Шпаргалка - Основи психологічного консультування та психокорекції

Подождите немного. Документ загружается.

9. Особистісні уміння практичного психолога. Модель практичного

психолога-психоконсультанта.

Уміння практичного психолога можна відобразити за допомогою нас-

тупної моделі

1. Цілі психологічної допомоги. Кваліфікований психолог орієнтує клієнта

щодо його цілей, дає людині можливість знайти максимально можливе число

варіантів поведінки.

2. Реакції психолога – психолог повинен вміти здійснювати безліч реакцій –

вербальних і невербальних – на широкий спектр ситуацій і проблем.

3. Світогляд (концепція) практичного психолога. Психолог розуміє склад-

ність предмету свого дослідження і впливу на індивідуальність людини, тому

прагне використати в роботі все багатоманіття концепцій.

4. Культурна продуктивність психолога – здатність до продукування безлічі

думок, слів і моделей поведінки в своїй культурі і в рамках інших культур.

5. Конфіденційність – обов’язкове дотримання конфіденційності.

6. Міжособистісний вплив в роботі практичного психолога – вміння

ефективно впливати на особистість клієнта.

7. Людська гідність. Вміння та обов’язок шанувати людську гідність.

Абрамова Г.С. Практическая психология., М., Академический Проект, 2001. – С. 87.

10. Психологічні особливості між особистісного спілкування

„психоконсультант – клієнт”.

1.FЗдібність до емпатії, співпереживання, співчуття. Психоконсультант

повинен психологічно глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини –

клієнта, розуміти його, бачити світ його очима.

2. Відвертість. Намагаючись зрозуміти клієнта, проникнути в його

внутрішній світ, психолог відверто повідомляє його про свої власні відчуття.

3. Співпереживання, співчуття. Психоконсультант зобов’язаний вира-

жати турботу про клієнта за допомогою жестів, міміки, пантоміміки.

4. Доброзичливість. Добре, емоційно позитивне відношення до клієнта,

особиста зацікавленість і участь в рішенні його проблем.

5. Безоцінне відношення до клієнта. Відмова від нав'язування клієнту

своїх порад, моралі, оцінки з боку психоконсультанта.

6. Довіра до клієнта. Віра в його здатність і можливість самостійно

справитися з своєю проблемою.

7. Психологічна дистанція. Психолог тримає оптимальну психологічну

дистанцію між собою і клієнтом.

10. Оптимістична позиція психолога – вселяє у клієнта впевненість і

рішучість переробити себеF

Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учебник, М.,ВЛАДОС, 1999. – С. 49.

11. Принципи та передумови створення консультативного контакту

„психолог-клієнт”.

Консультативний контакт – це унікальний динамічний процес, під

час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні

ресурси для розвитку в позитивному напрямі і актуалізувати потенціал

осмисленого життя. Консультативний контакт – це відчуття і установки, які

учасники консультування випробовують один по відношенню до іншого, і

спосіб їх виразу.

В ході здійснення консультативного контакту виділяють шість основних

параметрів: 1) емоційність (консультативний контакт швидше емоційний, чим

когнітивний, він має на увазі дослідження переживань клієнтів); 2)

інтенсивність (оскільки контакт представляє щире відношення і взаємний

обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним); 3) динамічність (при

зміні клієнта міняється і специфіка контакту); 4) конфіденційність

(зобов'язання консультанта не поширювати зведення про клієнта – це сприяє

довірчості); 5) надання підтримки (постійна підтримка консультанта

забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієнту ризикувати і пробувати

поводитися по-новому); 6) сумлінність.

Кочюнас Р. Основы психологического консультирования, М., Академический проект, 1999. – С. 48.

12. Психотерапевтичний клімат та особливості його створення.

