Подольська Є. А. Філософія

Подождите немного. Документ загружается.

Є.А. ПОДОЛЬСЬКА

ФІЛОСОФІЯ

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів

вищих навчальних закладів

Киів – 2006

УДК 1(075.8)

ББК 87я73

П 44

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2!1340 від 20.06.2002 р.)

Рецензенти:

Осипова Н. П. – доктор філософських наук, завідувач кафедри

соціології і політології Національної юридичної академії ім. Ярослава

Мудрого;

Карпова Н. П. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філо%

софії Московського педагогічного університету;

Шевчук І. І. – кандидат філософських наук, доцент кафедри

соціальної філософії Московського державного університету ім. М.В. Ло%

моносова.

Подольська Є. А.

П 44 Філософія. Підручник – К.: Фірма «Інкос», Центр навчальної

літератури, 2006. – 704 с.

ISBN 966%364%270%Х

У підручнику висвітлено філософські теорії, концепції, ідеї, які

можуть стати основою розвитку світогляду сучасного громадянина,

спеціаліста, а також методологічним інструментом для студентів та ас%

пірантів в обгрунтуванні методів і форм наукового дослідження онто%

логічних, гносеологічних та соціальних проблем. Розглянуто основні

тенденції та напрями розвитку світової і вітчизняної філософської дум%

ки, її гуманістичний потенціал.

Для студентів вищих навчальних закладів.

ISBN 966%364%270%Х © Подольська Є.А., 2006

В С Т У П

Вивчення будь%якої галузі знання пов’язано з відповід%

дю на питання: навіщо це потрібно? Важко знайти люди%

ну, яка заперечувала б необхідність вивчення хімії, фізики,

медицини, математики, практична значущість яких цілком

очевидна. «Навіщо мені філософія?» – може спитати сту%

дент, адже вона не сприяє виконанню вузькопрофесійних

функцій. Зрозуміло, що в задоволенні буденних потреб

людина нібито обходиться без філософії. Так, може, ця на%

ука зовсім не потрібна? А втім у людини виникає потреба

усвідомити не тільки ставлення до різних сторін світу, а й

до світу як певної цілісності, до самої себе. Таке усвідомлен%

ня знаходить свій вияв тільки у філософії.

Вивчення філософії у вищому навчальному закладі – це не

просто доповнення до формування спеціаліста, як буде вико%

ристовувати її положення у своїй професії, а й ті загальні заса%

ди формування духовного світу особи, які завдяки усвідомлен%

ню себе людиною як особистості, завдяки зрозумынню сенсу

свого буття значною мірою відіграють визначальну роль у ста%

новленні особи як спеціаліста.

У філософії чудернацьким чином змішуються висока і

складна теорія, часто недоступна для непідготовленої люди%

ни, яка в той же час самою своєю сутністю націлена на те,

щоб відповісти на першопочаткові і в цьому розумінні

прості питання. При цьому часто не розуміють, що прості

питання можуть потребувати дуже складних відповідей,

значно складніших, ніж у конкретних науках, адже останні

спираються на завідомо обмежену сферу досліджень, коли

на основі сукупності вже досягнутого шляхом систематич%

ного засвоєння попередніх знань можна оволодіти предмет%

ним знанням та притаманними цій науці методами його

отримання. Філософії ж як особливому типу міркувань на%

Є. А. Подольська «Філософія»

вчитись таким чином неможливо, адже у філософії всі ы

завжди рівні, бо кожна людина здійснює філософське мис%

лення самостійно, ідучи до мудрості із самого початку.

Отже, філософія відкрита для всіх, і кожна людина тією

або іншою мірою філософствує. Проте дійсне оволодіння

нею являє собою глибоку й систематичну роботу мислення,

потребує певного настрою душі, коли все навколишнє ніби

пропускається крізь призму філософської інтерпретації, коли

в значущих та в зовнішньо не дуже значущих явищах ми

вбачаємо закони гармонійного та розумного устрою буття і

розуміємо своє дійсне місце в межах світового цілого.

Відродження національної духовної культури України

викликає інтерес до її джерел, багатої і драматичної історії,

до особливостей розвитку теоретичної, у тому числі і філо%

софської думки. Без освоєння змісту та етапів розвитку філо%

софської думки в Україні в контексті еволюції світової філо%

софії неможливо зрозуміти історію українського народу,

особливості формування його духовного світу, його культу%

ри та традицій і врешті%решт бути гідним громадянином.

Складний за змістом матеріал неможливо викласти про%

сто, але його можна викласти більш%менш зрозуміло для

тих, хто прагне залучитись до самого життєво важливого

виду знання, що будь%коли було створене людиною. Ім’я

йому – філософія, любов до мудрості. Філософія вже за

своїм визначенням не може стояти на місці, вона не може

виступати в якості системи єдиних, всіма прийнятих знань;

всередині її постійно зіштовхуються суперечливі ідеї та

концепції, що врешті решт підтверджує її життєстійкість у

будь%яку історичну епоху, у будь%якому соціокультурному

середовищі. Автор сподівається, що матеріал теми «Сучас%

на філософія: синтез культурних традицій» допоможе оріє%

нтуватися в різноманітності течій світової філософії, стане

поштовхом для філософської рефлексивної роботи розуму

кожного студента, який осмислить головне: історія філо%

софії являє собою лише ланцюг геніальних помилок та збо%

Вступ

чень, де ніяке твердження не отримує статус істинного в

кінцевому рахунку.

У підручнику висвітлено коло філософських проблем, що

охоплюють закономірності розвитку матерії, свідомості, роз%

глянуто методи та форми пізнавальної діяльності людини.

Знати закони і категорії діалектики, що виявляють загальні

принципи розвитку, – цього ще недостатньо. Зрозуміти за

їх допомогою сутність явищ, тенденцій розвитку, його кінце%

вий результат можна лише в тому разі, коли враховуються

конкретні обставини, особливості явищ, специфічні законо%

мірності їх розвитку. Тільки тоді принципи і категорії діалек%

тики стають дійсним методом наукового дослідження, оріє%

нтиром для практики.

Проблеми соціальної філософії розглядаються в підручни%

ку в загальному плані, досить стисло, бо є можливість детальн%

іше вивчати їх у наступних курсах соціології, політології, реліг%

ієзнавства, соціальної психології, що надзвичайно важливо для

розуміння сутності людини, сенсу її життя та перспективного

шляху до свободи і творчості.

Філософія є відкритою системою знань, що весь час онов%

люється, де немає раз і назавжди зафіксованих аксіом, законів

та доведених на їх основі теорем. Її жива стихія – це безліч

питань та напружені роздуми над вічними проблемами людсь%

кого буття, які ніколи не можуть мати остаточного вирішення,

що раз і назавжди всіх задовольняє. Внаслідок цього філософію

важко ввести в межі підручника, навіть якщо ставиться цілком

конкретне прагматичне завдання – дати людині загальні уяв%

лення про проблеми та методи філософії.

Смисловий простір філософії знаходиться поза потоком

історичного часу, а тому важливо включити читача в непе%

рервний діалог мислителів одного з іншим – і тих, хто жив

2500 років тому, і тих, хто творить сьогодні. Бернард Шоу

в жартівливій формі зазначав, що, обмінюючись яблуками,

кожен має по одному яблуку, а обмінюючись ідеями, кожен

Є. А. Подольська «Філософія»

із співрозмовників має по дві ідеї. Отже, читайте, міркуйте,

усвідомлюйте. І будьмо розумнішими, більш ерудованими,

впевненими, а це додасть гідності і відчуття власної значу%

щості у світі, який прагнемо охопити у своїх філософських

роздумах.

Розділ перший

МЕТАФІЗИЧНА СУТНІСТЬ ТА

СТРУКТУРА ФІЛОСОФІЇ

 

 

Життєдіяльність людини –

це складний процес свідомого, цілес!

прямованого, перетворюючого

впливу на навколишній світ та на

самого себе для забезпечення свого існування, функціонування та

розвитку. Можна сказати, що з появою людини утворився

цілісний, дійсно людський світ, який презентує себе не просто

як природа, матерія, а як дійсність людських сутнісних сил. Різні

сторони цього світу, відіграючи суттєву роль у життєдіяльності

людини, відображуються у свідомості. Усвідомлення значення

різних його сторін для забезпечення існування, функціонуван%

ня та розвитку людини знаходить своє виявлення в різних

формах суспільної свідомості, тобто в моралі, праві, релігії, пол%

ітиці тощо. Кожна з них являє собою не тільки відображення

певної сторони дійсності, але й виступає фактором, що забез%

печує орієнтацію людини, зумовлює спрямованість її цілепок%

ладальної діяльності в даній сфері життя. Наприклад, наука, що

розглядається з точки зору її особливостей як форми суспіль%

ної свідомості, озброює людину знанням властивостей, зв’язків,

законів об’єктивної дійсності; моральна свідомість виступає як

усвідомлення людьми залежності їх життєдіяльності від харак%

теру взаємних відносин одного до іншого в усіх сферах життя.

Це усвідомлення виявляється в правилах, нормах, принципах,

що зумовлюють характер поведінки людей, їх вчинків.

Однак у людини виникає потреба усвідомити не тільки

відношення до різних сторін світу, а також до світу як певної

цілісності, до самої себе в цьому світі. Таке усвідомлення зна%

ходить своє виявлення у філософії, яка є однією з важливих і

стародавніх форм суспільного світогляду. З плином часу її роль

не зменшується, а зростає.

Є. А. Подольська «Філософія»

Слово філософія грецького походження (рhileo – люблю,

sophia – мудрість), що буквально означає любов до мудрості.

Однак це етимологічне значення не вичерпує змісту філософії.

У ній йдеться про здатність людини осягнути сутність світу, в

якому вона живе, та свою власну сутність, піднятися до усві%

домлення сенсу свого життя. Саме усвідомлення сутності світу,

свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя і

становить розуміння мудрості.

Термін «філософія» вперше зустрічається у видатного філо%

софа і математика Піфагора (VІ ст. до н. е.), який вважав, що від

філософії народжуються три плоди: дар добре думати, дар добре

говорити, дар добре діяти. Пізніше Платон (V ст. до н. е.) надає

цьому поняттю нового значення: наука, що вивчає світ у цілому

та місце людини d цьому світі. Термін «філософія» він викорис%

товував як пізнання сутності. Арістотель (ІV ст. до н. е.) вважав

завданням філософії аналіз причин речей.

Філософія зародилася приблизно 2,5 тисячі років тому в

Індії, Китаї, Греції в умовах поглиблення поділу праці, руйну%

вання традиційних зв’язків і шаблонів поведінки родового сус%

пільства, а також внаслідок суспільно%історичної необхідності

розвитку пізнання, становлення наукового світогляду.

Світогляд – форма суспільної самосвідомості людини, через

яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як

світ свого буття і діяльності, визначає і сприймає своє місце й

призначення в ньому. У свідомість входять узагальнені уявлен%

ня про світ і саму людину, про спрямованість ходу подій у світі,

про сенс людського життя, історичну долю людства тощо, а та%

кож система переконань, принципів та ідеалів. Світогляд являє

собою систему принципів, поглядів, цінностей, ідеалів, які виз%

начають як ставлення до дійсності, загальне розуміння світу, так

і життєві позиції, програми діяльності людей. Суб’єктами світог%

ляду можуть бути одна людина, соціальні чи професійні групи,

етнонаціональні чи релігійні громади, класи, суспільство в ціло%

му. Отже, світогляд виступає як своєрідна інтегративна

цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії,

критичного сумніву і свідомої переконаності.

Розділ перший. Метафізична сутність та структура філософії

У структурі світогляду виділяють такі елементи:

 світорозуміння – пізнавально%інтелектуальий рівень;

 світовідчуття – емоційно%психологічний рівень;

 світовідношення – наявність у світогляді спонук до активності.

Таким чином, світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісну і спо%

нукально%діяльнісну установку людської життєдіяльності.

Різновидом світорозуміння є життєво%повсякденний і тео%

ретичний світогляд.

 Життєво!повсякденний світогляд включає досвід, певні навич%

ки, забобони, «пам’ять століть». Він має стихійний, несисте%

матизований характер, недостатньо захищений від помилок,

підданий впливові; емоції у ньому перевершують розум.

 На відміну від нього теоретичний світогляд – це більш%

менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, уста%

новок, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення

світу і місця в ньому людини разом з життєвими позиц%

іями, які визначають діяльність людини. Залежність усіх

сторін особистості, з яких складається соціальна, грома%

дянська і культурна позиція, від найважливіших орієн%

тацій світогляду настільки велика, що заслуговує науко%

вого аналізу.

Порівняно з безособистісністю знань світогляд завжди

«чийсь», він відображує позицію деякого суб’єкту, його став%

лення до життєвої реальності, яке виявляється в діях і вчин%

ках. Звідси і єдність поглядів людей, які наділені загальними

знаннями. Залежно від соціальної структури суспільства, сту%

пеня культурного та історичного розвитку виділяють антич%

ний, середньовічний, шовіністський, гуманістичний та інші

типи світогляду.

Світогляд – одна із суспільних форм відображення дійсності

людиною. Його специфіка полягає в тому, що він відображує

дійсність цілісно: як природно%суспільний світ життя та діяль%

ності людини і водночас крізь призму її суспільних відносин та

життєвих інтересів. Світогляд – невід’ємний атрибут людської

свідомості. Його специфікою є й те, що він:

 по%перше, – форма суспільної самосвідомості людини;

Є. А. Подольська «Філософія»

 по%друге, – спосіб духовно%практичного опанування

дійсності.

Філософія ж, досліджуючи відношення свідомості до

об’єктивного світу, мислення – до буття, робить своїм предме%

том усю ту проблематику, яка виникає на ґрунті розвитку

світогляду як форми суспільної самосвідомості. Від свідомості

філософія відрізняється й тим, що вона є не «духовно%практич%

не», а теоретичне освоєння світу, це форма теоретичного вияв%

лення і розвитку світогляду. Вона постає відповідно як систе%

ма доказів і знань фундаментальних проблем світогляду.

Отже, філософія:

 дає теоретичне розв’язання питань світогляду з точки

зору взаємовідносин людини і світу, мислення і буття, ду%

ховного і матеріального;

 виробляє загальний цілісний погляд на світ, на місце лю%

дини в ньому;

 досліджує практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та ес%

тетичне ставлення до світу.

Світогляд відрізняється від філософії не предметним

змістом, а зумовленими ним формою і статусом. Він не тільки

виникає на рівні теоретичного знання, а й необхідно пород%

жується всім суспільно%політичним життям людей, їх способом

існування і тому являє собою духовно%практичну форму освоє%

ння світу і самопізнання суспільної людини. Через це світогляд

не зводиться лише до знання про світ і не функціонує у виг%

ляді знання, хоч і вміщує його. Він виконує функцію само%

пізнання, тобто є духовним інструментом суб’єкта в його прак%

тичному самовизначенні в суспільній та природній дійсності.

Тому в історії суспільства виникають систематизовані, але не

філософські типи світогляду, такі як міфологія та релігія.

У цілому світогляд виступає як загальнолюдське явище,

тобто він притаманний кожній людині в її нормальному стані;

зрозуміло, що світогляд відсутній у новонароджених дітей та в

душевнохворих. Проте саме загальнолюдський характер світог%

ляду зумовлює його надзвичайну різноманітність, адже люди

по%різному уявляють собі світ та себе в ньому.