Пенчук І.Л. Радіожурналістика: основні засади функціонування
Подождите немного. Документ загружается.
електромагнітні хвилі перетворюються в ній в електричні сигнали, а далі
переходять до радіоприймача, який відтворює радіопередачі, виголошену
перед мікрофоном.
Радіомовлення для дітей та юнацтва – один з видів радіомовлення,
спрямований на виховання юних громадян нашої країни. До його програм
входять літературно-драматичні композиції і спектаклі, казки, передачі
пізнавального і розважального характеру і на теми, пов’язані з життям
школярів.
Радіомовлення для молоді – вид мовлення по радіо, який включає до
своїх програм різні цикли, передачі, жанри і форми, спрямовані на виховання
підростаючого покоління. До його програм також входять музичні,
розважальні, освітні, пізнавальні, історико-культурологічні програми.
Радіоновини – оперативна і традиційна форма радіомовлення. Порушує
найактуальніші питання суспільно-політичного життя, повідомляє про новини
науки, культури і спорту. Новини можуть бути міжнародного, національного
та регіонального характеру. Досить часто у випуску новин використовується
лідова система подачі інформації. В залежності від формату радіостанції,
новини можуть виходити в ефір, як через кожні пів години, так і тричі на добу.
Радіопередавач - технічний пристрій, що використовується для передачі в
ефір електромагнітних сигналів, що після перетворення їх у радіоприймачі
трансформуються в звукову інформацію.
Радіоприймач - технічний пристрій, призначений для прийому програм
радіомовлення, переданих в ефір, і їх акустичного відтворення.
Радіоп’єса (радіодрама) - літературний твір, написаний чи адаптований
спеціально для постановки в радіостудії й орієнтований на слухове сприйняття.
За різновидами радіоп’єси підрозділяються на оригінальні радіоп’єси,
радіоінсценування і документальні радіодрами. За жанровими
характеристиками радіоп’єса містить у собі все багатство традиційної
драматичної літератури, створеної для сценічного втілення (див. також
Радіотеатр).
231
Радіопрограма – план передач редакції радіомовлення на певний період.
Основною часовою одиницею програмування є тиждень: через кожні сім днів
завершуються і знову повторюються основні програмні блоки, тематичні
цикли, об’єднані спільністю проблематики.
Радіореклама – рекламне повідомлення, що поширюється засобами радіо.
Певна програма чи передача розглядаються у тісному зв’язку з часом передачі
(тобто часу, коли здійснюється контакт з найбільшою кількістю слухачів) та з
кількістю слухачів, що у даний час слухають передачі. Ця концепція покладена
в основу діяльності приватних радіокомпаній, які намагаються створювати
передачі, що приносять задоволення слухачам, а тим самим, намагаються
одержати замовлення на рекламу під час цієї програми.. Розрізняють два
основних різновиди радіореклами – рекламні повідомлення і програми, що
фінансуються і використовують такі радіожанри як вставки, діалоги, бесіди,
радіосценки, п’єси, радіомонтажі, рекламні репортажі, конкурси та вікторини,
концерти тощо. Переважають короткі повідомлення, що пов’язані із закликом,
та передачі з музичним супроводом. Радіореклама звернена переважно до
широкого загалу. Тарифи на радіорекламу визначаються в залежності від
величини та підготовленості рекламної аудиторії, популярності передачі, від
ефірного часу тощо. Підготовка радіореклами сплачується окремо.
Радіостанція - інженерне спорудження з обладнанням для передачі і
прийому інформації за допомогою радіохвиль. Для радіомовлення
використовуються стаціонарні і пересувні радіостанції, що, як правило,
здійснюють передачу з місця події не в ефір, а на антени стаціонарної
радіостанції для наступного його поширення.
