Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

Продовження табл 11 6

Бутонізація

Утворення бутонів, вони вкриті листками

Обприскування

посівів для захисту

Бутони частково вкриті листками

Ріст органів квітки і

суцвіття

Фертильність

квіток

Обприскування

посівів для захисту

Бутони на верхівці стебла розділились

VIII

Ріст органів квітки і

суцвіття

Фертильність

квіток

від пошкодження

шкідниками

Бутони піднялись вище верхівкових листків

(квіткоїд та інші)

Бутони закриті, але вже видно жовті

пелюстки (фаза великого бутона)

Цвітіння

Розкриваються перші квітки

Цвіте 10% квіток на головному

стеблі

Перехід від

вегетативного

до репродук-

Починають опадати пелюстки,

видно маленькі стручки

Перехід від

вегетативного

до репродук-

Захист від шкідників

Продовження періоду

активної фотосинтетич-

ної діяльності за

Кількість стручків і бутонів

приблизно одинакова

Цвітіння,

запліднення

тивного розви-

тку, кількість

насіння у

стручку,

на рослині

Захист від шкідників

Продовження періоду

активної фотосинтетич-

ної діяльності за

Повне цвітіння, цвітуть квітки на головному

і бокових пагонах,

стручків більше ніж бутонів

тивного розви-

тку, кількість

насіння у

стручку,

на рослині

допомогою технологи

Закінчення цвітіння на головних пагонах,

бокові ще цвітуть

Кінець цвітіння, залишились поодинокі

квітки на нижніх бокових пагонах

Закінчення табл 11 6

Формування стручків

Частина стручків на головному пагоні

Нагромадження

Величина

Дотримання вимог

повністю сформована

пластичних речовин

насіння,

технологи забезпечує

Сформовано 50% стручків на головному

стеблі

у насінні маса 1000

насінин

високу врожайність

насіння і підвищує

Сформовано 50% стручків на головному

стеблі

вміст олії

Сформовані всі стручки, світлішають нижні

вміст олії

стручки на головному пагоні

Дозрівання

XII XII

Половина насіння чорне

Насіння чорне, тверде, шелестить у

стручках, стручки сіро-коричневі

Відмирання (засихання)

Припинення

Повна фізіологічна стиглість

нагромадження

пластичних речовин пластичних речовин

Всі частини рослини сухі, стручки

розтріскуються

бокових пагонів. Один листок відповідає одному пагону. Від осін-

нього розвитку рослин залежить урожайність насіння. Якщо

прийняти, що посіви з 10 листками у рослин формуватимуть 100%

урожаю, то рослини з 6-8 листками зменшать урожайність на 10%,

з 4-6 листками - на 25%, а менше ніж 4 листки - на 40% і більше.

Існує декілька поділів усього циклу розвитку озимого ріпаку на

дрібніші елементи. В Україні досить відома шкала поділу на ета-

пи органогенезу, розроблена Ф.М.Куперман. Більшість рекомен-

дацій щодо застосування пестицидів прив'язано до коду ЄС (від 0

до 100), що розроблений для основних культур. У табл. 11.6 пока-

зано взаємозв'язок фаз розвитку, етапів органогенезу, коду ЄС,

зміни, які відбуваються в будові рослин і можливість впливу на

продуктивність агротехнічними заходами.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

• Вимоги до температури. Ріпак - олійна культура, невибаг-

лива до тепла. Насіння ріпаку починає проростати за температу-

ри 1°С, проте для одержання сходів на 3-^1 день потрібна темпе-

ратура 14-17°С. Рослини вегетують при 5-6°С і продовжують

осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків. Для осін-

ньої вегетації достатня сума активних (вище 5°С) температур 750-

800°С. Найкраще перезимовують рослини з розвинутою розеткою

6-8 справжніх листків, що досягається оптимальним строком сів-

би і рекомендованою густотою рослин.

Загартування ріпаку відбувається у дві фази. Перша прохо-

дить восени впродовж 14-20 днів за температури від 5°С до 7°С

тепла, припиняється з настанням мінусових температур. Друга

фаза триває лише 5-7 днів за температури мінус 5-7°С. Сходи

озимого ріпаку при пізніх строках сівби, що мають 3-4 листки, не

проходять загартування і гинуть при морозі 6-8°С. При доброму

загартуванні ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до

мінус 12-14°С. При сніговому покриві в 5-6 см озимий ріпак

витримує морози 23-25°С і навіть до мінус 30°С. Найкраще

перезимовує за висоти рослини 10-15 см.

