Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

301

за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законо- -

давством або установчими документами боржника, віднесено право

приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою

про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо

такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу борж-

ника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо ре-

організації чи ліквідації боржника;

за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна -

сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської за-

боргованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку,

на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим са-

нації керівника боржника.

2. Для проведення санації боржника його керівником керівник борж-

ника звертається у встановленому цим Законом порядку до гос-

подарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство

для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених

цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації

боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведен-

ня, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією

керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника

майна.

3. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї до-

кументи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд ви-

носить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрут-

ство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на

задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та

керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до

вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією

статтею.

Керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої повноважен-

ня згідно з цим Законом, з урахуванням обмежень, встановлених части-

ною тринадцятою статті 13 цього Закону.

4. Керуючий санацією - керівник боржника зобов'язаний у тридцяти-

денний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про

банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати повідо-

млення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття

процедури санації в офіційному друкованому органі та подати дока-

зи опублікування до господарського суду.

5. В оголошенні повинні міститися:

відомості про порушення провадження у справі про банкрутство -

боржника та відкриття процедури санації;

302

повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити -

його рахунків в установах банків;

ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним реє- -

стром підприємств та організацій України;

відомості про керуючого санацією - керівника боржника та розпоряд- -

ника майна боржника.

6. Кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення борж-

ника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття

процедури санації подають до господарського суду письмові заяви

з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують,

та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації

керівником боржника.

7. Керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником

майна зобов'язані відповідно до вимог цього Закону розглянути ви-

моги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідо-

мивши про результати розгляду заявників та господарський суд.

8. Господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає

реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були запере-

чення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій

зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр

вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

9. Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комі-

тету кредиторів визначаються цим Законом. Комітет кредиторів у мі-

сячний строк від дати його утворення повинен подати господарсько-

му суду схвалений план санації боржника.

10. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що вино-

ситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Боржник розпочинає реалізацію плану санації після його затвер-

дження судом.

11. Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою креди-

тора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до госпо-

дарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацією

керівника боржника, а також розпорядника майна. Керуючий санаці-

єю та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього Закону з

урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

12. Керуючий санацією - керівник боржника виконує повноваження ке-

руючого санацією без ліцензії і отримує заробітну плату в тому ж роз-

мірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацією.

13. За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючий

санацією - керівник боржника може бути звільнений господарським

судом від виконання повноважень керуючого санацією.

303

Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень ке-

руючого санацією позбавляє керівника боржника права самому здійсню-

вати санацію боржника.

14. Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки протягом

здійснення керуючим санацією - керівником боржника процедури са-

нації боржника.

15. У разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним,

що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення

його платоспроможності, процедура банкрутства здійснюється від-

повідно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу.

(Стаття 53 в редакції Закону N 3088-III (3088-02) від 07.03.2002 р.)

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року. (Абзац другий

пункту 1 розділу VII втратив чинність на підставі Закону N 2238-III

(2238-01) від 18.01.2001 р.)

Положення цього Закону щодо ліцензування арбітражних керуючих

вводяться в дію з 1 жовтня 1999 року.

Положення цього Закону застосовуються господарськими судами

при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено піс-

ля 1 січня 2000 року.

Положення цього Закону щодо введення мораторію на задоволення

вимог кредиторів, призначення арбітражних керуючих, введення проце-

дур розпорядження майном боржника, санації боржника, ліквідаційної

процедури та укладення мирової угоди можуть застосовуватися за за-

явою сторін у справі про банкрутство або за ініціативою суду при розгля-

ді господарськими судами справ про банкрутство після 1 січня 2000 року

незалежно від дати порушення провадження у справі про банкрутство,

при цьому відповідні строки обчислюються від дати прийняття господар-

ським судом ухвали з цього питання. У цьому випадку подальше про-

вадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до цього

Закону.

Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні

підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачуваль-

ні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних фондах

яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушують-

ся з дня набрання чинності Законом України «Про відновлення плато-

спроможності боржника або визнання його банкрутом» до 1 січня 2007

року. (Пункт 1 розділу VII доповнено абзацом згідно із Законом N 597-

IV (597-03) від 06.03.2003 р., в редакції Законів N 1499-IV (1499-04) від

17.02.2004 р., N 2354-IV (2354-05) від 18.01.2005 р.)

304

Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гір-

ничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи,

збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних

фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були

порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню. (Пункт 1 розділу

VII доповнено абзацом згідно із Законом N 597-IV (597-03) від 06.03.2003

р., в редакції Закону N 1499-IV (1499-04) від 17.02.2004 р.)

Положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрут-

ство підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь

у процедурі погашення заборгованості на умовах, визначених Законом

України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонуван-

ня підприємств паливно-енергетичного комплексу» (2711-05), застосо-

вуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про

заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств

паливно-енергетичного комплексу». (Пункт 1 розділу VII доповнено абза-

цом згідно із Законом N 2711-IV (2711-05) від 23.06.2005 р.)

2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Зако-

ном, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України на день набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про вне- -

сення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;

розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно- -

правові акти;

забезпечити розробку та прийняття міністерствами та іншими цен- -

тральними органами виконавчої влади України нормативно-правових

актів відповідно до цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими цен- -

тральними органами виконавчої влади України їх нормативно-

правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у відповід-

ність із цим Законом.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

(Підпункт 1) пункту 5 втратив чинність на підставі Кодексу N 2341- -

III (05.04.01 р.) від 05.04.2001 р. - набуває чинності 01.09.2001 р.)

2) частину першу статті 40 Кодексу законів про працю України

(10.12.71р.) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 50, ст.375;

1984 р., N 1, ст. 3; 1986 р., N 27, ст.539; 1988 р., N 23, ст.556; 1991 р., N

23, ст.267; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 33, ст. 297;

1995 р., N 5, ст. 30, N 28, ст.204) доповнити пунктом 9 такого змісту:

«9) банкрутства підприємства»;

305

3) у Господарському процесуальному кодексі України (ГПК-1991) (Ві-

домості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст.56; 1997 р., N 25,

ст.171):

частину третю статті 2 викласти в такій редакції: -

«Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою за- -

явою будь-кого з кредиторів, боржника»;

частину другу статті 4-1 викласти в такій редакції: -

«Арбітражні суди розглядають справи про банкрутство у порядку -

провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особли-

востей, встановлених Законом України «Про відновлення плато-

спроможності боржника або визнання його банкрутом»;

4) частину четверту статті 4 Закону України «Про підприємництво»

(698-91) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст.168; Відо-

мості Верховної Ради України, 1998 р., N 17, ст.80, N 26, ст.158; 1999

р., N 7, ст.52, N 8, ст.60) доповнити абзацом такого змісту:

«діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих -

санацією, ліквідаторів)»;

5) частину третю статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»

(1251-91) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст.119)

викласти в такій редакції:

«3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів -

(обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору

(обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням по-

даткової заборгованості відповідно до Закону України «Про віднов-

лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів

(обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому за-

конами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі про-

вадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів

(обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою

угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України»;

6) пункт 9 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні» (509-90) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 29,

ст.190) доповнити словами «а також приймати рішення в процедурах

санації про прощення (списання) та (або) відстрочку (розстрочку)

сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із Законом

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визна-

ння його банкрутом».

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 14 травня 1992 року

N 2343-XII

306

Додаток Г

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ

УКРАЇНИ

28.07.2006 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств

1. Загальні положення

1.1. Всі суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність на за-

садах комерційного розрахунку, в умовах ринкової економіки пови-

нні володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства з

метою оперативного управління активами і пасивами підприємства,

досягнення високих кінцевих фінансових результатів, забезпечення

фінансової стабільності і належного іміджу підприємства.

1.2. Фінансовий стан підприємства на конкретну звітну дату характери-

зує ступінь його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами

для здійснення господарської діяльності, раціональність їх розмі-

щення та ефективність використання. Задовільний фінансовий стан

підприємства впродовж тривалого часу (трьох-п'яти років) засвідчує

про фінансову стабільність суб'єкта господарювання на ринку това-

рів і послуг.

1.3. Фінансова стабільність досягається за рахунок ритмічної і ефектив-

ної роботи підприємства, вмілого управління виробничими фондами

і джерелами їх формування, тобто управлінням активами і пасивами

підприємства. Цьому сприяють прогнозоване розміщення та ефек-

тивне використання власного і залученого капіталу, всебічний аналіз

і об'єктивна оцінка фінансового стану за даними фінансової звітнос-

ті, вжиття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення фі-

нансової стабільності.

1.4. Основними ознаками фінансової стабільності підприємства є фінан-

сова стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспромож-

ність, ліквідність і ділова активність.

Вони є основою аналізу і оцінки фінансового стану підприємства у

прийнятті необхідних управлінських рішень щодо його зміцнення.

1.5. Методика аналізу фінансового стану підприємства залежить від по-

ставленої мети і таких чинників, як час і необхідна глибина аналізу,

інформаційне, методичне, кадрове і технічне забезпечення.

В залежності від часу і необхідної глибини аналізу фінансового стану

підприємства для прийняття економічно обгрунтованих управлінських

рішень розрізняють:

експрес-аналіз фінансового стану; -

307

поглиблений факторний аналіз фінансового стану. -

1.6. У даних методичних рекомендаціях на конкретних прикладах роз-

кривається зміст експрес-аналізу і поглибленого факторного аналі-

зу фінансового стану підприємства, за даними аналітичних таблиць

розробляються висновки і пропозиції щодо підвищення ефективнос-

ті господарсько-фінансової діяльності, раціонального розміщення і

примноження власного капіталу, забезпечення рентабельності та фі-

нансової стійкості підприємства.

Методичні рекомендації пропонуються усім суб'єктам господарю-

вання споживчої кооперації як практичний посібник з аналізу і оцінки

фінансового стану підприємства (організації).

Методичні рекомендації розраховані також на студентів економічних

спеціальностей при вивченні фінансових дисциплін.

2. Визначення термінів

Актив - частина бухгалтерського балансу, яка відображає на певну

дату всі належні підприємству активи (матеріальні цінності, кошти, бор-

гові вимоги та іншу власність).

Активи - ресурси підприємства (матеріальні цінності, кошти, боргові

вимоги та будь-яка інша його власність, відображена в активі бухгалтер-

ського балансу), використання яких, як очікується, приведе до отриман-

ня економічних вигод у майбутньому.

Активи нематеріальні - придбані підприємством за плату права ко-

ристування землею та іншими природними ресурсами, авторські права,

права на товарні знаки і торгові марки, інші майнові права, програмне

забезпечення та інші активи, що не мають матеріально-речової основи.

Активи необоротні - всі активи, що не є оборотними. До них відно-

сяться: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріаль-

ні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, дов-

гострокова дебіторська заборгованість.

Активи оборотні - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені

у використанні, та матеріальні активи, призначені для реалізації або спо-

живання протягом операційного циклу або протягом строку до одного

року.

Банкрут - неплатоспроможний боржник.

Банкрутство - неспроможність підприємства платити за своїми бор-

говими зобов'язаннями. Банкрутство може бути зумовлене конкуренці-

єю, некомпетентним управлінням, біржовими спекуляціями тощо.

Боржник - одна із сторін у борговому зобов'язанні (юридична чи фі-

зична особа), котра повинна сплатити борг.

308

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - ко-

шти за продану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), які

надійшли на рахунок підприємства в банку чи до його каси.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів

або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного ка-

піталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або

розподілу між власниками).

Витрати виробництва - сукупність витрат живої праці та праці, уре-

чевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції. Ви-

трати виробництва є основною складовою ціни на продукцію підприєм-

ства, визначають її собівартість.

Витрати непродуктивні - витрати на невиробничу діяльність і непла-

нові витрати, які виникають внаслідок поганої організації виробництва

та праці. До них належать: оплата простоїв, доплати за понаднормову ро-

боту, понаднормові витрати від браку та псування матеріалів, збитки від

списання недоамортизованих основних фондів, від стихійних лих, штра-

фи та інші сплачені економічні санкції, втрати від списання безнадійних

боргів тощо.

Витрати операційні - витрати, пов'язані з операційною (основною)

діяльністю підприємства (адміністративні витрати, витрати на збут, інші

операційні витрати).

Витрати адміністративні - загальногосподарські витрати, пов'язані з

управлінням та обслуговуванням підприємства.

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією продукції (това-

рів): витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції

(товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

Витрати інші операційні включають сумнівні (безнадійні) борги та

втрати від уцінки товарів; втрати від операційних курсових різниць; ви-

знані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних опе-

раційних витрат, а також інші операційні витрати окрім тих, що включа-

ються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

Витрати операційні змінні - витрати матеріальних і трудових ресурсів

на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг), що зміню-

ються пропорційно обсягові виробництва і реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг).

Витрати операційні умовно-постійні - витрати матеріальних і трудо-

вих ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, по-

слуг), що не залежать від обсягів виробництва, а зумовлені тільки струк-

турою та організацією управління виробництвом. До них відносяться

адміністративні витрати, витрати на утримання основних засобів та ін-

ших необоротних активів і умовно 50% інших операційних витрат.

309

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банку та депозити до

запитання.

Дивіденди - платежі, які проводяться юридичною особою на користь

власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих та-

кою юридичною особою у зв'язку з розподілом частини її прибутку. До

дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов'язаної зі зво-

ротним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридич-

ною особою.

Діяльність звичайна - будь-яка діяльність, що здійснюється підпри-

ємством згідно його статуту. Наприклад: виробництво і реалізація про-

дукції, товарів, виконання робіт, надання послуг. Вона включає в себе

операційну та іншу діяльність.

Діяльність операційна - це будь-яка основна діяльність підприємства,

яка приносить дохід, а також інші види діяльності, котрі не є інвестицій-

ними чи фінансовими. Основна діяльність пов'язана з виробництвом

або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою

створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. Інша

операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших обо-

ротних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів,

операції з операційними курсовими різницями, створення резервів сум-

нівних боргів, одержання або сплату санкцій тощо.

Діяльність фінансова - діяльність, яка призводить до зміни величини,

складу власного та позичкового капіталу. Вона пов'язана з формуванням,

розміщенням і використанням власного капіталу, залученням і викорис-

танням коштів зі сторони, сплатою відсотків за позички, отриманням від-

сотків по депозитах, дивідендів тощо.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження ак-

тивів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного

капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фі-

нансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових ко-

штів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприєм-

ством грошових доходів від використання активів.

Збитки - перевищення витрат підприємства над його доходами. Збит-

ки призводять до зменшення власного капіталу.

Знос основних фондів - часткова або повна втрата основними фон-

дами споживчих властивостей і вартості в процесі експлуатації, а також

внаслідок технічного прогресу чи впливу навколишнього середовища.

Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів.

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладають-

ся в об'єкт підприємницької та інших видів діяльності з метою отриман-

310

ня прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення в

розвиток виробництва чи у невиробничу сферу.

Капітал - сукупні грошові ресурси, що використовуються на підпри-

ємстві.

Капітал власний - власні грошові ресурси, що використовуються на

підприємстві.

Капітал власний оборотний - частина продуктивного капіталу, сфор-

мована за рахунок власних оборотних коштів (див. капітал оборотний).

Капітал вкладений - кошти, вкладені в активи підприємства в обмін на

акції, що складають частину власного капіталу акціонерного товариства;

кошти, вкладені засновниками (учасниками) в активи підприємства.

Капітал вилучений - собівартість акцій власної емісії або часток, ви-

куплених товариством у його учасників, та зміни неоплаченого капіта-

лу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості

учасників за внесками до статутного капіталу підприємства. Вилучений

капітал зменшує величину власного капіталу.

Капітал додатковий - капітал, отриманий внаслідок додаткової емісії

акцій чи їх продажу за ціною, вищою від номінальної. Інший додатковий

капітал - капітал, отриманий від дооцінки необоротних активів; вартість

необоротних активів, безкоштовно отриманих від інших юридичних або

фізичних осіб, та інші види додаткових надходжень капіталу.

Капітал залучений - кошти, залучені підприємством зі сторони.ь Дов-

гостроковий капітал - капітал, залучений на строк понад один рік. Корот-

костроковий капітал - капітал, залучений на строк до одного року.

Капітал неоплачений - заборгованість власників (учасників) за вне-

сками до статутного капіталу.

Капітал оборотний - частина продуктивного капіталу, яка переносить

свою вартість на новостворену продукцію і повертається до виробника у

грошовій формі в кінці кожного обороту капіталу.

Капітал пайовий - сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, до-

бровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-

фінансової діяльності.

Капітал позиковий - грошовий капітал, що надається в позику на

умовах повернення і плати у формі процентів.

Капітал позичений - грошовий капітал, наданий у позику на принци-

пах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового спря-

мування.

Капітал резервний - капітал підприємства, створений відповідно до

чинного законодавства та установчих документів за рахунок чистого

прибутку.

Капітал робочий - оборотні активи, сформовані за рахунок власних

оборотних коштів. Величина капіталу робочого визначається за даними