Оснач О.Ф. Промисловий маркетинг

Подождите немного. Документ загружается.

ɏɚɪɚɤɬɟɪɢɫɬɢɤɢ ɜɧɭɬɪɿɲɧɿɯ ɚɫɩɟɤɬɿɜ

ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ, ɳɨ ɩɟɪɟɜɢɳɭɸɬɶ

ɚɧɚɥɨɝɿɱɧɿ ɯɚɪɚɤɬɟɪɢɫɬɢɤɢ ɩɪɿɨɪɢɬɟɬɧɢɯ

ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɿɜ

Ɏɚɤɬɨɪɢ ɩɟɪɟɜɚɝ

ȼɢɪɨɛɧɢɱɿ

ɩɪɨɞɭɤɬɢɜɧɿɫɬɶ ɩɪɚɰɿ, ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ

ɪɟɫɭɪɫɚɦɢ, ɪɚɰɿɨɧɚɥɶɧɿɫɬɶ ɟɤɫɩɥɭɚɬɚɰɿʀ

ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ, ɟɤɨɧɨɦɧɿɫɬɶ ɜɢɬɪɚɬ

Ɍɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɿ

ɫɭɱɚɫɧɿɫɬɶ, ɞɨɫɤɨɧɚɥɿɫɬɶ, ɝɧɭɱɤɿɫɬɶ

ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɢɯ ɩɪɨɰɟɫɿɜ, ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɞɨɫɹɝɧɟɧɶ ɇɌɉ