В умовах Західного Лісостепу України за період 1993-2004 рр.

озимий ріпак вимерзав майже повністю лише у 1996 і 2003 рр.

610

Навесні рослини відновлюють вегетацію за середньодобової

температури 1-3°С. Ріпак негативно реагує на сильні коливання

температури навесні. Найкраща температура для росту вегета-

тивної маси 18-20°С. Оптимальна температура в період дости-

гання і цвітіння 22-23°С. За весняної сівби озимий ріпак не дає

квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям,

яка досягає висоти 60-80 см і придатна для використання на корм

худобі.

• Вимоги до вологи. Озимий ріпак вимогливий до вологи. При

річній сумі опадів 600-700 мм він формує високу продуктивність,

при 500-600 мм - задовільну, а при меншій 500 мм - врожаї помі-

тно знижуються. Транспіраційний коефіцієнт 500-700. Ріпак менш

вимогливий до вологи восени і рано навесні.

Від появи сходів до закриття ґрунту листками, достатньо незна-

чних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре вико-

ристовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає не-

стача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси.

Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може

спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння.

При формуванні стручків і достиганні ріпак теж потребує до-

статнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не

сильні дощі. Якщо під час наливу і достигання вологи недостат-

ньо, то маса 1000 насінин зменшується з 4,0-4,5 г до 2,5-3,0 г, до-

стигання насіння прискорюється, врожайність зменшується.

Вегетаційний період озимого ріпаку на 10-15 днів триваліший,

ніж суріпиці озимої, а врожайність на 15-20% вища.

• Вимоги до світла. Озимий ріпак - рослина довгого дня.

Ясна погода під час загартування сприяє підвищенню морозостій-

кості ріпаку. Під час весняно-літньої вегетації краще росте при

високій вологості повітря при помірних невисоких температурах.

Такі умови складаються при похмурій погоді.

• Вимоги до ґрунту. Озимий ріпак вимогливий до родючості

грунту.Нг. формування 1 ц насіння ріпак потребує значно більше

поживних речовин, ніж зернові культури. Добре росте на чорнозе-

мах, темно-сірих та сірих лісових ґрунтах, дерново-підзолистих та

611

ін. з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину

(рН 6,6-7,2). Може рости і при рН вище 7,2 і нижче 6,6. Ґрунти з

рН менше 6 потребують вапнування.

Непридатні - важкі глинисті, заболочені з водонепроникним під-

орним шаром, бо в них недостатньо розвивається коренева систе-

ма. Вирощування ріпаку на піщаних ґрунтах Полісся значною мі-

рою залежить від їх забезпеченості поживними речовинами і

вологою. Ріпак добре росте у Степу, за винятком засолених ґрунтів.

Найсприятливіші для вирощування цієї культури ґрунти Лісостепу.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

У технології вирощування ріпаку немає другорядних заходів.

Лише при виконанні всіх необхідних вимог вчасно і якісно, можна

сформувати високоврожайні агрофітоценози. До найважливіших

чинників належать боротьба з бур'янами, хворобами, шкідниками

та застосування регуляторів росту. Якісна охорона рослин ріпаку

від шкідливих організмів є основою одержання високого врожаю.

Застосування засобів захисту рослин варто розглядати не як до-

даткові витрати, а як добре вкладення коштів з метою одержання

високого прибутку.

• Попередники. Попередники ріпаку повинні сприяти знищен-

ню бур'янів, створенню доброї структури ґрунту з достатньою кі-

лькістю поживних речовин, рано звільняти поле. Тому найкращі

попередники цієї культури — багаторічні бобові трави; добрі

- рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зерно-

ві культури; несприятливі - овес і яра пшениця.

Але при сучасній структурі посівних площ, коли 50% і більше

займають зернові, ці культури є основними попередниками для

озимих зернових. Тому озимий ріпак висівають переважно пі-

сля озимого і ярого ячменю, озимої пшениці.

