Складне речення
541
зі співами з великодніми гойдалками що він їх запам’ятав
іще з літ дитинства. Роботящі веселі й незлиденні духом
люди оточували його. Там де майбутній письменник
виростав життя було на видноті людське спілкування
вважалось доброю необхідністю тож природно що в душу
сільському хлопцеві западали речі вельми важливі з ранніх
літ мав змогу він спостерігати і гострі соціальні драми тих
часів і вияви взаємопідтримки справжньої людяності яка
не раз освітлювала життя його односельців.
(О. Гончар)
[, (якими ...), ], але [ ], (що ...).
[, (де ...), ], тож [ ], (що ...), [ ], (яка...).
Диктант
Сонце ще не зайшло, а вже виплив місяць, якось непомітно
виступив з імлистого туманного небосхилу. І вже вони,
обидва світила, освітлюють цей тихий луговий простір,
що з правіку, мабуть, носив назву Чари#Комиші... Скільки
тут різних людей перейшло в різні часи, задовго до нас! Біля
вогнищ збиралися, гомоніли про те, що було і буде... Яке
запашне тут повітря, яка тиша! Навіть сюрчання коників
її не порушує. На всю місцину мовби лягла спокійна, мрійлива
задума.
Ми лежимо коло багаття, а над нами то парами, то
цілими табунами пролітають птиці. Без кінця дивився б
на них. Не смерклося ще, та чи й смеркнеться, бо світить
повний місяць, внизу на озері вода все дужче блищить. Тиша
пахне димком, тріпоче вогник... Глибшає вечірня синява, і
все яскравіше палахкотить на пагорбку наше багаттячко,
мовби скликаючи до себе.
Ніч прозора, безшумна, тепла. Ніби оксамитом огортає
людину оце м’яке степове повітря.
(За О. Гончаром)