Якість консультативного контакту залежить від двох важливих чинників:

1)Fпсихотерапевтичного клімату; 2) навиків консультанта (вербальних і

невербальних) в підтримці спілкування. Під психотерапевтичним кліматом

розуміють обстановку доброзичливості до клієнта, вияв пошани до нього, щире

вникання в його проблеми, тривале спілкуванняF

Терапевтичний клімат в свою чергу включає дві великих компоненти: 1)

фізичну; 2) емоційну. До фізичної складової відносять відповідне обладнання

місця консультування, розташування консультанта і клієнта в просторі

(дистанція, манера сидіти), структуризація виділеного для консультування

часу. До емоційної – відносять створення атмосфери обопільної довіри,

щирість консультанта, його здібність до емпатії і безумовній пошані клієнта.

Велике значення для створення сприятливого психотерапевтичного

клімату має фізична складова. Кабінет психолога повинен бути добре

підготовленим: зручні меблі, звуконепроникненні стіни, елементи, що надають

вигляд затишності – картини, книги, прикраси. Психолог повинен створити

умови для попередження раптового втручання сторонніх осіб. Емоційна

складова залежить від професійних та психологічних рис консультанта, який

повинен своїми діями і словами викликати до себе довіру клієнта.

Кочюнас Р. Основы психологического консультирования, М., Академический проект, 1999. – С. 49.

13. Медична та немедична модель психоконсультування. Принципи

немедичного підходу до психоконсультативної діяльності психолога.

Медична модель. Якщо проблеми клієнта, який звернувся по допомогу до

психоконсультанта, полягають в сфері емоційних переживань, психічних

розладів та невротичної поведінки, психоконсультант надає допомогу, однак,

деякі специфічні питання (наприклад, щодо акцентуації характеру, значних

неврозів), вирішує спільно з лікарями. В ході консультуванні практичний

психолог повинен перевірити вираженість акцентуації у клієнта і ухвалити

обґрунтоване рішення про можливу спільну роботу з лікарями (терапевтом,

психіатром, психоневрологією, невропатологом, сексологом та ін.).

Немедична модель. Психоконсультування, як правило, передбачає

надання допомоги практично здоровим людям. Вони потребують порад

психолога щодо вдосконалення поведінки, необхідності її покращення в різних

життєвих ситуаціях. Клієнтами психоконсультанта в даному випадку

виступають люди, які відчувають себе добре, однак вони намагаються ставити

перед собою цілі подальшого розвитку. Принципами немедичного підходу

виступають наступні положення: емоційність, інтенсивність, динамічність,

конфіденційність, здійснення підтримки, сумлінність психолога.

14. Діалогічна інтенція та особливості діалогічних професійних стосунків у

професійній роботі практичного психолога.

Діалогічна інтенція як потреба клієнта вступити в діалог з психологом є

важливою умовою здійснення психотерапевтичного діалогу. На думку

науковців, для багатьох клієнтів головною проблемою в ситуації

консультування виявляється саме відсутність діалогічної інтенції. З огляду на

це основним завданням практичної роботи є стимулювання даного

мотивуючого переживання. Ні імперативна, ні маніпулятивна позиції

психолога не сприяють цьому.

Діалогічна інтенція клієнта відновиться лише у відповідь на "зустріч" зі

світом іншої свідомості, опосередковану діалогічним спілкуванням. Тому саме

зацікавлена, недирективна інтенція консультанта є сутнісною умовою

ефективної психологічної допомоги. Отже, мова йде про формування

особливої діалогічної позиції психолога, що розглядається як професійна

позиція, утворена комплексом настановлень, найважливішими серед яких є

постулат внутрішньої діалогічності будь-якої людини та переконаність у

свободі та відповідальності клієнта за своє життя.

15. Види психоконсультування та їх особливості.

1. Інтимно-особистісне – психологічне консультування з таких питань,

які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у неї сильні пережи-

вання, які звичайно ретельно приховуються від оточуючих людей. Вимагає зак-

ритих від сторонніх осіб і одночасно відкритих для спілкування консультанта і

клієнта, довірчих відносин між ними. Таке психологічне консультування вима-

гає створення особливої обстановки, оскільки нагадує сповідь.

2. Сімейне – консультування з питань, що виникають у людини у власній

сім'ї або в сім'ях інших, близьких для неї людей. Вимагає знання психологом

суті сімейних проблем, способів їх розв’язання.

3. Психолого-педагогічне консультування – обговорення консультантом

з клієнтом питань навчання і виховання дітей, навчання чому-небудь і

підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного

керівництва, управління дитячими і дорослими групами і колективами.

