Момот Т.В. Фінансовий менеджмент

Подождите немного. Документ загружается.

341

підприємств, повернення боргів кредиторам, залучення реальних інвесторів

шляхом застосування процедури банкрутства.

12.4 Механізм фінансової стабілізації підприємства при загрозі

банкрутства. Санація, її види, механізм проведення. Фінансове

забезпечення ліквідаційних процедур.

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації відбувається з

використанням механізмів фінансової стабілізації:

Механізми

фінансової

стабілізації

Визначення

Оперативний

механізм

Система заходів, що спрямована, з одного боку, на

зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх

зобов’язань, і з іншого боку, на збільшення ліквідних

(грошових) активів

Тактичний механізм

Система заходів, що передбачає використання моделей

фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, яке

забезпечується за умови, що обсяг позитивного

грошового потоку за всіма видами господарської

діяльності у відповідному періоді дорівнює обсягу

негативного грошового потоку, що планується

Стратегічний

механізм

Система заходів, що заснована на використанні моделей

фінансової підтримки прискореного економічного росту

підприємства і визначає необхідність перегляду окремих

напрямків фінансової стратегії підприємства

У разі, коли підприємство не змогло досягти відповідних цілей за рахунок

використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації застосовується

санація.

Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як

оздоровлення чи лікування.

342

Санація – це комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-

економічного, організаційно-правового, виробничо-технічного, соціального

характеру, які спрямовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і

відновлення (чи досягнення) його прибутковості і конкурентоспроможності у

довгостроковому періоді.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація

причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і

платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості,

покращення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових

ресурсів, для проведення заходів виробничо-технічного і організаційного

характеру.

Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого

підприємства являє собою так звана «класична модель санації», яка широко

використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення

суб'єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У

відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення

підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової

кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалтерські документи,

рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і

внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи.

В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчення

фінансового стану на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є

показники платоспроможності, ліквідності, прибутковості тощо. Після

отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини

фінансової кризи робиться висновок про доцільність чи недоцільність санації

даного суб'єкта господарювання.

Варто звернути увагу, що в економічній літературі з питань санації часто

згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи і радикальних

санаційних дій. Прихильники цього напряму (в основному економісти-

практики) не враховують той факт, що в даному випадку не залишається часу

343

для детального дослідження причин спаду і розробки оптимальної стратегії. На

противагу цій точці зору більша група економістів-теоретиків стверджує, що

цейтнот у підготовці санаційної програми — основний фактор майбутніх

невдач. Саме тому окремим аналітичним блоком у класичній моделі санації є

формування стратегічних цілей і тактики.

У відповідності з розробленою стратегією розробляється програма

санації, яка виражає систему запрогнозованих взаємопов'язаних заходів,

спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на основі

комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх

фінансових джерел і з врахуванням стратегічних цілей санації. В програмі

фіксуються загальні принципові підходи до оздоровлення, які конкретизуються

в проекті санації. В ньому повинні міститись техніко-економічне обґрунтування

санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення

стратегічних цілей, конкретні графіки і методи мобілізації фінансового

капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінка ефективності

санаційних заходів, а також прогнозні результати реалізації проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація і контроль за

якістю реалізації запланованих завдань. Внутрішні контрольні органи повинні

своєчасно виявляти нові санаційні резерви, а також підготовляти об'єктивні

кваліфіковані рішення відносно ліквідації можливих перешкод під час

проведення оздоровчих процедур. Суттєву допомогу при цьому може надати

оперативний санаційний контролінг, який синтезує в собі інформаційну,

координаційну і контрольну функції. Основним завданням санаційного

контролінгу є ідентифікація оперативних результатів і підготовка проектів

рішень відносно використання виявлених резервів і подолання додаткових

труднощів.

Використання внутрішніх фінансових резервів і інструментів стабілізації

дозволяє не тільки суттєво знизити загрозу банкрутства, а й значною мірою

зменшує потребу в залученні капіталу з зовнішніх джерел. По-перше, в зв'язку з

тим, що здійснення капітальних вкладень є складовою частиною процесу

344

фінансового оздоровлення підприємства, внутрішні джерела санації співпа-

дають з внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкладень: прибуток

від реалізації основної продукції, фондів, нематеріальних активів і

матеріальних цінностей, надходження від здачі майна в оренду, інших

позареалізаційних операцій, а також амортизаційні відрахування. По-друге,

використання внутрішніх фінансових резервів є необхідною умовою залучення

зовнішнього капіталу.

