Окландер М.А. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

251

ними ресурсами, їхня кількість на планеті зменшується, вартість

збільшується, а наслідки використання згубно впливають на

якість середовища життя людини. Тому слід завчасно проводити

експерименти і апробування альтернативних джерел енергії. У

цьому зв’язку вже існують песимістичні та оптимістичні прогно-

зи щодо конкретних замінників. Важливо, щоб перехід на кращі з

них відбувся раніше, ніж може виникнути критична ситуація.

Соціально-економічний. Стан банківської, бюджетної, пода-

ткової, кредитно-фінансової системи, рівень прибутків населен-

ня, ступінь ділової активності суб’єктів господарювання, політи-

ка у сфері ціноутворення, образ життя, традиції, звичаї, очіку-

вання та велика кількість аналогічних обставин значною мірою

впливають на ефективність функціонування логістичної системи

підприємства.

Структура логістичного ланцюга. Різноманітні варіанти

форм постачання та фізичного розподілу, характер взаємовідно-

син між учасниками цих процесів надають відповідний відтінок

характеру логістичної системи. В одних випадках використову-

ється прямий маркетинг, у других — непрямий маркетинг, у тре-

тіх — вузькі канали розподілу, в четвертих — широкі канали

розподілу, у п’ятих — є багато постачальників, у шостих їх кіль-

кість зведена до мінімуму тощо.

Тенденції розвитку сервісу. Логістичній системі властива

гнучкість щодо набору послуг, який надається споживачам.

У зв’язку з посиленням конкуренції та загостренням проблеми

реалізації збільшується кількість грошових коштів, що спрямо-

вуються на обслуговування. Це дає змогу збільшити видове різ-

номаніття та нарощувати обсяги сервісу.

Ступінь державного регулювання. Протягом останнього де-

сятиріччя найбільш помітні зміни серед факторів зовнішнього

середовища логістики відбулися в структурі державного управ-

ління. Природно, що лібералізація управління економічними

процесами в усіх ланках логістичного ланцюга впливає на особ-

ливості та результативність логістичної діяльності. На сучасному

етапі розвитку економіки України більшість фахівців вважають,

що подальше зростання неможливе без посилення регулюючої

функції держави.

У світовій економічній теорії існує декілька напрямів обґрун-

тування зростання масштабів державного регулювання економі-

чного та соціального життя. Перша група теорій пов’язує збіль-

шення ролі держави з функцією забезпечення економічного

зростання, тобто держава повинна виступати «локомотивом»

252

економічних перетворень, акумулюючи цілеспрямовані зусилля

на технічному переозброєнні галузей, розробці цільових науко-

вих програм, зростанні інвестицій, структурній політиці. Дру-

га — акцентує увагу на впливі внутрішніх політичних процесів,

зокрема, відзначається величезна роль законодавства, яка неми-

нуче веде до посилення значення держави як виразника і коорди-

натора інтересів різних суспільних груп. Третя — пов’язує зрос-

тання ролі держави з вимогами соціального середовища,

наприклад, з технічним прогресом, демографічними змінами. Ін-

ші теоретики обґрунтовують розширення функцій держави її

внутрішньою природою і динамікою розвитку. Наприклад, теорія

суспільного вибору трактує державу як своєрідну монополію, яка

схильна до самовідтворення, контролю та «не любить» самооб-

межень.

Економічна роль держави в ринковій економіці має межі, пев-

ну нішу, де вона дає максимальний ефект. При цьому основні

економічні школи приймають такі напрями державного втручан-

ня в економіку:

— стимулювання економічного зростання;

— вироблення і забезпечення реалізації національних пріори-

тетів

;

— емісія грошей і грошове регулювання;

— виробництво суспільних благ (товарів);

— створення і підтримка правової бази ринкових відносин;

— підтримка конкурентного середовища і заходи, спрямовані

на недопущення монополізації економіки;

— мінімізація негативних побічних ефектів від ринкової ді-

яльності, зокрема, діяльність з охорони навколишнього сере-

довища;

— подолання надмірної соціальної диференціації у суспільст-

ві, підтримка соціально незахищених верств населення;

— інтеграція країни в міжнародне економічне співтова-

риство;

— здійснення структурної перебудови економіки.

Серед національних пріоритетів для України можна виділити кілька головних. По-

перше, це подальша стабілізація економічного зростання, вироблення збалансованої ма-

кроекономічної політики з метою подальшого досягнення стійкого розвитку з урахуван-

ням екологічних і соціальних вимог. По-друге, сприяння зростанню продуктивності

праці через здійснення інноваційної політики, передусім, для прискореного розвитку

НТР і фундаментальної науки, підтримки інформаційних технологій. По-третє, всіляке

сприяння розвитку освіти і підвищенню кваліфікації робочої сили. По-четверте, забезпе-

чення соціальної функції держави через оптимізацію програм у сфері соціального та пе-

нсійного забезпечення. По-п’яте, поліпшення навколишнього природного середовища.

253

У нинішній час головною є проблема посилення конкурен-

тоспроможності української економіки. Підвищення конкурен-

тоспроможності національної економіки можна здійснити за

рахунок посилення ролі держави. Це зумовлено такими чинни-

ками:

— керівництвом держави прийнято стратегію випереджаючо-

го розвитку економіки України, яка передбачає збільшення сере-

дньорічного темпу зростання ВВП. Теоретичною основою цієї

стратегії є відповідна теорія випереджаючого розвитку. Вона

ґрунтується на положенні про визначальну роль держави, до

обов’язків якої входить всебічно сприяти реалізації конкурентних

переваг національної економіки;

— світовий досвід доводить необхідність зростання ролі держа-

ви на найскладніших етапах розвитку. Саме активне втручання

держави в економічні процеси забезпечило соціально-економічний

прорив у США в 30-ті роки, в Японії — після Другої світової війни,

в країнах Західної Європи — в 70-ті роки, в країнах Південно-

Східної Азії — в цей час (наприклад, Південна Корея за останні

35 років внаслідок державного регулювання збільшила ВВП з 2 млрд

до 500 млрд дол., а на душу населення — з 85 до 10 тис. дол.);

— про необхідність посилення дієздатності держави говорять

фахівці з міжнародних фінансових організацій. У спеціальному до-

слідженні Всесвітнього банку на тему «Держава в світі, що міняєть-

ся» відмічається: «Низький рівень дієздатності держави в багатьох

країнах СНД є серйозною і зростаючою перепоною для досягнення

прогресу в більшості галузей економічної та соціальної політики».

Отже, в умовах, коли на перше місце виступають завдання

економічного зростання, проблема зміцнення регулюючої функ-

ції держави стає ключовою. Посилення дієздатності держави, зо-

крема, передбачає створення державою економічних передумов

реалізації конкурентних переваг української економіки. В ситуа-

ції, коли вони не можуть бути реалізовані автоматично, держава

повинна виступити в ролі суб’єкта, який посилює ринкові меха-

нізми, доробляє те, що ринок зробити не здатен

В економічній політиці панували то концепції, що відстоювали посилення ролі

держави в економічних процесах (насамперед, кейнсіанство, яке превалювало в еконо-

мічній теорії та практиці господарського регулювання протягом багатьох десятиліть

ХХ ст. приблизно до кінця 70-х років), то концепції, що робили ставку на ринкові сили в

економіці, на підприємництво і на підтримку державою саме цих сил та ґрунтувались на

точці зору, що державне втручання пригнічує суттєві основи ринкового механізму, кон-

куренцію, самостійність товаровиробників, порушує економічні пропорції (монетаризм,

економіка пропозиції, неолібералізм і інші економічні теорії, що набули особливого

впливу у 80-і та 90-і роками ХХ ст.).

254

Досвід останнього століття свідчить, що ринковий меха-

нізм, при всій його здатності гнучко адаптуватися до змін у

соціально-політичному і економічному житті, до швидкого

розвитку продуктивних сил, виявився малоефективним для ви-

рішення цілого ряду антикризових, соціальних, екологічних,

науково-технічних та регіональних проблем. На сучасному

етапі розвитку необхідний синтез ринкового і державного ре-

гулювання економіки. Співвідношення цих двох складових не

є чимось сталим, воно може змінюватись. Економічними про-

цесами слід керувати за допомогою економічних і правових

механізмів, а не директив. У той же час адміністративні мето-

ди повинні використовуватись у тих сферах, де вони доцільні.

Зокрема, користування національним багатством (корисні ко-

палини, земля, водні і рослинні ресурси), ліцензування, боро-

тьба з монополізмом, вирішення проблем екології, допомога

безробітним, виплати багатодітним сім’ям, визначення мініма-

льної заробітної плати, захист національних інтересів у зовні-

шньоекономічних зв’язках, забезпечення дотримання правових

норм підприємництва та ін.

Логістика — це інструмент гармонізації відносин з узгоджен-

ня інтересів держави, діячів ринку та населення. Ця гармонізація

досягається в результаті раціоналізації виконання логістичних

функцій підприємствами і дозволяє успішно вирішувати типові

завдання соціально-економічного розвитку територій (табл. 6.6).

Наприклад, при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, при

міграції населення, в природокористуванні, у забезпеченні

збройних сил та інших силових міністерств, у роботі міського

транспорту та ін.

Таким чином, логістика є інструментом ринкової орієнтації

підприємницької діяльності. Вона має специфічний набір при-

йомів (організаційно-управлінських механізмів) узгодження ін-

тересів контрагентів ділових відносин. Держава при цьому заці-

кавлена, щоб названі механізми використовували усі під-

приємства. У такому випадку при отриманні позитивних ре-

зультатів відбудеться синхронізація інтересів держави, підпри-

ємств та населення.

255

Таблиця 6.6

ТИПОВІ ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТЕРИТОРІЇ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ

ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ЛОГІСТИКИ

Значення для території Термін планування

Типові завдання

стратегічне тактичне

опера-

тивне

довготермі-

новий

середньоте-

рміновий

короткотер-

міновий

1. Економічна політика

Здійснення між

мової коо

динації,

виходячи з необхідності комплексного

економічного розвитку.

++++ ++

Регулювання пропорцій у використан-

ні мінерально-сиро-винних, паливно-

енергетичних, водних, земельних, тру-

дових та інших ресурсів.

++++ ++

Розвиток виробничої інфраструктури. ++ +++ +

Удосконалення структури господарсь-

кого комплексу.

++ ++

Створення умов для формування віль-

них економічних зон

+++ ++++ ++

255

256

Закінчення табл. 6.6

Значення для території Термін планування

Типові завдання

стратегічне тактичне

опера-

тивне

довготермі-

новий

середньоте-

рміновий

короткотер-

міновий

2. Соціальна політика

Розвиток соціальної інфраструктури.++ ++

Забезпечення

ес

ур

сами підп

иємств

соціальної сфери.

+++ +

Надання допомоги населенню, що по-

ст

аждало в

ез

льтаті надзвичайних

ситуацій

++++

3. Екологічна політика

Екологічно обґ

ру

нтоване

озміщення

виробничих сил.

+++ ++

Раціональне вико

истання п

одних

ресурсів.

+++ ++

Збе

еження і відновлення п

одних

комплексів.

++ +

Запобігання і ліквідація надзвичайних

ситуацій.

++++

Організація раціонального викорис-

тання, переробки та утилізації відходів

+++ ++

256

257

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

керуючись концепцією індикативного втручання в економіку, за

рахунок традиційної системи методів державного регулювання

створюють сприятливі умови зовнішнього середовища для під-

вищення конкурентоспроможності підприємств і якості життя

населення (рис. 6.8).

Система традиційних економічних

методів державного регулювання

діяльності підприємств

Програми

Пільги

Бюджет

Цінні

папе

Проценти

Резерви

Податки

Ціни

Кредити

Інвестиції

Тарифи

Амортизаційні

відрахування

Мито

Спеціальні

фонди

Субсидії

Державні

замовлення

Технополіси

Вільні економічні

зони

Залучення

приватного

капіталу

Рис. 6.8. Схема традиційної системи економічних

методів державного регулювання діяльності підприємств

Державний вплив на діяльність логістичних систем підпри-

ємств можна звести до використання таких методів:

— індикативних (методичні рекомендації організації і технології

господарської діяльності) — сприяють координації діяльності логіс-

тичних систем підприємств завдяки розповсюдженню інформації

про прогресивний досвід та впровадженню наукових розробок;

— непрямого управління (економічна підтримка підпри-

ємств) — сприяють підтримці ефективних інновацій, розвитку

інтеграційних процесів у логістичних системах;

— прямого управління (регулювання діяльності природних

монополій, державні закупки) — сприяють забезпеченню поста-

258

чання продукції для державних потреб та виконання цільових

державних програм.

Враховуючи значення фактора «ступінь державного регулю-

вання», а також необхідність посилення дієздатності держав в

сучасних умовах, як інструмент державної підтримки діяльності

логістичної системи підприємства доцільно використовувати ма-

ркетинг. Формування макро- і мезомаркетингової системи, тобто

системи маркетингової діяльності органів державного управління

та органів місцевого самоврядування, необхідно розглядати в

комплексі з іншими напрямами управління національною еконо-

мікою та державного будівництва.

Макромаркетинг дозволяє створити нову систему методів

державного регулювання діяльності підприємств, які зможуть

формувати сприятливе зовнішнє середовище господарювання

підприємств. Так, останнім часом поширилася практика налаго-

дження зв’язків із громадськістю. Все частіше державні установи

використовують інструменти реклами. Метою реклами, де ініціа-

торами стають державні установи, найчастіше є пропаганда дер-

жавних суспільно важливих ідей, висвітлення позитивних ре-

зультатів своєї роботи тощо. Найактивнішими учасниками є такі

відомства державної виконавчої влади, як Державна податкова

адміністрація, Державна автомобільна інспекція, Міністерство

оборони. Значну кількість заходів з пропаганди ідей, сприятли-

вих для розвитку міст, починають здійснювати міські влади.

В індустріально розвинутих країнах уряди, адміністрації зе-

мель, штатів, кантонів, департаментів, міст використовують мар-

кетинг для активізації соціально-економічного розвитку. Напри-

клад, на замовлення Європейської комісії експертами-маркето-

логами була розроблена стратегія формування позитивної суспі-

льної думки з питання заміни національних валют країн ЄС на

євро. Адміністрація Президента США посідає двадцять четверте

місце серед найбільших рекламодавців світу. Уряди багатьох

країн використовують технології маркетингу при проведенні

програм боротьби з алкоголізмом, курінням і наркоманією, збе-

реження електроенергії, дотримання правил дорожнього руху.

У Франції за допомогою маркетингу було вирішено проблему

нерівномірного розміщення виробничих сил. У Швейцарії, Іспа-

нії, Німеччині координаційним механізмом регулювання індуст-

рії туризму є маркетингові системи цих країн. Їх організаційними

елементами — носіями маркетингових функцій — є центральні

та регіональні органи державної влади, національні та регіональ-

ні туристичні асоціації, туристичні підприємства.

259

В США адміністрація штату Пенсільванія використала регіона-

льний маркетинг для трансформації економічної структури Пітсбу-

ргської агломерації — одного з центрів світового сталеливарного

виробництва. Після аналізу маркетингового середовища з викорис-

танням класичного маркетингового інструментарію було розробле-

но стратегію розвитку Пітсбургського регіону. Нині Пітсбург — це

регіон індустрії сервісу, охорони здоров’я, освіти, прецизійних тех-

нологій, легкої промисловості, сталеливарного виробництва. Проте

в ньому зайнято менше 5 % працездатного населення. В кінці 90-х

рр. ХХ ст., Пітсбург було визнано «Кращим для проживання містом

в США», він увійшов до десятки кращих американських міст за рів-

нем урбанізації і охорони здоров’я жителів, хоча в 70-х роках це був

один із найбільш забруднених регіонів США. Цей досвід був вико-

ристаний у багатьох країнах світу — Норвегії, Ірландії, Греції, Ту-

реччині та ін. Зокрема, в Росії, в Кузбасі, при пошуку оптимальних

механізмів вирішення кризової ситуації (регіон мав вугільно-

металургійну спеціалізацію і нерозвинуту соціальну сферу) було

розроблено специфічну модель регіонального маркетингу. Пошу-

ком адекватних моделей маркетингової діяльності займаються в ін-

ших суб’єктах Російської Федерації.

Традиційною сферою діяльності міських властей за кордоном

став муніципальний маркетинг — використання інструментів ма-

ркетингу з метою розвитку міста, підвищення конкурентоспро-

можності його інституційних одиниць і забезпечення добробуту

населення. Це система заходів по залученню до міста нових еко-

номічних агентів та інвестицій шляхом розповсюдження інфор-

мації та друкованих матеріалів про місто, цілеспрямованих візи-

тів міських керівників, зустрічей з потенційними інвесторами та ін.

Прогресивний зарубіжний досвід свідчить про те, що макро-

маркетинг повинен ґрунтуватися на ретельному врахуванні по-

треб населення, стану і динаміки ринків, інтересів держави та

окремих підприємств; створенні умов для їх максимальної адап-

тації до змін зовнішнього середовища.

6.6. С

УТНІСТЬ ТА ЗМІСТ МАКРОМАРКЕТИНГОВОЇ ПІДТРИМКИ

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Поняття «територіальний маркетинг» (національний, регіональ-

ний, муніципальний) — це використання концепції, методології і

технології маркетингу суб’єктами управління економічних систем

макро- і мезорівнів. Отже, це макромаркетинг і мезомаркетинг. Для

України національний маркетинг — це маркетинг у діяльності уряду

260

України, регіональний маркетинг — це маркетинг у діяльності регіо-

нальних органів державного управління (місцевих державних адміні-

страцій, уряду Автономної Республіки Крим), муніципальний марке-

тинг — це маркетинг у діяльності органів місцевого самоврядування.

Під категорією «маркетингова діяльність органів державного

управління та органів місцевого самоврядування» (макро- і мезомар-

кетинг) слід розуміти використання концепції, методології, техноло-

гії маркетингу органами державної влади центрального та місцевого

рівнів і органами місцевого самоврядування. Можна запропонувати

схему такої діяльності, що, як це показано на рис. 6.9, включає:

— моніторинг зовнішнього середовища;

— вибір пріоритетів економічного розвитку території і вста-

новлення параметрів оптимальної структури господарського

комплексу;

— формування оптимальної структури господарського ком-

плексу території;

— оцінку внеску валової доданої вартості підприємств певних

господарських комплексів у валовий внутрішній продукт (валову

додану вартість) економічної системи;

— створення сприятливого податкового клімату (податки —

це ціна, за яку органи державного управління та місцевого само-

врядування надають владні послуги);

— сприяння у встановленні ділових відносин між суб’єктами

господарювання;

— стимулювання роботи підприємств у пріоритетних напря-

мах і поширення інформації про переваги такої роботи;

— оцінку результатів і залежно від них корекцію подаль-

ших дій.

Маркетингова діяльність органів державного управління має

багатопланове значення:

• економічна роль — економічно зацікавлює у згортанні ви-

робництва одних і нарощуванні виробництва інших товарів, гар-

монізує інтереси всіх суб’єктів ринку, оптимізує структуру гос-

подарського комплексу;

• суспільно-політична роль — встановлює стандарти соціаль-

ної поведінки, формує представництво політичних партій у стру-

ктурі гілок влади та споживацькі уподобання;

• ідеологічна роль — сприяє поширенню певної ідеології;

• освітньо-виховна — сприяє поширенню нових знань, при-

щеплює різноманітні практичні навички;

• психологічна роль — формує психологічні установки, хара-

ктер реакції, психологічний клімат.