425
Помноживши останню рівність на
dy
і проінтегрувавши поч-
ленно в межах від 0 до
, де ,1x < одержимо:
∫∫∫ ∫∫
+−+−+−=
+
x
0
x
0
x
0
x
0
n2n
x
0
42
2
...dyy)1(...dyydyydy
y1
dy
або
...
0
x
1n2
y
)1(...
0
x
5
y
0
x
3
y
0
x
y
0
x
arctgy
1n2
n
53
+
+
−+−+−=
+
.
Оскільки
,00arctg = то маємо:
...
1n2
x
)1(...
5
x
3
x
xarctgx
1n2
n
53
+
+
−+−+−=
+
, якщо x <1. (8.41)
Можна довести, що цей розклад є справедливим при
1x −= і
.1x =
При
1x = маємо: ...
7
1
5
1
3
1
1
4
1arctg +−+−=
π
=
.
При
1x −= маємо: ...
7
1
5
1
3
1
1
4
)1(arctg −+−+−=
π
−=−
.
Отже, область збіжності даного степеневого ряду буде відрі-
зок
[]
1;1− .
Ми бачимо, що деякі функції, як, наприклад
)x1ln( + ,
і тому подібні, допускають розклад в степеневий ряд відносно аргу-
менту
. Природно поставити загальне питання про розклад даної
функції
)x(f по зростаючим цілим додатнім степеням
. Цим пи-
танням ми займемось в наступному параграфі.
§ 9. Розклад функції в ряд Маклорена
Припустимо, що дана функція
)x(f може бути розкладена в
степеневий ряд
...xa...xaxaa)x(f
n
n
2
210
+++++=
, (8.42)
де
,...n10
a,...,a,a
- невизначені коефіцієнти, причому інтервал збіж-
ності
()
R,R−
не зводиться до точки, тобто 0R > .
Як було сказано вище, степеневий ряд (8.42) в його інтервалі
збіжності можна диференціювати почленно будь-яке число раз,
причому всі одержані ряди будуть збігатися і їх суми будуть дорів-
нювати відповідним похідним від суми даного ряду
).x(f