Літопис Самовидця

Подождите немного. Документ загружается.

Перша сторінка списку Козельського.

Того ж часу за бунти на Москві бояр значних потрачено: Галі-

цина, Щогловитого *, Неплюева и иних немало казнено

18в

,— и за

тот поход, же, Перекопу не достаючи, вернулися, там много людей

потративши и кошту царского немало

РОКУ 1690 *

В Самарі, новом містечку, барзо мор великий

, же усе вимерло

и воєвода зараз навесні *, от которого и по инших містах появился

мор.

Того ж року метрополит

кіевский Гедеон Четвертенский помер,

а на его місце обрано ВарламаЯсинского

, архимандриту кіевопе-

черского, перед Святою Троицею на том тижню, которий на Москву

поехал по благословеніе.

Того ж року великая саранча била на Україні и коло Стародуба

на Сівери; прийшла августа 9 и туда наворочала на краї литовскіе,

але у Литву не йшла, зостала по Полісю коло Сожа; а тая, що йшла

на Кіев, то пойшла в Полщу ку Шліонску и поза Дністром, и там

на Волиню, коло Гродня и Берестя

Литовского; а инная тут на

Україні, коло Ніжина й Чернігова и на Сівери коло Стародуба за-

зимовала. А барзо йшла широка и московских краев займала поза

Свинском и Комарицкую волость зопсовала, збоже и усю ярину

потравила, и жита, которіе застала непожатіе, усе поела, и так

учинила дорожнету у збожжу

: жито стало осмачка

по золотих

три и овес в той же цені, которого и мало било у Сівери, але з Ук-

раїни доставали. И от того смроду саранчі коні хоріли

и изди-

хали и всякое бидло, бо с травою и саранчу пожирали, же и мясо

їх смерділо саранчею,— и кури и гуси.

Того ж року, септеврия 14, на Воздвиженіе честного креста,

у Стародубі запален двор нікоторого москвитина, з которого и цер-

ков барзо коштовная святого Николая згоріла и звониця звонами

коштовними и дворов немало: а церков била уся маліованая и же-

лізом білим покрита.

У сп. Судієнка: «Шакволитого», у вид. Бодянського: «Шакволитового».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка інший порядок слів: «а то за тот по-

ход,

же Перекопу не достаючи, потративши кошту царского немало, вернулись,

и людей немало потративши».

* Під цим роком у сп. Козельського подано таке: «Року 1690. Гедеон метро-

полит киевский Четвертенский помер, а на его містцу обрано Варлама Ясинского,

архимандрита Печерского. Того ж року великая саранча била на Вкраїні. Того ж

року ходило войско под Очаков».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: додано «был».

Т а м же: помилково «Десні».

У сп. Козельського і Судієнка: переважно «митрополит».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Варлаама Асинского».

Т а м же: «Брестя».

Т а м же: «збожю».

Т а м же: «жито стала осьмачка».

Т а м же: «хоровали».

Того ж року до городка

Самари козаки на залогу чергою пол-

ками ходили по чверти

року а московское войско з воєводами зо-

став

ало.

Того ж року наше войско ходило под Очаков и посад спалили

и много шкоди татарам починили.

РОКУ 1691 *

Война срогая била у земли Венгерской войск цесарских с туре-

цким, в которой войні Господь Бог помогл

войску цесарскому, же

турецкое войско знесенно дощенту, над которим войском цесарс-

ким старшим бил ксіонже Дебадент енерал, а над турецким — вей-

зир и Текель венгерский. А тая война была под Баланкерем, не-

далеко Варадина; по которой поражцї цесар заехал землю Венгер-

скую и Мултанскую, и до Волох свою залогу поставил в Сочаві,

на той войні и самого вейзира убито, и войско турецкое знесено.

А король полский з своїми войсками пойшол бил зниматися з вой-

сками цесарскими, але, не дойшовши, от гор вернулся, бо зима над-

ходила. И так о святой Покрові сніги великіе напали

, заставши

войска короніе [в поході

], барзо шкоду великую на конех понесли,

бо мор на коней всчался

, и так виздихали, же войско ош'шало,

наветь и карети и вози скарбніе королевскіе волами мусіли про-

вадити в Полщу. Залоги свої король поставил в Сочаві, у Сороці,

и у Лямци; але постарому у Ясах господар от турчина зоставал.

Любо так великое звітяжство цесар одержал, однак же отміна вели-

кая стала, бо войска цесарскіе, стоячи у Білграді, свояволю ве-

ликую чинити почали над жонами ' тамошних жителей, чого они

не терпячи, знову войска турецкіе подвели и поддали везирові Біл-

град, где войска цесарского немало згинуло, и земля Сербская при

турчину зоставала по самий Будин

1в0

РОКУ 1692 **

Зараз зимою узяв відомость гетман запорожский Іван

Мазепа,

же орди великіе мают наміреня на Задніпря, противко которих

вийшол з войсками и стал у Переясловлю. И так орди кримскіе з

солтаном и білагородскіе зближили ко Днепру, и, подпавши на сей

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «города».

Т а м же: «четверти».

* За цей рік у сп. Козельського немає жодних оповідань.

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «помагал».

Т а м же: «випали».

Взято із вид. Бодянського і сп. Судієнка.

У вид. Бодянського: «вщался».

Там же і в сп. Судієнка: «жонками».

** Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1692. Гетман Іван

Мазепа ходил з войском зимою до Переясловля против орди. Того ж року

Петрик з канцелярії ушол на Запороже, а одтоль до хана в Крим».

У сп. Судієнка: немає «Іван».

бок Дніпра, коло Домонтова и коло

Бубнова, села пограбовали.

Увідомившися, же войска коло Дніпра стоят и гетман сам, отвер-

нули з своїми потугами назад, за которими ходил за Дніпр асаул

Гамалія з войском, и не нагнавши, назад повернул, бо орди у свою

землю повернули. И того ж часу виправил гетман часть своего вой-

ска городового и компанії на добрих конех, которіе, злучившися

с полковником Семеном Палієм

, ходили и міли йти под Тягиню,

але стала великая росквась, ріки почали роспускати; еднак же

пойшли, переправивши Бог, под Очаков, где Очаков увесь спалили и

вистинали

161

и, набравши здобичи, назад вернулись, але мало що з

собою припровадили за великим бездорожем и своїх коней надтрати-

ли,

тилко язика килкадесят припровадили, и розділившись на двое,

Палій своїх послал до короля, а наше войско до їх царских величеств.

Того ж року з енералной

войсковой канцелярії канцелярист

Петрик уйшол на Запороже

1в2

, а з Запорожа до хана в Крим и почал

хана поднимати на Украшу на старшину украшскую, до которого

и запорожці пристали, чому хан и орди барзо ради

и вийшли

поля, сподіваючися до себе з України войска прихиленія. И ви-

йшовши он, Петрик

, з ордами под Самар город, посад спалил и Ки-

тай город до себе привернул и Царичанку, и купа немалая до оного

зобралась з розних городов. Против которого гетман Іван Мазепа

войско скупил з московским войском и передом послал полки: Мир-

городцкий,Прилуцкий,ГадяцкийиЛубенский з иншими войсками,

а сам под Полтавою стал с табором. И оная орда с тим Петриком

уступила назад под Крим, не даючи бою жадного, а гетман под

Лохвицю уступил з войсками своїми, а потом по указу їх царских

величеств роспущено войско по домах.

РОКУ 1693 *

На початку того року

зимою орди вийшли з сином ханским

и Петрик з ними, хотячи на Украшу ити. О которих увідомившися

от запорожцов, гетман Мазепа, и зобравши войска, против них ру-

шил до Гадяча, а орди юже коло Полтави зоставали. Которіе узявши

відомость о войсках, за гетманом наступуючих, назад уступили у

свою землю, але шкоду учинили

коло Полтави и у слободах

московских. И так гетман, наступаючи, жадной битви с оними не

міл, уступил назад з войсками своїми; а турецкое войско того прош-

лого літа великую шкоду отнесло от цесара християнского.

