Шпаргалка - Основи психологічного консультування та психокорекції

Подождите немного. Документ загружается.

19. Засоби та прийоми проведення бесіди як основного методу і технології

професійної діяльності.

1. Вербальна підтримка того, що говорить і робить клієнт під час сповіді.

2. «Дзеркалізація» – прийом полягає в непомітному для клієнта

повторенні його висловів і рухів.

3. «Перифраза» – коротка, поточна репліка психолога, яку він вимовляє

під час сповіді клієнта і призначена для прояснення, уточнення значення того,

що говорить клієнт.

4. «Узагальнення» – прийом, який зовні чимось нагадує перифразу, але

відноситься не до того останнього, що сказав клієнт, а до цілого вислову, який

складається з декількох думок або пропозицій.

5. Прийом емоційної підтримки клієнта – психолог уважно вислуховує

клієнта, слідує за його думкою, стараючись в потрібні моменти сповіді

виражати підтримку того, що говорить клієнт, зокрема демонструвати

позитивні емоції, які підкріплюють слова і дії клієнта.

6. Постановка перед клієнтом стимулюючих його мислення питань.

7. Оволодіння і використовування в розмові з клієнтом особливостей

його мовиF

Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учебник, М.,ВЛАДОС, 1999. – С.51.

20. Схема та стадії процесу психоконсультативної бесіди.

1. Підготовчий етап. На цьому етапі психолог знайомиться з клієнтом

по попереднім поміткам, які є про нього в реєстраційному журналі. Психолог,

крім того, сам готується до проведення консультації. Час роботи психолога на

цьому етапі складає, як правило, від 20 до 30 хв.

2. Етап настроювання. На даному етапі психолог особисто зустрічає

клієнта, знайомиться з ним і настроюється на спільну роботу з клієнтом. Те ж

саме з свого боку робить клієнт. Етап займає від 5 до 7 хв.

3. Діагностичний етап. Основний зміст даного етапу складає розповідь

клієнта про себе і про свою проблему (сповідь), а також психодіагностіка

клієнта – займає від 4 до 6-8 ч.

4. Рекомендаційний етап. Психолог, зібравши на попередніх етапах

необхідну інформацію про клієнта і його проблему, на даному етапі разом з

клієнтом виробляє практичні рекомендації за рішенням його проблеми –

займає від 40 хв. до 1 години.

5. Контрольний етап. На даному етапі психолог і клієнт домовляються

один з одним про те, як контролюватиметься і оцінюватиметься практична

реалізація клієнтом одержаних їм практичних рад і рекомендацій – 20-30 хв.F

Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учебник, М.,ВЛАДОС, 1999. – С.52.

21. Психоконсультативний запит та його динаміка і особливості

формування.

Психоконсультаційна бесіда передбачає наявність певного предмету об-

говорення – запиту або теми проблеми, з якої клієнт звернувся до психо-

консультанта. Істотно важливим для проведення бесіди є те, що предметом

взаємодії, визначаючим відносини клієнта і психолога, буде внутрішній світ

клієнта. Дії психолога спрямовані на те, щоб в обговоренні різних тим змінити

відношення клієнта до його внутрішнього світу.

Тема запиту задається клієнтом у визначеному, строго індивідуальному

життєвому варіанті, проте, одна і та ж тема може бути задана в різному кон-

тексті. Зміна контексту теми відрізняє інтерв'ю від інших методів психологіч-

ної допомоги тим, що не тільки об'єктивні дані про контекст, але відношення

до них клієнта, його роль в цьому контексті є важливою складовою частиною

заявленої теми. Психолог, що працює з темою запиту і його контекстом, пови-

нен постійно контролювати в ході інтерв'ю власні особисті проекції на зміст

теми. Цей підтекст може бути привнесений в інтерв'ю самим психологом, якщо

він не відділяє зміст своїх особистих проекцій в ході інтерв'ю. В ході бесіди

психолог повинен рефлексувати на тему замовлення клієнта, контекст її появи і

на підтекст своїх дій, для побудови предмету взаємодії з клієнтом.

22. Фактори ризику для різних вікових груп та їх врахування у

психоконсультативній та психокорекцій ній роботі при постановці

психологічного діагнозу.

Ефективність прогностичної діагностики в ході психоконсультативної

роботи значно зростає, якщо психолог володіє знаннями факторів ризику –

негативних форм та проявів поведінки, котрі характеризують психічний

розвиток людини стосовно різних вікових груп. Основними факторами є:

Для дошкільного віку – особливості поведінки дитини, пов’язані з

психомоторною розгальмованістю, труднощами реалізації гальмівних реакцій і

заборон; схильність дитини до „косметичної” брехні, інфантильні істероїдні

прояви з руховими розрядами, гучним непогамовним плачем і криком;

імпульсна поведінки, емоційна заражуваність, запальність, яка обумовлює

сварки і бійки дитини навіть з незначного приводу; енурез, втечі з дому та ін.

Для шкільного віку – низка пізнавальна активність учня, особистісна

незрілість, моторна розгальмованість, підвищена сенсорна жага.

При отриманні прогностичної інформації про дорослих психодіагносту є

смисл і необхідність орієнтуватися на одну або декілька доступних йому

типологій особистості, які дозволяють будувати прогноз відносно основних

утворених психічних реальностей клієнтаF

Абрамова Г.С. Практическая психология, М., Академический Проект, 2001. –С. 96.

23. Прогностичні фактори для різних вікових груп та особливості

застосування отриманої психологічної інформації у психологічної роботи.

Прогностичними факторами виступають всі явища психологічної сфери

особистості, які є фіксованими в різних областях діяльності людини відповідно

до вікових груп. Вони бувають сприятливими та несприятливими.

До сприятливих факторів можна віднести:

Для підлітків – гармонійність психофізичного дозрівання; позитивне від-

ношення до праці або окремих учбових предметів; цілеспрямованість у поза-

навчальній діяльності; орієнтація на соціально позитивного лідера в середо-

вищі однолітків, адекватність поведінки в школі і поза нею; стійкість до не-

сприятливих засобів впливу; поява реакції негативної імітації.

Для дорослої людини – уміння вставати на точку зору іншої людини; здат-

ність приймати альтернативні точки зору, відмінні від власної; здібність без-

оціночного відношення до дій іншої людини; готовність до зміни типу реагу-

вання; особиста рефлексія; позитивне відношення до себе.

Використовування прогностичних факторів як можливостей людини стає

однією із задач, яку може поставити перед собою вже сам клієнт в процесі

спілкування з психологом. За своєю ініціативою психодіагност цю задачу

клієнту не пропонуєF

Абрамова Г.С. Практическая психология, М., Академический Проект, 2001. –С. 98.

24. Поняття про психокорекцію. Мета, предмет та завдання психокорекції.

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з

виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не

мають характеру захворювань.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку,

гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних

розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками. Предмет

психокорекції – психічна реальність, на яку спрямований психокорекційний

вплив. Задачі психокорекції:

1. Всебічне психологічне вивчення особистості.

2. Виявлення і вивчення несприятливих чинників соціального середовища.

3. Корекція негативних дій соціального середовища.

4.FДопомога в розв’язанні психотравмуючих ситуацій, у формуванні про-

дуктивних взаємостосунків з оточуючими, в підвищенні соціального статусу.

5.Виховання вищих емоцій і соціальних потреб (пізнавальних, етичних,

трудових, естетичних), вдосконалення способів психічної саморегуляції,

стимуляція дозрівання і розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфер і

окремих психічних функцій, рівнів спілкування, самосвідомості і діяльності.

25. Види психокорекції, їх особливості.

1) За характером спрямованості розрізняють корекцію: а) симптома-

тичну; б) каузальну.

Симптоматична корекція (корекція симптомів) – передбачає

короткочасний вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку,

які заважають перейти до корекції каузального типу.

Каузальна (чинникова) корекція – спрямована на джерела та причини

відхилень. Даний вид більш тривалий за часом, вимагає значних зусиль, однак

більш ефективний, ніж симптоматична корекція.

2) За змістом розрізняють корекцію: а) пізнавальної сфери; б) особис-

тості; 3) афектно-вольової сфери; 4) поведінкових аспектів; 5) міжособистісних

відношень; 6) внутрігрупових відносин; 7) дитячо-батьківських відносин.

3) За формою роботи з клієнтом: а) індивідуальна; б) групова; в) в зак-

ритій природній групі (родина, клас, колектив співпрацівників); г) у відкритій

групі для клієнтів з подібними проблемами; д) змішана (індивідуально-

групова).

4) За наявністю програми: а) програмована; б) імпровізована.

5) За характером управління: а) директивна; б) не директивна.

6) За тривалістю: а) надшвидка; б) швидка; в) тривала; г) надтривала.

26. Принципи психокорекційної роботи.

1. Принцип єдності діагностики і корекції – здійсненню корекційної

роботи обов'язково повинен передувати етап комплексного діагностичного

обстеження; крім того, реалізація корекційної діяльності психолога вимагає

постійного контролю динаміки змін психіки клієнта.

2. Принцип нормативності розвитку. – визнання та врахування

послідовності зміни вікових стадій онтогенетичного розвитку.

3. Принцип корекції "зверху вниз" – носить випереджаючий характер і

будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування

психологічних новоутворень.

4. Принцип корекції "знизу вверх – основними вважаються вправа і

тренування вже наявних психологічних здібностей.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності –

виходить з того, що через системність будови психіки, свідомості і діяльності

особистості всі аспекти її розвитку взаємозв'язані і взаємообумовлені.

6. Діяльнісний принцип корекції. Корекційна дія завжди здійснюється в

контексті тієї або іншої діяльності, будучи засобом, який орієнтує активність

особистості.

27. Принцип пріоритетності психокорекції каузального (чинникового)

типу, його особливості.

Каузальна (чинникова) корекція – вид психокорекційної роботи, яка

спрямована на джерела та причини відхилень. Даний вид більш тривалий за

часом, вимагає значних зусиль, однак більш ефективний, ніж симптоматична

корекція. Корекція каузального типу припускає усунення і нівеляцію причин,

що породжують самі ці проблеми і відхилення в розвитку клієнта. Тільки

усунення причин, які лежать в основі порушення розвитку, може забезпечити

якнайповніше розв’язання проблем, які ними викликаються.

Пріоритет каузальної корекції обумовлюється її диференційованим

впливом на різні симптоми відхилень, що мають різну природу, причини та

психологічну структуру порушень. Принцип пріоритетності корекції

каузального типу означає, що пріоритетною метою проведення корекційних

заходів повинно стати усунення причин труднощів і відхилень розвитку

людини.

28. Структура психокорекційної роботи: основні стадії та прийоми.

Психокорекційна робота включає чотири основні стадії, кожна з яких

уявляє певний блок способів і прийомів для досягнення результату:

1)Fдіагностичну; 2) настановчу; 3) корекційну; 4) стадію оцінки ефективності

корекційних дій.

Діагностичний стадія. Її мета – діагностика особливостей розвитку

особистості, виявлення чинників ризику, формування загальної програми

психологічної корекції.

Настановча стадія. Її мета – зняття тривожності, підвищення

упевненості особистості в собі, формування бажання співробітничати з

психологом і що-небудь змінити в своєму житті.

Корекційна стадія. Її мета – гармонізація і оптимізація розвитку

особистості, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння

способами взаємодії з світом і з самим собою, оволодіння певними способами

діяльності.

Стадія оцінки ефективності корекційних дій. Її мета – вимірювання

психологічного змісту і динаміки реакцій, сприяння появі позитивних

поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.