Мягченко О.П. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

181

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

кий рівень забруднення довкілля. Якщо відходи утилiзують, тобто з

них одержують певну додаткову продукцiю, то це характеризує еко-

номічну ефективність виробництва, яку визначають коефiцiєнтом

К=(СМ-В)/СМ i його значення залежить від кiлькостi початкової

сировини (С) та рiчної маси виготовленої продукцiї з відходів (М) i

маси неперероблюваних відходів (В).

При зменшеннi маси неперероблених відходів, які можуть забруд-

нити навколишнє природне середовище, зменшується екологічність

та економічність виробництва, що характеризує коефіцієнт утилі-

зації: К

=(К+К

)0,5 або коефіцієнт відходностi, де: К – коефiцiєнт

економiчної ефективностi; К

– коефiцiєнт екологічностi.

Велике значення має характеристика відходностi виробництва

(К

): К

= МП/(С-М), де: П – показник небезпечності відходів; С –

початкова кількість сировини, М – кількість продукцiї, виготовле-

ної з відходів. Таким чином, за цими простими формулами можна

провести оцiнку екологічностi будь-якого виробництва – вiд неве-

ликої майстернi до великого пiдприємства.

Витрати на застосування нових технологiй (Н), у порiвняннi зi

старими (С), повиннi бути такими, щоб при показнику шкоди (Ш),

завданої природi, задовольнялася нерівність: (Н+Ш-С)>0. Ця умо-

ва свiдчить про економiчну доцiльнiсть впровадження нових, нехай

навiть і дорогих, технологiй.

Питання

1. Охарактеризуйте критерії визначення екологічності вироб-

ництва.

2. Як можна визначити екологічну небезпечність виробни-

цтва?

3. Що таке санітарно-захисні зони, їх характеристики?

4. Що є основою економiки рацiонального природокористування?

5. Порiвняйте шляхи економiчного розвитку людства, вкажiть

найбiльш перспективний.

6. Що таке господарська ємнiсть природокористування?

7. В чому необхідність економного використання всiх природ-

них ресурсiв?

8. Чим визначається економiчна ефективнiсть нових вироб-

ництв, технологiй?

182

Основи екології

2.10.5. Методи оцінки екологічних збитків

і негативних впливів на природне середовище

Збитки – це погіршення якості навколишнього середовища

внаслiдок його забруднення або змін, які не сприяють використан-

ню природного об’єкта за призначенням. Їх оцiнюють як втрати

суспiльства, зв’язанi з витратами на відновлення навколишнього

природного середовища. Для оцiнки таких збиткiв використовують

базовi показники: витрати на зниження забруднення; витрати, на

вiдновлення навколишнього природного середовища; додатковi ви-

трати викликані зміною якостi навколишнього середовища; витрати

на компенсацiю ризику погіршення здоров’я людей внаслідок нега-

тивних змін довкілля.

Формула розрахунку збитку грунтам (Зг) забрудненням шкідливи-

ми речовинами має вигляд:

, де

Тi – норматив плати за викиди у грунт за кожну i-у речовину забрудню-

вача в тоннах за рік (Див. табл. 5 Додатку 2); Кк – коефіцієнт кратності

плати за понадлімітний викид у грунт забруднюючих речовин (дорівнює

5); Ке – коефіцієнт екологічної цінності території; Мл – маса усіх вики-

дів у межах ліміту за рік у тоннах; Мзл – маса забруднювача, викинутого

понад ліміт; Кт – коефіцієнт, що враховує значущість території, на якій

розміщені відходи; Км – коефіцієнт, що враховує місце розміщення від-

ходів. Значення коефіцієнтів цінності території в разі її забруднення з

повітря або побутовими, промисловими відходами враховують кількість

населення на ній – коефіцієнт селітебності та цінність земель наведені в

табл 26.

Таблиця 26

Значення коефіцієнта цінності території від кількості населення

Значення

коефіцієнта Кт

Характеристика території розташування підприємства

0,1 Підприємство розташовано на с/г землі

0,3 Підприємство не розташовано на с/г землі

0,5 Підприємство розташовано на селітебній території

0,7

Підприємство розташовано в населеному пункті з

населенням до 100 тис. мешканців

183

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

Продовження табл. 26

1,0

Підприємство розташовано в населеному пункті з

населенням від 100 до 500 тис. мешканців

2,0

Підприємство розташовано в населеному пункті з

населенням більше 500 тис. мешканців

2,5

Підприємство розташовано поблизу ландшафтних,

водоохоронних територій, заповідників

3,0

Підприємство розташовано поблизу курортної

місцевості, зони відпочинку

Збитки забруднення водних джерел (Зв) розраховують за фор-

мулою:

, де: Тi – норматив плати за викиди

у водний басейн однієї тони i-го забруднювача, гр/т або дол. (Див.

табл. 3, 4 Додатку 2); Мл – маса викиду за рік i-ї речовини в межах

ліміту в тоннах; Кк – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний

викид у водний басейн забруднюючих речовин (дорівнює 5); Мзл –

маса речовин, викинутих понад ліміт; Кб – басейновий коефіцієнт,

що враховує територіальну, екологічну і соціально-економічну зна-

чущість регіону (для Азовського моря дорівнює 5).

Збиток атмосфері визначає формулa:

За=∑(Мл+Мзл·Кn,)·Тi* Кт*К

, де:

Мл – сумарна маса, викинутого i-го забруднювача в тоннах за

рік згідно з встановленим лімітом; Мзл- сумарна маса забрудню-

вача, викинутого понад ліміт; Кn – коефіцієнт кратності плати за

понадлімітні викиди (дорівнює 5); Тi – норматив плати (такса) за

одиницю маси кожного i-го забруднювача в гривнях (Див. табл. 1,

Додатку 2); Кт – територіальний коефіцієнт, що враховує цінність

території, яка піддається забрудненню, розташування джерела ви-

киду; К

– коефіцієнт, що враховує висоту викиду, який залежить

від висоти викиду:

Значення К

1,5 1,3 1,0 0,7 0,3 0,15

Висота викиду, м 0-15 15-40 40-80 80-150 150-220 220-500

Відомо, що понад половину маси забруднень дає наземний авто-

мобільний транспорт, тому це важливо враховувати при оцінці ста-

ну повітря.

184

Основи екології

Для врахування результатів діяльності суспільства, пiдприємств

використовують різні методи: перший – оцінка суспiльної користі

природних ресурсiв, другий – вартісно-нормативні оцiнки (ціни,

податки); третій – лiцензiї, ринковi цiни. Цi три види оцiнок можуть

бути визначенi для кожного з елементiв навколишнього середовища

i їх значення можуть бути не однаковими.

Плата за природнi ресурси – витрати пiдприємства, зв’язанi з ви-

користанням природних ресурсiв i розрахованих вiдповiдно до дiючої

в країнi методики розрахунку витрат з використанням такс – розмір

плати за певну одиницю природного ресурсу.

Вирізняють плату за спеціальне використання природних ресур-

сів згідно виділеними лімітами. Це екологічний збір для відновлен-

ня природи – екологічні податки.

При понадлімітному використанні ресурсів або понадлімітному

забрудненні природного середовища застосовують штрафні санкції,

використовуючи вихідні розміри такс (сплат), але в п’ятикратному

розмірі.

Кошти за штрафні санкції повинні направлятися на відтворення

природи, на будівництво очисних споруд. При цьому, як правило,

80% коштів направляються до держбюджету, а 20 – до місцевих бю-

джетів.

При використанні ресурсів важливою є екологічна ліцензія (Ел)

– дозвіл на викиди або скиди. Це документ, який дає право на вики-

ди конкретної забруднюючої речовини за певний проміжок часу (як

правило рік і більше). На одну речовину, що забруднює середовище,

вартість за ліцензією змiнюється залежно вiд сезону, часу, доби та

екологічного стану в регiонi (нормальний, екстремальний).

Застосування екологічної ліцензії замiсть податкiв дозволяє сис-

темі державного регулювання перетворитися в систему ринкового

управлiння. Ринок екологічних ліцензій визначає їх цiни, управляє

iнтересами пiдприємства до iнвестицiй, зокрема природоохоронно-

го спрямування i екологічності підприємства, його продукцiї.

Отже підприємство, яке має ефективні очисні споруди, може

торгувати квотами на викиди або скиди, тобто дозволяти іншому

підприємству за певну плату списувати певні маси або об’єми на

свій баланс.

Торгiвля квотами на забруднення є найбiльш гнучким iз всiх

вiдомих засобiв економiчного регулювання якостi природного се-

редовища. Вона дозволяє поєднати екологiчнi вимоги iз прагненням

185

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

до економiчного зростання, дiлової активностi, сприяти впрова-

дженню досягнень науково-технічного прогресу.

Доповненням до екологiчної лiцензiї є страхування екологiчної

невпевненості. Грошова сума страхувателя умовно депонується на

рахунок страхової фiрми. Якщо підприємство протягом обумов-

леного термiну не завдало збиткiв навколишньому середовищу, то

платежi йому повертаються з виплатою процентів. У протилежному

випадку наслiдки лiквiдуються за рахунок страхової суми.

Важлива лiцензiя на використання родовища – документ, що дає

право на видобуток та продаж корисних копалин. Вартісна оцiнка

такої лiцензiї складається iз п’яти складових:

1. Платежi за право використання надр (пошук, розвiдка родовищ

i видобуток корисних копалин).

2. Вiдрахування на вiдтворення природного середовища, зруйно-

ваного в процесі видобутку корисних копалин.

3. Плата за видачу лiцензiї (видатки за експертизу заяви,

органiзацiйнi видатки).

4. Платежi за користування акваторiєю та дiлянками морського

дна (шельфом) для розвiдки, видобутку корисних копалин i

використання дна та надр в iнших цiлях. Розмiри платежiв за-

лежать вiд площi й конфiгурації акваторiй, потужностi водної

товщі, мети використання надр.

5. Акцизний збір, який встановлюють в спецiальних випадках для

окремих видів мiнеральної сировини, яка видобувається з най-

кращих родовищ, при одержанi користувачем надр зверхнорма-

тивного прибутку.

Питання

1. Що таке збитки, які методи їх оцінки Ви знаєте?

2. Що таке екологічні податки, штрафи?

3. Наведіть формули для розрахунків збитків, нанесних ат-

мосферному, водному басейнам.

4. Що таке екологічна ліцензія, екологічна невпевненість?

5. Як оцінюють вартість ліцензії?

2.10.6. Економічна доцільність екологічної діяльності

Економічна доцільність екологічної діяльності підприємства

визначається реальним економiчним ефектом від природоохорон-

них заходiв. Це передбачає: вибір найкращих техніко-економiчних

186

Основи екології

варiантiв природоохоронних заходiв, ефективностi нових технiчних

рiшень для запобігання забрудненню природного середовища. Ре-

альний економiчний ефект характеризує рiчнi госпрозрахунковi

результати дiяльностi пiдприємства у сфері виконання природо-

охоронних заходів. Треба розрiзняти визначення фактичного та

очiкуваного (планово-проектного, прогнозованого) реального

економiчного ефекту природоохоронних заходiв.

Економiчний ефект визначається для вже здійснених заходiв на

основi порівняння фактичних витрат, що мали мiсце, i досягнутого

економiчного результату.

Економiчний результат природоохоронних заходiв (Р) вира-

жається показником, що характеризує рiчні економiчні збитки (Е),

обумовлені платою за забруднення природного середовища (П).

Природоохоронні заходи визначають формулою: Р=П+Е. Ефектив-

ність найкращого варiанта природоохоронних заходiв (R) визначає

формула: R=(Р-З), де З – рiчнi витрати на здiйснення природоохо-

ронних заходiв.

Цілі природоохоронних заходів: скорочення споживання при-

родних ресурсів, особливо невідновлюваних, зокрема енергетичних

(вугілля, природний газ, нафта); зменшення об’ємів викидів, скидів

та зниження обсягів відходів що не утилізуються; підвищення еко-

логічності виробництва, його продукції та зменшення екологічної

небезпеки за допомогою застосування сучасних ефективних очис-

них споруд.

Оцінка загальної економічної ефективності витрат (В) на впро-

вадження природоохоронних заходів можна оцінити формулою:

В=Σ

Еij/П→max, де: Σ

– кількість видів шкідливих виробництв,

шо призводять до збитків; Σ

– кількість природних комплексів, на

які впливають виробництва; Еij – економічний ефект i-го виду не-

безпечної діяльності; П – прямі витрати на природоохоронні захо-

ди.

Навпаки, порівняльна економічна ефективність (Еп), яка скла-

дається з капітальних вкладень (Кв) в природоохоронні заходи,

нормативного коефіцієнта (Кн) їх ефективності та експлуатаційних

витрат (С) на утримання природоохороннних споруд, повинна бути

мінімальною і оцінюється формулою: Еп=КвКн+С→min.

Різниця між загальною економічною ефективністю витрат (Е)

та порівняльною економічною ефективністю (Еп) вказує на чистий

економічний ефект від впровадження природоохоронних заходів –

187

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

за рахунок зменшення платежів за штрафні санкції, за зменшення

використання природних ресурсів, зменшення відходності вироб-

ництва, підвищення екологічності матеріального виробництва.

Питання

1. Що таке економічна доцільність екологічної діяльності?

2. Як оцінити економiчні результати природоохоронних

заходiв?

3. Як оцінити ефективність витрат на впровадження приро-

доохоронних заходів?

4. Від чого залежить економічний ефект впровадження приро-

доохоронних заходів?

