Лісабонський договір (консолідовані версії)

Подождите немного. Документ загружается.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/21

Стаття 11

1. Установи належними засобами надають громадянам та представницьким об’єднанням

змогу висловлювати свої погляди в усіх сферах діяльності Союзу та прилюдно

обмінюватися думками.

2. Установи підтримують відкритий, прозорий та регулярний діалог з представницькими

об’єднаннями та громадянським суспільством.

3. Європейська Комісія провадить широкі консультації із зацікавленими сторонами, щоб

забезпечити узгодженість та прозорість діяльності Союзу.

4. Щонайменше один мільйон громадян, що є громадянами значної кількості держав-

членів, можуть запропонувати Європейській Комісії в межах її повноважень висунути

будь-яку належну пропозицію з питань, щодо яких, на їхню думку, треба ухвалити

правовий акт Союзу на виконання Договорів.

Процедури та умови, необхідні для такої пропозиції громадян, визначаються відповідно

до частини 1 статті 24 Договору про функціонування Європейського Союзу.

Стаття 12

Національні парламенти сприяють належному функціонуванню Союзу:

a) шляхом отримання інформації від установ Союзу та отримання від них проектів

законодавчих актів Союзу, направлених відповідно до Протоколу щодо ролі

національних Парламентів в Європейському Союзі;

b) забезпечуючи належне дотримання принципу субсидіарності згідно з процедурами,

сформульованими в Протоколі про застосування принципів субсидіарності та

пропорційності;

c) беручи участь в межах простору свободи, безпеки та правосуддя в оцінюванні

механізмів впровадження політик Союзу у цій сфері відповідно до статті 70 Договору

про функціонування Європейського Союзу; та будучи залученими до політичного

моніторингу за Європолом та до оцінювання діяльності Євроюсту відповідно до статей

88 та 85 зазначеного Договору;

d) беручи участь у процедурах перегляду Договорів відповідно до статті 48 цього

Договору;

e) шляхом отримання повідомлень про подання заявок на приєднання до Союзу

відповідно до статті 49 цього Договору;

f) беручи участь у міжпарламентській співпраці між національними парламентами та з

Європейським Парламентом згідно з Протоколом щодо ролі національних парламентів

в Європейському Союзі;

С 115/22 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

РОЗДІЛ ІІІ

ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО УСТАНОВ

Стаття 13

1. Союз має інституційну структуру, спрямовану на те, щоб поширювати цінності Союзу,

реалізовувати цілі Союзу, служити інтересам Союзу, його громадян та держав-членів та

гарантувати узгодженість, ефективність та послідовність політик та дій Союзу.

Установами Союзу є:

– Європейський Парламент;

– Європейська Рада;

– Рада;

– Європейська Комісія (надалі – “Комісія”);

– Суд Європейського Союзу;

– Європейський центральний банк;

– Рахункова палата.

2. Кожна установа діє в межах повноважень, покладених на неї Договорами, та згідно зі

встановленими в них процедурами, умовами та цілями. Установи взаємодіють на засадах

відкритої співпраці.

3. Положення щодо Європейського центрального банку та Рахункової палати, а також

детальні положення щодо інших установ визначені в Договорі про функціонування

Європейського Союзу.

4. Європейському Парламенту, Раді та Комісії допомагає Економічно-соціальний комітет і

Комітет регіонів, що діють як дорадчі органи.

Стаття 14

1. Європейський Парламент разом з Радою виконує законодавчу та бюджетну функції.

Він здійснює функції політичного контролю та консультативну, як встановлено

Договорами. Європейський Парламент обирає Голову Комісії.

2. До складу Європейського Парламенту входять представники громадян Союзу. Їх

кількість не може перевищувати сімсот п’ятдесяти плюс Голова. Представництво

громадян є дегресивно-пропорційним з мінімальним порогом з шести представників від

держави-члена. Жодна держава-член не може отримати більше, ніж дев’яносто шість

місць.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/23

Європейська Рада, дотримуючись принципів, зазначених у першому абзаці, одностайно

ухвалює рішення про склад Європейського Парламенту за ініціативою Європейського

Парламенту і за його згодою.

3. Членів Європейського Парламенту обирають строком на п’ять років на засадах

прямого загального виборчого права шляхом вільного таємного голосування.

4. Європейський Парламент обирає з-поміж своїх членів Голову та посадових осіб.

Стаття 15

1. Європейська Рада надає Союзові необхідні для його розвитку імпульси і визначає його

загальні політичні орієнтири та пріоритети. Вона не виконує законодавчих функцій.

