Мягченко О.П. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

191

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

Існує перелік груп речовин і матеріалів, які належать до катего-

рії небезпечних відходів, ввезення яких в Україну заборонено поста-

новою №117 КМУ від 22.02.94 р. (див. Дод. 2, табл. 13).

Для забезпечення екологічної безпеки, здоров’я населення вели-

ке значення має Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять

підвищену екологічну небезпеку, затверджений 27 липня 1995 року

постановою №554 Кабінету Міністрів України (див. Дод. 2, табл.

14). Перелік вказує на потенційно небезпечні об’єкти, які можуть

негативно впливати на здоров’я людей і тому біля них повинні існу-

вати санітарно-захисні зони, щоб зменшити шкідливий вплив таких

об’єктів.

Юридична, фізична особа, громадянин має право отримати ін-

формацію про небезпеку, яка виникла на об’єкті. Власник підпри-

ємства зобов’язаний не пізніше 30 днів обнародувати таку інформа-

цію.

Не менш небезпечними можуть бути харчі, які містять різні до-

мішки з різноманітними функціями – хімічні харчосмакові або тех-

нологічні домішки, які застосовують у продуктах харчування. Всі такі

добавки позначають буквою «Е» з цифровим кодом.

З усіх цих речовин в Україні офіційно заборонені до застосуван-

ня в продуктах харчування чотири речовини: Е121 – барвник «Ци-

трус червоний», Е123 – барвник амарант, Е239 – консервант гекса-

метилентетрамін, Е240 – консервант формальдегід.

У Франції та Англії опублікована інформація про групи ризику

домішок, які застосовують у промисловому масштабі. В країнах Єв-

ропейської економічної спілки заборонені до застосування добавки:

Е 102, 110, 120, 127 – небезпечні для здоров’я людини, Е 105, 111,

121, 125, 126, 130, 152 – заборонені до застосування, Е 123, Е 131,

142, 210-213, 215-217, 240, 330 – канцерогени.

У здійсненні законних прав на екологічну безпеку важливе міс-

це займає Закон «Про екологічну експертизу» та «Інструкція про

здійснення державної екологічної експертизи», відповідно до яких

виділяють два основних види екологічної експертизи – державну

(обов’язкова) і громадську. Цей вид експертизи проводиться неза-

лежно від державної і має, на жаль, рекомендаційний характер, дру-

горядне значення. Стаття 44 визначила коло осіб, що мають право

на оскарження – це тільки юридичні особи, що обмежує права гро-

мадян і вступає у протиріччя із загальними нормами права, з кон-

ституційним правом громадян на екологічно безпечне довкілля.

192

Основи екології

Закон «Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки»

закріпив права громадян на запити та одержання інформації про

безпеку ядерного об’єкта, його вплив на людину та гарантує право

одержання соціально-економічної компенсації населенню за ризик

від застосування радіоактивних речовин, зокрема у вигляді пільго-

вого режиму енерговикористання. Закон дозволяє відвідувати ядер-

ні енергоустановки із пізнавальною ціллю, але одночасно забороняє

проведення зборів, мітингів, демонстрацій на території об’єкта та у

його санітарно-захисній зоні, якщо це порушує роботу об’єкта. Вста-

новлена відповідальність за необгрунтовану відмову або невчасне

надання інформації або її недостовірність; за приховування факту

аварії, невчасне інформування про неї, про стан радіоактивної обста-

новки. З цим законом пов’язаний Закон України «Про поводження

з радіоактивними відходами». Він гарантує пріоритетність захисту

життя і здоров’я, цілісність природного середовища, ще раз підтвер-

джує основні екологічні права населення, кожного громадянина.

Велике значення в системі законодавства про екологічну безпе-

ку має водне законодавство: Водний кодекс України, закони України

«Про питну воду та питне водопостачання», «Про Програму «Пит-

на вода України». В цьому комплексі законів відбиті проблеми без-

пеки при користуванні водними об’єктами. Вони відображені у ст. 11

Водного кодексу України щодо здійснення заходів з використання

вод та охорони водних ресурсів. Важливою є ст. 36 – про нормативи

екологічної безпеки при водокористуванні, яка встановлює гранич-

но допустимі концентрації речовин, а ст. 37 характеризує екологічні

нормативи якості води – загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіа-

ційні. Згідно зі ст. 43 Кодексу водокористувач має право вимагати

від власника водного об’єкта або водопровідної системи підтриман-

ня належної якості води.

