Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

221

В спертом воздухе при всем старании не отдышишься.

Козьма Прутков

5.2.4. Вплив забруднення атмосфери на біосистеми

Атмосферне повітря є середовищем існування людей, а його сучасний фі-

зико-хімічний склад - умовою їх життя. Якщо без їжі людина може прожити

до 2 місяців, а без води - декілька діб, то без повітря - всього кілька хвилин.

За добу людина споживає 500 літрів кисню, пропускаючи крізь легені 12 кг

(10 тис.л) повітря, в той час як їжі і води вона споживає лише 1.5-2 кг. Тому

стан повітряного середовища має особливо важливе значення для нормально-

го функціонування людського організму.

Атмосферне повітря вважається чистим, якщо жоден із забруднювачів не

присутній в концентраціях, здатних заподіяти шкоди здоров’ю людини, тва-

ринам і рослинам.

Забруднення атмосферного повітря призводить до зниження родючості

ґрунтів та якості сільськогосподарських культур, уповільнення росту лісів,

виродження окремих видів рослин і тварин. Шкідливі речовини, що містяться

в атмосферному повітрі навіть у невеликих концентраціях, послаблюють за-

хисні (імунні) властивості організму людини, роблять його менш захищеним

до несприятливих зовнішніх факторів, впливають на стан здоров’я. Існує зв’я-

зок між ступенем забруднення атмосферного повітря і поширенням хвороб

органів дихання, захворювань серцево-судинної системи та підвищенням

кількості злоякісних новоутворень.

Близько 20 % забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу ста-

ціонарними джерелами, є мутагенами, тобто вони становлять загрозу здоро-

в’ю не тільки нинішнього, а й прийдешніх поколінь. Так, якщо виразити

вплив забрудненого атмосферного повітря на генетичні структури статевих

клітин людини у біологічних еквівалентах рентгена (берах), то вплив хімічно-

го забруднення повітряного басейну за 30 років у Запоріжжі оцінюється вче-

ними у 80, а в Маріуполі - у 180 бер [103].

Оксиди азоту поглинаються кров’ю, шкідливо впливають на зір, дихання;

свинець руйнує еритроцити крові; аренові вуглеводні є канцерогенами; дрібні

частинки пилу подразнюють слизову оболонку; азбестовий пил може спричи-

нювати фіброз легенів та рак.

Оксид вуглецю (чадний газ) отруює організм людини, в разі тривалої дії

викликає безплідність. В природних умовах вміст СО в атмосфері дуже

малий - не більше 0.2 мг/м

, тоді як в атмосферному повітрі великих міст його

концентрація становить 20 мг/м

, а інколи досягає навіть 250 мг/м

. Концен-

трації СО вище гранично допустимих (ГДК максимальна разова - 5, середньо-

добова - 3 мг/м

) призводять до фізіологічних змін в організмі, а концентрація

більше 750 мг/м

- до летального наслідку. Окрім концентрації, ступінь нега-

тивного впливу чадного газу залежить також від тривалості його дії.

222

Основна маса СО утворюється при неповному згоранні вуглеводневого

палива, вугілля, деревини, промислових відходів та при лісових пожежах.

Щорічно в атмосферу надходить близько 380 млн.т СО, який може знаходи-

тися в ній протягом 2-4 місяців, проте його концентрація в цілому в атмосфе-

рі Землі не збільшується завдяки діяльності ґрунтових мікроорганізмів, які

розкладають СО, та, в меншій мірі, через трансформацію СО у СО

При нормуванні гранично допустимих концентрацій забруднюючих речо-

вин у повітрі враховується ефект сумації шкідливої дії ряду речовин: ацетону,

фенолу, озону, сірководню, сірчаної кислоти тощо. Особливо небезпечними є

такі поєднання:

сірчистий ангідрид - діоксид азоту

сірчистий ангідрид - фе-

нол

діоксид азоту - формальдегід

Забруднювачі атмосфери негативно впливають на всі фіто- та зооценози.

Так, деякі хімічні компоненти, проникаючи у тканини рослин, порушують об-

мін речовин, структуру листя та пагонів. Найбільш небезпечними для рослин

сірчистий ангідрид

фтормісткі сполуки

та

смог

усіх типів. Забруднення ат-

мосферного повітря відпрацьованими газами автомобілів призводить до утво-

рення фотооксидантів (фотохімічних окисників), що є джерелами вторинно-

го забруднення повітря.