2.10.7. Основи екологічної безпеки і безпека життєдіяльності

Екологічна безпека – це стан, при якому не порушується еко-

логічна комфортність життя, реалізується здатність протистояти

загрозам життю, здоров’ю всіх живих істот, людині, включаючи її

благополуччя, права на безпечне середовище життя, джерела життє-

забезпечення, природні ресурси.

Основи екологічної безпеки, як результат екологічної політики

в Україні, проголошені в Декларації про незалежність, на конститу-

ційному рівні – в ст. 16 Конституції України записано, що екологіч-

на безпека і екологічна рівновага на території України, збереження

генофонду народу – обов’язок держави. Важлива ст. 34, яка гарантує

кожному громадянину право вільно збирати, використовувати і по-

ширювати інформацію будь-яким доступним способом. Дуже важ-

ливі ст.ст. 49 та 50, які гарантують право кожній людині на охорону

здоров’я, медичну допомогу, безпечне для життя і здоров’я природ-

не середовище і, у випадку порушення цього права, відшкодування

нанесеної шкоди.

Через діяльність суспільства, не врівноважену із законами при-

роди, на території України сформувалися природно-антропогенні

небезпеки комплексного характеру, про що свідчить карта (рис.

24):

188

Основи екології

Рис. 24. Стан небезпечних природно-антропогенних процесів

Право на екологічну безпеку, крім України, проголошено в кон-

ституціях не багатьох держав: Іспанії, Португалії, Польщі, Росії.

Екологічна безпека окремої людини, нації, цивілізації залежить від

дій як окремої людини, так і всього суспільства на природу – біо-

сферу.

На території України багато техногенних об’єктів, які створю-

ють умови для прояву техногенно-екологічних небезпек, що відо-

бражено на рис. 25.

Комплексний негативний вплив здійснюють об’єкти військово-

промислового комплексу – склади зброї (Новобогданівка в Запо-

різькій області), величезні території полігонів. Особливо негатив-

но впливає гірничодобувна (кар’єри, відвали, терикони) галузь. Ці

фактори сприяють руйнуванню природних комплексів, зокрема

екологічних коридорів, необхідних для розповсюдження передусім

тварин.

189

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

Рис. 25. Стан техногенно-екологічної безпеки

У забезпеченні безпеки кожної людини важливим є Закон України

«Про охорону навколишнього природного середовища» (25.06.91) – осно-

вний документ у природоохоронному законодавстві. Другий його роз-

діл «Екологічні права та обов’язки громадян» вперше закріпив їх на за-

конодавчому рівні: кожному гарантується право на одержання повної і

достовірної інформації про стан природного середовища і його вплив на

здоров’я населення у встановленому законом порядку, одержання еко-

логічної освіти (ст. 9); направлення до суду позовів про відшкодування

збитку, заподіяного здоров’ю, майну через негативний вплив природно-

го середовища (ст. 10). Про захист екологічних прав громадян України

сказано у ст. 11 – порушені права громадян в області охорони природ-

ного середовища повинні бути відновлені, а їх захист здійснюється в

судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Цей

закон визначає економічний механізм забезпечення охорони природно-

го середовища (відповідно до міжнародного принципу – забруднювач

зобов’язаний платити за забруднення довкілля), наприклад накладання

штрафу на громадян розміром від 1 до 15 мінімальних заробітних плат, а

на посадових осіб – від 5 до 20. В ст. 62 особливо підкреслюється значен-

ня курортних лікувально-оздоровчих територій, на яких забороняється

190

Основи екології

будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, або може

шкідливо впливати на цілющі якості, стан території.

На більшій частині території України проявляються надзвичай-

ні ситуації – техногенного або природного походження, спровокова-

ні антропогенною діяльністю на потенційно небезпечних об’єктах.

Такі об’єкти є потенційними джерелами надзвичайних ситуацій

(рис. 26).

Рис. 26. Надзвичайні ситуації

У зменшенні проявів надзвичайних ситуацій, підвищенні рів-

ня екологічної безпеки велике значення має Закон України «Про

об’єкти підвищеної небезпеки» і Порядок ідентифікації та обліку

об’єктів підвищеної небезпеки, затверджений 11.07.02 постановою

№956 Кабінету Міністрів України. Закон вимагає обов’язкової іден-

тифікації небезпечного об’єкта – визначення ступеня небезпечності

на підставі даних про класи небезпечності речовин, їх маси та скла-

дання декларації безпеки. Власник об’єкта підвищеної небезпеки по-

винен після ідентифікації надати інформацію про нього – деклара-

цію у мни влади, які сповіщають про нього.