Важливим, передусім в практичному напрямку, є Закон «Про

питну воду та питне водопостачання», який визначає поняття

«питна вода» – та, яка відповідає державним стандартам та санітар-

ному законодавству, а отже санітарно-гігієнічним нормам на питну

воду, що відображені в санітарних Правилах і нормах, які згідно з

цим Законом повинні переглядатися один раз на п’ять років. Цей

закон встановлює невідворотність відповідальності за порушення

законодавства у сфері питної води, забезпечує вільний доступ до

інформації про якість питної води, стан джерел та систем питного

водопостачання, порядку формування та розрахунку тарифів. За-

193

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

кон гарантує відшкодування втрат, заподіяних споживачу внаслі-

док порушення законодавства про питну воду. При перебуванні

громадянина в транспортних засобах понад три години його влас-

ник забезпечує гарантії на питне водопостачання. Закон забороняє

приватизацію мереж, споруд, устаткування централізованого водо-

постачання як особливо важливих об’єктів життєзабезпечення.

Закон «Про охорону атмосферного повітря» спрямований на

збереження сприятливого стану атмосферного повітря, на забез-

печення екологічної безпеки життєдіяльності людини. Стаття 7

встановлює нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря –

гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, гранично

допустимі рівні акустичного, електромагнітного та інших шкідли-

вих фізичних і біологічних впливів на повітря, а отже на людей, при-

родне середовище. Стаття 19 вимагає впровадження заходів щодо

відвернення і зменшення забруднення повітря автотранспортними,

іншими засобами пересування і установками та шкідливого впли-

ву їх фізичних факторів. Цей закон вимагає застосування систем,

пристроїв, що запобігають і зменшують забруднення повітря, раці-

онального планування і забудови населених пунктів, виведення за

межі міст автотранспортних підприємств, вантажного транзитного

автотранспорту, обмеження його в’їзду у місця відпочинку і туриз-

му. Стаття 25 вимагає створення санітарно-захисних зон (СЗЗ) для

зменшення шкідливої дії отруйних речовин на людей, природу.

Таким чином, в Україні існує розгалужена система природо-

охоронного законодавства, що забезпечує основні екологічні права

громадян, хоча застосування цих прав у житті не завжди можливо.

Це результат низького рівня екологічної самосвідомості, культури,

відсутності у більшості населення елементарних екологічних і пра-

вових знань, що і є основною перешкодою в реальному здійсненні

екологічних прав людини.

Питання

1. Що таке екологічна безпека, які державні документи визна-

чають її зміст?

2. Які глобальні екологічні явища характеризують екологічну

небезпеку?

3. Охарактеризуйте законодавчі основи екологічної безпеки в

Україні.

4. Як впливають різноманітні харчові домішки на здоровя людини?

194

Основи екології

2.10.8. Екологічне ліцензування і природоохоронна

діяльність у виробництві

Законодавчий економічний механізм охорони природи вимагає:

обов’язковість обліку і соціально-економічної оцінки природних

ресурсів державними органами статистики й природокористуван-

ня; планування, фінансування і матеріально-технічне забезпечення

державних екологічних програм та заходів для збереження приро-

ди; фінансування екологічних програм і заходів з охорони природ-

ного середовища всіх видів бюджету, засобів підприємств і установ,

організацій. Видача договорів і ліцензій на комплексне природоко-

ристування, які передбачають умови і порядок використання при-

родних ресурсів, права й обов’язки користувача, розміри платежів

за користування природними ресурсами, а також відповідальність

сторін за відшкодування шкоди.

Ліцензія – дозвіл на комплексне природокористування визначає

види, обсяги і ліміти господарської діяльності, екологічні вимоги і

наслідки їхнього недотримання.

Важливою є система обмежень, яка встановлює об’єктам-

природокористувачам граничні обсяги використання ресурсів та їх

вилучення, обсягів викидів, скидів забруднюючих речовин у при-

родне середовище, розміщення відходів виробництва.

Платність користування природними ресурсами в межах уста-

новлених лімітів, понадлімітне і нераціональне використання при-

родних ресурсів (забруднення природного середовища, розміщення

відходів) необхідно суспільству для відтворення й охорони природ-

них ресурсів. Для цього існує також система позабюджетних дер-

жавних екологічних фондів – добровільні внески населення, гро-

мадських організацій, іноземних юридичних осіб і громадян, інших

джерел. Актуальним в цьому є екологічне страхування, яке перед-

бачає відповідальність підприємств, установ і організацій за збиток,

заподіяний державі, громадянам в результаті раптового, ненавмис-

ного чи несподіваного забруднення навколишнього природного се-

редовища на території країни.

Об’єкт екологічного страхування – ризик відповідальності,

що виражається в пред’явленні підприємству майнових претензій

постраждалими організаціями, громадянами про відшкодування

збитку за забруднення природного середовища на території дії кон-

195

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

кретного договору страхування. За висновком такого договору обу-

мовлюється перелік забруднюючих речовин і причин, що їх викли-

кають, розміри збитків, які підлягають відшкодуванню. Важливою є

система стимулювання діяльності з охорони природного середови-

ща. Вона повинна забезпечити звільнення від податків екологічних

фондів; встановлення менших розмірів податків, збільшення пільг,

наданих державному та підприємствам інших форм власності, уста-

новам, організаціям.

Важливою є оцінка впливу на навколишнє середовище – враху-

вання екологічних вимог законодавства при підготовці і прийнятті рі-

шень про соціально-економічний розвиток суспільства. Її мета – ви-

явлення негативних для суспільства екологічних і зв’язаних з ними

соціальних, економічних та інших наслідків, а також застосування не-

обхідних і достатніх заходів для попередження можливих порушень.

Питання

1. Які об’єкти природи підлягають охороні?

2. Чого вимагає економічний механізм охорони природи?

3. В чому зміст законодавчого механізму охорони природи?

4. Що таке екологічна ліцензія, яке її значення?

5. Які явища виникли через недотримання вимог експлуатації

природних ресурсів?

6. Що таке екологічне страхування, які його об’єкти?

7. Яка мета оцінки впливу на природне середовище?

8. В чому зміст стимулювання діяльності з охорони природно-

го середовища?

196

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

УКРАЇНИ, ЇЇ РЕГІОНІВ

Сучасний стан навколишнього природного середовища Укра-

їни. Причини розростання екологічної кризи. Екологічний стан

регіонів України, наслідки аварії на Чорнобильській атомній

станції. Шляхи виходу з екологічної кризи. Екологічний рух в

Україні. Учать України в міжнародній природоохоронній діяль-

ності.

3.1. Cучасний стан навколишнього природного

середовища в Україні, її регіонах

Україна – одна з найурбанізованіших країн Європи – у містах

мешкає майже 70% населення. Висока концентрація техногенних

об’єктів сприяє забрудненню довкілля, знижує комфортність життя.

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт,

енергетичні системи та промисловість. В результаті формується шу-

мове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.

Небезпечним є підвищенний електромагнітний фон (електро-

магнітний смог) від різноманітних джерел випромінювання – теле-,

радіостанції, радіопередавачі мобільних телефонів.

У містах, як правило, підвищенний радіоактивний фон через ви-

користання в будівництві гірських порід, що містять природні ра-

діоактивні сполуки. В будь-яких приміщеннях цей фон не повинен

перевищувати 20 мкР за годину. Для його контролю в санстанціях,

будівельних комбінатах діють радіологічні лабораторії.

До шумової хвороби схильна більшість мешканців великих міст,

які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, норма-

тивні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні

становити 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного

шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста.

В сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень

шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ. Підвищений шумовий

фон викликає багато хвороб (стресовий стан, гіпертонія, виразки

шлунку). Щоб його зменшити, треба активно використовувати зе-

лені насадження.

