Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

3.2. Класифікація конфліктів

Сам остерігайся того,

чого не схвалюєш в інших.

Катон Старший

У науковій та науково-практичній конфліктологічній літературі

вирізняють певні підходи до класифікації конфліктів.

За масштабом виокремлюють глобальні та парціальні конфлікти.

У парціальних конфліктах спостерігається протиборство окре-

мих працівників з керівником або працівників між собою. Супереч-

ності парціальних конфліктів розв’язуються найчастіше авторите-

том керівника.

Вчені, досліджуючи критерії класифікації конфліктів, подають

такий критерій, як ставлення людини до конфлікту. Наприклад, мож-

на зробити такий поділ:

• конфлікти, що оцінюються як небажані — при цьому з’являється

захисна позиція особистості;

• конфлікти, що сприймаються людиною, як необхідні — в такому

разі людина поводиться природніше, адекватно.

Досить цікаву класифікацію конфліктів подає Л. А. Єршов [5].

1. За джерелом: а) конфлікти, що виникають внаслідок дій об’єк-

тивних факторів соціальної ситуації; б) конфлікти, що виникають

внаслідок зіткнення потреб, мотивів, поглядів, поведінки.

2. За змістом: а) конфлікти як ділові справи; б) конфлікти як осо-

бисті інтереси.

3. За значущістю: а) конфлікти, важливі лише для окремих пра-

цівників; б) конфлікти, важливі для окремих індивідів, груп, прошар-

ків населення тощо.

4. За типом розв’язання: а) конфлікти, що приводять до модифіка-

цій обох сторін; б) конфлікти, що приводять до знищення однієї із

сторін, її позицій, стереотипів, установок; в) конфлікти, що привели

до іншої точки зору обидві сторони.

5. За формою прояву: а) конфлікти того чи іншого напрямку дії,

поведінки (“наближення — віддалення”, “наближення — наближен-

ня”, “віддалення — віддалення”); б) конфлікти тієї чи іншої якості,

інтенсивності дії, поведінки; в) конфлікти, що виражаються вербаль-

но чи — невербальними засобами (мовчання, поза, погляд при

сприйнятті суперника); г) за типом структури взаємин — приховані,

відкриті; д) за соціальною формалізацією — конфлікти офіційні та

неофіційні тощо; е) конфлікти “прав та обов’язків”.

Традиційне виокремлення видів конфлікту ґрунтується на супе-

речності конфліктуючих сторін. С. Чейз запропонував 18-рівневу

структурну класифікацію, що охоплює явища від внутрішньоособис-

тісного і міжособистісного рівня до конфліктів між державами, наці-

ями, аж до протистояння Захід — Схід. А. Г. Здравомислов [6, 105],

базуючись на працях Н. Смелзера, класифікує конфлікти за конфлік-

туючими сторонами: 1. Міжіндивідуальні конфлікти. 2. Міжгрупові

конфлікти (при цьому виокремлює такі типи груп: а) група інтересів,

б) група етно-національного характеру, в) групи за спільністю ста-

новища). 3. Конфлікти між асоціаціями, партіями. 4. Внутрішньо- та

міжінституціальні конфлікти. 5. Конфлікти між секторами суспіль-

ного поділу праці. 6. Конфлікти між державними утвореннями.

7. Конфлікти між культурами і типами культур тощо.

Види конфліктів залежно від

способу вирішення

природи виникнення

потреб

ступеня прояву

напрямків дії

кількості учасників

насильницькі

ненасильницькі

інтересів

поглядів

політичні

соціальні

економічні

вертикальні

горизонтальні

відкриті

приховані

внутріособистісні

міжособистісні

міжгрупові

Класифікація конфліктів

3.3. Межі конфлікту

Сильний робить, що хоче,

а слабкий — що повинен.

Народна мудрість

Вирізняють три аспекти визначення меж конфліктів: просторові,

часові, суб’єктні.

Просторові межі конфлікту: визначення меж територій, на яких

відбувається конфлікт. Це дуже важливо для соціальних, міжетніч-

них, міжнародних конфліктів.

Часові межі: тривалість конфлікту в часі, його початок і кінець.

Від суб’єктної межі конфлікту залежить кількість учасників у

конфлікті на його початку.

Початок конфлікту: для визнання конфлікту як такого, що вже

розпочався, потрібно три умови:

• перший учасник конфлікту діє свідомо й активно на шкоду опо-

нентові;

• другий учасник усвідомлює, що ці дії спрямовані проти його інте-

ресів;

• у зв’язку з цим другий учасник усвідомлює, що зазначені дії спря-

мовані проти першого учасника.

Ознаки конфлікту. Будь-який конфлікт незалежно від його харак-

теру, конкретного змісту і виду обов’язково містить у собі момент

протистояння, “протиборства”. Збройна сутичка сусідніх держав,

сімейна сварка, службовий конфлікт, страйк, особиста драма —

в усіх цих конфліктах присутнє зіткнення суперечливих або ж несу-

місних інтересів, позицій, тенденцій тощо.

Оскільки ми говоримо, що конфлікт — це зіткнення двох проти-

лежних ідей, думок, то виникає запитання: “Що означає це зіткнен-

ня когось із кимсь?” Насамперед воно передбачає наявність проти-

лежних начал. Тема “бінарності”, або “полярності”, добре відома фі-

лософам. Для менеджерів важливо, що ці “полюси”, як твердять

філософи, взаємно передбачають один одного — як ліве і праве, доб-

ро і зло, високе і низьке тощо. Суперечність не може існувати сама

по собі, поза своїми конкретними носіями. У контексті конфліктоло-

гії ця властивість може бути позначена як біполярність, що означає і

взаємозв’язок, і взаємопротилежність водночас. Справжнє пізнаєть-

ся на тлі несправжнього — це діалектика розвитку.

Протистояння передбачає наявність двох протилежних один од-

ному інтересів. Боротьба мотивів також можлива тільки за їхнього

розмаїття.

Р. Дарендорф вважає, що будь-який конфлікт зводиться до

“взаємовідносин двох елементів”. Навіть якщо у конфлікті бере

участь кілька груп, між ними утворюються коаліції і конфлікт зно-

ву набуває біполярної природи [2, 142]. Однак сама по собі біпо-

лярність ще не означає зіткнення двох різних начал, їх протилеж-

ність виявляється не просто в їх зіткненні чи протистоянні.

Конфлікт виявляється в “боротьбі” його різних сторін, що завер-

шується вирішенням або ж зняттям цієї суперечності. Таким чином,

поряд із біполярністю, що є носієм суперечності, обов’язковим атри-

бутом конфлікту є активність, яка спрямована на подолання супе-

речності.

Контрольні питання

1. Що слід розуміти під поняттям “конфлікт”?

2. Структурні елементи конфлікту.

3. Що таке інцидент?

4. Що таке конфліктна ситуація?

5. Основні складові конфлікту.

6. Охарактеризуйте класифікацію конфліктів.

7. Що слід розуміти під поняттям “межі конфлікту”?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.

2. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Со-

циол. исслед. — 1994. — № 5.

3. Дмитриев А. В. Конфликтология. — М., 2000.

4. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. — СПб., 2000.

5. Ершов Л. А. Личность и коллектив (межличностные конфликты в

коллективе и их разрешение). — Л., 1976.

6. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта: Россия на путях пре-

одоления кризиса. — М., 1995.

7. Карамушка Л. М. Психологія управління закладами середньої ос-

віти. — К., 2000.

8. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. — К,

1996.

9. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология кон-

фликта. — К., 2000.

10. Пірен М. І. Основи конфліктології. — К., 1997.

11. Пірен М. І. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.

12. Психология конфликта. — СПб., 2000.

13. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. проф.

М. І. Пірен, проф. І. В. Ложкіна. — Чернівці; Київ, 1995.

14. Тейлор Ф. У. Менеджмент: Пер. с англ. — М., 1992.

15. Тьесвольд Д. Как научиться управлять и разрешать конфликты //

Бизнес. — 1992. — № 4, 5, 6.

16. Шейнов В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. —

Минск, 1997.

17. Юнг К. Конфликты детской души. — М., 1995.

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ,

ЇХНІ ФУНКЦІЇ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Плати добром за зло.

Талмуд

4.1. Особистісні причини виникнення конфліктів

Конфлікти в сучасному суспільстві являють собою зародження та

прояви об’єктивно існуючих соціальних суперечностей. Суперечнос-

ті суспільства є специфічним відображенням його суті, його вирі-

шальною, рушійною силою розвитку. Кожна суперечність специфіч-

но проявляється в контексті всієї системи суперечностей і потребує

адекватного розв’язання.

Серед причин виникнення конфліктів найдоцільніше вирізнити пси-

хологічні особливості особистості.

Конфліктологи, психологи-практики стверджують, що виник-

нення конфліктів, як правило, пов’язане з психологічними особли-

востями особистості, її поведінкою, потребами.

До основних характеристик особистості, що визначають її пове-

дінку, належать:

• природні властивості особистості, її індивідуально-психологічні

особливості;

• система потреб, мотивів, інтересів;

• внутрішнє уявлення особистості про себе, її “Я”-образ.

Природні властивості особистості — це те, що закладено в ній від

народження і виражається такими динамічними характеристиками,

як активність та емоційність.

РОЗДІЛ

На початку 20-х років ХХ ст. швейцарський психіатр К. Юнг

(1875–1961) запропонував психологічні особливості індивіда щодо

його інтересів до навколишнього світу називати “екстраверсія —

інтроверсія”.

Екстраверсія — індивід зосереджує свої інтереси на зовнішньому

світі, зовнішніх об’єктах, інколи за рахунок своїх власних, у деяких

випадках внаслідок применшення особистісної значущості. Таким

особистостям властива імпульсивність поведінки, активність у жес-

тах, товариськість, виявлення ініціативи (іноді надмірне), соціальна

адаптованість, відкритість їх у зовнішній світ.

Інтроверсія — характеризується фіксацією уваги особистості на

своїх власних інтересах, на власному внутрішньому світові. Такі осо-

бистості спілкуються не активно, досить утрудненою для них є соці-

альна адаптація.

Чому навчає практика життя? Вона вчить нас усвідомити, що

причини конфліктів потрібно вивчати, знати про них якнайбільше,

щоб запобігати їм. Серед причин конфліктів психологи пропонують

розрізняти такі, що породжують конструктивні та деструктивні кон-

флікти.

Причини конструктивних конфліктів

Усякий, хто хоче змінити людей,

повинен насамперед змінити умови їхнього життя.

Народна мудрість

Найвідомішими причинами, що породжують конструктивні кон-

флікти, є причини наших професійних буднів:

• невдоволення умовами праці;

• недоліки в організації праці;

• невдоволення оплатою праці;

• невідповідність прав та обов’язків;

• неритмічність роботи;

• незручний графік роботи;

• упущення та недоліки в технології;

• незабезпеченість ресурсами (сировиною, матеріалами, комплек-

туючими тощо);

• низький рівень трудової та виконавчої дисципліни;

• конфліктогенність організаційних структур;

• низький рівень управлінської культури керівників тощо.

Позитивне розв’язання конструктивного конфлікту — це насам-

перед врахування та усунення недоліків, бо це спрямовано на користь

справі та обом сторонам, які перебували в конфліктній ситуації.

Причини деструктивних конфліктів

У кожного є право на власну думку, але

ніхто не має права помилятися у фактах.

Бернард Барук

Породжуються деструктивні конфлікти найчастіше суб’єктивни-

ми причинами. До таких причин належать:

• неправильні дії керівника;

• неправильні дії підлеглих;

• неправильні дії керівника й підлеглих;

• невідповідність організації управління вимогам закону тощо.

Учені, конфліктологи-практики вирізняють два основних крите-

рії оцінки типу конфлікту, що проявився:

• конфлікт є деструктивним (руйнуючим), якщо стосунки між

людьми не поліпшилися. Конструктивний конфлікт сприяє по-

глибленню взаєморозуміння;

• конфлікт є деструктивним, коли проблема, що його викликала,

залишилася нерозв’язаною. За конструктивного підходу до проб-

леми знаходять її розв’язання.

Пропонуємо правила, які сприяють конструктивним нормам оцін-

ки конфліктних ситуацій:

• не можна від проблеми переходити на особу;

• не можна партнера вважати ворогом;

• не можна гніватися, злитись і мститися;

• не можна дбати лише про свої інтереси.

Ми всі припускаємося помилок, бачимо частіше їх в інших, ніж у

собі, бо така вже людська природа.

Тому політики, керівники різних державних і недержавних служб

мусять бути соціально відповідальними за свої управлінські ролі.

Потрібно тверезо оцінювати поради не піддаватися нашіптуван-

ням, інколи пробачати і пояснювати людині, що певні учинки

завдають усім тільки прикрощів.

Як виникають конфлікти?

Не зневажай думку ворога:

він першим бачить твої помилки.

Антисфен

Спостереження показують, що 80 % конфліктів виникає не-

залежно від бажання їхніх учасників. Відбувається це через особли-

вості нашої психіки, тому що більшість людей або про конфлікти не

знає, або не надає значення конфліктогенам.

Основну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані кон-

фліктогени. Це слово означає “те, що сприяє конфліктові”.

Конфліктогенами називають слова, дії (бездіяльність), що можуть

призвести до конфліктів або конфліктних ситуацій.

Люди більшою мірою чутливіші до слів інших, ніж до того, що

говорять самі. На конфліктоген, спрямований на нашу адресу, ми

прагнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, думаючи, що зро-

били собі добро, а насправді це породжує зло.

Люди недосконалі, вони боляче реагують на обрáзи, прагнуть да-

ти відповідь супротивникові, виявляючи агресію. Вимоги високої мо-

ралі (релігій) пропонують утримуватись від агресії. Ми цього не ро-

бимо — для нас важливіше оберігати свою думку. Високій моралі ду-

ховного світу — терпимості — нас не навчили, цього навчає релігія,

повинна навчати сім’я і цього досягають самовихованням. Теоретич-

но необхідно навчитися протидіяти ескалації конфлікту. Наука,

практика життя виробили чимало психологічних порад, так званих

правил спілкування. Про них ітиметься в наступних розділах книги.

4.2. Позитивні та негативні функції

конфліктів у суспільстві

Краще небагато з правдою,

ніж багато прибутку з неправдою.

Біблія. Притчі Соломона

Функції конфліктів у суспільстві вивчалися завжди. Нині їх до-

сліджують науковці-теоретики, практики-конфліктологи й медіато-

ри, бо життя динамічне й розмаїте.

Л. Козер (США) у 1956 р. видав книгу “Функції соціальних кон-

фліктів”. Кожен його аналіз дотепер залишається класичним взірцем

опису саме функцій конфліктів.

Конфліктологи дійшли висновку, що правомірно виокремлювати

дві функції будь-якого типу конфліктів: позитивну (конструктивну) і

негативну (деструктивну).

Конфлікт — джерело розвитку. Це найпозитивніша його фун-

кція. Вона набирає форми кризи й стимулює зміни в суспільстві,

концептуально її осмислив Еріксон. Окрім того, існує чимало інших

концепцій, які ми наводимо далі, враховуючи також і ваші власні

роздуми, бо в процесі праці зустрічається безліч різновидів кон-

фліктних ситуацій.

Конфлікт — сигнал до змін. Осмислюючи типи критичних ситуа-

цій, Ф. Е. Василюк підкреслює позитивну роль, “потребу” внутріш-

ніх конфліктів для життя: “ Вони сигналізують про об’єктивні супе-

речності життєвих стосунків і дають змогу вирішити їх або ж довес-

ти до реального зіткнення, що може закінчитися згубно для

особистостей” [4, 94]. Аналогічну сигнальну функцію конфлікти ви-

конують і в міжособистісних стосунках.

Конфлікт — можливість зближення.

Інколи бувають проблемні ситуації, які можуть зближувати лю-

дей. Соціологи чиказької школи стверджували, що “конфлікт — це

можливість розмовляти відверто”, коли особистості, поспілкував-

шись, мають порозумітися.

Конфлікт — це можливість розрядки напруження, “оздоровлення”

відносин. Досить активно використовується в педагогічній практиці.

А. С. Макаренко рекомендує вирішувати його методом “вибуху”.

Вибухом він називав доведення конфлікту до останньої межі, до та-

кого стану, коли немає можливості для будь-якої тяжби між особис-

тістю й суспільством, коли ребром поставлено питання — бути чле-

ном суспільства чи вийти з нього.

Позитивні функції конфліктів

До позитивних функцій конфліктів слід зарахувати дієво-впливо-

ві заходи на особистісно-суспільні відносини:

• конфлікт не дає системі відносин, що склалася, закостеніти, він

штовхає її до змін і розвитку, відкриває шлях до інновацій, здат-

них удосконалити суспільні відносини;