Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Ì²ÆÐÅÃ²ÎÍÀËÜÍÀ

ÀÊÀÄÅÌ²ß ÓÏÐÀÂË²ÍÍß ÏÅÐÑÎÍÀËÎÌ

ММ.. ІІ.. ППіірреенн

ÊÎÍÔË²ÊÒÎËÎÃ²ß

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як підручник

для студентів вищих навчальних закладів

Êè¿â 2003

ББК 88.53я73

П33 71

Рецензенти: С. Д. Максименко, д-р психол. наук, проф.,

акад. АПН України

А. А. Дзюба, д-р політ. наук, проф. АПН України

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії

управління персоналом (протокол № 3 від 30.04.02)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2-1446 від 11.07.02)

Пірен М. І.

П33 Конфліктологія: Підручник.— К.: МАУП, 2003. —

360 с. — Бібліогр. в кінці розд.

ISBN 966-608-338-8

У підручнику здійснено спробу проаналізувати суть, типологію, діагнос-

тику та психологію конфліктів. Особлива увага звертається зокрема на фун-

кції конфліктів у суспільному розвиткові, на підвищення управлінської куль-

тури й культури людських взаємовідносин.

Для бакалаврів, магістрів, викладачів, а також для всіх, кого цікавить

проблемність буття, управління, запобігання та розв’язання конфліктів.

ББК 88.53я73

ISBN 966-608-338-8

 М. І. Пірен, 2003

 Міжрегіональна Академія управління

персоналом (МАУП), 2003

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Tertum non datur —

третього не дано.

Латинське прислів’я

Сьогодні зайве доводити, що наука, пов’язана з вивченням кон-

фліктів, має право на існування.

В Україні, як і в інших країнах посттоталітарного простору,

суспільство виявилося непідготовленим до такої важливої пробле-

матики, як “конфлікт — феномен суспільного розвитку”. Орієнтація

на “безконфліктний” розвиток суспільства робила проблематику

конфліктів неперспективною. Це призвело не тільки до її фактично-

го вилучення зі сфери наукового дослідження, а й до того, що в сус-

пільстві не сформувалися механізми розв’язання конфліктів, особли-

во в системі управлінської діяльності.

У повсякденному спілкуванні слово “конфлікт” застосовується

щодо широкого кола явищ — від збройних сутичок і протистояння

різних соціальних груп до службових чи сімейних суперечок, до

проблем кожної особистості, які супроводжують її протягом усього

життя.

Слово “конфлікт” походить від латинського conflictus — зіткнен-

ня. Майже в такому вигляді воно входить і в інші мови (conflict —

англійська, conflikt — німецька, conflit — французька, конфлікт —

українська та ін.).

Поняття конфлікту сьогодні не належить якійсь одній певній га-

лузі знань (науки) чи практики. Це соціальний феномен, який прони-

кає в усі сфери людського соціуму, тому його й почали вивчати

фахівці різних галузей науки. Сама ж наука конфліктологія має

інтегративний характер, вона збагачується життєвим досвідом і до-

сягненнями усіх галузей науки, розвивається активністю думки, роз-

маїтістю вчинків, мудрістю сприймати проблеми та розв’язувати їх.

Людське життя суперечливе, у ньому кожний індивід так чи інак-

ше самовизначається й самоутверджується в процесі конфліктоло-

гічної взаємодії протягом життя.

Формуючи політику та психологію сучасного світосприйняття,

демократичне суспільство завжди створювало умови для проблем-

ного пошуку й динаміки прогресивної життєтворчості. Саме так зав-

жди розвивалося суспільство, такі наші реалії і сьогодні, так і надалі

рухатиметься суспільний процес. Особистість у ньому постає цінніс-

тю, творцем і руйнівником, що породжує ситуації проблемні, пошу-

кові, конфліктні, а вчинки продуктивні й негативні.

ХХІ століття вимагає від особистості глибоких фахових, інфор-

маційних знань, інноваційного хисту, знання нових технологій,

вияву таких чеснот, як духовність і патріотизм. У цій динаміці люд-

ського поступу до сталого розвитку суспільства особистість зав-

жди заходить у конфлікт із власним “Я” та суспільним “Ми”. Таке

світобачення й життєтворчість потребують неординарного погля-

ду, глибоких аналітичних роздумів, здатності відходити від стерео-

типів минулого, йти на ризик, утверджувати підвалини людяного,

цивілізованого співжиття. Все це може стати реальністю, якщо ми

виховаємо творчу особистість, здатну усвідомити, що життєвих ус-

піхів можна досягти завдяки старанності, працьовитості, духовнос-

ті, моральності.

Уникнути конфліктів та їхніх наслідків неможливо, тому й по-

стала потреба ознайомитися з їхньою суттю, динамікою, досвідом

вирішення, прогнозування та запобігання.

У пропонованому підручнику явлена спроба узагальнити для су-

часного українського соціуму вітчизняний і зарубіжний досвід з по-

зицій соціології, психології, управління та інших наук.

Особливістю підручника, з одного боку, є його цільова спрямова-

ність на поповнення знань із проблемних питань конфліктології і

психології управлінської діяльності, а з другого — наголошено на

потребі врахування української ментальності й світового досвіду в

розв’язанні проблем перехідного суспільства.

Знання, які може здобути особистість, вивчаючи конфліктологію,

підвищать її професійну й інтелектуальну компетентність, а вміле їх

використання на практиці реально засвідчить професійну майстер-

ність фахівця й особистості.

Ми свідомі того, що процес формування конфліктології як науки

ще не завершений; осмислення та напрацювання понять триває, ад-

же ХХІ ст. висуває нові проблеми. Відтак і конфліктологія прагне

осмислити й означити їх новими категоріями, з позицій справедли-

вості й здорового глузду підійти до розв’язання проблем людського

буття.

ПРЕДМЕТ КОНФЛІКТОЛОГІЇ

ЯК НАУКИ

Якщо можете, будьте в мирі з усіма…

(Римл. 12.18)

1.1. Предмет, метод, структура конфліктології

Перехідний період, який ми нині переживаємо, супроводжується

конфліктними ситуаціями. Викликані вони соціальними недугами,

які охопили економіку, політику, культуру, мораль. У суспільстві

змінюються ціннісні орієнтації, комунікативні структури, утвер-

джується ідеологічний плюралізм та ін. Усі ці зміни позначаються на

системі людських відносин досить складно й проблемно.

Переорієнтувавши свою психіку на розуміння світу — як безкі-

нечно різноманітну реальність, що кожна людина в ньому — індиві-

дуальність, то неодмінно маємо тоді визнати, що є проблеми, які

слід сприймати як об’єктивну дійсність, проблеми, які потрібно роз-

в’язувати, робити життя якомога менш конфліктним; подолання

проблем слід розуміти як перехід від існуючої до іншої якісної

реальності. Формуючи філософію нового світосприйняття, ми ство-

рюємо умови кожному індивідові для самореалізації у проблемно-

му, але небезконфліктному житті. Так історично розвивалося сус-

пільство, такі наші реалії сьогодні, так завжди розвиватиметься сус-

пільний процес, у якому людина постає і самобутньою цінністю, і

творцем, а творчість завжди супроводжується проблемами, пошу-

ком, конфліктами.

РОЗДІЛ

Конфліктологія як наука актуальна користується нині досить ши-

рокою популярністю. Наприклад, у політиці, дипломатії, юриспру-

денції, комерційній діяльності, системі виховання й спілкування, у

військовій практиці та інших сферах буття відбуваються найрізно-

манітніші конфлікти: внутрішньогрупові, міжгрупові, міжособистіс-

ні, внутрішньоособистісні тощо. Власне, в усіх сферах життєдіяль-

ності люди постають перед проблемами, які призводять до конфлік-

тних ситуацій.

Нині сформувалася нова наука — конфліктологія і виокремлю-

ється широкопрофільна, досить актуальна й водночас відповідальна

професія — конфліктолог. Спеціалісти-конфліктологи виступають у

ролі консультантів з різних проблем людського життя. Це потребує

від них компетентності й знань профільних наук, життя в усіх його

виявах.

У світовій і вітчизняній науці з’явилися підручники з конфлікто-

логії різного спрямування: теоретичні, профілактико-практичні,

консультаційні, оглядово-ознайомлювальні тощо.

Чи не найвідоміша праця з конфліктології — книга Роджера Фі-

шера та Вільяма Юрі “Шлях до згоди, або Переговори без поразки”,

що вперше з’явилася в США 1983 року, витримала 20 перевидань у

30 країнах світу. Це переконливо засвідчує те, що життя людей, його

проблемність викликали необхідність появи науки конфліктології,

що людські спільноти зробили на неї серйозну заявку.

