Машина Н.І. Міжнародне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

• 85% ринку по страхуванню автотранспортних засобів

належить 10 найбільшим страховим компаніям;

• 81% ринку страхування майна також контролюється 10

найбільшими компаніями.

Особливою структурою на англійському страховому ринку

є Управління по захисту прав страхувальників, яке було створе,

не відповідно до закону про захист прав страхувальників 1975

року. Крім того, цей закон забезпечив необхідні умови для ство,

рення особливого компенсаційного фонду для страхувальників,

який формується за рахунок грошових відрахувань всіх страхо,

вих компаній, які мають ліцензії на проведення страхових опе,

рацій у Великобританії. Цей фонд призначений для виплат

страхових відшкодувань і страхових сум тим страхувальникам,

страхові компанії яких виявилися неплатоспроможними.

Особисте страхування у Великобританії сконцентровано в

спеціалізованих страхових компаніях, пенсійних фондах, а та,

кож інвестиційних компаніях, які здійснюють продаж нерухо,

мості населенню. Останніми роками відзначається стійке зро,

стання збору страхових платежів, що пов’язано зі зміною

пенсійного законодавства Великобританії, яке створило еко,

номічні стимули для придбання працездатним населенням

полісів приватного пенсійного страхування.

Майнове страхування серед населення представлено тра,

диційними видами. Серед них виділяється страхування при,

ватних легкових автомобілів, домашнього майна, цивільної

відповідальності та ін. Майнове страхування також характери,

зується стійкими темпами розвитку.

Велике значення у Великобританії приділяється страху,

ванню відповідальності: діє обов’язкове страхування

цивільної відповідальності перед третіми особами за збиток,

заподіяний власниками автотранспорту, авіаперевезеннями,

особами, які займаються верховою їздою, а також особами, що

мають домашніх тварин, небезпечних для оточуючих.

Крім того, передбачено обов’язкове страхування про,

фесійної відповідальності для адвокатів, бухгалтерів, страхо,

Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕÎÂ² ÐÈÍÊÈ ÏÐÎÂ²ÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ÑÂ²ÒÓ

вих брокерів, а також операторів атомної енергетичної уста,

новки. Державні організації Великобританії питаннями

обов’язкового страхування не займаються.

Договори страхування укладаються безпосередньо стра,

ховими компаніями, а також за допомогою посередників, до,

сить популярних на англійському страховому ринку. Форми

прямого продажу страхових полісів переважно використову,

ються в практиці укладання договорів особистого страхуван,

ня. Відзначається також зростаюча популярність комерційних

банків і будівельних товариств, за допомогою яких їхні

клієнти мають можливість оформити договори страхування

життя і домашнього майна.

Прямий продаж страхових полісів здійснюється через

рекламу в засобах масової інформації, адресне поштове розси,

лання інформаційних матеріалів населенню, а також теле,

фонні дзвінки для встановлення безпосереднього контакту з

можливими страхувальниками.

Особливістю англійського ринку є агентства андерайтин,

га, які створюються для продажу страхових полісів у тих

регіонах, де страховій компанії економічно не вигідно створю,

вати філію або дочірню компанію. Страхові поліси випису,

ються клієнтурі від імені страхової компанії, однак персонал

агентства андерайтинга не входить до кадрового складу стра,

ховика. Агентства андерайтинга не відповідають за зобов’язан,

нями, які випливають з умов укладених договорів страхуван,

ня, що засвідчуються страховими полісами, виписаними за їх

посередництвом.

Значну роль на страховому ринку Великобританії відігра,

ють великі національні міжнародні страхові брокери, а також

незалежні страхові агентства, які працюють на комісійних за,

садах. Приблизно 50% всіх договорів страхування і перестра,

хування укладаються за їх посередництвом.

Законодавчу базу страхової діяльності у Великобританії

складає закон про страхові компанії 1982 року з урахуванням

наступних змін і доповнень до нього. У законі містяться пра,

вові норми, що регулюють питання ліцензування страхової

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

діяльності, платоспроможності страховика, оцінки активів і

пасивів страхової компанії, інвестицій страхових резервів.

Страхова корпорація “Ллойд”

Страхове об’єднання “Ллойд” є, без сумнівну, найваж,

ливішою частиною Лондонського ринку страхування і перест,

рахування. Історія його цікава тим, що вона характерна для

Англії, яка глибоко шанує свої вікові традиції. Саме тому ма,

ленька острівна країна упродовж багатьох століть зберігає

лідируюче положення у світі.

Історичні відомості. У 1689 р. якийсь Едвард Ллойд відкрив

кафе поблизу Лондонського порту на Тауер,стріт. На відміну від

таверн, де збирався простий люд, кафе були респектабельними

закладами. У той час їх було багато, і щоб залучити відвідувачів,

Ллойд став вивішувати в кафе стінгазету з новинами, що могли

зацікавити відвідувачів. Популярність закладу значно зросла, і

поступово він перетворився в морський клуб. У ньому стали ук,

ладатися різні угоди.

Стінгазета перетворилася в періодичний друкований орган,

який існує і понині під назвою “Ллойд аркуш”. Але ще в 1760 році

з нього виділилося друковане видання. Офіційно воно називало,

ся “Ллойдівський регістр британських та іноземних суден” або

“Регістр Ллойда”, хоча офіційно до “Ллойда” вже не відносилося.

Нині це найпрестижніший регістр суден у світі.

Згодом у “Ллойді” стали проводитися страхові операції.

Страхування здійснювалося своєрідним способом. Купець, який

бажав застрахувати корабель або вантаж, наймав брокера, що

продавав багатим людям частку ризику в обмін на частину при,

бутку. Якщо з майном нічого не траплялося, страховики мали

прибуток, у противному разі вони несли матеріальну

відповідальність до повного відшкодування.

Сам Ллойд особисто не займався страхуванням, але забезпе,

чував конфіденційність переговорів. Для цього він встановлював

у кафе індивідуальні кабіни і забезпечучав клієнтів письмовим

приладдям.

Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕÎÂ² ÐÈÍÊÈ ÏÐÎÂ²ÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ÑÂ²ÒÓ

Після смерті Ллойда в 1713 р. кафе перейшло до іншого влас,

ника, який, як і всі наступні, зберіг колишню його назву. Так Ед,

вард Ллойд, про особисте життя якого відомо мало, увійшов в

історію, давши своє ім’я найбільшій страховій корпорації.

Протягом декількох десятиліть справжніх страховиків і лю,

бителів своєрідних парі розділяла лише тонка грань. Бажаючи

відмежуватися від недостойного ведення справ, кілька респекта,

бельних брокерів у 1769 р. відокремилися і створили власне кафе

під назвою “Нове кафе Ллойда”. Там вони стали укладати стра,

хові угоди щодо кораблів і вантажів.

Перший крок до сучасної організації страхової справи був

зроблений у 1771 р. (через 83 роки після відкриття кафе), коли 79

купців, андерайтеров і брокерів організували комітет і підписали

таку угоду:

“Ми, андерайтери, прийшли до згоди про внесення відповідних

передплатних сум у Банк Англії на ім’я Комітету, який буде обра#

ний шляхом голосування для керування справами в приміщенні но#

вого кафе Ллойда”.

Упродовж ста років (до 1871 р.) корпорація “Ллойд” діяла як

приватна, яка не має офіційного статусу. І тільки в 1871 р. парла,

ментом Великобританії їй був офіційно наданий статус страхової

корпорації, що має право проводити операції по морському стра,

хуванню. У 1911 р. Парламент Великобританії дозволив “Ллой,

ду” здійснювати всі види страхування.

Членами “Ллойда” є приватні особи, які називаються та,

кож Іменами (Names), просто Членами або андерайтерами

(underwriting members). Особливістю “Ллойда” є те, що осо,

бисті кошти Членів складають основу його капіталу. Історич,

но Члени “Ллойда” відповідали за зобов’язаннями необмеже,

но, усім своїм особистим майном. Капітал “Ллойда” ніколи не

оплачувався ними повністю. Аналітики стверджують, що якби

“Ллойд” був акціонерним товариством, то його акціонерам до,

велося б сплатити втричі більше грошей у статутний капітал,

щоб мати таку ж ємність, яку має “Ллойд” сьогодні.

Традиційно членами товариства були винятково фізичні

особи – “Імена”. Корпоративний капітал був уперше допуще,

ний у “Ллойд” 1 січня 1994 році. Це було пов’язано з не,

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

обхідністю збільшити ємність “Ллойда”. При цьому принципи

його кардинально змінилися. З цього часу його Членами змог,

ли стати не тільки Імена, але й компанії з “обмеженою

відповідальністю”, так звані “Корпоративні Члени”. Це приве,

ло до помітної реструктуризації капіталу “Ллойда”, корпора,

тивний капітал став відігравати роль основного джерела

фінансування майбутніх операцій по страхуванню.

“Ллойд” не несе юридичної відповідальності за пре,

тензіями до окремих андерайтерів. Але для збереження пре,

стижу може покрити відповідальність Синдикату, який зазнав

краху. Вхід до будинку корпорації “Ллойда” закритий для

страхувальників, він дозволений тільки брокерам.

Кількість андерайтерів “Ллойда” налічує кілька тисяч.

Для управління такою організацією андерайтери об’єднують,

ся в синдикати. Нині корпорація представлена приблизно 400

страховими синдикатами, що мають виражену спеціалізацію

за видами страхування.

Кожний Синдикат існує рівно один страховий рік, що

дорівнює трьом календарним. Через три календарних роки

відбувається повний розподіл прибутків і збитків між Імена,

ми, поняття нерозподіленого прибутку відсутнє.

Заявлені протягом страхового року збитки не оплачені до

його кінця, переходять до синдикату,спадкоємця через систе,

му перестрахування (run,of reinsurance). При цьому синдикат,

який завершує страховий рік, закриває свої справи за догово,

рами, що закінчилися. Відповідальність по збитках перехо,

дить до синдиката,прийомника. У разі, якщо відповідальність

по заявлених, але не оплачених збитках неможливо визначити

точно, то страховий рік залишається незакритим і складається

так званий рахунок (run,of account).

Кожний Синдикат представлений на ринку через лідиру,

ючого андерайтера, який безпосередньо приймає ризики на

страхування від посередника – брокера “Ллойда”. Членство

корпоративної структури “Ллойда” відкрито для всіх грома,

дян Великобританії та іноземців.

Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕÎÂ² ÐÈÍÊÈ ÏÐÎÂ²ÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ÑÂ²ÒÓ

Для того щоб стати членом страхового Синдикату “Ллойда”,

необхідно виконати кілька умов, диференційованих за видами

страхування і деякими іншими ознаками. Зокрема, необхідно:

• мати майновий ценз не менше 100 тис. фунтів

стерлінгів для громадян Великобританії; 135 тис.

фунтів стерлінгів для інших;

• внести вступний внесок у розмірі 2 тис. фунтів стерлінгів;

• внести певний депозит для забезпечення страхової

діяльності. Наприклад, для прийняття ризиків на 100

тис. фунтів стерлінгів депозит має складати 25 тис.

Питання страхової діяльності цієї корпорації регулює

особливий закон про страхову корпорацію “Ллойд” 1982 року.

Діяльність страхових синдикатів корпорації “Ллойд” безпосе,

редньо не підлягає нагляду з боку Департаменту торгівлі і про,

мисловості Великобританії.

Відповідно до закону функції нагляду за синдикатами пе,

редані Комітету “Ллойда”, наділеному широкими правами і

повноваженнями. У результаті в цивільно,правовому декреті

страхова корпорація “Ллойд” розглядається як саморегулюю,

ча структура страхового ринку, діяльність якої має яскраво

виражений міжнародний характер.

Комітет “Ллойда” відповідає за створення нових страхо,

вих синдикатів корпорацій. При цьому до уваги береться

фінансове поручительство (150 тис. фунт. стерлінгів) не мен,

ше ніж від двох вже існуючих синдикатів.

Кожний страховий синдикат, вступаючи в страхові пра,

вовідносини, несе необмежену майнову відповідальність за

прийнятими зобов’язаннями. У цьому зв’язку синдикати зо,

бов’язані на регулярній основі представляти в Комітет “Ллой,

да” докази фактичного становища їхнього майнового стану.

Для кожного страхового синдиката з боку Комітету “Ллой,

да” встановлюються ліміти по збору страхових платежів, вели,

чина яких залежить від суми гарантійного грошового депозиту,

розміщеного страховим синдикатом у корпорації до початку

страхових операцій. Виходячи із суми депозиту і встановленого

ліміту страхових платежів, Комітет “Ллойда” встановлює

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

кваліфікаційний рівень фінансових ресурсів страхового синди,

кату і тим самим дає згоду на певні обсяги цедирування ризиків.

Відповідно до статутних вимог до страхової корпорації

“Ллойд” щорічно керівнику Департаменту торгівлі і промис,

ловості передається звіт про результати страхового бізнесу

синдикатів, а також сертифікат, який засвідчує рівень їхньої

платоспроможності.

Система фінансової надійності “Ллойда” висока і можна

сказати унікальна. Виплати страхових відшкодувань та інших

витрат, пов’язаних зі збитками, оплачуються з фонду, що нази,

вається Premium Trust Fund. Цей фонд формується зі страхо,

вої і перестрахувальної премій, отриманих “Ллойдом”, а також

доходу від інвестицій. Крім того, він може поповнюватися за

рахунок цільових внесків Членів “Ллойда”. Розмір Premium

Trust Fund складав 19,65 млрд. фунтів стерлінгів у 1993 році.