Відновлення платоспроможності підприємства може здійснюватися з

допомогою зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань, з однієї

сторони, і збільшення ліквідних активів, — з другої.

До найважливіших заходів зі скорочення поточних зобов'язань треба

віднести:

- скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому

числі за рахунок зменшення обсягів виробництва нерентабельної чи тої, яка не

користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо;

- пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної

заборгованості;

- скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на

капітальний ремонт;

прискорення оборотності оборотного капіталу;

відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати.

До найважливіших заходів із збільшення ліквідних активів можна

віднести:

- реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не

бере участі в процесі виробництва;

- використання оберненого лізингу (операція, яка передбачає продаж

основних фондів лізингової компанії з одночасним отриманням назад таких

основних фондів в оперативний чи фінансовий лізинг);

- ліквідацію портфеля короткострокових фінансових вкладень;

345

- оптимізацію структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок

реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини,

незавершеного виробництва);

- реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності

їх функціонування в напрямі збільшення обсягів збуту продукції;

- рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші,

ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові

вкладення тощо).

Стягнення дебіторської заборгованості є суттєвим моментом внутрішньої

стабілізації суб'єкта господарювання. Багато підприємств, які опинились на

межі банкрутства, мають непомірно великий рівень дебіторської

заборгованості, що є суттєвим резервом відновлення платоспроможності. Тому

фінансовий менеджмент підприємств повинен використовувати всі існуючі

можливості її погашення. Основними формами рефінансування дебіторської

заборгованості є: факторинг, облік векселів, продаж векселів на фондовому

ринку, форфейтинг (трансформація комерційного кредиту в банківський

шляхом індосаменту перевідного векселя на користь банку).

Крім того, треба виконати комплекс процедур з примусового стягнення

дебіторської заборгованості, у тому числі шляхом звернення з позовом в

арбітражний суд.

Фінансова санація може здійснюватися з допомогою залучення коштів

власників (пайовиків, акціонерів) підприємства; шляхом використання

кредитних ресурсів; за допомогою основних кредиторів; персоналу

підприємства.

В деяких випадках з метою фінансового оздоровлення, підприємством

може бути прийнято рішення про зменшення статутного капіталу. Зменшення

статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися двома

методами:

1. Зменшення номінальної вартості акцій.

346

2. Зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхніх

власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства-про зменшення розміру статутного

фонду акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не

раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

Законодавством встановлено, що підприємство повинно відшкодувати

власнику акцій збитки, пов'язані зі зміною статутного фонду.

Контрольні запитання

1. Фінансова криза: поняття та види.

2. В чому полягає сутність антикризового фінансового управління? Які

завдання вирішує антикризове управління?

3. Охарактеризуйте передумови та наслідки кризового розвитку. Наведіть

приклади.

4. У чому різниця між функціональним і антикризовим управлінням?

5. Яку роль відіграє стратегія розвитку підприємства у системі

антикризового управління? Що є першочерговим завданням

антикризового управління?

6. Назвіть особливості прогнозування в антикризовому управлінні.

7. Що таке бюджетне планування (бюджетування)? Як бюджетування

впливає на діяльність підприємства?

8. Які з показників Ви віднесете до найважливіших параметрів фінансової

структури підприємства? Обґрунтуйте свій вибір.

9. Сутність та відмінності санації, та реструктуризації.

10. Яка послідовність задоволення фінансових вимог кредиторів при

продажу підприємства-банкрута?

Вправи для самостійної роботи

Задача 12.1.

347

Ліквідаційна вартість автотранспортного підприємства «Перевізчик»

становить 1 215 млн. грн. Середньозважена вартість капіталу становить 15 %, а

щорічний прогнозний чистий грошовий потік – 260 млн. грн. На Ваш погляд,

що вигідніше: ліквідація чи реорганізація? Обґрунтуйте можливі варіанти.

Задача 12.2.

Визначити ймовірність банкрутства торгівельного підприємства

користуючись моделлю Альтмана, якщо діяльність підприємства

характеризується наступними показниками:

Показники

Значення

Активи, тис. грн.

2040

Оборотні активи, тис. грн.

1680

Нерозподілений прибуток, тис. грн.

242

Прибуток до сплати податків, тис. грн.

260

Ринкова вартість 1 акції, грн.

Кількість акцій у обігу, шт.

100000

Короткострокові зобов’язання, тис. грн.

880

Довгострокові зобов’язання, тис. грн.

230

Обсяг реалізації, тис. грн.

1800

Зробити висновки

Задача 12.3.

Визначити ймовірність банкрутства підприємства за моделлю Р.

Таффлера якщо діяльність підприємства за звітний рік характеризується

наступними показниками, а граничне значення індикатора банкрутства

дорівнює (кризовий стан) 0,2 < Z > 0,3 (задовільний стан).

Показники, тис. грн.

Значення

Активи

12040

Оборотні активи

8020

Валовий прибуток

1960

Короткострокові зобов’язання

3500

Всього зобов’язання

9600

Обсяг реалізації

14200

348

Тести для самоконтролю

1 Свідченням банкрутства підприємства є

a) Збитки поточного періоду

b) Неспроможність відповідати за поточними зобов’язаннями

c) Нульові фінансові результати

2 Ініціаторами процедури банкрутства можуть бути:

a) Керівники підприємства

b) Власники підприємства

c) Кредитори підприємства

d) Державні органи

3 Основними заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які

містять план санації, можуть бути:

a) Реструктуризація підприємства

b) Перепрофілювання виробництва

c) Закриття нерентабельних виробництв

d) Відстрочення платежів

e) Списання частини боргів

f) Ліквідація підприємства

g) Ліквідація дебіторської заборгованості

h) Продаж майна боржника

4 План санації розглядається:

a) Керівництвом підприємства

b) Господарським судом

c) Комітетом кредиторів

5 У разі продажу майна боржника у першу чергу задовольняються:

a) Вимоги пов’язані з виплатою заробітної плати

349

b) Вимоги забезпечені заставою

c) Витрати на ведення справи про банкрутство

d) Вимоги щодо виплати податків

e) Вимоги не забезпечені заставою

6 Основною метою проведення санації є:

a) Запобігання банкрутству

b) Задоволення вимог кредиторів

c) Відновлення нормальної роботи підприємства

7 Оберіть вірне твердження:

a) Арбітражним керуючим може бути призначена особа, що раніше

здійснювала управління підприємством

b) Арбітражний керуючий має право на отримання від керівництва

підприємства-боржника необхідних йому документів

c) Арбітражний керуючий не має повноважень для залучення

спеціалістів в процесі ведення справи про банкрутство.

8 До основних обов’язків розпорядника майна (арбітражного керуючого)

належать:

a) Розгляд заяв кредиторів

b) Вживання заходів щодо запобігання банкрутству

c) Аналіз фінансової діяльності підприємства-боржника

d) Виявлення фіктивного банкрутства

e) Скликання зборів кредиторів

f) Ведення торгів у разі продажу майна підприємства

9 Оберіть вірні твердження:

a) Призначення розпорядника майна приводить до припинення

повноважень керівника підприємства

350

b) Припинення повноважень керівника можливе за умови відповідного

судового клопотання комітету кредиторів

c) Призначення розпорядника майна не приводить до припинення

повноважень керівника підприємства

d) Припинення повноважень керівника підприємства в процесі ведення

справи про банкрутство не припускається

10 Максимальний термін санації підприємства становить:

a) 20 місяців

b) 12 місяців

c) Півтора роки

d) Два роки

Література

1. Бланк И. А. Антикризисное финансовое управление предприятием. –

К.: Ника-Центр, Эльга, 2006. – 672с.

2. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч.

посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с. – С. 194-398.

3. Глущенко В. В. Введение в кризисологию. Финансовая кризисология.

Антикризисное управление. – М.: ИП Глущенко В.В., 2008. – 88 с.

4. Круглова Н.Ю. Антикризисное управление: Учебное пособие для

вузов. – М.: КноРус, 2009. – 512 с.

5. Реструктуризация предприятий и компаний: Учеб. пособие лдч вузов /

И.И. Мазур, В.Д. Шапиро; Под общ. ред. И.И. Мазура. – М.: ЗАО

«Издательство «Экономика», 2001. – 456 с.