ває на врожайність та цукристість коренів, беручи активну участь
у метаболізмі вуглеводів та синтезі матеріалу клітинних стінок.
Нестача бору спричинює сповільнення росту, скручування та в'я-
нення листя. Класичним симптомом є суха гниль листя. Корене-
плоди мають погану лежкість, уражуються кагатною гниллю.
Як борні мікродобрива вносять буру, борну кислоту, борат ма-
гнію і боратовий гранульований суперфосфат. Вносять їх в рядки
під час сівби з розрахунку 0,4-0,6 кг/га бору, або при підживленні.
Марганцеві добрива підвищують урожайність та якість цукро-
вого буряку на чорноземах звичайних і карбонатних, а також на
солонцях. Для передпосівної обробки насіння та позакореневого
підживлення використовують сірчанокислий марганець (250-
300 л/га 0,1% розчину).
Мідні добрива застосовують на торфоболотних ґрунтах. На
дерново-підзолистих, сірих лісових, легких піщаних їх вносять один
раз у п'ять років. Для позакореневого підживлення використовують
розчин сірчанокислої міді, з нормою внесення 0,3-0,6 кг/га д.р.).
Цинкові добрива підвищують урожай і цукристість на чорно-
земах з невеликим вмістом цинку. У формі сірчанокислого цинку
його застосовують для обробки насіння (50-70 г/т), вносять у ря-
дки при сівбі і під час позакореневого підживлення (0,1% розчин).
Молібденові добрива потребують рослини на ґрунтах з кислою
реакцією-дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзо-
лених та вилугуваних. Вносять тоді ж як і цинкові, використовуючи
молібденовокислий амоній, молібдат натрію та відходи промисло-
вості. Для обробки використовують 25-50 г молібдену на 1 ц насін-
ня, а при обприскуванні - 0,1 % розчин молібденовокислого амонію.
Кобальтові мікродобрива ефективні на дерново-підзолистих,
піщаних сірих лісових, чорноземах вилугованих та інших ґрунтах,
що бідні на рухомий кобальт. Застосовують його при обробці на-
сіння (40-70 грам кобальту на 100 кг насіння) та для позакореневих
підживлень (0,1 % розчин сірчанокислого кобальту).
Високоефективними є мікродобрива (Кристалони) на хелат-
ній основі. Вони водорозчинні, мають цілеспрямовано збалансо-
ване співвідношення біогенних елементів для потреб певної куль-
тури і відповідних фаз росту і розвитку. Коефіцієнт використання
мікроелементів 80-95%, що в десятки разів більше ніж з мінера-
530