Наступним рівнем надійності “Ллойда” є обов’язковий де,

позит у “Ллойд” і Резерви. Ці фонди призначені для покриття

збитків у разі недостатності коштів у Premium Trust Fund.

Зовнішні Члени (які особисто не беруть участі в операціях

“Ллойда”), повинні мати не менше 250 тис. фунтів і депозит,

еквівалентний 30% річної брутто,премії, яка збирається на

їхній капітал. Працюючі Члени (які особисто беруть участь в

андерайтингу ризиків) повинні відрахувати велику суму в де,

позит, але можуть мати більш низький ліміт премії у випадку,

якщо їхнє майнове становище складає менше 250 тис. фунтів.

На 1994 рік мінімальний депозит дорівнював 50% брутто,

премії, але не менше 1,5 млн. фунтів. Розмір депозитів і ре,

зервів на 1993 рік склав 4718 млн. фунтів.

Третьою й особливою частиною надійності “Ллойда” є

особисті активи Членів, які залишилися поза фондами “Ллой,

да”. Ці активи за своєю природою є також носіями ризику, то,

му в “Ллойді” сформований так званий High,level Stoploss

(HLSL) фонд. До цього фонду всі Члени “Ллойда” зобов’язані

відраховувати частину своїх активів. Це не стосується тільки

тих Членів, що мають всі свої кошти на рахунках “Ллойда”. На

1993 рік розмір фонду HLSL склав 31 млн. фунтів.

Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕÎÂ² ÐÈÍÊÈ ÏÐÎÂ²ÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ÑÂ²ÒÓ

Завершальним ступенем в ієрархії системи надійності

“Ллойда” є Центральний фонд (The Central Fund) і власні ко,

шти (Net Assets). Центральний фонд не є гарантійним фондом

за законом, однак є таким по суті і гарантує страхувальників і

перестрахувальників від неплатоспроможності Членів “Ллой,

да”. Розмір Центрального фонду на 1993 рік дорівнює 904 млн.

фунтів, розмір власних коштів – 252 млн. фунтів. Схема забез,

печення страхових операцій “Ллойда” представлена на рис. 3.1

[14].

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß

²íäèâ³äóàëüí³ ÷ëåíè

Òðàñòîâ³ ïðåì³àëüí³ ôîíäè

Ïðèáóòîê íå âèïëà÷óºòüñÿ ïðîòÿãîì 36 ì³ñÿö³â. Ñóâîð³ êðèòåð³¿ ³íâåñòóâàííÿ.

Êîøòè àíäåðàéòåð³â ó «Ëëîéä³»

20–50% ïðåì³é àíäåðàéòåð³â çíàõîäÿòüñÿ íà ðàõóíêàõ ó «Ëëîéä³». Ñóâîð³

êðèòåð³¿ ³íâåñòóâàííÿ. Ðåñóðñè ÷ëåí³â òîâàðèñòâà, êð³ì êîøò³â ó «Ëëîéä³».

Öåíòðàëüíèé ôîíä

Âñ³ ÷ëåíè ùîð³÷íî ðîáëÿòü âíåñêè. Âíåñîê êîðïîðàòèâíèõ ÷ëåí³â ó 2,5 ðàçà

ïåðåâèùóº âíåñêè ³íäèâ³äóàëüíèõ ÷ëåí³â. Êîøòè ÖÔ âèêîðèñòîâóþòüñÿ ó ðà-

ç³, ÿêùî ³íøèõ íåäîñòàòíüî äëÿ â³äøêîäóâàííÿ ïî çàêîííèõ âèìîãàõ ñòðàõó-

âàëüíèê³â íåçàëåæíî â³ä òîãî º ñòðàõîâèê «Ëëîéäà» ô³çè÷íîþ ÷è þðèäè÷íîþ

îñîáîþ.

Êîøòè àíäåðàéòåð³â ó «Ëëîéä³»

Íå ìåíøå 50% ïðåì³é àíäåðàéòåð³â çíàõîäÿòüñÿ íà ðàõóíêàõ ó „Ëëîéä³”. Ñó-

âîð³ êðèòåð³¿ ³íâåñòóâàííÿ. Ì³í³ìàëüíà ñóìà íà ðàõóíêàõ ó „Ëëîéä³” – 0,5

ìëí. ôóíò³â ñòåðë³íã³â.

Òðàñòîâ³ ïðåì³àëüí³ ôîíäè

Ïðèáóòîê íå âèïëà÷óºòüñÿ ïðîòÿãîì 36

ì³ñÿö³â. Ñóâîð³ êðèòåð³¿ ³íâåñòóâàííÿ.

Êîðïîðàòèâí³ ÷ëåíè

Рис. 3.1. Схема забезпечення надійності “Ллойда”

3.3. Ñòðàõîâèé ðèíîê Í³ìå÷÷èíè

Німеччина належить до країн – лідерів світового страхо,

вого ринку. У Європі вона поступається лише Великобританії.

Об’єднання Німеччини відбилося на динаміці розвитку стра,

хового ринку.

Основні особливості страхового ринку Німеччини:

• Страховий ринок Німеччини характеризується ди,

намічним розвитком. Щорічний приріст обсягу надходжень

страхових платежів складає близько 10%.

• Структура страхового ринку (у % від зібраних страхо,

вих премій):

, особисте страхування – 37%;

, медичне страхування – 12%;

, майнове страхування – 51%.

• Страхова справа розподілена між системою державного

соціального забезпечення і приватним сектором страхових по,

слуг. Соціальне страхування (по старості, на випадок без,

робіття, страхування на випадок тимчасової втрати працездат,

ності) обов’язкове для всіх працівників найманої праці, якщо

вони не охоплені приватним страхуванням.

• Сектор особистого страхування залежить від зростаю,

чої конкуренції комерційних банків, які прагнуть організувати

страхове обслуговування клієнтів через свої операційні зали.

Загалом прибутковість операцій у секторі страхового обслуго,

вування фізичних осіб вища, ніж у секторі обслуговування

юридичних осіб. Сектор страхового обслуговування фізичних

осіб займає 87% страхового ринку, юридичних – 13%.

Дивіденди по акціях страхових компаній стабільні, але трохи

нижчі, ніж в інших країнах Західної Європи.

• Страховики в Німеччині не мають права займатися

будь,якою іншою діяльністю, крім страхування. Сектор стра,

хових послуг представлений такими видами страховиків:

, акціонерні товариства;

, товариства взаємного страхування;

, державні компанії.

Ãëàâà 3 ÑÒÐÀÕÎÂ² ÐÈÍÊÈ ÏÐÎÂ²ÄÍÈÕ ÊÐÀ¯Í ÑÂ²ÒÓ

У 1990 році в Німеччині нараховувалося 115 страховиків,

які обслуговували сектор договорів особистого страхування,

230 недержавних пенсійних фондів, 55 товариств медичного

страхування, 35 спеціалізованих перестрахувальних компаній,

330 інших страховиків. Крім того, специфіку німецького стра,

хового ринку складають понад 2200 місцевих регіональних

страховиків, які збирають менше 5% загальних обсягів страхо,

вих премій. Іноземним страховикам у Німеччині належить

13% страхового ринку, з них лідируючі позиції традиційно на,

лежать страховикам Швейцарії (близько 9% страхового рин,

ку), які присутні на берегах Рейну вже понад 100 років.

Федеративний устрій Німеччини є важливим чинником у

розвитку каналів просування страхових послуг безпосереднім

споживачам. Регіональні страховики підтримують свою

фізичну присутність у всіх федеральних землях Німеччини.

Більшість крупних страхових компаній вирішують питан,

ня аквізиції по введенню нових і поновленню раніше діючих

договорів страхування через страхових агентів. Джерелом за,

лучення клієнтури є робота незалежних страхових брокерів,

які обслуговують різні страхові компанії. Широко представле,

ний прямий продаж страхових полісів, який здійснюється без,

посередньо з офісів страхових компаній.

Страхові брокери більш активні в страховому обслугову,

ванні юридичних осіб, у той час як страхові агенти обслугову,

ють переважно фізичних осіб. Характерно, що деякі великі

страхові компанії Німеччині, вирішуючи питання аквізиції,

обходяться без послуг страхових посередників, які коштують

надто дорого, інформуючи потенційних клієнтів про страхові

послуги шляхом розсилання відповідної інформації поштою.

Заощаджуючи на оплаті праці страхових посередників, ці ком,

панії мають значну статтю витрат по організації рекламних за,

ходів і оплаті поштових послуг.

Діяльність страхового ринку Німеччини перебуває під

контролем органів обов’язкового державного страхового на,

гляду з боку Федерального відомства нагляду за діяльністю

страхових компаній (BAV), розташованому в Берліні.

Í.².Ìàøèíà Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÅ ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß