Мухопад М.Д. Рудниковий транспорт.

Подождите немного. Документ загружается.

ланцюгами, переміщалися кіньми, щo осліпли від постійного

перебування під землею.

Транспортувати вугілля виробками було неймовірно важко i

небезпечно. Відкатнику i шахтному коногону була потрібна чимала

сила, сміливість i кмітливість. Про умови праці коногона можна

судити, почувши одну зі старих шахтарських пісень:

Вот лошадь мчится по продольной,

По темной, узкой и сырой.

А коногона молодого

Предупреждает тормозной:

«Ах, ради бога, тише, тише!

Здесь ведь и так большой уклон.

На повороте путь чуть выше, -

С полна забурится вагон.»

……………………………

Через минуту над вагоном

Уже стоял народ толпой,

А молодого коногона

Несли в разбитой головой.

На початку XX століття з підвищенням інтенсивності

видобутку корисної копалини виникає необхідність механізації всіх

технологічних процесів. Примітивна технологія транспорту стає

вузьким місцем у розвитку гірничих підприємств.

Першим застосуванням засобів малої механізації було

використання в 1911 р. на Катеринівському руднику при розробці

шару Алмазного потужністю 0,45 м механічних санок на колесах,

переміщуваних за допомогою ручної лебідки по рейках.

Використання транспортної установки дозволило власникам шахти

підвищити обсяги видобутку вугілля.

У цей же час на Донбасі на Голубовському руднику була

використана перша врубова машина. Підвищення довжини i

продуктивності лави створило умови, при яких транспорт санками

виявився неприйнятним.

У 1910 р. на Катеринівському руднику і шахті "Шмідт"

пройшли випробовування 12 імпортних конвеєрів. Подібного ж

типу конвеєр сконструював на руднику "Гілка" місцевий технік

Симонов.

Одночасно на Риковському i Голубовському рудниках були

застосовані перші вітчизняні хитні конвеєри, що виготовлялися в

шахтних майстернях.

Однак спроби механізувати рудниковий транспорт як i

раніше були поодинокими i внаслідок загальної технічної

відсталості промисловості не дали скільки-небудь помітних

результатів.

Громадянська війна 1918-1921 рр. залишила гірничодобувну

промисловість України практично в руїнах. Основним засобом

доставки вугілля з лав як i раніше залишилися санки. На рудниках

Донбасу працювало всього 8 імпортних хитних конвеєрів із

пневматичним приводом i 16 лебідок конструкцій механіка

Симонова.

Гостра потреба в механізації транспортування вугілля з лав,

прагнення інженерів i робітників Донецьких шахт до заміни

мускульної праці саночника механізованою працею привело до

створення й удосконалення засобів доставки. Так, у 1925 році на

шахті 2/7 "Лідієвка" Рутченківського рудоуправління була вперше

застосована скреперна установка. Одними з перших, що прийняли

діяльну участь у розвитку скреперного транспорту на шахтах

Донбасу, були електромеханік Рутченківського рудоуправління

Закарлюка i механік Петрівського рудоуправління Митрофанов.

Закарлюка розробив і виготовив спеціальну лебідку для скреперної

установки – ця лебідка i послужила прототипом першої вітчизняної

серійної лебідки, до випуску якої в 1926 році приступив

Харківський завод вугільного машинобудування "Світло шахтаря".

Цей же завод виготовив перший вітчизняний привід для хитного

конвеєра. Незабаром був освоєний випуск i більш потужного

приводу.

Серійний випуск транспортних засобів збігався у часі з

періодом реконструкції шахт Донбасу. Характерним для даного

періоду є перебудова гірничого господарства шахт i організаційна

перебудова робіт у вибоях. У цей період відбувається інтенсивний

процес подовження лав. Наприкінці 1930 року на Донбасі в Україні

і Кузбасі та інших басейнах в Росії прагнуть побудувати роботу в

лаві за принципом безупинного потоку, що можливо при широкому

впровадженні конвеєрного транспорту i високої організації праці.

Досвід роботи показав, що підвищення продуктивності лав

привело до того, що основний лавний конвеєр – хитний конвеєр,

перестав повною мірою задовольняти технологічним вимогам.

Постала необхідність у більш продуктивних і досконалих

транспортних засобах. Прагнення до вишукування шляхів

підвищення продуктивності транспортних засобів привело до спроб

застосування в лавах стрічкових конвеєрів.

У 1930 році був створений стрічковий конвеєр, що

випускався заводом ім. ХХ-річчя комсомолу України і призначався

для шарів потужністю не менше 0,9 метра при куті падіння до 15

градусів i довжині лави до 200 метрів (рис. 1.6). Конвеєр цього типу

випробувався на шахтах Донбасу, але незабаром випуск їх був

припинений. Починалися кількаразові спроби застосування в лавах

стрічкових конвеєрів інших типів. Однак ці спроби не увінчалися

успіхом через принципові перешкоди: складність перенесення,

необхідність збереження строгої прямолінійності лави, значна

висота навалювання, швидкий знос стрічки, труднощі захисту

холостої галузки стрічки від попадання на неї вантажу та ін.

Невдачі з застосуванням у лавах стрічкових конвеєрів

направили думки винахідників на пошуки принципово нових

засобів транспортування. Перші кроки по створенню переносних

скребкових конвеєрів, придатних для умов роботи в очисних

вибоях шахт Донбасу, робляться в 1935...1936 роках.

Рис.1.6. Перший стрічковий конвеєр на шахтах Донбасу

У 1939-40 роках на різних шахтах Донбасу проходили

випробовування нові скребкові конвеєри. Досвід експлуатації цих

доставних засобів дозволив зробити висновок про їxнi істотні

переваги: висока продуктивність, що у мало залежала від кута

падіння шару, можливість транспортувати вантаж не тільки за

падінням, але i за підняттям; суттєво менший шум при роботі в

порівнянні з хитними конвеєрами та ін.

У післявоєнний період на шахтах Донбасу скребкові

конвеєри одержали усе більше поширення, що послужило

підставою для розширення їхнього серійного виробництва на

вітчизняних заводах.

Уперше виробництво таких конвеєрів почав у 1939 році

Харківський завод "Світло шахтаря". Надалі відбувається

удосконалення конструкції конвеєра в напрямку підвищення

потужності двигуна приводу. Створено конвеєри з двома

ланцюгами.

Розробка і впровадження переносних скребкових конвеєрів

для лав успішно завершили другий етап конвеєризації шахтного

транспорту.

Ідея створення пересувного скребкового конвеєра вперше

була реалізована в 1939-1940 роках. У післявоєнний період

конвеєри пройшли широке промислове випробовування, показавши

свої експлуатаційні i технічні переваги, перспективність. Створення

i впровадження пересувних скребкових конвеєрів дозволило

перейти на вузькозахопну технологію робіт в очисних вибоях.

Впровадження пересувних скребкових конвеєрів було

серйозним кроком вперед у справі механізації вуглевидобутку. За

корінні удосконалення скребкових конвеєрів у 1947 році група

науковців була визнана гідною Державної премії (Співаковський,

Клорикьян, Савлуков і Самойлюк).

По мірі інтенсифікації робіт в очисних вибоях i збільшення

довжини стовпів, що відпрацьовуються, виникає необхідність

заміни малопродуктивного i трудомісткого канатного транспорту

по похилих виробках більш продуктивним транспортом

стрічковими конвеєрами. Перші вітчизняні стрічкові конвеєри

поставлялися на шахти Донбасу Харківським заводом "Світло

шахтаря" i Донецьким машинобудівним заводом (1935-1939 р.).

Особливо бурхливий розвиток одержав даний вид

транспорту після Другої світової війни.

У 1945 році розробили i застосували на шахтах конвеєри із

шириною стрічки 700 мм, а незабаром у зв'язку з ростом

вантажопотоків – 800-900 мм. Великим успіхом в галузі

конвеєрного транспорту на шахтах є створення й освоєння

виробництва нового ряду потужних, з підвищеною швидкістю руху

стрічкових конвеєрів, розрахованих на велику довжину

транспортування. Застосування таких конвеєрів на шахтах

дозволило різко скоротити число перевантажень вугілля на

конвеєрних лініях похилих виробок, спростити їхнє

обслуговування.

Подальший розвиток підземних стрічкових конвеєрів

реалізувався в розроблених у 1961-1962 роках, а також у 70-х роках

типажних конвеєрах із шириною стрічки від 800 до 1600 мм.

Впровадження сучасних стрічкових конвеєрів на шахтах

Донбасу докорінно змінило транспортування вугілля похилими i

горизонтальними виробками. Важливу роль у прискоренні

конвеєризації транспорту зіграло впровадження автоматизованого

керування після переможного 1945 р. У післявоєнні роки на шахтах

різко збільшилося число високопродуктивних машин, впроваджена

i всіляко розширена комплексна механізація й автоматизація,

модернізоване шахтне устаткування, докорінно змінена організація

праці. Особливо велика увага приділена створенню й

удосконалюванню транспортних засобів для проведення

підготовчих виробок, тому що останні не тільки забезпечують

фронт очисних робіт, але i впливають на умови просування вибоїв i

функціонування всього гірничого господарства підприємства. У

вибоях підготовчих виробок породу і вугілля подають найчастіше

безпосередньо у відкаточні посудини. 3 метою зменшення їхніх

простоїв почали широко впроваджувати різні шляхові i допоміжні

механізми.