Ʉɜɚɥɿɮɿɤɚɰɿɣɧɿ

ɩɪɨɮɟɫɿɨɧɚɥɿɡɦ, ɚɤɬɢɜɧɿɫɬɶ, ɬɜɨɪɱɿɫɬɶ

ɩɟɪɫɨɧɚɥɭ, ɫɯɢɥɶɧɿɫɬɶ ɞɨ ɧɨɜɨɜɜɟɞɟɧɶ

Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɿ

ɩɪɨɝɪɟɫɢɜɧɿɫɬɶ, ɝɧɭɱɤɿɫɬɶ,

ɫɬɪɭɤɬɭɪɨɜɚɧɿɫɬɶ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɨʀ

ɫɬɪɭɤɬɭɪɢ

ɍɩɪɚɜɥɿɧɫɶɤɿ

ɟɮɟɤɬɢɜɧɿɫɬɶ ɿ ɪɟɡɭɥɶɬɚɬɢɜɧɿɫɬɶ ɫɢɫɬɟɦɢ

ɦɟɧɟɞɠɦɟɧɬɭ, ɜ ɬ.ɱ. ɫɢɫɬɟɦɢ ɦɨɬɢɜɚɰɿʀ

ȱɧɧɨɜɚɰɿɣɧɿ

ɫɢɫɬɟɦɢ ɿ ɦɟɬɨɞɢ ɪɨɡɪɨɛɤɢ ɿ

ɜɩɪɨɜɚɞɠɟɧɧɹ ɧɨɜɢɯ ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɣ,

ɩɪɨɞɭɤɬɿɜ, ɩɨɫɥɭɝ

ɋɩɚɞɤɨɜɿ

ɪɢɧɤɨɜɚ ɤɭɥɶɬɭɪɚ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ,

ɚɞɢɰɿʀ, ɿɫɬɨ

ɿɹ

ɨɡɜɢɬɤ

ȿɤɨɧɨɦɿɱɧɿ

ɧɚɹɜɧɿɫɬɶ ɞɠɟɪɟɥ ɮɿɧɚɧɫɭɜɚɧɧɹ,

ɩɥɚɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɿɫɬɶ, ɥɿɤɜɿɞɧɿɫɬɶ,

ɩɪɢɛɭɬɤɨɜɿɫɬɶ, ɪɟɧɬɚɛɟɥɶɧɿɫɬɶ

ȱɧɮɨɪɦɚɰɿɣɧɿ

ɫɢɫɬɟɦɢ ɡɛɨɪɭ ɿ ɨɛɪɨɛɤɢ ɞɚɧɢɯ, ɳɨ ɞɿɸɬɶ

ɧɚ ɩɿɞɩ

ɢɽɦɫɬɜɿ

Ʉɨɧɫɬɪɭɤɬɢɜɧɿ

ɬɟɯɧɿɱɧɿ ɯɚɪɚɤɬɟɪɢɫɬɢɤɢ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ,

ɞɢɡɚɣɧ, ɭɩɚɤɨɜɤɚ

əɤɿɫɧɿ

ɪɿɜɟɧɶ ɹɤɨɫɬɿ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ ɡɚ ɨɰɿɧɤɚɦɢ

ɫɩɨɠɢɜɚɱɿɜ

ɉɨɜɟɞɿɧɤɨɜɿ

ɫɬɭɩɿɧɶ ɪɨɡɩɨɜɫɸɞɠɟɧɧɹ ɮɿɥɨɫɨɮɿʀ

ɦɚ

ɤɟɬɢɧɝ

ɫɟ

ɟɞ ɩ

ɚɰɿɜɧɢɤɿɜ

Ʉɨɧ'ɸɧɤɬɭɪɧɿ

ɪɢɧɤɨɜɿ ɭɦɨɜɢ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ, ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɧɟ

ɫɟ

ɟɞɨɜɢɳɟ

ɋɟɪɜɿɫɧɿ

ɪɿɜɟɧɶ ɿ ɹɤɿɫɬɶ ɩɨɫɥɭɝ, ɳɨ ɧɚɞɚɸɬɶɫɹ

ɩɿɞɩ

ɢɽɦɫɬɜɨɦ

ȱɦɿɞɠɟɜɿ

ɡɚɝɚɥɶɧɿ ɭɹɜɥɟɧɧɹ ɫɩɨɠɢɜɚɱɿɜ ɩɪɨ

ɩɿɞɩ

ɢɽɦɫɬɜɨ ɿ ɣɨɝɨ ɬɨɜɚ

ɐɿɧɨɜɿ

ɪɿɜɟɧɶ ɿ ɦɨɠɥɢɜɚ ɞɢɧɚɦɿɤɚ ɰɿɧ, ɪɢɧɤɨɜɚ

ɜɥɚɞɚ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

Ɂɛɭɬɨɜɿ

ɩɨɪɬɮɟɥɶ ɡɚɦɨɜɥɟɧɶ, ɩɪɢɣɨɦɢ ɿ ɦɟɬɨɞɢ

ɨɡɩɨɞɿɥ

ɨɞ

ɤɰɿʀ

Ʉɨɦɭɧɿɤɚɰɿɣɧɿ

ɧɚɹɜɧɿɫɬɶ ɿ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ ɡɜɨɪɨɬɧɨɝɨ

ɡɜ'ɹɡɤɭ ɤɚɧɚɥɢ ɿ ɡɚɫɨɛɢ ɪɨɡɩɨɜɫɸɞɠɟɧɧɹ

ɿɧɮɨɪɦɚɰɿʀ ɩɪɨ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɨ

Ɂɞɚɬɧɿɫɬɶ ɫɬɜɨɪɢɬɢ ɛɿɥɶɲ ɡɧɚɱɭɳɿ

ɰɿɧɧɨɫɬɿ ɞɥɹ ɫɩɨɠɢɜɚɱɿɜ

Ɂɨɜɧɿɲɧɿ

ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɧɿ

ɩɟɪɟɜɚɝɢ

ȼɧɭɬɪɿɲɧɿ

ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɧɿ

ɩɟɪɟɜɚɝɢ

Рис 6.5. Фактори переваг

Обидва типи конкурентних переваг мають різне походжен ня і різну

природу, а звідси часто бувають несумісні, оскільки вимагають різних

підходів, навичок і культури. На рис. 6.6 представлені обидва типи кон-

курентних переваг, які можна виявити, використовуючи ринкову силу і

продуктивність (Ж.-Ж. Ламбен).

Рис. 6.6. Розуміння конкурентної переваги

Ринкова сила — як максимальна ціна продаж, що приймаєть ся рин-

ком, співвідноситься з ціною конкурента.

Продуктивність означає, на скільки питомі витрати на виро бництво

продукції більші чи менші за витрати конкурента.

Аналіз конкурентоспроможності за цим методом дає можли вість під-

приємству позиціонувати себе відповідним чином, а отже, визначити від-

повідну стратегію, сформулювати пріоритетні цілі.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може бути здій снена

шляхом аналізу його слабких і сильних сторін. У процесі його необхідно

одержати відповіді на наступні питання:

- Які плани конкурентів щодо зміни долі ринку, підвищення рента-

бельності виробництва і збільшення обсягів продажу?

- Якої ринкової стратегії дотримуються ваші конкуренти в даний час?

- За допомогою яких засобів вони забезпечують їх реалізацію?

- Які їх сильні і слабкі сторони?

- Які дії можна чекати в майбутньому від нинішніх і майбут ніх конку-

рентів?

Струк турний та функціональний методи. Згідно зі структурним під-

ходом оцінити становище можна за рівнем монополізації галузі, тобто за

концент рацією виробництва і капіталу, і бар’єрів для компаній, що вхо-

дять на галузевий ринок. Іншим підходом до визначення критерію ефек-

тивної конкуренції є функціональний. Згідно з цим методом найбільш

конкурентоспроможними є підприємства, де найкраще організовані ви-

робництво та збут товару, ефективне управління фінансами.

Яскравим прикладом використання функціонального підходу є ме-

тодика консультаційної американської фірми «Дан енд Бредстріт» для

оцінювання конкурентоспроможності галузі окремої країни та підпри-

ємств усередині цієї галузі. При цьому аналізують три групи показників.

До першої групи входять показники ефективності вироб ничо-збутової

діяльності підприємств. Показники другої групи ха рактеризують стан

виробничої сфери підприємств (в основному ін тенсивність використан-

ня основного та оборотного капіталу). Тре тю групу становлять показни-

ки, пов’язані з фінансовою діяльністю.

Конкурентоспроможність підприємства оцінюють за якістю продук-

ції «методом профілів». За його допомогою виявляють різні критерії за-

доволення потреб споживачів щодо будь-якого про дукту, встановлюють

їх ієрархії та порівняльну важливість у межах спектра характеристик, які

мають змогу замінити й оцінити спожи вачі, а також вимірюють техніко-

економічні характеристики дослід жуваного продукту і порівнюють їх з

характеристиками продуктів-конкурентів. Основний недолік «методу

профілів» полягає в тому, що він не враховує ефективності виробничої

діяльності підприємства та прийнятний лише для підприємств, які ви-

пускають один вид про дукції.

Інколи використовують багатокутники конкурентоспроможності як

окремих товарів так і фірм, галузей (рис. 6.7).

Перелік оцінки показників відбирається експертами чи підприєм-

ством, яке оцінює конкурентоспроможність. Чим більша площа багато-

кутника, тим вище показники конкурентоспроможності окремих товарів,

фірм, галузей.

Ɋɟɤɥɚɦɚ

Ɏɿɪɦɚ 1

Ɏɿɪɦɚ 2

Ɏɿɧɚɧɫɢ

Ʉɨɧɰɟɩɰɿɹ

əɤɿɫɬɶ

ɐɿɧɚ

Ɂɨɜɧɿɲɧɹ

ɩɨɥɿɬɢɤɚ

ɋɟɪɜɿɫ Ɂɛɭɬ

Рис. 6.7. Багатокутник конкурентоспроможності

Матричні методи оцінювання конкурентоспромож ності фірм, які

ґрунтуються на розгляді процесів конкуренції в ди наміці. Теоретичною

базою цих методів є концепція життєвого циклу товару і технології. Згід-

но з цією концепцією будь-який товар чи технологія з моменту появи

на ринку і до зникнення проходить певні стадії життєвого циклу, який

охоплює етапи впровадження, зростання, насичення і спаду. На кожно-

му етапі виробник може реа лізувати товар чи продукт цієї технології в

тих чи інших масштабах, що об’єктивно позначається на частці ринку та

динаміці продажу. До матричних методів належить і SWOT – аналіз (по

першим буквам: сила, сильні сторони; слабкість, слабкі сторони; можли-

вість). Ціль – виявлення приваблюючих напрямків маркетингових зу-

силь, на яких можливо досягти конкурентних переваг та загроз, які по-

грожують фірмі.

Метод інтегральної оцінки. Інтегральний показник рівня конкурен-

тоспроможності підприєм ства містить два елементи: критерій, що пока-

зує ступінь задоволен ня потреб споживача, і критерій ефективності ви-

робництва.

Бальна оцінка конкурентоспроможності полягає у складанні відпо-

відних таблиць (див. табл. 6.2. та 6.3.), оцінці показників та їх порівняння

із підприємствами-конкурентами.

Таблиця 6.2.

Визначення рівня конкурентоспроможності фірми

(значення кожного фактора оцінюється від 1 до 5 балів)

Фактори конкурентоспроможності

Конкуренти

Фірма А Б

1. Продукт

Якість

Технічні параметри

Стиль

Престиж торгової марки

Упаковка

Ремонтопридатність

Гарантійний строк експлуатації

Унікальність

Надійність

Захищеність патентами

2. Ціна

Розмір прейскурантної ціни

Розмір знижок

Строки платежів

Умови кредитування

3.Канали розподілу

Кваліфікація торговельних представників

Розвиток системи оптових посередників

Кваліфікація торговельного (збутового) пер-

соналу Раціональність структури каналів

Охоплення ринку

Розвиток складських площ

Система управління запасами

Система транспортування продукції

4. Система комунікацій

Розвиток реклами

- для споживачів

Індивідуальний (персональний) продаж

- презентація товарів;

- навчання і підготовка збутових служб

Система стимулювання збуту

Загальна кількість балів:

Таблиця 6.3.

Аналіз конкурентної позиції підприємства

Одним з найсучасніших підходів до визначення конкурентоспромож-

ності підприємства є метод бенчмаркінгу. Сукупність визначень бенч-

маркінгу швидко збільшується, і тому важко сформулювати його точну

характеристику. Ціль бенчмаркінгу заключається в тому, щоб на основі

дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємства. Одне

з визначень бенчмаркінгу характеризує його як метод виявлення того, що

інші роблять краще, та вивчення, удосконалення і застосування методів

роботи інших організацій.

Зазвичай бенчмаркінг проводиться за такими параметрами: ринкова

частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівар-

тість продукції, що випускається; рентабельність продукції, що випуска-

ється; рівень продуктивності праці; обсяг продаж; канали збуту продук-

ції; близькість до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові

продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особ ливо в ситуації,

коли необхідно переглянути внутрішню ефек тивність діяльності компанії та

визначити нові пріоритети дія льності. Зіставлення показників ефективності

дає можливість зрозуміти уразливі та раціональні сторони діяльності компа-

нії в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогіч ній області.

Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вий ти на ймовірних партнерів

по виробничо-технічній кооперації і з’ясувати переваги злиття компаній.

Таким чином, користь бенчмаркінгу заключається в тому, що виробничі

та маркетингові функції стають максимально керо ваними, коли досліджу-

ються і впроваджуються на своєму під приємстві кращі методи та технології

інших, провідних підпри ємств даної галузі. Такий аналіз може призвести до

зростання прибутковості підприємництва з високою економічністю, ство-

рення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців.

Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності фірми (рис. 6.8.).

Рис. 6.8. Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Основні заходи, спрямовані на підвищення конкурен тоспроможності

підприємства:

- підвищення техніко-економічних і якісних показників про дукції фірми;

- орієнтація якості та техніко-економічних параметрів про дукції на ви-

моги споживачів;

- виявлення і забезпечення переваг продукту порівняно з йо го замін-

никами;

- виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, які випуска ються кон-

курентами, і використання одержаних результатів у ді яльності фірми;

- визначення можливих модифікацій продукту;

- виявлення і використання цінових факторів підвищення кон-

курентоспроможності продукції;

- віднаходження і використання нових пріоритетних сфер використан-

ня продукції;

- пристосування продукції до роботи в різних (у тому числі екстре-

мальних) умовах;

- диференціація продукції;

- посилення впливу на споживачів (просування).

6.5. Потенціал та резерви підвищення конкурентоспроможності

підприємства.

Конкурентоспроможність фірми залежить від її потенціалу. Потен-

ціал підприємства – комплекс його можливостей і досягнень, що забез-

печують конкурентну перевагу на ринку і досягнення поставленої стра-

тегічної мети.

ɩɪɢɛɭɬɨɤ ɬɚ

ɪɟɧɬɚɛɟɥɶɧɿɫɬɶ ɡɚ

ɜɢɡɧɚɱɟɧɢɣ ɩɟɪɿɨɞ

ɧɚɹɜɧɿɫɬɶ

ɜɿɞɨɦɢɯ

ɞɢɫɬɪɢɛ'ɸɬɨɪɿɜ ɿ

ɪɿɜɟɧɶ ɫɟɪɜɿɫɭ

ɬɪɭɞɨɜɢɣ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥ ɬɚ

ɟɮɟɤɬɢɜɧɿɫɬɶ

ɬɪɭɞɚ

ɜɢɪɨɛɧɢɱɿ ɬɚ

ɬɨɪɝɨɜɨ-ɡɛɭɬɨɜɿ

ɩɨɬɭɠɧɨɫɬɿ

ɿɦɿɞɠ, ɦɚɪɤɚ

ɚɛɨ ɪɟɩɭɬɚɰɿɹ

ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

ȿɥɟɦɟɧɬɢ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ

ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

ȱɧɧɨɜɚɰɿɣɧɚ

ɞɿɹɥɶɧɿɫɬɶ, ɬɟɪɦɿɧ

ɩɪɨɟɤɬɭɜɚɧɧɹ

ɧɨɜɨɝɨ ɬɨɜɚɪɭ ɬɚ

ɨɤɭɩɧɨɫɬɿ

ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ

ɬɨɜɚɪɧɿ ɪɟɫɭɪɫɢ,

ɹɤɿɫɬɶ, ɤɨɧɤɭɪɟɧ-

ɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɿɫɬɶ

ɬɨɜɚɪɭ

ɞɨɥɹ, ɹɤɭ

ɡɚɣɦɚɽ ɮɿɪɦɚ

ɧɚ

ɪɢɧɤɭ

ɫɟɪɟɞɧɹ

ɬɪɢɜɚɥɿɫɬɶ

ɠɢɬɬɽɜɨɝɨ ɰɢɤɥɭ

ɬɨɜɚɪɿɜ ɮɿɪɦɢ

ɬɨɜɚɪɨɨɛɨɪɨɬ ɬɚ

ɚɫɨɪɬɢɦɟɧɬ ɡɚ

ɜɢɡɧɚɱɟɧɢɣ

ɩɟɪɿɨɞ

ɧɚɭɤɨɜɨ-

ɬɟɯɧɿɱɧɢɣ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥ (ɧɨɭ-

ɯɚɭ), ɫɬɚɧ

ɇȾȾɄɊ

ɮɿɧɚɧɫɨɜɨ-ɤɪɟ-

ɞɢɬɧɿ ɪɟɫɭɪɫɢ,

ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣɧɢɣ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥ

Рис. 6.9. Елементи потенціалу підприємства

Елементи потенціалу можна згрупувати в укрупнені блоки.

Перший елемент блоку характеризується виробничою потужністю

підприємства (об’ємом продукції, вироблюваної за одиницю часу), або

об’ємом товарів, що продаються торговим підприємством за одиницю

часу, або об’ємом послуг, що надаються підприємством, при даному стані

власної або орендованої виробничо-торгової інфраструктури. При цьо-

му треба враховувати ступінь використання/завантаження виробничих

потужностей. Враховується наявність портфеля замовлень, наповненість

якого визначає завантаження виробничих потужностей на найближчий і

віддалені періоди.

Другий елемент потенціалу – це капітал підприємства: склад (част-

ка власного і позикового капіталу), кредитні можливості, ліквідність і

швидкість обороту капіталу, і в першу чергу оборотних коштів.

Деяка частина капіталу кредитується банками або іншими кредит-

ними установами. Основна частина позикового капіталу, як правило,

утворюється з нереалізованих залишків товарів, матеріалів, сировини

і інших ліквідів (акцій, інших цінних паперів, золота, депозитів і т.п.).

Ступінь легкості реалізації активів (перетворення їх в готівку), їх мобіль-

ність, здібності підприємства оплачувати в строк кредитно-фінансове

зобов’язання називаються ліквідністю, рівень якої визначається як від-

ношення суми активів до поточних короткострокових зобов’язань:

ïîò

ë³êâ

ÊÇ

где К

лікв

– коефіцієнт ліквідності;

пот

– поточні активи;

КЗ – короткострокові зобов'язання .

У тому випадку, коли К

лікв

> 1, фірма відноситься до категорії ліквід-

них. Якщо ж К

лікв

< 1, то підприємство некредитоспроможне і вважається

ризикованим об’єктом кредитування.

Перевищення кредиторської заборгованості більш ніж в 2 рази над

дебіторською говорить про те, що підприємство знаходиться в критич-

ному фінансовому положенні. Відношення загальної суми фінансових

зобов’язань (ФЗ) до загальної вартості майна підприємств (МП) слу-

жить своєрідним барометром банкрутства:

áàí êðóò ñò âà

ÔÇ

ÌÏ

Якщо коефіцієнт перевищує 0,5, то це свідоцтво того, що підприєм-

ство знаходиться на межі банкрутства.

Третій елемент – це моральний капітал, накопичений підприємством,

його імідж. Відношення покупців і торгових посередників до марки і то-

варів підприємства, переконання, що склалося за роки, що якість товарів

фірми і її обслуговування завжди на висоті, упевненість в тому, що вона

за будь-яких умов здійснити свої зобов’язання в строк і повністю, фор-

100

мують імідж, який позначається на ціні марки і доброго імені (goodwill)

фірми.

Четвертий елемент – товар, об’єм і асортиментна структура продажу,

товарні запаси, якість товару. Це найважливіший елемент визначення

конкурентоспроможності фірми.

П’ятий елемент – трудові ресурси підприємства: витрати робочого

часу, кваліфікація і творча активність кадрів і т.д.

Ɋɟɡɟɪɜɢ

ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɪɢɧɤɨɜɨʀ ɫɢɬɭɚɰɿʀ

Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɨɝɨ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɜɢɪɨɛɧɢɱɨ-ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɨɝɨ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɩɨɞɚɬɤɨɜɢɯ ɩɿɥɶɝ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɞɟɪɠɚɜɧɢɯ

ɞɨɬɚɰɿɣ, ɫɭɛɫɢɞɿɣ,

ɤɪɟɞɢɬɿɜ, ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɞɟɪɠɚɜɧɢɯ

ɩɪɨɝɪɚɦ ɩɨ

ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɸ

ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɨɫɬ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɞɟɪɠɚɜɧɨʀ

ɫɢɫɬɟɦɢ ɫɬɪɚɯɭɜɚɧɧɹ

ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɩɪɚɜɢɥɶɧɨɝɨ

ɜɢɛɨɪɭ ɰɿɥɶɨɜɨɝɨ ɪɢɧɤɭ ɿ

ɣɨɝɨ ɫɟɝɦɟɧɬɭ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɩɪɚɜɢɥɶɧɨɝɨ

ɜɢɡɧɚɱɟɧɧɹ ɭɦɨɜ

ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ ɧɚ ɰɿɥɶɨɜɨɦɭ

ɪɢɧɤɭ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɩɿɞɜɢɳɟɧɧɹ

ɟɮɟɤɬɢɜɧɨɫɬɿ ɪɟɤɥɚɦɢ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɧɚɭɤɨɜɨ-ɬɟɯɧɿɱɧɨɝɨ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

(ɪɿɜɟɧɶ ɩɚɬɟɧɬɧɨ-ɩɪɚɜɨɜɨʀ

ɪɨɛɨɬɢ, ɹɤɿɫɬɶ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ,

ɞɢɮɟɪɟɧɰɿɚɰɿɹ ɬɨɜɚɪɭ,

ɩɿɞɜɢɳɟɧɚ ɭɜɚɝɚ ɞɨ

ɧɚɞɿɣɧɨɫɬɿ ɬɨɜɚɪɭ,

ɜɢɜɱɟɧɧɹ ɡɚɯɨɞɿɜ

ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɿɜ ɩɨ

ɜɞɨɫɤɨɧɚɥɟɧɧɸ

ɚɧɚɥɨɝɿɱɧɢɯ ɬɨɜɚɪɿɜ,

ɟɤɨɧɨɦɿɱɧɿɫɬɶ, ɧɚɞɿɣɧɿɫɬɶ,

ɞɢɡɚɣɧ)

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɫɟɪɬɢɮɿɤɚɰɿʀ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɩɨ

ɩɨɫɬɜɢɪɨɛɧɢɱɨɦɭ

ɨɛɫɥɭɝɨɜɭɜɚɧɧɸ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɦɚɪɤɟɬɢɧɝɨɜɨɝɨ

ɩɨɬɟɧɰɿɚɥ

ɩɿɞɩ

ɢɽɦɫɬɜɚ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ (ɪɟɡɟɪɜɢ

ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ ɜɢɪɨɛɧɢɱɢɯ

ɩɥɨɳ, ɪɟɡɟɪɜɢ

ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ

ɿɧɫɬɪɭɦɟɧɬɿɜ ɿ

ɩɪɢɫɬɨɫɭɜɚɧɶ, ɪɟɡɟɪɜɢ

ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ ɫɢɪɨɜɢɧɢ,

ɦɚɬɟɪɿɚɥɿɜ, ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ)

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɞɨɫɤɨɧɚɥɟɧɧɹ

ɬɟɯɧɨɥɨɝɿʀ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɜɞɨɫɤɨɧɚɥɟɧɧɹ

ɦɚɬɟɪɿɚɥɶɧɨ-ɬɟɯɧɿɱɧɨɝɨ

ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɩɨɥɿɩɲɟɧɧɹ

ɦɨɧɬɚɠɧɢɯ ɿ

ɩɭɫɤɨɧɚɥɚɝɨɞɠɭɜɚɥɶɧɢɯ

ɪɨɛɿɬ

 Ɋɟɡɟɪɜɢ ɩɨɥɿɩɲɟɧɧɹ

ɧɚɜɚɧɬɚɠɭɜɚɥɶɧɨ-

ɪɨɡɜɚɧɬɚɠɭɜɚɥɶɧɢɯ ɪɨɛɿɬ

ɿ ɬɪɚɧɫɩɨɪɬɧɢɯ ɩɨɫɥɭɝ

Ʉɥɚɫɢɮɿɤɚɰɿɹ ɪɟɡɟɪɜɿɜ

ɩɿɞɜɢɳɟɧɧɹ

ɤɨɧɤɭɪɟɧɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɨɫɬɿ

ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɝɨ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚ

Рис 6.10. Класифікація резервів підвищення

конкурентоспроможності

Контрольні питання:

1. У чому сутність поняття «конкурентоспроможність підприємс тва»?

2. Види конкуренції.

3.Охарактеризуйте підхід до визначення конкурентоспроможності

підприємства з точки зору конкурентних переваг.