Рослини по-різному реагують на забруднення повітря, найбільш вразли-

вими є жито, пшениця, ячмінь, яблуня, береза, груша, сосна, а більш стійки-

ми - вишня, бузок, дуб та ін. Внаслідок забруднення повітря та під впливом

інших антропогенних факторів тривалість життя дерев у населених пунктах

значно менша, ніж у лісі: граничний вік липи, ясеня та в’яза в лісі становить

250-400 років, а в місті - всього 40-80 років.

Коли всі думають однаково, то ніхто, власне кажучи, особливо і не думає.

У.Ліппман

5.2.5. Стан повітряного басейну в Україні

Основний внесок у забруднення атмосферного повітря в Україні дає про-

мисловість

- на її частку припадає майже вдвічі більше викидів, ніж на

авто-

транспорт

(65 та 35 % відповідно).

Серед промислових об’єктів одним з основних забруднювачів атмосфер-

ного повітря є підприємства

теплоенергетики

(близько 29 % усіх шкідливих

викидів в атмосферу). Загалом енергетичній, металургійній та вугільній про-

мисловості належать відповідно 33, 25 та 23 % усіх забруднюючих речовин,

що викидаються в атмосферу, в той час як підприємствам

хімічної

та

нафто-

хімічної промисловості - 2 % (рис.5.3). Підприємства енергетики та металургії

дають 70 % загального обсягу викидів

оксидів азоту

стаціонарними джерела-

ми. Що стосується діоксиду сірки, то 85 % його викидів належить енергетич-

ній, металургійній та вугільній промисловості. У викидах вуглеводнів та лет-

ких органічних сполук (ЛОС) внесок підприємств вугільної, хімічної та наф-

223

тохімічної промисловості складає 64 % [64]. Україна займає восьме місце в

світі як емітер СО

в енергетичній галузі, її частка становить 2.35 % загально-

світових викидів цієї речовини енергетикою [73].

Автотранспорт

Україні, який представле-

ний більш як 1 млн. ван-

тажних та близько 2.5

млн. легкових автомобі-

лів, використовує значні

кількості пального і по-

стачає щорічно більше

ніж 49 % оксидів вугле-

цю, близько 30 % вугле-

воднів та 20 % окислів

азоту від загальної кіль-

кості викидів цих речовин

в атмосферу. В деяких

містах викиди автотранс-

порту становлять від 60

до 90 % загальної їх кіль-

кості (Луцьк, Житомир,

Ужгород, Івано-Франківськ, Фастів, Кіровоград, Полтава, Рівне, Тернопіль,

Хмельницький, Умань, Чернівці).

Крім того, оскільки в Україні при виробництві високооктанових автомо-

більних бензинів ще широко використовується тетраетилсвинець, викиди ав-

тотранспорту є джерелом забруднення довкілля свинцем. Етилюванню підля-

гає близько 50 % автомобільних бензинів, а вміст свинцю в них досягає 0.36

г/л (в Англії та ФРН - 0.15 г/л, в США - 0.013 г/л). Причиною цього є слабо

розвинені виробничі потужності вторинної переробки на нафтопереробних

заводах країни. Тільки відсутність у відпрацьованих газах свинцю дозволить

застосувати каталітичне допалювання продуктів неповного згорання мотор-

них палив і зробити викиди автомобілів екологічно чистими.

Щорічно в атмосферу України викидається велика кількість забрудню-

ючих речовин. Разом з тим аналіз динаміки їх надходження за останні роки

свідчить про зниження викидів майже у 2 рази від стаціонарних (4536 тис.т в

1997 р. проти 8814 тис.т в 1991 р.) та в 4 рази від пересувних джерел (відпо-

відно 1389 і 5539 тис.т). Цей процес пов’язаний з економічною кризою в дер-

жаві. Поряд із зменшенням обсягів викидів в атмосферу за останні роки та-

кож намітилася тенденція до зниження рівнів забруднення атмосферного по-

вітря населених пунктів. Однак приземні концентрації пилу, діоксиду азоту,

Державний статистичний облік викидів від інших пересувних джерел (літаки, тепловози, ко-

раблі, засоби малої механізації та ін.) в нашій країні поки що не ведеться [64].

1 - загальний викид

2 - тверді речовини

3 - сірчистий ангідрид

4 - оксид вуглецю

5 - оксиди азоту

6 - вуглеводні

енергетика металургія вугільна

промисловість

хімічна і

нафтохімічна

промисловість

інші галузі

100

1 23456

Рис.5.3. Галузева структура викидів шкідливих

речовин в атмосферу в Україні (1991 р.) [42]

224

бенз(α)пірену перевищують існуючі ГДК практично у всіх регіонах країни і

продовжують залишатися фактором ризику для населення.

Найбільша частка викидів припадає на Донецько-Придніпрoвський регі-

он - 79 % загального обсягу викидів у країні. Особливо потерпають міста Ма-

ріуполь, Донецьк, Дніпропетровськ, Єнакієве, Дебальцеве, Запоріжжя, Гор-

лівка, Макіївка та Енергодар. На території Південно-Східного регіону (Дні-

пропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області) у розра-

хунку на одного мешканця щорічно в атмосферу потрапляє майже на 60 %

більше шкідливих домішок, ніж в цілому по країні, і приблизно у 2.5 рази

більше, ніж у Західному регіоні (Івано-Франківська, Львівська, Житомирська,

Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області). Тут вміст

бенз(α)пірену перевищує ГДК в середньому у 4.5 рази, діоксиду азоту - в 1.8

рази, а пилу - в 1.4 рази. Спостерігаються також значні концентрації специ-

фічних забруднюючих речовин.

Поряд із цим в деяких містах обсяги викидів шкідливих речовин у повітря

збільшуються, що пояснюється:

• погіршенням паливного балансу (збільшенням частки вугілля та ма-

зуту і зменшенням частки газу, що спалюється на підприємствах енер-

гетики);

• недостатнім контролем за роботою пилогазоочисних споруд;

• зниженням технологічної дисципліни на підприємствах;

• зростанням кількості індивідуального автотранспорту з незадовільни-

ми робочими характеристиками.

Головними причинами повільного зменшення обсягів викидів і рівнів за-

бруднення є використання технологій, переважна частина яких не відповідає

сучасним екологічним вимогам, із значним обсягом морально застарілого і

фізично зношеного обладнання, невиконання в зазначені строки заходів по

зменшенню викидів в атмосферу і низький рівень експлуатації пилогазоочис-

них споруд.

Строки експлуатації технологічного обладнання, в першу чергу у чорній

та кольоровій, хімічній та вугільній промисловості, виробництві будівельних

матеріалів та енергетиці, значно перевищують встановлені нормативи, що є

наслідком повільного впровадження нових мало- та безвідходних технологій.

У даний час 45 % основних виробничих фондів металургійних підприємств

працюють із закінченими строками експлуатації. Більш як 50 % коксових ба-

тарей знаходяться в експлуатації більше 20 років, у т.ч. 15 % - більше 35 ро-

ків, близько 95 % доменних печей вичерпали амортизаційні строки. Більша

частина аглофабрик в Україні знаходиться в експлуатації більше 30 років.

Технологічне обладнання Дніпровського алюмінієвого заводу, Димитрівської

та Байдаківської збагачувальних фабрик, ТЕЦ в м. Олександрія Кіровоград-

ської області було виготовлено в 30-40 роки і працює до сих пір. Аналогічна

ситуація і на підприємствах по виготовленню цементу [61].

225

У проектах на будівництво нових та реконструкцію діючих виробництв

закладаються існуючі, в основному, застарілі технологічні рішення. Так, пе-

редпроектні матеріали реконструкції комбінату “Запоріжсталь” та Дніпров-

ського металургійного комбінату розроблені з використанням застарілої тех-

нології із збереженням існуючого металургійного циклу, але ці підприємства

після проведення коштовної реконструкції працюватимуть у ХХI столітті.

Одним з найбільших забруднювачів атмосферного повітря є паливно-

енергетичний комплекс. До 1986 р. в Україні пріоритетними темпами розви-

валася атомна енергетика, і з її розвитком пов’язували майбутнє енергетики.

Але після трагедії на Чорнобильській АЕС електроенергетика опинилася у

надзвичайно важкому стані. Програма розвитку атомної енергетики розпала-

ся, а капіталовкладення в теплоенергетику в останні десятиріччя постійно

скорочувалися. Намітилося поступове виведення з експлуатації теплових

електростанцій. Устаткування їх зносилося і морально устаріло. Скорочення

виробництва електроенергії на АЕС призвело до різкого збільшення наванта-

ження теплових електростанцій. Екологічні проблеми проявилися з усією гос-

тротою. Оскільки йшло зниження капіталовкладень у теплоенергетику в ціло-

му, то і зменшувалися кошти на будівництво газоочисних споруд.

