Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

410

озділ 9

Ниркова вена (парна) має вигляд дуже короткого стовбура, що виходить

з воріт нирки. Поряд з нирковою веною проходить невеликий стовбур над-

ниркової вени.

Від яєчників (сім’яників) венозна кров відтікає по парній яєчниковій

(сім’яниковій) вені, що розвинутіша в статевозрілих тварин.

Від стінок черевної порожнини венозна кров відтікає по сегментним

поперековим венам — vv. lumbáles — у каудальну порожнисту вену.

У краніальному напрямі вени молочної залози — vv. mammárіае cra-

niáles (рис. 9.38) — об’єднуються в підшкірну черевну вену (молочну) — v.

subcútanea abdóminalis, яка проходить, як звивистий шнурок, під шкірою по

вентральній поверхні черевної стінки в ділянку мечоподібного хряща, де

пронизує стінку, утворюючи «молочний колодязь», і впадає у внутрішню

Рис. 9.39. Вени голови коня (жувальний м’яз і частина щелепи видалені):

1 — v. iuguláris; 2 — v. linguofácialis; 3 — v. maxilláris; 4 — v. pterygoídea; 5 — v. massetérica; 6 — v. al-

veoláris inférior; 7 — v. buccális; 8 — rámus commúnicans; 9 — v. faciális; 10 — v. labiális supérior; 11 — v.

labiális inférior; 12 — v. laterális et 13 — dorsális nási; 14 — v. angúli ocúli; 15 — v. fáciei profúnda; 16 — v.

trúncus infraorbitális et sphenpalátinus; 17 — v. palatína májor; 18 — v. transvérsa fáciei; 19 — v. cerebrális

dorsális; 20 — v. temporális superficiális; 21 — v. auriculáris laterális, intermédius et mediális; 22 — v. auri-

culáris mágna; 23 — v. auriculáris caudális; 24 — v. cérebri ventrális; 25 — v. occipitális; 26 — v. craniooc-

cipitális; 27 — v. vertebrális

411

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

грудну вену — v. thorácica іntérna. Молочну вену добре видно і разом з «мо-

лочним колодязем» її можна пальпувати.

У каудальному напрямі вени молочної залози зливаються в соромітно-

надчеревну вену, спрямовуються в зовнішні й внутрішні клубові вени і

впадають у каудальну порожнисту вену.

У коня підшкірна вена живота анастомозує із зовнішньою грудною і зов-

нішньою соромітною венами.

Від органів тазової порожнини та її стінок кров відтікає по венах, назва-

них так само, як і артерії. Венозна кров від прямої кишки відтікає по прямо-

кишковій вені — v. rectális, яка впадає в каудальну порожнисту вену

(у ветеринарній медицині через неї вводять лікарські препарати).

Рис. 9.40. Вени голови корови (за М. А. Соколовою, 1984):

1 — v. iuguláris extérna; 2 — v. iuguláris intérna; 3 — v. maxilláris; 4 — v. linguofaciális; 5 — v. alveoláris

inférior; 6 — v. pterygoidéus superficiális; 7 — v. sublinguális; 8 — v. pterygoídeus profúndus; 9 — v. subman-

dibuláris antérior; 10 — v. linguális; 11 — v. buccális; 12 — v. faciális; 13 — v. faciális profúnda; 14 — v. men-

tális; 15 — v. faciális superficiális; 16 — v. alveoláris supérior; 17 — v. ángulus óris; 18 — v. labiális supérior;

19 — v. nási laterális; 20 — rámus commúnicans; 21 — v. nási dorsális; 22 — v. ánguli ocúli; 23 — v. frontális;

24 — v. gl. lacrimális; 25 — v. orbitális supréma; 26 — pléxus massétericus venósus; 27 — v. córnu craniális; 2

— v. orbitális caudális; 29 — v. infraorbitális; 30 — v. sphenopalatína; 31 — v. palatína mágnum; 32 — v. córnu

caudális; 33 — v. temporális superficiális; 34 — v. auriculáris craniális; 35 — v. auriculáris caudális;

36 — v. massetérica; 37 — v. temporális craniális; 38 — v. temporális caudális; 39 — v. parotídea; 40 — v. oc-

cipitális; 41 — v. meníngea ventrális; 42 — v. glossopharýngea; 43 — v. larýngea craniális; 44 — v. larýngea

caudális; 45 — v. thyroídea

412

озділ 9

O Вени голови

Кров від голови відтікає в краніальну порожнисту вену двома яремними

венами — зовнішньою і внутрішньою (рис. 9.39, рис. 9.40).

Зовнішня яремна вена — v. iuguláris extérna (див. рис. 9.39, 1) — роз-

винута краще від внутрішньої яремної вени і проходить по шиї поверхнево,

під шкірою, в яремному жолобі — súlcus juguláris — між плечоголовним і

груднино-головним м’язами. Вона починається каудально від привушної

слинної залози двома венами — язиково-лицевою і щелепною. У разі натис-

кання в нижній третині шиї вена наповнюється кров’ю і дуже добре виділя-

ється в яремному жолобі, що важливо при взятті крові.

Язиково-лицева вена — v. linguofaciális (див. рис. 9.39, 2; рис. 9.40, 4) —

відводить кров від лицевої частини голови. Вона починається позаду горба

верхньої щелепи злиттям вен: клинопіднебінної, підочноямкової та вели-

кої піднебінної, які утворюють глибоку

лицеву вену — v. faciális profúnda (див.

рис. 9.40, 13). Глибока лицева вена

проходить під жувальним м’язом кра-

ніально і на передньому його краї вли-

вається в лицеву вену. Вони відводять

кров від м’язів носа, губ, щік і шкіри.

У великої рогатої худоби глибокої

лицевої вени немає, є тільки лицева

вена — v. faciális (див. рис. 9.40, 12). У

собаки в язиково-лицеву вену впадає

язикова вена, яка відводить кров від

язика, глотки й гортані.

Щелепна вена — v. maxilláris —

утворюється злиттям нижньої комірко-

вої, глибокої вискової, жувальної, по-

верхневої вискової та каудальної вуш-

ної вен, які проходять з однойменними

артеріями.

Рис. 9.41. Вени лівої грудної кінцівки коня:

1 — v. acromiális; 2 — v. iuguláris; 3 — v. cephálica hú-

meri; 4 — v. axilláris; 5 — v. circumfléxa húmeri craniális;

6 — v. brachiális; 7 — v. collaterális radiális; 8 — v.

cephálica antebráchii; 9 — v. cephálica accessória; 10 — v.

subscapuláris; 11 — v. thoracodorsális; 12 — v. circumflé-

xa húmeri caudális; 13 — v. thorácica extérna; 14 — v.

brachiális profúnda; 15 — v. collaterális ulnáris; 16 — rá-

mus commúnicans; 17 — v. ulnáris; 18 — v. interóssea

commúnis; 19 — v. mediána; 20 — v. metacárpea palmáris

laterális et 21 — mediális; 22 — v. digitális mediális

У великої рогатої худоби щелепна

вена починається підочноямковою, кли-

413

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

нопіднебінною і великою піднебінною венами. В неї впадають також вени

нижньої повіки, глибока лицева, крилова і жувальна вени, вени привушної

слинної залози. У коня щелепна вена розвинута краще від язиково-лицевої і

починається щічною веною — v. buccinatória, яка проходить між щелепною

гілкою, криловим м’язом та глибокою лицевою веною. Спереду щелепи вона

ампулоподібно розширюється і анастомозує із жувальною веною та попере-

чною веною лиця. В ній немає клапанів, і кров рухається в протилежних

напрямах залежно від положення жувальних м’язів.

Внутрішня яремна вена — v. juguláris intérna — зазвичай супрово-

джує загальну сонну артерію і розвинута слабко.

O Вени грудної кінцівки

Система вен грудної кінцівки утворює дві магістралі — глибоку і поверх-

неву (рис. 9.41; рис. 9.42).

Глибока венозна магістраль, як правило, супроводжує артеріальну

магістраль. Починається вона в пальцях і утворює глибокі пальмарні

п’ясткові вени.

Поверхнева венозна магістраль

проходить під шкірою. Вона добре по-

мітна, і її можна пальпувати. У ділян-

ці передпліччя вона називається під-

шкірною веною передпліччя — v. ce-

phálica antebráchii (див. рис. 9.41; рис.

9.42, 8). Починається від поверхневих

пальмарних вен п’ястка й пальців і

проходить по медіальній поверхні

передпліччя, ділянці ліктьового сугло-

ба, анастомозує через rámus ac-

cessórius з плечовою веною і приймає

додаткову підшкірну вену — v.

cephálica accessória.

Рис. 9.42. Вени грудної кінцівки корови

(за А. В. Комаровим, 1984):

1 — v. acromiális; 2 — v. cervicális descéndens; 3 — v.

iuguláris extérna; 4 — v. axilláris; 5 — v. cephálica

húmeri; 6 — rámus musculáres v. axilláres; 7 — v. ul-

náris transvérsa (rámus commúnicans v. brachiális et v.

cephálica húmeri); 8 — v. cephálica antebráchii; 9 — v.

cephálica accessória; 10 — v. metacárpea commúnis

palmáris mediális; 10 — v. metacárpea dorsális tértius;

11 — v. dorsális IV dígiti mediális; 12 — v. dorsális III

dígiti laterális; 13 — rámus commúnicans palmáris vv.

IV dígiti; 14 — v. palmáris IV dígiti laterális; 15 — rá-

mus laterális v. dígiti palmáris commúnis; 16 — rámus

mediális v. dígiti palmáris commúnis; 17, 18 — v.

mediána; 19 — v. radiális; 20 — v. interóssea commúnis;

21 — v. collaterális ulnáris; 22 — v. brachiális; 23 — v.

profúnda bráchii; 24 — v. thоrácica extérna; 25 — v.

thoracicodorsális; 26 — v. subscapuláris

Підшкірна вена плеча — v. cephá-

lica accessória (див. рис. 9.41, 3) — ле-

415

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Рис. 9.44. Вени тазової кінцівки корови

(за М. І. Лебедєвим та В. І. Підгорним,

1984):

1 — v. cáva caudális; 2 — vv. lumbáles; 3 — v.

iliáca commúnis; 4 — v. sacrális média; 5 — v.

iliáca intérna; 6 — v. iliáca extérna; 7 — v. obtu-

ratória; 8 — v. sacrális laterális; 9 — v. glútea

craniális; 10 — v. glútea caudális; 11 — v. pu-

dénda intérna; 12 — rámus uterínus; 13 — v.

femorális profúnda; 14 — v. circumfléxa fémoris

mediális; 15 — v. femorális; 16 — v. caudális;

17 — v. caudális fémoris; 18 — v. poplítea; 19 — v.

saphéna laterális; 20 — rámus dorsális v. saphéna

laterális; 21 — rámus plantáris v. saphéna

laterális; 22 — v. metatársea profúnda mediális;

23 — v. metatársea profúnda laterális; 24 — v.

digitális IV plantáris laterális; 25 — digitális III

plantáris mediális; 26 — v. digitális III dorsális

laterális; 27 — v. digitális IV dorsális mediális;

28 — v. digitális commúnis dorsális; 29 — v. meta-

társea dorsális laterális; 30 — v. társea pérforans;

31 — v. tibiális craniális laterális; 32 — v. tibiális

craniális mediális; 33 — v. úberi caudális; 34 — v.

básis úbera caudális; 35 — v. subcutánea

abdóminis; 36 — v. úberi craniális; 37 — v. básis

úberi craniális; 38 — v. saphéna; 39 — v. pudénda

extérna; 40 — v. fémoris craniális; 41 — cir-

cumfléxa ílii profúnda; 42 — v. ovarioutérus (v.

spermáticus)

O Вени тазової кінцівки

Вени тазової кінцівки, як і груд-

ної, утворюють глибоку й поверхне-

ву магістралі (рис. 9.43; рис. 9.44).

Глибока венозна магіст-

раль супроводжує артеріальну

магістраль з її гілками, має однакові назви. Починається вона дорсальними

й плантарними плесновими венами.

Поверхнева венозна магістраль — це підшкірні вени вільної кінцівки

(стило-, зейго- і автоподія). Прихована медіальна (підшкірна) вена гомілки й

лапи — v. saphéna mediális — більш розвинута, ніж латеральна, і почина-

ється від дорсальної плеснової вени. Проходить по медіальній поверхні го-

мілки й стегна і впадає в стегнову вену.

Латеральна прихована (підшкірна) вена гомілки і стопи починається дор-

сальною гілкою (rámus dorsális) від дорсальних поверхневих вен та планта-

рною гілкою від плантарних плеснових вен, проходить по дорсальній повер-

хні гомілки, потім під литковим м’язом впадає в каудальну стегнову вену. У

ділянці заплеснового суглоба всі три венозні магістралі анастомозують одна

з одною.

Дрібним тваринам у приховану (підшкірну) вену гомілки і стопи вводять

лікарські препарати.

 ВІКОВІ ЗМІНИ СИСТЕМИ ВЕНОЗНИХ СУДИН

Для всіх тварин вікові зміни характеризуються наявністю деформацій,

звивистістю і зменшенням еластичності венозної стінки.

У вен з віком розширюються окремі ділянки, потовщується адвентиція,

збільшується депонування крові, що призводить до зменшення ударного

416

озділ 9

об’єму серця. Атрофується поздовжній м’язовий шар венозних магістралей

кінцівок.

Редукція кровообігу в ділянці кровоносного русла відбувається внаслідок

виключення венозних колатералей при загальному наповненні функціоную-

чих. В останніх потовщується інтима і виникає складчастість медії. У відпо-

відь на порушення венозного руху крові виникає вено-артеріальна реакція —

потоншуються стінки артеріол, що призводить до зменшення притоку крові і

як наслідок — порушення венозного відтоку.

Зміна інтраорганних вен зумовлюється здебільшого перебудовою навко-

лишнього інтерстицію цього органа.

417

ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА

ЛІМФАТИЧНА

СИСТЕМА



ОЗВИТОК

ЛІМФАТИЧНОЇ

СИСТЕМИ



ІМФАТИЧНІ

СУДИНИ



ІМФОВУЗЛИ

(

ЛІМФАТИЧНІ

ВУЗЛИ

)



СНОВНІ

ЛІМФАТИЧНІ

СТОВБУРИ І

ПРОТОКИ

імфатична система — systéma lym-

pháticum — є складовою частиною сер-

цево-судинної системи. Вона морфоло-

гічно й функціонально доповнює кро-

воносну систему. До її складу входять

лімфатичні судини (капіляри, посткапіляри, суди-

ни, стовбури і протоки) і лімфатичні вузли. Пооди-

нокі лімфоїдні вузлики та їх групи (мигдалики,

пейєрові бляшки), які вважали компонентами лі-

мфатичної системи, останнім часом відносять до

органів кровотворення та імунного захисту. Лімфа-

тична система виконує численні функції, спрямо-

вані на підтримання гомеостазу організму. Основ-

ними з них є: дренажна, відведення жиру із стінки

кишок, захисна та імуногенезу.

Дренажна функція лімфатичної системи поля-

гає в тому, що лімфатичними судинами з міжклі-

тинної речовини волокнистої сполучної тканини

відводяться не лише продукти обміну речовин, що

перебувають у стані електролітів, а й сполуки з ви-

сокою молекулярною масою (ліпоїди, протеїди, їх

сполуки з вуглеводами) і структури, побудовані з

них (окремі види клітин, клітинний детрит, мікро-

організми, токсини, продукти запалення тощо),

тобто речовини, які не можуть проникнути в кро-

воносні капіляри. Жир, що утворюється в стінці

кишок і має високу молекулярну масу, також від-

водиться лімфатичними судинами. Речовини, які

потрапили в лімфатичні судини, з течією лімфи

через грудну протоку надходять у краніальну по-

рожнисту вену. Отже, лімфатичні судини допов-

нюють тільки венозну частину кровоносних судин і

є складовою частиною системи відтоку (рис. 10.1).

Захисну функцію та функцію імуногенезу лімфа-

тичної системи забезпечують лімфатичні вузли

(див. далі).

Розділ

418

Роз

іл 1



РОЗВИТОК ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Філогенез. У

безхребетних

нижчих хребетних

тварин серцево-судинна

система не поділяється на кровоносну й лімфатичну. В її судинах тече гемо-

лімфа. Окремі складові частини лімфатичної системи є у

круглоротих

та де-

яких видів

хрящових риб

. Вони представлені порожнинами (синусами), які

розміщені під шкірою та на кишках і сполучаються з кровоносними судина-

ми. Синуси заповнені гемолімфою. В подальшому з них утворюються суди-

ни.

Самостійна лімфатична система вперше виникає у

костистих риб

. Вона

поділяється на парієтальну й вісцеральну системи лімфатичних судин, стін-

ка яких утворена шаром ендотеліоцитів. Парієтальна система складається з

підшкірних судин, розміщених у парасагітальних і сегментальних площи-

нах, і паравертебральних судин, що лежать біля хребетного стовпа. Субвер-

тебральні судини відповідають грудній протоці ссавців. Судини вісцераль-

ної системи розміщені на стінках внутрішніх органів. Лімфатичні судини

обох систем заповнені лімфою і в деяких

місцях сполучаються з венами. В окре-

мих видів риб (вугри) у стінці лімфати-

чних судин, перед їх з’єднанням з хвос-

товою веною, утворюється м’язова обо-

лонка. Ці ділянки судин називають лім-

фатичними серцями. Їх тільки одна па-

ра. Активно скорочуючись, вони про-

штовхують лімфу з лімфатичних судин

у вену.

Система лімфатичних судин у

хвос-

татих

амфібій

, личинок безхвостих ам-

фібій і

рептилій

подібна до такої у риб.

У стінці парасагітально розміщених під-

шкірних лімфатичних судин хвостатих

амфібій знаходиться багато лімфатичних

сердець. У рептилій їх лише дві пари:

головні й хвостові. У дорослих безхвос-

тих амфібій підшкірні судини зливають-

ся і утворюють підшкірні лімфатичні

простори. У них, як і в рептилій, тільки

дві пари лімфатичних сердець — голо-

вні й хвостові. Головні серця лежать у

ділянці плечового пояса, хвостові — та-

зового пояса. Перші перекачують лімфу

в хребетні вени, другі — в клубові.

Лімфатичні судини у вигляді систем

трубочок з клапанами вперше виникли

птахів

. У них немає лімфатичних сер-

дець. Останні виявляються у ембріонів

та окремих безкільових. У частини во-

Рис. 10.1. Схема кровообігу і лімфовід-

току:

— серце;

— артерія;

— кровоносні капі-

ляри;

— вена;

— тканини тіла;

— лім-

фатичні капіляри;

— лімфатичний вузол;

— грудна протока

419

ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА

доплавних птахів розвиваються й лімфатичні вузли.

Найповніше всі компоненти лімфатичної системи представлені у

ссавців

Онтогенез. Лімфатичні судини виникають пізніше від кровоносних (на

ранніх етапах пренатального періоду онтогенезу). Питання про джерело їх

розвитку досі є дискусійним. З цього приводу існує три теорії: відцентрова,

доцентрова й комбінована. Прихильники

відцентрової теорії

вважають, що

лімфатичні судини утворюються з випинань (мішків) стінок вен, які пророс-

тають на периферію. Прихильники ж

доцентрової теорії,

яка нині є панів-

ною, вважають, що лімфатичні судини розвиваються з мезенхіми незалежно

від кровоносних судин і через лімфатичні протоки з’єднуються з системою

краніальної порожнистої вени. Інші дослідники відстоюють точку зору, згід-

но з якою лімфатичні судини розвиваються паралельно з мезенхіми і випи-

нань стінки вен (

комбінована теорія

). Розвиток лімфатичних судин перебу-

ває в тісному зв’язку з кровоносними судинами, в результаті чого відбува-

ється їх з’єднання в ділянці шиї.

Лімфатичні вузли розвиваються з мезенхіми та лімфатичних судин. Із

скупчень мезенхіми в петлях лімфатичних судин розвивається паренхіма

(лімфоїдна тканина) вузлів, а із стінки судин та навколишньої мезенхіми —

сполучнотканинна строма і система синусів. Більшість лімфатичних вузлів

формується в другій половині пренатального періоду онтогенезу.



ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ

Лімфатичні судини починаються сліпо в стінках органів і поділяються на

внутрішньоорганні й позаорганні.

Внутрішньоорганні лімфатичні судини

розміщені в тканинах органів і складаються з капілярів, посткапілярів та

внутрішньоорганних судин у вузькому розумінні цього слова.

Лімфатичні капіляри (лімфокапіляри) є початковим відділом лімфатич-

них судин. Вони містяться у волокнистій сполучній тканині органів, яку

дренують. Стінка лімфатичних капілярів, на відміну від кровоносних, утво-

рена тільки шаром ендоте-

ліоцитів і перебуває в тісно-

му зв’язку з міжклітинною

речовиною. Між ендотеліо-

цитами є міжклітинні щі-

лини, які за певних функціо-

нальних станів капілярів і

середовища, що їх оточує,

можуть значно розширюва-

тися. Завдяки цим особли-

востям будови стінки лім-

фокапіляри забезпечують

дренажну функцію лімфа-

тичної системи і функцію

відведення жиру із стінки

кишки. Діаметр лімфатич-

Рис. 10.2. Сітка лімфатичних капілярів слизової обо-

лонки глотки собаки (препарат В. Т. Хомича, 1990)