Павлюк В.Д., Приступа М.І., Старцун В.І. Соціальна політика

Подождите немного. Документ загружается.

Державний орган – окремий службовець чи колектив служ-

бовців, який виконує певну державну функцію і має для цього дер-

жавно-владні повноваження та відповідні засоби.

Державний мінімальний соціальний стандарт (ДМСС) –

встановлені органами державної влади на визначений період часу єди-

ні мінімальні соціальні нормативи і норми, що відбивають найважли-

віші потреби людини в матеріальних благах, загальнодоступних і

безкоштовних послугах, які гарантують відповідний рівень життя.

Детермінізм (лат. determino – обмежую, визначаю) – філо-

софський принцип, що стверджує об’єктивну закономірність і при-

чинну зумовленість усіх явищ природи і суспільства.

Децентралізація – скасування або ослаблення централізації;

розширення прав низових органів управління.

Децентралізації управління соціальною сферою – передача

все більшого обсягу повноважень регіональним і місцевим органам

влади в реалізації соціальної політики. Припускає регіоналізацію соціальної

політики, тобто облік регіональних особливостей формування і проті-

кання соціальних відносин при реалізації соціальних програм на місцях.

Дитина – особа віком до 18 років (стану повноліття), якщо

згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Дитяча смертність – щорічна кількість дітей, які померли у

віці до одного року на 1000 новонароджених; ймовірність смерті за

період від народження дитини до досягнення нею однорічного віку.

Домогосподарство – одна або декілька осіб, які мешкають в

одному житлі, пов’язані родинними зв’язками та провадять спільне

господарство (спільно утримують житло, харчуються тощо). (Наяв-

ність родинних зв’язків не є обов’язкова).

Допомога з безробіття – грошова допомога, виплачувана

особам, визнаним безробітними у встановленому законом порядку.

Дотація – 1) кошти, що безповоротно надаються з Держав-

ного бюджету України місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів

вищого рівня місцевим бюджетом нижчого рівня для збалансування

їхніх доходів і видатків; 2) дохід, одержаний від якого-небудь роду

діяльності, справи тощо;

Другий сектор громадянського суспільства, комерційний (біз-

нес-сектор), неурядові прибуткові організації.

Експорт – вивезення з країни товарів, капіталу, цінних па-

перів, послуг і для реалізації на зовнішньому ринку.

Емпатія – співчуття, здатність до співпереживання.

181

Етнос (грец. ethnos – народ, плем’я) – позачасова позатерито-

ріальна позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним похо-

дженням (родинним або міфічним), культурою (або деякими її еле-

ментами), мовою (часто, але не завжди), історією (справжньою або ви-

гаданою), традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Жертводавці – люди, які жертвують добровільний внесок у

формі грошей або якихось предметів на користь когось, чогось.

Житлові субсидії – грошова державна допомога населенню,

яка призначається для відшкодування оплати житлово-комунальних

послуг, надана у готівковій чи безготівковій формах.

Життєвий цикл особи – термін, що вживається передусім

для позначення повного циклу розвитку особи (дитинство, підлітковий

вік, зрілість, літній вік і смерть). Соціальне поняття життєвого циклу

вказує не на суто біологічний процес дозрівання, а на сприйняття

індивідом життя крізь призму соціально-конструктивних категорій

віку та різного соціального досвіду з дорослішання та старіння.

Життєдіяльність – філософсько-світоглядна категорія, яка

на рівні найвищого узагальнення виражає спосіб буття людей.

Заробітна плата – грошове вираження вартості й ціни товару

“робоча сила” і частково результативності її функціонування. Світова

економічна думка заробітну плату розглядає як плату за три різні

об’єкти: 1) працю; 2) робочу силу; 3) послуги праці або робочої сили.

Заробіток на одного працюючого – заробітки в постійних

цінах, вирахувані через дефілювання номінального заробітку на пра-

цюючого за індексом цін на споживчі товари.

Зв’язки з громадськістю – 1) науково-прикладна, дисципліна,

що виникла на перетині таких наук, як соціальна психологія, соціо-

логія, політологія, економіка, юриспруденція, журналістика, етика,

менеджмент тощо; 2) сфера управлінської діяльності, спрямована на

налагодження гармонійних відносин між владою, закладами, підпри-

ємствами, фірмами, службами та організаціями і громадськістю.

Змішана фінансова участь у реалізації соціальних програм –

активізація механізмів залучення поряд з бюджетними і позабюджет-

ними засобами для фінансування соціальної сфери.

Ідея національна – духовна першооснова людини; соціально-

психологічний механізм інтеграції соціальних груп, етносів, релігійних

конфесій, партій, рухів; джерело суспільного поступу того чи іншого

етносу, його державотворчої енергії; механізм урівноваження та гар-

монізації життєдіяльності народів, які населяють певний ландшафтно-

кліматичний простір і мають спільну історико-політичну долю.

182

Інвалід, неповносправний – людина, що частково або повністю

втратила працездатність внаслідок ран, хвороби, каліцтва і старості.

Інгібітор – 1) біол. речовина, яка пригнічує активність ферментів

або зовсім зупиняє їхню дію; 2) чинник суспільного розвитку, який спо-

вільняє розвиток певних подій, процесів.

Індивідуальний накопичувальний пенсійний рахунок (ІНПР) –

рахунок, на який в обов’язковому порядку кожен працівник зобов’яза-

ний спрямовувати певну частку свого заробітку (для забезпечення старості).

Інтерес національний – реалізація природного права народу

на гідне існування, важлива детермінанта національного відродження.

Інфляція – надмірне проти потреб товарообігу збільшення

кількості паперових грошей і швидке їх знецінення.

Інформатизація – сукупність процесів, які відбуваються у

всіх сферах і підсистемах суспільства і пов’язані з якісно новим рівнем

(форматами) виробництва, переробки і розповсюдження інформації.

Викликана потребою у використанні величезного обсягу інформації в

зв’язку із зростанням масштабів виробництва, інтенсифікацією та інте-

лектуацією праці, ускладненням процесів управління та менеджменту.

Каста – відокремлена суспільна група, члени якої пов’язані

походженням чи правовим положенням, що зазвичай передаються спадково.

Керівник персоналу – соціальний працівник, який організовує

якісне кадрове забезпечення поліфункціональної діяльності соціальних

установ.

Керівник польової практики – соціальний працівник, який

залучає слухачів (студентів) до різних видів практичної професійної

діяльності.

Класичний позитивізм – 1) течія у філософії та соціології, що

заперечує можливість пізнання об’єктивної дійсності і зводить мету

науки до опису та систематизації фактів і явищ, які тлумачаться як комп-

лекс відчуттів та уявлень суб’єкта; різновид агностицизму; 2) заст.

ставлення до дійсності, що ґрунтується на досвіді та фактах.

Комунальне господарство – сукупність господарських під-

приємств, організацій і установ, які задовольняють конкретні потреби

населення (житлове будівництво, енергомережі, водопостачання та

водовідведення, транспорт, ритуальні послуги тощо).

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-по-

літичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існу-

ючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-право-

вих засад.

183

Корпоративний – той, що належить до корпорації, властивий,

характерний якійсь корпорації; вузькогруповий, відокремлений.

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей,

створених людством протягом його історії; те, що створюється для

задоволення.

Культурний розвиток – суттєві кількісні та якісні зміни в

культурній сфері суспільного життя, не будь-які, а лише ті, за яких

одні культурні явища замінюються явищами вищого рівня чи пере-

ходять на вищі ступені (прогресивний розвиток) або навпаки, нижчого

рівня (регресивний розвиток).

Людські пріоритети – базова (основна) освіта, первинна ме-

дико-санітарна допомога, безпечна питна вода, адекватна санітарія та

гігієна, планування сім’ї та харчування.

Люмпенізація суспільства – зростання кількості декласова-

них прошарків суспільства.

Малозабезпечена сім’я з дітьми – сім’я, яка з поважних або

незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід,

нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Маргінали – окремі особи, колективи, соціальні верстви та

групи, що знаходяться на узбіччі суспільства, зокрема щодо панівних

соціально-культурних норм, традицій, навичок.

Маргіналізація суспільства – руйнування держави у формі

розпаду соціальних верств і груп, розриву традиційних зв’язків між

окремими індивідами, трудовими колективами та прошарками суспіль-

ства, втрата працівниками об’єктивної належності до певної спільноти

або групи.

Мафія – 1) терористична організація на о. Сіцілія, виникла

наприкінці XVIII ст.; 2) перен.: таємна, здебільшого бандитська органі-

зація, яка шляхом терору й залякування втручається в політичне та

економічне життя країни, захищаючи інтереси певних суспільних кіл

(кланів).

Менталітет – сукупність психічних, інтелектуальних, ідео-

логічних, естетичних та ін. особливостей мислення народу, соціальної

групи або індивіда, що проявляються в культурі, мові, поведінці тощо.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений

розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який

не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, пого-

динну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не

включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

184

Місцеве самоврядування в Україні – гарантоване державою

право і реальна здатність територіальної громади самостійно або під

відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирі-

шувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів.

Молодіжна державна політика – система діяльності держа-

ви у відносинах з особистістю, молодіжним рухом, що здійснюється в

законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення

соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і

гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морально-

го, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу.

Моніторинг – 1) постійний контроль за будь-яким процесом з

метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим

прогнозам; 2) спостереження за довкіллям, оцінка, прогноз його стану

у зв’язку з господарською діяльністю людини.

Національна безпека держави – захищеність життєво важли-

вих інтересів держави, державних кордонів, територіальної власності,

суспільно-політичного устрою, культурних цінностей і всього того, що

становить основу матеріального і духовного життя країни, від внут-

рішньої і зовнішньої загрози; стан держави, що дає їй змогу зберігати

свою цілісність і виступати самостійним суб’єктом системи міжнарод-

них відносин.

Національна економіка – сукупність ресурсів і дій у сфері

виробництва, розподілу, обороту і споживання тієї чи іншої країни;

охоплює: промисловість, будівництво, торгівлю, комунальне госпо-

дарство, освіту, науку, культуру і мистецтво, охорону здоров’я та

соціальне забезпечення, фінанси і страхування, державну адміністра-

цію, правосуддя.

Національні меншини – групи громадян України, які не є ук-

раїнцями за національністю, виявляють почуття національного само-

усвідомлення та спільності між собою.

Неоподаткований мінімум – обсяг об’єкта оподаткування, в

межах якого податок не сплачується.

Об’єкт соціальної стандартизації – послуга чи інший аспект

діяльності галузей соціальної сфери, що підлягає стандартизації.

Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката-

строфи, – 1) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – грома-

дяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи

дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чор-

нобильської катастрофи.

185

Особистість – конкретна людина з погляду її культури, особ-

ливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність, особа.

Охорона здоров’я – система державних, громадських, індиві-

дуальних заходів і засобів, що сприяють здоров’ю, запобіганню захво-

рювань і попередженню передчасної смерті, забезпеченню активної

життєдіяльності та працездатності людини.

Очікувана тривалість життя при народженні – кількість

років життя, які може прожити немовля, якщо домінантні типи смерт-

ності залишатимуться незмінними протягом всього його життя.

Патерналізм (лат. paternus – батьківський) – ідеологія і

практика управління людьми, особлива форма здійснення влади, за

якої її суб’єкт ототожнюється з батьком великої патріархальної сім’ї,

який по-батьківськи піклується про своїх підлеглих, а ті, своєю чер-

гою, зобов’язані відповідати “синівською” відданістю і слухняністю.

Пенітенціарна система – система виправних закладів тю-

ремного типу.

Пенсії по інвалідності – грошові виплати інвалідам, які ма-

ють відповідну групу, що супроводжується повною чи частковою втра-

тою працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи за-

гального захворювання або ж інших причин. Ці пенсії призначаються

на тривалий час чи безстроково особі, яка втратила працездатність, та

виплачуються у грошовій формі, їх розмір залежить від заробітку та

обумовлений трудовою діяльністю людини чи іншими причинами.

Пенсії за вислугу років – щомісячні виплати, що признача-

ються довічно в розмірі, співвіднесеному з попередніми заробітками

(винагородою), особам, які мають установлений законом спеціальний

стаж – вислугу років. Пенсію за вислугою років слід вважати як

відповідну компенсацію працівнику втраченої працездатності за спе-

ціальністю, яка виступає в отриманні права на відповідні конкретні

види пільг і переваг (додаткові грошові виплати, пенсії та відпустки).

Пенсії у випадку втрати годувальника – надаються з метою

забезпечення непрацездатних членів сім’ї, які перебували на утриманні

померлого. Цей вид пенсії розглядається як самостійний і є щомісяч-

ними виплатами, які призначаються непрацездатним членам сім’ї по-

мерлого (від загального захворювання, внаслідок катастрофи на ЧАЕС,

від трудового каліцтва чи професійного захворювання, з причин,

пов’язаних із проходженням військової служби чи виконанням служ-

бових обов’язків, з підтримкою громадського порядку), які перебували

на його утриманні, у розмірах, диференційованих з попереднім заробітком.

186

Пенсійне забезпечення – форма матеріального забезпечення

непрацездатних громадян на рівні, не нижчому від прожиткового

мінімуму, встановленого державою.

Пенсійне право – сукупність правових норм, які регулюють

суспільні відносини з надання громадянам регулярного матеріального

забезпечення у грошовій формі з настанням пенсійного віку, за наяв-

ності відповідного страхового стажу, вислуги років, інвалідності, втра-

ти годувальника, а також інших, пов’язаних з ними, відносин.

Пенсійні відносини – суспільні відносини, які становлять пра-

во соціального забезпечення.

Пенсія – грошове забезпечення, що видається громадянам,

звичайно щомісячно, у передбачених законом випадках (в разі ста-

рості, інвалідності, за вислугу років, у разі втрати годувальника тощо).

Пенсія за віком – пенсія, яка надається з досягненням певного

пенсійного віку та одночасною наявністю необхідного трудового ста-

жу. Право на пенсію за віком невід’ємно пов’язане з трудовою

діяльністю людини на суспільному виробництві.

Перший сектор громадянського суспільства, державний –

орган державної влади всіх рівнів, а також усі види державних

установ, підприємств та організацій, які функціонують у будь-якій

сфері діяльності, в тому числі соціальній, і засновані на державній та

змішаній (корпоративній) формах власності, однак з переважанням

частки державної участі.

Пільги – надання додаткових матеріальних, соціальних благ і

послуг окремим особам за специфічні умови праці, її зміст і результати

у разі недостатньої соціальної захищеності окремих громадян, родин.

Політика – організована, цілеспрямована діяльність держави,

пов’язана з проведенням певної лінії, в регулюванні соціальних відно-

син забезпечення соціальних гарантій, пільг і виплат.

Посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка пра-

цює в органах місцевого самоврядування, має відповідні повноваження

щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих

функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Права людини – принципи, норми і правила взаємин між

людьми і державою, що забезпечують індивідові можливість діяти за

своїм розсудом або одержувати визначені блага.

Право соціальне – галузь права, що регламентує норми со-

ціального захисту людей.

187

Правова держава – це організація влади, за якої відносини

державних органів з об’єднаннями громадян та окремими людьми

здійснюються тільки на основі норм права. Правова держава є формою

організації громадянського суспільства.

Прибуток – сума, яка становить різницю між доходом і вит-

ратами.

Природний приріст населення – абсолютне значення різниці

між кількістю народжених і померлих за певний проміжок часу.

Пріоритети соціальні – соціальні задачі, визнані суспільст-

вом найбільш невідкладними, що потребують першочергового рішення.

Пріоритети соціальної політики – найважливіші, найбільш

значущі соціальні проблеми, усвідомлені як першочергові задачі соці-

альної політики. Пріоритетність визначається виходячи зі складу,

реального взаємозв’язку і гостроти найважливіших соціальних проб-

лем і припускає ранжирування заходів у рамках соціальної політики,

виділення довгострокових, середньострокових і екстрених заходів.

Проблема розвитку – незадовільний стан системи, зміна яко-

го на краще є непростою справою.

Проблема функціонування – задовільний стан системи, збере-

ження якого вимагає постійних і непростих зусиль.

Програма соціальна – сукупність заходів (дій), необхідних

для реалізації плану соціальної підтримки найбільш вразливих катего-

рій населення.

Прожитковий мінімум – рівень споживання, достатній для

виживання і підтримки нормального стану здоров’я окремої людини

або родини.

Прожитковий мінімум для сім’ї – визначена для кожної

сім’ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахова-

них і затверджених відповідно до ЗУ “Про прожитковий мінімум” для

осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.

Професійні захворювання – захворювання, причиною яких є

шкідливий вплив умов трудового процесу, властивих конкретній про-

фесії. Перелік таких захворювань містить Список професійних захво-

рювань та інструкція з його застосування.

Прямий податок – податок, що сплачується з фактичного чи

очікуваного чистого доходу осіб, з прибутків підприємств, прибутків

від капіталу або продажу землі, цінних паперів чи майна.

Реальний ВНП на душу населення (паритет купівельної

спроможності ПКС) – метод використання офіційних курсів обміну

188

національної державної валюти на долари США для вимірювання її

відносної купівельної спроможності. За Проектом міжнародного порів-

няння ВНП (ПМП) було розроблено методику вимірювання ВНП за

міжнародною шкалою зіставлення з використанням ПКС, а не курсів

обміну валют як коефіцієнта перерахунків, що виражається в доларах ПКС.

