Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

121

ційних ресурсів досить обмеженого рівня. Але метою цього заходу зали-

шається оновлення виробничих відносин і структури управління підпри-

ємством у складі регіонального господарства, активізація господарської

діяльності з використанням вже існуючих основних засобів виробни-

цтва.

Недоліками сучасних методик зовнішнього фінансування санаційних

заходів є:

- імовірність виникнення нових конфліктів між співвласниками під-

приємства;

- небезпека втрати контролю з боку головних суб’єктів фінансової са-

нації;

- низька ефективність використання ресурсів

На відміну від зовнішніх джерел фінансування здійснення фінансо-

вої санації за рахунок внутрішніх ресурсів виробничої системи висуває

інші завдання та проблемні питання. Пріоритетом «внутрішнього» оздо-

ровлення виробництва є пошук шляхів самодостатнього розвитку, ста-

лого функціонування системи при звичайних коливаннях зовнішнього

середовища.

Головною метою суб’єктів управління стає розробка методик активі-

зації виробництва за напрямками:

- підвищення ефективності використання основних засобів та обігових

коштів підприємства;

- удосконалення маркетингової системи просування продукції на то-

варних ринках;

- зміна підходів до структури витрат на виробництво, відмова від над-

лишкових втрат;

- перегляд інвестиційної стратегії підприємства, ревізія інвестиційних

програм, бізнес-проектів;

- відмова від подальшого виконання неефективних інвестицій;

- згортання частини інвестиційних програм, тимчасове заморожування;

- підвищення економічної зацікавленості у результатах виробництва

з боку працівників, стимулювання програм залучення інвестицій від

працівників та менеджменту;

- реструктуризація активів підприємства-боржника.

Використання внутрішніх джерел фінансового оздоровлення на-

дає практичної недоторканості структурі власників статутного капіталу

підприємства. Збереження консервативної структури корпоративного

управління забезпечується також у випадку збільшення статутного капі-

талу пропорційними внесками від його співвласників.

Але на практиці внутрішнє фінансування найчастіше демонструє не

досить високу ефективність. Тому воно перемежається із залученням ко-

штів із зовнішнього середовища.

122

Новацією чинного законодавства є встановлення двох способів роз-

міщення акцій – відкритого та закритого.

Внаслідок відкритого розміщення суб'єктів управління залучається

заздалегідь не обмежене коло інвесторів. При цьому характер надання ін-

вестиції стає зовнішнім. У разі закритого розміщення фінансова допомо-

га надається згідно наперед визначеного реєстру осіб, що отримали пра-

во придбати акції товариства. Тобто можна стверджувати про внутрішній

характер залучення коштів.

Питання для самоконтролю до теми 7

1. Як класифікують джерела фінансування підприємства-боржника?

2. Що означає статутний капітал товариства?

3. Яки види капіталу використовують для оцінки ефективності сана-

ційних заходів?

4. У який спосіб здійснюється збільшення статутного капіталу товари-

ства?

5. Згадайте управлінські дії з процедури збільшення розміру статутного

капіталу.

6. Які існують джерела збільшення статутного капіталу?

7. Що розуміється під вартістю обслуговування фінансових відносин?

8. Назвіть порядок збільшення статутного капіталу акціонерного това-

риства.

9. Яки методи збільшення статутного капіталу не використовуються в

режимі фінансової санації?

10. Згадайте зміст повідомлення про збільшення статутного капіталу то-

вариства.

11. Назвіть базові принципи бюджетної системи України.

12. Як класифікуються бюджетні кошти?

13. Як проводяться додаткові емісії акцій у фінансовій санації?

14. Яким чином впливають на боржника заходи з викупу державою ак-

цій додаткових емісій?

15. Які функції виконує суб'єкт управління корпоративними правами

держави у санаційних заходах?

16. Охарактеризуйте державне замовлення як санаційний захід.

17. Поясніть роль кредитних ресурсів інших юридичних осіб у санації.

18. Що означає допомога від кредиторів боржника?

19. Як залучення інвестицій сприяє фінансовому оздоровленню підпри-

ємства?

20. Вкажіть недоліки сучасних методик залучення фінансових ресурсів.

21. За якими напрямками здійснюється активізація господарства?

22. Назвіть особливості поводження з інформацією фінансового ринку.

123

Словник до теми 7

Вартість обслуговування фінансових відносин – сукупність витрат,

що виникають внаслідок залучення певного виду коштів.

Вилучений капітал – відображає фактичну собівартість акцій власної

емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилу-

ченого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визна-

ченні підсумку власного капіталу.

Внутрішні джерела фінансової санації - надходження від реалізації

готової продукції та інших ліквідних активів, реструктуризації активів

боржника, зниження собівартості продукції та згортання інвестиційних

програм, підвищення ефективності системи збуту, а також залучення ко-

штів власників боржника та його працівників.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишаєть-

ся після вирахування його зобов'язань.

Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації ви-

пущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (для акціонерних

товариств) або сума капіталу, який вкладено засновниками понад статут-

ний капітал (для інших підприємств).

Зовнішні джерела - кошти державного бюджету, кредитні ресурси ін-

ших юридичних осіб, кошти кредиторів боржника і залучені інвестиції.

Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вар-

тість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від

інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учасників)

за внесками до статутного капіталу. Ця сума у балансі підприємства на-

водиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного ка-

піталу.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - або сума нерозподі-

леного прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку

у балансі підприємства наводиться в дужках та вираховується при ви-

значенні підсумку власного капіталу.

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших під-

приємств, що передбачена установчими документами.

Резервний капітал - наводиться сума резервів, створених відповідно

до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нероз-

поділеного прибутку підприємства.

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загаль-

на вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу під-

приємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума ста-

тутного капіталу, відображають у цій статті балансу суму фактичного

внеску власників до статутного капіталу підприємства.

124

ТЕМА 8. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА САНАЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВ

8.1. Державні суб’єкти управління фінансовою санацією і банкрутством

8.2. Фінансова підтримка і державний контроль санації підприємств

У відносинах фінансової санації і банкрутства беруть участь різ-

ні суб'єкти управління. Вони суттєво відрізняються один від одного

організаційно-правовим устроєм, формами власності на засоби виробни-

цтва, мають інші особливості. Власні методи впливу на банкрута (борж-

ника) вони формують згідно з вимогами з нормативної бази країни (за-

конів та інших правових актів), розміру грошових зобов'язань боржника,

власних інтересів стосовно боржника чи його активів.

Особливе місце в управління господарською діяльністю займають

державні суб'єкти – органи державної влади та управління. До них відно-

сяться міністерства, відомства, комітети, податкові інспекції, антимоно-

польні органи тощо. Державними за формою власності на засоби вироб-

ництва є також господарські суб'єкти з державною часткою у статутному

капіталі. Присутність державних суб’єктів в процедурі фінансової санації

є обов'язковою.

Держава захищає інтереси населення, турбується про економічну

безпеку підприємств, забезпечує фінансову підтримку виробництва.

8.1. Державні суб’єкти у відносинах фінансової санації і банкрутства

Державні суб’єкти беруть участь у фінансової санації з організаційно-

розпорядчими функціями. Фінансування органів влади та управління

забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. За-

конодавство з питань банкрутства надає перелік органів центральної та

місцевої влади, що залучаються до управління фінансовою санацією під-

приємств. Серед них також виділяються головні та другорядні державні

суб’єкти.

Але усі вони націлені на виконання поточних та стратегічних завдань

державної економічної політики, головними пріоритетами якої на ета-

пі економічних трансформацій виступають: сталий розвиток територій

та підвищення соціально-економічного рівня життя громадян, привати-

зація засобів виробництва та пошук ефективного власника, оптимальна

інтеграція національної економіки в світову систему господарства. Важ-

ливе місце у цьому займають заходи стосовно фінансового оздоровлення

підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, захист на-

ціонального товаровиробника.

125

Щорічно органами влади затверджуються фінансові документи щодо

забезпечення економічної політики. Можна виділити два способу дер-

жавного фінансування витрат на оздоровлення виробництва – прямий

та опосередкований. До прямого фінансування слід віднести кошти, що

передбачені у бюджеті на цільове фінансування заходів фінансової са-

нації, наприклад, державні капітальні інвестиції на оновлення основних

фондів.

Під опосередкованою формою фінансування розуміються будь-які

державні кошти, якими забезпечуються санаційні заходи, зокрема, з фі-

нансування державних органів влади та управління, підвищення квалі-

фікації державних службовців тощо.

Досить розповсюдженою формою фінансової підтримці боржника є

недержавні інвестиції. Недержавні кошти також спрямуються на супро-

від судових процедур фінансової санації, зокрема, фінансування витрат

господарського суду згідно з умов чинного законодавства. Внаслідок вза-

ємодії державних та недержавних суб’єктів формується економічна скла-

дова у відносинах фінансової санації (див.рис.1.1).

Схематична структура державних суб'єктів, які беруть участь у від-

носинах фінансової санації і банкрутства підприємства, зображена на

рис.8.1.

Із загальної структури державних суб'єктів найбільш впливовими є

господарський суд, державний орган з питань банкрутства підприємств,

суб'єкти господарювання з державною формою власності (часткою дер-

жавних акцій в статутному фонді), органи центральної і місцевої влади,

а також галузеві органи. За такою класифікацією надалі розглядаються

ролі кожного з них в процедурі банкрутства, сценаріях його розвитку,

формуванні нової структури господарських відносин навколо банкрута.

Господарський суд в Україні діє на основі чинної нормативної бази,

зокрема, Господарського і Господарсько-процесуального кодексів, зако-

нів «Про судоустрій», «Про господарські суди» та інших. Повноважен-

ня господарського суду як центрального ланцюга у відносинах санації і

банкрутства визначені спеціальним Законом, роз'ясненнями і ухвалами

Вищого господарського суду України, спеціальними законами про бан-

ківську, страхову, гірничодобувну діяльності тощо.

126

Державні суб’єкти відносин санації і банкрутства

-------------------------------------------------------------------------------

---------

Боржник

(банкрут)

Нормативна

база

Грошові

зобов’язан-

ня

Методи

впливу

Господ.

суб’єкти

Органи

влади

Господарсь-

кий суд

Орган з

питань

банк-

рутств

Рис.8.1. Класифікація державних суб'єктів як учасників відносин сана-

ції і банкрутства в ринковому середовищі

Господарський суд в Україні здійснює правосуддя через систему Ви-

щого господарського суду та місцевих, апеляційних судів на місцях по

всіх регіонах. Згідно вимог спеціального Закону суд зобов'язаний супро-

воджувати будь-яку з процедур банкрутства на підвідомчій йому терито-

рії розташування господарського суб'єкта, тому він є обов'язковим учас-

ником відносин санації і банкрутства. Окремі державні суб'єкти можуть

частково супроводжувати процедуру або залучатися до участі у справі

про банкрутство на вимогу інших суб'єктів відносин.

Повноваження господарського суду розпочинаються після того,

як досудові заходи врегулювання є повністю вичерпаними і кредитор

або боржник звертаються із заявою до суду. Заява подається у пись-

мовій формі за підписом керівника боржника або кредитора і містить

127

обов'язкові відомості: найменування господарського суду, до якого по-

дається заява; найменування боржника і його поштову адресу; наймену-

вання кредитора і його поштову адресу (місце проживання); податковий

ідентифікаційний номер кредитора; виклад обставин, які підтверджують

неплатоспроможність боржника; суму боргових вимог, строк їх виконан-

ня і реквізити платіжних документів; інші документи, які підтверджують

неплатоспроможність.

Якщо із заявою до суду звертається боржник, Закон вимагає до-

датково вказати: суму вимог кредиторів у розмірі, який не оспорюється

боржником; розмір заборгованості по податках і зборах, відшкодуванні

шкоди здоров'ю і життю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги

працівникам, авторської винагороди; відомості про наявність у боржни-

ка майна, грошових коштів і дебіторської заборгованості; найменування

банківської установи боржника. До заяви боржника додаються: рішення

власника майна боржника про звернення до суду із заявою, бухгалтер-

ський баланс на останню звітну дату, перелік і опис заставленого майна,

протокол загальних зборів працівників боржника щодо обрання їхнього

представника для участі у справі про банкрутство, інші документи сто-

совно неплатоспроможності боржника.

Питання відшкодування судових витрат у справі про банкрутство ви-

рішується за рахунок майна боржника (стаття 7 Закону). Там же вказані

обставини, за якими боржник зобов'язаний звернутися з заявою до суду,

необхідності надання плану санації тощо.

Якщо із заявою до суду звертається кредитор, додатково вказуються

відомості щодо розміру вимог до боржника і суми неустойки; обставин,

що підтверджують неплатоспроможність боржника; доказів їх обґрун-

тованості. До заяви кредитора Закон вимагає додати: рішення суду про

розгляд вимог кредитора стосовно боржника; копію несплаченого розра-

хункового документа по списанню коштів боржника з відміткою банку;

докази недостатності вартості предмету застави для повного задоволення

вимог. Якщо декілька кредиторів об'єднують свої вимоги щодо боржни-

ка, вони можуть утворити комітет кредиторів і подати одну заяву. Копія

заяви передається боржнику, а до бюджету сплачується державне мито.

За результатами попереднього розгляду заяви в суді Закон перед-

бачає декілька сценаріїв розвитку подій. Розглянувши заяву, суддя гос-

подарського суду може прийняти її до подальшого впровадження або

відмовити в прийнятті заяви (стаття 8). Заява може бути повернена заяв-

нику без розгляду протягом п'яти днів, якщо порушеними є вимоги Зако-

ну (стаття 9). Заява може бути відкликане заявником, якщо не наступив

строк офіційної публікації або не надійшли заяви від інших кредиторів

(стаття 10 Закону).

128

Схематично такі сценарії можуть бути відображені у вигляді алго-

ритму – рис.8.2.

Рис.8.2. Схема дій суб'єктів при

зверненні до господарського суду із заявою

У випадку порушення справи про банкрутство дії суду регламентує

стаття 11 Закону. До них, зокрема, входить повідомлення сторін і дер-

жавного органу з питань банкрутства, введення процедури розпоряджен-

ня майном, призначення розпорядника майном, інші судові дії.

Повноваження, якими наділяється суддя згідно із законом у справі

про банкрутство, дозволяють надавати йому особливу роль у формуванні

економічних сторін взаємодії суб'єктів. Так, наприклад, заходи стосовно

забезпечення вимог кредиторів, заборона на проведення операцій, вимо-

ги щодо передачі цінних паперів, валютних або інших цінностей на збе-

рігання третім особам (стаття 12 Закону) носять витратний характер і

можуть суттєво вплинути на сценарій розвитку банкрутства. Суттєвими

для формування економічних взаємовідносин також є строки проведен-

ня окремих етапів і заходів у зв'язку з банкрутством, підготовчого і по-

переднього засідань суду тощо.

Водночас із порушенням справи про банкрутство (стаття 12 Закону)

Господарський суд вводить мораторій на задоволення вимог кредито-

рів. В період дії мораторію Закон забороняє стягнення коштів з рахунку

боржника на підставі виконавчих документів, нарахування неустойки,

пені чи інших санкцій за невиконання (неналежне виконання) грошо-

вих зобов'язань. Проте мораторій не розповсюджується на зобов'язання

щодо виплаті заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, від-

шкодуванню шкоди здоров'ю і життю громадян.

Господарський суд безпосередньо бере участь у виявленні кредито-

рів і інвесторів, бажаючих взяти участь в санації боржника (стаття 14 За-

кону) шляхом аналізу заяв і планів санації, які надходять від інвесторів

129

і конкурсних кредиторів. Інвестори – особи, які бажають взяти участь в

заходах щодо санації боржника та звернулися з цього питання до госпо-

дарського суду. Конкурсні кредитори – кредитори по вимогах до борж-

ника, що виникли до порушення справи про банкрутство, вимоги яких

не забезпечені заставою майна боржника, зокрема по вимогах у порядку

правонаступництва.

Не пізніше тридцятого дня з моменту прийняття заяви про порушен-

ня справи про банкрутство суддя господарського суду призначає дату

проведення підготовчого засідання, забезпечує участь в ньому сторін по

справі, контролює їхні дії на предмет виконання вимог законодавства та

інших суб'єктів (стаття 11 Закону). У підготовчому засіданні суддя оці-

нює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрун-

тованість заперечень боржника. Проводяться і інші дії, зокрема:

- відносно боржника у стадії приватизації приймається ухвала суду

про зупинення приватизації;

- для визначення фінансового становища боржника суддя може при-

значити експертизу;

- суддя ухвалює рішення по додатково заявлених майнових вимогах

кредиторів, зокрема, в частині забезпечення заставою;

- призначається аудит або підготовка аудиторського висновку.

Результатом підготовчого засідання стає ухвала суду, в якій визна-

чаються розмір вимог кредиторів, а також дати складення реєстру вимог

кредиторів, попереднього засідання суду, скликання перших загальних

зборів кредиторів і засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про

санацію боржника чи про визнання його банкрутом.

Господарський суд готує, забезпечує і проводить попереднє засідання

в справі про банкрутство не пізніше трьох місяців після проведення під-

готовчого засідання (стаття 15 Закону), на якому розглядаються реєстр

вимог кредиторів і вимоги, які не були включені до реєстру. За результа-

тами розгляду суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних

судом вимог кредиторів для включення їх до реєстру і дата проведення

зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів – письмовий перелік всіх визнаних госпо-

дарським судом вимог кредиторів з вказівкою відомостей про кожного

кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями або щодо

сплати податків, зборів, черговості задоволення кожної вимоги, розмір

неустойки, штрафу, пені. Згідно даних реєстру вимог кредиторів визна-

чається кількість голосів кожного з них в загальних зборах і голосуван-

ні.

До компетенції господарського суду також віднесено вирішення сут-

тєвих питань з санації і банкрутства – контроль за роботою комітету кре-

диторів, зміна строку проведення процедур і кандидатур арбітражних

130

керуючих, визнання операцій недійсними, а боржника - банкротом з від-

криттям ліквідаційної процедури, затвердження плану санації, звіту ке-

руючого санацією, умов мирової угоди, звіту ліквідатора і ліквідаційного

балансу.

Повноваження господарського суду на окремих етапах банкрутства

можуть встановлюватися спеціальним законодавством. Наприклад, його

функції в ліквідаційній процедурі регламентує Закон (стаття 24). Завер-

шення будь-якої з процедур банкрутства оформлюється ухвалою госпо-

дарського суду про припинення впровадження у справі про банкрутство

боржника (стаття 40 Закону). За особливим розпорядком діє господар-

ський суд також у разі банкрутства громадянина-підприємця (статті 48,

49 Закону).

Вищий господарський суд України є кінцевою інстанцією всієї системи

господарських судів і здійснює загальне керівництво, контроль за діяль-

ністю місцевих і апеляційних судів у справах про банкрутство. Найваж-

ливішою функцією Вищого господарського суду виступає узагальнення

і розповсюдження практики вирішення господарських спорів з питань

банкрутства, наукове і методичне узагальнення накопиченого досвіду

щодо розвитку відносин санації і банкрутства.

8.2. Фінансова підтримка і державний контроль санації підприємств

Динамічний розвиток основних форм господарської діяльності в умо-

вах ринку супроводжується заходами державного регулювання і контро-

лю. У сфері відносин санації і банкрутства суб'єктів господарювання дер-

жавний нагляд безпосередньо здійснює спеціалізований орган з питань

банкрутства. Доцільність його функціонування обумовлена державною

політикою в цій сфері суспільних відносин, а також необхідністю забез-

печити з боку держави належні умови відновлення платоспроможності

господарських суб'єктів з державною формою власності або державною

часткою майна.

Конкретні функції і повноваження державного органу з питань бан-

крутства встановлюються у момент його заснування, а також шляхом фор-

мування регіональної мережі органів виконавчої влади. Вони містяться в

Положенні про порядок його функціонування, текст якого затверджуєть-

ся Кабінетом Міністрів України. Порядок виконання функцій міститься

в інструкціях, оглядах судової практики з питань банкрутства і санації.

Державний орган з питань банкрутства має розгалужену організа-

ційну структуру, до якої входять центральний апарат і регіональні пред-

ставництва в кожній області (регіоні). Організаційна структура, функції,

роль і найменування державного органу у справах санації і банкрутства

відображають ступінь розвиненості механізму банкрутства в господар-

ській системі та можуть змінюватися у часі. Наприклад, тривалий час ці