,

„Аркуш гніву”, гра „Обзивалки”); 2) навчання дітей навичкам розпізнавання і

контролю, вмінню володіти собою в ситуаціях, що провокують спалахи гніву

(засоби – малювання, гра „Камінець у черевику”); 3) вербалізація агресивних

проявів, реконструкція позитивного досвіду спілкування і „побудова”

майбутнього через планування і фантазування (засоби – індивідуальні і групові

бесіди, лялькотерапія, інсценування казок, рольові ігри)F

Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными,

агрессивными, тревожными и аутичными детьми, М., Педагогика Прес, 2000. – С. 98.