Сафонов А. Безпека життєдіяльності (екологічна та техногенна безпека)

Подождите немного. Документ загружается.

4) безпеку продукції виробництв;

5) безпеку господарчих об’єктів.

10. Лімітування – це:

1) заходи, що пов'язані із переоформленням документів;

2) регламентація процесу експлуатації ресурсів;

3) діяльність за встановленням меж шкідливих впливів на навколишнє середовище;

4) оформлення нормативно-правових актів;

5) експорт ресурсів рослинного походження.

11. Напрямки діяльності в галузі охорони навколишнього середовища, регламентація

яких

потребує оформлення ліцензії:

1) проведення екологічної паспортизації;

2) вивезення особливо токсичних речовин за межі їх збереження;

3) проектно-пошукові роботи;

4) проведення екологічної паспортизації;

5) викладання у ВУЗі.

12. Принципи екологічного нормування, що є важливими у БЖД:

1) аналітичність; 2) реалізм; 3) гласність; 4) динамічність; 5) диференційованість.

13. Успішний результат розробки норм та правил в першу чергу залежить від

1) економіко-технологічного проекту;

2) відповідності екологічному аспекту;

3) науково-технологічного аспекту;

4) правового рішення.

14. Принципи розробки гранично допустимих концентрацій (ГДК):

1) оцінюють вплив на людину;

2) визначають лімітуючи ознаку;

3) визначать ймовірні кількісні межі шкідливого впливу;

4) не використовують натурні експерименти;

5) не враховують фізіологічну адаптацію людини.

15. Ефекти шкідливого впливу хімічних речовин на

людину:

1) сенсибілізуючі;

2) канцерогенні;

3) мутагенні;

4) тератогенні;

5) токсичні.

16. Межова доза – це:

1) найбільша кількість речовини, що викликає такі зміни в організмі людини, які можна ви-

значити за допомогою спеціальних фізіологічних тестів;

2) найменша кількість речовини, що викликає такі зміни в організмі людини, які можна ви-

значити за допомогою спеціальних фізіологічних

тестів;

3) концентрація речовини, яка не призводить до змін у організмі людини;

4) концентрація речовини, яка призводить до отруєння людини;

5) концентрація речовини, яка призводить до смерті людини.

17. Загальна кількість класів шкідливості небезпечних речовин:

1) 2; 2) 3; 3) 4; 4) 5; 5) 6.

18. Основний прямий метод розробки гранично допустимих концентрацій (ГДК):

1) операційне втручання;

2) розрахунок рівнів припустимого значення;

3) аналіз

стану здоров'я мешканців визначеної території;

4) обґрунтування межових викидів;

5) лабораторно-токсикологічний експеримент.

19. Лімітуючі ознаки шкідливості для води господарсько-питного призначення:

1) загально-санітарний;

2) санітарно-токсикологічний;

3) органолептичний;

4) міграційний;

5) кумулятивний.

20. Розрахунок орієнтовно допустимої концентрації пестицидів у ґрунті налічує:

1) показники міграції за профілем;

2) персистентність у ґрунтах;

3) транслокацію в рослинах;

4) реакцію на дію інсоляції;

5) ГДК

у повітрі.

21. Загальна мета БЖД як науки:

1) формування соціально активного прошарку населення;

2) захист людини в техносфері від негативних впливів антропогенного та природного похо-

джень та досягнення комфортних умов життєдіяльності;

3) встановлення норм та правил функціонування аспектів техногенної та екологічної складо-

вих і форм стійких взаємовідносин між організмами та факторами

середовища;

4) поєднання багатьох дисциплін природничого та технічного профілів у єдину програму фу-

нкціонування біосистем;

5) аналіз існуючих концепцій здорового образу життя людини у техногенному регіоні.

22. Характерні риси взаємовідносин у системі "людина – середовище існування" можуть

бути:

1) комфортні (оптимальні);

2) припустимі;

3) небезпечні;

4) надзвичайно шкідливі;

5) неприпустимі.

23. Безпека життєдіяльності – це:

1) сукупність теоретичних

та практичних способів поліпшення добробуту людства;

2) галузь наукових знань, що вивчає небезпеки та способи захисту від них людини у будь-

яких умовах її мешкання;

4) необхідні заходи з усунення наслідків техногенного впливу;

5) необхідні заходи з усунення проявів екологічного дисбалансу.

