Лісабонський договір (консолідовані версії)

Подождите немного. Документ загружается.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/41

3. Будь-яка держава-член, що висловила намір взяти участь у постійній структурній

співпраці пізніше, повідомляє про свій намір Раді та Верховному представнику.

Рада ухвалює рішення, що підтверджує участь відповідної держави-члена, що задовольняє

критерії та бере на себе зобов’язання, зазначені в статтях 1 та 2 Протоколу про постійну

структурну співпрацю. Рада діє кваліфікованою більшістю після проведення консультацій

з Верховним представником. Участь у голосуванні беруть лише ті члени Ради, що

представляють держави-члени, які є учасницями такої співпраці.

Кваліфікована більшість визначається відповідно до пункту (а) частини 3 статті 238

Договору про функціонування Європейського Союзу.

4. Якщо держава-член, що бере участь у такій співпраці, вже не відповідає критеріям та

не може виконувати зобов’язання, зазначені в статтях 1 та 2 Протоколу про постійну

структурну співпрацю, Рада може ухвалити рішення, що зупиняє участь відповідної

держави-члена у співпраці.

Рада діє кваліфікованою більшістю. Участь у голосуванні беруть лише ті члени Ради, що

представляють держави-члени, які є учасницями такої співпраці, за винятком держави-

члена, про яку йдеться.

Кваліфікована більшість визначається відповідно до пункту (а) частини 3 статті 238

Договору про функціонування Європейського Союзу.

5. Будь-яка держава-член, що бере участь у постійній структурній співпраці та бажає

відмовитися від такої співпраці, повідомляє про свій намір Раді, яка бере до уваги те, що

відповідна держава-член припинила свою участь у співпраці.

6. Рішення та рекомендації Ради в рамках постійної структурної співпраці, інші ніж

передбачені частинами 2-5, ухвалюються одностайно. Для цілей цієї частини

одностайність складають лише голоси представників держав-членів, що беруть участь у

співпраці.

РОЗДІЛ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 47

Союз є суб’єктом права.

Стаття 48

1. До Договорів можуть бути внесені зміни відповідно до звичайної процедури

перегляду. До них також можуть вноситись зміни відповідно до спрощених процедур

перегляду.

С 115/42 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Звичайна процедура перегляду

2. Уряд будь-якої держави-члена, Європейський Парламент або Комісія можуть подати

до Ради пропозиції про внесення змін до Договорів. Ці пропозиції можуть, inter alia,

передбачати розширення або звуження повноважень, покладених на Союз Договорами.

Рада подає ці пропозиції до Європейської Ради та повідомляє про ці пропозиції

національні парламенти.

3. Якщо Європейська Рада після проведення консультацій з Європейським Парламентом

та Комісією простою більшістю ухвалює рішення про вивчення запропонованих змін,

Голова Європейської Ради скликає Конвент із представників національних парламентів,

голів держав або урядів держав-членів, Європейського Парламенту та Комісії. З

Європейським центральним банком також проводяться консультації в разі інституційних

змін у монетарній сфері. Конвент вивчає пропозиції про внесення змін та ухвалює

консенсусом рекомендацію до конференції представників урядів держав-членів,

визначених в частині 4.

Європейська Рада після отримання згоди Європейського Парламенту може простою

більшістю вирішити не скликати Конвент з огляду на обсяг пропонованих змін. У такому

випадку Європейська Рада визначає обсяг повноважень конференції представників урядів

держав-членів.

4. Конференцію представників урядів держав-членів скликає Голова Ради, щоб спільною

згодою визначити зміни, які мають бути внесені до Договорів.

Зміни набувають чинності після їх затвердження усіма державами-членами згідно з їхніми

відповідними конституційними вимогами.

5. Якщо протягом двох років після підписання договору про внесення змін до Договорів

чотири п’ятих держав-членів затвердять його, тоді як одна або кілька держав-членів

матимуть труднощі із затвердженням договору, справа передається Європейській Раді.

Спрощені процедури перегляду

6. Уряд будь-якої держави-члена, Європейський Парламент або Комісія можуть подати

до Європейської Ради пропозиції щодо перегляду всіх або частини положень Частини

Третьої Договору про функціонування Європейського Союзу, що стосується внутрішніх

політик або дій Союзу.

Європейська Рада може ухвалити рішення про внесення змін до усіх або частини

положень Частини Третьої Договору про функціонування Європейського Союзу.

Європейська Рада діє одностайно після проведення консультацій з Європейським

Парламентом та Комісією, а також Європейським центральним банком у випадку

інституційних змін у монетарній сфері. Таке рішення не набуває чинності, доки його не

затвердять усі держави-члени згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

Рішення, зазначене у другому абзаці, не розширює повноважень, покладених на Союз

Договорами.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/43

7. Якщо Договір про функціонування Європейського Союзу або Розділ V цього Договору

передбачає те, щоб Рада діяла одностайно у певній сфері або у певному випадку,

Європейська Рада може ухвалити рішення про уповноваження Ради діяти кваліфікованою

більшістю у такій сфері або у такому випадку. Цей абзац не застосовується до рішень у

військовій сфері або у сфері оборони.

Якщо Договір про функціонування Європейського Союзу передбачає, що законодавчі

акти мають ухвалюватися Радою згідно зі спеціальною законодавчою процедурою,

Європейська Рада може ухвалити рішення, яке дозволяє ухвалення таких актів згідно зі

звичайною законодавчою процедурою.

Будь-яка ініціатива Європейської Ради, висунута на основі першого або другого абзацу,

повідомляється національним парламентам. Якщо національний парламент протягом

шести місяців від дати такого повідомлення висловить своє заперечення, рішення,

зазначене в першому або другому абзаці, не ухвалюється. За відсутності такого

заперечення Європейська Рада може ухвалити рішення.

Для ухвалення рішень, зазначених в першому і другому абзацах, Європейська Рада діє

одностайно після отримання згоди Європейського Парламенту, яка надається більшістю

складу членів Парламенту.

Стаття 49

Будь-яка європейська держава, яка поважає цінності, зазначені в статті 2, та віддана їх

поширенню, може подати заявку на набуття членства у Союзі. Європейському

Парламенту та національним парламентам повідомляється про таку заявку. Держава, що

подає заявку, надсилає її до Ради, що діє одностайно після проведення консультацій з

Комісією та після отримання згоди Європейського Парламенту, який діє більшістю складу

своїх членів. Умови прийнятності, що погоджені Європейською Радою, мають бути

враховані.

Умови приєднання та зумовлені ним зміни до Договорів, на яких заснований

Європейський Союз, є предметом угоди між державами-членами та державою, що подає

заявку. Угода надси

лається для затвердження до усіх держав, що є договірними

сторонами, згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

Стаття 50

1. Будь-яка держава-член може вирішити вийти з Союзу згідно зі своїми

конституційними вимогами.

2. Держава-член, що вирішила вийти з Союзу, повідомляє про свій намір Європейську

Раду. З огляду на настанови Європейської Ради Союз провадить переговори з цією

державою та укладає угоду, в якій формулюються положення про її вихід з урахуванням

рамок майбутніх відносин з Союзом. Переговори щодо цієї угоди проводяться відповідно

до частини 3 статті 218 Договору про функціонування Європейського Союзу. Цю угоду

укладає Рада від імені Союзу, діючи кваліфікованою більшістю, після отримання згоди

Європейського Парламент

у.

С 115/44 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

3. Застосування Договорів до держави припиняється від дати набуття чинності угодою

про вихід або, в разі відсутності такої, через два роки після повідомлення, зазначеного в

частині 2, якщо Європейська Рада за згодою з цією державою-членом не вирішить

одностайно продовжити цей термін.

4. Для цілей частин 2 і 3 член Європейської Ради або Ради, що представляє державу-

члена, що виходить із Союзу, не бере участі у дискусіях Європейської Ради або Ради або в

прийнятті рішень стосовно неї.

Кваліфікована більшість визначається відповідно до пункту (b) частини 3 статті 238

Договору про функціонування Європейського Союзу.

5. Якщо держава, яка вийшла із Союзу, звертається з проханням про повторне

приєднання, її запит розглядається згідно з процедурою, зазначеною у статті 49.

Стаття 51

Протоколи та Додатки до Договорів є невід’ємною частиною Договорів.

Стаття 52

1. Договори є чинними для Королівства Бельгія, Республіки Болгарія, Чеської

Республіки, Королівства Данія, Федеративної Республіки Німеччина, Естонської

Республіки, Ірландії, Грецької Республіки, Королівства Іспанія, Французької Республіки,

Італійської Республіки, Республіки Кіпр, Латвійської Республіки, Литовської Республіки,

Великого Герцогства Люксембург, Угорської Республіки, Республіки Мальта, Королівства

Нідерланди, Австрійської Республіки, Республіки Польща, Португальської Республіки,

Румунії, Республіки Словенія, Словацької Республіки, Фінляндської Республіки,

Королівства Швеція, Сполученого Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

2. Територіальне застосування Договорів визначається статтею 355 Договору про

функціонування Європейського Союзу.

Стаття 53

Цей Договір укладено на невизначений строк.

Стаття 54

1. Цей Договір затверджується Високими Договірними Сторонами згідно з їхніми

відповідними конституційними вимогами. Інструменти ратифікації передаються на

зберігання Уряду Італійської Республіки.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/45

2. Цей Договір набуває чинності 1 січня 1993 року за умови, що усі інструменти

ратифікації були передані на зберігання, а якщо це не зроблено, – в перший день місяця,

наступного після того, коли остання держава, що підписала Договір, передає на зберігання

інструмент ратифікації.

Стаття 55

1. Цей Договір складено в єдиному оригінальному примірнику болгарською, чеською,

данською, голландською, англійською, естонською, фінської, французькою, німецькою,

грецькою, угорською, ірландською, італійською, латвійською, литовською, мальтійською,

польською, португальською, румунською, словацькою, словенською, іспанською та

шведською мовами. Тексти кожною з цих мов є однаково автентичними; вони

передаються на зберігання в архівах Уряду Італійської Республіки, який передає

засвідчену копію кожному урядові решті держав, що підписали Договір.

2. Цей Договір може також бути перекладений будь-якою іншою мовою, яку визначили

держави-члени з-поміж тих, що мають статус офіційної на усій або частині їхньої

території згідно з їхнім конституційним ладом. Відповідна держава-член передає

засвідчену копію такого перекладу на зберігання у архівах Ради.

На засвідчення чого належним чином уповноважені представники, що підписалися нижче,

поставили свої підписи під цим Договором.

Вчинено в Маастрихті сьомого дня лютого тисяча дев’ятсот дев’яносто другого року.

(перелік осіб, що підписалися, не відтворено)

С 115/46 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/47

КОНСОЛІДОВАНА ВЕРСІЯ ДОГОВОРУ ПРО

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

С 115/48 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/49

ПРЕАМБУЛА

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ БЕЛЬГІЙЦІВ, ПРЕЗИДЕНТ ФЕДЕРАТИВНОЇ

РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ, ПРЕЗИДЕНТ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ПРЕЗИДЕНТ

ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ, ЇЇ КОРОЛІВСЬКА ВИСОКІСТЬ ВЕЛИКА ГЕРЦОГИНЯ

ЛЮКСЕМБУРГУ, ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЕВА НІДЕРЛАНДІВ

(1)

НАТХНЕННІ НАМІРОМ закласти підвалини дедалі ближчого союзу народів Європи,

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ спільними діями забезпечити економічний й

соціальний поступ своїх держав для усунення бар’єрів що розділяють Європу,

ВИЗНАЧАЮЧИ, що головною метою своїх зусиль є стале поліпшення умов життя та

праці своїх народів,

ВИЗНАЮЧИ, що усунення існуючих перешкод потребує узгоджених дій для того, щоб

гарантувати постійний розвиток, збалансовану торгівлю та чесну конкуренцію,

ПІКЛУЮЧИСЬ про зміцнення єдності своїх економік та забезпечення їхнього

гармонійного розвитку шляхом зменшення існуючих відмінностей між різними регіонами

та долаючи відсталість регіонів, що перебувають у менш сприятливих умовах,

БАЖАЮЧИ сприяти через спільну торгівельну політику поступовому скасовуванню

обмежень міжнародної торгівлі,

З НАМІРОМ підтвердити солідарність, що єднає Європу та заморські країни, та бажаючи

забезпечити розвиток їхнього добробуту згідно з принципами Статуту Організації

Об’єднаних Націй,

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ зберігати й зміцнювати мир та свободу, об’єднуючи

свої ресурси та закликаючи інші народи Європи, що поділяють їхні ідеали, об’єднувати

свої зусилля,

НАТХНЕННІ НАМІРОМ сприяти розвиткові якнайвищого рівня знань своїх народів через

широкий доступ до освіти та її постійне оновлення,

і з цією метою призначили своїх повноважних представників:

(Перелік повноважних представників не відтворено)

ЯКІ, обмінявшись повноваженнями, що визнано чинними та виконаними в належній

формі, погодилися про таке.

(1)

Згодом членами Європейського Союзу стали також Республіка Болгарія, Чеська Республіка,

Королівство Данія, Естонська Республіка, Ірландія, Грецька Республіка, Королівство Іспанія,

Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Угорська Республіка, Мальта,

Австрійська Республіка, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка

Словенія, Словацька Республіка, Фінляндська Республіка, Королівство Швеція та Сполучене

Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

С 115/50 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

ЧАСТИНА ОДИН

ПРИНЦИПИ

Стаття 1

1. Цей Договір визначає порядок функціонування Союзу та встановлює сфери, межі та

механізми реалізації його повноважень.

2. Цей Договір і Договір про Європейський Союз є Договорами, на яких засновано

Союз. Ці два Договори, що мають однакову юридичну силу, надалі йменуються

«Договори».

РОЗДІЛ І

КАТЕГОРІЇ ТА СФЕРИ ПОВНОВАЖЕНЬ СОЮЗУ

Стаття 2

1. Коли Договори надають Союзові виключні повноваження в певній сфері, лише Союз

може здійснювати законодавчу діяльність й ухвалювати юридично обов’язкові акти;

держави-члени мають право діяти в цій сфері самостійно, лише якщо вони отримали від

Союзу належні повноваження або для впровадження правових актів Союзу.

2. Коли Договори надають Союзові спільні з державами-членами повноваження в

певній сфері, то і Союз, і держави-члени можуть здійснювати законодавчу діяльність і

ухвалювати юридично обов’язкові акти в цій сфері. Держави-члени здійснюють свої

повноваження в обсязі, в якому Союз не застосовує свої повноваження. Держави-члени

також здійснюють свої повноваження в обсязі, в якому Союз вирішив припинити

здійснення своїх повноважень.

3. Держави-члени координують свою економічну політику та політику зайнятості на

передбачених у цьому Договорі засадах, які має право визначати Союз.

4. Союз має повноваження відповідно до положень Договору про Європейський Союз

визначати та реалізовувати спільну зовнішню та безпекову політику, включаючи

поступове формування спільної оборонної політики.

5. У певних сферах і згідно з умовами, встановленими в Договорах, Союз має

повноваження вживати заходів, що підтримують, координують та доповнюють дії держав-

членів, не заступаючи їхніх повноважень в цих сферах.

Юридично обов’язкові правові акти Союзу, ухвалені на підставі положень Договорів

стосовно цих сфер, не тягнуть за собою гармонізацію законів або підзаконних актів

держав-членів.

6. Обсяг та механізми здійснення повноважень Союзу в кожній сфері визначаються

окремими положеннями Договорів щодо кожної сфери.