4. Ділове консультування – пов'язане з розв’язанням людьми ділових

проблем. Сюди, наприклад, можна віднести питання вибору професії,

вдосконалення і розвитку у людини здібностей, організації її праці, підвищення

працездатності, ведення ділових переговорів і т.п.F

Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учебник, М.,ВЛАДОС, 1999. – С. 9.

16. Структура психоконсультативної роботи.

До структури психоконсультативної роботи входять наступні елементи:

1) дослідження проблеми; 2) визначення проблеми; 3) ідентифікація альтерна-

тив; 4) планування; 5) діяльність; 6) оцінка і зворотній зв’язокF

Дослідження проблеми – на цій стадії консультант встановлює контакт

(raport) з клієнтом і досягає обопільної довіри.

Двовимірне визначення проблем – консультант прагне точно

охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, так і

когнітивні їх аспекти.

Ідентифікація альтернатив – на цій стадії з'ясовуються і відкрито

обговорюються можливі альтернативи рішення проблем.

Планування – на цій стадії здійснюється критична оцінка вибраних

альтернатив рішення.

Діяльність. На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану

рішення проблем.

Оцінка і зворотний зв'язок – клієнт разом з консультантом оцінює сту-

пінь розв’язання проблеми і узагальнює результати. При виникненні нових або

глибоко прихованих проблем необхідне повернення до попередніх стадій.

Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М., Академический проект, 1999. – С. 22.

17. Фаза катарсису у психоконсультування, її особливості.

Катарсис – емоційне потрясіння, що пов’язане з глибиною особистісної

перебудови (від грець. katharsis – очищення). В основному це поняття зас-

тосовується в практиці психоаналізу, психотерапевтичної допомоги. За

допомогою даного прийому психотерапевт спонукає людину до розрядження

шляхом „відреагування” афекту, який був витиснений в підсвідомість та тому

став причиною невротичного конфліктуF

Фаза катарсису в психоконсультативній бесіді – це етап спілкування

консультанта з клієнтом, коли той в ході сповіді розказує найпотаємніші та

найінтимніші нюанси своєї проблеми, тим самим вивільнюючи себе від ван-

тажу емоційний переживань та надаючи їм виходу за допомогою свідомих дій

(прагнень). Завдання психоконсультанта полягає в тому, щоб своїми питан-

нями, словами, невербальними реакціями викликати такій стан у клієнта,

„розкрити очі” на справжню цінність (або навпаки – малозначущість) проб-

леми. Для клієнта усвідомлення справжньої суті проблеми дійсно може мати

ефект потрясіння. На відміну від гіпнотичних методик психоаналізу, які

викликають катарсис, в психоконсультуванні застосовується метод свідомого

згадування нюансів проблеми з боку клієнта. Задача психоконсультанта –

навести його на відтворення повної та справжньої картини конфлікту.

Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник, Х., Прапор, 2005. – С. 325.

18. Фаза постановки діагнозу у психоконсультування, її особливості.

В ході проведення діагностичної фази психолог вислуховує сповідь

клієнта і на основі її аналізу прояснює, уточнює його проблему. Основний

зміст даного етапу складає розповідь клієнта про себе і про свою проблему

(сповідь), а також психодіагностика клієнта, якщо виникає необхідність її

проведення для уточнення його проблеми і пошуку оптимального її

розв’язання.

Достатньо точно встановити час, необхідний для проведення даної фази

психологічного консультування, не представляється можливим, оскільки

багато що в його визначенні залежить від специфіки проблеми клієнта і його

індивідуальних особливостей. Практично цей час складає як мінімум одну

годину, виключаючи час, необхідний для проведення психологічного

тестування. Іноді дана фаза психологічного консультування може займати від 4

до 6-8 годин.

В ході фази постановки діагнозу активно працює процедура так званого

емпатичного слухання, а також процедури активізації мислення і пам'яті

клієнта, процедури підкріплення, прояснення думки клієнта і

психодіагностичні процедуриF

Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учебник, М.,ВЛАДОС, 1999. – С. 49.