Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

У повоєнні роки проблема економічної динаміки висунулась на пе-

редній план. Послідовники Дж. Кейнса Е. Хассен, У. Геллер, Е. Дамар,

Р. Харрод, К. Кларк, Г. Хеллер, Ф. Ноймарк та інші доводили необхід-

ність систематичного впливу держави на економічне зростання. Подат-

ки розглядались як головний регулятор накопичення, «вбудований ме-

ханізм гнучкості», який має забезпечити підйом економіки. Серед «вбу-

дованих стабілізаторів» пропонувалися, як уже згадувалося, автоматичні

(прогресивний прибутковий податок, бюджетні витрати) і керовані (різ-

номанітні податкові та інші фінансові заходи). Балансуючи цими стабі-

лізаторами, на їхню думку, можна забезпечити господарське зростання.

Сутність такої антикризової політики полягала у тому, що держава при-

стосує оподаткування та інші фінансові важелі до економічного циклу.

При пожвавленні й підйомі виробництва можна посилювати оподатку-

вання, штучно стримуючи попит, і зменшувати державні витрати, ство-

рюючи спеціальний резерв держави, а з наближенням кризи — збільшу-

вати обсяг попиту шляхом скорочення податків і зростання державних

витрат. Для зниження темпів інфляції рекомендувалось підвищувати по-

датки, які б скорочували доходи.

У 60–70-ті роки XX ст. велика група економістів (П. Самуельсон,

Дж. Гелбрейт, Т. Балог та ін.), визнаючи неефективність існуючих ме-

тодів державного регулювання через оподаткування, намагалися синте-

зувати теорії різних напрямів. Їх теорія державно-монополістичного ре-

гулювання (інституціоналізм), спираючись на так звану змішану еконо-

міку, робить акцент на розподілі національного доходу з урахуванням

оптимального співвідношення між приватним і державним секторами

в довгостроковому аспекті. Цьому повинна сприяти, зокрема, політика

державних витрат і податків, у тому числі прискорена амортизація, що

створює умови для нових інвестицій.

У концепціях інституціоналістів простежується характерне для сучас-

них соціальних теорій прагнення описати реальні процеси. Вони виходять

із швидко зростаючого промислового виробництва, що базується на вели-

ких корпораціях, посиленні впливу науково-технічної революції, немину-

чому ускладненні систем управління, збільшенні потреби у планомірній

організації виробництва. Інституціоналісти покладають на державу вели-

кі надії в організації та стимулюванні науково-технічного прогресу. Дер-

жава, на їхню думку, повинна взяти на себе організацію фундаменталь-

них досліджень, системи освіти, професійної підготовки, реалізацію екс-

периментальних, найризикованіших у комерційному плані проектів і т.ін.

Так, на думку Дж. Гелбрейта, слід більше покладатися на фінансово-

бюджетну, ніж кредитно-грошову політику, поєднуючи її з підвищен-

ням податків, скороченням федерального дефіциту і значним знижен-

ням процентних ставок. Його економічна теорія найбільш реалістично

відображає сучасний стан та проблеми економіки і передбачає дієві захо-

ди для її оздоровлення.

Рекомендації щодо синтезу ринкового і державного регулювання

знайшли відображення в посткейнсіанській теорії, основними творцями

якої є Д. Роббінсон і Н. Калдор. Вони виступають за удосконалення ме-

ханізму регулювання економіки, за більш рівномірний розподіл доходу

за допомогою податків, які не потребують докорінного зламу. Мобілізо-

вана податками частина національного доходу, за їх теорією, може бути

придатною для активного впливу на структуру і капіталовкладення. Ця

теорія змикається із популярною у розвинених країнах реформістською

концепцією нівелювання доходу податками.

Еволюція фінансового знання про податки на Заході нерозривно

пов’язана з теоретичною конструкцією, що дістала назву суспільних благ.

Під суспільними розуміються такі види благ, товарів та послуг, джерелом

забезпечення яких є бюджетні кошти органів державної влади.

Класичними чистими суспільними благами є національна безпека,

охорона законності та порядку, служба погоди. Такі блага не виробля-

ються приватною економікою забезпечуються тільки державою. Інші

блага мають змішаний приватно-державний характер — освіта, охорона

здоров’я, наука, культура.

У цілому управління справами суспільства з боку органів державної

влади вважається діяльністю, яка породжує суспільну корисність у формі

суспільних благ. На відміну від ринкових, вони мають як економічну, так

і політичну природу. Оподаткування виконує роль фіскального ціноут-

ворення на суспільні блага, а платники податків виступають як їх спожи-

вачі, заявляючи про свій попит через законодавчо-політичні процедури.

Надання суспільних благ аналізується як фінансово-економічний

процес із накладеними на нього політичними обмеженнями або як по-

літичний процес при існуючих фіскально-бюджетних можливостях. У

результаті між державою, виробником суспільних благ і суспільством,

волю якого висловлює парламент, що затвердив податки, досягається ек-

вівалентна мінова угода: суспільні блага = податки.

Сума, одержана від податків, може бути використана для виробни-

цтва суспільних благ, в результаті все суспільство може отримати виго-

ду, еквівалентну сумі сплачених податків.

Питання для самоконтролю

1. Виникнення теорії оподаткування.

2. Визначення податків, їх змісту та економічної природи різними на-

уковими школами.

3. Дайте визначення суспільного блага, розкрийте механізм форму-

вання його ціни.

1.4. Податкова система держави та принципи її побудови

Ефективність податкової системи є передумовою вирішення соціаль-

них і економічних завдань, а також інших функцій, які виконує держа-

ва на даному етапі історичного розвитку. З фіскальної точки зору, важ-

ливим є достатність доходів, які отримує держава, з економічної — який

вплив вона здійснює через податкову політику на економічний розвиток.

Управління податковою сферою є складним процесом, який вимагає ви-

сококваліфікованих спеціалістів, добре обізнаних як з теоретичними ас-

пектами оподаткування, так і з практичними питаннями щодо нараху-

вання і стягнення податків.

Податкова система — це сукупність встановлених у країні податків,

які взаємопов’язані, органічно доповнюють один одного, не суперечать

системі в цілому та іншим її елементам.

Системний підхід передбачає загальність окремих елементів, об’єдна-

них регулярною взаємодією з тою чи іншою формою управління.

Таким чином, ми можемо визначити податкову систему як сукуп-

ність податків і зборів, обов’язкових платежів, об’єднаних спільною орга-

нізаційною структурою та нормативно-правовою базою.

Принципи побудови податкових систем взагалі залежать від при-

хильності уряду до тієї чи іншої економічної теорії, але вони мають за-

гальний характер, хоча й відмінні риси в різних країнах, пов’язані з різ-

ним трактуванням деяких понять і положень.

В цьому ракурсі можна навести відому класифікацію Вагнера, у від-

повідності з якою правильно побудована податкова система повинна від-

повідати наступним вимогам:

I. Етичні принципи оподаткування:

— всезагальність податків;

— недоторканість особистості при оподаткуванні;

— відповідність оподаткування здатності платити.

ІІ. Принципи управління податками:

— визначеність оподаткування;

— зручність оподаткування для платників;

— дешевизна стягування і мінімум податкового тиску.

ІІІ. Господарські принципи (фінансово-політичні принципи):

— відповідний вибір джерел податків, з урахуванням найменшого тис-

ку на народне виробництво і найкращого здійснення соціально-

політичних цілей податку;

— комбінація сукупності податків в таку систему, яка забезпечувала б,

при дотриманні вищезгаданих етичних принципів і принципів управ-

ління, достатність надходжень і еластичність у разі надзвичайних

державних потреб.

До наведених принципів увійшли чотири, які були сформульовані

класиком економічної науки А. Смітом: справедливість (всезагальність і

здатність платити), визначеність податкових зобо в’язань, зручність подат-

ків для платників, економія (мінімальні витрати на стягнення податків).

Відповідно до сучасних умов Дж. Стігліц визначає п’ять, на його по-

гляд, властивостей «вдалої» податкової системи: економічна ефектив-

ність, адміністративна простота і гнучкість, політична відповідальність

і справедливість.

Податкові системи країн з ринковою економікою є відображенням

конкретного економічного середовища, а також національних особливос-

тей, що склалися в цих країнах протягом певного історичного розвитку.

Тому ці системи суттєво відрізняються одна від одної за складом і струк-

турою податків, способом стягненням, ставками, фіскальними повнова-

женнями різних рівнів влади, податкової бази, але при детальному аналі-

зі можна виявити дві головні риси:

– постійний конкретний пошук шляхів збільшення доходів держави;

– побудова податкової системи на базі суспільно прийнятих принци-

пів в економічній теорії про рівність, справедливість та ефективність

оподаткування.

Ці риси реалізуються у формі широкомасштабних податкових ре-

форм, шляхом введення нових податків, зміни податкової бази, співвід-

ношення різних видів податків, використанні прогресивного і пропорцій-

ного оподаткування, перерозподілу податкового навантаження.

За допомогою цих рис можна оцінити якість податкової системи дер-

жави. Різні цілі, яких дотримується податкова політика, не обов’язково

поєднуються одна з одною у випадках, коли виникають протиріччя, не-

обхідно досягати тимчасового компромісу. Так, наприклад, принцип рів-

ності оподаткування потребує ускладнення адміністративної системи, що

викличе зростання адміністративних видатків, а регулююча функція по-

датків може порушити принцип справедливості й рівності оподаткування.

Принцип рівності і справедливості є загальним для побудови подат-

кових систем розвинутих країн. Можна виділити два підходи до його ре-

алізації: перший базується на теорії відповідності «податки — суспільні

блага», згідно з чим справедливою податковою системою вважається та,

при якій податок, що сплачується платниками, відповідає вигодам, які

вони отримують від послуг держави. Іншими словами, справедливість

податкової системи залежить від структури державних видатків.

Другий підхід виходить із «спроможності платити» — кожен суб’єкт

оподаткування повинен внести свою частку залежно від платоспромож-

ності платника. Ні один з цих підходів не є задовільним або таким, що

легко здійснюється на практиці, кожний має свої переваги і недоліки і, як

правило, кожна податкова система поєднує елементи цих підходів.

Згідно з міжнародною Програмою ООН були розроблені основи сві-

тового податкового кодексу, в якому визначені наступні принципи опо-

даткування:

– єдиний постійний закон (Податковий Кодекс) на всі податки, відмо-

ва від окремих законів про конкретні податки;

– відмова від протекційних податків як умова інтеграції в світову еко-

номіку;

– відмова від податкових пільг та звільнень від податків, заміна їх у разі

необхідності прямими субсидіями або трансфертами;

– врахування національних особливостей.

Крім того, для постсоціалістичних країн:

– орієнтація податку на прибуток фізичних осіб більше на критерії со-

ціальної справедливості, ніж на мету одержання доходу;

– врахування фактора інфляції;

– створення ефективно діючої, чесної і компетентної податкової служ-

би як елемента успішної податкової реформи.

Фундаментальні принципи оподаткування не піддаються кон’юнктур-

ним коливанням. Досвід вітчизняного оподаткування переконує, що на

всіх етапах його становлення практика не керувалася достатньою мірою

такими положеннями економічної теорії. Система оподаткування під-

порядковувалася вирішенню поточних питань, хоча й проголошувалися

принципи, здатні забезпечити її ефективність.

Сьогодні принципами побудови системи оподаткування в Україні

проголошені:

– стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного онов-

лення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світо-

вий ринок високотехнологічної продукції;

– стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвести-

ційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку

(доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

– обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів

(обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних

про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відпо-

відальності платників за порушення податкового законо давства;

– рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних

осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку; забезпе-

чення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рів-

ні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових

платежів) — на більші доходи;

– рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискриміна-

ції — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарюван-

ня (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визна-

ченні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових плате-

жів);

– соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки ма-

лозабезпечених верств населення шляхом запровадження економіч-

но обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування

громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

– стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язко-

вих платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бю-

джетного року;

– економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обо-

в’яз кових платежів) на підставі показників розвитку національної

економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності

досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

– рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і збо-

рів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення

своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування ви-

трат;

– компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’яз-

кових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповід-

но до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою

України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськи-

ми, селищними, міськими радами;

– єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки подат-

кових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збо-

ру (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати

податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок

податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати

податку, підстав для надання податкових пільг;

– доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законо-

давства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Функціонування будь-якої системи слід піддавати оцінці з метою ви-

значення її відповідності зазначеній меті, реалізації покладених на неї

функцій і завдань.

Найбільш поширеною є економічна оцінка за критерієм ефективнос-

ті. Ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ре-

сурсів, які забезпечили його отримання, досягнення результату. Іншими

словами, ефективність — це ефект, який припадає на одиницю витрат ре-

сурсів, що були використані з метою одержання досягнутого результату.

Щодо системи оподаткування, дуже важко кількісно визначити цей

критерій через те, що результатом її функціонування є не тільки наповне-

ння доходної частини бюджету, а також створення сприятливого інвести-

ційного клімату в країні, стимулювання розвитку пріоритетних галузей

економіки, перерозподіл доходів між різними категоріями населення та

багато іншого. Система оподаткування прямо чи опосередковано впли-

ває практично на всі сфери суспільного життя як держави в цілому, так і

окремої людини.

Головною метою системи оподаткування є акумулювання податко-

вих платежів та формування на цій основі доходної частини бюджету

щодо фінансового забезпечення державою завдань економічної та соці-

альної політики, то оцінити цей критерій можна за допомогою таких по-

казників:

1. Коефіцієнт виконання планових податкових надходжень. Він роз-

раховується як відношення фактичних надходжень до планових.

2. Коефіцієнт «якості» сплати податків, тобто сплата податків у гро-

шовій формі та з визначених джерел. Він розраховується як відношен-

ня фактичних податкових надходжень за вирахуванням надходжень у не-

грошовій формі та надходжень від штрафів і фінансових санкцій до за-

планованих.

3. Коефіцієнт своєчасності, який характеризує своєчасність надход-

ження коштів до бюджету.

Наведені показники дозволяють охарактеризувати систему з точки

зору її фіскальної спрямованості. Для аналізу системи оподаткування з

точки зору відповідності меті, що розкриває її регулюючу функцію, тобто

спроможність регулювати грошові доходи, процес накопичення, функці-

онування національного ринку, можна застосувати такі показники:

Таблиця 1.1

Перелік податків і зборів станом на 01.01.08

Загальнодержавні податки і збори

Місцеві податки та збо-

ри

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі

дивіденди, що сплачуються до бюджету державними

некорпоратизованими, казенними або комунальни-

ми підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість) — не за-

проваджений;

8) плата за землю (земельний податок, а також оренд-

на плата за земельні ділянки державної і комунальної

власності);

1. До місцевих податків

належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

2. До місцевих зборів

(обо в’язкових платежів)

належать:

1) пункт 1 частини дру-

гої статті 15 виключено;

2) збір за припаркування

автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера

на квартиру;

Загальнодержавні податки і збори

Місцеві податки та збо-

ри

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та ін-

ших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за

рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ре-

сурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного

середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо лік-

відації наслідків Чорнобильської катастрофи та соці-

ального захисту населення(призупинено дію у 1999

році);

17) збір на обов’язкове державне пенсійне страхуван-

ня;

18) збір до Державного інноваційного фонду (призу-

пинено дію у 1999 році);

19) плата за торговий патент на деякі види підприєм-

ницької діяльності.

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і

хмелярства;

22) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000

року);

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропус-

ку через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу

України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тари-

фу на електричну та теплову енергію, крім електро-

енергії, виробленої кваліфікованими когенераційни-

ми установками;

27) збір за проведення гастрольних заходів;

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердже-

ного тарифу на природний газ для споживачів усіх

форм власності;

28) судовий збір.

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах

на іподромі;

7) збір за виграш на бігах

на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть

участь у грі на тоталіза-

торі та іподромі;

9) збір за право викорис-

тання місцевої символі-

ки;

10) збір за право прове-

дення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення

місцевого аукціону, кон-

курсного розпродажу і

лотерей;

12) пункт 12 частини

дру гої статті 15 виклю-

чено;

13) збір за видачу доз во-

лу на розміщення об’єк-

тів торгівлі та сфери по-

слуг;

14) збір з власників со-

бак.

– питома вага податку на прибуток підприємств у загальному обсязі

податкових надходжень;

Продовження табл. 1.1

– питома вага податку з доходів громадян у загальному обсязі податко-

вих надходжень;

– питома вага коштів, що йдуть на заощадження, у структурі грошових

доходів населення;

– питома вага валових приватних внутрішніх інвестицій у структурі

ВВП.

Для аналізу відповідності системи оподаткування меті, що розкриває

стимулювання інвестиційного процесу, прискорення темпів економічно-

го розвитку, доцільно використати такі показники:

– питома вага валових інвестицій у ВВП, що характеризує, зокрема, ак-

тивізацію інвестиційної діяльності в країні;

– темпи зміни реального ВВП, за допомогою яких можна визначити

вплив системи оподаткування на прискорення темпів економічного

розвитку.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть принципи оподаткування в Україні.

2. Дайте визначення системи оподаткування.

3. Назвіть загальнодержавні та місцеві податки в Україні.

4. Дайте визначення податкової системи та зазначте її роль в еконо-

мічній системі держави.

5. Сформулюйте критерії оцінки ефективності податкової системи.

РОЗДІЛ ІІ.

МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ ТА

ГАРМОНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ КРАЇН-

УЧАСНИЦЬ ЄВРОПЕЙСКОГО СОЮЗУ

2.1. Податкова система Великобританії

2.1.1. Загальна характеристика податквої системи Великобританії

Великобританія має розвинену податкову систему, яка сформувала-

ся протягом багатьох столітть. Різноманітні види податків забезпечують

державним органам можливість контролювати доходи платників подат-

ку (фізичних і юридичних осіб), а, отже, регулювати виробництво, розпо-

діл і споживання.

Податкова політика Великобританії має давню історію, ще в XVII–

XVIII століттях почала розвиватися теорія податків. Одним із перших

економістів-теоретиків був Франсис Бекон, який висунув вимоги до опо-

даткування, основною з яких була добровільність. Податки, він вважав,

які стягуються добровільно, не послаблюють мужність народу. Тобто

сплата податків повинна йти від сердця. Пізніше англійський економіст

Вільям Петті у праці «Трактат про податки та збори» обґрунтував необ-

хідність оподаткування, яка зводилася до наступного:

1. Кожен повинен сплачувати стільки, скільки він насправді споживає.

У цьому разі немає якогось насильства, і податок легше сплачується,

тому що він є еквівалентом тих предметів, які споживаються.

2. Податки, якщо сплачуються регулярно, спонукають платника бути

ощадливим, що є одним із найважливіших способів збагачення на-

роду.

3. Повинен дотримуватись принцип сплати податку тільки один раз,

тобто уникнення так званого подвійного оподаткування, тому що

будь-яка річ або послуга може бути спожита тільки один раз.

4. Оподаткування дає можливість постійно мати інформацію про дій-

сний стан добробуту населення, його багатства, зробити висновки про

розвиток промислів і про стан держави загалом. Стягненням податків

повинні займатися спеціальні чиновники, щоб уникнути відкупу.

Найбільших зміни податкова система зазнала в ХХ столітті. Загалом

управління, регулювання, а також розробку податкової політики у Вели-

кобританії здійснює Казначейство. Йому підпорядковується Управлін-

ня внутрішніх доходів та Управління мита та акцизів. Управління вну-

трішніх доходів має офіс головного податкового інспектора в Лондоні та

мережу по всій країні. Воно розробляє державну економічну та фінансо-

ву політику.