Широко впроваджуються також нові транспортні засоби на

поверхні, в горизонтальних i похилих виробках i у вузлах їхнього

сполучення.

Розширюється парк важких локомотивів, потужних

конвеєрних установок, великовантажних вагонеток й іншого

устаткування.

Сьогодні відбувається подальше поліпшення схем i засобів

транспорту. Ще на стадії проектування здійснюють глибокий аналіз

i обґрунтування вибору раціональних засобів для переміщення

вантажів. Приймають найбільш прості схеми транспорту,

використовують сучасне устаткування, безупинно поліпшують

конструкцію i технологію виготовлення.

1.4.2. Історія розвитку науки

Вітчизняна наука про підземний транспорт розвивалась

поступово. У 17 – на початку 18 ст. у Києво-Могилянській академії

викладають елементи гірничої науки, мінералогії (Феофан

Прокопович та ін.). Останній направив на навчання до Києва

Михайла Ломоносова, в працях якого згодом зустрічаються згадки

про підземний транспорт (1763 р). В 1843 р. викладач інституту

корпусу гірничих інженерів Узатіс видав книгу «Курс гірничої

майстерності», в якій шахтним машинам відведена окрема глава.

Основоположником наукової дисципліни «Рудниковий

транспорт» визнано вітчизняного вченого Олександра Терпигорєва,

який закінчив С.-Петербурзький гірничий інститут, працював на

шахтах Донбасу, з 1900 р викладав у Катеринославському вищому

гірничому училищі (нині Національний гірничий університет

України). Ще у 1901 р. він видав книгу «Доставка». У ній викладені

теорія i розрахунок шахтного рейкового господарства, описані

конструкції відповідних засобів. Перший підручник для студентів,

що вивчають курс підземного транспорту, написали Поляков i

Співаковський (1944 р.).

Олександр Онисимович Співаковський

Величезна заслуга у створенні науки про транспорт гірничих

підприємств належить вітчизняним вченим Андрєєву,

Волотковському, Геротьєву, Кальницькому, Кузнєцову, Ренгевичу,

Тихонову, Шахмейстеру, Штокману та ін.

Таким чином, завдяки зусиллям виробничників і вчених

зараз створений і функціонує досконалий шахтний транспорт.

Контрольні запитання і завдання

1. Опишіть призначення рудникового транспорту.

2. Який транспорт називається підземним?

3. Визначте основні етапи розвитку підземного транспорту.

4. Дайте класифікацію транспортних машин за

конструктивними ознаками і принципом дії.

5. Назвіть основні специфічні умови експлуатації машин

підземного транспорту.

6. Які роботи виконуються в підготовчий період, при монтажі

й налагодженні транспортних засобів?

7. Які вимоги ставляться до транспортних установок згідно з

правилами безпеки?

8. Як класифікують вантажі за їхніми властивостями?

9. Перерахуйте i коротко охарактеризуйте основні

властивості насипних матеріалів

10. Що ви знаєте про прямий і зворотний вантажопотоки?

11. Напишіть рівняння для визначення середнього i

максимального вантажопотоків.

12. Для чого потрібен коефіцієнт нерівномірності

вантажопотоку?

13. Коротко опишіть історію розвитку підземного

транспорту.

14. Опишіть історію розвитку науки з підземного транспорту.

15. Коротко опишіть сучасний стан підземного транспорту.

МОДУЛЬ ДРУГИЙ

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ТА РОЗРАХУНКУ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Знати: основні параметри

транспортних засобів (продуктивність,

опір руху, силу тяги, швидкість руху,

потужність двигунів, витрати енергії).

Уміти: визначати величину основних

параметрів транспортних машин.

Короткі методичні вказівки

Усвідомити класифікацію транспортних засобів, та фактори які

обумовлюють величину основних параметрів машин періодичної і

безперервної дії.

Зміст другого модуля

2. Основи теорії та розрахунку транспортних засобів

2.1. Продуктивність транспортних засобів

2.1.1. Машини періодичної дії

2.1.2. Машини безперервної дії

2.2. Фізичні процеси у вузлах та елементах транспортних

засобів

2.2.1. Загальні відомості

2.2.2. Опір руху машин безперервної дії

2.2.3. Сила тяги машин періодичної дії

2.2.4. Сила тяги машин безперервної дії

2.2.5. Опір руху при переміщенні вантажу рідиною

2.3. Швидкість руху

2.4. Потужність двигуна і витрата електроенергії

2.5. Економічна та екологічна оцінка засобів переміщення

Контрольні запитання і завдання