Нагайчук Н.Г. Конспекти лекцій з навчальної дисципліни Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

Рис.5.6. Структура бюджетної класифікації

Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами: наданням їм

законодавчої сили; необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих

фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

рівновага доходів і видатків; перевищення доходів над видатками; бюджетний

дефіцит.

5.4. Становлення та розвиток бюджетної системи України

Бюджетна система України пройшла тривалий період розвитку, протягом якого в її

організації та функціонуванні відбувались зміни відповідно до діючого суспільно-

економічного ладу та державного устрою. У становленні бюджетної системи України

умовно можна виділити такі періоди:

1) 1924-1990 рр. – період розвитку бюджетної системи. Україна знаходилась у

складі СРСР, що не сприяло становленню власної бюджетної системи.

2) 1991-2001 рр. – період відновлення державності, становлення України як

суб’єкта міжнародною права. На цій основі відбувається процес оновлення бюджетних

відносин, початок реформування засад та принципів побудови бюджетної системи.

3) з 2001 р. – запровадження нових засад організації бюджетного процесу з

урахуванням здійснення економічних реформ, застосування нових форм і методів

державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування

міжбюджетних відносин, спрямованих на зміцнення окремих територій і держави у

цілому. Побудова бюджетної системи відбувається відповідно до положень і правових

норм Бюджетного кодексу та вимог і стандартів бюджетного законодавства у країнах

ЄС.

Із вступом у 1922 р. України до складу СРСР відбулось підпорядкування її

бюджету бюджетній системі CPCP, яку було створено відповідно до Конституції СРСР

від 1924 р. Державний бюджет СРСР був загальним зведеним фінансовим планом,

який включав союзний бюджет та бюджети п’ятнадцяти республік, зокрема і України.

Зміст бюджетного законодавства СРСР зводився до повної централізації бюджетної

системи.

Після прийняття Декларації про незалежність Української РСР було

прийнято Закон «Про економічну самостійність», в якому передбачалось забезпечення

економічної самостійності Української РСР як необхідної умови державного суверенітету

України. У статті 5 закону зазначалося, що Українська РСР має власну фінансову

систему; фінансові ресурси республіки складаються із коштів республіканського

бюджету, бюджетів місцевих Рад, коштів органів місцевого самоврядування,

позабюджетних надходжень. Формування доходної бази бюджетів ґрунтувалось на

податковій політиці, що визначалася законодавством України. Реалізація самостійності

розпочалася формуванням національного правового поля, яке включало закони: «Про

бюджетну систему Української РСР», «Про ціни і ціноутворення», «Про державну

податкову службу в Україні», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве

регіональне самоврядування».

Самостійність бюджетної системи стало одним із основних атрибутів

державності. Вона поступово вдосконалювалась, однак залишалась усі десять років за

побудовою, структурою та системою управління такою, як за часів Союзу РСР. Про це

свідчить прийнята у 1995 р. нова редакція Закону України «Про бюджетну систему

України». Відповідно до нього бюджетна система складалась із державного бюджету

України, республіканського бюджету АРК та місцевих бюджетів. Сукупність зазначених

бюджетів складала зведений бюджет.

До 2001 р. зберігалася практика централізованих адміністративних форм і

методів управління бюджетними ресурсами та організації бюджетного процесу у

державі. Відсутність стабільності організації бюджетного процесу стала початком

формування незбалансованих бюджетів.

Прийняття Конституції стало основою вдосконалення бюджетної системи,

розвитку міжбюджетних відносин та здійснення бюджетної реформи. Україна як

суверенна держава є унітарною. Систему її адміністративно-територіального устрою

складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища

і села. Адміністративно-територіальний поділ України ґрунтується на засадах єдності

та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у

здійсненні державного управління, збалансованості розвитку регіонів.

Державний устрій та адміністративно-територіальний поділ є основою для

формування бюджетного устрою, який визначає організацію, принципи побудови,

структуру бюджетної системи та взаємозв’язок її ланок у процесі забезпечення

виконання єдиної бюджетної політики. Він передбачає формування національної

бюджетної системи з метою організації бюджетного процесу щодо забезпечення

регулювання та контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Відповідно до статті 95 Конституції бюджетна система має будуватися на засадах

справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і

територіальними громадами. Для забезпечення повноцінного виконання статей 92, 95, 132,

142, 143 Конституції Верховна Рада 21 червня 2001 р. прийняла Бюджетний Кодекс.

Відповідно до нього бюджетна система складається із державного та місцевих

бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та

адміністративно-територіального устрою і врегульована нормами права (рис. 5.7).

Місцеві бюджети

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Державний

бюджет

України

Бюджет АРК

та обласні

бюджети

Бюджети міст Києва,

Севастополя та міст

обласного підпорядкування

Бюджети

районів

Бюджети районів

у містах

Районний

бюджет

Бюджети територіальних

громад, селищ, міст

та їх об'єднань

Рис. 5.7. Бюджетна система України відповідно

до Бюджетного Кодексу

Таким чином, із прийняттям Бюджетного кодексу започатковано нову ідеологію

організації міжбюджетних відносин, які базуються на єдиних засадах, підходах та

принципах побудови бюджетної системи. Всі бюджети як складові бюджетної системи

в процесі виконання положень Бюджетного кодексу мають відповідну самостійність і

спрямовані на реалізацію єдиної фінансової політики. Бюджетна система стає основним

чинником впливу на розвиток суспільно-економічних процесів, важливим інструментом

їх регулювання з боку держави. Її роль у збалансованому розвитку всіх територій і

держави в цілому сприятиме продовженню бюджетних реформ і прискоренню адаптації

національного бюджетного законодавства до законодавства ЄС.

Важливим є закріплення у Кодексі концепції казначейського виконання

бюджетів із зарахуванням доходів і фінансуванням видатків з єдиного казначейського

рахунку. Вперше до бюджетного законодавства включено чіткі норми, що

регламентують державні запозичення, визначають умови надання державних гарантій

та порядок їх виконання у структурі державного боргу та видатках бюджету. Вагоме

значення мають положення Кодексу, які передбачають адміністративну та матеріальну

відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Сьогодні бюджетна система України має досить ефективну організацію для

здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-

економічного розвитку. Водночас, у бюджетній сфері ще є низка невирішених

проблем. Бюджетна політика у сфері видатків недостатньо ефективно впливає на

соціальний розвиток та економічне зростання як передумови підвищення життєвого рівня та

добробуту населення. Недостатнім є ступень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій

податкової політики; потребують удосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які не

повністю враховують економічний потенціал регіонів. Загалом, бюджетна політика ще не

достатньо відповідає стратегічним завданням економічного та соціального розвитку

України.

5.5. Бюджет як розпис доходів і видатків

Бюджет – це розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами

законодавчої і представницької влади у вигляді закону.

Доходи бюджету виражають економічні відносини, що виникають у процесі

формування фондів грошових коштів, які надходять у розпорядження органів

державної влади та управління. Структуру доходів бюджетів подано на рис. 5.8.

Рис. 5.8. Структура доходів бюджетів

Законодавством України встановлено наступний порядок регулювання доходів

бюджетів: із державного бюджету до бюджету АРК, бюджетів областей, міст Києва і

Севастополя може передаватись частка доходів у вигляді процентних відрахувань від

загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів, які справляються на цій

території, або дотацій та субвенцій (дотації використовують на вирівнювання доходної

спроможності відповідного бюджету; субвенції – на певні цілі). Обсяг цих відрахувань

затверджується Верховною Радою у Законі „Про Державний бюджет” на відповідний

рік. До проекту закону Кабінетом Міністрів додається техніко-економічне

обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій.

Видатки бюджету уявляють собою економічні відносини, які виникають у

зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів і його використанням

за цільовим призначенням. Значну кількість видів бюджетних видатків обумовлено

низкою факторів: рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-

територіальним устроєм держави та її функціями, формами надання бюджетних

коштів тощо.

Соціально-економічний розвиток України обумовив кардинальну зміну системи,

структури та класифікації видатків. При командно-адміністративних методах

господарювання бюджет був перевантажений видатками, які пов’язано з економічною

функцією держави: 65-70% бюджетних коштів було спрямовано у галузі матеріального

виробництва. Соціальна функція бюджету не мала свого фінансового втілення. З

переходом економіки України на ринкові засади господарювання у бюджеті держави

з’явились нові напрямки витрачання коштів централізованого фонду: соціальний

захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньоекономічна діяльність,

обслуговування державного боргу, національна космічна програма тощо.

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю

бюджетної політики. Останніми роками більша частка видатків припадає на

соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю

соціального захисту громадян із невеликим рівнем доходів.

Розподіл видатків бюджетів наведено на рис. 5.9.

ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ

Поточні видатки Видатки розвитку

витрати бюджетів на фінансування

мережі підприємств, установ,

організацій і органів на початок

бюджетного року, а також на

фінансування заходів із соціального

захисту населення та інших, що не

належать до видатків розвитку

витрати бюджетів на фінансування

інвестиційної діяльності,

капітальних вкладень виробничого

і невиробничого призначення,

структурної перебудови народного

господарства; субвенції, а також

інші видатки, пов'язані

з розширеним відтворенням

Рис. 5.9. Розподіл видатків бюджетів

Значні кошти з державного бюджету витрачаються на потреби освіти, культури,

науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального

забезпечення, що мають загальнодержавне значення. На державний бюджет також

покладено фінансування заходів, пов’язаних з обороною, а також видатків на створення

державних матеріальних і фінансових резервів, на утримання вищих органів влади і

управління тощо.

З місцевих бюджетів фінансуються комунальне господарство, заходи з

благоустрою міст, теплове господарство, ремонт та утримання шосейних доріг

місцевого значення, соціально-культурні установи.

Тема 6

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ

6.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія

6.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту

6.3. Регулювання бюджетного дефіциту

6.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія

Дефіцит бюджету – це об’єктивні економічні відносини між учасниками

суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними

джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості

бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою у них для фінансування

державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом

дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків

бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит

залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія має конкретний інтервал дії,

що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого – законами

інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно

набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції – пасивної.

Регулювання бюджетного дефіциту полягає у тому, щоб з урахуванням

грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і

пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних

суспільних витрат виробництва.

Визначення розміру дефіциту бюджету може базуватися на таких положеннях:

 дефіцит бюджету є різницею між видатками та надходженнями;

 величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;

 видатки згруповано за ознакою напрямку використання у три елементи;

 надходження бюджету визначено як функцію залежності від двох агрегованих

елементів;

 кожний елемент формування доходної та видаткової частин залежить від

інших чинників.

Дефіцит бюджету є одним із макроекономічних показників, що характеризують

стійкість економічної системи. Ефективна економічна система дозволяє регулювати

співвідношення доходів і видатків таким чином, що сальдо бюджету є позитивним або

має незначний дефіцит.

Українські та закордонні фахівці визначають різні види бюджетного дефіциту,

порівняльну характеристику яких подано у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Порівняльна характеристика видів бюджетного дефіциту

Український досвід Зарубіжний досвід

Вид Сутність Вид Сутність

За формою

прояву:

відкритий

прихований

офіційно

визнається у

законі “Про

державний

бюджет” на

поточний рік;

офіційно не

визнається;

Наочно-

реальний

різниця між загальними

доходами і

загальнодержавними

податками та витратами

на державні закупівлі та

трансфертні платежі

За причинами

виникнення:

вимушений

свідомий

обумовлений

недостатністю

фінансових

ресурсів внаслідок

низького рівня

ВВП;

обумовлений

характером

фінансової

політики держави

(зниження рівня

оподаткування

для стимулювання

економіки);

Структурний

різниця між

загальнодержавними

доходами та витратами

при діючій фіскальній

політиці (рівень

оподаткування і

поточних витрат) та

базовому рівні

безробіття

За напрямом

фінансування:

пасивний

активний

покриття

поточних витрат;

спрямування

коштів на

інвестиції в

економіку, що

сприяє зростанню

ВВП

Циклічний

різниця між наочно-

реальним і структурним

дефіцитом

6.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту

Дефіцит бюджету в Україні викликано як загальними причинами, так й

особливостями розвитку її економічної системи. Перелік причин виникнення

бюджетного дефіциту подано у табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Причини виникнення дефіциту бюджету

Загальні причини бюджетного

дефіциту

Причини бюджетного дефіциту в

Україні

(кінець ХХ – початок ХХI ст.)

1. Виникнення надзвичайних

обставин (війни, стихійні лиха,

техногенні аварії)

2. Зміна економічного устрою

3. Криза політичної системи

4. Некомпетентність керівництва

держави

5. Незадовільна робота державних

служб

6. Необхідність здійснення крупних

державних вкладень

7. Надання безкоштовної допомоги

іншим державам

8. Структурна незбалансованість

народного господарства

9. Значний обіг “тіньового” капіталу

10. Недосконалість податкової

системи

11. Низька ефективність суспільного

виробництва

12. Нераціональна структура

бюджетних витрат

13. Неможливість одержання

міжнародних кредитів

14. Низький рівень життя населення

15. Низький рівень соціального забез-

печення

1. Перехід від адміністративної

економіки до ринкової.

2. Ліквідація наслідків аварії на

Чорнобильській атомній станції.

3. Неефективність податкової

системи.

4. Висока питома вага збиткових

підприємств.

5. Велика частка “тіньової”

економіки.

6. Низький рівень життя більшої

частини населення України.

7. Необґрунтовано великі витрати

бюджетних коштів на фінансування

деяких сфер (державного управління,

законодавчої та виконавчої влади

тощо).

Зменшення і повну ліквідацію бюджетного дефіциту може бути

забезпечено лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Розуміння

подолання бюджетного дефіциту нерозривно пов’язано з поняттям його

фінансування.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з

Бюджетним Кодексом є:

 державні внутрішні позики;

 державні зовнішні позики;внутрішні позики органів влади

Автономної Республіки Крим;

 внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.