Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

200

яйцеклітин. Саме цей факт свідчить про унікальний дар

природи, який людство використовує мізерно. Тому про-

блема культивування та запліднення ооцитів in vitro, її по-

зитивне вирішення може мати велике значення в селекції

тварин.

З біотехнологією безпосередньо пов’язані імуно- та ци-

тогенетика, з допомогою яких можна ідентифікувати тва-

рин за їх походженням, стежити за рухом конкретної ге-

нетичної інформації.

Важливе значення у збільшенні виробництва яловичи-

ни і молока має вирішення проблеми регуляції статі худо-

би. Використовують метод аналізу каріотипу ембріонів.

Вирішується питання одержання монозиготних близнюків

методом поділу зиготи на дво- чотири чи восьмиклітинних

стадіях розвитку. В цій стадії розвитку клітини зберігають

тотипотентність, тобто кожна з них може повністю розви-

ватися в організмі, а всі такі організми однієї зиготи бу-

дуть генетичними копіями.

Останніми роками перспективним напрямком біотех-

нології є методи генетичної інженерії. Виділений з донора

потрібний ген вводять в ембріон. Одержаних таким чином

тварин називають трансгенними. Даний метод розроблено

на мишах. У скотарстві це проблема поки що теоретична,

адже кількісні ознаки полігенні й виявити окремі гени не

вдалося. Отже, опрацювання методів біотехнології у ско-

тарстві – це справа майбутнього.

7.13. Автоматизація управління селекційним

процесом

Запровадження великомасштабної селекції в практи-

ку тваринництва, реалізація програм якісного поліпшен-

ня великої рогатої худоби молочних, молочно-м’ясних і

м’ясних порід шляхом використання кращого світового

генофонду, створення нових порід, типів, ліній і родин

тварин викликало застосування в селекційному процесі

Розділ 7

201

великої кількості паратипових, біологічних, морфологіч-

них, селекційних, генетичних, технологічних, статистич-

них та інших показників і характеристик. Це зумовило

значне збільшення обсягу інформації на кожну тварину,

яка необхідна для цілеспрямованої і обгрунтованої се-

лекції, її узагальнення та аналізу. Тому нині в практиці

племінної роботи широко використовують електронно-

обчислювальні машини (ЕОМ) та персональні електро-

нно-обчислювальні машини (ПЕОМ).

Організація великомасштабної селекції тварин молоч-

них порід на базі використання досягнень популяційної

генетики стала можливою завдяки застосуванню ЕОМ для

збору, накопичення і обробки даних племінного обліку.

Індексна оцінка племінних якостей тварин, моделюван-

ня й оптимізація програм великомасштабної селекції, оці-

нка бугаїв за потомством та ряд інших заходів практично

нездійсненні без використання ЕОМ.

Для цього організовують спеціальний обчислювальний

центр, укомплектований необхідною технікою для підгото-

вки та обробки даних на ЕОМ. Господарства або держп-

лемоб’єднання, дані яких потребують машиної обробки,

передають в обчислювальний центр бланки обліку (щомі-

сячно) або картки (один раз на рік) на тварин (форми 1-

мол і 2-мол). Ці форми є робочим документом селекціоне-

рів, обліковців, а також джерелом передачі інформації в ОЦ.

За допомогою технічних носіїв інформації дані про тварин

закладають у пам’ять ЕОМ і проводиться їх обробка.

При щомісячному надходжені інформації на ЕОМ офо-

рмляють такі документи: звіт про результати отелень і за-

пліднень корів, розвиток молодняка, продуктивність корів

за контрольними доїннями, кількість і якість спермопро-

дукції бугаїв, запліднювальну здатність сперми плідників,

поповнення і витрати спермобанку тощо. Крім того, на

ЕОМ на кожний наступний місяць складається план осі-

менінь та отелень (для кожної корови) і комплектування

виробничих груп тварин.

Підпала Т.В.

202

На основі накопиченої інформації про тварин за рік на

ЕОМ складають річні звіти про продуктивність, бонітуван-

ня тварин та результати їх племінного використання.

Застосування ЕОМ сприяє підвищенню ефективності

племінної роботи: підвищуються точність оцінки племінних

якостей тварин, ефективність відбору, підбору. Особливо

великий потенціал різкого підвищення ефективності пле-

мінної роботи закладається в комплексному використанні

принципів великомасштабної селекції, досягнень популя-

ційної генетики, математичних методів та ЕОМ. Результа-

том такого комплексного підходу є автоматизована інфор-

маційна система (АІС) у селекції.