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «коло».

Т а м же: «Паліею».

Т а м же: помилково «генералами».

Т а м же: «хан барзо рад».

У сп. Судієнка: послідовно «війшли», ввійшовши».

'Там же: немає «он, Петрик».

'Там же: немає «Іван»

* У сп. Козельського під цим роком оповідань немає.

У сп. Судієнка: «В началі року 1693».

Т а м же і в вид. Бодянського: «починили».

РОКУ 1694 *

О масляници вийшовши, орди великіе шкоди починили по се-

лах коло Переясловля, от Иржищева и Стаек села повибирали

за несправою

полковника переясловского молодого, же войска на-

ши задержал, не пустивши ку Переясловлю, жалуючи сіна задля

коней, которим то бідним людем помочи не дали компанії, ні сердю-

ки,

которіе стояли коло Дніпра, плату беручи и хліб у людей.

Того ж року посла великого татарского, которий зоставал на

Москві роков три, отпущено у свою землю з честю на Батурин.

Того ж року войско ходило полку

Киевского и Переясловского

и компанії под Очаков, и спустошили Очаков увесь и посаду, и кил-

ка корогвей войска турецкого збили наголову и корогви побрали,

и ясиру сот на три живцем пригнали до Батурина, над которими

бил старший Палій, и его войска ходили

1в4

; а хан ходил цесару

своему на помоч, бо турецкіе войска збити зостали.

Того ж року гетман Іван

Мазепа посилал войско немалое, над

которими старшим ходил полковник черніговский Яков Лизогуб,

з которим войска било болей тисячи двадцяти

, которіе били за

Дністром на Буджаку, и села попустошили, и много ясиру набрали

и иной здобичи, и вцілости повернули, бо орди при турецком

войску били противко цесара християнского

. А запорожское вой-

ско ходили под Перекоп и там над Білим морем

вежу виняли и ар-

мат штук осм узяли и иніе річи и ясиру, и всі вцілости повернули

до коша, любо и міли в отході потребу з солтаном Нурадин, которий

нічого не вскурал.

РОКУ

1695**

Наше войско стало усе зимою коло Днепра в нових городках

и по старих городах

, где орда, узявши язика под Кропивною,

* Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1694. Зимою вихо-

дили орди з сином ханским и Петрик з ними под Полтаву, а почувши гетмана

Мазепу, что з войском противу идет, повернулися в свою землю». Ці розповіді

слід віднести до 1693 p., коли справді відбулися згадані події.

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «неисправкою».

Т а м же: «полков».

* Т а м же: немає «Іван».

'Там же: «двадцяти тысячь».

'Там же: цього слова немає.

* У літопису Граб'янки і в праці О. Рігельмана: «Гниле море».

** Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1695. Орди великие

под Переяславлем били, и порабовавши села, назад отвернули.Того ж року Оча-

ков спустошили полк Киевский, Переясловский з компанією. Того ж року гет-

ман Мазепа послал полковника черніговского Лизогуба на Божак (тобто Буджак)

з войском болей тисячей двадцати. Того ж року его царское величество Петр

Алексіевич подОзов ходил, а гетман Мазепа под Казикермен». Тут зведені докупи

події двох років, перші чотири замітки слід віднести до 1694 p., останні—

до 1695 р.

У праці Рігельмана: «городках».

же войско в готовое™ зостает, отвернувши у державу королевскую,

великіе шкоди починили. А навесні вийшовши около Лвова и саміе

предмістя лвовскіе вистинали по самую браму, и войска коронного

поразили, заледво гетман Яблоновский отборонился, а волости по-

пустошили.

Того ж року, навесну, повеліл его царское величество Петр Алек-

сеевич ити войною под Азов и гетманові Івану Мазепі под

городки

Казикермен, що и зараз вийшли и царского величества боярин Бо-

рис Петрович Шереметов, и у Переволочной тие войска переправи-

лись

на тот бок Днепра о святом пророку Ілії, и пойшли под го-

родъки

войска великіе.