Конфліктологія — це наука, яка досліджує об’єктивну реальність

людського буття у зміні й розвитку. Як галузь наукових знань кон-

фліктологія вивчає теорію конфлікту, практику прогнозування, запо-

бігання і подолання конфліктів. Інакше кажучи, конфліктологія — це

наука про психогігієну соціально-політичних, міжособистісних і

внутрішньоособистісних відносин.

Конфліктологія (від лат. konflikt — зіткнення, грецьк. logos —

вчення, наука) — наука про зіткнення, проблемне функціонування

особи, людського суспільства, природи, про взаємодію людини і

природи. Протягом свого існування людина пізнавала світ, розвива-

лася, творила завдяки тому, що завжди стояла перед дилемою проб-

лемних ситуацій. У цьому закладено великі потенції її життя, сус-

пільного саморозвитку через розв’язання проблем взаємодії людей,

людини і природи, людини та її психології. Основним стрижнем цьо-

го стали проблеми, що вимагали розв’язання через тверезе осмис-

лення, гуманні дії та розумне передбачення, уникнення конфліктів.

Конфлікти, їх вивчення, прогнозування суспільного розвитку, гар-

монізація суспільних відносин створили передумови для ви-

окремлення самостійної галузі знань — конфліктології.

Проблеми її знаходили своє осмислення у працях учених бага-

тьох наук, зокрема таких, як філософія, історія, право, біологія, гео-

графія, математика, хімія, психологія, медицина, астрономія та ін.

Пальму першості в описанні соціального конфлікту більшість

дослідників віддають Аристотелю, Платону, Т. Гоббсу, Ж.-Ж. Руссо

та ін. Серед фундаторів соціологічної теорії конфлікту можна назва-

ти К. Маркса, М. Вебера, Г. Зіммеля та ін. Г. Зіммель вважав кон-

флікт універсальним явищем, стверджуючи, що безконфліктне сус-

пільство не має механізму саморозвитку. Саме ця ідея в теорії кон-

флікту активізує інтерес до вивчення проблеми буття. Про окремі

конфліктологічні парадигми йтиметься в наступних розділах.

Як і будь-яка інша наука, конфліктологія має власний предмет

дослідження. Вона входить у загальну систему наукового знання й

посідає у ній строго визначене місце. Разом з іншими науками —

психологією, біологією, медициною, економікою, історією, філо-

софією, соціологією, політологією, правом вона утворює підсисте-

му наукового знання — одну з галузей соціально-психологічного

циклу.

Предмет науки не може бути тотожним об’єктові (чи об’єктам),

який вона вивчає, бо об’єкт — це емпірично дана реальність, яка ві-

дображає ту чи іншу сторону суспільних відносин. Предмет науки —

відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні, результат

теоретичного обґрунтування, що дає змогу виокремити закономір-

ності розвитку та функціонування об’єкта, процесу, стану суспіль-

них і людських відносин.

Предмет конфліктології, як і будь-якої іншої науки, не є статич-

ним, він змінюється не тільки завдяки розширенню своїх меж, а й ді-

алектично, переходячи у свою протилежність, через заперечення, ак-

туалізуючись у новій якості форм і змістів. Які ж критерії визначення

предмета конфліктології сьогодні? Насамперед варто розглянути і

врахувати ті суперечності, які нині є найактуальнішими для розвитку

людського суспільства загалом і зокрема в Україні.

Межі будь-якої науки динамічні, вони розширюються, уточнюють-

ся, переосмислюються. Це стосується і конфліктології.

Слід врахувати і те, що у світовій конфліктологічній науці , як і в

багатьох інших, існують різні, нерідко кардинально протилежні пог-

ляди — залежно від світоглядних переконань, методологічних підхо-

дів, наукових традицій. Через те по-різному подається фахівцями

проблема предмета конфліктології. Це природно, бо кожна наука

осмислює своє поле інтересів і проблем.

З’ясовуючи науковий статус конфліктології, важливо чітко роз-

різняти її об’єкт і предмет. Об’єктом конфліктологічного пізнання є

людське суспільство і людина з її вчинками, цінностями, оцінками й

відносинами в суспільстві та його інститутах.

Предмет науки — це сукупність понять, за допомогою яких нау-

ка описує об’єктивну реальність у дії, змінах (якісних і кількісних).

Як можна представити предмет конфліктології нині? Через сукуп-

ність суспільних інститутів, їх ролей, статусів. Наприклад, сім’я, ви-

робництво, релігія, освіта, армія, власність, держава — фундамен-

тальні інститути суспільства, де й народжуються проблемні ситуації,

і ці інститути з певних суб’єктивних чи об’єктивних причин можуть

бути втягнуті людьми у конфлікти. Людина й створене людьми сус-

пільство виникли 40 тис. років тому, армія й держава — 10 тис. ро-

ків тому. Відтоді бере початок конфліктна парадигма, бо конфлікти

завжди перебувають у русі та змінах через проблемність.

Кожен індивід, соціальний інститут виконують, точніше, покли-

кані виконувати певні функції. Осмислення або поява проблем по-

требують відповідних дій, бо інакше наша бездіяльність може пере-

рости в конфлікт.

Предметом вивчення конфліктології є закони й категорії, що ха-

рактеризують конфлікт як соціальне явище, як різновид соціальної

поведінки та взаємодії.

Конфліктологія являє собою міждисциплінарну галузь суспіль-

ствознавства, що поєднує соціологічний, психологічний, філософ-

ський та інші підходи. Воднораз перевага у вивченні конфліктології

належить соціології та психології. Традиційно в їхніх межах вивчав-

ся конфлікт. Визначення останнього залежить від світогляду соціо-

лога чи психолога, від домінуючої наукової парадигми.

Сучасні вітчизняні дослідники конфліктів пропонують такий ана-

ліз розгляду їх різними науками.

Закони вивчення конфлікту, або ступінь його гостроти, залежать

від таких факторів: природи інтересів учасників конфлікту; їхньої

“реалістичності” чи “нереалістичності” (за висловом Л. Козера); від

того, наскільки учасники конфлікту в минулому були пов’язані

спільною справою; від рівня поєднаності груп, що ворогують; від то-

го, закритим чи відкритим є суспільство, де відбуваються конфлікти,

тощо.

Закон функціонування конфлікту встановлює його дію та функ-

цію в суспільстві. Остання залежить від типу конфліктів та їхньої

структури, до якої входять носій (суб’єкт) конфлікту, проблема,

об’єкт, інцидент. Тип конфлікту зумовлюється сферою, в якій він від-

бувається (політика, економіка, культура, міжособистісні стосунки),

або суб’єктом (носієм конфлікту). За цією ознакою ми поділяємо

конфлікти на інституціональні, організаційні, міжгрупові, групові та

міжособистісні.

У суспільстві конфлікти виконують такі функції: групоутворення,

нормотворення, інновації, інформації тощо. Завдяки конфлікту в

суспільстві існують соціальні норми й інститути, призначені регулю-

вати конфліктну взаємодію, чіткіше означуються протилежності,

між якими здійснюється обмін інформацією. Відтак змінюється сус-

пільство та суспільні організації.

Закони регулювання конфліктів утворюють ще одну групу зако-

нів конфліктології. До них належать засоби профілактики конфлік-

тів, діагностики напруження, пом’якшення конфліктів, насильниць-

ких методів і компромісів. Метод — це шлях наукового дослідження.

Актуальність конфліктології як науки безперечна. Проблема

дослідження конфліктів набула особливого значення нині. Наше сус-

пільство та суспільні науки тривалий час ігнорували конфлікти,

внаслідок чого владні структури не володіли науковою методоло-

гією вивчення, регулювання та прогнозування конфліктів. Демокра-

тичні перетворення відкрили двері для стихії конфліктного розмаїт-

тя в усіх сферах сучасного життя. Ці обставини потребують подаль-

шого розвитку конфліктології в її теоретичній та прикладній

формах. Саме в такому напрямку ми й пропонуємо її вивчати.

Структура конфліктології. Конфліктологія як спеціальна дисцип-

ліна має теоретичний та емпіричний рівні. На теоретичному рівні вона

містить широкі узагальнення, виходячи з яких можна формулювати

загальні закони конфліктної поведінки (взаємодії) незважаючи на

особливості, притаманні окремим типам і формам конфліктів. Фунда-

мент конфліктології утворюють емпіричні дослідження, що включа-