Проблема створення АІС полягає не лише у заміні ру-

чної праці автоматизованою обробкою даних племінного

обліку на ЕОМ, а й у вирішенні принципово нових за-

вдань, що підвищують ефективність галузі. Особливо це

стосується визначення племінної цінності бугаїв на основі

коригування інформації на вплив генетичних та середови-

щних факторів, генетико-економічної оптимізації великома-

сштабної селекції та ін. На ПЕОМ у щотижневому циклі

ведеться обробка інформації про кожну тварину, план її

осіменіння, перевірки на тільність, годівлі, контролю за

продуктивністю ветеринарно-санітарних обробок, компле-

ктування виробничих груп, оцінки племінних якостей тощо.

АІС у селекції тварин на базі ПЕОМ здійснюється за

допомогою простого блоку ПЕОМ типу ”Модем”, завдяки

якому по каналах зв’язку можна передавати й отримувати

інформацію незалежно від відстані між абонентами. В Ре-

спубліканському інформаційно-обчислювальному центрі

селекції тварин установлюється накопичувач пам’яті вели-

кої потужності, який за допомогою ”Модем” приймає і на-

копичує інформацію про всіх підконтрольних тварин регі-

ону або країни через ПЕОМ, встановлені у племінних

господарствах, племоб’єднаннях, селекційних центрах та

інших підприємствах.

Розділ 7

203

7.14. Зоотехнічний та племінний облік у скотарстві

Зоотехнічний і племінний облік – основа племінної

справи в тваринництві. Його значення полягає в здійсненні

успішної селекційно-племінної роботи в сучасних умовах.

Генетичний прогрес популяції великої рогатої худоби не-

можливий без чіткої організації точного, систематичного

обліку продуктивності, інших селекційних ознак, похо-

дження кожної тварини, його предків і потомків.

У громадському тваринництві обов’язково здійснюють

облік виробленої продукції, витрат кормів. Племінний об-

лік за всіма затвердженими формами проводиться в пле-

мінних заводах, тобто активній частині популяції пород, які

є репродукторами племінного молодняка та наступного

покоління бугаїв-плідників. Крім того, у них здійснюється

формування структури породи, вдосконалення, а також

створення нових типів, ліній, родин.

Для проведення племінної роботи на високому зоотех-

нічному рівні слід систематично вивчати й знати продук-

тивні властивості й племінні якості кожної тварини. На

великих фермах із значним рухом поголів’я вивчення й

оцінка продуктивних племінних якостей тварин на фермах

неможливі без чіткого зоотехнічного обліку.

Основним завданням обліку є точне відображення кі-

лькісного та якісного зростання тваринництва в кожному

господарстві. За допомогою правильно наладженого облі-

ку оцінюють продуктивність та племінні якості тварин, ко-

нтролюють ріст і розвиток молодняка, хід відгодівлі й на-

гулу, нормування витрату кормів, нормування й оплату

праці тваринників, планують запуск і парування самок, ви-

значають породний склад і походження тварин, вихід про-

дукції тощо. Без добре поставленого обліку неможливо ве-

сти племінну роботу.

У тваринництві розрізняють: первинний зоотехнічний,

основний виробничо-зоотехнічний та племінний обліки.

Ця система обліку дає змогу здійснити основне завдан-

ня – чітко показати кількісне і якісне зростання тварин-

Підпала Т.В.

204

ництва. Ведуть облік на спеціальних бланках-формах, роз-

роблених Центральним статистичним управлінням (ЦСУ),

а також міністерствами, які займаються питаннями розви-

тку тваринництва.

Документи первинного зоотехнічного обліку ведуть без-

посередньо на фермах бригадири або завідуючі фермами.

Вони є підставою для складання щомісячних звітів (форм 24)

про рух поголів’я та одержану продуктивність. Звіти пода-

ють головному (старшому) зоотехніку господарства для про-

ведення в документах основного виробничо-зоотехнічного

обліку та складання щомісячних і річних звітів бухгалтерії.

Після перевірки правильності оформлення документів

первинного обліку зоотехнік підписує їх, складає місячний

звіт про рух поголів’я та продуктивність тварин у цілому

по господарстві. Потім робить відповідні записи в докуме-

нтах основного виробничого обліку й здає звіт бухгалтерії.

Разом зі звітом по господарству здають і документи пер-

винного обліку.

Отже, документи первинного обліку є підставою для

ведення основного зоотехнічного та бухгалтерського облі-

ку і складання звітності.

У документах основного зоотехнічного обліку реєстру-

ють дані племінної та продуктивної якості кожної тварини

протягом її використання. Ці документи веде зоотехнік го-

сподарства на підставі даних первинного обліку. До них

належать: журнал вирощування молодняка, заводські кни-

ги маточного поголів’я.

На підставі документів основного виробничо-зоотехнічно-

го обліку та огляду тварин проводять індивідуальну оцінку їх

племінних якостей і реєструють у документах племінного

обліку. Це племінні картки, бонітувальні відомості, паспорти

племінних плідників, племінні свідоцтва, атестати тощо.

Зоотехнічний облік тварин здійснюють у спеціальних

журналах, картках, книгах відомостях. На кожній тварин-

ницькій фермі має бути повний комплект документів, які

слід своєчасно заповнювати необхідними даними.

Розділ 7

205

У сучасних умовах, коли в молочному скотарстві більше

уваги приділяють селекції на бажаний тип, у заводських ста-

дах, на племінних фермах облік має важливе значення.

Крім названого, слід враховувати продуктивність, кіль-

кість виробленої продукції, витрати кормів, що дає мож-

ливість визначити економічні показники діяльності галузі

скотарства. Відповідно до них роблять висновок про ефе-

ктивність ведення галузі.

Зоотехнічний облік – це запис про продуктивність і

якість продукції, походження, живу масу, парування, при-

плід та інших даних про тварин. За матеріалами обліку і

племінних записів оцінюють, відбирають і підбирають тва-

рин для розведення.

Зоотехнічний племінний облік ведуть за спеціальними

формами, затвердженими Міністерством аграрної політики

України, а також Центральним статистичним управлінням.

Ведення чіткого обліку надає всю інформацію про стан

стада великої рогатої худоби і дозволяє:

•здійснювати контроль за рівнем продуктивності тва-

рин і своєчасно корегувати його відповідними захо-

дами;

•раціонально використовувати корми, більш інтенсив-

но застосовувати цей фактор для підвищення рівня

продуктивності худоби;

•проводити роздоювання повновікових корів і первіс-

ток з метою прояву в них максимального генетичного

потенціалу;

•поліпшити організацію відтворення стада, контролю-

вати тривалість сухостійного і сервіс-періоду, збере-

женість телят;

•здійснювати систему організаційно-зоотехнічних та

селекційних заходів у стаді;

•проводити планування продуктивності худоби, визна-

чати потребу в кормах;

•розробляти плани племінної роботи зі стадом;

Підпала Т.В.

206

•впроваджувати чітку систему ветеринарних заходів,

спрямованих на одержання високоякісної продукції

від здорових тварин;

•використовувати ЕОМ у скотарстві.

Залежно від спеціалізації господарств і тваринницьких

ферм організаційні форми ведення племінної роботи в них

різні. За призначенням тваринницькі господарства бува-

ють товарні (користувальні) і племінні (племінні заводи і

репродуктори або дочірні господарства). У племінних гос-

подарствах зосереджено 10-15% висококласного поголів’я

від всієї кількості худоби. Їх завданням є вдосконалення

продуктивних і племінних якостей існуючих порід та ство-

рення нових, більш продуктивних. Господарства мають

забезпечувати одержання необхідної кількості висококла-

сних племінних тварин, особливо плідників, для масового

поліпшення продуктивних якостей худоби на товарних

фермах. Виробництво молока, яловичини є для них друго-

рядним завданням.

Товарні господарства мають основне (85-90%) користува-

льне поголів’я великої рогатої худоби. Вони є в першу чергу

виробниками товарної продукції (молока, яловичини). Тому

племінна робота в цих господарствах має дещо інший харак-

тер і відрізняється від такої в племінних господарствах.

Рівень племінної роботи в племінних господарствах і

товарних відрізняється за методами розведення, способа-

ми відбору і підбору, умовами вирощування молодняка,

тобто в племінних заводах здійснюється поглиблена селе-

кційно-племінна робота з худобою.

Ці відмінності зумовлюють і певні особливості ведення

виробничого та племінного обліку в господарствах різних

категорій.

Племінні господарства. В них ведеться індивідуаль-

ний облік продуктивності та всі форми обліку, які дають

повне уявлення про походження, вік, розвиток тварин.

Добір тварин у племзаводах проводять за комплексом та-

ких ознак: походження, лінійна належність, індивідуальні

Розділ 7

207

особливості (екстер’єр, конституція), жива маса, продук-

тивність, якість потомства. На підставі всебічної оцінки

індивідуальних властивостей стадо поділяють на виробничі

групи відповідно до їх племінної цінності.

У племінних господарствах підбір тварин проводять з

урахуванням походження, індивідуальних особливостей

пар та якості приплоду, одержаного від попередніх спаро-

вувань. Вирощування племінного молодняка спрямовують

на максимальний розвиток індивідуальних господарськи

корисних ознак та спадкових властивостей. При цьому

здійснюється індивідуальний контроль за ростом і розвит-

ком ремонтних телиць і бугайців, здійснюють вибраковку

молодняка, який не відповідає стандарту породи.

Товарні господарства. На тваринах виробничої гру-

пи здійснюють груповий контроль і обліковують годівлю,

продуктивність і розвиток молодняка. Для контролю за

розвитком тварин обов’язковим є їх зважування одразу

після народжування, а потім – щомісячно або в певні ві-

кові періоди.

Зоотехнічний облік на фермі з промисловою техно-

логією здійснюється також згідно з затвердженими форма-

ми. Основною формою обліку на всіх фермах є індивідуа-

льна картка на кожну корову (форма 2-мол), а на телицю

таку картку заводять після того, коли перевірено, що вона

тільна. Ведуться також журнали контрольних доїнь, реєст-

рації приплоду, заносяться відомості зважувань тварин і

відповідні картки обліку запліднення корів. За записами

техніка штучного осіменіння складається план запуску,

отелень і запліднень корів.

При потоково-цеховій системі організації виробництва

молока передбачено чіткий облік фізіологічного стану ко-

рів, їх продуктивності та термінів переміщення по цехах.

Якщо такий облік відсутній, то неможливо налагодити ви-

робництво і проводити селекційно-племінну роботу. В умо-

вах потоково-цехової системи зоотехнічний облік, крім за-

гальних відомостей про тварин, відображає: продуктивність

Підпала Т.В.

208

на всіх стадіях лактації; переміщення по цехах; дотриман-

ня технічних вимог в усіх цехах; стан здоров’я корів; орга-

нізацію і контроль відтворення поголів’я; рівень і ефекти-

вність годівлі; дотримання ветеринарних правил і заходів;

виконання ветеринарної циклограми.

Для ведення виробничого і зоотехнічного обліку вико-

ристовується документація установлених форм, затвердже-

них Міністерством аграрної політики України. Всі необхідні

зоотехнічні дані про тварин, відтворення поголів’я і розви-

тку молодняка записуються у відповідну форму обліку (2-

мол, 3-мол, 4-мол, 6-мол, 7-мол, 12-шо).

Переміщення тварин по цехах, стан їх здоров’я і про-

дуктивність у різні фізіологічні періоди записують у додат-

ково розроблену форму зоотехнічного обліку – ”індивіду-

альна картка корови”. Ця форма є основним технологічним

документом, складеним за принципом циклограми потоко-

во-цехової організації виробництва молока. Для контролю

ефективності роздоювання є ”картка роздоєння корови”.

Вона містить додаткову інформацію про корову і є доку-

ментом, де зафіксовано працю оператора цеху роздоюван-

ня і запліднення.

Для ведення чіткого виробничо-зоотехнічного обліку і

повсякденної роботи на фермі зі стадом, а також для роз-

пізнавання тварин, їм присвоюють клички, індивідуальні

номери і ставлять мітку.

Присвоєння кличок, нумерація і мічення великої

рогатої худоби

Для індивідуального контролю продуктивності й пле-

мінного обліку, а також обліку поголів’я худоби необхідно,

щоб кожна тварина мала особисту мітку, а племінні тва-

рини маточного стада господарств ще й кличку. Тому усім

без винятку тваринам на фермах обов’язково присвоюють

індивідуальний номер, під яким їх записують до заводсь-

кої книги та інших документів зоотехнічного обліку.

Розділ 7

209

Мічення – зоотехнічний прийом індивідуального об-

ліку тварин у натурі. Він є обов’язковою умовою ведення

племінної роботи в кожному господарстві, дає змогу відрі-

зняти одну тварину від іншої, вести індивідуальний облік

продуктивних і племінних якостей, запобігає плутанині в

походженні.

Згідно з вимогами теличкам присвоюють парні, а бич-

кам – непарні номери. З цією метою за кожною фермою

закріплюють певну кількість номерів на визначений пері-

од часу. Кількість номерів має бути такою, щоб вони не

повторювалися.

Індивідуальний номер присвоюється тварині в день її

народження при складанні акта про приплід, номер на тіло

ставлять не пізніше 2-3 днів після народження, поки він

утримується в індивідуальній клітці.

На практиці застосовують такі способи мічення тварин:

татуювання, вищипи на вухах, випалювання номерів на

рогах, біркування металевими сережками, вушними бир-

ками, нашийниками, медальйонами, таврування холодом,

хімічними барвниками, вистигання номерів на шерсті

тощо. За будь якого способу мічення не допускається по-

вторюваності номерів.

При переміщенні поголів’я з різних стад у спецгоспи

по вирощуванню молодняка, виробництву молока доціль-

но мітити тварин за єдиною нумерацією для всієї зони го-

сподарств, що беруть участь у комплектуванні спецгоспів.

Це дозволить уникнути дублювання номерів.

На фермах, обладнаних автоматизованим контролем за

тваринами з використанням ЕОМ, на нашийнику прикрі-

плюють датчик, який сигналізує індивідуальний номер тва-

рини – еспондер.

Крім мічення, у племінних господарствах усім тваринам,

обов’язково, присвоюють клички, що полегшує роботу пра-

цівників при догляді за худобою і дає допоміжну інформацію

– лінійну, родинну належність пробанда, рік його народжен-

ня тощо. У зв’язку з цим розроблено декілька варіантів нада-