Різні породи рослин по-різному поглинають шум. Хвойні поро-

ди (ялина і сосна) у порівнянні з листяними (дерева та чагарники)

197

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

краще регулюють шумовий режим. З віддаленням від магістралі на

50 м листяні деревні насадження (акація, тополя, дуб) знижують рі-

вень звуку на 4,2 дБ, листяні чагарникові – на 6 дБ, ялина – на 7

і сосна на 9 дБ. Листяні породи здатні поглинати до 25% звукової

енергії, а 74% її відбивати і розсіювати. Найкращі в цьому відношен-

ні – ялина, ялиця, туя; з листяних – липа, граб.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров’я

міських мешканців. Найбільш поширеною шкідливою домішкою

повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу

в повітрі призводить до швидкої стомлюваності людини, головно-

го болю, запаморочення, ослаблення пам’яті, порушення діяльності

серцево-судинної та інших систем.

Надзвичайно небезпечні діоксини, бензпірени – канцерогени, які

містяться в будь-якому димі – вогнища, особливо коли в ньому спа-

люють полімерні упаковки, вихлопні автомобільні гази, промислові

викиди. Ці речовини викликають онкологічні захворювання. Стан

захворюваності наведено на рис. 27.

Рис. 27. Загальна захворюваність населення.

Сприяють захворюванням не тільки хімічні (хімічні, металур-

гійні комплекси), а й фізичні (міський шум), фізико-хімічні забруд-

нення (підвищений штучний електромагнітний та природний раді-

оактивний фон).

198

Основи екології

Темпи росту загальної захворюваності за останнє десятиріччя

зросли на 35–40%, переважно за рахунок злоякісних пухлин, серцево-

судинних хвороб, бронхіальної астми, цукрового діабету, алергій. В

багатьох містах України – Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг, Макі-

ївка, Лисичанськ, Дніпродзержинськ, Донецьк, Дніпропетровськ кон-

центрації шкідливих речовин перевищують їх ГДК у 25–100 разів.

Це результат антропогенного забруднення природного серед-

овища. Цьому могли б певною мірою зарадити зелені насадження,

раціональне проектування та забудова міст.

Питання

1. Як діють на людину речовини міського середовища?

2. Охарактеризуйте дію фізичних, фізико-хімічних факторів

міста.

3. Які природні методи захисту використовують для поліп-

шення якості міського середовища?

3.2. Загальний огляд екологічних

проблем регіонів України

Через високий рівень антропогенно-техногенного навантажен-

ня на значних площах території України проявляються майже одна-

кові явища – раптовий вихід із ладу машин, механізмів та агрегатів

під час експлуатації, що супроводжується серйозними порушення-

ми виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж,

радіоактивним, хімічним або біологічним зараженням великих те-

риторій, ураженням та загибеллю людей.

Якщо за умовну одиницю прийняти певний рівень техногенно-

го навантаження, за яким відбуваються незворотні, катастрофічні

зміни, то 80% рівня вже досягнуто у Запорізькій, Луганській, До-

нецькій, Івано-Франківській областях та у Автономній Республіці

Крим. Для цих регіонів кожні 5–6 років вірогідні серйозні аварії,

катастрофи з великою кількістю жертв.

Через науково необґрунтоване осушення боліт Полісся, почина-

ючи з 50-х рр. ХХ ст., змінилися умови існування реліктових рослин

льодовикового періоду, що поставило їх на межу зникнення. Різке

зниження рівня ґрунтових вод сприяє висиханню лісових масивів

та збільшенню посушливості клімату. В результаті – зникнення бо-

літ як цінних природних біогеоценозів, а ті, що залишилися, потре-

бують охорони.

199

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

Інша, протилежна за змістом проблема – обводнення земель на

півдні України. Через посушливі погодні умови, маловодний ре-

жим річок були збудовані канали, зрошувальні системи, через які на

поля, сади, городи подавали воду з місцевих річок.

Але вода майже всіх річок напівсолона (солевміст складає 3–5 г/л),

в результаті – накопичення в грунтах богарних, тобто зрошувальних зе-

мель, величезної кількості солей – сотні тонн на гектар за вегетативний

період. Це спряло розвитку процесів штучного опустелювання на тери-

торіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

Великою проблемою є підвищення рівня ґрунтових вод у

Придніпров’ї через збудовані величезні водосховища на Дніпрі. З-за

цього виникли проблеми підтоплення великих територій у містах,

селах та селищах.

Через зарегулювання Дніпра зменшилася швидкість його течії,

що сприяє «цвітінню» води – бурхливий розвиток синьо-зелених

водоростей. Після відмирання на їх окиснення витрачається велика

кількість розчинного кисню, якого не вистачає рибам, і виникають

заморні явища – гине багато риби, отруюється все живе. Крім цього

ініціювалися негативні процеси – зсуви, провали.

Такі процеси стали характерними для Карпат через неконтр-

ольоване вирубування лісів на схилах гір. Штучно створені безлісні

території не стримують гірські потоки, які утворюються після дощів,

танення снігів – виникають величезні гірські грязьові потоки – селі,

які руйнують населені пункти.

Недотримання вимог експлуатації природних ресурсів, нераці-

ональне ведення господарства – промислового, аграрного призве-

ли до негативних природних явищ – зсуви, ерозія грунтів, суфозія,

дефляція, карст, селі, затоплення та підтоплення. Такими процеса-

ми охоплено майже 30% території України.

Велику небезпеку складають пожежі на лісових масивах, причи-

ною яких часто є люди, особливо туристи в Карпатах, Криму. В ре-

зультаті гине все живе, а швидкість процесів відновлення лісів дуже

низька. Там, де відсутні ліси, порушується водний баланс, зменшу-

ється кількість атмосферних опадів.

Через техногенну діяльність у повітря над Україною викидається

щорічно близько 60 млн т шкідливих речовин. Їх питома вага над про-

мислово розвинутими регіонами, східними та південно-східними облас-

тями, набагато більша. Це стосується передусім Донецької, Луганської,

Дніпропетровської та Запорізької областей, а на заході – Львівської об-

200

Основи екології

ласті. Екологічно забрудненими є території всіх обласних центрів, міст

обласного підпорядкування через велику концентрацію промислових

об’єктів, транспорту. Загальна кількість умовно сприятливих територій

складає близько 10% від загальної площі (603,8 тис. кв. км).

Чорна рана на тілі України – територія після Чорнобильської

катастрофи – найбільшої атомної аварії XX ст. на АЕС. У 1986 р., за

70 км на північний- захід від Києва, через неправильні дії операторів

(людський фактор), неправильне розміщення реактора на розломі,

відбувся паровий, не атомний, вибух. В результаті була зрушена

1000-тонна кришка реактора і через 2–3 секунди відбувся другий

вибух із викидом радіоактивних матеріалів, уламків реактора, який

горів. Силу вибуху характеризує радіус розкиду – майже 30 км.

У першу добу аварії було викинуто тільки 25 % матеріалів, а інші –

протягом 9 діб. В реактор, що горів, щоб зменшити поширення радіоактив-

ного зараження, було скинуто з вертольотів 5000 т карбіду бору, доломіту,

глини, свинцю. За весь період аварії в природне середовище потрапило

100 млн Бк різноманітних радіонуклідів, в тому числі і у Дніпро, його во-

досховища. Згодом це сприяло збільшенню кількості онкологічних хво-

рих. Після Чорнобильської катастрофи людство стало краще розуміти

небезпеку енергії, схованої в атомі. На території України зараз працюють

Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська, Запорізька атомні елек-

тростанції – всього 12 атомних блоків, які виробляють майже половину

всієї електричної енергії.

Питання

1. Як впливають техногенні катастрофи, аварії на екологіч-

ний стан?

2. Охарактеризуйте штучні екологічні негаразди в регіонах

України та вкажіть їх причини.

3. Що Вам відомо про Чорнобильську катастрофу?

4. Який загальний екологічний стан в Україні?

3.3. Соціально-екологічні проблеми – результат

відносин людини з природою

Проблему взаємовідносин між людиною, суспільством і навколиш-

нім середовищем (це питання сучасної соціальної екології) розглядали

ще античні мислителі – Аристотель, Теофраст, Гіппократ. Найгострі-

ше вона постала наприкінці XIX ст., коли через бурхливий розвиток

промислового виробництва руйнація природи стала очевидною.