Ольшанська O.B., Фащевський М.І., Білоконь І.В. та ін. Регіональна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

ний потенціал. На його території зосереджено понад 15 % науко-

во-дослідних і проектно-конструкторських організацій України.

Великий вплив на подальший розвиток виробництва в районі

має підвищення його ефективності, поліпшення структури, масш-

таб та характер відтворення основних фондів. У структурі основ-

них фондів району виробничі і невиробничі фонди становлять

відповідно майже 61 та 39 % проти 63 і 37 % по Україні.

3. Галузева і територіальна структура

господарства району

Спеціалізацію та місце Причорноморського економіч-

ного району в загальнодержавному й міжнародному поділі праці

визначає територіально-галузева структура його валової додатко-

вої вартості, яка характеризується переважанням галузей, що на-

дають послуги, — понад 52 %. Частка галузей матеріального ви-

робництва складає майже 48 %, серед яких вирізняється

промисловість, сільське господарство і будівництво.

Провідне значення в районі має промисловість, серед галузей

якої найбільшу питому вагу посідає багатогалузева харчова про-

мисловість (29 %), машинобудування і металообробка (близько

20 %) та електроенергетика (майже 12 %).

Надзвичайну роль в економіці району відіграє машинобуду-

вання, основними галузями спеціалізації якого є суднобудування

(Миколаїв, Херсон, Керч), судноремонт (Одеса, Іллічівськ), сіль-

ськогосподарське машинобудування (Херсонський комбайновий

завод, виробництво тракторних плугів в Одесі), верстатобуду-

вання (Одеса), обладнання для харчової промисловості (Одеса,

Сімферополь), приладобудування (Одеса, Миколаїв, Севасто-

поль, Сімферополь), електронна та електротехнічна промисло-

вість (Одеса, Сімферополь, Севастополь, Херсон, Нова Каховка,

Первомайськ).

Металургійний комплекс представлений Камиш-Бурунським

гірничо-збагачувальним комбінатом поблизу Керчі, глиноземним

заводом у Миколаєві, видобутком флюсових вапняків (Балакла-

ва) й заводами переробної металургії (Одеса — сталедротовий

завод) і малої металургії великих машинобудівних заводів Одеси,

Миколаєва та Херсона.

Хімічна промисловість району має багатогалузеву структуру.

Основними галузями залишаються виробництво мінеральних

добрив — фосфатних і азотних (Одеса), сірчаної кислоти (Оде-

са), двоокису титану (Красноперекопськ), соди (Саки), пластмас

•271

(Сімферополь), лаків та фарб (Одеса), парфумів (Миколаїв).

Розвинута в районі і нафтопереробна промисловість (Одеса і

Херсон).

Промисловість будівельних матеріалів представлена вироб-

ництвом залізобетонних виробів (Одеса, Миколаїв, Сімферо-

поль), цементу (Миколаїв, Балаклава), шиферу (Балаклава).

Велика увага приділяється розвитку легкої промисловості,

більшість підприємств якої розміщені переважно в обласних

центрах. Головна галузь легкої промисловості в районі — бавов-

няна (Херсон), а також взуттєва (Одеса), трикотажна і швейна га-

лузі (в більшості великих, середніх та малих міст).

У Причорноморському економічному районі сформувалися

крупні промислово-економічні вузли з багатогалузевою структу-

рою за вирішальною роллю машинобудування — Одеський, Ми-

колаївський і Херсонський. Великими промисловими вузлами є

також Сімферопольський, Севастопольський, Керченський, Сак-

сько-Свпаторійський.

Провідним міжгалузевим комплексом Причорноморського

економічного району є агропромисловий. У територіальному по-

ділі праці район виділяється виробництвом зерна (майже третина

в Україні), соняшнику, винограду, овочів, фруктів, м'яса й вовни.

В цілому сільське господарство району виробляє понад 14 % ва-

лової продукції України і представлене багатогалузевим земле-

робством і тваринництвом. Питома вага рослинництва в районі

значно перевищує тваринництво.

Провідну роль у землеробстві відіграє зернове господарство.

Основні зернові культури — озима пшениця, кукурудза, ячмінь,

просо та рис. Серед технічних культур провідними культурами є

соняшник (ЗО % посівів України), який вирощують переважно в

Одеській і Миколаївській областях; ефіроолійні культури (корі-

андр, троянда, лаванда, шавлія), вирощувані в передгірських і

гірських районах Криму; тютюн (Одеська область і АР Крим);

цукрові буряки (північні райони Одеської та Миколаївської обла-

стей).

Велика увага приділяється розвитку овочівництва і баштанни-

цтва. Район спеціалізується на садівництві і виноградарстві. Са-

дівництво найбільш поширено в АР Крим (абрикоси, персики,

черешні, сливи, яблуні, груші, грецькі горіхи).

Основними галузями тваринництва району залишаються ско-

тарство м'ясо-молочного напряму, а також свинарство, вівчарст-

во, птахівництво (особливо бройлерне), бджільництво і шовків-

ництво.

•272

Важливою галуззю АПК району є харчова промисловість, на

долю якої припадає третина промислової продукції району. Про-

відна роль належить м'ясній, хлібопекарській, виноробній, риб-

ній, олійно-жировій, молочній та плодоовочеконсервній промис-

ловості.

В Причорноморському економічному районі зосереджений

найкрупніший в Україні рибопереробний комплекс. Найбільшими

центрами рибної промисловості тут є Одеса, Керч, Севастополь,

Очаків, Белгород-Дністровський, Ялта, Кілія та ін. Крупні плодо-

овочеві комбінати побудовані в Херсоні, Ізмаїлі, Одесі й Сімферо-

полі. В районі розміщені великі підприємства виноробної промис-

ловості — в Масандрі, Сімферополі, Алушті, Судаку, Феодосії,

Одесі, Херсоні. Центрами олійно-жирової промисловості є Одеса,

Херсон, Миколаїв, Вознесенськ. Крупні м'ясокомбінати побудо-

вані в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Пер-

вомайську, Вознесенську. Центрами ефірної промисловості зали-

шаються Сімферополь, Бахчисарай, Алушта, Судак.

Вигідне географічне положення, специфіка галузевої структу-

ри і територіальної організації господарства, природні умови

сприяли розвитку всіх видів транспорту, які формують єдину

транспортну систему. Найбільше значення має морський транс-

порт. На морському узбережжі й на Дунаї розташовано 12 основ-

них торгових портів, з яких найбільшими є Іллічівськ, Одеса,

Керч, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл. Найбільші пасажирські порти —

Севастополь, Ялта, Одеса, Євпаторія.

Важливе значення в районі має і залізничний транспорт. Дов-

жина залізничних магістралей складає 2921 км, а основними заліз-

ничними магістралями району є Одеса-Київ, Севастополь-Сім-

ферополь-Київ, Одеса-Львів, Миколаїв-Знам'янка-Харків тощо.

Важливим видом транспорту в районі є автомобільний. За-

гальна довжина автомобільних шляхів становить 24,5 тис. км, у

тому числі 24,1 тис. км мають тверде покриття. Основні автомо-

більні шляхи державного та міжнародного значення — це Мико-

лаїв—Одеса—Кишинів, Миколаїв—Херсон—Сімферополь, Се-

вастополь—Сімферополь—Харків—Москва. В Криму діє єдина в

країні міжміська тролейбусна лінія Сімферополь—Ялта.

Причорноморський економічний район має досить розвинуту

соціальну сферу, яка забезпечує відтворення головної продуктив-

ної сили — людини.

Споживчий ринок Причорноморського економічного району

забезпечує населення послугами торгівлі, громадського харчу-

вання і побутового обслуговування.

•273

Система освіти представлена в районі дошкільними, середні-

ми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами.

За умов інтелектуалізації виробництва зростає значення освітньо-

го рівня і кваліфікації працівників. Відповідно до перспектив

розвитку ринку праці та завдань, пов'язаних з широким викорис-

танням новітніх науково-технічних досягнень, існує необхідність

удосконалення змісту і форм роботи всіх навчальних закладів,

механізму управління та фінансування підтримки процесів інтег-

рації з науковою сферою.

Значне місце в соціальній сфері району займає система охоро-

ни здоров'я, яка надає медичну допомогу населенню з урахуван-

ням умов їх життя та стану здоров'я, має певний рівень доступ-

ності для всіх верств населення.

Район характеризується високим рівнем забезпеченості насе-

лення послугами галузі культури й мистецтва. Нині тут діє 24 те-

атри, 48 музеїв, понад 2900 бібліотек та ін.

В умовах інтеграції України у світові структури дедалі біль-

шого значення набувають зовнішньоекономічні зв'язки Причор-

номор'я. На їх розвиток позитивно впливає надто зручне транс-

портно-географічне положення району. Причорномор'я — морсь-

кі ворота України, через які здійснюються зовнішньоекономічні

зв'язки всієї країни. Питома вага району в зовнішньоекономічній

діяльності України становить понад 6 % експорту і близько 6 %

імпорту товарів та відповідно майже 17 і 5 % послуг.

Причорноморський економічний район ввозить електроенер-

гію, вугілля, нафту, газ, метали, лісоматеріали, машини і техно-

логічне обладнання, продукцію легкої промисловості, цукор, кар-

топлю, а вивозить зерно, виноград, вина, фрукти, соняшникову,

трояндову й лавандову олію, тракторні причепи, морські і річкові

судна, верстати, крани, зернові комбайни, мінеральні добрива, сір-

чану кислоту, устаткування для харчової промисловості, рибу та

рибопродукти.

4. Основні напрями соціально-економічного розвитку

Причорноморського економічного району

Враховуючи сучасний рівень розвитку економіки При-

чорноморського економічного району, особливості природно-

ресурсного і соціально-економічного потенціалу та державну

стратегію регіонального розвитку на період до 2015 р., затвер-

джену Кабінетом Міністрів України в 2006 р. розроблено такі

пріоритетні напрями розвитку господарського комплексу району:

•274

• прискорення розвитку морегосподарського комплексу: суд-

нобудування і судноремонту, рибного та портового господарства,

машинобудування для АПК, освоєння нафтогазових родовищ

шельфової зони Чорного моря;

• структурну перебудову господарського комплексу на прин-

ципах взаємоузгодження регіональних і загальнодержавних інте-

ресів, спрямування значної частини інвестицій на розвиток перс-

пективних галузей економіки й окремих підприємств, що випус-

кають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію;

• підвищення конкурентоспроможності економіки району та

реалізацію інноваційної стратегії її розвитку, зниження енерго-

місткості і металомісткості промислового виробництва, подолан-

ня збитковості та зміцнення фінансового стану сільськогосподар-

ських підприємств;

• досягнення фінансової стабілізації та зростання ефективнос-

ті формування і використання регіональних і місцевих бюджетів;

• ефективне використання науково-технічного потенціалу ра-

йону, збільшення вкладу науки й техніки в розвиток технопарку

Причорномор'я, який включає науково-технічний та виробничий

потенціал Одеси, Миколаєва і Херсона;

• розширення участі України в організації Чорноморського

економічного співробітництва, що сприятиме налагодженню вза-

ємовигідного економічного співробітництва з країнами-учасни-

цями;

• вирішення проблем соціальної сфери і, в першу чергу, під-

вищення зайнятості населення, піднесення добробуту населення

та забезпечення ефективнішого використання й розвитку трудо-

вого потенціалу району;

• поліпшення екологічної ситуації в рекреаційних зонах райо-

ну, передусім, Причорноморського узбережжя.

•275

ТеміІ

ГЕОЕКОНОМІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ

8.1. Суть і значення

міжнародних

економічних зв язків.

8.2. Основні форми економічного співробітництва країн

світу.

8.3. Механізм зовнішньоекономічної

діяльності.

8.4. Сучасний

стан

зовнішньоекономічних зв'язків України

та її регіонів.

8.5. Експортний

потенціал

України

та

її регіонів.

8.6. Основні

напрямки

розвиту

зовнішньоекономічних

зв'яз-

ків України.

Суть і значення міжнародних

економічних зв'язків

Формування економіки країн світу та регіональних гос-

подарських комплексів нерозривно пов'язано з процесом розвитку

міжнародного поділу праці, утворенням міждержавних економі-

чних зв'язків. Тенденція до економічного об'єднання та розши-

рення зовнішньоекономічних зв'язків зумовлена об'єктивними

процесами територіального поділу праці й необхідністю вирі-

шення глобальних проблем, що постають перед людством.

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на

виробництві тієї чи іншої продукції або наданні послуг у світо-

вому масштабі. Кожна країна світу концентрує на своїй території

виробництво певних видів продукції або послуг, для виробництва

яких вона має найсприятливіші економічні та природні передумо-

ви: потужний природно-ресурсний потенціал, вигідне економіко-

географічне положення, специфічні агрокліматичні умови, попит

на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та висо-

кий рівень їх конкурентоспроможності.

Територіальний поділ праці, в тому числі і міжнародний, є

проявом дії одного з основних економічних законів суспільного

поділу праці і має об'єктивний історичний характер.

•276

Інтеграційні процеси зумовлюють зростаючу взаємозалежність

держав світу в економічній та інших сферах. Нині жодна країна

світу не може розвиватися повноцінно, якщо вона не втягнута в

систему світогосподарських зв'язків. Саме міжнародні економічні

зв'язки сприяють вирішенню важливих економічних, соціальних

та інших проблем країни і забезпеченню її національної безпеки.

Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має гос-

подарських та інших зв'язків з країнами світу, змушена збільшува-

ти витрати виробництва приблизно в 1,5—2 рази.

Таким чином, жодна країна світу, на якому б рівні економічно-

го розвитку вона не знаходилася, не може нормально розвиватися

поза світовим господарством, без тісних економічних та інших

зв'язків з країнами світу. Міжнародні економічні зв'язки — це

система господарських зв'язків між національними економіками

держав на основі територіального поділу праці. Саме зовнішні

економічні відносини сприяють зростанню національного доходу,

прискореному розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню

рівня життя населення. Крім того, зовнішні економічні зв'язки

впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміц-

нення їх партнерських відносин та взаєморозуміння.

Машинна індустрія, виникнення і подальший розвиток сучас-

них видів транспорту зумовили поглиблення територіального по-

ділу праці країн світу та боротьбу між ними за ринки збуту своєї

продукції. Все це призвело до утворення регіональних об'єднань:

Європейський Союз (ЄС), країни Північної Америки (СІЛА, Ка-

нада і Мексика — НАФТА), Південно-Східна Азія (АСЕАН) та

країни ОПЕК (об'єднання основних видобувників і постачальни-

ків нафти на світовий ринок з метою спільного захисту національ-

них інтересів) та ін.

Міжнародний поділ праці включає обмін між країнами як гото-

вими виробами, так і сировиною, продуктами харчування, фінан-

совими ресурсами, робочою силою, інформацією та послугами.

Основні форми економічного

співробітництво країн світу

В сучасних умовах міжнародне співробітництво країн

світу, в тому числі України, відбувається в таких основних формах:

• рівноправна і взаємовигідна міжнародна торгівля товарами й

послугами (зовнішня торгівля);

• науково-технічне співробітництво;

•277

• спільна участь заінтересованих країн в освоєнні природних

ресурсів та будівництві промислових об'єктів на території інших

держав;

• торгівля технологіями або спеціалізація країн на виробництві

комплектуючого обладнання;

• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг —

виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консульта-

ційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерсь-

ких, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, юри-

дичних, туристичних тощо;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна

кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання

розвитку економіки країни;

• надання кредитів і позик;

• створення спільних підприємств з іншими країнами;

• підприємницька діяльність на території держави, пов'язана з

наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та ін-

ших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єк-

тів господарської діяльності;

• товарообміни (бартерні) операції та інша діяльність, побудо-

вана на формах зустрічної торгівлі;

• міжнародний туризм і не заборонені законодавством види

діяльності;

• міжнародний рух робочої сили, пов'язаний з міграційними

процесами населення між країнами;

• спеціалізація і кооперування виробництва;

• культурні зв'язки між країнами світу.

Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України

можливий у таких формах:

• запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, під-

готовка і підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

• взаємодія, створення, розширення та забезпечення нормаль-

ної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консуль-

тативних центрів, у тому числі спільних;

• співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модер-

нізації та експлуатації підприємств, інших об'єктів виробничого

призначення і соціальної інфраструктури;

• обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проек-

тними матеріалами, сприяння їх використанню;

• співробітництво у збиранні, обробці та використанні науко-

во-технічної й економічної інформації.

•278

Нині в Україні відбувається лише становлення та розвиток біль-

шості видів зовнішньоекономічної діяльності. Взаємовигідна

міжнародна торгівля товарами і послугами традиційно займає

провідне місце в складній системі міжнародних економічних

зв'язків. Для неї властиві, насамперед, дві характерні риси: пере-

важання пропозиції товарів в одних країнах і попит на них в ін-

ших, а також жорстка конкурентна боротьба між її учасниками.

Внаслідок цього в умовах науково-технічної революції в розви-

нутих країнах здійснюється зростання продуктивності праці в

усіх сферах економічної діяльності, збільшуються її ефективність

та обсяги виробництва.

З метою підвищення конкурентоспроможності економіки та

національної безпеки України ведуться активні пошуки інтеграції

не тільки в торгівлі, але й у галузях науки, техніки та освіти, тор-

гівлі технологіями, створенні спільних підприємств і в інших су-

часних формах зовнішньоекономічної діяльності, в першу чергу,

з традиційно важливими партнерами — членами СНД і, зокрема,

Росією, а також розвиненими країнами Європи, США, Японією

та ін.

(8.3. Механізм зовнішньо-

економічної діяльності

Серед невідкладних завдань щодо забезпечення ефек-

тивного включення України у світове господарство і міжнародне

співробітництво першочергове значення мають формування ме-

ханізму зовнішньоекономічних зв'язків, його теоретична розроб-

ка та практичне втілення в життя в умовах незалежності й суве-

ренітету країни, переходу її до ринкової економіки.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків розуміють су-

купність їх конкретних форм, а також систему правових, органі-

заційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які за-

безпечують ефективну взаємодію національних господарських

комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продук-

тивних сил країни та підвищення соціально-економічних показ-

ників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітич-

ного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил,

існуючих науково-технічного і ресурсного потенціалів, механізм

зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необ-

•279

хідно орієнтувати на реалізацію готової стратегічної мети — інте-

грацію господарського комплексу України в світову господарську

систему. Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка

базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принци-

пах, нормах та економічних механізмах;

• використання можливостей світового ринку для структурної

перебудови національного господарства;

• перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фак-

тор динамічного й високоефективного економічного зростання.

До 1990 р. вся зовнішньоекономічна діяльність була повністю

монополізована державою, яка була єдиним суб'єктом вказаних

зв'язків. На відміну від раніше діючої системи державного адмі-

ністрування у зовнішньоекономічній сфері нині повинен забезпе-

чуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто еконо-

мічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності. В основу

функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності ма-

ють бути покладені принципи деідеологізації, демонополізації та

демократизації зовнішньоекономічних зв'язків, які передбачають

максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт

та імпорт, підвищення ролі митного й валютного регулювання

міжнародних господарських зв'язків, надання суб'єктам зовніш-

ньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжна-

родною практикою.

Одночасно зовнішня економічна політика має відповідати наці-

ональним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співро-

бітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію

між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підви-

щення якості продукції та послуг на українському ринку.

Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономіч-

них зв'язків необхідно вирішення таких основних проблем:

• формування необхідної законодавчої бази;

• створення відповідного економічного середовища;

• розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішні

економічні зв'язки;

• підготовка високопрофесійних кадрів для зовнішньоеконо-

мічної діяльності.

Важливими елементами механізму зовнішньоекономічної діяль-

ності в умовах розвитку ринкової системи господарювання є ва-

лютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митна тарифна

політика. Ключовий елемент механізму цих зв'язків становить

валютна політика, за допомогою якої здійснюється вплив держа-

•280