2. До складу Європейської Ради входять голови держав або урядів держав-членів,

Голова Європейської Ради та Голова Комісії. Верховний представник Союзу з питань

закордонних справ і політики безпеки бере участь в її роботі.

3. Європейська Рада збирається двічі кожні шість місяців; її скликає Голова. Якщо того

вимагає порядок денний, члени Європейської Ради можуть вирішити, що кожному з них

мають допомагати в роботі міністри, а Голові Європейської Комісії – член Комісії. У разі

потреби Голова скликає спеціальне засідання Європейської Ради.

4. Якщо в Договорах не обумовлено інакше, Європейська Рада ухвалює рішення

консенсусом.

5. Європейська Рада обирає свого Голову кваліфікованою більшістю строком на два з

половиною роки з правом переобрання на один строк. У разі виникнення перешкод або

вчинення серйозного проступку Європейська Рада може припинити повноваження Голови

згідно з тією самою процеду

рою.

6. Голова Європейської Ради:

(a) очолює Раду та керує її роботою;

(b) забезпечує підготовку й послідовність роботи Європейської Ради у співпраці з

Головою Комісії та на основі роботи Ради з загальних питань;

(d) звітує Європейському Парламентові після кожного засідання Європейської Ради.

Голова Європейської Ради як таки

й забезпечує на своєму рівні зовнішнє представництво

Союзу в питаннях спільної зовнішньої та безпекової політики без шкоди повноваженням

Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки.

Голова Європейської Ради не може обіймати національну посаду

С 115/24 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Стаття 16

1. Рада спільно з Європейським Парламентом виконує законодавчу та бюджетну функції.

Вона здійснює функцію з розробки політики та координаційну функцію, як встановлено

Договорами.

2. До складу Ради входить один представник від кожної держави-члена на рівні міністра,

що може брати зобов’язання та голосувати від імені уряду держави-члена, яку

представляє.

3. Рада діє кваліфікованою більшістю, окрім випадків, коли інше передбачено

Договорами.

4. З 1 листопада 2014 року кваліфікованою більшістю буде вважатись щонайменше 55 %

членів Ради, що має у своєму складі принаймні п’ятнадцять осіб і в якій представлені

держави-члени, що охоплюють принаймні 65 % населення Союзу.

Блокувальну меншість мають складати принаймні чотири члени Ради, інакше слід

вважати, що кваліфікованої більшості досягнуто.

Інші положення, що регулюють питання кваліфікованої більшості, встановлені в частині 2

статті 238 Договору про функціонування Європейського Союзу.

5. Перехідні положення щодо визначення кваліфікованої більшості, які застосовуються

до 31 жовтня 2014 року, а також ті, що будуть застосовуватись з 1 листопада 2014 року до

31 березня 2017 року, встановлені Протоколом про перехідні положення.

6. Рада засідає в різних конфігураціях, перелік яких ухвалюється відповідно до статті 236

Договору про функціонування Європейського Союзу.

Рада з загальних питань забезпечує послідовність роботи різних конфігурацій Ради. Вона

готує та забезпечує виконання рішень засідань Європейської Ради, підтримуючи зв’язок з

Головою Європейської Ради та Комісією.

Рада з закордонних справ на пі

дставі стратегічних напрямків, визначених Європейською

Радою, розробляє зовнішню політику Союзу й забезпечує послідовність його дій.

7. Комітет постійних представників урядів держав-членів відповідає за підготовку

роботи Ради.

8. У разі, коли Рада розглядає та проводить голосування щодо законодавчих актів, її

засідання проводяться відкрито. З цією метою кожне засідання Ради ділиться на дві

частини, що присвячені, відповідно, розгляду законодав

чих актів Союзу та діяльності, що

не пов’язана із законодавчою.

9. Головування в усіх конфігураціях Ради, крім Ради з закордонних справ, здійснюють

представники держав-членів на засадах рівномірної ротації згідно з умовами,

встановленими статтею 236 Договору про функціонування Європейського Союзу.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/25

Стаття 17

1. Комісія обстоює загальний інтерес Союзу та висуває належні ініціативи в цьому

напрямку. Вона забезпечує виконання Договорів та заходів, які ухвалюються установами

на їх підставі. Комісія під контролем Суду Європейського Союзу наглядає за

застосуванням права Союзу. Вона виконує бюджет та керує програмами. Вона здійснює

координаційну, виконавчу та управлінську функції, як встановлено Договорами. Вона

забезпечує представництво Союзу в зовнішніх відносинах, за винятком сфери спільної

зовнішньої та безпекової політики та інших випадків, обумовлених Договорами. Вона

ініціює щорічне та багаторічне планування діяльності Союзу з метою досягнення

міжінституційних домовленостей.

