Шпаргалка - Основи психологічного консультування та психокорекції

Подождите немного. Документ загружается.

29. Вимоги до складання психокорекційної програми, її зміст і структура.

Існують стандартизовані і вільні (орієнтовані на поточний момент)

корекційні програми. У стандартизованій програмі чітко розписані етапи

корекції, необхідні матеріали, вимоги, що пред'являються до учасників даної

програми. Вільну програму психолог складає самостійно, визначаючи цілі і

задачі етапів корекції, продумувавши хід зустрічей, намічаючи орієнтири

результатів досягнень для переходу до наступних етапів психокорекції.

При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати

наступні моменти: чітко формулювати цілі коректувальної роботи; визначити

коло задач, які конкретизують цілі корекційної роботи; вибрати стратегію і

тактику проведення корекційної роботи; чітко визначити форми роботи

(індивідуальна, групова або змішана) з клієнтом; відібрати методики і техніку

корекційної роботи; визначити загальний час, необхідний для реалізації

програми; визначити частоту необхідних зустрічей (щодня, 1 раз на тиждень, 2

рази на тиждень, 1 раз в два тижні і т.д.); визначити тривалість кожного

коректувального заняття (від 10-15 хв. до 1,5-2 годин); визначити зміст

коректувальних занять; планувати форми участі інших осіб в роботі (при

роботі з сім'єю – підключення родичів, впливових дорослих і т.д.).

30. Особливості первинної та вторинної психодіагностики

психокорекційної роботи.

Первинна психодіагностика – перед початком здійснення корекційної

роботи обов'язково повинен передувати етап прицільного комплексного діаг-

ностичного обстеження, на його підставі складається первинний висновок і

формулюються цілі і задачі корекційно-розвиваючої роботи.

Вторинна психодіагностика. Корекційно-розвиваюча діяльність

психолога вимагає постійного контролю динаміки змін особистості, поведінки,

діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його відчуттів і переживань в

процесі корекційної роботи. Схема перевірки ефективності корекційної дії:

I етап: проводиться констатуючий вимір в контрольній та експеримен-

тальній групах.

II етап – здійснення коректувальної дії на експериментальну групу.

III етап – проведення діагностичного виміру в експериментальній і

контрольній групі. Зіставлення результатів констатуючого виміру і діагностич-

ного виміру в контрольній групі; зіставлення результатів констатуючого і діаг-

ностичного виміру в експериментальній групі. Порівняння цих результатів між

собою із застосуванням статистичних методів.

31. Психологічний анамнез та психологічний діагноз у психокорекційній

роботі.

Анамнез (від грец. згадування) – в медицині: повідомлення хворим про

умови свого життя, що передували захворюванню. Психологічний анамнез

відрізняється від медичного тим, що його задачею є одержати від хворого дані

щодо оцінки ним своїй особистості як системи відносин, яка склалася до

самого себе і, особливо, відношення до хвороби і оцінки того, наскільки

хвороба змінила всю цю систему. Психологічний анамнез даних про перебіг

хвороби і життєвий шлях покликаний виявити, яке відображення хвороба

одержує в суб'єктивному світі хворого, як позначається на його поведінці, на

всій системі особистих відносин. Зовні медичний і психологічний анамнез як

методи дослідження є схожими – розпитування може йти по одному плану, але

їх мета і використовування одержаних даних абсолютно відмінні.

Психологічний анамнез також поділяється на анамнез хвороби і анамнез життя.

Психологічний діагноз – кінцевий результат діяльності психолога, спря-

мований на виявлення сутності індивідуально-психологічних особливостей

особистості з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвит-

ку та розробки програми корекціїF

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике, СПб., Питер, 2005. – С. 86.

32. Візуальна психодіагностика та особливості і складності її використання

у психоконсультативній та психокорекційній роботі.

Візуальна психодіагностика – галузь психодіагностики, заснована на

вивченні зовнішніх характеристик і вигляду людини для проникнення у

внутрішній психологічний зміст особистості. Візуальна психодіагностика

використовує методи фізіогноміки, хіромантії, графології та ін.

