Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

А. Ґрунтово-земельні

4.35. Ґрунти Природне утворення, що виникає в результаті взаємодії орга-

нізмів, атмосферного повітря, природних вод, геологічних по-

рід в умовах різної широти місцевості, клімату, рельєфу, харак-

теру рослинності

4.36. Підґрунти та гірські

(материнські) породи

Шари літосфери, що залягають нижче горизонту ґрунтоутво-

рення або виходять на земну поверхню, але не мають явних

ознак життя. Служать субстратом для ґрунтоутворення на суші

та ареною життя на дні океану

4.37. Кріогенні субстрати Головним чином льодовики і багаторічна мерзлота північних

широт та високогір’я

4.38. Ґрунтові забруднення Переважно засолення та підкислення ґрунтів, а також забруд-

нення їх важкими металами і нафтою. Група “антиресурсів”

4.39. Ерозія ґрунтів “Антиресурс”

Б. Геоморфологічні

4.40. Геоморфологічні

структурні ресурси

Умови ведення господарства, зв’язані з геоморфологічним роз-

ташуванням місцевості

4.41. Геоморфологічні про-

сторові ресурси

Умови ведення господарства, що виникають в зв’язку з особли-

вим географічним положенням

4.42. Геологічні глибинні ре-

сурси

Умови ведення господарства, зв’язані із сейсмічністю, загро-

зою зсувів та ін. геологічними процесами. Головним чином

“антиресурси”

В. Неенергетичні міне-

ральні ресурси

4.43. Металічні руди -

4.44. Неметалічні руди -

4.45. Нерудні копалини, у

тому числі й керівні

Корисні включення, що не зосереджені у певній гірській поро-

ді або дуже розосереджені у ній

5. Ресурси рослин-проду-

центів

5.46. Генетико-видовий

склад рослинності

Види рослин, збереження яких забезпечує сучасний вигляд еко-

систем планети

5.47. Біомаса рослин -

5.48. Первинна продуктив-

ність

5.49. Господарсько цінна

продукція рослинності

Її продуктивність, яка залежить від первинної продуктивності

та господарських способів вирощування (агротехніки, селекції

тощо)

5.50. Системно-динамічні

якості фітоценозів

5.51. Очищувальна здат-

ність рослин

5.52. Ботанічні “забрудню-

вачі”

Шкідливі для господарства інтродуценти. “Антиресурс”

6. Ресурси консументів

6.53. Генетико-видовий

склад консументів

Види тварин і рослин - консументів, що відіграють роль регу-

ляторів в екосистемах

6.54. Біомаса консументів -

6.55. Вторинна біологічна

продуктивність

6.56. Господарська продук-

тивність консументів

6.57. Системно-динамічні

якості консументів

Їх роль в екосистемах як керівної та регулюючої підсистеми

6.58. Роль консументів

(особливо тварин) як сані-

тарів, обпилювачів, погли-

начів хімічних речовин

Вона особливо зростає у ресурсному відношенні в зв’язку з

підсиленням впливу людини на природу

6.59. Консументні “забруд-

нювачі”

Аналогічні ботанічним “забруднювачам”. “Антиресурс”

7. Ресурси редуцентів

7.60. Генетико-видовий

склад редуцентів

7.61. Біомаса редуцентів -

7.62. Фізико-хімічна актив-

ність редуцентів

Їх діяльність, що забезпечує розкладання органічних тіл до мі-

неральних речовин

7.63. Системно-динамічні

якості редуцентів в екосис-

темах

Їх взаємозв’язок, який забезпечує успішність фізико-хімічної

активності

7.64. Мікробіологічні (вклю-

чаючи вірусні) забруднення

Окрім організмів, що викликають відомі захворювання, у тому

числі пандемії

, цей “антиресурс” включає й нові, раніше неві-

домі захворювання (наприклад, хвороба легіонерів)

8. Кліматичні ресурси

8.65. Природні кліматичні

ресурси

8.66. Змінені кліматичні ре-

сурси

Кліматичні показники, змінені головним чином за допомогою

технічних засобів (у тому числі ненавмисно, наприклад, клімат

міст) та агролісомеліорації

9. Рекреаційно-антропо-

екологічні

Природні умови життя людей та ресурси відпочинку у природі

9.67. Ресурси природного

середовища оптимуму по-

всякденних життєвих умов

людства

9.68. Ресурси відпочинку -

9.69. Лікувальні природні ре-

сурси

Природні агенти, що мають лікувальні властивості

9.70. Природно-осередкові

захворювання та трансмі-

сивні хвороби

Група “антиресурсів”, подібна забрудненням, але в деяких ви-

падках зв’язана з природним фізичним і хімічним фоном (брак

йоду в природі призводить до зобу, аномальна кількість фтору

- до карієсу зубів тощо)

10. Пізнавально-інформа-

ційні ресурси

Такі об’єкти і явища природи, які дозволяють людям скласти

уявлення про дійсний та минулий стан планети, а також про-

гнозувати її майбутнє

10.71. Природно-еталонні

ресурси

Незаймані природні утворення (заповідники, опорні геологічні

розрізи, палеонтологічні поховання тощо), які дозволяють су-

дити про природний стан довкілля, датувати поклади, розшиф-

ровувати геологічну історію Землі тощо

10.72. Природно-історичні

пізнавально-інформаційні

ресурси

Культурні шари та змінена людиною природа, вивчення яких

дозволяє судити про минуле людства та, частково, про майбут-

ній розвиток природи в місцях, де вона менш порушена лю-

Пандемія (від гр. pandemía - весь народ) - епідемія, що охопила увесь світ або переважну його

частину (наприклад, пандемія грипу, СНIДу тощо).

диною, ніж у досліджуваному регіоні

11. Ресурси простору і часу

11.73. Ресурси простору

(територіальні, водного та

повітряного, включаючи

ближній космічний простір)

В зв’язку із засмічуванням та іншими видами забруднення, а

також в зв’язку із зростанням чисельності населення Землі зна-

чення цих ресурсів швидко зростає

11.74. Ресурси часу Загострення екологічних проблем залишає все менше часу для

їх вирішення

Оцінки природноресурсного потенціалу, як правило, здійснюють за трьо-

ма напрямками:

• якісному, що являє собою описову характеристику наявних природ-

них ресурсів (з позицій визначення сприятливих чи несприятливих пе-

редумов господарювання);

• кількісному, при якому всі компоненти природи оцінюють за спеці-

альними системами балів або у показниках фізичних величин (маса,

об’єм);

• економічному, де визначають додаткові витрати на подолання не-

сприятливих умов для життя і праці людей, організації виробництва,

роботи транспорту тощо.

Під час визначення ресурсів води, корисних копалин користуються по-

няттями “ступінь вивченості” та “ступінь розвіданості” ресурсів. Так, віт-

чизняні геологи розрізняють чотири ступеня вивченості ресурсів корисних

копалин

• А - родовища детально розвіданих і вивчених ресурсів, які можна пере-

давати в експлуатацію;

• В - попередньо розвідані ресурси з приблизно визначеними межами

поширення родовищ;

• С

- слабо розвідані та вивчені родовища;

• С

- перспективні райони розвідки родовищ корисних копалин, виділе-

ні на основі наукових прогнозів.

З кожним роком суспільство все ширше використовує усі види природ-

них ресурсів, що відчутно зменшує їх запаси у так званих “коморах природи”,

а відтак закладає підвалини до серйозних регіональних і глобальних пору-

шень у навколишньому середовищі. Застосування й переробка людиною при-

родних ресурсів супроводжується поверненням у довкілля залишків та відхо-

дів, які забруднюють біосферу, знижують цінність інших, ще не використаних

ресурсів. Слід зазначити, що такі умовно невичерпні природні ресурси, як по-

вітря й вода, потрібні людині не будь-які, а цілком певної якості. А нині у

зв’язку з активними викидами в атмосферу та скидами у водойми різних

шкідливих відходів діяльності людини вода й повітря на Землі забруднені, а в

За кордоном користуються дещо іншими класифікаціями природних ресурсів, але вони близькі

за змістом до наведеної.

