Мягченко О.П. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

221

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

Питання

1. Коли і чому виникла необхідність створення органів охорони

природи?

2. Яка результативність роботи міжнародних органів охоро-

ни природи?

3. Охарактеризуйте структуру природоохоронних органів

України.

4. Яке значення мають неурядові природоохоронні організації?

3.9. Міжнародні природоохоронні організації

Після двох світових та ряду локальних війн світова громад-

ськість активізувала заходи з боротьби за мир, охорону природи, бо

як для підготовки до війн, так і для відновлення зруйнованого сві-

тового господарства всі країни тільки беруть з природи її ресурси,

не піклуючись про їхнє відновлення. Величезні природні багатства

були знищені в часи війн.

На початку 50-х рр. ХХ ст. контури глобальної екологічної

кризи стали очевидними для усіх. Тому в 1948 р. за підтримки

ЮНЕСКО – одна з провідних організацій ООН був заснований

Міжнародний союз захисту природи, який в 1956 р. був перейме-

нований у Міжнародний союз охорони природи і природних ре-

сурсів (МСОП). Він об’єднує близько 60 держав, 126 державних

та 342 неурядові організації. До МСОП входять Міжнародна рада

з охорони птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних пта-

хів, Міжнародна федерація молоді з вивчення та охорони природи,

Всесвітня федерація захисту тварин.

Велике значення в міжнародній охороні природи має ООН та її

організації:

ЮНЕСКО – Міжнародна комісія ООН з освіти, культури, що

займається також проблемами екологічної освіти та виховання.

ЮНЕП – міжнародна програма з охорони навколишнього природ-

ного середовища, що має три основних напрямки: перший – оцінка

якості навколишнього природного середовища, другий – моніто-

ринг і управління природними процесами у сфері рослинного, тва-

ринного світу, третій – розробка допоміжних заходів. У її структурі

працюють Міжнародна океанографічна комісія та Міжнародна рада

з вивчення морів, яка проводить дослідження Атлантичного океану

і його морів, зокрема Азовського та Чорного.

222

Основи екології

ЮНІСЕФ – Всесвітній дитячий фонд ООН, що приділяє увагу

неформальній екологічній освіті та вихованню дітей і молоді.

ЮНДП – Міжнародна програма розвитку, мета якої – поліп-

шення якості навколишнього природного середовища та розробка

екологічних заходів в окремих державах.

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я – приділяє ува-

гу інформації населення про стан життєвого середовища, надає ме-

дичну допомогу країнам, що терплять лихо.

ФАО – Міжнародна федерація з проблем харчування та сіль-

ського господарства.

ООН сприяє заходам з відродження природи і активно співп-

рацює з Міжнародною організацією охорони праці, яка контролює

не тільки стан безпеки праці, але і стан навколишнього середовища,

яке може потерпати від промислового забруднення природи, видає

навчальну літературу екологічного напрямку.

ВМО – Всесвітня метеорологічна організація, що веде глобаль-

ний екологічний моніторинг атмосфери.

Неабияке значення мають організації наукових та вищих на-

вчальних закладів, наприклад: Міжнародний інститут з оточуючого

середовища і розвитку (1971 р.), Інститут світових ресурсів (1982 р.),

Міжнародна академія оточуючого середовища (1990 р.), Міжнародне

суспільство екологічної економіки (1990 р.), Європейська науково-

дослідницька організація з охорони довкілля (1990 р.). Велике зна-

чення мають регіональні організації з питань екологічної освіти, ви-

ховання. Цим займається організація культурного співробітництва

північних держав Європи (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія,

Швеція), в країнах Арабського регіону -Організація освіти, культури

і науки (АЛЕКСО).

Значний внесок у природоохоронну роботу вносять Глобальний

екологічний фонд, куди входять 142 держави, Міжнародний банк

реконструкції і розвитку (МБРР), Інститут ООН з підготовки ка-

дрів і екологічних досліджень (ЮНІТАР), організація ООН з про-

мислового розвитку (ЮНІДО), Екологічна комісія ООН по Азії і

Далекому Сходу (ЮНІКАФЕ). На теренах СНД необхідно відзна-

чити Міждержавну екологічну раду (1992 р.), яка координує роботи

з питань екологічної безпеки, проведення екологічних експертиз,

ведення міждержавної Червоної книги.

Отже, в світі вже існує розгалужена система контролю за ста-

ном природного середовища, екологічною освітою та вихованням

223

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

населення і передусім молоді. Контроль за виконанням підписаних

міжнародних договорів здійснює Організація Об’єднаних Націй,

Міжнародний суд у місті Гаага. До порушників міжнародного за-

конодавства застосовуються різні санкції – від штрафних до еконо-

мічних (ембарго), і тоді держава-порушник несе великі фінансові

збитки.

Виникає питання – чому результати не ефективні? Насамперед,

очевидно, тому, що традиційне відношення до природи, що форму-

валося в плині тисячоліть, не можна, навіть за допомогою самого

досконалого законодавства, змінити за кілька десятиліть – майже

зразу за людськими мірками часу. Споживацька психологія окремої

людини повинна поступово, завдяки екологічному вихованню, за-

мінитися ноосферними уявленнями про її місце і значення в при-

роді. Кожна людина повинна брати на себе частку відповідальності

за стан природи, за її збереження, а не сподіватися, що це повинен

робити хтось інший.

Питання

1. Коли виникли перші міжнародні організації охорони природи?

2. Охарактеризуйте міжнародні організації охорони природи,

які їх функції?

3. Яке значення Міжнародного суду в збереженні природи?

224

РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА

ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СТАБІЛЬНОГО

РОЗВИТКУ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

Необхідність нового екологічного мислення, як нової

філософсько-екологічної парадигми. Необхідність сталого гармо-

нійного розвитку суспільства в стосунках з природою. Поняття

про соціальну екологію, її завдання. Біологічні, соціальні аспекти

екології людини. Екологічна освіта і виховання, їх перманентність.

Екологічна культура, етика, мораль. Поняття про екологічне

право, його значення. Юридичні аспекти взаємодії суспільства з

природою. Природоохоронне законодавство України. Міжнародне

природоохоронне законодавство. Роль природоохоронного законо-

давства в стабілізації та покращанні природного довкілля, збере-

женні біорізноманіття. Державне управління в галузі природоко-

ристування. Національна і глобальна екологічна політика.

Складність сучасного моменту в тому, що вперше за довгу історію

розвитку планети стихійне управління системою, що самоорганізу-

ється, – біосферою повинно змінитися науковим, свідомим втручан-

ням людей в цей процес на підставі законів природи. На це вказував

на початку XX ст. В. І. Вернадський, маючи на увазі, що людство стало

головною геологоутворюючою силою на планеті і рано чи пізно воно

візьме на себе відповідальність за своє існування на ній.

Саме він і створив остаточне вчення про ноосферу. В.І. Вернад-

ський писав, що «...історики, взагалі вчені гуманітарних наук, а в пев-

ній мірі і біологи, свідомо не рахуються з законами біосфери – тієї її

земної оболонки, де тільки може існувати життя. Стихійно людина

від неї не може бути відокремлена. І ця нероздільність тільки тепер

починає перед нами точно виявлятися».

Тепер людство за допомогою розуму, котрим його наділила при-

рода, створило антропосферу, в якій воно діє за власними законами,

які часто протирічать законам біосфери. Людство стало чинником,

порівнянним із силами загальнопланетарного, космічного масшта-

бів. На початку третього тисячоріччя ознаки ноосферних відношень

поступово стають реальністю.

Вже тепер майже зникли расові забобони, руйнуються казкові,

релігійні уявлення про сутність Світу, природи. Народжується нова

225

Розділ 4. Стратегія і тактика збереження та стабільного розвитку життя на землі

етика і мораль, економіка на основі екологічного світосприйняття.

Якщо ноосферні принципи не будуть втілені в життя, цивілізація

буде приречена на деградацію, самознищення.

Порівняно недавно аморальними стали утиск, расові забобо-

ни, експлуатація у суспільстві, але не у відношеннях між людиною,

суспільством та природою. Тут існує проблема співвідношення сво-

боди дій людини та принципу необхідності, достатності. Тільки до-

цільність може розв’язати ці протиріччя. Вона виявляється в ідеї Ле

Руа, Тейяр-де-Шардена та В.І. Вернадського про ноосферу, про раці-

ональну взаємодію суспільства з природою на науковій основі.

4.1. Сталий розвиток суспільства – результат нового

екологічного мислення

Важливими ознаками стійкого гармонійного розвитку сус-

пільства є поняття людського розвитку, яке було визначено Орга-

нізацією Об’єднаних націй. Це характеристики стану ринку праці,

матеріального добробуту, екологічних умов життя населення, стан

охорони здоров’я та соціального середовища, рівня освіти. Люд-

ський розвиток характеризують індекси, які можуть змінюватися

від нуля до одиниці. Їх значення в Україні відображено на рис. 35.

Рис. 35. Індекси стану людського розвитку в Україні

226

Основи екології

У третій чверті ХХ ст. виникла концепція сталого розвитку як ре-

зультат безупинного інтенсивно-екстенсивного розвитку промислової

цивілізації за рахунок ресурсів природи. Тепер, на новому етапі розви-

тку, необхідно ноосферно, на принципах розумності і самодостатності

оцінити можливості людини, суспільства при взаємодії з природою.

Концепція розвитку, орієнтована на конкретну людину, а не на аб-

страктне суспільство, ставить головним завданням сприяти переходу

до нової, ноосферної цивілізації. Її основу складають принципи: про-

грес і безупинний розвиток не повинні бути результатом терациду,

а людина – не хазяїн і не пан Землі, Природи, але тільки її елемент.

Природу не можна і не треба підкоряти, необхідно її розуміти і розумно

користуватися тим, що вона може дати згідно з її можливостями, які

грунтуються на її законах. Економічна діяльність людини не повинна

формувати безлику систему накопичення, не керовану об’єктивними

законами природи, а тільки її поточними потребами та бажаннями.

Економіка повинна враховувати особові, етичні, духовні цінності і вар-

тість повинні мати не тільки об’єкти, що можна порахувати, оцінити в

грошовому еквіваленті. Гроші, речовинні предмети – не єдиний крите-

рій цінності, багатство не повинно бути основою влади, навіть закон-

ної, над людиною, суспільством, а світова економіка не повинна бути

системою конкуруючих національних економік; ноосферна економіка

– результат екологічної усталеності.

Останнім часом ведеться багато розмов про торгівлю квотами

на шкідливі промислові викиди, видаючи це за благо для економіки

конкретного об’єкта – окремого промислового, галузі, держави. Про-

те це ілюзія – загальна маса забруднень, що надходять у природне

середовище, не зміниться, але економічний стан «продавця» різко

погіршиться, хоча б через неможливість запровадження нових про-

мислових потужностей на своїх підприємствах. Створення екологічно

стійкої економіки – найгостріша необхідність, що потребує зокрема

впровадження заборони, або щонайменше обмежень, на споживання

окремих видів природних ресурсів. Але це може призвести до руй-

нації усієї світової економіки. Порочність теперішньої економічної

системи – в руйнації екологічних основ існування будь-якого живо-

го об’єкта, виду, і в тому числі людини. Щоб уникнути руйнації при-

родних екосистем, необхідно вирішити ряд найбільш пріоритетних

завдань: уповільнити темпи росту народонаселення на планеті (при

існуючих виробничих технологіях Земля вже перенаселена); запро-

вадити використання альтернативних джерел енергії; обмежити

227

Розділ 4. Стратегія і тактика збереження та стабільного розвитку життя на землі

зростання індивідуального матеріального споживання. Не можна

створити екологічно стійку глобальну або регіональну економіку без

розумного (ноосферного) обмеження рівня споживання природних

багатств багатими людьми, країнами. Стала економіка тепер – стій-

кість екосистем та сталість економічного розвитку в майбутньому.

Серед значних прошарків населення існує поширена думка про

практичну невичерпність природних ресурсів. Багато хто вважає,

що економічне процвітання пов’язане тільки з безупинним ростом

видобутку корисних копалин. Це теж проблема, що потребує вирі-

шення в соціально-педагогічному плані. Адже більшість населення

вважає, що головне в житті – збагачення, накопичення капіталу в

будь-якій формі – грошовій, речовій. Неможливо відновити при-

родні ресурси, зокрема ті, що складають основу рекреації – території

відпочинку, туризму, лікування.

Необхідно пам’ятати про певний самодостатній рівень накопи-

чення, перевищення якого – загроза всьому живому і насамперед

людині. Від того, чи зуміємо ми зупинитися в цьому порочному колі

перетворень живого в неживе – залежить майбутнє цивілізації.

Розширення сфери впровадження в різноманітні галузі вироб-

ництва альтернативних джерел енергії дасть можливість, завдяки

глобальним зусиллям позбутися парникового ефекту, руйнації озо-

нового шару, замінити вуглеводневе паливо водневим, отриманим

електролізом води за допомогою електроенергії. Під егідою ООН та

її органів фінансуються інвестиційні програми збереження або від-

новлення інфраструктури біосфери – озонового шару, подолання

результатів парникового ефекту, запобігання забрудненню атмос-

фери, захист і відновлення біорізноманіття.

Таким чином, найважливішою умовою сталого гармонійного роз-

витку є таке економічне співіснування з природою, в якому пріорите-

том є екологічні принципи, які припускають стійке невиснажливе ви-

користання природних ресурсів, що не ставить під загрозу існування

майбутніх поколінь. Економіка сталого – гармонійного розвитку не

повинна сприяти виснаженню відновлюваних ресурсів, не повинна по-

гіршувати природні умови комфортності життя. Сталий розвиток – це

передусім екологічно освічене суспільство і як результат – екологічно

безпечні виробничі технології, результат яких – мінімальні забруднен-

ня атмосферного повітря, вод, грунтів, які б не перевищули фонових,

тобто природних, концентрацій речовин, факторів, небезпечних для

життя взагалі і людини зокрема.

228

Основи екології

Питання

1. Що таке сталий розвиток, його ознаки?

2. Які характеристики людського розвитку?

3. В чому актуальність екологічно стійкої економіки?

4. Які міжнародні організації сприяють збереженню природи?

5. Які умови сталого гармонійного розвитку?

4.2. Біологічні, соціальні аспекти екології людини

Бурхливий розвиток галузі знань про залежність людини, її

здоров’я від стану природи прийшовся на 60-ті рр. XX ст. Вже в 1921

р. з’явився термін «Екологія людини», який першими використали

американські вчені Борджес і Парк. Цей розділ науки спочатку ро-

зуміли як частину медицини, що вивчає вплив середовища, зокрема

антропогенного походження, на людину. Частково такий вплив ви-

вчають і соціологія, техніка, архітектура, економіка, право.

Одне з перших визначень соціальної екології дав у 1927 р. Р. М.

Кензил. Він характеризував екологію людини як науку про територі-

альні і часові відношення, на які впливає середовище.

Пізніше, в 50-ті рр. Л. Шуор і Д. Дункан визначили поняття

про екологічний комплекс, що складається з чотирьох чинників: по-

пуляція, середовище, технологія і структурна організація, які тісно

пов’язані між собою причинно і функціонально. Прикладом такого

комплексу в біосфері є виробничі об’єкти, створені розумом і рука-

ми людей. Це техносфера – фізичне середовище антропогенного по-

ходження.

Взаємодіюча сукупність об’єктів техносфери з біосферою

утворює екосферу. Вона складається з природних біогеоценозів,

об’єднаних з антропогенними екосистемами, або агроекосистемами

– поля, пасовища, сади та техноекосистеми – заводи, шахти, системи

зв’язку, міста. Тому екосистема – це життєве середовище людини, в

якому взаємодіють природні та антропогенні потоки речовин, енер-

гії, інформації, створюючи антропосферу. Вона містить у собі про-

мислове, сільськогосподарське виробництво, транспорт, комуніка-

ції, джерела енергії, тобто всі види діяльності людини і її наслідки.

Важливими характеристиками є щільність населення, норма на-

селеності, перенаселеність, які характеризують екологічну комфорт-

ність території, безпечність проживання людей на певній території.

Дуже часто використовують поняття щільності населення як серед-

229

Розділ 4. Стратегія і тактика збереження та стабільного розвитку життя на землі

ню кількість людей на одиниці площі певної території. При цьому

забувають, що фізіологічно 90комфортні території за температу-

рою, кількістю опадів, наявністю родючих земель, придатних для

проживання людей, обмежені. Чинник перенаселеності більш пока-

зовий і важливий, ніж щільність населення. Територія вважається

перенаселеною, а потенціал життя низький, якщо люди, що живуть

на ній, не можуть забезпечити своє проживання, не приводячи до

швидкого виснаження невідновлюваних джерел життєзабезпечен-

ня – рослини, тварини, люди, кисень, або не перетворюючи віднов-

лювані ресурси у невідновлювані, зменшуючи при цьому потенціал

життєзабезпечення місцевого природного середовища.

Таким чином, територія перенаселена, якщо біотичний потен-

ціал знаходиться в стані прогресуючого виснаження під впливом

людей. Перенаселені всі держави, особливо так звані багаті, тому

що вони виснажили свої природні ресурси і тепер виснажують їх

на територіях інших держав. От чому так гостро ставиться питання

про обмеження росту чисельності населення на планеті. Народжу-

ваність, смертність, здоров’я населення залежать від комфортності

умов проживання.

Підрахунки показують, що для комфортного проживання на

одну людину повинен припадати один гектар орної землі, придат-

ної для ведення сільського господарства. У світі її площа складає

3,2 млрд га, а в Україні – близько 35 млн га. Якби всі люди захоті-

ли харчуватися так, як середній американець, то це було б можливо

тільки для половини теперішнього населення планети, тобто для 3

млрд людей. Саме через перенаселеність близько третини людства

живе в стані постійного голоду.

Для аналізу існуючих і знову виникаючих проблем у 1968 р. був

створений Римський клуб – асоціація економістів, демографів, еко-

логів, соціологів, політиків, бізнесменів, які ще в 1974 р. розробили

моделі майбутнього розвитку цивілізації: «Межі росту» (керівник –

американський вчений Д. Медоуз, США), «Стратегія виживання»

(М. Мессарович, США і Е. Пестель, ФРН), «Латиноамериканська

модель розвитку» (А. Арейра, Аргентина), «Новий погляд на розви-

ток» (Я. Кайя, Японія), «Перебудова міжнародного порядку» (Я. Тін-

берген), «Цілі для людини» (Е. Ласла, США).

Всі ці моделі враховують і передбачають небезпеки, пов’язані з

подальшою урбанізацією життя. Вони враховують параметри: на-

родонаселення, економічне зростання, виробництво продовольства,

230

Основи екології

виснаження невідновлюваних ресурсів, забруднення природного се-

редовища. Результатом діяльності цієї організації стала книга «Де-

мографічна бомба», із змісту якої випливало, що вже тоді на смерть

від голоду було приречено декілька сотень мільйонів людей. З ма-

теріалів доповіді Римського клубу і висновків вчених Массачусет-

ського технологічного інституту в США, зроблених ще в 1972 р., ви-

пливало, що до 2000 р., призупиниться промислове зростання через

вичерпання легкодоступних природних ресурсів, а близько 2020 р.

може відбутися катастрофа всієї індустріальної системи. Тому стри-

мування росту чисельності населення на планеті є найважливішою

глобальною проблемою сучасності, бо відбувається дуже швидке,

майже некероване виснаження всіх природних ресурсів, деградація

природного середовища на фоні змін кліматичних умов і посилен-

ня напруженості в соціально-економічних міжнародних відносинах,

що можуть призвести до екологічної катастрофи в недалекому май-

бутньому.

Питання

1. Що таке «екологія людини»?

2. Що таке «екологічний комплекс», його характеристики?

3. Який зміст поняття «екологічна комфортність»?

4. Які прогнози подальшого розвитку суспільства?

5. Як спiввiдносяться поняття «Бiосфера», «Антропосфера»,

«Техносфера», «Ноосфера»?

4.3. Екологія і культура

Співвідношення понять «екологія» і «культура». Роль еко-

логічної, природоохоронної інформації в формуванні екологічної

культури. Формування нового екологічного мислення. Релігійно-

філософські уявлення про природу та їх значення у вихованні

людини.

Учені-екологи, педагоги вважають, що більшість екологічних

проблем – глобальних, регіональних, місцевих зв’язані з низьким

рівнем екологічної культури населення і насамперед молоді, осо-

бливо в містах. Споживацьке відношення до природи, до людей,

бездуховність, незнання і руйнування народних традицій, незнання

основ раціонального природокористування і екологічного права, не-

дооцінка екологічних знань в системі навчання та емоційного фак-