2. Ухвалення законодавчих актів Союзу можливе лише на підставі пропозиції Комісії,

якщо інше не передбачено Договорами. Ухвалення інших актів відбувається на підставі

пропозицій Комісії у випадках, передбачених Договорами.

3. Період повноважень Комісії становить п’ять років.

Члени Комісії обираються на підставі їхньої загальної компетенції та відданості

європейській справі з-поміж осіб, чия незалежність є поза сумнівом.

Під час виконання своїх обов’язків Комісія є абсолютно незалежною. Без шкоди частині 2

статті 18 члени Комісії не звертаються та не отримують вказівки від будь-якого уряду або

іншої установи, органу, служби чи юридичної особи. Вони утримуються від будь-яких дій,

несумісних із їхніми обов’язками або із виконанням їхніх завдань.

4. Комісія, призначена між датою набуття чинності Лісабонським договором та 31

жовтням 2014 року, складається із одного громадянина кожної держави-члена, включаючи

її Голову та Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики

безпеки, який виконує функції одного із заступників Голови.

5. Починаючи з 1 листопада 2014 року, Комісія буде складатись із такої кількості членів,

включаючи її Голову та Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і

політики безпеки, що відповідає двом третинам кількості держав-членів, якщо

Європейська Рада одностайно не вирішить змінити цю кількість.

Члени Комісії обираються з-поміж громадян держав-членів на основі системи суто

рівномірної ротації між державами-членами, що відображає демографічний та

географічний масштаб усіх держав-членів Європейського Союзу. Така система

встановлюється Європейською Радою одностайно відповідно до статті 244 Договору про

функціонування Європейського Союзу.

6. Голова Комісії:

(а) встановлює керівні положення щодо роботи Комісії;

(b) визначає структуру Комісії, забезпечуючи послідовність, ефективність та

колегіальність її роботи;

С 115/26 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки.

Член Комісії іде у відставку, якщо цього вимагає Голова. Верховний представник Союзу з

питань закордонних справ і політики безпеки іде у відставку згідно з процедурою,

встановленою частиною 1 статті 18, якщо цього вимагає Голова.

7. Беручи до уваги результати виборів до Європейського Парламенту та після

проведення належних консультацій, Європейська Рада кваліфікованою більшістю подає

Європейському Парламентові кандидатуру Голови Комісії. Цього кандидата обирає

Європейський Парламент більшістю членів свого складу. Якщо кандидат не отримує

необхідної більшості, Європейська Рада, діючи кваліфікованою більшістю, протягом

одного місяця подає на розгляд Європейському Парламенту нову кандидатуру, яка

проходить ту саму процедуру обрання.

Рада за спільною згодою з обраним Головою ухвалює перелік інших осіб, яких вона

пропонує призначити членами Комісії. Вони добираються на підставі пропозицій держав-

членів згідно з критеріями, встановленими в другому абзаці частини 3 та другому абзаці

частини 5.

Голова, Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки та

інші члени Комісії, як орган, підлягають схваленню Європейським Парламентом. На

підставі цього схвалення Європейська Рада, діючи кваліфікованою більшістю, призначає

Комісію.

8. Комісія, як орган, відповідальна перед Європейським Парламентом. Відповідно до

статті 234 Договору про функціонування Європейського Союзу Європейський Парламент

може висловити Комісії вотум недовіри. Якщо такий вотум висловлено, Комісія, як орган,

йде у відставку, а Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і політики

безпеки складає повноваження, які він здійснює в Комісії.

Стаття 18

1. Європейська Рада за згодою Голови Комісії кваліфікованою більшістю призначає

Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки.

Європейська Рада може припинити його повноваження згідно з тією самою процедурою.

2. Верховний представник провадить спільну зовнішню та безпекову політику Союзу.

Він своїми пропозиціями сприяє розвиткові спільної зовнішньої політики Союзу та

здійснює її згідно з мандатом Ради. Те саме стосується спільної безпекової та оборонної

політики.

3. Верховний представник головує в Раді з закордонних справ.

4. Верховний представник є одним з заступників Голови Комісії. Він забезпечує

послідовність зовнішніх дій Союзу. Він відповідає в Комісії за обов’язки, покладені на неї

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/27

у зовнішніх відносинах, та координацію інших аспектів зовнішніх дій Союзу. Виконуючи

ці обов’язки в Комісії, і лише стосовно цих обов’язків, Верховний представник

дотримується процедур Комісії у тому обсязі, в якому це відповідає частинам 2 та 3.

Стаття 19

1. Суд Європейського Союзу складається з Суду, Суду загальної юрисдикції та

спеціалізованих судів. Суд Європейського Суду забезпечує дотримання законодавства у

тлумаченні та застосуванні Договорів.

Держави-члени надають засоби судового захисту, достатні для того, щоб забезпечити

ефективний правовий захист у сферах, охоплених законодавством Союзу.

2. До складу Суду входить один суддя від кожної держави-члена. Судові допомагають

Генеральні адвокати.

До складу Суду загальної юрисдикції входить щонайменше один суддя від кожної

держави-члена.

Суддів та Генеральних адвокатів Суду та суддів Суду загальної юрисдикції добирають з

осіб, чия незалежність є поза сумнівом, та які задовольняють вимоги, встановлені в

статтях 253 та 254 Договору про функціонування Європейського Союзу. Їх призначають

за спільною згодою урядів держав-членів строком на шість років. Судді та Генеральні

адвокати, у яких завершується термін перебування на посаді, можуть бути призначені

повторно.

3. Суд Європейського Союзу згідно з Договорами:

(а) приймає рішення у справах за позовами, які подають держава-член, установа, фізична

або юридична особа;

(b) на звернення судів або трибуналів держав-членів виносить попередні рішення щодо

тлумачення законодавства Союзу або чинності актів, у

хвалених установами;

(с) приймає рішення в інших справах, як встановлено в Договорах.

РОЗДІЛ IV

ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПОСИЛЕНОЇ СПІВПРАЦІ

Стаття 20

1. Держави-члени, що прагнуть запровадити посилену співпрацю між собою у сферах,

що не належать до виключних повноважень Союзу, можуть використовувати його

установи та здійснювати ці повноваження, застосовуючи відповідні положення Договорів

з у

рахуванням меж та відповідно до детальних положень, викладених у цій статті та

статтях 326-334 Договору про функціонування Європейського Союзу.

С 115/28 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Посилена співпраця спрямована на те, щоб досягти цілей Союзу, захистити його інтереси

та посилити процес його інтеграції. Ця співпраця відповідно до статті 328 Договору про

функціонування Європейського Союзу відкрита всім державам-членам у будь-який час.

2. Рада ухвалює рішення, що дозволяє посилену співпрацю як крайній засіб у разі, якщо

вона встановлює, що Союз, як ціле, не може досягти цілей такої співпраці протягом

розумного строку, і за умови, що у такій співпраці візьмуть участь щонайменше дев’ять

держав-членів. Рада діє згідно з процедурою, встановленою в статті 329 Договору про

функціонування Європейського Союзу.

3. Всі члени Ради можуть брати участь в обговореннях, але в у

хваленні рішень беруть

участь лише члени Ради, що представляють держави, які беруть участь у посиленій

співпраці. Правила голосування встановлені у статті 330 Договору про функціонування

Європейського Союзу.

4. Акти, ухвалені в рамках посиленої співпраці, зобов’язують лише держави-члени, що

беруть участь у цій співпраці. Вони не вважаються частиною acquis, що має бути

прийняте державами-кандидатами на приєднання до Союзу.

РОЗДІЛ V

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЗОВНІШНІХ ДІЙ СОЮЗУ ТА ОСОБЛИВІ

ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО СПІЛЬНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТА БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Глава 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЗОВНІШНІХ ДІЙ СОЮЗУ

Стаття 21

1. У своїх діях на міжнародній арені Союз керується принципами, які надихнули на його

створення, розвиток та розширення та які він має намір поширювати у світі, а саме

такими: демократія, верховенство права, універсальність та неподільність прав людини та

основоположних свобод, повага до людської гідності, принципи рівності та солідарності, а

також дотримання принципів Статуту ООН та міжнародного права.

Союз прагне розвивати відносини та встановлювати партнерство з третіми країнами та

міжнародними, регіональними або світовими організаціями, що поділяють принципи,

зазначені в абзаці першому. Він сприяє пошу

кові багатосторонніх рішень спільних

проблем, зокрема в рамках Організації Об’єднаних Націй.

2. Союз визначає та здійснює спільну політику та заходи й працює заради досягнення

високого рівня співпраці в усіх сферах міжнародних відносин для того, щоб:

(а) гарантувати свої цінності, основоположні інтереси, безпеку, незалежність та цілісність

Союзу;

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/29

(b) зміцнювати й підтримувати демократію, верховенство права, права людини та

принципи міжнародного права;

цілями та принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй, з принципами

Гельсінського Заключного Акту та цілями Паризької Хартії, включаючи такі, що

стосуються зовнішніх кордонів;

(d) заохочувати сталий розвиток економіки, суспільства й довкілля країн, що

розвиваються, з головною метою – викоренити бідність;

(e) сприяти інтеграції всіх країн у світову економіку, включаючи шляхом поступового

скасування обмежень міжнародної торгівлі;

(f) сприяти розвиткові міжнародних заходів з метою збереження та поліпшення стану

довкілля й зваженому управлінню світовими природними ресурсами, щоб забезпечити

сталий розвиток;

(g) допомагати населенню, країнам та регіон

ам, що постраждали від природних або

антропогенних стихійних лих; та

(h) сприяти розвитку міжнародної системи, що ґрунтується на тіснішій багатосторонній

співпраці та належному світовому врядуванні.

3. Союз дотримується принципів й невідступно слідує цілям, визначеним в частинах 1 та

2, в розробці та реалізації різноманітних напрямків своєї зовнішньої діяльності, охопленої

у цьому Розділі та в Ч

астині П’ятій Договору про функціонування Європейського Союзу,

а також зовнішніх аспектів інших політик Союзу.

Союз забезпечує узгодженість різних напрямків своєї зовнішньої діяльності та її

узгодженість з іншими політиками. Рада та Комісія за допомогою Верховного

представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки забезпечують таку

узгодженість і співпрацюють зара

ди досягнення цієї мети.

Стаття 22

1. На підставі принципів та цілей, встановлених у статті 21, Європейська Рада визначає

стратегічні інтереси та цілі Союзу.

Рішення Європейської Ради щодо стратегічних інтересів та цілей Союзу стосуються

спільної зовнішньої та безпекової політики та інших сфер зовнішніх дій Союзу. Ці

рішення можуть стосуватися відносин Союзу з окремою країною чи регіоном або

стосу

ватися певної теми. Рішення визначають їхню тривалість і засоби, що надаються

Союзом та державами-членами.

Європейська Рада діє одностайно за рекомендацією Ради, яку ухвалює Рада згідно з

умовами, встановленими для кожної сфери. Рішення Європейської Ради виконуються

згідно з передбаченою в Договорах процедурою.

С 115/30 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

2. У сфері спільної зовнішньої та безпекової політики спільні пропозиції Раді може

подавати Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, а

в інших сферах зовнішніх дій Союзу – Комісія.

ГЛАВА 2

СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПІЛЬНУ ЗОВНІШНЮ ТА БЕЗПЕКОВУ ПОЛІТИКУ

СЕКЦІЯ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23

Союз у своїх діях на міжнародній арені відповідно до цієї Глави керується принципами,

переслідує цілі та здійснює їх відповідно до загальних положень, встановлених у Главі 1.

Стаття 24

1. Компетенція Союзу в сфері спільної зовнішньої та безпекової політики охоплює всі

сфери зовнішньої політики та всі питання безпеки Союзу, включно з поступовим

формуванням спільної оборонної політики, що, можливо, приведе до спільної оборони.

До спільної зовнішньої та безпекової політики застосовуються спеціальні правила та

процедури. Спільна зовнішня та безпекова політика визначається та реалізується

Європейською Радою та Радою, що діють одностайно, крім випадків, якщо Договори

передбачають інше. Прийняття законодавчих актів виключається. Спільну зовнішню та

безпекову політику здійснює Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і

політики безпеки та держави-члени відповідно до Договорів. Особлива роль

Європейського Парламенту та Комісії у цій сфері визначається Договорами. Суд

Європейського Союзу не має юрисдикції стосовно цих положень, за винятком його

юрисдикції щодо моніторингу дотримання статті 40 цього Договору, а також щодо

розгляду законності певних рішень, як це встановлено у частині 2 статті 275 Договору про

функціонування Європейського Союзу.

2. У рамках принципів та цілей зовнішньої діяльності Союзу він провадить, визначає та

реалізує спільну зовнішню та безпекову політику, засновану на розвитку взаємної

політичної солідарності серед держав-членів, на визначенні питань загального інтересу та

на досягненні дедалі зростаючого ступеню зближення дій держав-членів.

3. Держави-члени активно та беззастережно підтримують спільну зовнішню та безпекову

політику в дусі лояльності та взаємної солідарності та дотримуються дій Союзу у цій

сфері.