Того ж року солтан з ордою білагородскою, зайшовши у Поліси

несподівано, слободи попустошил и Хвастов опалив по самий го-

род

, що било коней, бидла — усе позабирали. А войско з Палієм

не било скуплено, и по станції много їх пропало, и жадного от-

пору не дали татаром

185

, полковник Палій пішо ухопилея у го-

родок, а напотим з солтаном розмовлял и хліба и напою оним ви-

возил, один другого

даруючи.

Місяця іюля

стали наши войска под Казикерменом

и ото-

чили войска шанцями армата около муров, и подкоп один учинили,

которіе вал вирвали. Там же великіе граната в город пускали,

которіе барзо великую трудность чинили турком, в городі зостаю-

чим. Чого не могли витривати турки — почали просити у згоду, и тот

город отдали, але и самих

побрано в неволю и розобрали часть

москва и часть гетман межи свої войска. Также и другіе городки:

Ослам городок

и Тавань учинили, и усі, що там били, в козацких

руках зостали

1в6

. И в той потребі полковник миргородский, Да-

нило

Апостол (которий послі и гетманом бил) знатную паче прот-

чиїх показивал храбрость. И того ж часу Казикермен розвалили

войска доґрунту, а в других городках войска козацкие стали

за росказаніем гетмана запорожского Івана

Мазепи, а тое стало

іюля 31

Того ж року вийшли войска великіе его царского величества

конніе и ш'шие под Азов, и сам его царское величество Петр Алек-

сіевич високою своею царскою особою водою, суднами, з войсками

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «по».

Т а м же: «переправлялись».

Т а м же: «под ті городки пойшли».

Там же: «Полісся».

Там же: «городок».

* Т а м же: «одного».

'Там же: залишено місце для позначення дня.

Т а м же: «Казикермином».

'Там ж е: «а самых».

Т а м же: немає «городок».

Т а м же: немає «Данило».

Т а м же: немає «запорожского Івана».

"Там ж е: не позначено час.

великими, Доном рікою подъступил

под

Азов, город турецкий,

и оного доставал, около попустошил. Тилко

самого города

не до-

стали, около которого

усе

літо стояли,

зоставивши войско

по-

близу Азова свої,

его

царское величество

на

зиму повернуть

на

Москву изволил

РОКУ

1696*

На початку того року, зараз

по

Рождестві Христовом, вийшли

орди великіе: кримскіе, чаркаскіе

білагородскіе

и,

скупившися,

доставали Китайгородка,

и не

достали.

которих силах татарских

увідомившися гетман

наш

запорожский Іван Мазепа

не

допу-

скаючи далій оним неприятелем распростиратися

пустошити

України, скупивши войска свої, вийшол противко

них на

Прилуку,

на Лохвицу

да на

Гадячое

*. О

котором поході гетманском увідо-

мившися, орда назад повернули

от

Говтви, жадного городка

не ви-

нявши, тилко

в тих

краях села попустошили

. А

гетман

войсками

своїми назад повернул, пославши

за

ними полковника прилуцкого

Дмитра Лазаренка

Івана Романовского

войсками

167

которіе

в поля

за

ними вийшли,

але їм

орда

жадного отвороту

не

чинила,

которіе

вцілости назад повернули

У вид.

Бодянського

і сп.

Судієнка:

«а на

зиму изоставивши войска свої

поблизу Азова,

его

царское величество повернуть

на

Москву изволил».

У сп.

Козельського

за цей рік

вміщено таке: «Року

1696.

Войска

его

цар-

ского величества коние

ш'шие ходили

под

Озов,

а сам его

царское величество

водою

Доном рекою подступил».

(Цю

вістку слід віднести

до 1695

року).

У сп.

Судієнка

і в вид.

Бодянського: «гетьман Мазепа».

Т а м же:

«распространитися».

Т а м же:

«війшол противно оних

Гадячому».

Там же:

«пустошили».