24. Ризик:

1) міра пригнічення повноцінного розвитку особистості;

2) кількісна оцінка небезпеки;

3) частота виникнення однієї події за умов прояву іншої події;

4) ймовірність виникнення однієї події за умов прояву іншої події;

5) життєва необхідність існування людини.

25. Ознаки, які визначають небезпеку:

1) загроза для життя людини;

2) можливість нанесення шкоди здоров’ю;

3) порушення умов нормального функціонування органів людини;

4) порушення умов нормального функціонування систем органів

людини;

5) розміри шкоди від конкретного випадку.

26. За походженням визначають наступні групи небезпек:

1) хімічні;

2) фізичні;

3) біологічні;

4) техногенні;

5) антропогенні.

27. За наслідками визначають наступні групи небезпек:

1) втома;

2) травми;

3) аварії;

4) захворювання.

5) загибель.

28. Концепція задовільного (допустимого) ризику:

1) встановити основні фактори негативного впливу на природні системи;

2) забезпечити нульовий ризик у діючих системах;

3) визначити рівні потенційної

небезпеки життєдіяльності;

4) визначити рівні реальної небезпеки життєдіяльності;

5) забезпечити повноцінне функціонування живих систем.

29. Технічні принципи забезпечення безпеки праці:

1) блокування;

2) вакуумізації;

3) герметизацї;

4) витривалості;

5) компресії.

30. Прикладами принципу "слабкої ланки" можуть бути:

1) запобіжники;

2) маркування обладнання;

3) запобіжні клапани;

4) розривні мембрани;

5) санітарно-захисні зони.

31. Групу надзвичайної ситуації складають:

збитки;

2) нещастя;

3) катастрофи;

4) аварії;

5) нещасні випадки.

32. Загальні закономірності природних небезпек:

1) для кожного виду небезпеки не є характерною визначена просторово-часова локалізація;

2) чим більшою є інтенсивність (міцність) небезпечного явища, тим частіше воно зустріча-

ється;

3) кожному виду небезпек передує декілька специфічних ознак;

4) за умов будь-якої несподіваності природної

небезпеки її прояв може бути з певною мірою

попереджено;

5) у багатьох випадках можуть бути використані пасивні та активні захисні заходи від приро-

дних небезпек.

33. Групи природних небезпек за їх локалізацією:

1) літосферні;

2) гідросферні;

3) атмосферні;

4) космічні;

5) побутові.

34. За даними академіка РАН В.І. Осипова особливо розповсюдженими є руйнівні приро-

дні явища із максимальною економічною втратою у:

1) Африці;

2) Європі;

3) Океанії;

4) Азії;

5) Південній Америці.

35. Землетруси можуть бути викликаними:

1) ковзанням вдовж великих ділянок збродів, які накопичують потенціальну енергію;

2) впровадженням порових газів;

струсом від вибуху ядерних пристроїв;

4) вулканічною діяльністю;

5) частими повенями.

36. Розміри збитків від землетрусу залежать від:

1) сили сейсмічних коливань, які сягають поверхні;

2) тривалості сейсмічних коливань;

3) близькості скиду;

4) близькості в зоні розламів;

5) конструкцій будівель.

37. Території із рівнем радіоактивного забруднення 1-5 Ki/км

відносяться до зони:

1) періодичного радіоактивного контролю;

2) помірного радіоактивного контролю;

3) посиленого радіоактивного контролю;

4) гарантованого добровільного відселення;

5) відчуження.

38. Дуже сильний землетрус за 12-бальною шкалою MSK-64відповідає:

1) 7 балам;

2) 12 балам;

3) 10 балам;

4) 9 балам;

5) 8 балам.

39. Екологічна ситуація на південному сході України визначається:

1) катастрофічною;

2) критичною (кризовою);

3) напруженою;

4) задовільною;

5) умовно благоприємною

40. Потенційна екологічна небезпека – це:

1) комплекс становищ, явищ та дій, що забезпечують екологічний баланс на Землі;

2) ступінь можливості розвитку негативних факторів, явищ та їх взаємопоєднань, що є при-

сутньою в певній геосистемі;

3) явище небезпеки потенційного порушення співвідношень живих організмів із навколишнім

середовищем;

4) можливість наслідків будь-яких антропогенних змін природних

об’єктів та факторів;

5) сукупність ймовірних небезпек для живих природних систем та людини.

