Ольшанська O.B., Фащевський М.І., Білоконь І.В. та ін. Регіональна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

відсотка ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини

без урахування податку на додану вартість. Для підприємств ву-

гільної промисловості застосовується коригуючий коефіцієнт 0,5,

а для шахт, рудників та кар'єрів, що видобувають корисні копа-

лини і передають їх для переробки один одному за собівартіс-

тю, —1,1.

(Ті

.3.

Платежі за забруднення, їх види

і критерії нарахування

До економічних методів управління процесом приро-

докористування належать також платежі за забруднення, які було

впроваджено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України в

1992 р.:

• за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарни-

ми та пересувними джерелами забруднення;

• за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, моря, а

також у підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться

підприємствами через системи комунальної каналізації;

• за розміщення відходів промислового, сільськогосподарсь-

кого, будівельного та іншого виробництва у навколишньому се-

редовищі.

Вперше на міжнародному рівні принцип «забруднювач пла-

тить» був обґрунтований Організацією економічного співтовари-

ства і розвитку в 1972 р, 3 того часу вказаний принцип став актив-

но використовуватися в законодавчій практиці європейських та

інших країн світу. В Україні принцип «забруднювач платить» бу-

ло впроваджено в 1991 р., а механізм визначення обсягів і стяг-

нення платежів урегульовано постановами Кабінету Міністрів

України в 1992 та 1999 рр.

Плата за забруднення переслідує різні цілі: стимулюючі, ко-

ординаційні, контролюючі та компенсаційні. Стимулюючий ас-

пект плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні

інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищен-

ня або зменшення економічного тиску на них залежно від обсягів

викидів (скидів) у ДОВКІЛЛЯ.

Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів

викидів і скидів забруднюючих речовин, що визначаються для

підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів і ски-

дів щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік. Ліміти розміщення

відходів у навколишньому природному середовищі розрахову-

•321

ються для підприємства як фізичний обсяг відходів по класах ток-

сичності. Встановлюють їх органи Міністерства охорони навко-

лишнього середовища України у формі видачі дозволів на викиди

та скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. Ліміти

викидів і скидів таких речовин визначаються на один рік та дово-

дяться до підприємства не пізніше

липня попереднього року.

Використовуються два види плати:

а) за лімітові викиди (скиди) — в межах установлених лімітів

викидів (скидів) забруднюючих речовин. Це — податки, фіксова-

ні нормативи плати;

б) за перевищення лімітів (скидів) розміщення забруднюючих

речовин. Це — штрафні платежі, підвищений розмір плати порів-

няно з податками (від одного до п'яти разів).

Платежі підприємств за викиди і скиди забруднюючих речо-

вин і розміщення відходів у межах установлених лімітів (тимча-

сово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а

при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що

залишається у розпорядженні підприємства. Крім цього, законом

передбачено платежі за пошкодження природних ресурсів (зни-

ження родючості ґрунтів, продуктивності лісу та водоймищ) від-

повідно до встановлених нормативів.

Відповідні платежі стягуються з підприємства незалежно від

форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруд-

нення не звільняє підприємства від дотримання заходів щодо

охорони довкілля, а також сплати штрафних санкцій за екологіч-

ні правопорушення й від повного відшкодування збитків.

(Ті

.4.

Збитки від забруднення.

Методи розрахунку економічних збитків

від забруднення компонентів довкілля

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є

збитки від нього. Ці збитки як негативні наслідки проявляються в

моральному, соціальному, естетичному, натуральному, економіч-

ному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки,

які завжди є лише частиною, хоч і досить вагомою, загальних

збитків. Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні

труднощі через відсутність відповідних методик.

Оцінка негативного впливу забруднення на довкілля базується

на двох основних альтернативних підходах. Перший підхід вра-

ховує фактичну (по можливості повну) оцінку завданого збитку,

•322

другий — попередні витрати на запобігання можливих збитків.

Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спря-

мовані на ліквідацію негативних наслідків дії на довкілля, дру-

гий— на потенційні збитки в результаті негативного впливу.

Останній іноді називають можливим (або очікуваним). Робота

над ліквідацією заздалегідь передбачених збитків прогнозує

впровадження різного виду захисних заходів щодо недопущення

збитків.

Оцінюючи збитки, потрібно розрізняти:

1) видатки на запобігання забрудненню (або іншим негативним

явищам). Вони здійснюються безпосередньо на підприємстві чи в

іншому джерелі забруднення з метою зменшення шкідливих вики-

дів. Це може бути будівництво очисних споруд, впровадження

екологічно чистих технологій, попередня обробка палива (напри-

клад, видалення сірки) тощо. Такі витрати зменшують збитки;

2) видатки на відшкодування збитків;

3) видатки на відновлення забрудненого середовища.

