Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

- банків, що надають не менш 5-% загальної суми кредитів селянським

господарствам, колгоспам, радгоспам і іншим сільсько господарським

підприємствам, що переробляють сільськогоспо дарську продукцію,

а також малим підприємствам (за винятком здійснюючу поста чаль-

ницько-збутову, торгівельну або закупівельну діяльність);

- страховиків, які не менш 50% страхових внесків за звітний період

одержують від страхування майнових інтересів селянських (фермер-

ських) господарств, колгоспів, радгоспів і інших сільськогосподар-

ських і малих підприємств.

У цих умовах для банків і страховиків ставки податку на прибуток,

зменшені в півтора разу, становлять:

8,66% (13% * 100% : 150%) у республіканський бюджет РФ;

14,66% (22% * 100% : 150%) у бюджети суб’єктів Федерації.

Таблиця 2.26

Ставки податку на прибуток на регіональному

та місцевому рівнях РФ

Розмір ставки

Орган

встановлення

Напрямок

зарахування

13%

затверджується законо-

давчим органом — Феде-

ральними Зборами

зараховується в

республікансь-

кий бюджет РФ

не більше 22% для під-

приємств і організацій

встановлюється органом

державної влади суб’єктів

Федерації самостійно

Зараховується

до місцевих бюд-

жетів субєктів

Фе дерації

не більше 30% для орга-

нізацій і для банків (кре-

дитних установ) і страхо-

виків

встановлюється органом

державної влади суб’єктів

Федерації самостійно

Зараховується

до місцевих бюд-

жетів субєктів

Федерації

Отже, розрахунок річної суми податку на прибуток визначається по

формулі:

Н = [(Пв — Лн + Фотсн)* Сн]/100,

де Н — річна сума податку;

Пв — валовий прибуток, зменшений на суму, передбачену законодав-

ством;

Лн — податкові пільги;

Фотсн — фактичні видатки на оплату праці понад установлену

норму;

Сн — ставка податку (13% + 22%).

Сума податку визначається платником самостійно виходячи з фак-

тичного прибутку на підставі бухгалтерської звітності наростаючим під-

сумком з початку року. Податок сплачується щоквартально, розрахунок

подається у п’ятиденний термін від дня, установленого для надання квар-

тального бухгалтерського звіту, а по річних розрахунках — у десятиден-

ний термін від дня, установленого для надання бухгалтерського звіту й

балансу за рік.

Протягом кварталу платники провадять авансові внески виходячи

з очікуваної суми прибутку за оподатковуваний період і ставки подат-

ку. Звільняються від сплати авансових внесків податку на прибуток малі

підприємства, інвестиційні фонди, підприємства, що добувають дорого-

цінні метали, а також підприємства із сезонним характером виробництва,

з іноземними інвестиціями й бюджетні організації. Для контролю за пра-

вильністю визначення й повнотою перерахування в бюджет авансових

сум податку на прибуток підприємства представляють податковим орга-

нам за місцем розташування до початку кварталу довідки про очікувану

суму прибутку на квартал за встановленою формою.

Авансові внески податку сплачуються всіма платниками не пізніше

15-го числа кожного місяця рівними частками в розмірі 1/3 кварталь-

ної суми податку, обчисленої на базі очікуваного прибутку на квартал.

При зміні протягом кварталу передбачуваного прибутку платник за узго-

дженням з фінорганом може переглянути цю суму й величину авансо-

вих внесків у бюджет і представити йому довідку про ці зміни не пізніше,

ніж за 20 днів до закінчення звітного кварталу. Різниця між сумою подат-

ку, що підлягає внесенню в бюджет між фактично отриманим прибутком,

і фактичними авансовими внесками податку за минулий квартал підля-

гає уточненню на суму, розраховану виходячи з відсотка за користуван-

ня банківським кредитом, установленого в минулому кварталі ЦБ РФ.

Підприємства, які зменшили в довідці очікуваний прибуток, прова-

дять доплату податку. До цієї суми застосовується річна дисконтна став-

ка ЦБ РФ за користування банківським кредитом, що діяв на 15-е число

другого місяця минулого кварталу звітного періоду, ділена на 4.

Наприклад, у довідці про передбачуваний прибуток на 1 квартал за-

значена сума 2000 руб., сума авансових платежів при ставці 35% пови-

нна скласти 700 руб. Фактично одержано прибуток 2500 руб. і сума аван-

сових внесків — 875 руб., тобто заниження авансових внесків склало 175

руб. Отже, доплата податку на прибуток при дисконтній ставці ЦБ РФ

за користування кредитом, рівної 160% річних, а на квартал 40% (160:4),

складе: 175 руб. + 70 руб. (40% від 175) = 245руб.

Підприємствам, що одержали у звітному кварталі прибутку менше,

чим зазначено в довідці, переплачені суми платежів з урахуванням став-

ки ЦБ не вертаються.

Сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, визначаєть-

ся з урахуванням раніше внесених авансових платежів. Якщо при пере-

вірці податковим органом установлено, що податок на прибуток підля-

гає внеску в більшій сумі, чим показано в розрахунку платника, то до-

нарахована сума перераховується в бюджет у п’ятиденний строк від дня

повідомлення податковим органом про суму доплати. Причому після за-

кінчення п’ятиденного строку від дня, установленого для подання бух-

галтерського звіту й балансу, нараховується пеня. Зайво внесені суми

податку на прибуток зараховуються на рахунок або вертаються плат-

никові податковим органом в 10-денний строк від дня одержання його

письмової заяви.

Підприємства зобов’язані до настання строку платежу податку на

прибуток здати платіжні доручення відповідним установам банку на пе-

рерахування суми податку в бюджет у першочерговому порядку. Такі

доручення приймаються банками до виконання незалежно від стану

розрахункового (поточного) рахунку власника. Якщо на рахунку остан-

ніх кошти відсутні, то зазначені платіжні доручення розміщуються в кар-

тотеці № 2.

Підприємства крім податку на прибуток сплачують податки з наступ-

них видів й доходів:

1) дивіденди, відсотки, отримані по випущеним у РФ цінним паперам

(крім доходів від державних цінних паперів), що належать підпри-

ємствам. Механізм податку з дивідендів по акціях наступний: акціо-

нерне товариство, акціями якого володіє підприємство, отримує при-

буток і обкладається податком на прибуток у загальновстановлено-

му порядку, прибуток, що залишився після сплати податку, направ-

ляється на виплату дивідендів по акціях, у тому числі по акціях, що

належать підприємству. Із зазначених дивідендів акціонерне товари-

ство платить податок по ставці 15%, а з дивідендів акціонерного бан-

ку — 18%.

Підприємство, одержавши дивіденди, відображає їх у позареалізацій-

них доходах, і при оподатковуванні віднімає з валового прибутку суму

отриманих дивідендів, тому що податок із цієї суми вже сплачений акці-

о нерним товариством;

2) доходи від участі в паях в інших підприємствах, створених на терито-

рії РФ, по ставці 15%;

3) доходів казино, ігорних будинків та іншого ігорного бізнесу — по

ставці 90%;

4) доходи від прокату відео- і аудіокасет і записів на них — по ставці

70%.

З 1 січня 2004 р. прибуток від посередницьких операцій і угод обкла-

дається по ставках, що діє для підприємств.

Податок на прибуток за ставками 13% (у федеральний бюджет РФ) і

30% (максимально в бюджети суб’єктів Федерації) установлюються для

банків, кредитних установ і страхових організацій. При цьому розраху-

нок оподатковуваної бази для цих платників має особливості.

Відповідно до податкового законодавства валовий прибуток зменшу-

ється на суми:

- рентних платежів, внесених у бюджет у встановленому порядку із

прибутку;

- доходів (дивідендів, відсотків), отриманих по цінних паперах, що на-

лежать підприємству;

- доходів від пайової участі у діяльності іншого підприємства, крім до-

ходів, отриманих за межами РФ;

- доходів від ігорного бізнесу, відеосалонів, відеопоказу, від прокату

відео-аудіокасет і запису на них, обумовлених як різниця між вируч-

кою і видатками (включаючи видатки на оплату праці) від цих по-

слуг;

- прибутки від страхової діяльності, якщо ставка податку на прибуток

по цьому виді діяльності, що зараховується в бюджет суб’єктів РФ,

відрізняється від ставки податку по інших видах діяльності;

- прибуток від здійснення окремих банківських операцій і угод, якщо

ставка податку по цьому виді діяльності, що зараховується в бюдже-

ти суб’єктів РФ, відрізняється від ставки податку по інших видах ді-

яльності;

- позитивних курсових різниць (збільшується на суми негативних кур-

сових різниць), що утворилися у звітному періоді в результаті зміни

курсу рубля стосовно котирування ЦБ РФ іноземних валют, що діяв

на останню дату попереднього звітного періоду (відносно залишків

валютних коштів), на день надходження (витрати) валютних коштів,

і курсу рубля стосовно котирування ЦБ іноземних валют на день ви-

значення підприємством сум оподатковуваного прибутку, тобто на

останній день звітного періоду.

Після визначення валового прибутку юридичні особи розраховують

оподатковуваний прибуток, складову різницю між сумами валового при-

бутку, зменшеної на зазначені відрахування, і податковими пільгами,

установленими законодавством РФ.

У Російській Федерації діють різноманітні податкові пільги при об-

кладанні прибутку, які постійно доповнюються й змінюються. Неста-

більність податкових пільг і їхня велика кількість ускладнюють розра-

хунки податку на прибуток і роботу податкових органів.

При обкладанні прибутку юридичних осіб податкові пільги мають

велике соціально-економічне значення. З одного боку, вони полегшу-

ють фінансове становище платника що, навіть, при високій ставці подат-

ку, не перешкоджає його розвитку, а з іншої, виконують регулюючу роль.

Держава в умовах ринку за допомогою зміни податкових пільг здійснює

вплив (стимулюючий або стримуючий) на процес виробництва як на міс-

цевому рівні, так і федеральному. Пільги дають платникові додатковий

капітал для господарських потреб, однак у Росії ця їхня роль помітно не

проявлялася.

Діючі податкові пільги можна розподілити на кілька груп. Перша

група пільг стосується прибутку, що направляється на інвестиції; дру-

га має соціально-культурний напрямок; третя стимулює розвиток мало-

го бізнесу й, нарешті, четверта група застосовується до певних груп плат-

ників.

До першої групи відносяться податкові пільги, що створюють умови

для збільшення капітальних вкладень.

Прибуток підприємств, спрямований на фінансування капітальних

вкладень виробничого й невиробничого призначення, а також на пога-

шення банківських кредитів, отриманих і використаних з цією метою,

звільняється від оподатковування. Ця пільга надається підприємствам,

що здійснюють розвиток власної виробничої й невиробничої бази, за

умови повного використання ними сум нарахованого внеску на остан-

ню звітну дату. При наданні пільги по прибутку, що використовується

на капітальні вкладення, приймаються фактично зроблені у звітному пе-

ріоді витрати незалежно від строку закінчення будівництва й уведення в

експлуатацію основних коштів, врахованих по рахунку «Капітальні вкла-

дення». Із зазначених витрат виключаються суми зносу, нарахованого по

основним засобам, що належать підприємству, з початку року на звітну

дату по рахунку «Знос основних засобів».

Прибуток для цілей оподатковування зменшується на суму відраху-

вань у резервні й інші аналогічні фонди до досягнення розмірів цих фон-

дів, установлених установчими документами, але не більше 25% статут-

ного фонду. При цьому сума відрахувань у зазначені фонди не повинна

перевищувати 50% оподатковуваного прибутку підприємства. Такі фон-

ди створюють можливість підприємству для розширення обсягу вироб-

ництва.

Дивіденди, виплачувані підприємствами фізичним особам, у випадку

інвестування усередині підприємства на реконструкцію, розширення ви-

робництва не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Велике економічне значення має податкова пільга, що надається під-

приємствам на проведення й організацію НІОКР, а також внески у Ро-

сійський фонд фундаментальних досліджень, Російський фонд техноло-

гічного розвитку, але не більш ніж у цілому 10% від оподатковуваного

прибутку, і добровільні внески до Фонду підтримки підприємництва й

розвитку конкуренції.

Державні підприємства мають право виключати з оподатковувано-

го прибутку суми, що направляють на погашення державного цільово-

го кредиту, отриманого для поповнення оборотних коштів, у межах стро-

ків його погашення.