Радіостудія — спеціально обладнане приміщення, що має суворо задані
акустичні параметри, які мають звукозаписувальну і передавальну апаратуру, і
призначені для звукозапису на магнітну стрічку і відтворення радіопередач в
ефір, а також для ведення прямоефірних передач. Існують малі, так звані
“мовні” радіостудії, призначені для запису і передачі в ефір літературних
програм, концертні студії, студії для запису і трансляції музичних,
літературно-драматичних радіопередач.
232
Радіотеатр — один з провідних напрямків художнього радіомовлення,
включає різноманітні за жанрами і тематикою радіоп’єси й інсценування.
Спектаклі радіотеатру розраховані на уяву людини, а не тільки на його логічне
мислення. Осмислення описуваних у радіотеатрі життєвих явищ і вчинків
людей обумовлено готовністю і схильністю слухачів перевести словесно-
звуковий ряд у “зорові картини”, породжені їх фантазією. Для радіотеатру
особливо важлива конкретність і точність у доборі вихідного матеріалу,
точність інтонації, об’ємність і чіткість звукошумових рішень.
Районне радіомовлення – розгалужена мережа радіомовлення, що готує
передачі на місцевому матеріалі для слухачів районного регіону. Творчу роботу
районного радіо здійснює громадська організація, очолювана кореспондентом-
організатором, який перебуває у штаті районної газети. Методичну допомогу
надає обласний комітет ТБ і РМ, за технічну базу відповідають органи зв’язку.
Обсяг мовлення – кілька разів на тиждень тривалістю до години.
Ревербератор — пристрій для створення штучної реверберації
електричними чи електроакустичними методами; застосовується для створення
спеціальних акустичних ефектів (наприклад, об’ємності звучання і т.п.) у
радіо- і телевізійних передачах при здійсненні музичних записів.
Реверберація (від лат. reverberare “відбити”) — процес поступового
загасання звуку в приміщенні після припинення дії джерела звуку,
обумовлений повторними відображеннями звукових хвиль від різних
поверхонь (природна Р.); штучна Р. створюється за допомогою ревербератора.
Репродуктор (від лат. re “приставка, що означає поновлення дії” і producere
“робити”) — 1)Технічний пристрій, призначений для прийому й акустичного
відтворення програм радіомовлення, переданих по мережі дротового мовлення
(радіотрансляційна мережа). 2) Застосовуваний у радіоприймачах,
магнітофонах силовий перетворювач електрохвиль звукової частоти в
голосовий чистий звук.
Рейтинг програми – показник популярності програми. Визначається
процентом вибірки радіослухачів, що прослуховують дану програму в даний
час.
233
Риторика – наука ораторського мистецтва, теорія, що розкриває секрети
красномовства.
Риторичне звертання – використовувана у публіцистичному письмі чи в
усній мові на радіо мовностилістична фігура, що має форму звертання журналіста
до якогось явища, щоб привернути до них більшу увагу слухачів. Від звичайного
відрізняється тим, що спрямоване до відсутніх людей, до неживих предметів з
метою виявити до них авторське ставлення, надати мові твору чи передачі
емоційності, поетичної виразності. Звичайне звертання передбачає встановлення
контакту автора з особою, до якої він адресується, риторичне ж такої мети не має:
воно не потребує відповіді.
Саундтрек (від англ, soundtrack “звукова доріжка”) — 1) Позначення
музики чи шумового оформлення, що супроводжує зображення в кіно- і
відеопродукції. Використовується як самостійна одиниця під час
програмування у радіомовленні (напр., пісня з кінофільму). Термін з’явився як
елемент професійного арго, але поступово затвердився в мові. 2) Звукова
доріжка, що займає окремий номер на аудіодискові чи грамплатівці.
Свіпер - вихідний джингл.
Серіал (від лат. series “ряд”) — форма радіо- і телевізійної передачі, що
складається з великої кількості окремих частин (серій), кожна з яких, як
правило, має самостійний, завершений сюжет. Програми серіалу поєднуються
звичайно загальними сюжетними колізіями, тими ж самими героями і
звичайно єдністю місця, де відбуваються основні події.
Сітка мовлення – 1) Розгалужена система (дротові лінії, підсилювачі,
домові вводи, абонентські пристрої), за допомогою якої радіостанція
(радіовузол) посилає слухачам прийняті з ефіру або по дротах передачі. 2)
Програма радіопередач на тиждень.
Слоган – це спресована у формулу сутність рекламної концепції, доведена
до лінгвістичної досконалості думка, яка добре запам’ятовується. Це
словесний портрет фірми, корпорації, політичного діяча, політичного
об’єднання, найрізноманітніших урядових, фінансових, комерційних та інших
інститутів. Окрім того, слоган може бути і самодостатнім, він може виступати
234
як самостійна форма звернення, котра може обійтися і без розгорнутого тексту,
і без візуального ряду.
Слухачі – коло осіб, на яких розраховані і до яких звернені радіопередачі.
Скетч – невеличка п’єса жартівливого змісту, що розкриває ідею реклами
побічно, у формі логічно-емоційних висновків самого слухача. Будується на
грі акторів, шумових і музичних ефектах.
Соуп-опера – рекламні радіопередачі на 10-15 хвилин, що компонується
на базі популярних оперних арій, опереткових сцен та пісеньок, а до тексту
включають рекламні аргументи. За цими передачами стежать жінки (особливо
домогосподарки). Їм властива широка запроваджуваність.
Соціальне радіомовлення – передачі чи програми для сліпих, глухих,
людей з послабленим слухом освітнього, навчального та довідкового
характеру.
Спецвипуск – програма мовлення тривалістю на годину та більше, що
передається один раз (або тільки з одним повтором).
Спотворення звуку – в радіомовлення імітація перешкод з метою
досягнення потрібного звукового ефекту.
Стереофонія (від гр. stereos “просторовий” і phone “звук”) — особливість
відтворених звуків, що викликає в слухача ілюзію просторового розташування
їхніх джерел. Стереофонія під час запису забезпечується декількома
мікрофонами, розміщеними в різних точках, а при відтворенні досягається за
допомогою декількох встановлених у різних місцях динаміків. Принцип
многоканальної стереофонії використовується в радіомовленні.
Сумарна аудиторія – кількість слухачів, що у своїй сукупності складають
аудиторію програми мовлення у певний проміжок часу.
Сценарій – детальний план, основа радіотвору. Це виклад сценічного,
звукового способу реалізації теми, розгортання сюжету. Високоякісний
сценарій є справжнім літературно-художнім, публіцистичним твором.
Сценарій як докладний, логічно послідовний і конкретний опис складається з
окремих сцен та епізодів, містить діалоги і монологи дійових осіб.
235
“Театр у мікрофона” — один з найбільш розповсюджених різновидів
художнього радіомовлення — передача по радіо театрального спектаклю,
постановка якого здійснена на сцені драматичного чи музичного театру.
Містить у собі: а) трансляції театральних спектаклів зі сцени театру (пряма чи
передача звукозапис, при якій зберігається реакція глядачевої зали); б) монтаж
спектаклю — передача окремих фрагментів, у сумі основні сюжетні лінії, що
зберігають, театрального представлення; ) монтаж по трансляції — форма
радіоадаптації театрального спектаклю, що одержала поширення із широким
упровадженням звукозапису. Вона являє собою звукозапис сценічної дії,
перероблений для сприйняття на слух. При цьому виникає ряд труднощів через
необхідність описати і пояснити слухачу мізансцени, особливості
сценографічного і пластичного режисерсько-постановочного рішення.
Протокольний конферанс — читання авторських ремарок диктором, як
правило, руйнує гармонію художньої структури спектаклю. В “Театрі у
мікрофона” розроблені різні способи коментування. Найбільше часто в
композицію передачі уводять ведучого. У цій якості може виступати персонаж
спектаклю, автор п’єси чи режисер, глядач з числа професійних критиків і т.д.