деяких регіонах вони стали шкідливими для здоров’я людей і непридатними

для технологічних потреб.

Мінеральні й енергетичні ресурси - головне джерело матеріального ви-

робництва суспільства. Основою енергетики людства нині є викопне вугле-

водневе паливо: вугілля, нафта, природний газ. I хоча використання вуглевод-

невих ресурсів та інших горючих корисних копалин, які є прекрасною сиро-

виною для хімічного синтезу, нерозумне як в екологічному, так і в економіч-

ному плані, ці невідтворювані природні ресурси, що накопичувалися протя-

гом цілих геологічних ер, продовжують спалюватись для задоволення зроста-

ючих енергетичних потреб індустріального суспільства. Ще Д.I.Менделєєв

відмічав, що використання нафти для отримання енергії подібне розпалюван-

ню печі асигнаціями. Навіть у розвинених країнах лише незначна частина

нафти використовується як цінна хімічна сировина (наприклад, у Франції -

тільки 7 % загальної кількості нафти, що імпортується), а більша частина спа-

люється для отримання енергії. Очевидно, коли людство дійсно вступить у

ноосферу, то усвідомить свою помилку, але запаси горючих корисних копа-

лин, особливо нафти та природних газів, на той час можуть виявитися вже ви-

черпаними.

Значною мірою вже вичерпані чи вичерпуються багаті родовища руд ме-

талів у верхніх горизонтах земної кори. Нині розробляють бідніші руди (з

меншим вмістом корисних компонентів), родовища, що залягають глибше, в

складніших геологічних умовах. Це здорожує мінеральну сировину, робить її

більш дефіцитною (

закон зменшення енергетичної ефективності природоко-

ристування).

Діяльність людини вносить корективи (здебільшого небажані) у природні

кліматичні цикли. Всі джерела енергії, як і ресурси, що їх використовує

людство, поділяють на дві групи: відновні (енергія Сонця, вітру, гідроенергія

рік, геотермальна, різні види океанічної енергії - морських хвиль, припливів,

різниці температур води тощо) та невідновні (викопне паливо, ядерна енергія

поділу урану й термоядерна енергія, ще не освоєна промисловістю). Відновні

джерела енергії постійно діють у біосфері, і їх використання не призводить до

зміни теплового балансу Землі - людина лише перетворює одні види енергії

на інші, тоді як загальна кількість тепла у біосфері не змінюється. Викорис-

тання невідновних джерел енергії призводить до додаткового нагрівання на-

вколишнього середовища. Розрахунки вчених свідчать, що виробництво хі-

мічної, ядерної й термоядерної енергії в обсягах, близьких до 1 % енергії, яку

Земля одержує від Сонця, призведе до збільшення середньої температури біо-

сфери приблизно на 1°С. Досі існує небезпека катастрофічних глобальних

змін клімату в разі ядерного конфлікту, який може призвести до загибелі не

тільки людства, а й біосфери в цілому.

Накопичений досвід свідчить, щоб зберегти природне середовище вели-

кого регіону в оптимальному стані, тобто не порушити кліматичні умови і за-

безпечити виробництво харчових продуктів у необхідній кількості, а також

відпочинок людей, потрібно близько 30 % площі території залишити в стані,

наближеному до природного (

національні парки, ліси, заказники

). Половина з

тих 70 % площі, що залишається, має відводитись під виробництво продуктів

харчування. Зменшення площ “дикої” природи неприпустиме, бо це неодмін-

но призведе до екологічної катастрофи. Слід зазначити, що в абсолютно “ди-

кому” стані, недоступному для втручання людини (заповідники), повинні за-

лишатися 3-5 % площі, але ця територія має дуже велике значення, адже за-

безпечує збереження рідкісних видів тварин і рослин.

За оцінками відомого американського еколога Ю.Одума [69], для ком-

фортного існування кожній людині потрібно в середньому 2 га земельної пло-

щі: 0.6 га - для виробництва продовольства, 0.2 га - для розселення, промис-

лових і транспортних потреб, і ще 1.2 га повинні залишатися незайманими,

що необхідне як для задоволення рекреаційних запитів людини (відпочинок,

мандрівки тощо), так і для збереження екологічної рівноваги у біосфері. Саме

такі показники покладені в основу розрахункових екологічних нормативів

ЮНЕСКО

. Для порівняння, в розрахунку на одного мешканця України при-

падає в середньому 1.16 га значною мірою трансформованої площі, у тому

числі 0.82 га сільськогосподарських угідь, з них 0.65 га - ріллі, тоді як у се-

редньому по Європі останні два показники становлять відповідно 0.44 та 0.25

га [73].

Сукупність видів рослин і тварин Землі становить її безцінний скарб - ге-

нетичний фонд. На Землі немає “непотрібних” чи “шкідливих” видів живих

організмів, кожний з них відіграє свою незамінну роль, і вилучення його не-

минуче призводить до зникнення цілого ланцюга інших видів. Так, результати

спостережень свідчать, що зникнення лише одного виду вищих рослин авто-

матично зумовлює зникнення до 30 видів безхребетних тварин, тісно з ним

зв’язаних.

На нашій планеті сьогодні мешкає понад 500 тис. видів рослин та 1.5 млн.

видів тварин, з них до Червоної книги

занесено 463 види тварин і 684 види

рослин, які перебувають під загрозою зникнення [75]. Безкрила гагарка, ман-

дрівний голуб, голуба кінська антилопа, сумчастий вовк, очковий (стеллерів)

баклан, тур, тарпан та ін. - усіх цих тварин і птахів більше не існує на Землі -

вони знищені людиною. Саме через людську діяльність на планеті зникло 150

видів ссавців. Якщо 20 років тому на Землі щоденно зникав один вид, то нині,

за даними Всесвітнього фонду охорони живої природи, - один вид на годину.

ЮНЕСКО (UNESKO - United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) -

Органі-

зація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури - міжурядова організація, утворена в

1946 р. як спеціалізована установа ООН, що сприяє укріпленню миру і безпеки, співробітництву

народів шляхом поширення освіти, науки й культури.

Червона книга

- перелік рідкісних організмів та таких, що перебувають під загрозою зникнен-

ня. Iснують міжнародний, національні та локальні варіанти Червоної книги, а також окремі Чер-

воні книги рослин, тварин та інших систематичних груп.

Основна причина - винищення тропічних лісів. Тільки з 1950 р. зникло понад

40 видів птахів та 40 видів ссавців (тільки в межах Східних Карпат зникло

майже 20 видів) [72].

Розвиваючись, людство наростаючими темпами збільшує споживання

усіх видів природних ресурсів (тільки за останні 150 років обсяг промислово-

го виробництва збільшився майже в 130 разів). Так, США, країни колишнього

СРСР, Західної Європи майже повністю вичерпали запаси вугілля, солі, полі-

металів, марганцю, залізної руди, лісу. За підрахунками вчених [105], люд-

ство нині активно використовує близько 55 % території суші, 12 % річкової

води, 50 % щорічного приросту лісу. Подальший неконтрольований розвиток

людської діяльності може мати катастрофічні наслідки для життя всієї плане-

ти.

Оскільки біосфера Землі є

замкненою системою

з відносно сталою ма-

сою, яка обмінюється з космічним простором лише енергією, людству слід

враховувати її стан і здатність самовідновлювати свою біомасу, а також ви-

черпність сучасних енергоносіїв, зменшити обсяги використання ресурсів,

свідомо відмовившись від надлишків, і перейти до тактики і стратегії раціо-

нального ресурсокористування. Природні ресурси - наше загальне багат-

ство, і від нас, від того, наскільки бережливо й раціонально ставимося ми до

них, залежить життєва сила і процвітання суспільства.

Сильним рукам потрібна тямуща й обережна голова.

Б.Раушенбах

3.2. Види антропогенних впливів на довкілля

При всій багатогранності і розмаїтті форм та наслідків впливу суспіль-

ства на природу доцільно розрізняти два основні різновиди цього впливу -

умисний

неумисний

, кожен з яких може здійснюватися у

прямій

чи

опосеред-

кованій

формі.

Прямим називають безпосередній вплив людини на довкілля, який відбу-

вається в процесі її життєдіяльності (дихання, рух, виділення), промислу

(мисливство, рибальство, збір дикорослих плодів, ягід, грибів),

виробництва

(використання або зміна ресурсів), а також в результаті робіт по

перетворен-

ню

живої й неживої природи. При прямій дії людина використовує різнома-

нітні знаряддя й машини, впливає на навколишнє середовище через підприєм-

ства, обладнані потужною технікою. Цей вплив може бути

неумисним

(стихій-

ним) або умисним, здійснюваним з метою цілеспрямованої зміни ресурсів

природи (осушення, зрошення, відтворення організмів тощо).

Опосередкований вплив є похідним від прямого впливу, він зумовлений

взаємозалежністю елементів природи і здійснюється через ланцюги взаємопо-

в’язаних явищ та вторинних процесів. Безпосередньо змінюючи певний ре-

сурс природи, людина неминуче впливає на пов’язані з ним інші ресурси, ін-

коли через низку проміжних ланок (підтоплення територій при будівництві

водосховищ, утворення токсичних речовин при так званому вторинному за-

брудненні тощо). Опосередкований вплив потребує ретельного прогнозуван-

ня, оскільки збитки від нього іноді перевищують корисний ефект від основно-

го заходу.

Умисний вплив відбувається у процесі матеріального виробництва з ме-

тою задоволення певних потреб суспільства і, як правило, пов’язаний з вико-

ристанням тих чи інших природних ресурсів (палива, руд металів тощо). При-

кладами такого впливу можуть бути вирубки лісів (розчищення площ під зем-

леробство, забудову, для потреб деревообробної промисловості), споруджен-

ня водосховищ, будівництво населених пунктів, транспортних шляхів тощо.

Умисний вплив слід розглядати як об’єкт економіки - він планується, фінан-

сується і координується. Як правило, умисний вплив лежить у сфері держав-

них інтересів, а тому здійснюється через відповідні органи державного управ-

ління. Навіть за умов фінансування приватним капіталом умисний вплив на

природу, яка являє собою загальнонаціональне надбання, повинен планувати-

ся і координуватися компетентними державними органами, регламентуватися

конституцією та відповідними законами.

Неумисний вплив суспільства на природу є побічним наслідком різних

умисних заходів по перетворенню природи. Так, при будівництві ГЕС спосте-

рігається підтоплення земель в зоні, прилеглій до водосховища, сільськогос-

подарське виробництво зумовлює забруднення водотоків і водойм змитими

мінеральними добривами та отрутохімікатами, виробництво енергії на тепло-

вих електростанціях супроводжується викидами сажі та різних шкідливих га-

зів в атмосферу, тепловим забрудненням поверхневих і підземних вод тощо.

Неумисний вплив на природу майже завжди носить випадковий характер і

призводить до неочікуваних (незапланованих) наслідків - збіднення видового

складу тваринного світу, розвитку ерозійних процесів у ґрунтах, збільшення

кількості алергійних захворювань і т.п. Звідси витікає й підвищена екологічна

небезпека прояву всіх форм неумисного впливу на довкілля.

Наведена класифікація певною мірою є умовною, оскільки у житті зазви-

чай досить складно, а інколи й неможливо відокремити навіть прямий вплив

від усіх інших. На який би природний ресурс людина не впливала безпосеред-

ньо, вона завжди викликає зміни в інших ресурсах. У більшості випадків су-

марний ефект від людської діяльності складається з комбінації прямих та

опосередкованих впливів на природу. Відокремлення розглянутих вище форм

впливу має пізнавальне значення, оскільки дає можливість виявити характер

причинно-наслідкового зв’язку, тобто - зв’язку певної людської діяльності та

важливого для нас природного ресурсу.

Якщо природа зміниться настільки, що стане заперечувати суть виду

“людина розумна”, ніщо не збереже його від долі динозаврів.

М.Ф.Реймерс

3.3. Антропогенні зміни довкілля

В процесі свого розвитку людство неминуче призводить до змін у навко-

лишньому природному середовищі. З кожним історичним періодом масштаби

зрушень у природі під дією антропогенних чинників невпинно зростають. Ни-

ні антропогенний вплив на довкілля набув дійсно глобальних масштабів -

людство виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосфери всі-

єї планети (табл.3.2). Через сумацію результатів попередніх впливів та досить

низькі темпи відновлення порушених природних ресурсів у біосфері під дією

людини спостерігаються наростаючі зміни: збільшення вмісту вуглекислого

газу в атмосфері, зменшення площі лісів, збіднення видового складу біоти,

прискорення біогеохімічного кругообігу речовин, зростання вмісту в усіх

компонентах довкілля радіоактивних елементів, важких металів і штучних хі-

мічних сполук.

Табл.3.2. Антропогенні зміни навколишнього природного середовища

(за М.Ф.Реймерсом) [98]

Екологічний

компонент та

Виробництво, зміна, викид або обсяг

використання людством Примітка

його складові в абсолютних

величинах

у відсотках природної

кількості

АТМОСФЕРА

Кисень (спожи-

вання)

2·10

т/рік Приблизно у 1000 разів

більше його надходжен-

ня, яке становить 3·10

т/рік. Від 12 до 23 %

кількості, що виробля-

ється біосферою

Дані різних авторів розходять-

ся. Визнано, що біосфера не

відтворює антропогенних

втрат кисню, проте зменшення

кисню в атмосфері приладами

поки що не реєструється

Озон (руйнуван-

ня)

- За прогнозами, до 2000

р. - до 8-16 %, за інши-

ми джерелами - не біль-

ше 4 %

За рахунок агентів, що нині

вже є в атмосфері. Питання

недостатньо вивчене

Вуглекислий

газ (збільшення)

7·10

т/рік З ХIХ ст. - на 18 %,

усього - на 25 %

Останніми роками темпи

збільшення вмісту СО

дещо

уповільнилися

Азот (збільшен-

ня)

- На 110 % -

Забруднення

атмосфери:

Сірчистий ан-

гідрид

1.5·10

т/рік 75 % Спостерігається помітне під-

кислення опадів

Окис азоту

5·10

т/рік 7.1 %-

Iнші сполуки

азоту

1.5·10

т/рік 1.0 % -

Окис вуглецю

3·10

т/рік 100 % -

Завислі у по-

(960-2615)·10

100 % Впливають на зміну темпера-

вітрі речовини

(аерозолі)

т/рік тури повітря біля поверхні

Землі

ГIДРОСФЕРА

Порушення ба-

лансу:

Незворотне во-

доспоживання

-9 %Головним чином за рахунок

іригації

та водосховищ

Незворотний

стік із суші в

океан

430-570 км

/рік - В основному за рахунок отри-

мання води із свердловин. Да-

ні різних авторів розходяться

Забруднення

нафтою

2135·10

т/рік У 3560 разів Нафтовою плівкою вкрито до

1/4 поверхні Світового океану

Забруднення

важкими ме-

талами

- В середньому з ХIХ ст. -

у 10-15 разів

Місцями геохімічні аномалії

відрізняються від катастрофіч-

ного рівня на один порядок

величин

ЛIТОСФЕРА

Гірська порода

(видобуток з

надр)

т/рік Більше 300 % об’єму

твердої речовини, залу-

ченої у біотичний круго-

обіг суші

Частка власне руд становить

близько 1 % видобутого мате-

ріалу

Швидкість руй-

нування ґрунто-

вого покриву

(прискорення)

- Від 4-6 до 12000 разів -

Зростання пло-

щі пустель за

історичний пе-

ріод

10 065 000 км

6.7 % У даний час від 10 до 44 га на

хвилину. Дані різних авторів

не співпадають

ЕНЕРГЕТИКА

Пряме вироб-

ництво енергії

(близько 10

т.у.п.)

8·10

Вт Близько 0.02 % енергії

Сонця, що надходить на

поверхню Землі, до 25

% енергії фотосинтезу

Обсяги зміни енергетики пла-

нети людиною поки що недо-

статньо вивчені. Дані різних

авторів істотно розходяться.

Вважається, що досягнутий рі-

вень енерговиробництва від-

стоїть від критичного для біо-

сфери на один порядок вели-

чин

Від підвищення

концентрації

СО

До 60·10

Вт Більше за енергію фото-

синтезу

Від антропо-

генного запи-

лення

6·10

Вт Близько 0.4 % енергії,

що розсіюється при ви-

паровуванні опадів

Величина потребує уточнення

Від випалюван-

ня рослинності

3·10

Вт --

Втрати від іри-

гації та випаро-

150·10

Вт --

Іригація (від лат. irrigatio) - штучне зрошення полів, городів та ін. агроценозів, один з видів

сільськогосподарської меліорації.

вування з поверх-

ні водосховищ

Зміна середньо-

глобальної

температури

(прогнозна)

1.3-3.0°С

10-25 % середньогло-

бальної температури

Величини, напевно, завищені

через недосконалість моделей

клімату

РОСЛИНИ

Зведення лісів

світу (зміна лі-

систості)

З 75 до 26-27 % Близько 70 % Вирубується 20 га/хв., в серед-

ньому 18 розрахункових лісо-

сік

Під загрозою

зникнення

(25-30)·10

видів

10-15 % -

ТВАРИНИ

Знищено

226-400 видів 0.02-0.04 % Під загрозою знищення 1200

видів (напевно, значно біль-

ше)

Видобувається

риби та море-

продуктів

Близько 80·10

т 70 % приросту -

БIОТА В ЦIЛОМУ

Генетичне різ-

номаніття

живої речови-

ни (зменшення)

Більше ніж у

100 разів

90 % Величина потребує уточнення

Біомаса (змен-

шення з 1850 р.)

- 7-25 % Дані різних авторів не співпа-

дають

Очікуване змен-

шення до 2000 р.

(по органічному

вуглецю)

510·10

т 27-28 % -

Продуктив-

ність на суші

- 20 % -

Продуктив-

ність в океані

- 30 % Напевно, величина дещо зави-

щена

Майже до XIII ст. людина не завдавала природі надто великої шкоди. Лю-

ди використовували для своїх потреб натуральну сировину: глину, деревину,

льон, бавовну, шкіру, різні жири, природні барвники тощо. Утворені відходи

залучалися силами природи у кругообіг речовин, відбувалося природне само-

очищення від них (окисні та відновні реакції, розклад речовин, активна діяль-

ність мікроорганізмів, розчинення, розсіювання і засвоєння елементів росли-

нами). Але з розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування, з по-

явою сотень нових синтетичних та мінеральних речовин і величезним їх нако-

пиченням стан справ докорінно змінився. Відходи від синтетичних пральних

порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та

інші шкідливі речовини не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються,

а накопичуються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах та підземних водах.

Протягом ХХ сторіччя з надр Землі видобуто корисних копалин (міне-

ральної сировини) більше, ніж за всю історію людства, починаючи з палеолі-