Мягченко О.П. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

211

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

Рис. 33. Велетенський зсув на узбережжі Азовського моря

(с. Урзуф Донецької обл.)

Такі небезпечні явища характерні для багатьох регіонів України –

Карпат, Криму, узбережжя штучних водосховищ.

В акваторії моря щорічно накопичується близько 12 млн т ре-

човин, з яких за рахунок річкового зносу твердих понад 8 млн т, ор-

ганічних речовин фітопланктону та бентосу понад 2 млн т і майже

стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5–3 млн т продуктів

абразії берегів. Все це сприяє осадконакопиченню на дні із швидкіс-

тю 2 мм за рік. Це один з факторів поступового обміління моря – за

1000 років майже на 2 метри. Але цьому процесу протистоїть інший

– повільне прогинання дна, яке найбільш виражене в центральній

частині моря. Через це маса абразії щорічно складає в мільйонах

тон: на ділянці Білосарайської коси близько 13, а на Керченському

півострові – тільки 0,21. Це супроводжується поступовою абразією,

тобто руйнуванням берегів.

Через абразію відбувається їх розмив – для берега Керченсько-

го півострова не більше 0,2 м за рік, а для східного берега Бердян-

ської коси біля одного метра за рік. За проміжок часу у 114 років

площа Бердянської коси зменшилася майже на 30%. Абразійно-

акумулятивні явища посилюються або слабшають завдяки неотек-

тонічним рухам, які відбуваються у прибережних смугах і сприяють

накопиченню мулу на дні моря. Берегова лінія сучасного моря, в тому

212

Основи екології

числі його кіс – вузьких, довгих півостровів, порізана затоками та

косами, територія яких є заповідними або курортно-рекреаційними

зонами. Наочно це демонструють карти Бердянської коси за 1865 р.

і за 1979 р.:

Всього на узбережжі Азовського моря налічують 25 кіс. Най-

більші з них – Арабатська стрілка, Федотова коса, Обитічна та

Бердянська.

Ріки – великі та малі, до створення Волго-Донського каналу та

Цимлянського водосховища в середині 50-х рр. опріснювали море,

підтримуючи його середню солоність близько 8 проміле. Дон прино-

сив до моря 29,5 куб. км, Кубань – 11 куб. км прісної води, а всі інші

ріки майже 1,1 куб. км. Нині її притік від всіх рік зменшився на 85%

від природного і складає 30 куб. км за рік при мінімально необхідно-

му 32–36 куб. км. Це наслідок того, що величезна кількість прісної

води використовується в сільському господарстві (зрошення, по-

лив) та в промисловості.

Солоність морської води, яка обумовлюється в основному концен-

трацією хлоридів [Cl] і співвідношенням між їх вмістом та солоністю

(S), характеризує кореляційне рівняння: S=0,23+1,79[Cl]. Солоність

213

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

змінюється від 2–5 проміле у Таганрозькій затоці до 18 у південній

частині моря (в районі Керченської протоки). Проміле – це кількість

грамів солей в одному літрі води, на відміну від процента – кількість

солі в 100 г розчину.

Збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення,

особливо за період 60–80 рр. ХХ ст., призвели до змін у біоцено-

зах моря, до зменшення його рибогосподарського значення. Так, у

1937 р. при середній солоності води 9 проміле улов судака складав

73,8 тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т,

улови осетрових в 1937 р. були максимальними – 7,3 тис. т, а тепер

повна заборона на їх відлов, улов тарані в 1935 р. складав 23,5 тис. т

(у 1996 р. – 218 т., у 2000 р. – 2,5 т), улов оселедця в 1933 р. – 10 тис.

т (у 1995 р. – всього 14 т, у 2000 р. відсутність улову). Площі ареалів

основних промислових риб (галофобів) – тарань, рибець, чехоня і

судак, для яких солоність понад 18% є згубною, різко скоротилися

(рис. 34).

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

Тони

1960 1968 1976 1984 1992 1998 2006

Роки

Осетрові

Сельдеві

Рибець

Рис. 34. Динаміка виловів основних видів риб в Азовському морі

Ще недавно Азовське море перевершувало за рибопродуктивніс-

тю з одиниці площі в 6,5 разів Каспійське, в 40 разів Чорне, 160 разів

Середземне моря. Тепер, з екологічної точки зору, воно гине через

збільшення солоності морської води, яка в період з 1923 по 1951 рр.

складала 10,41%, при коливаннях від 9,1

(1932 р.), до 9,8018

(1939–1951 рр.). З 1994 р. вона коливається в межах 11–13

, а в

критичні роки сягає 18

Руйнуванню екосистеми моря сприяла поява вселенців солоно-

водної фауни – гребневика, його різновиду – берое – активні киш-

ковопорожнинні хижаки (медузи) з Атлантичного океану, інтроду-

центів – далекосхідна кефаль – піленгас та активне браконьєрство

214

Основи екології

(в 2005 році склало понад 50% загальних уловів). Загальні запаси

осетрових тепер майже нульові і їх вилов заборонений.

Особливої шкоди наносить вилов риби з використанням тралів,

що заборонено. Отже рибопродуктивність Азовського моря, зміни

антропогенного характеру стали індикатором його екологічної кри-

зи.

Незбалансованість господарської діяльності призвела до змен-

шення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу та існу-

вання риби, інших водних організмів. Нераціональне видобування

риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямова-

них на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної про-

дуктивності та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнює

привнесення до екосистеми морів шкідливих організмів, які пригні-

чують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Азовсько-

го і Чорного морів.

Екологічні проблеми Азовського моря викликають особливе за-

непокоєння. Основними джерелами його забруднення є 66 промис-

лових підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами

«Азовсталь», імені Ілліча, концерном «Азовмаш» щороку скидаєть-

ся понад 800 млн куб. м (до 99 відсотків загального обсягу скидів у

море) забруднених стічних вод.

В море щорічно скидають по 20 куб. км стічних вод, що містять

сполуки важких металів, до 90 тис. т органічних речовин, в тому

числі пестицидів, 5 тис. т нафтопродуктів, понад 14 тис. т сполук

азоту та майже 6 тис. т фосфору. Це сприяє евтрофікації – цвітінню

води через бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей. Вміст

розчинного у воді кисню падає до мінімальних значень – до 1,5 мг/л,

з-за чого щороку гинуть: риби – по 5 тис. екземплярів осетрових, по

1 млн особин судака, камбали, а також близько 1000 дельфінів, які

тепер стали рідкістю.

Розбалансування хімічного складу морської води, навіть у не-

значній мірі, викликає екологічні зміни. Перед усім зменшується

біомаса високоорганізованих організмів. Наприклад, зменшилася

біомаса квіткових морських водоростей (зостера, занікелія), молюс-

ків, які є складовою частиною в єдиному трофічному ланцюзі.

При існуючій ситуації зберігається тенденція до негативних

змін в біоценозах моря і подальшому розбалансуванні біологічної та

гідрологічної систем. Стан Азовського моря критичний, і за висно-

вками спеціалістів при серії маловодних, посушливих років, коли

215

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

прісноводний стік впаде до 20 куб. км, його екосистема може транс-

формуватися безповоротно.

Через інтенсивне хімічне забруднення (ріки Дон, Кубань, малі

річки, комунальні стоки) спостерігається загибель риб, заміна більш

організованих екосистем менш структурованими, але більш стійки-

ми. Це чорноморські медузи, атлантичний гребневик, а також інші

інтродуценти, які руйнують аборигенні екосистеми – сформовані

без втручання людини, еволюційним шляхом.

Отже, екологічний стан Азовського моря, як і Чорного, та його

узбережжя дуже складний, і подальше його погіршення викличе не-

зворотні зміни.

Питання

1. Висвітліть фізико-географічні, історичні, екологічні харак-

теристики Азовського моря.

2. Які геологічні процеси вплинули на формування моря, його

флору та фауну?

3. Чому і як змінювалася солоність морської води i наслідки

цього процесу?

4. Які фактори впливають на біоекологічну рівновагу в морі?

5. Які шляхи вирішення екологічних, господарських проблем

Азовського моря?

6. Що таке еутрофікація, її причини та значення?

3.6. Шляхи подолання екологічної кризи

Азово-Чорноморського басейну

Для подолання кризового стану Чорного моря було прийнято у

березні 2001 р. Закон України «Про затвердження загальнодержав-

ної програми відтворення довкілля Азовського і Чорного морів».

Цей документ спрямований на охорону та відродження довкілля

Азовського і Чорного морів, на забезпечення виконання Конвенції

про захист Чорного моря від забруднення (1994 р.), Міністерської

декларації про захист Чорного моря (1993 р.) та Стратегічного пла-

ну дій щодо відтворення та захисту Чорного моря (1996 р.). Реаліза-

ція Програми розрахована на період до 2010 р. і здійснюватиметься

в два етапи: 2001–2005 та 2006–2010 роки.

Програмою визначено такі пріоритетні напрями вирішення

основних проблем екологічного стану Азовського і Чорного морів:

1) зменшення рівня забруднення морів та антропогенного наванта-

216

Основи екології

ження на їх екосистеми; 2) зниження ризику для здоров’я людини,

пов’язаного із забрудненням морських вод та прибережної смуги; 3)

збереження та відтворення біологічного різноманіття, природних

ландшафтів прибережної смуги і місць існування біологічних видів,

розширення мережі державних заповідників, заказників, створення

національних парків; 4) збалансоване використання та відтворен-

ня морських біологічних ресурсів і розвиток аквакультурних видів

діяльності, особливо цінних промислових видів риб, із забезпечен-

ням належного державного контролю; 5) запобігання руйнуванню

морського берега та охорона земель в прибережній смузі морів; 6)

створення системи інтегрованого управління природокористування

в межах водоохоронної зони морів, їх прибережній смузі, територі-

альних морських водах України; 7) удосконалення системи моніто-

рингу для оцінки впливу природних і антропогенних факторів на

довкілля; 8) залучення громадськості до реалізації природоохорон-

них заходів, підвищення рівня екологічної освіти та виховання насе-

лення; 9) вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової

бази для впровадження державної політики у сфері збереження до-

вкілля Азовського і Чорного морів, узгодження її з вимогами чин-

них міжнародних договорів України.

Документ підкреслює небезпечність переміщення великих об-

сягів донних відкладень під час здійснення днопоглиблювальних і

дноочисних робіт у морських акваторіях, бо це призводить до дегра-

дації донних біоценозів і забруднення морського середовища зави-

слими та токсичними речовинами.

У 1998 р. до підводних морських звалищ скинуто близько 2600

куб. м грунтів. Це є актуальним, бо щорічні днопоглиблювальні ро-

боти на припортових каналах, які проходять поблизу кіс, зокрема і

Бердянської, сприяють їх розмиванню. Через це виникла важлива

проблема руйнування морського берега та інтенсифікація негатив-

них геологічних процесів.

Загальна вартість робіт, передбачених програмою, складає 90–

120 млн грн. Це передусім збереження та відтворення біологічного

різноманіття, природних ландшафтів прибережної смуги і місць іс-

нування біологічних видів. Необхідно провести інвентаризацію дже-

рел забруднення повітря, оцінку обсягів викидів від стаціонарних та

пересувних джерел у прибережній смузі Азовського моря, створити

систему моніторингу забруднення морських вод та геоінформаційну

систему. Згідно з програмою треба створити систему інтегрованого

217

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

управління природокористуванням у прибережній смузі морів, про-

вести паспортизацію стану малих річок і розробити схему охорони

та раціонального використання водних і земельних ресурсів у ба-

сейні Азовського моря, зменшити об’єми скидів стічних вод.

Питання

1. Які державні документи спрямовані на збереження екосис-

тем водойм України?

2. Що передбачає Програма оздоровлення екологічного стану

Азовського моря?

3. Які дії спрямовані на збереження Азово-Чорноморського ба-

сейну?

4. Які негативні процеси характерні для узбережжя морів, в

чому їх причини?

3.7. Екологічний рух в Україні. Роль громадських

організацій в збереженні природи

Корені організацій з охорони природи сягають в кінець XIX ст.,

коли в 1889 році в Ісландії виникла перша в світі громадська органі-

зація з охорони природи. У 1914 р. в Італії виникла національна ліга

охорони пам’ятників природи.

Перша світова війна та соціальні потрясіння істотно загальму-

вали природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чима-

лих збитків та руйнації. Українська Гетьманська Держава за часів

гетьмана Павла Скоропадського утворила Міністерство Земельних

Справ, а при ньому – окремий відділ з охорони пам’яток природи, а

також Koмісію iз вчених та діячів у цій cправі.

У Києві в 1918 р. існував також пpивaтний «Краєвий Природо-

охоронний Koмiтeт» (голова – проф. П. А. Тутківський), в Харкові

функціонувало Товариство любителів Природи (голова – проф. В.

Л Taлієв); в Одеci – Спілка наукових товариств пpupoдooxopoнного

спрямування (голова — проф. Г. І. Танфільєв). У Полтаві заснову-

ється Комітет Охорони Природи та Старовини.

Становлення та розвиток заповідної справи на науковій основі

пов’язано з В.В. Докучаєвим, Г.І. Танфільєвим, В.Л. Талієвим, Г.М.

Висоцьким. Перші товариства охорони природи з’явилися в кінці

XIX – на початку XX ст. в Харкові, Олександрівську (тепер За-

поріжжя), Полтаві, Одесі, на Волині купували цінні території для

створення заповідників.

218

Основи екології

У 1924 р. було створено Всеросійська громадська організація з

охорони природи, метою якого було виховання у населення дбай-

ливого ставлення до всього живого. В 1926 р. в Англії виникає Рада

з охорони сільської місцевості. Тепер такі громадські організації

природоохоронного прямування діють в усіх цивілізованих країнах.

Особливе значення мають неурядові організації як міжнародного,

так і місцевого значення. Це всесвітньо відомі організації: Всесвіт-

ній фонд дикої природи, Міжнародна організація по збереженню

водно-болотних угідь, яка складається з трьох структур – Міжна-

родне бюро з досліджень водоплаваючих птахів, Азіатське бюро

водно-болотних угідь та Бюро водно-болотних угідь Америки, всім

відома

Гринпіс, Міжнародна організація «Зелений хрест», Федерація

природних та національних парків Європи.

Однією з найбільших таких організацій є Осборнівська гро-

мадська організація та Національна федерація з охорони диких

тварин у США. Зараз всі природоохоронні організації, течії, рухи

об’єдналися в Міжнародний рух «Зелений світ». Це впливова ор-

ганізація, що має розгалужену мережу наукових установ і технічні

засоби контролю стану природи у світі та засоби інформування на-

селення планети з екологічних питань.

Останнім часом одержали розвиток екологічні фонди різних рів-

нів – всесвітні, міжнародні, регіональні, котрі діють на громадських

засадах. Їхні основні задачі – фінансова допомога в здійсненні еко-

логічних програм в різних регіонах планети. Прикладом міжнарод-

них фондів можуть бути «Євразія», «Відродження», які спонсують

екологічні програми в країнах Європи, Азії, на теренах колишнього

СРСР.

Тепер на території України працюють 373 великих громадських

неформальних (неурядових) організацій екологічного профілю, од-

ним з головних напрямків роботи яких також є екологічна освіта на-

селення. Цією ж проблемою займаються і 343 формальні державні

організації, в тому числі 35 спеціалізованих вищих навчальних за-

кладів.

Особливе значення в цьому мають студентські дружини охоро-

ни природи, які ще в 1988 р. стали основою більш широкого масово-

го руху – Українська екологічна ліга, Соціально-екологічний союз.

Більшість з цих формальних і неформальних організацій видають і

поширюють серед населення літературу, в якій аналізуються еколо-

219

Розділ 3. Екологічні проблеми україни, її регіонів

гічні проблеми, як загальнодержавного, так і регіональних, місцевих

масштабів.

Це наприклад «Екоправо» у Києві, Львові та Харкові,

«Соціально-екологічний союз» в Одесі, Міжнародний екологічний

фонд «Азовське море» у Бердянську і багатьох інших містах, сели-

щах.

Важливою є не тільки пасивна освіта, а й залучення громад-

ськості до практичних дій, що можливо тільки при усвідомленні на-

селенням важливості тієї чи іншої проблеми екологічного характе-

ру. А це, як свідчать результати, відбулося.

Питання

1. Коли і чому з’явилася необхідність створення органів охоро-

ни природи?

2. Яка ефективність роботи міжнародних органів охорони

природи?

3. Охарактеризуйте структуру природоохоронних органів

України, їх завдання.

4. Де і коли з’явилися в Україні перші громадські організації

охорони природи?

5. Що таке екологічні фонди, які їх цілі?

6. Охарактеризуйте громадські природоохоронні організації,

які діють в Україні, в Північному Приазов’ї, які їх цілі?

3.8. Органи охорони природи в Україні

На основі чинного законодавства державна влада організує контр-

оль за станом природного середовища. В структурі державної влади –

від Верховної Ради до місцевих Рад існують комісії з питань екологіч-

них проблем і раціонального природокористування. Вони формують

екологічну політику – Верховна Рада на території всієї держави, а міс-

цеві Ради (обласні, міські, районні, селищні, сільські) – кожна на своїй

території, контролюють хід виконання державних нормативних актів,

рішень Рад.

Нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства вико-

нує Генеральна Прокуратура України і насамперед її підрозділ – При-

родоохоронна прокуратура, що має свої відділення у великих містах,

районах. Важливу роль у здійсненні екологічної політики держави

має Кабінет Міністрів України, а також виконавчі комітети обласних,

міських, районних рад депутатів.

220

Основи екології

Важливе місце в структурі Кабінету Міністрів України в сфері

охорони природи, координації діяльності державних (формальних)

і недержавних (неформальних) організацій займає Міністерство

охорони навколишнього природного середовища.

Для повсякденної роботи з питань охорони природи існує Дер-

жавна екологічна інспекція з охорони природного середовища,а

також обласні, міжрайонні екологічні інспекції, санітарно-

епідеміологічні станції, спеціалізовані державні інспекції – водні,

земельні, лісові, з рибних запасів. Під їх контролем знаходиться ді-

яльність аграрних, промислових об’єктів, громадян. У разі потреби

вони накладають штрафи, залучають до адміністративної чи кримі-

нальної відповідальності фізичних, юридичних осіб, припиняють

роботу шкідливих виробництв. Основне завдання всіх природоохо-

ронних організацій – збереження цілісності природи, здоров’я лю-

дей.

Цьому ж підпорядкована і діяльність природоохоронних від-

ділів, лабораторій на промислових підприємствах, які зобов’язані

контролювати якісний і кількісний склад викидів, відходів, сприяти

впровадженню ефективних природоохоронних технологій. Особли-

ва увага приділяється обліку шкідливих речовин, не перевищенню

їх ГДК, ГДВ та ГДС у природному середовищі.

Велике значення в загальнодержавній системі охорони при-

роди мають неурядові громадські рухи, організації, які зазвичай

співпрацюють з державними природоохоронними оганами. Одним

з важливих завдань громадських організацій, рухів екологічного

спрямування є формування національної екологічної культури на

основі суспільно-етнічної системи поглядів на значення природи в

житті людини. Великим надбанням українського народу є шанобли-

ве ставлення до природи.

Природоохоронні організації повинні бути провідником демо-

кратичних ідей у спілкуванні суспільства з владою. Позитивним є

створення громадських рад з природоохоронних проблем при Мі-

ністерстві охорони природи, його обласних управліннях, місцевих

органах самоуправління.

Громадські природоохоронні організації на підставі законів

України «Про громадські організації», «Про інформацію» мають

право контролю за виконанням програм природоохоронного зна-

чення, отримувати інформацію екологічного змісту.