Візуальна психодіагностика є найкоротшім шляхом для визначення пси-

хологічного стану людини, її настрою, відношення до людей, мотивації. Опе-

ративність діагностики досягається застосуванням спостереженням за поведін-

кою індивіда, особливостям його тілесних рухів, мімікою, зовнішнього виг-

ляду. Крім того, важливе значення відіграють сигнали, які отримує психолог,

спостерігаючи за рухом очей, диханням, зміною кольору шкіри (почервоніння

або збліднення). Деяку інформацію надають форма рук, пальців, нігтів, звички

вживання їжі, відпочинку (сну).

Складність такої діагностики в процесі практичної роботи полягає в

тому, що: 1) не всі особи адекватно виражають свої емоції, відчуття; 2)

динаміка діагностичної співбесіди не завжди створює достатні умови для

постійного прискіпливого спостереження за клієнтом.

33. Мета, особливості та методи настановчої стадії психокорекційної

роботи.

Важливість настановчої стадії психокорекції в загальній структурі

роботи пов'язана з необхідністю створення активної установки на

психокорекційну роботу, формування мотивів самопізнання і

самовдосконалення.

Цілі:

– спонукання клієнта до взаємодії, зняття тривожності, формування бажання

співробітничати і щось змінити в своєму житті.

– досягнення ефекту розслаблення та полегшення;

– підвищення упевненості в можливості досягнення позитивних змін в

поведінці і у відносинах;

– при необхідності – переформулювання запиту, цілей психологічної корекції;

– створення активної установки на психокорекційну роботу.

Методи: навіювання, релаксація, медитація, психогімнастика;

психологічний аналіз щоденникових записів; ігрові форми, психодрама,

рольові ігри.

34. Мета, особливості та методи суто психокорекційної стадії корекційної

роботи практичного психолога-психоконсультанта.

Психокорекційна стадія є основною для здійснення

психотерапевтичного впливу і містить у собі техніки та методи, які спрямовані

на корекцію особистісних якостей або особливостей поведінки.

Мета стадії:

- гармонізація процесу розвитку особистості;

- досягнення переходу від негативної до позитивної фази критичного

періоду;

- досягнення відкриття «Я»;

- подолання внутрішньоособистісної кризи;

- розширення сфери усвідомленості мотивів виховання;

- зняття суперечностей між мотиваційними тенденціями;

-Fзміна установок і позицій, навчання новим формам спілкування,

розширення знань про психологію людини.

Методи: методика ігрової групової корекції для дітей і дорослих;

методика групової корекції; релаксаційні заняття, навіювання, гіпноз; методика

сумісних занять, арттерапія, казкотерапія.

35. Ефективність психокорекційної роботи: методи визначення та

обґрунтування необхідності і динаміки визначення.

Ефективність коректувальної дії може бути оцінена з точки зору:

а) розв’язання реальних труднощів розвитку;

б) постановки цілей і задач корекційної програми.

Оцінка ефективності корекції може мінятися залежно від того, хто її

оцінює, оскільки позиція учасника корекційного процесу значною мірою

визначає підсумкову оцінку її успішності.

Для клієнта основним критерієм успішності своєї участі в програмі буде

емоційне задоволення від занять і зміна емоційного балансу в цілому на

користь позитивних відчуттів і переживань.

Для психолога, відповідального за організацію і здійснення корекційної

програми, головним критерієм оцінки стане досягнення поставлених в

програмі цілей.

Для осіб з оточення клієнта ефективність програми визначатиметься

ступенем задоволення їх запитів, мотивів, що спонукали звернутися по пси-

хологічну допомогу, а також особливість усвідомлення ними проблем і задач,

що стоять перед ними, безпосередньо пов'язаних з проблемами клієнта.

Методи: самозвіти, спеціальні експериментальні процедури,

індивідуальна оцінка психологом (експертом).