Т . м же: «і

яко».

'Там

же:

немає «которіе».

У сп.

Судієнка

і в вид.

Бодянського далі вміщено оповідання

про

від-

правлення

до

Москви полонених, захоплених козаками

під

Казикерменом

в ми-

нулому році, чого немає

у сп.

Іскрицького. Після цього розповідається

про

похід

царських

козацьких військ

під

Азов

здобуття цього міста. Виклад

цих

подій

сп.

Судієнка істотно відрізняється, зокрема щодо мови

опису деталей,

від

сп.

Іскрицького. Оповідання

про

взяття Азова

у сп.

Судієнка дуже нагадує

опис

цих

подій, вміщених

у «Короткому

описі Малоросії»,

хоч в

останньому

ці події викладаються докладніше.

Щоб

наочно показати,

як

пізніші перепису-

вачі літопису Самовидця доповнювали його текст запозиченнями

із

різних

джерел, наведемо

текст

літопису

за сп.

Судієнка:

«Тогда

ж, по

отшествії татар, Мазепа всіх казикерменских

турков

чрез пол-

ковников: Михайла Бороховича гадяцкого

да

Ивана Мировича переяславского,

да Константія Мокіевича кіевского послал

Москву, которіе великую милость

и жалованье

от

царского величества получивши,

и в домы

отпущенны.

того

року

по

смерти царского величества государя царя Иоана Алексіевича, випра-

вился повторно под Азов

его

царское величество государь Петр Алексіевичь,

мно-

жайшими войсками

воєнними силами

запасами стройно, куда повеліл

мало-

россінскаго войска

ООО скупить, которое

тот час

гетьман Мазепа виправив, опре-

ділив

над

ними комендира черніговского полковника Якова Лизогуба

и с ним

Того ж року его царского величества сили великіе двигнулись

под Азов землею и водою, и сам вийшол зимою; и прислал указ

свой царский до гетмана запорожского Івана Мазепи, жеби войска

козацкого слал туда ж тисячей двадцять пять

168

. Що на росказа-

нія его царского величества послал полковников: черш'говского

Якова Лизогуба, прилуцкого Дмитра Лазаренка, лубенского Леона

Свічку, гадяцкого Бороховича и компанію и сердюков, жеби било

сполна тисячей двадцять пять; которіе в поході том от орди міли

перепону, але добрий отпор дали орді, и притягнули под Азов до

его царского величества. Над которими козаками наказним гет-

маном Яков Лизогуб, полковник черніговский, а полковники —

прилуцкий Дмитро Лазаренко Горленко, лубенский Свічка а гадя-

цкий Борохович. Где войска стояли его царского величества под

Азовом, достаючи города и маючи потребу з войсками турецкими

на морі, не допускаючи турков до Азова, которих на воді побили.

И так юля 19 за позволеніем [божіїм] узяли город Азов, а най-

полковников: гадяцкого Михайла Бороховича, прилуцкого Дмитрія Горленка

и лубенского Леонтія Свічку, компанії федков и сердюцкій Кожуховского пол-

ка, которіе туда в Петров пост приспішившіе, поставленны за Азовом, вниз Дрну,

от моря и Кубанской орди, и отняли тім коммунікацію полевым татарам с азов-

скими сидільцами в совітах и в посилках запасов. А его величество став судном на

устю Дону, не пустил к Азову турков, кораблями пришедших з моря. Что видя

татаре, всіма силами нападали на козацкій обоз, желая хотя на конях взять турков

з суден їх до Азова для помочи, но не могли того доказать. На послідок же, что

турки азовскії, водою ночю проездя, давали о себі знать орді, а орда с поля туркам

корабельним, и того козаки досмотрившися, страж над рікою утвердили. Однак

когда из города турки випором и з поля орда на козацкій обоз шкодливо напа-

дать стали, тогда козаки, німецких подъкопов и штурмов не дожидаясь, сами дер-

зновенною охотою чрез вал азовскій с турками великій бой въщинили, і цілій день

в огні страшном на непріятеля валячися, прислугу свою государю явили там, з

оружя палячи непохибно и с копійми на стіньї скачучи,— не только турков стріль-

бою,

но и зручь ламали и убывали, хоругвы їх хватали, и канатами водними за па-

лі градскіе закидая, з валу оные ворочали и в город діру учинили; но и на діру

тую одни других в город же увалитися тиснули и заохочали. А так турки, не мо-

гучи Козаков оружем отъбити, мішками з порохом, приправляя огонь, за стіни

кидали и козаков ожигали, потом ров глубокій в городі близ штурму ископали

на упад козакам. Но ні мішки, ни ров не помогли туркам. Козаки бо, когда туре-

цкій блякавз 17 дня іюля подъкопали и, одного ночью доставши, четири армати там

и протчего възяли, тогда турки, рано увідавши сіє, такъже и тое, что они ж смиліе

собираются в великіе партії и, не щадя себе, силно нападать на город начинают,

пред очима его царского величества, дня 18 іюля замахали шапками, и хоругва-

ми наклонивши, стали на мир възивать и милости у государя просить, что и полу-

чили. И в 19 числі, в неділю, азовцы боярину и воєводі Алексію Семеновичу Шеї-

ну, при государі там бывшом, город с аммуниціею и со всім отъдали; сами же з же-

нами и дітьми отпущены свободно на низ Доном до Кагамлика в 18 боярах.

И тогда ж, дабы козаки азовцов не чепали, данно с казны монаршей на 25 ООО радо-

вих 25 ООО рублей, а на старшину полковую и сотников и на знатнійшее товари-

ство по 15 червонцов, гетьмана же наказного с полковниками особливо жалованно.

А на той час гетьман Мазепа стоял на Коломаку» і т. д.—подібне із сп. Іскрицько-

го.

Різниця між цим уривком із тексту Судієнка і «Коротким описом Малоросії»

незначна (за винятком числа козацького війська: 17 000 і 25 000). Щодо остан-

ньої приписки у сп. Судієнка — про платню козакам під Азовом,— то цей епізод

відсутній у короткому описі Малоросії. Джерело його невідоме.

болше за отвагою

Козаков,

которіе сами охоту узявши, отважив-

шися, опановали вежу, которая усего города боронила, и из тоей

вежі козаки разили турков в городі, же не могли себе боронити,

которіе мусіли просити о милосердие и здали город; тилко тое собі

упросили у его царского величества, жеби оним волно у свою землю

пойти. На що его царское величество зезволил, отобравши город

зо всім запасом, строенніем градским, и оних турков обложенцев

казал забрати у будари на килкадесят суден и отвезти за море Азов-

ское,

у турецкую землю

169

. И город Азов его царское величество

своїми людми осадил, и що зготованного

през войну, зараз на-

правляти росказал и церкви будовати; а козацкое войско, ударо-

вавши, отпустил з честю и подякованям гетманові до городов.

А на тот час гетман Іван Мазепа стоял на Коломаку з боярином

Шереметом, з силою білагородскою, противко хана и орди кримс-

кой, которіе там же стояли в полях, тилко ж до нашего войска

не зближались, сподіваючись наших войск ку собі, бо міл певного

язика наших

Козаков,

которих подезд человіка полтораста роз-

громил и побрал и самого вожа Фляку з Полтави.

Поворочаючи его царское величество от Азова, прислал указ,

жеби гетман в малой купі до его царского величества ехал, переймую-

чи в дорозі. Що зараз поехал гетман и застал его царское величество

в Рибном, и там поклон свой отдал, где ласкавого цара на себе

и на усе войско [иміл и

], такая великая милость его царского

величества била, же изволил своею битностію у господі у гетмана

гуляти и обідати и през цалий день гетманові Івану

Мазепі з собою

сидіти, напотом з ласкою

отпустил на Україну, а сам его царское

величество на Москву повернул.

Того ж року король полский Ян Собеский помер, и ляхи межи

собою турбацію великую міли, не хотячи королем сина Собеско-

го,

змерлого короля, и из

собою жолніре билися.

РОКУ 1697 *

На Москві з бояр Іван Соковник, Александр Цыслер

, Пушкин,

козак донский, стрелець, стрименніе, совіт

собі учинивши, жеби

конечне его царское величество Петра Алексіевича убити, и на тое

юже наготовалися. Що о той їх злой раді стрелец вивідавшися, в

той же раді будучи, обявил его царскому величеству. Которих за-

Певно, «зопсованного».

Взято із сп. Судієнка і вид. Бодянського.

Т а м же: немає «Івану».

Т а м ж е: «и из великою милостію».

'Там же: «межи».

* У сп. Козельського за цей рік немає жодного рядка.

У сп. Іскрицького було: «Алекса Цкидерев», потім закреслено; у сп. Суді-

єнка і в вид. Бодянського: «Иван Сокол ни к, Алекса Цкидерев».

'Там же: «стременные сов/т нечестивый».

раз побрано, не даючи той їх злой раді до совершенія прийти,

и на очной ставці сами доброволне призналися, за що карность под-

няли: голови їх поутинано и на полях на мурованом столпі повіша-

но

на лобном місті, и трупов їх не дано ховати — там же лежали,

над которими сторожа била, що ся діяло на другой неделі святого

великого поста.

Того ж року указ его царского величества судна готовати на море,

що тоей же зими много суден морских наготовано так московских,

як и козацких, которіе готовани коло Десни ріки, у лісах Бранских

и Трубецких, и усюда униз Десни, и на двор гетманский

Того ж року, навесні, по Воскресенії Христовом, тие судна мо-

сковскіе

рушили вперед з людем его царского величества московс-

ким, над которими посланий Неплюев, также и вапно в суднах

на

будуваня

города Казикермена, що у турков отнято. И козацкіе

судна з борошном и из людем военим Десною рікою у Дніпр рушили.

И сам гетман Мазепа, скупивши усі полки, ишол на Україну на

Коломак, и там свокупившися з боярином Долгоруким, йшли на

Самар и ку Дніпру, ку Кодакові. И так

войска, перебравши, часть

оставили

на заставі, при полковнику миргородском Даніїлу Апо-

столу, на сем боку Дніпра от татар, которіе в поготовости зоста-

вали

°. А сам гетман с иншими полками

, переправивши Дніпр

у Кодака, униз Дніпра пойшол; а судна тіе морскіе переправляли

пороги, що с трудностію великою їм било и из шкодою, бо судна

великие на

спад води прийшли. Где зараз войска турецкіе пішо

и конно и хан з ордами притягнули и піхоту турецкую у Аслан го-

родок упровадили, бо козаки запорожскіе оний покинули били.

И там с тих вежей з армат на Шинґерей

городок докучали барзо

козакам и до Тавані, а з другой сторони от Казикермена орда

бі-

лагородская, и где

Козаков сот на дві комоника погромили. И так

там трудность немалая нашему войску била, бо щочас войско ту-

рецкое прибувало полем и водою, сили великіе, узявши відомость,

же гетман з войсками прибил на фундованя тих городков и москва

з ним посполу на осаженіе тих городков людми военими. Що

У сп. Судієнка: «постинано», у вид. Бодянського: «поутинанно».

Це оповідання в сп. Судієнка і у вид. Бодянського передано трохи інакше:

«Того ж року по указу его царского величества судна морскіе много коло Десни

ріки в лісах Бранских и Трубчевских так для московских войск, яко и на двор

гетьманскій готовленны, и зараз навесні, по Воскресенії Христовом, тіе судна

морскіе рушили».

У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «морскіе».

У вид. Бодянського: «судах».

Т а м же: «будований».

Т а м ж е: «и там».

'Там же і в сп. Судієнка: «оставил».

Т а м же: «войсками».

Т а м ж ;: «а іа».

У вид. Бодянського: «наши Ингерей», у сп. Судієнка: «инши ИнГерей».

У вид. Бодянського: «горда».

У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «зде».