41. Згідно "Класифікатора НС в Україні" потенційна техногенна небезпека обумовлена

розподіленням наступних видів:

1) біологічна;

2) мікробіологічна;

3) хімічна;

4) гідродинамічна;

5) радіаційна.

42. В Донецькому економічному районі радіаційна небезпека обумовлена:

1) наявністю Донецького спецкомбіната "Радон";

2) утилізацією радіоактивних відході в у соляних шахтах;

3) наявністю територій, забруднених радіонуклідами;

4) невідповідністю стандартам технології металопрокату;

5) наявністю великої

кількості водосховищ.

43. Важкі метали – це:

1) термін, що поєднує групу елементів з високою атомною масою;

2) група елементів з високою токсичністю;

3) кольорові метали із щільністю 7,14-21,40 г/см

;

4) більше 40 елементів з відносною атомною масою понад 6;

5) кольорові метали із щільністю, що перевищує щільність заліза.

44. Специфіка впливу важких металів:

1) внесення їх до біосфери значно перевищує винесення;

2) маючи фізіологічну активність, вони руйнуються у ґрунті, як і органічні сполуки;

3) в умовах постійного металопресингу існує постійна небезпека накопичення їх у

ґрунті;

4) мають відносно вузький діапазон концентрацій в рослинах та тваринах при переході від

недостатнього до збиткового вмісту;

5) їх накопичення у продуктах живлення призводить до підвищення ризику захворюваності

людини.

45. До важких металів І класу небезпеки відносять:

1) свинець;

2) ртуть;

3) кадмій;

4) залізо;

5) марганець.

46. Аналіз геохімічної витривалості України спирається на:

1) біхевіористичний підхід до досліджень;

2) різку зміну клімату;

3) швидку зміну значущості меж в умовах глобалізації;

4) фактор, що пов'язаний з оцінкою геоекономічних суперечностей між Україною та її страте-

гічними партнерами;

5) ймовірність використання альтернативних джерел енергії.

47. Хто є рекордсменом за сумарним об’ємом викидів шкідливих речовин до атмосфери:

1) теплові

електростанції;

2) металургійні комбінати;

3) хімічні комбінати;

4) аерокосмічні конструкції;

5) автомобілі.

48. Озоновий шар – необхідна умова існування біосфери, тому що:

1) утворюється в результаті космічних випромінювань;

2) перешкоджає забрудненню атмосфери;

3) перешкоджає забрудненню гідросфери;

4) перешкоджає проникненню ультрафіолетових випромінювань;

5) перешкоджає виходу кисню із приземного шару атмосфери.

49. Наслідки збільшення у атмосфері вуглекислого газу:

1) парниковий ефект;

2) кислотні дощі;

3) порушення озонового шару;

4) підвищення радіоактивного фону.

50. Екологічна катастрофа – це:

1) природна аномалія, що призводить до гостро небезпечних економічних наслідків

або ма-

сової загибелі населення певного регіону;

2) аварія технічного пристрою, що призводить до масової загибелі живих організмів;

3) система нестійких та незбалансованих параметрів, що складає природні середовища;

4) критична ситуація стану природного середовища в результаті біологічного забруднення;

5) фінальна стадія дегресії біотичного суспільства.

51. Радіацію, що надходить до земної поверхні безпосередньо від

Сонця, називають:

1) інсоляцією;

2) розсіяною сонячною радіацією;

3) прямою сонячною радіацією.

52. У атмосферу надходять:

1) 70% сонячної радіації;

2) 30% сонячної радіації;

3) 50% сонячної радіації.

53. Частина радіації, що прогріває верхні шари земної поверхні, називається:

1) розсіяна радіація;

2) засвоєна радіація;

3) відображена радіація;

4) високоефективна радіація.

54. Верхні шари ґрунту, води, сніжний покрив та рослинність випромінюють:

1) довгохвильову радіацію;

2) короткохвильову радіацію.

55. Області із замкнутими ізобарами та низьким тиском в центрі називають:

1) циклонами;

2) антициклонами;

3) депресіями.

56. Оцінка основних видів небезпек налічує:

1) техногенну оцінку;

2) гідрометеорологічну оцінку;

3) оцінку небезпечних геологічних явищ.

57. Промисловості, які мають потенційно небезпечні об'єкти в Донецькій області:

1) металургійна;

2) хімічна;

3) вугільна;

целюлозна.

58. Процеси, що характерні для періоду підвищеної водності в Донецькій області:

1) підвищення рівня ґрунтових вод;

2) зсуви;

3) карсти;

4) паводки;

5) розвиток процесів підтоплення.

59. За умов безперервного розподілення тиску в атмосфері виникає:

1) аномалія тиску;

2) баричний градієнт;

3) вітер.

60. Континентальний клімат характеризується:

1) великими річними амплітудами температури;

2) сезонними коливаннями температури;

3) стабільністю тиску та температури.

61. Моніторинг – це:

1) система контролю,

2) система регулювання стану середовища;

3) інформаційна система.

62. Завдання

моніторингових заходів:

1) спостереження за фактичним станом біосфери;

2) виявлення змін, що обумовлені анропопресією;

3) оцінка змін в біосфері та їх тенденція;

4) прогнози тенденцій зміни в атмосфері;

5) прогнози тенденцій зміни в біосфері.

63. Антропогенний масообмін відрізняється від біотичного:

1) наявністю замкнених циклів;

2) відсутністю замкнених циклів;

3) частковою відсутністю замкнених циклів.

64. Екологічний

моніторинг – це:

1) спостереження, контроль, прогнозування та керування екологічними процесами;

2) спостереження та контроль стану екосистем;

3) контроль та керування забрудненості екосистем.

65. Інформацію про природно-техногенну небезпеку надає:

1) Головне управління МНС;

2) секретаріат Президента;

3) міськвиконком;

4) місцевий гідрометеоцентр.

66. Моніторингові спостереження включають спостереження за:

1) джерелами забруднення;

2) станом елементів біосфери;

3) причинами антропогенного

впливу;

4) змінами структурних та функціональних показників організмів;

5) динамізмом популяцій окремих видів організмів.

67. Кліматичний моніторинг налічує:

1) геологічний;

2) біологічний;

3) екологічний;

4) токсикологічний;

5) геофізичний.

68. Об’єкти аналізу безпеки:

1) електроенергетика;

2) металургійний комплекс;

3) хімічний комплекс;

4) житлово-комунальний комплекс;

5) вугільний комплекс.

69. За масштабами дослідження моніторинг буває:

1) локальний;

2) біосферний;

3) регіональний;

4) глобальний;

5) імпактний.

70. Моніторинг джерел забруднення передбачає спостереження за типами джерел:

1) точковими стаціонарними;

2) лінійними або майданчиковими;

3) лінійними, що пересуваються;

4) точковими, що пересуваються;

5) майданчиковими, що пересуваються.

71. "Державний

класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні" містить надзвичайні си-

туації:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціально-політичного характеру.

72. У зв’язку із системним підходом екологічний моніторинг складається із:

1) біологічного;

2) біоекологічного;

3) геосистемного;

4) біосферного;

5) антропогенного.

73. В основу організації мережі спостережень за довкіллям покладено принципи:

1) системності;

2) наочності;

3) комплексності;

4) передування

;

5) попередженості.

74. Ідентифікацію небезпечних речовин проводять для категорій:

1) зріджені гази; 2) горючі гази; 3) природні гази; 4) вибухові речовини; 5) горючі рідини.

75. Ідентифікацію небезпечних речовин зараз проводять за ГОСТ:

1) 12.1.007-76;

2) 12.1.007-79;

3) 12.1.007-86;

4) 12.1.007-05;

5) 12.1.007-07.

76. За даними на 2006 р. в Донецькій області функціонують потенційно небезпечних

об’єктів:

1) 2290; 2) 2149; 3) 1997; 4) 5678; 5) 1979.

77. Пріоритетні класи забруднюючих речовин, що підлягають моніторингу:

1) двоокис

сірки; 2) радіонукліди; 3) кадмій та його сполуки; 4) нітрати та нітрити;

5) сполучення заліза.

78. В промисловій екології найбільше значення має моніторинг:

1) регіональний; 2) глобальний; 3) локальний.

79. Площа підтопленої заселеної ділянки в Донецькій область складає:

1) 9,5%; 2) 11,5%; 3) 14,5%; 4) 15,5%.

80. Максимальна кількість смертних випадків серед населення Донецької області у

2006 р. зумовлена:

1) захворюваннями систем кровообігу;

2) злоякісними новоутвореннями;

3) нервовими захворюваннями;

4) захворюваннями системи травлення.

81. Забруднення навколишнього середовища – це:

1) накопичення пустої природи за умов видобутку корисних копалин;

2) будь

-яка небажана для екосистем антропогенна зміна;

3) забруднення побутовими відходами;

4) складання відходів виробництва в межах міста;

5) викиди автотранспорту.

82. Види забруднень навколишнього середовища:

1) біохімічні; 2) біоценотичні; 3) параметричні; 4) ландшафтні; 5) інгредієнтні.

83. Речовини інгредієнтного забруднення:

1) вуглекислий газ; 2) кисень; 3) усі ксенобіотики; 4) відходи виробництва;

5) каналізаційні стоки.

84. Складові параметричних забруднювачів – це:

1) шумове забруднення;

2) вібрація

;

3) теплове забруднення;

4) електромагнітне забруднення;

5) радіоактивне випромінювання.

85. Біоценотичне забруднення – це:

1) неконтрольоване випасання скота; 2) охота; 3) вирубка ялинок на новий рік;

4) інтродукція рослин; 5) заготівля лікарських препаратів.

86. До поняття ландшафтного забруднення входить:

1) ерозія ґрунтів;

2) кар’єрна добича корисних копалин;

3) висушування земель;

4) лісові та степові пожежі;

5) вирубка лісних насаджень.

87. Шкідливі фактори виробничого середовища:

1) рівень шуму;

2) рівень вібрації;

3) рівень електромагнітного випромінювання;

4) ступінь запиленості.

88. У банківській установі до небезпечних та шкідливих факторів фізичної природи на-

лежать:

1) транспортувальні машини;

2) електричний струм;

3) психофізіологічний стан;

4) виробниче устаткування.

89. Сукупність яких сфер складає навколишнє середовище:

1) біосфера; 2) атмосфера; 3) тропосфера; 4) літосфера; 5) гідросфера.

90. Здоровий спосіб життя людини складається із наступних категорій:

1) економічна;

2) соціологічна;

3) соціально-психологічна;

4) соціально-економічна.

91. Соціально-економічна категорія способу життя – це:

1) рівень життя; 2) якість життя; 3) стиль життя; 4) устрій життя.

92. Система дій людини від пошкоджуючих дій ядерного впливу складається із:

1) генозахисного харчування;

2) навчання методів корекції психіки;

3) очищення

організму від радіонуклідів;

4) працетерапії.

93. Основні процеси урбанізації:

1) соціально-економічний;

2) політичний;

3) гідрологічний;

4) демографічний;

5) географічний.

94. Демографічний вибух – це:

1) перевищення народжуваності;

2) зростання міст;

3) значне зростання чисельності населення;

4) збільшення тривалості життя людей;

5) різке скорочення смертності.

95. Особливості аварій на хімічно небезпечних підприємствах:

1) неможливість прогнозування; 2) швидке проходження;

3) велика ймовірність

важких наслідків для життя і здоров'я людини;

4) передбачуваність економічних наслідків.

96. Найбільш поширені компоненти забруднення повітряного басейну:

1) газоподібні; 2) пил; 3) пилок; 4) викиди продуктів згоряння;

5) викиди автотранспорту.

97. Наслідки шумового забруднення середовища:

1) погіршення слуху;

2) покращення слуху;

3) больові відчуття.

98. Засоби індивідуального захисту людини:

1) ватно-марлева пов'язка; 2) сховище; 3) плащ; 4)

респіратор.

99. Небезпечні види техногенного впливу на екосистеми:

1) хімічні; 2) космічні; 3) фізичні; 4) радіаційні; 5) біологічні.

100. Забруднення середовища набуває тенденції зменшення за умов:

1) удосконалення очисних споруд;

2) закриття шкідливих виробництв;

3) застосування малосміттєвих технологій;

4) зниження енергоємності продукції;

5) застосування штрафних санкцій.