У той же час спостерігається тенденція зниження якості енергетичного

вугілля, що збільшує шкідливі викиди в атмосферу. На теплові електростанції

потрапляє рядове незбагачене вугілля, високозольні відсіви та відходи мокро-

го збагачення. При використанні високозольного палива пилогазоочисне ус-

таткування працює у непроектному режимі, що призводить до недостатнього

ступеня очистки. Установки очищення від оксидів сірки та азоту на електро-

станціях не запроектовані [61].

Одним з показників стану природоохоронної роботи на підприємствах є

відношення кількості вловлюваних шкідливих речовин до загальної, що від-

ходить від джерел виділення. На підприємствах України вловлюються та ути-

лізуються, в основному, тверді забруднюючі речовини (понад 93 %), газопо-

дібні й рідкі - лише в незначній кількості (до 30 %, з них: діоксид сірки -

2.7 %; оксид вуглецю - 39.6 %; оксиди азоту - 7.8 %; вуглеводні - 46.4 %) [61].

Це пояснюється, зокрема, відсутністю технічних рішень з питань вловлюван-

ня деяких газоподібних шкідливих речовин, а також загальним досить низь-

ким рівнем експлуатації наявного пилогазоочисного устаткування. Такий стан

склався внаслідок використання непроектної сировини та палива, зривів гра-

фіків планово-попереджувальних ремонтів очисного обладнання, відсутності

на багатьох підприємствах ремонтного персоналу та ремонтної бази, несвоє-

часної реконструкції застарілого пилогазоочисного обладнання і відсутності

необхідних засобів контролю за його роботою.

226

Забруднення атмосфер-

ного повітря в Україні в

значній мірі обумовлюється

також транскордонним пере-

несенням сполук сірки і ок-

сидів азоту із сусідніх дер-

жав. Слід зазначити, що їх

випадення на території Укра-

їни значно перевищує обсяги

забруднень, перенесених з

України на території сусідніх

держав (рис.5.4).

Незадовільний стан тех-

нічного обладнання житлово-

го фонду, а також високі рів-

ні атмосферного забруднен-

ня, широке використання в

побуті хімічних речовин та

газу - все це зумовлює нега-

тивні показники якості повіт-

ряного середовища житлових

та громадських приміщень.

Сумарне забруднення повіт-

ря приміщень хімічними ре-

човинами за рахунок засто-

сування при будівництві син-

тетичних матеріалів, вико-

ристання миючих засобів і

т.і. перевищує забруднення

атмосферного повітря у 2-4,

а окремими токсичними ре-

човинами - до 10 разів. По-

вітря житлових приміщень

часто містить алергени, що обумовлено, у тому числі, утриманням домашніх

тварин.

Найбільш поширеними хімічними речовинами в складі повітря житлових

і громадських приміщень є такі:

• оксиди азоту, бензол, діметиламін, формальдегід, хлороформ, діхлор-

етан, сірководень, фенол (ІІ клас небезпечності, близько 10 % усіх

ідентифікованих сполук);

0 10000 20000 30000 40000 50000

Польща

Німеччина

Чехо-Словаччина

Румунія

Угорщина

Молдова

Болгарія

на Україну з України

а)

0 50000 100000 150000 200000 250000

Польща

Німеччина

Чехо-Словаччина

Румунія

Угорщина

Молдова

Болгарія

на Україну з України

б)

Рис.5.4. Транскордонне перенесення в тоннах

оксидів азоту (а) та оксидів сірки (б) між

Україною і країнами Європи за даними

Східного центру ЄМЕП (середньорічні

показники за 1987-1990 рр.) [42]

227

• ацетальдегід, ксилоли, етилбензол, толуол, метиловий, пpопіловий та

ізопpопіловий спирти, діетилбензол, ацетофенол та ін. (ІІІ клас небез-

печності, до 17 % сполук);

• оксид вуглецю, аміак, ацетон, гексан, пентан, циклогексан, етиловий

спирт, гідрофуран (ІV клас небезпечності);

• триметиламін, триметилбензол, похідні бутану, гексану, бензальдегід

(клас небезпечності речовин не встановлений, близько 50 % усіх речо-

вин).

Слід також зазначити, що повітря як житлових, так і громадських примі-

щень часто і у великий кількості містить продукти паління: близько 4 тис. різ-

них інгредієнтів, багато з яких є канцерогенами.

Робота вентиляційних систем у будівлях нерідко є незадовільною. Це сто-

сується, в першу чергу, дитячих закладів, шкіл та лікарень. За рахунок збіль-

шення кількості дітей у групах або класах, особливо в останні роки, якість по-

вітря в цих установах різко погіршилася.

Розумна людина пристосовується до світу, нерозумна -

вперто намагається пристосувати світ до себе.

Б.Шоу

5.3. Охорона атмосферного повітря від забруднення

В сучасних умовах охорона повітряного басейну спрямована на макси-

мальне зниження кількості шкідливих речовин, які надходять від джерел ви-

кидів в атмосферу з газами та аспіраційним повітрям, зберігання оптимально-

го газового складу атмосфери шляхом регулювання виробничих і транспорт-

них потреб у повітрі, зберігання рослинності, насамперед лісів, та запобігання

забрудненню Світового океану, відвертання руйнації озонового шару фреона-

ми і продуктами згорання палива.

Для ефективної охорони атмосферного повітря необхідний комплекс кон-

структивно-технологічних заходів, який включає поступовий перехід до вико-

ристання екологічно чистих видів енергії (сонячної, водної, вітрової, при-

пливної, геотермальної тощо), усунення джерел викидів, покращення хімічно-

го складу палива, удосконалення транспортних засобів тощо. Важливу роль

відіграє раціональне розташування промислових об’єктів відповідно до кон-

кретних умов місцевості та впровадження замкнених технологічних циклів.

Для зменшення забруднення атмосфери у загальному випадку передбача-

ють такі основні заходи:

• підвищення ефективності виробництва, передачі, розподілу та спожи-

вання енергії, а також створення екологічно безпечних енергосистем;

• підвищення ефективності транспорту, зменшення забруднення ним на-

вколишнього середовища, а також розташування екологічно виправда-

ної мережі доріг;

228

• використання в промисловості екологічно прийнятних матеріалів та

ресурсів, заміна хлорфторвуглеводнів та інших речовин, що руйнують

озоновий шар, більш безпечними, істотне зменшення відходів, а також

встановлення обладнання для контролю стану навколишнього середо-

вища.

Поки горючі корисні копалини будуть використовуватися достатньо ши-

роко, слід збільшувати ККД енергетичних установок, економити електроенер-

гію та вдосконалювати очисні споруди.

Необхідно зазначити, що будівництво установок для очищення викидів -

захід ефективний, однак дорогий, адже їх вартість інколи досягає 8-10 % за-

гальної вартості основних виробничих фондів. Так, наприклад, Європарла-

мент прийняв закон, відповідно до якого ТЕС повинні мати установки не тіль-

ки для очищення від пилу і диму, але й від усіх газів, вартість таких установок

становить до 40 % загальної вартості самих ТЕС. Будівництво високих та

надвисоких заводських труб

збільшує вміст забруднюючих речовин в атмо-

сферному повітрі і не вирішує проблеми захисту повітряного басейну. Тому

тільки кардинальні заходи з охорони атмосферного повітря здатні попереди-

ти негативний вплив забруднюючих речовин на різноманітні біосистеми.

Для суттєвого покращання екологічної та ресурсної ситуації в Україні не-

обхідно розробити і реалізувати нову концепцію розвитку господарства,

яка повинна обґрунтовано, до розумних об’ємів обмежити розвиток добув-

них, енерго-, ресурсо- та водоємних виробництв. Потрібно переглянути відно-

шення до питань дальшого розвитку металургійної і хімічної промисловості,

визначити розумні об’єми виробництва чавуну, сталі і хімічної продукції. При

цьому необхідно впроваджувати маловідходні технологічні процеси, а також

технічні рішення, що забезпечують суттєве зменшення викидів забрудню-

ючих речовин. Особливу увагу слід приділити таким заходам:

- в чорній металургії:

• переходу на конверторне виробництво сталі;

• більш широкому впровадженню електрометалургії;

• розширенню застосування безперервного розливу сталі;

• розширенню застосування сухого способу гасіння коксу;

• повному очищенню коксового газу від сірководню;

- у вугільній промисловості:

• розширенню процесів видобування вугілля без подачі відпрацьованої

породи на поверхню;

• максимальному використанню метану, що виділяється з вугільних

пластів;

• забезпеченню збагачення усього об’єму вугілля, що добувається;

- в енергетиці:

• впровадженню методів і устаткування для очищення газів, що відхо-

дять, від сірчистого ангідриду та оксидів азоту;

229

• впровадженню методів спалювання твердого палива у киплячому ша-

рі;

• створенню нових і реконструкції діючих теплових електростанцій з

використанням парогазового циклу, що дозволяє зменшити витрати

палива і викиди в атмосферу;

• розширенню нетрадиційних методів отримання електроенергії;

- в автотранспорті:

• застосуванню на автотранспортних засобах альтернативних видів мо-

торного палива, зокрема, використанню сумішей рідких неетильова-

них нафтових та газоконденсатних бензинів з газоподібними антиде-

тонаційними добавками (метан, етан, пропан тощо);

• усуненню недоліків технології використання природного газу як мо-

торного палива шляхом розробки нових конструкцій двигунів та прин-

ципово нових рішень систем зберігання палива на борту автомобіля;

• переведенню дизельних автомобілів на використання газодизельних

сумішей, що зменшує димність відпрацьованих газів та вміст в них

токсичних сполук.

До міжгалузевих завдань треба віднести розробку методів багаторазово-

го використання повітря з очищенням його у самому технологічному процесі,

розробку і серійний випуск апаратів термічного, термокаталітичного, сорб-

ційно-каталітичного очищення для підприємств металургійної, машинобудів-

ної, хімічної, меблевої, харчової та інших галузей промисловості.

Першочерговими завданнями щодо покращення стану атмосферного

повітря в Україні слід вважати такі:

• підвищення технологічної дисципліни на промислових підприємствах;

• обмеження користування автотранспортом з незадовільними робочи-

ми характеристиками;

• посилення контролю за ефективністю роботи пилогазоочисних спо-

руд;

• удосконалення системи контролю викидів в атмосферне повітря;

• інвентаризація джерел викидів;

• введення в систему існуючого нормування викидів в атмосферу техно-

логічних нормативів;

• проведення роз’яснювальної роботи щодо важливості забезпечення

якості повітря приміщень;

• підвищення якості повітря в дитячих та лікувальних установах, шко-

лах за рахунок вдосконалення роботи вентиляції;

• організація епідеміологічних досліджень щодо оцінки ризику для здо-

ров’я від забруднення повітря, у т.ч. від частинок діаметром менше 10

мкм;

• економічна оцінка ефективності заходів охорони повітря;

230

• перегляд нормативної та методичної документації щодо якості повіт-

ря, її гармонізація із системою світових стандартів.

Природу легше за все підкорити, підкоряючись їй.

Ф.Бекон

5.3.1. Очищення викидів забруднюючих речовин

Завдання очищення викидів забруднюючих речовин в атмосферу полягає

у вилученні з газів, що викидаються, завислих твердих і рідких домішок - пи-

лу, диму, крапель, туману (аерозолів) і бризок, та в нейтралізації газоподіб-

них і пароподібних домішок.

Залежно від агрегатного стану забруднюючої речовини, що вловлюєть-

ся, установки (апарати) поділяють на газоочисні та пиловловлюючі. Основною

частиною цих установок є апарат для очищення газу, в якому безпосередньо

здійснюється процес вловлювання чи знешкодження речовин, що забрудню-

ють атмосферу. Для вилучення з газових викидів пилу і шкідливих газів вико-

ристовують досить різноманітні апарати, як за конструкцією, розмірами, так і

за методами видалення.

Методи очищення газів поділяють на механічні (очищення від твердих

часток і краплинок рідини), фізико-хімічні (сорбційні) і хімічні (хімічне пе-

ретворення шкідливих газів на нешкідливі: каталітичне окислення, термічне

розкладення тощо). Вибір методу очищення газів насамперед визначається їх

фізико-хімічними властивостями, характером виробництва, властивостями

речовин, які використовуються для вироблення продукції, об’ємом газу і пи-

лу, що викидаються, можливістю рекуперації або утилізації вловлених з газів

цінних речовин тощо.

За методами очищення пилогазоочисні установки поділяють на такі гру-

пи:

• апарати сухого інерційного очищення газів від пилу (циклони одинич-

ні, групові і батарейні, жалюзійні пиловловлювачі, акустичні коагуля-

тори, ротоклони, пилоосадкові камери і димососи-пиловловлювачі);

• апарати мокрого очищення газів від пилу, рідких і газоподібних домі-

шок (порожнисті і насадкові скрубери, мокрі циклони, ротоклони,

барботажні та пінні апарати, турбулентні газопромивачі, апарати до-

центрової та відцентрової дії, гідродинамічні апарати);

• апарати для очищення газів від пилу і туману методом фільтруван-

ня (тканинні, волокнисті і пористі фільтри, мішочні, рамні та рукавні

фільтри зі зворотним, струменевим та імпульсним продуванням і ме-

ханічним трясінням);

• апарати електричного очищення газів від пилу і туману (електро-

фільтри сухі, мокрі та комбіновані);