Програми “Театру у мікрофона” включають також просвітницькі передачі про
різні театральні колективи, про творчість драматургів, режисерів, акторів і т.д.
“Тег” - коротка інформація про спонсора програми напередодні її виходу
в ефір або в самій програмі.
Тембр – своєрідне звукове забарвлення, властиве голосу чи музичному
інструментові. Залежить від обертонів, що виникають навколо основного тону,
від особливостей матеріалу, який звучить, і від способу утворення звуку.
Техніка мови (від гр. techne “мистецтво, майстерність”) — навчальна
дисципліна, що відіграє значну роль у процесі професійної підготовки теле- і
радіожурналістів, дикторів, а також усіх тих, хто за родом діяльності
пов’язаний з усним мовленням, — акторів, ораторів, педагогів. Техніка
мовлення. містить у собі такі розділи, як анатомія, фізіологія і гігієна мовного
апарату; постановка подиху, голосу, дикції; логіко-інтонаційні основи
мовлення. Призначення техніки мови — виховання умінь, що дозволяють
236
виступаючому усвідомлено використовувати всі елементи мовного звучання і
навмисно викликати потрібну розумову, емоційну і вольову реакцію аудиторії.
Таким чином, володіння технікою мови допомагає знаходити оптимальну
форму звукового вираження думки в конкретних умовах спілкування і для
конкретних цілей.
Трансляція (від лат. translatio “перенесення”) — 1) Передача радіомовних
чи телевізійних програм на відстань за допомогою радіо- чи кабельної системи.
2) Передача спектаклю, концерту, спортивного змагання, мітингу,
демонстрації чи будь-якої іншої події з місця, де воно відбувається.
Успадкована аудиторія – частина слухачів, що залишилася біля
приймачів після прослуховування попередньої програми.
Фон – звукова атмосфера, на якій вирізьблюються розмови і розгортається
сюжет. Однотипний звуковий фон нерідко служить пов’язуючим елементом,
що дозволяє розпізнати різноманітні за формою, тематикою програми.
Фонограма (від гр. phone “звук” і gramma “запис”) - запис мови, музики і
т.д., нанесена на пластинку, магнітофонну стрічку, чи плівку інший носій.
Фонотека (від грец. phone “звук” і theke “сховище, шухляда”) - зібрання
фонограм, звукозаписів.
Формат – тип мовлення, спосіб існування радіостанції в ефірі. Це стиль
музичних радіопрограм, що покликаний задовольняти потреби і смаки певної
цільової аудиторії.
Час домогосподарки – у радіомовленні час від 10.00 до 16.00 годин, коли,
так прийнято вважати, основними слухачами є жінки-домогосподарки.
“Час пік” – час з 7 до 9 години ранку та з 16 до 19 години вечора, коли
люди включають радіоприймачі автомобілів, прямуючи на роботу і з роботи.
Час (хронометраж) радіопередач – тривалість радіопередачі або її
частина (епізод) в хвилинах або секундах.
Чиста позиція – особлива значимість програми радіопередач.
Шуми – різні звуки, утворені рухом якихось предметів чи внаслідок
злиття людських голосів. У радіомовлення вони правляться за ефектні
чинники, що сприяють виразності передачі, створюють відповідну специфічну
237
атмосферу, викликають ілюзію реальності обставин, про які розповідається у
передачі (гул заводського цеху, колони демонстрантів, трибуни стадіонів,
дзюрчання струмка, пташиний спів, грозовий грім, паровозний свисток,
гудіння літака тощо). Існують також численні прилади і інструменти, на яких
імітують звуки, потрібні для радіопередачі.
Шумотека – зібрання систематизованих і зареєстрованих у відповідній
послідовності фонограм, на яких записані різні шуми, що використовуються в
програмах на радіо.
238