Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин

Подождите немного. Документ загружается.

щечку і залишають у положенні спинкою догори; на каудолате-

ральній поверхні однієї із задніх лапок роблять поздовжній розріз

шкіри (1,5 – 2 см); тупою стороною бранші ножиць роз’єднують

фасцію м’язів на невелику глибину і вкладають туди невеликий

тампон з бинта; рану зашивають кількома стібками. Жабу зали-

шають у прохолодному місці на добу в чистій скляній банці з не-

великою (на дні) кількістю води, яку змінюють через

8 – 10 год.

2. Через добу жабу знерухомлюють руйнуванням спинного

мозку.

3. Виконують аналогічну операцію зашивання в рану тампона

на протилежній задній кінцівці. При цьому стежать за тим, щоб

не порушити цілісності судин.

4. Відразу відкривають доступ до серця і за допомогою шприца

і голки повільно вводять у його шлуночок 0,5 – 1,0 мл трипанової

синьки.

5. Через 40 хв жабу перевертають, знімають шви з кожної рани

і визначають ступінь забарвлення в синій колір тампонів, що там

знаходилися.

6. Результати досліду і висновки заносять до протоколу заняття.

Дослід 2. Ознайомитися в досліді з моделлю

хемотаксису лейкоцитів на прикладі поводження

інфузорій у різних середовищах

Оснащення: настій сіна (пучок сіна вміщують у склянку, зали-

вають водою і при кімнатній температурі витримують 5 – 7 днів),

предметне скло, скляна паличка, мікроскоп, 0,1 % розчин глюко-

зи, розчин хініну 1 : 1000.

Хід досліду. 1. За допомогою скляної палички наносять на

предметне скло на протилежних його краях (по довжині) дві не-

великі краплі настою сіна, розглядають під мікроскопом при ма-

лому збільшенні рух найпростіших.

2. Поряд з однією краплею наносять таку саму за розміром (і

особливо за висотою) краплю розчину глюкози, а поряд з іншою —

таку саму краплю розчину хініну. Розчини наносять різними па-

личками.

3. Шпилькою (сірником) кожну пару крапель з’єднують неве-

ликим містком, роблячи рух шпилькою з настою в розчин.

4. Під малим збільшенням мікроскопа спостерігають за пово-

дженням найпростіших на початку і наприкінці досліду.

5. У протоколі заняття замальовують розміщення найпрості-

ших на початку і наприкінці досліду, роблять висновки.

Дослід 3. Вивчення впливу адреналіну на судини

брижі в умовах зміненої величини рН середовища

Оснащення: жаби, дощечки, набір інструментів для готування

препарату брижі, розчин адреналіну 1 : 1000, 0,2 % розчин моло-

чної кислоти, мікроскопи, окуляри з мікроскопами, піпетки,

шприци (1 мл).

Хід досліду. 1. Жабу знерухомлюють, готують препарат брижі,

оголюють серце.

2. Під мікроскопом знаходять у брижі артеріальні судини з до-

бре вираженим кровотоком, вимірюють їх просвіт.

3. Наносять на брижі кілька крапель розчину адреналіну і

спостерігають за зміною просвіту судин.

4. Через 10 хв на брижу наносять краплю молочної кислоти і

залишають на 15 хв.

5. Повторно вимірюють просвіт судин і наносять ще краплю

розчину адреналіну, спостерігають за зміною просвіту судин.

6. Результати досліду і висновки заносять до протоколу занят-

тя. Звертають увагу на те, що в кислому середовищі дія адреналі-

ну інша.

Теми рефератів

1. Сутність і значення біологічної теорії запалення

І.І. Мечникова.

2. Механізм походження кардинальних ознак запалення (по-

червоніння, припухання, висока температура, біль, порушення

функції).

Література

Зайчик А.Ш., Чурилов П.П.

Основы обшей патологии. — СПб: ЭЛБИ-

СПб, 1999. — С. 273 – 354.

Воспаление:

Руководство для врачей / Под ред. В.В. Серова, В.С. Пауко-

ва. — М.:Медицина, 1995.

Чернух А. М.

Воспаление. — М.: Медицина, 1979.

Використати також літературу до заняття 14.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення запалення.

2. Які є групи флогогенних чинників?

3. Які основні ознаки запалення?

4. Які основні причинно-наслідкові відношення при запаленні?

5. Якою є провідна ланка в патогенезі первинної альтерації?

6. Якою є провідна ланка в патогенезі вторинної альтерації?

7. Які основні біохімічні зміни відбуваються в зоні запалення?

8. Які наслідки біохімічних і структурних змін у зоні запалення у фазі

альтерації?

9. Якими є основні стадії розвитку судинної реакції в зоні запалення за їх

послідовністю?

10. Які основні чинники стимулюють розвиток стадії звуження судин?

11. Які основні чинники беруть участь у стадії розширення судин?

12. Які чинники сприяють розвиткові пасивної гіперемії в зоні запалення?

13. Які основні чинники зумовлюють розвиток стадії крайового стояння

лейкоцитів?

14. Які основні умови сприяють еміграції лейкоцитів?

15. Що сприяє підвищенню проникності судинної стінки?

16. Чи є еміграція лейкоцитів енергозалежним процесом?

17. Чи змінює лейкоцит свою форму при проходженні через стінку судини

під час еміграції?

18. Під впливом яких речовин знижується еміграція лейкоцитів?

19. Якою є послідовність виходу різних форм лейкоцитів із судин?

20. Які особливості діапедезу еритроцитів?

21. Яка біологічна суть еміграції лейкоцитів при запаленні?

22. Яка послідовність стадій фагоцитозу за І.І. Мечниковим?

23. Які наслідки мають біохімічні зміни в зоні запалення?

24. Які основні фізико-хімічні зміни відбуваються в зоні запалення?

25. Якою є основна різниця між ексудатом і транссудатом?

26. Які є складові частини ексудату?

27. На чому ґрунтується ферментативна активність ексудату?

28. Які є основні види ексудату?

29. Які зміни в тканинах лежать в основі проліферації в зоні запалення?

30. В чому полягає біологічна суть проліферації?

31. В яких випадках проліферація змінюється регенерацією?

32. Якими є наслідки регенерації?

33. Які існують принципи класифікації запалення?

34. Що таке гостре, підгостре, хронічне запалення?

35. Які є види запалення за реактивністю?

36. Які є види запалення за характером змін у тканинах?

37. Які види запалення за типом ексудату?

38. Що є характерним для гострого запалення?

39. Що є характерним для хронічного запалення?

40. Що є характерним для гіпоергічного запалення?

41. Що є характерним для нормергічного запалення?

42. Які зміни у тканинах характерні для альтернативного запалення?

43. Які зміни у тканинах характерні для проліферативного запалення?

44. Що є характерним для серозного запалення?

45. Що є характерним для гнійного запалення?

46. Що є характерним для фібринозного запалення?

47. Що є характерним для геморагічного запалення?

48. Що є характерним для катарального запалення?

49. В чому полягає основна думка вивчення порівняльної патології запа-

лення?

50. Які існують докази ролі нервової системи в патогенезі запалення?

51. Які є докази ролі ендокринної системи в запаленні?

52. Які є докази впливу цілісного організму на зону запалення?

53. Які є докази впливу зони запалення на організм?

54. У чому виявляється біологічна суть запалення?

55. Перелічіть несприятливі для життя мікроорганізмів умови, що ство-

рюються в зоні запалення.

56. У чому виявляється негативна дія зони запалення на цілісний орга-

нізм?

57. Які є основні теорії запалення?

Тема 8

ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ТЕПЛОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Теоретичні положення

Сталість температури тіла у теплокровних тварин підтриму-

ється за допомогою теплопродукції і тепловіддачі. Ці процеси

знаходяться під впливом центра терморегуляції і залежать від

ендокринних впливів.

Лихоманка

— типовий патологічний процес, який є реакцією

організму у відповідь на вплив пірогенних речовин і супроводжу-

ється перебудовою функції центра терморегуляції на більш висо-

кий рівень температури тіла.

Речовини, що викликають лихоманку, називаються

пірогена-

ми

. Це високомолекулярні сполуки тваринного і мікробного похо-

дження, а також продукти розпаду тканин організму, деякі син-

тетичні хімічні препарати. Самі по собі вони не діють на центр

терморегуляції організму. При проникненні в організм пірогени

захоплюються фагоцитами, трансформуються і вже в такій формі

впливають на центр терморегуляції. Залежно від пірогенного

чинника ступінь підвищення температури тіла, характер лихо-

манки можуть бути різними. Виділяють три стадії лихоманки:

підвищення температури, утримання підвищеної температури і

зниження температури.

Стадія підвищення температури

характеризується підвищен-

ням в організмі термогенезу: хімічного (посилення обміну речо-

вин, катаболізм) і фізичного (фібрилярні посмикування м’язів і

т.ін.). Активізуються також процеси зниження тепловіддачі (зву-

ження периферичних судин, скуйовдженість шерсті, припинення

потовиділення тощо).

стадії утримання підвищеної температури

процеси тепло-

продукції і тепловіддачі зрівноважені, але підтримують темпера-

туру тіла на більш високому рівні порівняно з нормою.

стадії зниження температури

слабшають процеси теплопро-

дукції і посилюється тепловіддача (розширення периферичних

судин, посилення потовиділення та ін.).

Функції органів і обмін речовин у різні стадії лихоманки різні.

Так, під час лихоманки прискорюється робота серця і дихання,

пригнічується функція травних залоз, активізується обмін речо-

вин (особливо катаболізм), підвищується рефлекторна діяльність

центральної нервової системи. Діурез підвищений на початку і

наприкінці лихоманки; у другу стадію він зменшується.

За ступенем підвищення температури тіла порівняно з нормою

розрізняють такі види лихоманки:

субфебрильна

(на 0,5 – 1 °С);

помірна

чи

фебрильна

(на 1,5 – 2 °С);

висока

чи

піретична

(на 2 –

2,5 °С);

дуже висока,

або

гіперпіретична

(більш як на 2,5 °С).

За характером температурних кривих розрізняють лихоманку:



постійну

(Febris continua)

за якої добові коливання темпера-

тури не перевищують 1 °С, спостерігається при крупозній пнев-

монії, чумі свиней і собак;



пропускну

(F. remiftens), що характеризується коливаннями

температури тіла протягом доби 1,5 – 3 °С, характерна для ката-

ральної пневмонії і сепсису;



переміжну

(F. inter mittens), за якої періоди високої темпера-

тури чергуються з періодами нормальної; тривалість періодів —

від однієї до трьох і більше діб; спостерігається при кровопарази-

тарних захворюваннях;



поворотну

(F. reccurens), яка відрізняється від переміжної

більш тривалими періодами високої і нормальної температури і

спостерігається при туберкульозі, сепсисі та ін.;



неправильну,

або

атипову

(F. athypica), що не має правиль-

ного чергування підвищення і спаду температури; трапляється

при гострому сапі коней, сепсисі;



короткочасну,

або

ефемерну

(F. ephemera), що триває від 1 –

2 год до двох діб з підвищенням температури тіла на 2 – 2,5 °С.

Частіше спостерігається при підшкірній туберкулінізації, малеї-

нізації, після щеплень вакцинами, при розладах травлення, де-

яких інших незаразних захворюваннях, при транспортуванні та

перегонах тварин.

Значення лихоманки для організму полягає в тому, що при

підвищенні температури тіла підвищується фагоцитоз, активізу-

ються імунологічні реакції, створюються сприятливі умови для

боротьби з мікроорганізмами.

Відоме і негативне значення лихоманки. Тривалий гарячко-

вий стан призводить до втрати білка і виснаження тварин. Унас-

лідок гіперпіретичної лихоманки розвиваються серйозні пору-

шення функцій центральної нервової системи, серця й інших

життєво важливих органів.

Заняття 16. ОБМІН РЕЧОВИН

ПРИ ЛИХОМАНЦІ

Мета: вивчити в експерименті на тваринах механізм розвитку

та основні ознаки лихоманки, роль нервової системи й ендокрин-

них впливів на процес лихоманки, навчитися відрізняти лихома-

нку від гіпертермії, вимірювати ректальну температуру тіла,

аналізувати температурні криві.

При підготовці до заняття треба засвоїти теоретичний мате-

ріал про: фізіологію терморегуляції; визначення і сутність по-

няття «лихоманка»; причини лихоманки; механізм дії пірогенів;

механізм розвитку лихоманки; роль нервово-ендокринних чин-

ників у патогенезі лихоманки; схему розвитку лихоманки; стадії

лихоманки; принципи класифікації лихоманки; закінчення ли-

хоманки; функції органів і систем при лихоманці; обмін речовин

при лихоманці; відмінність лихоманки від гіпертермії; значення

лихоманки для організму; внесок вітчизняних учених у вивчен-

ня етіології й патогенезу лихоманки; прояв законів і категорій

матеріалістичної діалектики в патології на прикладі пропасного

процесу.

Студент повинен уміти: визначати типи і види лихоманки, ко-

ристуватися устаткуванням для вивчення основного обміну, во-

лодіти методами статистичної обробки цифрового матеріалу.

Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж.

Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. — С. 173

– 177.

Лютинский С.И.

Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных

— М.: Колос, 2001. — С. 166 – 186.

Патологічна

фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 337 – 352.

Патологическая

физиология

/ Под ред. А.Д. Адо и М.А.Адо. — М.: Триада-

Х, 2000. — С. 202 – 210.

Патофизиология

: Курс лекций

/ Под ред. П.Ф. Литвицкого. — М.: Меди-

цина, 1997. — С. 121 – 135.

Посібник

для практичних занять з патологічної фізіології

За ред. Ю.В. Би-

ця, Л.Я. Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 158 – 160.

Дослід 1. Вивчення змін температури тіла

й основного обміну при лихоманці

у лабораторних тварин

Оснащення: морські свинки; установка для вивчення основно-

го обміну непрямим методом, натрію тіопентал, шприц, голки,

термометр, вазелін, вата.

Хід досліду. 1. Вимірюють температуру тіла морської свинки,

зважують її.

2. Визначають рівень основного обміну. Для цього збирають

устаткування за схемою (рис. 4). Змащують край кришки ексика-

тора, що притирається, вазеліном. На дно ексикатора під порце-

лянову сітчасту під-

ставку наливають

100 мл 10 % КОН

для поглинання з

видихуваного повіт-

ря вуглекислого газу,

що опускається вниз

на поверхню розчину

і реагує з лугом з

утворенням КНСОз і

СОз.

3. Тварин вміщу-

ють по одному в ек-

сикатор і надають їм

спокій для адаптації.

Наконечник трійни-

ка

має бути відкри-

тим, кришка ексика-

тора — злегка від-

критою.

4. Через 10 хв

кришку ексикатора

щільно притирають

до корпуса, переві-

ряють герметичність

системи, для чого:

а) гвинтовим затис-

качем

установлю-

ють рівень рідини в

колінах

на нулі;

б) змащують місця притирання кришки ексикатора до корпуса і

обережно притирають кришку до корпуса; в) накладають затис-

Рис. 4. Схема установки для вивчення основного

обміну непрямим методом:

— відкрите коліно манометра;

— забарвлена

манометрична рідина:

— закрите коліно маномет-

ра зі сполучною трубкою;

— шкала манометра;

—

груша-резервуар манометричної рідини;

— регу-

лювальний затискач;

— дерев’яна дощечка;

—

штатив;

— відросток із затискачем;

— сполучна

трубка;

— кришка ексикатора;

— дірчасте

порцелянове дно;

— розчин натрію (калію) гідро-

ксиду;

— піддослідна тварина

кач на гумовий наконечник трійника

; г) затискачем

опуска-

ють рівень рідини у відкритому коліні до крайнього нижнього

положення. При цьому рідина в закритому коліні не повинна

підніматися на той самий рівень, що й у відкритому. Перевіри-

вши герметичність системи, рівень рідини (при відкритому

трійнику) в обох колінах встановлюють у крайнє верхнє поло-

ження.

5. Закривають гумовий наконечник трійника, припиняючи кон-

такт системи з навколишнім простором, і включають секундомір.

6. Через 3 хв гвинтом

рівень рідини у правому коліні опус-

кають до нуля (у відкритому коліні рівень опускається, а в закри-

тому піднімається) і роблять відлік зниження рівня рідини у від-

критому коліні в мм (

Знімають затискач із гумового наконечника трійника, зрів-

нюють рівні рідини в обох колінах на нульовій точці, закривають

наконечник трійника і визначення повторюють до трьох разів.

8. З трьох отриманих величин виводять середній показник.

9. Обчислюють кількість виділеної енергії твариною на почат-

ку досліду за формулою

60 20,1

⋅

де

— кількість енергії, виділена тілом тварини за 1 год з розра-

хунку на 1 кг живої маси, кДж;

h —

висота опускання водяного

стовпчика в манометрі, мм;

— константа для даної системи

(0,0004);

t —

час визначення виділення енергії (3 хв);

т —

жива

маса тварини, кг; 60 — коефіцієнт для перерахування на 1 год;

20,1 — коефіцієнт для перерахування обсягу виділеного CO

одним

літром використаного кисню, еквівалентний 20,1 кДж теплоти.

10. За допомогою шприца вводять підшкірно вакцину з розра-

хунку 0,2 мл на 100 г живої маси.

11. Вимірюють температуру тіла через кожні 20 хв, наприкінці

заняття повторно визначають рівень основного обміну.

12. Результати досліду оформляють у вигляді таблиці такої

форми:

Кількість енергії, ви-

діленої за добу

Період

дослі-

дження

Температу-

ра тіла, °С

Кількість кисню, погли-

нутого за добу, л

кДж

з розрахунку

на 1 кг живої

маси, кДж/кг

Результати аналізу отриманих даних заносять до протоколу

заняття, виводять температурну криву, визначають кількість ви-

діленої енергії з розрахунку на 1 кг живої маси за добу. Зверта-

ють увагу на прямий зв’язок рівня лихоманки з рівнем основного

обміну.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА

РОБОТА

Дослід 1. Вивчення впливу стану нервової

системи на характер лихоманки

Оснащення (див. дослід 1 заняття 16).

Хід досліду. 1. Реєструють температуру тіла і рівень основного

обміну в організмі морської свинки.

2. Уводять внутрішньоперитонеально 5 % розчин натрію тіо-

пенталу з розрахунку 0,5 мл на 1 кг маси тіла.

3. Після настання наркозу вимірюють температуру тіла і вво-

дять підшкірно вакцину (0,2 мл на 100 г живої маси).

4. Проводять дослідження, аналізують результати, як і в до-

сліді 1 заняття 16.

5. Порівнюють результати дослідів. Звертають увагу на роль

стану нервової системи у формуванні пропасного процесу.

Теми рефератів

1. Лихоманка як прояв захисно-компенсаторної реакції організму.

2. Лихоманка в онтогенезі і філогенезі.

3. Види лихоманки і їх патогенез.

Література

Веселкин П. H.

Лихорадка. — 3-е изд. — М., 1980. — Т.13. — С. 217 – 227.

Скулачев В. П.

Трансформация энергии в биомембранах. — М.: Медици-

на, 1972.

Теплообразование

и терморегуляция организма в норме и при патологи-

ческих состояниях. — М.: Медицина, 1972.

Використати також джерела до заняття 16.

Запитання для самоконтролю

1. Які є два типи тваринних організмів за характером терморегуляції?

2. У яких тварин температура тіла підтримується на постійному рівні, не-

залежно від температури навколишнього середовища?

3. У яких тварин температура тіла залежить від температури навколиш-

нього середовища?

4. Що таке лихоманка?

5. Як називаються речовини, які викликають лихоманку?

6. Які є дві групи пірогенів?

7. Якою є послідовність ланок у механізмі розвитку лихоманки з часу по-

трапляння в організм пірогену до підвищення температури тіла?

8. Які співвідношення існують між процесами теплопродукції і тепловід-

дачі на першій стадії лихоманки?

9. Які співвідношення існують між процесами теплопродукції і тепловід-

дачі на другій стадії лихоманки?

10. Які співвідношення існують між процесами теплопродукції і тепловід-

дачі на третій стадії лихоманки?

11. Назвіть основні механізми посилення теплопродукції.

12. Назвіть основні механізми тепловіддачі.

13. Назвіть основні види лихоманки за ступенем підвищення температури.

14. Який вид лихоманки супроводжується підвищенням температури тіла

на 1,0 – 1,5 °С?

15. Який вид лихоманки супроводжується підвищенням температури тіла

на 1,5 – 2,5 °С?

16. Який вид лихоманки супроводжується підвищенням температури тіла

на 2,5 – 4,5 °С?

17. Який вид лихоманки супроводжується підвищенням температури тіла

на 4,5 °С і більше?

18. За якого типу лихоманки добові коливання температури тіла не пере-

вищують 1 °С?

19. За якого типу лихоманки добові коливання температури тіла знахо-

дяться у межах 5 – 7 °С?

20. За якого типу лихоманки висока температура тіла через добу стає но-

рмальною?

21. За якого типу лихоманки висока температура тіла через тиждень чер-

гується з нормальною?

22. Як змінюється обмін речовин при лихоманці?

23. Які обмінні процеси переважають при лихоманці?

24. Як змінюється титр антитіл при лихоманці?

25. Що характерне для кризи при лихоманці?

26. Що є характерним для лізису при лихоманці?

27. Яка лихоманка при хворобі сприяє найефективнішому її протіканню із

сприятливим закінченням?