36. Методи та технології психотерапевтичного впливу у

психоконсультативній та психокорекційній роботі.

До таких методів, що побудовані на аналізі значень, в яких

використовується поняття методу в психотерапії, відносяться наступні

• методи психотерапії, що мають характер техніки, – гіпноз, релаксація,

психогімнастика;

• методи психотерапії в значенні інструменту, який використовують

психотерапевтичному процесі (таким інструментом може бути психотерапевт у

разі індивідуальної психотерапії або група – при груповій психотерапії);

• методи, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення

психотерапевтичних цілей, – психотерапія сімейна, клінічна, на виробництві;

• методи психотерапії в значенні терапевтичних інтервенцій (втручань),

що розглядаються або в плані стилю – директивний, недирективний, або в

плані теоретичного підходу – інтерпретація, навчання, міжособова взаємодія

або діалог.

Технології: 1) підтримуюча (зміцнення та підтримка захисних сил); 2)

перенавчання (зміна поведінки шляхом схвалення позитивних форм поведінки

і не схвалення негативних); 3) реконструктивна (спрямована на усвідомлення

клієнтом внутрішніх конфліктів).

Зубалий Н. П., Лёвочкина А. М. Основы психотерапии: Учебное пособие, К., МАУП, 2001. – С. 10.

37. Особливості ігрової психокорекції та її методи, напрями та відмінності

використання у психоконсультативній та психокорекційній роботі

практичного психолога.

Ігрова психотерапія – це метод психотерапевтичного впливу на дітей і

дорослих з застосуванням ігри. В основі різних методик ігротерапії знахо-

диться визнання того, що гра здійснює сильний вплив на розвиток особистості.

Для корекційного впливу важливим є розвиваючий ефект гри.

Характерна особливість гри – її двуплановість, яка притаманна також

драматичному мистецтву, елементи якого зберігаються в будь-якій колективній

грі: 1) гравець виконує реальну діяльність, здійснення якої потребує дії, які

пов’язані з вирішенням конкретних, часто нестандартних завдань; 2) ряд

моментів цієї діяльності носить умовний характер, що дозволяє відволіктися

від реальної ситуації з її відповідальністю і багаточисленними обставинами.

В психоконсультативній роботі гра може використовуватися як засіб

наочного показу клієнту шляхів розв’язання тієї чи іншої проблеми. При цьому

вона не використовується для зміни його психологічних, особистісних

характеристик. В психокорекційній роботі гра, навпаки, виступає активним

знаряддям корекції (зміни) психологічних рис особистості, її поведінки,

відношень до оточуючих людей та до самої себе.

38. Індивідуальна психокорекція, її особливості та обмеження.

Індивідуальна психокорекція – робота психолога з клієнтом один на

один за відсутності сторонніх осіб. Перевагою індивідуальної психокорекції є

те, що вона забезпечує конфіденційність, таємницю і за своїм результатом

буває глибшою, ніж групова. Вся увага психолога направлена тільки на одну

людину. Необхідними умовами індивідуальної психологічної корекції є нас-

тупні: добровільна згода на отримання такої допомоги; довіра клієнта до

психолога;активність клієнта і його творчо-дослідницьке відношення до влас-

них проблем; право клієнта приймати або не приймати психологічну допомогу;

право клієнта самому вирішувати проблеми в своєму житті.

Форма індивідуальної психокорекції вибирається в наступних випадках:

1) коли проблеми клієнта індивідуального, а не міжособистісного характеру; 2)

коли клієнт категорично відмовляється працювати в групі або з певних причин

його робота в групі неможлива; 3) коли клієнта необхідно постійно тримати під

спостереженням і контролем; 4) коли у клієнта виявлена сильна тривожність

або загальмованість; 5) при невпевненості в собі; 6) при необґрунтованих

страхах; 7) при втраті значення і мети життя.

Основні методи індивідуальної психокорекційної дії: а) переконання;

б)Fнавіювання.