Релігійні організації – релігійні громади, управління і центри,

монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні зак-

лади, а також об’єднання подібних організацій.

Реструктуризація – зміна структури, перебудова чого-небудь.

Реформа соціальна – перетворення, зміна, перебудова якої-

небудь сторони (порядків, інститутів, установ) або всіх сторін гро-

мадського життя при збереженні існуючого суспільного ладу.

Ринкова економіка – економічна система, що базується на

формах приватної власності, вільній грі ринкових сил (вільній конку-

ренції, вільному ціноутворенні, стихійному переливанні капіталу). Це

економіка, в якій основні проблеми “що”, “як” і “для кого” вирішу-

ються здебільшого через взаємодію попиту і пропозиції на ринку. У

цій системі виробники керуються бажанням максималізації прибутку,

купують фактори виробництва і виробляють та продають товари і послуги.

Рівень життя – рівень споживання матеріальних і духовних

благ порівняно з історично зумовленими соціальними нормативами

споживання. Документами визначається як рівень задоволення потреб

населення, що забезпечений обсягом товарів і послуг, використаних за

одиницю часу.

Робочий час – час, протягом якого працівник повинен викону-

вати свої трудові обов’язки згідно з чинним законодавством про працю,

правилами внутрішнього розпорядку і колективним трудовим договором.

Родина – 1) група людей, що складається з чоловіка, жінки,

дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім’я; 2) група

людей, народів, націй, згуртованих дружбою, спільною діяльністю,

спільними інтересами; 3) розм. родич або родичка кого-небудь розви-

ток подій.

Сакрально-патерналістичний напрям реалізації соціальної

політики – напрям, за якого державні структури беруть на себе повну

відповідальність за всі дії та явища, що відбуваються в галузях соці-

альної сфери, виключають будь–яку участь і відповідальність грома-

дян у виборі напрямів та здійсненні принципів соціальної політики, не

залишаючи жодних можливостей впливу на неї.

Сальдо міграції – різниця між кількістю прибулих та кількістю

тих, хто вибув з території, за певний період із знаком “+” або “–”.

189

Самодостатність – стан забезпечення достатку (відсутність

нужди, матеріальна забезпеченість; заможність, добробут, повна чаша).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї – обчислений серед-

ньомісячний дохід усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень протя-

гом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням

державної соціальної допомоги.

Середня тривалість життя – умовна величина, яка показує,

скільки б років прожила в середньому людина досліджуваної сукуп-

ності населення, якби протягом її життя зберігалися рівні смертності в

кожному віці, властиві інтервалові часу, для якого робиться розрахунок.

Система соціальної підтримки. У вузькому змісті включає

систему грошових виплат, що надаються з метою боротьби з бідністю.

У більш широкому змісті охоплює усі види соціальних витрат, що нап-

равляються малозабезпеченим верствам населення.

Сім’я з дітьми – поєднане родинними зв’язками та зобов’я-

заннями щодо утримання коло осіб, в якому виховуються рідні та (чи)

усиновлені діти та діти, над якими встановлено опіку чи піклування.

Соціальна держава – держава, що проводить політику забез-

печення добробуту і розвитку усіх своїх громадян.

Соціальна допомога – система соціальних заходів у вигляді

сприяння, підтримки і послуг, що робляться окремим особам або

групам населення соціальною службою для подолання або зм’якшення

життєвих труднощів, підтримки їхнього соціального статусу і пов-

ноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві.

Соціальна підтримка – система заходів для надання до-

помоги деяким категоріям громадян, що тимчасово опинились у важ-

кому економічному становищі (частково або цілком безробітні, уч-

нівська молодь і ін.), шляхом надання їм необхідної інформації, фі-

нансових засобів, кредитів для навчання, права захисту і введення

інших пільг.

Соціальна політика – система цілеспрямованих державних

заходів і акцій по регулюванню відносин між різними соціальними

групами населення в частині підвищення суспільного добробуту, по-

ліпшення якості і рівня життя, раціонального використання трудового

потенціалу і на цій основі – зростання ефективності функціонування

економіки країни.

Соціальна політика – складова частина внутрішньої політики

держави, втілена в його соціальних програмах і практиці, що реалізує

відносини в суспільстві в інтересах і через інтереси основних соці-

альних груп населення.

190