Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПОДАТКОВА

СИСТЕМА

За редакцією

доктора економічних наук,

професора І. О. Лютого

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

«Центр учбової літератури»

2009

ББК 65.261.4я73

УДК 336.22(075.8)

П 44

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(Лист № 1.4/18–Г–910 від 18.04.2008)

Рецензенти:

Варналій З. С. — начальник Науково-дослідного центру з проблем оподаткування На-

ціонального університету державної податкової служби України, доктор економічних наук,

професор, заслужений діяч науки і техніки України;

Малік М. Й. — академік ААН України, доктор економічних наук, професор, заслуже-

ний діяч науки і техніки України;

Федосов В. М. — доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки

України, завідувач кафедри фінансів Київського національного еконо мічного університету

імені Вадима Гетьмана.

Авторський колектив:

доктор економічних наук, професор І. О. Лютий, кандидати економічних наук, доцен-

ти Л. М. Демиденко, М. В. Романюк, Ю. Л. Субботович, В. Б. Тропіна.

Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Лютий І. О.,

Демиденко Л. М., Романюк М. В. та ін.]; За ред. І. О. Лютого. — К.: Центр

учбової літератури, 2009. — 456 с. — ISBN 978-966-364-886-6.

Навчальний посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів, які вив-

чають нормативну дисципліну «Податкова система». У ньому подані зміст лекцій курсу,

методичні рекомендації до самостійної роботи студентів, тестові та розрахункові завдання,

перелік питань для підсумкового контролю знань. Посібник містить приклади розрахунку

окремих видів податків у практикумі з курсу «Податкова система», загальний список реко-

мендованої літератури та довідкову інформацію.

Актуальність підготовки навчального посібника «Податкова система» визначається

інтеграційними процесами у сфері вищої освіти, що зумовило нову структуру викладення

тем відповідно до вимог Болонського процесу.

ББК

65.261.4я73

УДК 336.22(075.8)

Романюк М.В. та ін., 2009

ISBN 978-966-364-886-6

П 44

ВСТУП

Одним із найважливіших питань сьогодення є розбудова податкової

системи, яка повинна сприяти економічному розвитку та забезпечувати

зростання добробуту громадян. Створення ефективного податкового ме-

ханізму держави визначається правильним вибором стратегічних та по-

точних цілей фінансової та податкової політики, оптимальним вибором

інструментів державного фіскального впливу щодо досягнення конкрет-

них результатів.

Досить ефективним інструментом державного регулювання ринко-

вої економіки, що застосовується в усіх розвинених країнах світу протя-

гом багатьох десятиріч, є податки. Здійснюючи податкове регулювання

економіки, держава шляхом зміни обсягу податкових надходжень, ставок

податків, форм і методів оподаткування, застосування податкових пільг

може суттєво впливати на процеси розподілу і перерозподілу валового

внутрішнього продукту між окремими секторами економіки, регіонами

та верствами населення.

Одне з найвагоміших прав сучасного парламенту є встановлення по-

датків. Більше того, оподаткування — це важливий інструмент держав-

ної економічної і соціальної політики, за допомогою якого перерозподі-

ляється прибуток, заохочуються інвестиції чи заощадження, регулюєть-

ся споживання і використання окремих товарів та досягаються інші цілі

державної політики.

Сучасні тенденції розвитку світової економіки спрямовані на погли-

блення співпраці в усіх сферах. Важливе місце у зазначених процесах від-

водиться гармонізації податкової системи. Стратегічні євроінтеграційні

прагнення України неможливі без чіткої стратегії приєднання до умов

функціонування економічного та валютного союзу, обґрунтування меха-

нізму співробітництва у сфері оподаткування.

Найбільш вагомим фінансовим регулятором економічних процесів є

податки на доходи суб’єктів господарювання. Це не тільки джерело дохо-

дів бюджету, а й важливий інструмент регулювання доходів юридичних і

фізичних осіб, еластичний важіль впливу на їхню поведінку.

Сучасні проблеми оподаткування знайшли відображення у науко-

вих працях багатьох українських вчених-економістів — В. Андрущенка,

О. Василика, В. Вишневського, М. Дем’яненка, Т. Єфіменко, Ю. Іванова,

А. Крисоватого, А. Соколовської, Л. Тарангул, В. Федосова та інших. Де-

тальний аналіз літературних джерел свідчить, що переважна більшість

ключових теоретичних положень проблем оподаткування розроблена до-

сить ґрунтовно і заслуговує на ретельне вивчення. Проте процес фінансо-

вої глобалізації висуває певні вимоги до урядів, насамперед до державної

податкової політики, яка має бути спрямована на підвищення конкурен-

тоспроможності вітчизняної економіки та створення умов для інтеграції

суб’єктів господарювання у світову економіку.

На сьогодні в Україні належним чином не визначені також шляхи

оптимізації податкових відносин держави з суб’єктами господарювання.

Зокрема, у зв’язку з розробкою Податкового кодексу залишаються дис-

кусійними багато питань теоретико-методологічного плану, не затиха-

ють суперечки щодо економічної природи, сутності та класифікації по-

датків, їх функції і ролі в економічній системі держави.

Діюча система оподаткування має суттєві недоліки, серед яких неста-

більність податкового законодавства, часті зміни об’єктів оподаткування

і правил розрахунку податків, велика кількість податкових пільг і винят-

ків, що порушують принципи рівності і справедливості цього процесу.

Значна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перероз-

поділ ВВП, створила неоднакові економічні умови для господарювання.

Це призвело до формування тіньового сектора економіки та масо-

вого ухилення від сплати податків. Негативно вплинули на результати

господарської діяльності підприємств великі нарахування на фонд опла-

ти праці, які на сьогодні відповідають рівню Швеції. Податкова система

України потребує негайних змін, адже недосконала політика в цій сфе-

рі не тільки не сприяє економічному зростанню, а є стримуючим факто-

ром розвитку як підприємництва, так і народного господарства в цілому.

Для підвищення дієвості податкової системи в Україні необхідно по-

силити наукове обґрунтування податкової політики, спрямованої на ста-

білізацію процесу оподаткування доходів суб’єктів господарювання. Ви-

рішення цих проблем дозволить створити механізм, який сприятиме за-

безпеченню фінансової стабільності в Україні. Цим обумовлюється акту-

альність підготовки даного навчального посібника.

Навчальний посібник розрахований на студентів вищих навчальних за-

кладів, які вивчають нормативну дисципліну «Податкова система». У ньо-

му подані зміст лекцій курсу, методичні рекомендації до самостійної роботи

студентів над темами курсу, тестові і розрахункові завдання, перелік питань

для підсумкового контролю знань. Посібник містить приклади розрахунку

окремих видів податків у практикумі з курсу «Податкова система», загаль-

ний список рекомендованої літератури та довідкову інформацію.

Актуальність підготовки навчального посібника «Податкова систе-

ма» визначається інтеграційними процесами в сфері вищої освіти, що зу-

мовило нову структуру викладення тем у відповідності до вимог Болон-

ського процесу.

Авторський колектив висловлює щиру подяку офіційним рецензен-

там, керівництву Київського національного університету імені Тараса

Шевченка за допомогу в підготовці до публікації цієї роботи.

І. О. Лютий

РОЗДІЛ І.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Історичні передумови виникнення і розвитку податків

В країнах з розвинутою ринковою економікою податки використо-

вуються як ефективне знаряддя державного регулювання соціально-

економічних процесів у суспільстві. На сьогодні податки є безальтер-

нативним джерелом формування доходів бюджету держави та бага-

тофункціональним інструментом перерозподілу ВВП у соціальному,

віковому, територіальному та галузевому аспектах. Податки вплива-

ють на розміщення ресурсів, заохочення до бізнесу, інвестиційної ак-

тивності, мотивацію до праці, визначають рівень забезпечення сус-

пільними благами та є еластичним важілем антициклічного регулю-

вання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової

кон’юнктури.

Виникнення податків на початковому етапі розвитку людської циві-

лізації пов’язане з найпершими людськими потребами, які могли задо-

вольнятися через усуспільнену діяльність. Окремі риси сучасної дер-

жавності зародилися у Давньому Римі. У мирний час громадяни Риму

не платили обов’язкових платежів, оскільки витрати на управління міс-

том були мінімальними. При цьому обрані магістрати виконували свої

обов’язки не тільки безоплатно, але й будували суспільні споруди за ра-

хунок власних коштів, адже це вважалося почесним обов’язком. Про-

те під час військових дій запроваджувалися податки на доходи грома-

дян відповідно до майнового та родинного стану. Сума їх визначала-

ся чиновниками-цензорами на п’ять років залежно від задекларованого

майна і доходів громадян.

У IV–ІII ст. до н.е. Римська держава зміцнила позиції за рахунок ко-

лоній: будувалися нові міста, одночасно удосконалювалися податкові

відносини. У колоніях вводились контрибуції і податки. У разі перемо-

ги у війні податки зменшувалися, або взагалі скасовувались, а необхідні

кошти надходили у вигляді військової здобичі, контрибуцій із завойова-

них територій.

У Римській імперії населення завойованих провінцій не користува-

лось правами громадянства, адже було зобов’язане платити податки, що

свідчило про їх залежне становище. При цьому єдиної податкової систе-

ми не існувало, оскільки у тих містах і землях, де був найбільший опір

римським легіонам, вводились більш високі податі і контрибуції на ко-

ристь Риму одночасно із збереженням місцевої системи оподаткування.

Основними податками у Стародавньому Римі був земельний та

подуш ний, оподатковувався товарний оборот та спадщина. Необхідність

сплати податкових зобов’язань у грошовій формі стимулювала розвиток

товарно-грошових відносин, що поглиблювало процес поділу праці.

Багато давньоримських традицій перейшли до Візантії, де у VI ст. н.е.

вже існував 21 регулярний податок, серед яких земельний, подушний,

податки на оснащення армії, на рекрутів, мита. Широко використовува-

лися і тимчасові податки на будівництво флоту, утримання найманої ар-

мії та ін. Проте посилення податкового тягаря підірвало фінансову базу і

призвело до падіння Імперії.

Сьогодні найбільш поширеною є думка, що податок — це плата сус-

пільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування

частини вартості валового внутрішнього продукту на загальносуспільні

потреби. Але такий погляд на оподаткування сформувався не так давно.

У давні часи, наприклад, у Греції податки та позики вважалися надзви-

чайними доходами казни.

У Стародавній Греції в VII–IV ст. до н.е. були введені податки на до-

ходи у розмірі однієї десятої або однієї двадцятої частини доходів. За-

стосовувалися також і акцизи у вигляді приватних зборів (наприклад, за

проїзд у місто через ворота, користування суспільними спорудами). Це

дозволяло державі накопичувати кошти на утримання найманих армій,

на побудову захисних споруд навколо міст, зведення релігійних споруд,

споруд громадського користування, водопроводів, влаштування свят і

вирішення деяких соціальних питань, таких як роздача хліба і продуктів

найбіднішим прошаркам населення та ін. Але була і протидія оподатку-

ванню. В Афінах, наприклад, існувала думка, що податки обмежують сво-

боду та носять на собі тавро рабства. Деякі громадяни вважали їх приниз-

ливими для себе, виявляючи згоду платити добровільні внески, а данину

збирати з переможених народів та зі своїх союзників.

До середини ХVII ст. податки вважалися необхідним злом, до якого

доводилось вдаватися тимчасово, за особливих умов, при скрутному ста-

новищі держави, коли інших способів покриття видатків не виявлялося.

Маються на увазі доходи від доменів, казенних підприємств, регалій, різ-

номанітні мита (у т.ч. судове).

Ще у ХVIIІ ст. деякі англійські економісти-теоретики до звичайних

та значущих доходів держави відносили не податки, а доходи від доменів

і лісів, конфіскації майна, від прав на окремі об’єкти (загублених тварин,

на майно, що залишилось після загибелі кораблів). До іншої групи відно-

силися так звані екстраординарні доходи — різні види податків та мита.

Така структура доходів характерна для Німеччини початку ХІХ ст.

Податки зазвичай стягувалися лише у випадку, коли доменів та регалій

не вистачало на покриття видатків. І навіть у кінці ХІХ ст. німецька дер-

жава надавала права міським та сільським громадам вдаватися до оподат-

кування лише у разі нестачі інших надходжень (від майна громади, мита,

зборів та допомоги казни). Добровільні дарунки королівській владі в екс-

трених випадках стають постійними зборами, але стягуються вони лише

в окремі роки і на певні цілі. Вони все ще вважаються добровільними,

адже встановлюються за згодою сторін.

У Франції, наприклад, у разі введення нових податків вони реєстру-

валися і затверджувалися зборами громадян. Саме тут у 1439 році король

Карл VII вводить перший постійний податок як засіб фінансування за-

тяжної війни і створення хоча й невеликої, але стабільної армії.

В Англії податки вводились королем за згодою парламенту. В окре-

мих випадках він вводив їх без згоди парламенту, наприклад, у вигляді

обов’язку доставляти кораблі. Графства, розміщені всередині країни, по-

винні були сплачувати цю повинність у грошовій формі.

Проте англійський парламент до середини ХVII ст. не визнавав по-

стійних податків на загальні цілі. У 1660 році вперше були відмінені фео-

дальні повинності. Замість них половину надходжень від акцизного збо-

ру з пива, сидру, перрі та спиртних напоїв було віддано у розпорядження

короля і його спадкоємців назавжди. Поява цих податків пов’язана з не-

обхідністю утримувати постійну армію. Завдяки саме цьому факту доме-

ніальні доходи поступилися місцем податкам не тільки в Англії, а й в ін-

ших країнах Європи.

Ще до середини ХVIIІ ст. поряд з постійними податками в Англії іс-

нували тимчасові акцизи, тобто панувала змішана податкова система.

Лише за короля Георга ІІІ акцизи були запроваджені назавжди. Прямі ж

податки зберігали тимчасовий характер до ХІХ ст.

У східних слов’ян відправною точкою в оподаткуванні також були

добровільна допомога і данина, що збиралася з підкорених племен. Насе-

лення «підносило» князю, що приймав владу, «дари» і «поклони». З ча-

сом ці відносини перетворюються в обов’язкові і такі, що мають періо-

дичний характер сплати.

Пізніше з’являється данина на користь татар, або «ординське срібло».

З ХІІІ ст. вона переходить у дохід московського князя і перетворюєть-

ся на цільовий податок з усіх наділів на користь великого князя. Поява

у ХVI ст. податків («пищальні гроші» — на утримання стрільців, 1550 р.)

також пов’язана з переходом від дворянської кінноти до найманої піхо-

ти — пищальників (пищаль — вогнепальна зброя), пізніше перейменова-

них на стрільців, яким платили хлібом, сіллю і грішми. Для утри мання

армії призначалися, крім «пищальних грошей», ямчужні (ямчуга – се-

літра для виробництва пороху), податі на «городову та засічну справу»

(будівництво укріплень), «полоняничні гроші» (для викупу полонених).

Стягнення провадились як у натуральній, так і грошовій формах.

Найдавнішими податками були мита та винні акцизи. У середині

ХVIІ ст. вводиться єдине мито з торгових операцій у розмірі 10 грошей

(5 коп. з карбованця обороту). Система управління податками того часу

відзначалась складністю та невизначеністю. Більшість прямих податків

надходили до Наказу великого приходу, місцеві до територіальних на-

казів, царські землі оподатковувалися Наказом великого палацу, міські

промисли — Наказом великої скарбниці, церковні та монастирські зем-

лі — Казенним патріаршим наказом. Крім того, збором податків і мит за-

ймались друкарський, стрілецький, ямський і посольський накази.

У 1655 році створюється Рахунковий наказ, у віданні якого були збір

податків, перевірка фінансової діяльності інших наказів, аналіз прибут-

кових та видаткових книг, що дозволило точно визначити бюджет Росій-

ської держави на той період.

Новий період у формуванні податкової системи Росії розпочав Пет-

ро І. Ведення війн, велике будівництво, державні реформи потребували

додаткових фінансових ресурсів, а отже, й нових об’єктів оподаткування.

В цей час вводиться гербовий збір, подушний збір з візників, податки з

постоялих дворів, печей, човнів, кавунів, горіхів, продажу харчів, а також

на бороди, вуса та інші.

Перша велика праця в Росії, присвячена оподаткуванню («Досвід те-

орії податків» М. Тургенєва) вийшла у 1818 році. Пізніше, у 1845 році в

Казані, виходить робота І. Горєлова «Теорія фінансів», в якій розгляда-

ються питання теорії оподаткування, монопольних прибутків та держав-

ного кредиту.

В Україні Запорозьке військо також мало свою систему оподаткуван-

ня. Це було мито, що накладалося на шинки та купців за провіз товару,

«мостове» — за провіз товару через річки, плата за охорону та конвоюван-

ня, «димовий податок» — на так званих «сиднів», тобто жонатих козаків

і посполитих, які селилися біля Січі і вважалися підданими коша), «вій-

ськовий оклад» — грошовий податок з посполитих). Ці податки викорис-

товувались на потреби церкви і, переважно, військової організації.

Зв’язок податків з необхідністю утримувати армію відобразився на

теорії оподаткування. Спочатку вона формує уявлення про податки як

засіб, до якого вдаються у разі небезпеки. Вони трактуються як плата, що

вноситься кожним на захист країни.

Отже, у розвитку форм і методів оподаткування можна виділити три

основних етапи. На початковому етапі — від Стародавнього світу до Се-

редньовіччя держава не розглядає податки як основне джерело доходів

і не має фінансового апарату для збору податків. Податки вводяться не

системно, збір їх доручається місту або громаді. На другому етапі (XVI —

початок XIХ ст.) у ряді країн виникає мережа фінансових установ, і дер-

жава бере частину функцій на себе. Вона встановлює ставки, базу оподат-

кування, слідкує за збором податків. На третьому, сучасному, етапі дер-

жава встановлює і збирає податки, визначає правила оподаткування, від-

носини між центральною і місцевою владою. Відповідно, податки про-

йшли довгий шлях від тимчасового екстраординарного засобу до постій-

ного джерела доходів держави.

Практика і теорія оподаткування упродовж тривалого часу залиша-

лися досить інтуїтивними. Систематизовані концепції, які відобразилися

в податковій теорії, з’явилися у середині ХVI ст. в умовах досить високо-

го рівня розвитку державності, що відбувався одночасно з розвитком різ-

них напрямів економічної думки. Причому кожна концепція відповідала

сутності та проблемам фінансової системи держави, а тому змінювалася

залежно від її економічної політики. Зважаючи на те, що процес оподат-

кування здійснюється державою, саме під впливом розвитку вчення про

державу змінювалося уявлення про економічну сутність податків.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть історичні передумови виникнення оподаткування.

2. Визначте особливості розвитку оподаткування у континентальній

Європі.

3. З’ясуйте особливості становлення оподаткування в Київській Русі

та Росії.

4. Розгляньте еволюцію форм і методів оподаткування.

1.2. Економічний зміст та функції податків

Одним із найважливіших питань фінансової науки є визначення

змісту економічної категорії «податок». Для цього виявимо специфічні

риси, які відрізняють її від інших.

Податки — це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб, що стя-

гуються до бюджету держави (державного і місцевих) та державних ці-

льових фондів. На відміну від зборів та інших обов’язкових платежів, які

стягуються до фондів загальнообов’язкового соціального страхування

(наприклад, пенсійного фонду, фонду соціального страхування на випа-

док безробіття), податки не мають конкретного цільового призначення.

Використовувати збори не за призначенням не дозволяється.

Податку властива індивідуальна безоплатність. Це означає, що при

його стягненні держава не бере на себе обов’язку щодо надання кожному

окремому платнику певного еквіваленту, рівного їх платежу.

Податки — це обов’язковий вид платежу. Обов’язковість виражаєть-

ся у тому, що за порушення встановленого терміну сплати, розміру пла-

тежу, ухилення від сплати передбачена відповідальність платника, тобто

існує необхідність примусового виконання даного платежу, що відрізняє

його від добровільної пожертви.

Податок може стягуватися у формі натуральної чи грошової сплати.

Однак в сучасних умовах грошова форма практично переважає, проте іс-

нують окремі випадки сплати податків і в натуральній формі.

При сплаті податку частина коштів переходить з власності окремих

платників у власність держави. Іншими словами, податкові надходження

мають односторонній характер і пов’язані з перерозподілом частини вар-

тості ВВП, доходів юридичних та фізичних осіб. Такого переходу не іс-

нує при внесенні до бюджету обов’язкових платежів державними підпри-

ємствами. Такі платежі будуть податками лише за формою, а не за зміс-

том, бо зміни форм власності при цьому не відбувається.

Для податку характерна регулярність його стягнення, а це означає,

що даний платіж вноситься періодично, в чітко встановлені законодав-

ством строки.

Податок — категорія не тільки економічна, але й правова. Право-

вий зміст проявляється через систему специфічних зобов’язань, право-

вих норм, інститутів. Отже, податки встановлюються виключно держа-

вою на підставі закону за юридично закріпленими правилами. Встанов-

лення державою податків — це своєрідна форма прояву її державного су-

веренітету і здійснення належних функцій владності. Мобілізація і ви-

користання податкових надходжень отримують правове обґрунтування,

стають об’єктом контролю з боку законодавчих структур.

Податки є невід’ємним атрибутом держави, які встановлюються для

фінансового забезпечення виконання покладених на неї функцій і вирі-

шення соціально-економічних завдань.

Таким чином, логіка аналізу характерних ознак податків дає можли-

вість визначити дану категорію. Податки — це об’єктивна економічна ка-

тегорія, яка відображає фінансові відносини, що складаються між органа-

ми державної влади, юридичними та фізичними особами з приводу мобі-

лізації до бюджетів та цільових фондів частини вартості ВВП, визначеної

на законодавчому рівні щодо забезпечення громадян суспільними блага-

ми та послугами.

Як відомо, функція — це зовнішній вияв властивостей будь-якого

об’єкта в даній системі відносин. Щодо економічної категорії податку, то

функції означають виявлення сутності в дії, тобто суспільного її призначен-

ня як інструменту вартісного розподілу і перерозподілу доходів держави.

Головною функцією податків, яка найбільш послідовно реалізується,

є фіскальна. За її допомоги здійснюється головне суспільне призначен-

ня податків — формування централізованого фонду фінансових ресур-

сів держави, необхідних для виконання власних функцій та проведення

соціально-економічної політики.

Поширеним є трактування регулюючої функції податків. Дійсно, на

перший погляд, регулююча функція є об’єктивним явищем, тобто не за-