Економічні збитки — величина комплексна. Найчастіше їх

виражають сумою основних локальних збитків:

а) від погіршення здоров'я населення;

б) комунальному господарству;

в) сільському та лісовому господарству;

г) промисловості.

Сутність збитків від погіршення здоров'я населення полягає в

недовиробництві національного прибутку через втрати робочого

часу, додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату

за листом непрацездатності і пенсій тощо.

Збитки в комунальному господарстві можна розглядати як до-

даткові витрати на прибирання пилу, часте фарбування де-

рев'яних і металевих конструкцій, витрати на миючі засоби, хім-

чистку тощо.

Збитки в сільському господарстві зумовлюються зменшенням

цінності посівних площ на забруднених ділянках, причому це,

по-перше, — зниження врожайності сільськогосподарських куль-

тур, а по-друге, — забруднення сільськогосподарської продукції.

Врожайність зернових культур унаслідок забруднення зменшу-

ється на 2—25 %, соняшнику -на 15—20, овочів — на 15—30 %.

У забруднених районах зростає захворюваність великої рогатої

худоби: лейкозом у 2 рази, туберкульозом — у 1,5, маститами —

в 1,9 разу більше, ніж в екологічно чистих районах. Знижується

продуктивність худоби. Наприклад, у Донецькому регіоні надої

молока на 13—14 % менші, ніж в умовно чистих господарствах.

•323

Забруднення сильно позначається на лісовому господарстві.

Відомо, що в Німеччині забрудненням пошкоджено 35 % лісових

масивів, в Австрії —

ЗО

Збитки, завдані атмосферним забрудненням виробничим фон-

дам, криють у собі збитки на поточні капітальні ремонти основ-

них виробничих фондів, збитки від передчасної утилізації облад-

нання, збитки від простоїв обладнання в ремонті тощо.

Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі

економічних збитків від забруднення повітря перше місце посі-

дає здоров'я населення (37,9 %), друге — комунальне й побутове

господарство (31,7%), третє — транспорт і промисловість

(29,8 %), сільське господарство — на останньому місці (0,6 %).

Економічні збитки розраховуються у п'яти видах:

1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що ви-

никають від забруднення довкілля і можуть бути оцінені у вартіс-

ній формі у звітному періоді;

2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через мож-

ливе забруднення довкілля, тобто розрахункові;

3) відвернені, що становлять різницю між фактичними та мож-

ливими збитками збитки;

4) ліквідовані, тобто частина збитків, на яку їх було зменшено

завдяки здійсненню природозахисних заходів;

5) потенційні — збитки, що можуть бути завдані суспільству в

майбутньому через нинішнє забруднення довкілля.

Методи визначення економічних збитків від забруднення за-

стосовуються залежно від параметрів забруднення.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концент-

рація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визнача-

ють за формулою:

Зб.заг. =

£3

• Я +

І3,

• Я +

ІЗ,з

•

±3„

• Ф,

(1)

/=і /=і і=і /=і

де — питомі збитки, завдані здоров'ю населення, грн на

1 особу;

і? — чисельність населення в зоні впливу підприємства;

3^2 — питомі збитки комунальному господарству, грн на

1 особу;

З^з — питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн

на

га угідь;

5 — площа сільськогосподарських угідь, га;

•324

3^4 — питомі збитки промисловості, грн на 1млн грн вартості

основних виробничих фондів;

Ф — вартість основних виробничих фондів підприємства-

забруднювача.

Якщо параметри забруднення атмосфери виражено в тоннах,

економічні збитки визначаються за формулою:

І/г/

-3

-М., (2)

;=і

де Уі — коефіцієнт, що ураховує розташування джерела викиду і

кількість населення, якому завдано збитки;

— коефіцієнт, який враховує висоту викиду;

— питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла

в атмосферу, грн/ т;

— маса викиду в атмосферу кожної токсичної речовини.

Економічні збитки від забруднення води визначаються за

формулою:

3« =

£/-3„

-М

, (3)

І=1

де / — коефіцієнт, який ураховує розташування джерела викиду

та водозабезпеченість регіону;

— питомі збитки від викиду 1 т забруднюючої речовини у

воду;

— маса скиду у воду, т/на рік.

В тому випадку, коли відходи промислових чи комунальних

підприємств звалюються на території сільськогосподарських

угідь, розраховуються комплексні економічні збитки:

3=3 +3

к гр

вил. гр'

При цьому збитки від забруднення ґрунтів визначають за фор-

мулою:

ір

=і:^-З,

гр

-М

, (4)

/=1

де д — коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

З«/

гр

питомі збитки від викиду 1 т забруднюючої речовини

на ґрунт;

— маса викиду на ґрунт.

•325

Економічні збитки від вилучення сільськогосподарських угідь

визначаються за формулою:

„

= (5)

дер — існуючі платежі за

га сільськогосподарських угідь;

— площа угідь, яка вилучається із сільськогосподарського

обігу за

рік;

— кількість років існування звалища.

^П

.5.

Економічно ефективність

упровадження природозахисних

заходів та методи її визначення

До природоохоронних заходів належать усі види гос-

подарської діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію не-

гативного антропогенного впливу на довкілля, збереження, по-

ліпшення і раціональне використання природно-ресурсного

потенціалу країни, регіонів, а саме:

1) будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних

споруд і обладнання;

2) розвиток мало- і безвідходних технологічних процесів та

виробництв;

3) розміщення підприємств і систем транспортних потоків з

урахуванням екологічних вимог;

4) рекультивація земель;

5) заходи боротьби з ерозією ґрунтів;

6) заходи щодо охорони й відтворення флори і фауни;

7) охорона надр і раціональне використання мінеральних ре-

сурсів тощо.

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійс-

нюється через зіставлення їхніх економічних результатів з необ-

хідними для їх упровадження витратами за допомогою показни-

ків загального економічного ефекту від цих заходів.

Повні економічні результати (Р

ПО

ВНІ) ВІД впровадження приро-

доохоронних заходів — величина комплексна, що визначається

за формулою:

Р ПОВНІ Р виробничі Р соціальні Р екологічні?

де Р виробничі — результати, які досягаються у сфері матеріального

виробництва. До них входять: приріст обсягів чистої продукції

•326

або прибутку, а в окремих галузях чи на підприємстві зниження

собівартості; відвернені економічні збитки від забруднення дов-

кілля, а отже, зменшення виплат за забруднення; збереження

природних ресурсів завдяки впровадженню безвідходних техно-

логій тощо;

Р соціальні — передбачають підвищення екологічного комфорту

проживання населення та збільшення національного багатства.

Соціальні результати відбиваються в поліпшенні фізичного стану

людини і зниженні захворюваності, збільшенні тривалості життя,

зменшенні дитячої смертності, поліпшенні умов праці і відпо-

чинку, у створенні сприятливих умов для зростання творчого по-

тенціалу особистості й розвитку культури, вдосконаленні свідо-

мості людини;

Р екологічні — зумовлюються зменшенням негативного впливу

на довкілля і виявляються в обмеженні надходження забруднюю-

чих речовин у біосферу, збільшенні кількості та поліпшенні яко-

сті придатних до використання земельних, лісових і водних та

інших природних ресурсів. Вони важко піддаються підрахункам,

однак відомо, що зі зменшенням забруднення біосфери приско-

рюються її самовідмовлювальні процеси.

Для розрахунку виробничих результатів у разі впровадження

природоохоронних заходів використовують показники чистого

(Е

) і повного економічного ефекту (Е

). Чистий економічний

ефект природоохоронних заходів визначається у вигляді різниці

між приведеними з урахуванням фактора часу до однакової роз-

мірності економічними результатами цих заходів і витратами на

їхнє здійснення:

™

Результати - Витрати.

Економічний результат (Р) природозахисних заходів виража-

ється у величині відвернених річних економічних збитків від за-

бруднення довкілля (П) та річного приросту прибутку (додатко-

вого прибутку) від поліпшення виробничих результатів

діяльності підприємства (ДД), тобто:

Р =

+ ДД.

Величина відвернених економічних збитків від забруднення

довкілля (П) дорівнює різниці між розрахунковими величинами

збитків, які мали місце до здійснення природоохоронних заходів

(Зф), і залишкових збитків після проведення цих заходів (З

Зф

- 3

•327

Якщо періоди будівництва (реконструкції), а також проектні

строки експлуатації природоохоронних споруд та величини ви-

трат і результат у період експлуатації істотно не змінюються в

часі, то порівняння варіантів природозахисних заходів може про-

водитися за величиною їхнього річного чистого економічного

ефекту (Е

). Вибір найефективнішого у такому випадку варіанта з

кількох варіантів природозахисних заходів здійснюється за фор-

мулою:

(Р-В)—> тах.

Приведені до річної розмірності витрати визначаються за фор-

мулою:

В = С +

• К,

де С — сукупні експлуатаційні витрати;

К — капітальні вкладення на впровадження природозахисних

споруд;

— норматив річної ефективності капіталовкладень.

У разі, коли порівнюються заходи, що забезпечують вихід на

заданий рівень якості довкілля, приведені витрати розраховують-

ся за формулою:

В = К +

С,

де Т

— нормативний строк окупності капітальних вкладень (ве-

личина, зворотна Е

•328

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відо-

мості Верховної Ради. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

2. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні

соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради. — 2000. — № 48. —

Ст. 409.

3. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення

програм економічного і соціального розвитку України» // Відомості

Верховної Ради. — 2000. — № 25. — Ст. 195.

4. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» // Відомо-

сті Верховної Ради. — 2005. — № 51. — Ст. 548.

5. Указ Президента України «Про концепцію державної регіональ-

ної політики» від 25 травня 2001 р. № 341/2001 // Офіційний вісник

України. — 2001. — № 22. — С. 22—28.

6. Постанова Верховної Ради України «Про концепцію сталого роз-

витку населених пунктів» від 24.12.1999 p., № 1359-XIV.

7. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі XX—XXI ст.: Нові

пріоритети. — К.: Наукова думка, 2006.

8. Екологія для економічних вузів і факультетів. Підручник / Дорогун-

цов С. І., Хвесик М. А., Коценко К. Ф. та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 320 с.

9. Екологія. Навч.-метод. посібник / Дорогунцов С. І., Коценко К. Ф.

та ін. — К.: КНЕУ, 2005.

10. Економічне зростання в Україні: регіональний вимір / JI. О. П'ят-

кова. — Черкаси, 2004. — 217 с.

11. Єпіфанов А. О., Сало І. В. Регіональна економіка. Навч. посібник. —

К.: Наукова думка, 1999. — 344 с.

12. Економічні райони України. Посібник / Горленко І. О., Таран-

тул Л. Л. — К., 1999. — 205 с.

13. Мезенцев В. К. Суспільно-географічне прогнозування регіональ-

ного розвитку. — К.: Вид.-поліграфічний центр «Київський універси-

тет», 2005. —253 с.

14. Національний класифікатор ДК 009:2005 «Класифікація видів

економічної діяльності» (КВЕД), від 26.12.2005 р.

•329

15. Продуктивні сили економічних районів України / Данилишин Б. М.,

Чернюк Л. Г., Фащевський М. І. та ін. — К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2000. —

520 с.

16. Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний під-

хід). Навч. посібник / Заболотний Г. М., Дідик О. М., Захарченко В. І.. —

Вінниця: Вид. відділ ВДАУ, 2006. — 395 с.

17. Розміщення продуктивних сил України. Навч.-метод. посібник /

Дорогунцов С. І., Пітюренко Ю. І., Олійник Я. Б. та ін. — К.: КНЕУ,

2000. — 363 с.

18. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підруч-

ник / Дорогунцов С. І., Пітюренко Ю. І., Олійник Я. Б. та ін. — К.:

КНЕУ, 2005.

19. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.:

Наукова думка, 1997. — 264 с.

20. Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів

України / Дорогунцов С. І., Чернюк Л. Г., Борщевський П. П., Данили-

шин Б. М. та ін. — К.: Нічлава, 2002. — 690 с.

21. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: Методологія

і практика / Данилишин Б. М., Чернюк Л. Г., Фащевський М. І. — Чер-

каси: ЧДТУ, 2006. —315 с.

22. Стан навколишнього середовища і його вплив на трудові ресур-

си Львівської області / Долішній М. І., Трегобчук В. М., Гуцуляк Г. Д.

та ін. — Чернівці: Прут, 1999. — С. 149—150.

23. Стат. щорічник України за 2006 рік / Держкомстат України. —

К.: Техніка, 2005. — 576 с.

24. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика:

Навч. посіб. — К.: Вікар, 2001. — 377 с.

25. Топчієв О. Г. Теоретичні основи регіональної економіки. Навч.

посібник. — К.: У АДУ, 1997. — 140 с.

26. Трансформація структури господарства України: регіональний

аспект. — К.: Міленіум, 2003. — 404 с.

27. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України // Вісник

HAH України. — 2002. — № 2.

28. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил / Дорогунцов С. І.,

Данилишин Б. М., Чернюк Л. Г. та ін. — К.: РВПС України HAH

України, 1998. — Т. 1. — 163 с.

•330