Друга група податкових пільг включає звільнену частину прибут-

ку, що витрачається на утримання об’єктів і установ охорони здоров’я,

освіти, культури, спорту, дитячих дошкільних установ і дитячих табо-

рів відпочинку, будинків для осіб похилого віку і інвалідів, комунально-

побутової сфери й житлового фонду.

З оподатковуваного прибутку виключаються суми:

- на утримання підприємств, що перебувають на балансі, об’єктів

соціально-культурного призначення, житлового фонду, а також на

аналогічні цілі при пайовій участі підприємств відповідно до затвер-

джених місцевими органів влади нормативів;

- внесків на благодійні цілі, в екологічні й оздоровчі фонди, на віднов-

лення культурної й природної спадщини, громадським організаціям

інвалідів, їхнім підприємствам і установам, а також коштів, перерахо-

ваних підприємствам, установам, організаціям охорони здоров’я, на-

родного утворення, соціального забезпечення й спорту, але не більше

3% оподаткованого прибутку, а держустановам культури, мистецтва,

кінематографії — не більше 5% оподаткованого прибутку;

- відрахування державним і муніципальним освітнім установам, а та-

кож недержавним освітнім установ безпосередньо на потреби забез-

печення, розвитку й удосконалення освітнього процесу.

До третьої групи можна віднести податкові пільги, що надаються

малому бізнесу, тобто підприємствам зі середньосписковою чисельніс-

тю працюючих у промисловості й будівництві до 200 чоловік, у науці й

науковому обслуговуванні до 10 чоловік, у галузях невиробничої сфери

й роздрібної торгівлі — до 15 чоловік. Ці підприємства крім зазначених

пільг звільняються від податку на прибуток у перші 2 роки роботи. На

третьому й четвертому роках вони вносять податок у розмірі відповідно

25% і 50% від основної ставки.

Дана пільга поширюється на підприємства, зайняті виробництвом і

одночасно переробкою сільськогосподарської продукції, виробництвом

продовольчих товарів, товарів народного споживання, медичної техніки

й лікарських засобів, а також будівництвом об’єктів житлового, виробни-

чого, соціального й природоохоронного призначення. Причому на перші

два роки зазначені підприємства звільняються від податку за умови, що

виручка у них від даних видів діяльності перевищує 70% загальної суми

виручки від загального обсягу реалізованої ними продукції (робіт, по-

слуг). Пільга надається на третьому й четвертому роках роботи, якщо ви-

ручка підприємств від установлених видів діяльності перевищує 90% за-

гальної суми від реалізації продукції (робіт, послуг). Мале підприємство

одержує зазначену пільгу, якщо частка державної, муніципальної влас-

ності й власності громадських організацій у його статутному капіталі ста-

новить не більше 25%.

При припиненні малим підприємством діяльності, у зв’язку з якою

йому надавалися податкові пільги, до закінчення п’ятирічного строку від

дня його реєстрації сума податку на прибуток підлягає внесенню у феде-

ральний бюджет РФ у повному розмірі за весь період функціонування

даного підприємства.

Відповідно до Закону РФ «Про інвестиційний податковий кредит»

від 20 грудня 2001 р. малий бізнес одержав особливу цільову податко-

ву пільгу — інвестиційний податковий кредит. Це відстрочення плате-

жу податкових сум, що надається органами державної влади або подат-

кових служб. Відстрочка може бути отримана малим підприємством з по-

датку на прибуток (або податку на майно підприємств) у розмірі 10% від

вартості закупленого й уведеного в дію устаткування, використовуваного

для заміни раніше купленого імпортного устаткування для НДР, захисту

навколишнього середовища від забруднення відходами, а також від вар-

тості устаткування, призначеного для створення робочих місць інвалідів.

При цьому загальна сума податкового кредиту й інших податкових пільг,

наданих підприємству, не повинна зменшувати суму податку на прибу-

ток, фактично отриману в календарному році, більш ніж на 50%.

Для одержання податкового кредиту мале підприємство укладає з

податковими органами угоду, у якій встановлюються мета використан-

ня, сума, строк погашення й ін. Повернення кредиту починає здійснюва-

тися через два роки з урахуванням індексу інфляцій, при цьому загаль-

ний строк погашення — п’ять років.

Крім підприємств із обмеженою чисельністю інвестиційний подат-

ковий кредит надається приватизованим підприємствам, що одержали

кредит для викупу майна товариством.

Малі підприємства поряд із застосуванням на загальних підставах

методу прискореної амортизації мають право списувати додатково до

50% вартості основних фондів з терміном служби понад три років. У ви-

падку припинення діяльності підприємства достроково сума додатково

списаного зносу підлягає відшкодуванню за рахунок прибутку.

Податкові пільги четвертої групи надаються певним категоріям плат-

ників. Не підлягає оподаткуванню прибуток:

- релігійних об’єднань і підприємств, що перебувають у їхній влас-

ності;

- громадських організацій інвалідів і установ, що перебувають у їхній

власності, а також підприємств, установ, організацій, у яких інваліди

становлять не менш 50% від загального числа працівників, за умови

використання не менш половини отриманого прибутку на соціальні

потреби інвалідів;

- підприємств, що перебувають у регіонах, що постраждали від радіо-

активного забруднення;

- підприємств із іноземними інвестиціями, зайнятих у сфері матеріаль-

ного виробництва, протягом перших двох років з моменту одержання

ними балансового прибутку;

- музеїв, бібліотек, державних театрів, а з 1 січня 2004 р. — будинків

культури, цирків, зоопарків;

- підприємств від надання послуг з розміщення державних цінних па-

перів;

- організацій Пенсійного фонду РФ, отримані від капіталізації тимча-

сово вільних коштів цих організацій і спрямовані на заходи щодо со-

ціального захисту населення;

- банків і кредитних установ, отримані від подання цільових кредитів

на строк три роки й більше підприємствам будь-яких організаційно-

правових форм, використовуваних на капітальні вкладення по роз-

вит ку їх власної виробничої бази.

Органи державної влади суб’єктів Федерації крім зазначених пільг

мають право встановлювати для окремих категорій платників додатко-

ві пільги в межах сум податкових платежів, що направляють у бюджет.

Забороняється надавати пільги, що носять індивідуальний характер.

Під окремими категоріями платників розуміється сукупність підпри-

ємств, розташованих на території району, міста, області, по видах діяль-

ності або галузевій ознаці.

Для підприємств, що одержало в попередньому році збиток, звільня-

ється від сплати податку частина прибутку, спрямована на його покриття

протягом наступних 5 років, за умови повного використання коштів ре-

зервного й інших фондів підприємства.

Проте, не зважаючи на розмаїтість податкових пільг законодавством

передбачено загальне обмеженя стосовно їх застосування- загальна сума

пільг не може зменшувати факичну суму прибутку більш ніж на 50%.

Лісові податки стягуються за всі види лісокористування за ставками

на одиницю лісного ресурсу (продукції) або по окремим видам лісоко-

ристування за гектар використовуваної ділянки лісного фонду.

Ставки лісних податків служать також для визначення орендної пла-

ти. До лісових податків відноситься плата за: деревину, промислову за-

готовку ягід, грибів, лікарських рослин, розміщення пасік, полювання в

лісних угіддях, використання лісу з туристичною, оздоровчою і спортив-

ною метою.

Ставки лісових податків установлюються органами державної влади

суб’єктів РФ або можуть визначатися за результатами так званих лісо-

вих аукціонів. Розмір ставки за деревину включає також податок на зем-

лю. Розмір орендної плати визначається за умовами договору оренди зе-

мельної ділянки. Ставки лісового податку диференційовані за регіональ-

ною ознакою, конструкція податку достатньо складна і, отже, даний по-

даток складний в адмініструванні.

Доходи від лісового податку розподіляються між федеральним бю-

джетом і бюджетом суб’єкта РФ у пропорції 40% : 60%.

Плата за користування водними об’єктами до 1998 р. носила назву

плати за воду. Платники — організації та підприємці, котрі безпосеред-

ньо користуються водними об’єктами. Плата справляється при заборі

води з використанням споруд, технічних засобів і обладнання за рядом

винятків (забору води для ліквідації стихійних лих, водопостачання тва-

ринницьких ферм та ін.). Платіжна база: обсяг водозабору; площа аквато-

рії; обсяг стічних вод, які скидають у водні об’єкти і деякі інші показники.

Плата за воду диференційована за різними категоріями платників та ре-

жимами використання водних ресурсів.

На федеральному рівні установлені мінімальні й максимальні ставки

плати. Так, за водозабір треба платити від 30 до 176 руб. за 1 тис. куб. м.

води; 0,5–5 руб. за 1 тис. кіловат-годин виробленої електроенергії, — для

платників, які здійснюють експлуатацію гідроелектростанцій.

Цільовий податок на потреби установ народної освіти сплачують

юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка —

1% від фонду оплати праці.

Місцеві податки

На місцевому рівні оподатковується рухоме і нерухоме майно.

Об’єктом податку на майно фізичних осіб є нерухоме майно і транспорт-

ні засоби (крім автомобілів). Податкова ставка для нерухомості — 0,1%

від інвентаризаційної вартості майна, в Москві — 0,5%. Проблема цього

податку — спосіб оцінки майна. Оцінку можна здійснювати по залишко-

вій чи ринковій вартості. До того ж, федеральний закон дозволяє місце-

вим органам влади підвищувати ставку даного податку до 2%. Щоб зро-

бити даний податок більш соціально прийнятним, розглядається зако-

нопроект, який передбачає звільнення від податку житла, дешевшого 30

тис. дол. у Москві, 15 тис. дол. — у містах-мільйонерах, 10 тис. дол. — у

решті населених пунктів. Оцінку нерухомості і відповідно поріг її міні-

мальної неоподатковуваної вартості намічається переглядати кожні 2–3

роки.

Ставки податку на майно фізичних осіб у формі транспортних засо-

бів залежать від потужності двигуна. Наприклад, на літаки, вертольоти

і теплоходи установлена ставка на рівні 10% від мінімального розміру

оплати праці (МРОТ) у розрахунку на 1 к.с. потужності; на яхти і кате-

ри — 5% МРОТ на 1 к.с. Тим самим цей податок має певну соціальну на-

правленість.

Платниками земельного податку виступають власники і землеко-

ристувачі, крім орендарів. Ставка податку в розрахунку на гектар пло-

щі призначається місцевими органами влади. Принагідно зауважити, що

земельний податок — один із найбільш складних в адмініструванні по-

датків. Складний не стільки для податкової служби, скільки для інших

державних відомств, зокрема федеральної служби земельного кадастру,

тим, що при розробці норм оподаткування треба враховувати властиву

Росії сильну різницю природо-кліматичних умов, а також місцезнахо-

дження та якість земельних ділянок, численні категорії платників. У за-

лежності від даних факторів ставки земельного податку диференційова-

ні. Так, земельна ділянка, розташована в місті й зайнята житловим фон-

дом, підсобним господарством, дачею, гаражем або використовувана для

садівництва, городництва, тваринництва оподатковується в межах 6–12

коп. за кв. м.

Розподіл надходжень від земельного податку наступний: у федераль-

ний бюджет поступає 30%, бюджети суб’єктів федерації — 20%, у місце-

ві бюджети — 50%.

Податком на рекламу оподатковуються підприємства і громадяни,

які рекламують через засоби інформації продукцію власного виробни-

цтва, а також роботи і послуги. Об’єкт податку — вартість робіт і по-

слуг по виготовленню та розповсюдженню. Ставка податку — 5% вар-

тості (величини) рекламних затрат без податку на додану вартість і ак-

цизів.

Інші місцеві податки та обов’язкові платежі: реєстраційний збір із

підприємств; платники-підприємці без створення юридичної особи;

ставка — мінімальна місячна оплата праці; цільовий податок на утриман-

ня житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери сплачують

юридичні особи будь-якої форми власності, що здійснюють свою діяль-

ність на території, де введений даний податок, для фінансування вказа-

них об’єктів. Податкова база — обсяг реалізації продукції (робіт, послуг)

у вигляді виручки від реалізації. Ставку встановлюють місцеві органи,

але на рівні не вище 1,5% оподатковуваної бази.

Ліцензійний збір за проведення місцевих аукціонів і лотерей та збір

за право торгівлі установлюється місцевою владою. Останній справля-

ється в формі оплати разових талонів і тимчасових патентів. Загалом за

російським законодавством місцеві органи влади мають право на запро-

вадження 10 видів податків і цільових зборів у місцеві бюджети.