Сергєєнкова О.П. Вікова психологія

Подождите немного. Документ загружается.

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

251

Кожен із шлюбних партнерів може

керуватися декількома мотивами, наприклад,

чоловік прагне налагодити близькість з

жінкою в шлюбі, яка ще й буде турботливою

господинею, як його мати. Жінка відчуває

пристрасть до обранця, і також її приваблюють

його чималі статки. Тому зазвичай одруження

є полімотивованим кроком для обох шлюбних

партнерів, але важливо, щоб ці мотиви були

узгодженими. Найбільш сприятливими для

шлюбного союзу є мотиви взаємного кохання і спільності

інтересів.

Однак романтика кохання може виступати першим випро-

буванням для молодят через складності подружньої адаптації.

Після романтичного періоду залицянь, урочистого одруження та

пристрасного медового місяця молодята стикаються з ефектом

«скидання масок».

Ефект «скидання масок» – більш глибоке пізнання

молодятами один одного в звичних родинних умовах,

що супроводжується побудовою реалістичного образу

шлюбного партнера

Внаслідок послаблення емоційності дошлюбних відносин піс-

ля одруження, ідеалізація партнера теж послаблюється, тому

ефект скидання масок може викликати розчарування чи кон-

флікт. Наслідки переживання ефекту «скидання масок» впли-

вають і на успішність шлюбної адаптації, яка, за даними росій-

ського психолога В.М. Цілуйко, буває первинною і вторинною.

Первинна шлюбна адаптація – процес пристосування

членів подружжя до шлюбного життя, який полягає в

поступовому взаємному узгодженні їх думок, почуттів, по-, по-

треб і поведінки

Означений вище вчений зазначає, що адаптація торкається

всіх без виключення сфер сімейних відносин: матеріально-

побутової, етико-психологічної і інтимно-особистісної.

Серед тих, хто

одружився через

кохання і спіль-

ність поглядів,

максимальна кіль-

кість задоволених

шлюбом і мінімаль-

на – незадоволених.

С.М. Костроміна

РОЗДІЛ 3

252

матеріально-побутова

узгодження прав

і обов’язків по-

дружжя у вико-

нанні домашніх

справ, а також

формування за-

довольняючої

їх моделі плану-

вання і розподі-

лу сімейного бю-

джету

етико-психологічна

поєднання світо-

глядів, ідеалів,

інтересів, цін-

нісних орієнта-

цій, установок,

а також особис-

тісних і харак-

терологічних

особливостей чо-

ловіка і дружини

інтимно-особистісна

досягнення по-

дружжям сек-

суальної від-

повідності, що

припускає їх вза-

ємне не тільки

фізіологічне, але

і морально-пси-

хологічне задово-

лення інтимни-

ми відносинами

Рис. 3.42. Аспекти первинної шлюбної адаптації за Цілуйко

Іншим, полярним до первинної шлюбної адаптації пристосу-

ванням є вторинна шлюбна адаптація.

Вторинна шлюбна адаптація – надмірне звикання чле-

нів подружжя один до одного, послаблення подружнього

кохання і пригнічення неповторного характеру шлюбного

союзу

Ця негативна адаптація виявляється в послабленні почуттів

чоловіка та дружини, їх обезбарвленні, перетворенні в звич-, їх обезбарвленні, перетворенні в звич-

ку, виникненні байдужості, яка з часом може перерости в не-

приязнь і навіть ненависть. Психолог В.М. Цілуйко визначає

наступні аспекти вторинної шлюбної адаптації:

інтелектуальний етичний сексуальний

• зниження інте-

ресу до шлюбного

партнера як осо-

бистості внаслідок

повторення ним в

спілкуванні одна-

кових думок, точок

зору, оцінок

• відверта демон-

страція своїх не-

гативних якостей,

думок і вчинків,

використання під

час спілкування

неприйнятних

жестів та інтонацій

• одноманітність ін-

тимних відносин,

що призводить до

зниження взаєм-

ної привабливості

і падіння статево-

го потягу

Рис. 3.43. Аспекти вторинної шлюбної адаптації

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

253

Також означений вище вчений наводить три головні умови

боротьби з вторинною адаптацією:

• перша з них – це постійна робота над собою, духовне

зростання, прагнення підтримувати в очах коха ного свій

престиж і статус;

• другою умовою є подолан ня негативних наслідків

вторинної адаптації – це подальше підвищення культури

взаємостосунків подружжя, послідовне вихо вання в собі

лагідності, доброзичливості, чуйності, стриманості і так-і так-

товності;

• третьою умовою міцності сім’ї при загрозі негативної

адаптації виступає підвищення взаємної автономності

подружжя, їх відносної свободи один від одного.

Логічним продовженням закріплених у шлюбі близьких

взаємин молодих людей є народження дитини. Ця подія

перебудовує Я-концепцію та спосіб життя обох членів

подружжя, але дестабілізація

їх стосунків може спричинити

сімейну кризу. Конструктивне

подолання цієї кризи додає ще

однієї грані до ідентичності

людини – подружньо-батьків-

ської. Перехід до батьківства

зумовлює ряд психологічних

змін особистості:

Зміни само-

сприймання

та ідентичності

(батьківський

статус)

Перерозподіл

ролей

в подружніх

взаєминах

Зміни у

стосунках з

старшими чле-

нами родини

Зміни ролей та

стосунків поза

родиною

(на роботі)

Нові вихов-

ні права та

обов’язки

Рис. 3.44. Зміни особистості, спричинені батьківством

Якщо одруження та подальше народження дитини відбулось

на початку ранньої дорослості, то до кінця періоду особистість

Одруження жодною мірою не пови-

нно сприйматися моло-дятами як

кінцева мета, досягнення якої до-

зволяє «розслабитися і відпочити»,

а, навпаки, має розглядатися ними

як початкова точка боротьби за сі-

мейне щастя.

В.М. Цілуйко

РОЗДІЛ 3

254

встигає прожити майже всі стадії батьківства, визначені

американським психологом Е.Галинські:

• тривалість - від зачаття до народження дитини,

• створення подружжям образу майбут-нього малюка

• тривалість - перші два роки життя дитини,

• формування емоційної прив’язаності до дитини, співвід-

несення мрій з реаліями

• тривалість – з 2 до 6 років життя дитини,

• завоювання авторитету, узгодження виховних стратегій

батьків

• тривалість – з 6 до 11 років життя дитини,

• перегляд батьками успішності виховання дитини відпо-

відно до вимог школи

• тривалість - з 11 до 18 років життя дитини

• прийняття батьками дорослішання дитини та зміна сти-

лю спілкування з нею

• доросле життя дитини,

• прийняття особистісної незалежності дитини, аналіз

успішності виконання батьківських функцій

форму-

вання

образу

вигодо-

вування

автори-

тету

інтерпре-

тативна

взаємо-

залежнос-

ті

розхо-

дження

Рис. 3.45. Стадії батьківства за Галинські

Кожне подружжя постає перед питанням

планування численності родини, тобто

кількості дітей. Сучасні тенденції свідчать

про схильність до малодітності. Вивчення

мотивів відмови батьків від багатодітності, за даними

Не більше двох ді-

тей

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

255

С.М. Костроміної, виявило два домінуючі мотиви – погані

матеріально-житлові умови та обмеження за віком. Тенденція

зростання бездітних шлюбів, характерна для нашого суспільства,

викликана погіршенням репродуктивного здоров’я чоловіків та

жінок, а також свідомою відмовою від батьківства. Головними

аргументами шлюбних пар, що свідомо відмовляються від

народження та виховання дітей, є сприймання дітей як

перешкоди для:

• подружніх взаємин (за принципом «третій – зайвий»,

• повноцінної соціальної активності дорослих (побудови

успішної кар’єри, самореалізації через хобі тощо).

Задоволення потреб та запитів зростаючої

дитини може стати складним завданням для

батьків. Це особливо стосується батька чи

матері, які, самотужки виховуючи дитину,

відчувають рольове перевантаження та

підвищену відповідальність. Переважну

більшість таких вихователів складають

жінки. Частина з них знаходиться в статусі

розлучених, частина – самотні. Виховання

дитини потребує від них постійних зусиль,

а матеріальне забезпечення родини ускладнює це завдання.

Значно рідше зустрічаються чоловіки, що самотужки виховують

дітей, проте самотній батько зіштовхується з тими ж проблемами,

що і самотня мати. Батькам-одинакам, як і самотнім матерям,

буває складно зберегти коло друзів, отримати від них емоційну

підтримку, тому вони часто переживають почуття самотності

та пригніченості. Позитивну роль в даному випадку відіграє

допомога родичів.

Іноді, попри сприятливі у ранньому дорослому періоді

можливості для розгортання близьких взаємин, люди

залишаються самотніми. Сприймання суспільством таких

людей зосереджується у двох протилежних образах:

Більшість само-

тніх батьків збері-

гає тісні емоційні

контакти з ді-

тьми, віддає бага-

то сил і коштів на

турботу про них.

Г.Крайг

РОЗДІЛ 3

256

вільні і самодостатні

життєлюбці

фізично і психоло-

гічно непривабливі

невдахи

Рис. 3.46. Образи сприймання суспільством самотніх людей

Характерно, що ці образи відображають гендерну нерівність,

тому що саме чоловіків частіше сприймають у позитивному

образі життєлюбців-холостяків, тоді як самотні жінки постають

в непривабливому образі невдах-«старих дів».

Однак, самотність в ранній дорослості може спричинитись

цілим рядом факторів.

стан

здоров’я

комунікативні

проблеми

побудова

кар’єри

догляд

за хворими

батьками

зацикленість

на негативному

досвіді

незгода

батьків

чи дітей

егоїстичність

чи надмірна

критичність

Причини

самотності

Рис. 3.47. Типові причини самотності людей раннього дорослого віку

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

257

При значній розповсюдженості неспри-

ятливих життєвих факторів як причин

самотності, часто фігурує і свідомий ви-

бір дорослого. За думкою Г.Крайг, вибір на

користь самотнього образу життя може

бути результатом виваженого рішення

– знаходження балансу між свободою і

зобов’язаннями, між самодостатністю й

взаємозалежністю. Але таке ставлення

до життя нерідко призводить до того, що

самотня людина займає позицію відчуженості

і самозацикленості. Тривала самотність неодмінно формує егоїзм

особистості як наслідок постійного прислуховування до себе,

орієнтації тільки на свої потреби, смаки.

Цей статус також породжує подальші комунікативні пробле-

ми: маючи можливість нарешті поспілкуватись з іншою лю-

диною, самотня зациклюється у розмовах на собі і викликає

негативну реакцію співрозмовника. Нова невдача посилює не-

гативне самосприймання.

Також тривала самотність поглиблює особистісні проблеми

людини, оскільки посилює песимізм, озлобленість, обезцінення

життя, викликає хронічний депресивний стан або стійку агресію.

Розгортання професійного циклу в ранній дорослості

Іншим напрямком самореалізації людини раннього дорослого

віку, альтернативним родинному, є професійний. Його розгортан-

ня та зміст психологи представляють через професійний цикл.

Професійний цикл – система послідовних етапів

професійного шляху суб’єкта праці від початку професійного

самовизначення до завершення професійної діяльності

Ряд психологів, вивчаючи питання професійного циклу осо-

бистості, уклали його періодизацію. Серед зарубіжних концепцій

найбільш відомою є теорія американського психолога Д.С’юпера,

який визначив етапи професійної діяльності, виходячи з її зна-

чимості для особистості на певному етапі її життя.

Корені свідомо об-

раної самотності

дорослого криють-

ся в дитячих взає-

минах з батьками,

коли батьківська

родина не задо-

вольняла потреби

дитини в любові і

безпеці.

К.Хорні

РОЗДІЛ 3

258

Таблиця 3.4

Етапи професійного циклу за С’юпером

Етап Тривалість Опис

Росту від

народження

до 14 років

дитячі ігри з ролями професій-

ного спрямування, випробову-

вання успішності здійснення

різних видів діяльності, поява

інтересів

Дослідження від 15 до 24

років

аналіз власних потреб, інтер-

есів, здібностей, цінностей

та можли-востей в ході про-

фесійного самовизначення,

розробка можливих варіантів

професійної кар’єри, профе-

сійне навчання

Зміцнення

кар’єри

від 25 до 44

років

прагнення зайняти вагоме

місце у обраній сфері діяль-

ності, вияви творчості в про-

фесійній праці

Збереження

досягнутого

від 45 до 64

років

намагання зберегти те робоче

місце, якого досягнуто на по-

передньому етапі

Спаду після 65 років зниження фізичних та розу-

мових сил, скорочення поса-

дових функцій, завершення

професійного циклу

Психолог наголошує, що впродовж професійного самовизна-

чення, пошуку роботи та розбудови кар’єри особистість розвиває

та уточнює свою професійну Я-концепцію.

Визнані вітчизняні періодизації професійного циклу надані

в роботах російських психологів Е.Ф. Зеєра, Є.О. Климова,

Т.В. Кудрявцева, А.К. Маркової та інш. Узагальнюючи їх, можна

надати періодизацію, представлену В.О. Бодровим:

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

259

Таблиця 3.5

Стадії професійного циклу за Бодровим

Стадія Тривалість Опис

Допрофесійного

розвитку

від

народження

до 11-12 років

формування особистос-

ті дитини як майбутнього

суб’єкта праці засобами гри

та навчання

Оптації від 11 до 15

(18) років

оволодіння системою базо-

вих ціннісних орієнтацій

щодо побудови життя та

професійного шляху, про-

фесійне самовизначення

Професійного

навчання

від 15 (18) до

19 (23) років

цілеспрямоване засвоєння

знань, вмінь та навичок в

обраній професійній діяль-

ності, форму-вання профе-

сійної придатності

Професійної

адаптації

від 19 (21) до

24 (27) років

пристосування до соціаль-

них та професійних норм,

умов, процесів праці, заро-

дження професіоналізму

Розвитку

професіонала

від 21 (24) до

45 (50) років

вдосконалення професій-

них та особистісних якос-

тей та компетенцій фахівця

Реалізації

професіонала

від 45 (50) до

60 (65) років

Повна чи часткова реаліза-

ція професійного потенціа-

лу, досяг-нення максималь-

ної майстерності

Спаду з 61 (66) років Прогресуюче зниження

професійної активності,

перебудова діяльності та

цінностей

РОЗДІЛ 3

260

Відповідно до даних періодизацій професійного циклу

людина в ранньому дорослому віці завершує професійне

навчання, шукає роботу, працевлаштовується, пристосовується

до роботи та вибудовує кар’єру, тобто розгортається її

професіоналізація.

Професіоналізація – процес оволодіння людиною певною

професією, перехід в ряди професіоналів

Важливим етапом професіоналізації є професійне навчання,

надбанням якого є первинна професійна ідентичність майбут-

нього суб’єкта праці, до складу якої входять:

професійна

спрямова-

ність

• схильності до даної діяльності,

• позитивна мотивація профе-

сійної праці

професійна

компетент-

ність

• наявність фахових знань,

вмінь та навичок,

• професійно значимі настанови

та особистісні якості

професійна

самосвідо-

мість

• професійний Я-образ,

• професійна самооцінка,

Рис. 3.48. Структура та зміст первинної професійної ідентичності

Успішність пошуків роботи та працевлаштування дипломо-

ваного фахівця визначається сукупністю внутрішніх та

зовнішніх чинників. Так, впевненість в собі, професійні наста-

нови, рівень домагань уособлюють внутрішні фактори, а суспіль-

на пропозиція, вакансії – зовнішні.

Після працевлаштування у молодого фахівця розгортається

професійна адаптація тобто пристосування до змісту та умов

праці, що може ускладнюватися такими факторами: