Пепа Т.В., Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Управління фінансовою санацією підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

111

вання землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,

спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на

інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній

валюті;

б) реінвестиція дивідендів;

в) спрямування прибутку до статутного капіталу.

Джерела фінансування витрат на фінансову санацію розподіляють-

ся за своєю ефективністю. Більш ефективним вважається залучення ре-

сурсів з великими строками повернення чи безстрокові (акції), а також з

мінімальною ставкою плати за використання ресурсу. На величину ефек-

тивності також впливає вартість обслуговування відповідних фінансо-

вих відносин – сукупність витрат, що виникають внаслідок залучення

певного виду коштів.

Шляхами (способами) збільшення розміру статутного капіталу акціо-

нерного товариства є:

а) збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

б) збільшення номінальної вартості акцій.

З метою запобігання зловживань та несправедливого перерозподілу

голосів в статутному капіталу передбачено обмеження із застосування та

поєднання окремих шляхів та джерел збільшення капіталу, що може на-

нести шкоди інтересам акціонерів.

Збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за

рахунок додаткових внесків здійснюється виключно шляхом збільшення

кількості акцій існуючої номінальної вартості та їх відкритого або закри-

того розміщення.

Порядок збільшення розміру статутного капіталу акціонерного това-

риства за рахунок додаткових внесків у разі відкритого (публічного) роз-

міщення акцій існуючої номінальної вартості включає таку послідовність

дій:

1) прийняття загальними зборами акціонерів товариства відповідних

рішень, зміст та форму яких наведено у даному Порядку;

2) отримання емітентом від акціонерів письмових підтверджень про від-

мову від використання свого переважного права на придбання акцій;

3) подання до реєструвального органу заяви та всіх необхідних доку-

ментів для реєстрації випуску акцій та проспекту їх емісії;

4) реєстрація в реєструвальному органі випуску акцій, проспекту емісії

акцій та видача товариству тимчасового свідоцтва про реєстрацію ви-

пуску акцій;

5) прийняття рішення про залучення андеррайтера до розміщення акцій

(за потребою).

6) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера;

112

7) укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії або з

реєстратором - договору про ведення реєстру власників іменних ак-

цій, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент

відповідно до законодавства України або за наявності попередньо

укладених договорів;

8) виготовлення сертифікатів цінних паперів (у разі розміщення акцій

у документарній формі) або розміщення глобального сертифіката (у

разі розміщення акцій у бездокументарній формі);

9) розкриття емітентом інформації, що міститься в проспекті емісії ак-

цій, шляхом опублікування зареєстрованого проспекту емісії акцій в

повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії

з цінних паперів та фондового ринку не менше як за 10 днів до почат-

ку відкритого (публічного) розміщення акцій;

10) відкрите розміщення акцій;

11) затвердження уповноваженим органом емітента результатів відкри-

того (публічного) розміщення акцій та звіту про результати відкри-

того (публічного) розміщення акцій;

12) затвердження загальними зборами акціонерів товариства змін до

статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного

товариства, з урахуванням результатів розміщення акцій;

13) реєстрація змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням

статутного капіталу акціонерного товариства, в органах державної

реєстрації;

14) подання до реєструвального органу заяви та всіх необхідних доку-

ментів для реєстрації звіту про результати відкритого (публічного)

розміщення акцій;

15) реєстрація реєструвальним органом звіту про результати відкритого

(публічного) розміщення акцій;

16) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

17) надання емітентом до депозитарію, з яким укладено договір про об-

слуговування емісії акцій і оформлено глобальний сертифікат, або

реєстратору, з яким укладено договір про ведення реєстру власників

іменних цінних паперів (крім випадків, коли облік прав за акціями

веде емітент), копії свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

18) розкриття емітентом інформації, що міститься в звіті про результати

відкритого (публічного) розміщення акцій, шляхом опублікування

звіту в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних

паперів та фондового ринку не пізніше 15 робочих днів після реєстра-

ції цього звіту реєструвальним органом.

Порядок збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товари-

ства за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного)

розміщення акцій включає також послідовність дій, яка відрізняєть-

113

ся механізмом забезпечення приватного розміщення серед раніше ви-

значеного кола інвесторів в цінні папери. Насамперед, це – складання

переліку акціонерів для закритого розміщення додаткового випуску

акцій, персональне повідомлення акціонерів, отримання відповідей

від них тощо.

Збільшення розміру статутного капіталу товариства за рахунок ре-

інвестиції дивідендів здійснюється виключно шляхом збільшення номі-

нальної вартості акцій, що належать акціонерам, які є акціонерами това-

риства на дату початку строку виплати дивідендів. Це стає можливим за

умови попереднього прийняття загальними зборами акціонерів товари-

ства рішень про затвердження річних результатів діяльності товариства

та порядку розподілу прибутку.

Рішення про направлення нарахованих дивідендів на збільшення

статутного капіталу акціонерного товариства приймається одночасно з

рішенням про внесення змін до статуту товариства, пов'язаних зі збіль-

шенням розміру статутного капіталу. Дата початку строку виплати ди-

відендів визначається в статуті товариства (згідно з вимогами статті 37

Закону України «Про господарські товариства» або загальними зборами

товариства, на яких прийнято рішення про збільшення розміру статутно-

го капіталу за рахунок реінвестиції дивідендів (у разі, якщо статут не міс-

тить чіткого строку виплати дивідендів). Але говорить про прибутковість

діяльності підприємства-боржника навряд чи можливо.

Ще одним з варіантів залучення коштів для фінансування сана-

ційних заходів є збільшення розміру статутного капіталу акціонерного

товариства за рахунок спрямування прибутку до статутного капіта-

лу. Збільшувати статутний капітал у такій спосіб має право акціонерне

товариство, прибуток якого відповідно до закону не підлягає розподілу

між засновниками (учасниками, акціонерами). Це відбувається шляхом

збільшення номінальної вартості акцій, що належать акціонерам, пропо-

рційно частці кожного з акціонерів (засновників, учасників) у статутному

капіталі без розподілу цього прибутку між акціонерами (засновниками,

учасниками) у вигляді дивідендів. Такій спосіб реорганізації статутного

капіталу також застосовується лише до прибуткових суб’єктів.

Якщо в господарському товаристві відбувається збільшення статутно-

го капіталу, необхідним стає комплекс управлінських дій з інформування

заінтересованих осіб. На практиці це здійснюється шляхом повідомлення

про збільшення статутного капіталу товариства. Вид повідомлення та

умови його здійснення визначаються в залежності от способу збільшення

капіталу.

Якщо збільшення статутного капіталу зроблено за рахунок додаткових

внесків шляхом відкритого розміщення акцій, повідомлення про збільшен-

ня статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом

114

опублікування зареєстрованого проспекту емісії акцій в повному обсязі в

офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та

фондового ринку не менше як за 10 днів до початку відкритого розміщен-

ня акцій.

У разі збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків

шляхом закритого розміщення акцій, не пізніше п'яти робочих днів піс-

ля прийняття загальними зборами акціонерів товариства такого рішення

акціонерам та іншим інвесторам, перелік яких затверджено загальними

зборами акціонерів товариства, надсилаються персональні письмові по-

відомлення про прийняті такого рішення.

У повідомленні про збільшення статутного капіталу за рахунок до-

даткових внесків мають бути розкриті такі відомості:

- найменування та місцезнаходження товариства, номер телефону,

факсу;

- розмір статутного капіталу;

- дата і номер протоколу загальних зборів акціонерів товариства, на

яких прийнято рішення про збільшення статутного капіталу та про

закрите (приватне) розміщення акцій;

- загальна кількість акцій, що пропонуються до розміщення, їх тип, но-

мінальна вартість;

- загальна номінальна вартість акцій, що передбачена до розміщення;

- форма існування акцій;

- строк і порядок реалізації акціонерами свого переважного права на

придбання акцій, що пропонуються до розміщення;

- строк прийняття письмових підтверджень про відмову від реалізації

акціонерами свого переважного права на придбання акцій, що про-

понуються до розміщення (у разі, якщо це передбачено умовами роз-

міщення);

- дата початку та закінчення розміщення акцій;

- опис порядку розміщення акцій та їх оплати;

- перелік уповноважених осіб (прізвище, ім'я, по батькові та посада) із

зазначенням наданих їм повноважень та визначення місця і порядку

здійснення дій щодо реалізації акціонерами свого переважного права

на придбання акцій.

Повідомлення про збільшення статутного капіталу також повинно

бути надруковане в офіційному друкованому виданні Державної

комісії з цінних паперів та фондового ринку не пізніше 15 робочих

днів до дати початку строку реалізації акціонерами свого переважного

права на придбання акцій, що передбачені до розміщення.

Повідомлення про збільшення статутного капіталу акціонерного то-

вариства за рахунок реінвестиції дивідендів має власні особливості. У разі

прийняття такого рішення загальними зборами акціонерів товариства не

115

пізніше п'яти робочих днів після цього згідно з реєстром на дату прове-

дення зборів надсилаються персональні письмові повідомлення про при-

йняте рішення.

У повідомленні про збільшення розміру статутного капіталу товари-

ства за рахунок реінвестиції дивідендів мають бути розкриті такі відо-

мості:

- найменування та місцезнаходження товариства;

- розмір статутного капіталу;

- дата і номер протоколу загальних зборів, на яких приймалося рішен-

ня про збільшення статутного капіталу;

- нова номінальна вартість;

- сумарна вартість нарахованих дивідендів, що направляється на збіль-

шення статутного капіталу;

- строк початку та закінчення виплати дивідендів (згідно зі статутом

товариства та/або рішенням загальних зборів);

- дата початку та закінчення обміну акцій старої номінальної вартості на

акції нової номінальної вартості;

- перелік уповноважених осіб (прізвище, ім'я, по батькові та посада) із

зазначенням наданих їм повноважень та визначення місця і порядку

здійснення дій щодо збільшення статутного капіталу за рахунок реін-

вестиції дивідендів (у разі визначення таких осіб).

Повідомлення про збільшення статутного капіталу також повинно

бути надруковано в офіційному друкованому виданні Державної комі-

сії з цінних паперів та фондового ринку не пізніше 15 робочих днів до

початку строку обміну акцій старої номінальної вартості на акції нової

номінальної вартості.

Аналогічний порядок проведення дій із залучення фінансових ресур-

сів може застосовуватися щодо інших форм господарських товариств,

але з урахуванням обмежень чинного законодавства.

7.2. Залучення фінансових ресурсів із зовнішніх та внутрішніх джерел

Розвиток економічних відносин ринкового способу виробництва

надає досить широкі спроможності суб’єктам господарювання в питан-

нях самореалізації на ринках товарах, послуг та інформації. Активізація

господарства відбувається різноманітними способами – приватизація та

роздержавлення засобів виробництва, створення пільгових умов націо-

нальному товаровиробнику, всебічний розвиток інноваційної та інвести-

ційної ініціативи громадян та юридичних осіб. Це сприяє зацікавленості

працівників народного господарства у розвитку підприємництва, конку-

рентних засад, оновленні виробничих фондів.

116

Але не зважаючи на позитивні зрушення в структурі економіки і сус-

пільних відносинах одним з джерел фінансової підтримки підприємств

досі залишається Державний бюджет країни.

Умови та порядок спрямування бюджетних коштів до реальних

субъектів господарювання чітко регламентуються комплексом законо-

давчих та нормативних актів органів державної влади відповідно до їх

компетенції, за такою ієрархією:

Бюджетний кодекс України, Закон України „Про державний бю-

джет” (стосовно відповідного бюджетного року), Постанови Кабінету

Міністрів щодо порядку використання бюджетних коштів, Накази Мі-

ністерства фінансів та інші акти. При цьому повинно забезпечуватися

додержання базових принципів бюджетної системи України, а саме:

- обґрунтованості – формування видатків бюджету на реалістичних

економічних показниках, що базуються на затверджених методиках

і правилах;

- ефективності - досягнення запланованих цілей при залученні міні-

мального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального ре-

зультату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

- цільового використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені

бюджетними призначеннями;

- відповідальності учасників бюджетного процесу, коли кожен з учас-

ників несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожної ста-

дії бюджетного процесу;

- інші базові принципи бюджетної системи.

Бюджетні кошти можуть бути зовнішніми джерелами фінансування

для господарюючого суб’єкту у вигляді прямого фінансування (цільові

програми), кредитування, надання державних гарантій.

Бюджетні кошти класифікуються по групах:

- за функціональним призначенням – залежно від виду здійснюваної

діяльності за конкретною бюджетною програмою:

- за відомчою належністю розпорядника бюджетних коштів – визначаєть-

ся належністю суб’єкта господарювання до того чи іншого відомства;

- за територіальною належністю до тої чи іншої адміністративно-

територіальної одиниці;

- за належністю коштів до державного бюджету, або до місцевого бю-

джету (бюджету місцевого самоврядування).

Вказана класифікація бюджетних коштів у подальшому деталізуєть-

ся залежно від конкретних господарських умов. Так, Постановою Кабі-

нету Міністрів України від 6 червня 2007 року визначено порядок, умови

та механізм прийняття рішення щодо проведення додаткових емісій ак-

цій, їх викупу державою або внесення додаткових вкладів до статутних

капіталів господарських товариств. Визначено також головних суб’єктів

117

управління у цієї сфері фінансових відносин, а саме: Міністерство фінан-

сів України, інші Міністерства, центральні органи виконавчої влади.

Питання проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або

внесення додаткових вкладів розглядається суб'єктом управління корпо-

ративними правами, що належать державі у статутних капіталах акціо-

нерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю (далі

- господарське товариство), у разі, коли це питання ініціюється недер-

жавним власником акцій (часток) відповідного господарського товари-

ства чи органами управління зазначеного товариства та за умови відпо-

відності товариства одному з таких критеріїв:

- належність до підприємств, які мають стратегічне значення для еко-

номіки і безпеки держави;

- на загальнодержавному ринку товарів, робіт, послуг товариство є мо-

нополістом;

- виконання плану приватизації (плану розміщення акцій) товариства,

пакет акцій якого закріплено (залишено) у державній власності;

- державна частка в статутному капіталі забезпечує державі право ви-

рішального впливу на господарську діяльність товариства;

- отримання чистого прибутку протягом двох попередніх років;

- розміщення акцій товариства на міжнародному фондовому ринку;

- кількість акцій (часток), що належать державі у статутному капіталі

товариства, забезпечує інвестиційну привабливість цього пакета ак-

цій (часток);

- виробництво екологічно небезпечної продукції.

Викуп державою акцій додаткових емісій або внесення додаткових

вкладів здійснюється в межах призначень, передбачених у державному

бюджеті на відповідні цілі. Кабінет Міністрів України приймає рішен-

ня про викуп акцій додаткових емісій або внесення додаткових вкладів

у разі наявності коштів у державному бюджеті. Фонд державного май-

на подає Мінфіну пропозиції щодо обсягу коштів державного бюджету,

необхідних для викупу державою акцій додаткових емісій або внесення

додаткових вкладів.

Викуп акцій або внесення додаткових вкладів здійснюється для за-

безпечення:

- недопущення зменшення державної частки у статутному капіталі

господарського товариства;

- контролю держави за діяльністю господарського товариства;

- інвестиційної привабливості акцій (часток), що належать державі у

статутному капіталі господарського товариства;

- надходження коштів до державного та місцевих бюджетів;

- ефективного управління корпоративними правами держави.

118

Суб'єкт управління корпоративними правами держави у тижневий

строк після отримання повідомлення про загальні збори акціонерів

(учасників) господарського товариства, до порядку денного яких вклю-

чено питання про збільшення статутного капіталу товариства, подає Мі-

некономіки, Мінфіну, Мінюсту, Фонду державного майна та централь-

ному органу виконавчої влади, діяльність якого пов'язана з реалізацією

державної політики у відповідній сфері (далі - заінтересовані органи),

пропозиції щодо доцільності проведення додаткової емісії акцій, викупу

цих акцій або внесення додаткових вкладів, а також проект відповідного

розпорядження Кабінету Міністрів України.

До пропозицій додаються:

- нотаріально засвідчена копія установчих документів господарського

товариства;

- перелік власників акцій (часток) із зазначенням кількості акцій (роз-

міру частки) у статутному капіталі господарського товариства;

- бізнес-план розвитку господарського товариства з розрахунком об-

сягів коштів, необхідних державі для викупу акцій додаткової емісії

або несення додаткових вкладів;

- фінансова звітність господарського товариства за останні два роки,

що передують року проведення додаткової емісії (баланс (форма N

1), звіт про фінансові результати (форма N 2), звіт про рух грошових

коштів (форма N 3), звіт про власний капітал (форма N 4), примітки

до річної фінансової звітності (форма N 5) та у разі потреби - роз-

шифрування до них);

- довідка про фактичний обсяг дивідендів, перерахованих до держав-

ного бюджету за останні три роки, та очікуваний обсяг дивідендів піс-

ля проведення додаткової емісії;

- акт ревізії (аудиторський висновок) фінансово-господарської діяль-

ності господарського товариства, проведеної суб'єктом управління

корпоративними правами держави або іншими органами (у разі їх

наявності).

Заінтересовані органи розглядають пропозиції та у тижневий строк

подають суб'єкту управління корпоративними правами держави висно-

вки щодо доцільності проведення додаткової емісії акцій, викупу цих

акцій або внесення додаткових вкладів та погоджують відповідний про-

ект розпорядження Кабінету Міністрів України. На цьому етапі відбува-

ються узгоджувальні дії головних та другорядних суб’єктів управління у

формі приміток до висновку:

- від Міністерства економіки - економічна ефективність проведення

додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових

вкладів;

119

- з боку Міністерства фінансів - можливість викупу державою за раху-

нок коштів державного бюджету акцій додаткової емісії або внесення

додаткових вкладів та обсяг необхідних для цього коштів;

- від Фонду державного майна - погоджена з Мінекономіки інформація

про кон'юнктуру ринку та потенційних покупців державного пакета

акцій (часток) у разі його продажу.

Суб'єкт управління корпоративними правами держави подає у три-

денний строк Фондові державного майна зазначені матеріали. Фонд дер-

жавного майна на підставі зазначених матеріалів готує і подає у тижневий

строк відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів України.

У разі коли управління корпоративними правами держави у статут-

них капіталах господарських товариств здійснюється Кабінетом Міні-

стрів України, пропозиції щодо доцільності проведення додаткової емі-

сії акцій, викупу цих акцій або внесення додаткових вкладів та проект

відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України готує Фонд

державного майна або центральний орган виконавчої влади, діяльність

якого пов'язана з реалізацією державної політики у відповідній сфері.

Кабінет Міністрів України приймає розпорядження про доцільність

проведення додаткової емісії акцій, викупу цих акцій або внесення до-

даткових вкладів не пізніше ніж за п'ять днів до проведення загальних

зборів акціонерів (учасників) відповідного господарського товариства.

Це розпорядження є підставою для голосування представника держави

на загальних зборах акціонерів (учасників) господарського товариства

під час розгляду питання щодо проведення додаткової емісії акцій, ви-

купу цих акцій або внесення додаткових вкладів.

Якщо питання про збільшення статутного капіталу господарського

товариства внесено до порядку денного загальних зборів за пропозицією

акціонерів (учасників) додатково у строк, що не дає змоги опрацювати і

прийняти відповідне рішення згідно з цим Порядком, суб'єкт управління

корпоративними правами держави в установленому порядку здійснює

заходи щодо відстоювання інтересів держави.

Різновидом державного фінансування підприємств, які опинилися

у фінансових труднощах, є надання державного замовлення на виробни-

цтво продукції чи надання послуг за рахунок коштів Державного бюдже-

ту України, місцевих бюджетів. Така фінансова підтримка провадить-

ся поза межами офіційної санації, але внаслідок цього вдається взагалі

уникнути фінансової кризи та ознак її наближення. Увагу слід приділяти

запобіжним заходам з попередження зловживань та корупції у такому

способі фінансової підтримки.

Кредитні ресурси інших юридичних осіб, як санаційний захід викорис-

товуються згідно з умовами санації та її планом. Законодавство визначає

шляхи залучення коштів від сторонніх осіб та порядок їх опрацювання

120

підприємством-боржником. У балансі боржника така фінансова допо-

мога відображається у розділу „кредиторська заборгованість”. Залежно

від умов подальшого функціонування боржника до цієї заборгованості

можуть застосовуватися різні підходи: розстрочка платежу, часткове чи

повне прощення боргу, відмова від отримання відсотків на цю суму боргу

та інші.

Правом надання кредитної допомоги користуються спеціалізовані

особи. Найчастіше – це фінансові установи, банки та кредитні організа-

ції, що отримали спеціальну ліцензію на провадження фінансової діяль-

ності. Рідше – це може бути грошова допомога з боку співвласника ста-

тутного капіталу, інвестора в цінні папери, іншої юридичної особи, яка

бере участь у фінансовій санації боржника.

З метою збереження виробничої структури боржника в господарсько-

му комплексі чи заволодіння активами, цілісним майновим комплексом

підприємства під час санації може бути надана допомога від кредито-

рів боржника. Якщо надання коштів від кредитору (групи кредиторів)

узгоджено з головними суб’єктами управління, іншими кредиторами

та відповідає інтересам працівників боржника, санація може вважатися

успішною та припиняється за рішенням господарського суду. Тому необ-

хідним є аналіз причин виникнення фінансової кризи та можливої участі

в доведенні до банкрутства представників даного кредитору (пов’язаних

з ним осіб). Отримані у такій спосіб фінансові ресурси спрямовуються

на оздоровчі заходи, але кредитор набуває додаткових важелів контролю

щодо боржникові.

Економічні трансформації супроводжуються безперервним оновлен-

ням структури власників статутних капіталів господарських товариств.

Свобода у формуванні господарських відносин збагачує форми і методи

впливу на підприємство. Поширюються випадки використання держав-

ного апарату для досягнення приватних інтересів. Якщо до підприємства

одночасно застосовується вплив з боку кількох суб’єктів управління, стає

неможливим відокремити їхні інтереси один від одного. Часто на пошуки

замовника фінансової кризи витрачаються значні ресурси. Тому дієвим

заходом з Розі’якання тривалого конфлікту інтересів між співвласника-

ми статутного капіталу може стати залучення інвестицій від сторонньої

особи.

Фінансовий ринок країни відзначається доволі низькими показника-

ми капіталізації, оскільки у попередні роки приватизації значна кількість

підприємств пройшла фазу роздержавлення власності за безоплатними

методами її передачі в приватний сектор економіки. Відсутність обґрун-

тованих котирувальних цін на акції господарських товариств прискорює

трансформаційні процесі у статутному капіталі. Тому сьогодні санація

підприємства-боржника може відбуватися шляхом залучення інвести-