Не можна сіяти ріпак після цукрового буряка, оскільки виникає

небезпека поширення нематоди, яка є шкідником для обох куль-

тур. Не розміщують ріпак після соняшника та капустяних - гірчи-

ці, редьки, капусти та ін. Повертати ріпак на попереднє поле у

сівозміні дозволяється не раніше як через 4-5 років.

612

Ріпак як перехреснозапильна культура потребує просторової

ізоляції щонайменше 500 м. Потрібна вона і для захисту від шкід-

ників і хвороб.

Вирощування ж ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліп-

шує фітосанітарний стан полів, зводить до мінімуму зараження

зернових кореневою гниллю.

• Обробіток грунту. Для доброго, інтенсивного розвитку коре-

невої системи після всіх попередників рекомендується орати на

глибину 22-30 см. Якщо попередник рання картопля, можна об-

межитись поверхневим обробітком.

Орати під ріпак доцільно оборотними плугами ППО-8-40; ППО-

6-40; ППО-5-40; ППО-4-40; ПНО-5-40; ПНО-4-40; ПНО-3-40.

Оборотні плуги забезпечують якісну оранку без звальних гребе-

нів і розгінних борозен, що є дуже важливим для подальшої перед-

посівної підготовки ґрунту з метою досягнення рівномірного заго-

ртання дрібного насіння ріпаку в ґрунт.

Через два тижні після оранки поверхневим обробітком ґрунту

знищують першу хвилю пророслих бур'янів, а передпосівним об-

робітком - другу. Оскільки після зернових замість рекомендова-

них 3-4 тижні до сівби ріпаку часто залишається 2 тижні, особли-

ву увагу звертають на якість оранки. Плуг для прискорення

осідання ґрунту агрегатують з котком і боронами.

Для передпосівного обробітку при вирощуванні ріпаку викорис-

товують лише комбіновані агрегати - РВК-3,6; ЛК-4; АПБ-6;

КААП-6; Комбі 3900; АГ-3; АГ-6; Європак; Компактор, Фармет

та ін., які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і ство-

рюють його дрібногрудучкувату структуру. Глибина ходу розпу-

шувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не

більше 3-4 см. Під дією комбінованих знарядь ґрунт додатково

осідає, що компенсує недотримання інтервалу тривалістю 1 мі-

сяць між оранкою і сівбою.

Якщо в технології передбачено застосування ґрунтових гербіци-

дів, то вносять їх після вирівнювання поля комбінаторами. Заробля-

ють в ґрунт з допомогою зчіпки важких борін чи культиватора КПС-4.

Не можна заробляти комбінаторами, оскільки вирівнюючою дош-

кою гербіцид з ґрунтом може переміщуватись з вищих місць на

нижчі, руйнуючи рівномірність його внесення. З цієї ж причини не

613

рекомендується вносити мінеральні добрива перед проведенням

обробітку ґрунту комбінованими знаряддями Високоякісний перед-

посівний обробіток ґрунту - важлива технологічна умова при виро-

щуванні ріпаку та інших дрібнонасінних культур

Застосування мілкого обробітку ґрунту або сівби по стерні

(нульовий обробіток ґрунту) не забезпечує доброго розвитку ко-

реневої системи і рослини ріпаку в цілому Коренева система фор-

мується у верхніх шарах ґрунту Вона швидше реагує на нестачу

вологи, оскільки не засвоює води з глибших шарів ґрунту Знижу-

ється рівень засвоєння елементів живлення

• Удобрення. Науково-обґрунтована система удобрення - го-

ловний чинник формування високоврожайних посівів Серед агро-

заходів вплив добрив на продуктивність рослин досягає 50-60% і

більше Ріпак потребує більшої кількості добрив ніж зернові Най-

більше серед макроелементів ршак засвоює калію (табл 11 7)

Таблиця 11.7 - Засвоєння макроелементів рослинами

ріпаку озимого, кг на 1 т основної і побічної продукції

(орієнтовна кількість за даними з різних джерел)

Са

азот фосфор калій кальцій магній сірка

47-65

22-40

50-80 30-70

7-12

15-30

Орієнтовно 10-30% елементів живлення (залежно від рівня вро-

жайності) ршак може засвоїти з ґрунтових запасів Частину еле-

ментів живлення можна компенсувати внесенням органічних доб-

рив 20-30 т/га Краще гній вносити під попередник Решту потреби

забезпечують мінеральними добривами

Ршак має різну динаміку засвоєння макроелементів впродовж

вегетації Добре розвинені посіви за осінній період споживають 60-

70 кг/га азоту, тоді як озима пшениця використовує восени

20 кг/га азоту Слабкі посіви ріпаку, до 4 листків на рослині, спожи-

вають восени К

|5 25

, з 6-8 листками - N

, з 10-12 листками за

густоти рослин 40 шт/м

- N за густоти 50 шт/м

- ^

Росли-

ни всю кількість калію і 85% азоту акумулюють до фази цвітіння

614

(табл 11 8) Засвоєння інших елементів живлення в цій фазі ста-

новить 60-70%, що свідчить про потребу в фосфорі, магнії, сірці

до кінця вегетації

Насіння ріпаку містять в основному жир та білок Азот (14) і

сірка (8), як головні мінеральні складові білка, мають у живленні

ріпаку найважливіше значення

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетати-

вної маси, високого врожаю насіння Ршак має високу потребу в

азоті Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності

фосфорних і калійних добрив Основним азотним добривом є амі-

ачна селітра

Таблиця 11.8 - Динаміка засвоєння елементів живлення

ріпаком озимим, урожайність 3 т/га, д.р.

Елемент

живлення

За о

пе

сінній

рюд

Початок

росту стебла

Цвітіння

Повна

стиглість

Елемент

живлення

кг/га

60 46

85 165 100 195

15 18 35 42 60

100 120

25 60 75 180 100 240 100 240

15 5

13 65 23 100 36

25 23

36 70 63 100 90

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої

кореневої системи і оптимальної будови розетки ріпаку, кращому

засвоєнню азотних добрив, збільшують стійкість рослин до моро-

зів, підвищують насіннєву продуктивність, зменшують ризик ви-

лягання посівів, прискорюють достигання Із фосфорних добрив

ефективним є суперфосфат, де крім фосфору міститься також каль-

цій та сірка

Калійні добрива сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у

тканинах, що підвищує стійкість до морозів Вуглеводи також під-

вищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки

цьому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення

Вони підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами,

зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000

насінин Ршак відноситься до калієлюбних рослин Із калійних до-

615

брив під ріпак цінною є калімагнезія, де крім калію є значна кіль-

кість магнію.

Мінеральні добрива вносять машинами МВД-900; МВД-05;

Атагопе та ін.

Норма внесення мінеральних добрив залежить від попередни-

ка, родючості ґрунту і програмованого рівня врожайності. Орієн-

товні норми добрив наведено в табл. 11.9. Фосфорні і калійні доб-

рива найкраще внести під оранку, допустимо під культивацію, азотні

добрива вносять навесні. За осінь і зиму фосфор і калій перехо-

дять у доступні форми для рослин. Надмірне азотне живлення в

осінній період погіршує перезимівлю рослин. Пізніше, ніж у фазі 4—

5 листків, застосування азоту збільшує кількість води у тканинах,

перешкоджає нормальному процесу загартування рослин.

Внесення азоту до сівби або восени в підживлення у кількості

30-40 кг/га д.р. доцільне, якщо:

- після попередника в ґрунті лишилося менше ЗО кг/га азоту;

- приорано велику кількість соломи;

- незадовільна структура ґрунту;

- шкідники пошкодили сходи ріпаку;

-до завершення осінньої вегетації ріпак не формує 3-4 листки.

Таблиця 11.9 - Рекомендації щодо внесення мінеральних

добрив під озимий ріпак

Очікувана

врожайність, ц/га

Орієнтовна норма добрив, кг/га д.р.

Очікувана

врожайність, ц/га

20-25

60 90

25-30

120

70 140

30-35

160 80 170

35-40

200 90

200

4045

240

100 220

Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні

дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом.

Нестача азоту навесні призводить до:

- швидшого росту навесні головного пагона;

- зменшення кількості бокових гілок;

616

- більш раннього цвітіння і скорочення його тривалості; .,

- зменшення кількості стручків;

-різкого зниження продуктивності посівів.

Тому перше підживлення азотними добривами (М

) прово-

дять якнайшвидше, найкраще по тало-мерзлому ґрунті. Найкра-

щим добривом для першого підживлення є аміачна селітра. Для

одержання високого врожаю норма внесення азоту повинна на-

ближатися до N Вдруге азот найкраще внести через три тижні

після першого, прив 'язавши його до фази початку росту стебла.

Норма внесення N

до

(табл. 11.10) у вигляді аміачної селітри.

Втретє посіви підживлюють на легких ґрунтах, де можливе

швидке вимивання азоту в глибші шари, або на високоврожайних

(30-40 ц/га) площах. Строк третього внесення азоту - початок

цвітіння - до середини цвітіння. Використовують аміачну селітру

або карбамід. Азот цього підживлення сприяє росту стручків і під-

вищує масу насіння. Для формування 1 т насіння необхідно

внести

ії

5І)бд

Загальна норма азоту

для

одержання

35-40

ц/га

повинна становити приблизно 1Ч

200

Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впро-

довж 2-3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегета-

цію за температури 1-3°С) і в цей період потрібно найбільше азо-

ту. Тому майже 80-90% азоту вноситься в перші два підживлення.

Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту

генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є під-

живлення у фазі цвітіння.

Таблиця 11.10 - Строки і норми підживлення азотними

добривами для одержання 30-40 ц/га насіння

піджив-

лення

Строки внесення

Норма внесення,

кг/га

Інтервал між

внесенням

Рано навесні по тало-

мерзлому грунті

іоо

Початок інтенсивного

росту стебла у висоту

N40-90

через 18-28 днів

після першого

ПІ

Початок цвітіння -

середина цвітіння

N0-40

через 40-50 днів

після першого

617

Можливе позакореневе внесення азоту восени і навесні до

фази бутонізації. Ріпак менш схильний до опіків, ніж зернові. Вико-

ристовують карбамід 12% концентрації, тобто 12 кг карбаміду на

100 л води. Всього вноситься 300 л/га або не більше И, . Прово-

дять два-три обприскування: на початку вегетації, за висоти рос-

лин 10-15 см, у фазі бутонізації. Не рекомендується виконувати

позакореневе підживлення у фазі цвітіння.

У широкій практиці значно менше уваги приділяють таким еле-

ментам живлення, як магній, сірка, кальцій.

При вирощуванні ріпаку важливе значення має забезпечення

магнієм. Щоб одержати 20 ц/га насіння ріпаку, необхідно 14—24 кг

магнію на гектар. Особливо зростає потреба у магнії при форму-

ванні врожайності вище 20 ц/га (рис. 11.1).

Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ - носія енер-

гії в рослинах. Він виконує важливу роль у процесі фотосинтезу,

оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію

СО,. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів,

внаслідок чого формується потужніша коренева система. Підви-

щує вміст олії в насінні. Магній вносять у вигляді магнієвмісних

калійних (калімагнезія) і вапнякових добрив. Магнієві добрива,

зазвичай, вносять під оранку. Використовують такі види добрив

(табл. 11.11). Часто нестача магнію пов'язана з низьким вмістом

фосфору в рослині.

Пошкоджені під час зимівлі рослини ріпаку швидко відроста-

ють при підживленні сірчанокислим магнієм (М§80

). Магній з

М§80

дуже швидко проникає до клітин навіть за низької темпе-

ратури. Він не токсичний для рослин, сприяє засвоєнню інших еле-

ментів живлення.

Ефективним є застосування сірчанокислого магнію (5%-ої кон-

центрації) у баковій суміші з карбамідом (10-12%-ої концентрації)

і мікроелементами. Азот карбаміду покращує проникнення еле-

ментів живлення до рослини; сірчанокислий магній у значній мірі

захищає рослини від опіків карбамідом особливо в суху погоду;

мікроелементи сприяють повнішому засвоєнню азоту, магнію та

сірки. Можливі терміни внесення суміші: навесні після відновлен-

ня вегетації, через 10 днів після відновлення вегетації, у фазі зеле-

них бутонів.

618

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур