Лібанова Е.М. (ред.). Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

231

залучати молодь у творчі, наукові та спортивні об’єднання, до •

інноваційних міжнародних проектів у сфері освіти, науки, культури

тощо;

популяризувати та пропагувати успіхи української молоді у•

світовому співтоваристві.

Для реалізації пріоритетного напряму – сприяння ініціативі та

активності молоді – необхідно сконцентрувати зусилля на:

розвитку та поширенні ефективних моделей і форм участі•

молоді

в управлінні громадським життям, моделей і програм під-

готовки лідерів молоді;

залученні молоді до участі в суспільно-політичному житті, до •

діяльності органів самоврядування в різних сферах життя сус-

пільства, до роботи у виконавчих і представницьких органах

влади, до проектної, управлінськіої, дослідницької діяльності;

популяризації ідей участі молоді суспільно-політичному житті•

країни тощо

Основними заходами за рештою напрямів мають бути:

інформаційна допомога з усього спектру питань життя молоді•

в суспільстві (здоров’я, освіта, праця, кар’єра, суспільне й особисте

життя, сім’я, житло, дозвілля, спорт, життя молоді в інших країнах

тощо);

активізація участі молоді у розробці та впровадженні іннова-•

ційних проектів і програм

;

розробка спеціальних проектів, що надають рівні можливості •

молоді, яка проживає в містах та у сільській місцевості, щодо

пошуку, застосування й поширення актуальної інформації;

пропаганда участі у міжнародних інформаційних молодіжних •

проектах, спрямованих на взаємодоповнення цінностей україн-

ської та світової культури.

Підтримка молодіжних громадських об’єднань і організацій.

Підтримка суспільно-політичної

діяльності молоді, молодіжних і

дитячих громадських об’єднань передбачає:

створення економічних і організаційних умов для розвитку •

232

молодіжних об’єднань, рухів та суспільно значущих ініціатив і

програм;

сприяння організації молодіжних добровольчих центрів, фор-•

муванню молодіжних програм, більш широке висвітлення їхньої

діяльності у засобах масової інформації;

подальше вдосконалення інформаційного, науково-методич-•

ного, кадрового забезпечення діяльності молодіжних і дитячих

громадських об’єднань;

залучення молодіжних об’єднань до обговорення проектів

•

нормативно-правових актів з питань реалізації законних прав та

інтересів молоді тощо.

Цей напрям охоплює систему заходів щодо державної підтри-

мки ініціатив молодіжних суспільних об’єднань, суспільно-корисної

діяльності молодих громадян. Його реалізація вимагає:

розробки та реалізації заходів із інформаційного, науково-•

методичного забезпечення діяльності молодіжних громадських

об’єднань;

активізації підтримки

ініціатив молодіжних і дитячих громад-•

ських об’єднань, суспільно корисної діяльності молодих громадян,

створення умов для реалізації творчої активності, потенціалу мо-

лодих громадян у всіх сферах громадського життя;

стимулювання заходів щодо підтримки суспільних ініціатив із •

залучення молоді до консультативної діяльності органів законо-

давчої та виконавчої влади в реалізації державної

молодіжної

політики тощо.

Основна увага держави має бути спрямована на молоді сім’ї,

оскільки саме в сім’ї відбувається первинна соціалізації наступного

покоління. Практика показує, що сім’ї створюються в молодому віці,

який характеризується становленням світоглядних позицій і ціннісних

орієнтирів молоді, у тому числі орієнтирів на стійку та благополучну

сім’ю, на

відповідальне батьківство та цінності сімейного життя.

Житлова політика. Незважаючи на модернізацію та реформу-

вання житлово-комунального господарства в Україні, проблеми,

233

спричинені старінням житлового фонду, нерозвиненістю форм най-

мання житла тощо, провокують зростання цін на житло й орендної

плати за нього. Значна частина молодих сімей тією чи іншою мірою

потребує поліпшення житлових умов, водночас придбання житла за

нині існуючими цінами, що демонстрували до кризи тенденцію до

постійного зростання, для більшості молодих сімей – нездійсненне

завдання. З метою реалізації цього напряму необхідним є:

забезпечення молодих сімей з низьким рівнем матеріального •

добробуту тимчасовим соціальним житлом;

розробка ефективного механізму співфінансування та пільгового •

кредитування житлового будівництва з метою задоволення потреб

сімей, які знаходяться в активній репродуктивній фазі;

удосконалення надання довгострокових пільгових кредитів на •

будівництво житла;

надання часткової

компенсації відсотків кредитів комерційних •

банків на будівництво або реконструкцію та придбання житла мо-

лодим сім’ям та одиноким молодим громадянам;

розвиток системи молодіжних житлових комплексів та моло-•

діжних житлово-будівельних кооперативів;

надання довгострокових пільгових кредитів на придбання•

житла на вторинному ринку;

виділення земельних ділянок з метою побудови житла для

молоді.•

Сімейна політика. У сфері молодіжної сімейної політики акту-

альними будуть наступні рекомендації. Україна насамперед потребує

стабільної, послідовної стратегії реалізації сімейної політики: крім

прямого сприяння за умови належного інформаційного забезпе-

чення це справлятиме значний психологічний ефект. Молода сім’я, що

виховує двох-трьох дітей, повинна одержати з боку держави режим

найбільшого сприяння як найпривабливіша у соціальному та мораль-

ному сенсі складова суспільства. Ефективна державна політика щодо

молодих сімей, у тому числі багатодітних, це інвестиції в людський

капітал нинішніх і майбутніх поколінь.

У сфері фінансового сприяння сім’ ям з дітьми пропонуються

234

наступні моменти:

перенесення акценту з гранту при народженні дитини на тривалі •

щомісячні виплати;

перебудова системи виплат з універсальної у більш індиві-•

дуально-спрямовану, прив’язану до матеріального становища ро-

дини з дітьми та реальних їх потреб;

диференціація щомісячних виплат за черговістю народження •

дитини;

виплата щомісячної допомоги, починаючи з другої

народженої •

дитини, зі значним зростанням при народженні третьої дитини,

водночас можливо без зростання при наступних черговостях;

зміщення початку здійснення виплат по догляду за дитиною на •

момент завершення виплат гранту при народженні;

запровадження практики здійснення відносно незначних од-•

норазових виплат в період найбільшої потреби для сімей з дітьми

(наприклад, перед

початком навчального року);

соціальний моніторинг з метою визначення сімей, які реально •

потребують допомоги та надання матеріальної чи соціальної

допомоги необхідного розміру;

розширення переліку податкових пільг, що надаються сім’ям з •

дітьми; поширення надання податкових кредитів;

відновлення практики встановлення знижок на товари та пос-•

луги для дітей, або безкоштовного надання

деяких видів дитячих

та послуг для певних категорій сімей (за взірцем практики, яка

діяла у колишньому СРСР).

У сфері поєднання зайнятості з народженням та вихованням

дитини рекомендовано:

збільшення гнучкості відпустки по догляду за рахунок розши-•

рення можливостей щодо можливостей оформлення її відносно

невеликими блоками;

запровадження кількаденних відпусток для батька у дні,

набли-•

жені до народження дитини;

розвиток системи дошкільних закладів, зростання кількості•

235

місць у них;

запровадження гнучкого режиму перебування дітей у дошкіль-•

них закладах;

збільшення впливу недержавних структур у частині підтримки •

сфери соціальних послуг по догляду за дітьми;

розвиток сфери індивідуального догляду за дітьми;•

часткова компенсація витрат сім’ї у випадку використання•

найманого доглядальника (няньки).

Слід особливо підкреслити важливу роль послідовності

сімейної

політики. Ініціативи щодо сприяння народжуваності не матимуть

успіху без стабілізації соціально-економічної ситуації, зростання рівня

життя населення, вирішення багатьох інших проблем, що створю-

ють перепони для народження й виховання на належному рівні необ-

хідної для сім’ї та суспільства кількості дітей. Житлова проблема,

низький рівень доходів населення, корупція в освіті,

охороні здоров’я

та у багатьох державних органах, популізм при виробленні стра-

тегій реформ тощо – це далеко не повний перелік обставин, що

наразі негативно впливають на дітородну активність населення в

Україні.

Покращання репродуктивного здоров’я молодого покоління.

Нагальним завданням є покращання репродуктивного здоров’я потен-

ційних матерів і батьків. Також важливим

є більш повне використання

сучасних медичних технологій лікування безпліддя, зростання якості

медичних послуг, що надаються вагітним жінкам, тощо. Молода сім’я

з моменту початку свого існування повинна перебувати під пильним

наглядом центрів сімейної медицини (сімейних лікарів) або у випадку

виявлення патології – центрів репродуктивного здоров’я. Необхідним

є створення системи сімейних лікарів,

основними функціями яких є

не тільки лікування всіх членів сім’ї, а й профілактика захворювань та

пропагування здорового способу життя. Основними заходами щодо

покращання репродуктивного здоров’я молодого покоління мають

бути:

розвиток служби планування сім’ї, охорона репродуктивного •

236

здоров’я сім’ї та надання соціальної-психологічної допомоги у

вихованні дітей;

теоретична підготовка учнів шкіл з питань підготовки до бать-•

ківства, введення обов’язкових відповідних дисциплін; формування

шляхом створення інформаційних, освітніх програм відповідаль-

ного ставлення до створення сім’ї та батьківських обов’язків на всіх

етапах формування особистості;

поширення соціальної

реклами щодо формування здорового •

способу життя в засобах масової інформації;

пропаганда медичних знань із планування сім’ї та сучасних•

методів контрацепції тощо.

В умовах модернізації суспільства та зростаючих вимог до люд-

ського капіталу державна молодіжна політика повинна стати інстру-

ментом розвитку й перетворення країни. Це потребує від усіх учас-

ників

процесу соціального становлення молоді розробки та послі-

довної реалізації підходів, орієнтованих на залучення молоді до

вирішення власних проблем і загальнонаціональних завдань.

Запропонована система пріоритетних напрямів державної мо-

лодіжної політики забезпечить поліпшення становища молоді, збіль-

шення її внеску в конкурентоспроможність країни та водночас ком-

пенсує й мінімізує наслідки помилок, що властиві молодим

людям.

237

ВИСНОВКИ

Проблеми молоді хвилювали людство в усі часи. Існує тісний

зв’язок між станом суспільства, перспективами його розвитку та став-

ленням соціуму до своїх молодих поколінь, їх стартовими можливо-

стями. Становище молоді, її якісні характеристики, ціннісні орієнтації

та життєві плани – це те дзеркало, в якому будь-яке суспільство

може побачити своє майбутнє.

Молодь

є специфічною соціально-демографічною спільнотою,

суттєві характеристики і риси якої знаходяться, на відміну від

представників старших поколінь, у процесі становлення. Чисельність

молодих людей віком 15–34 роки у нашій країні становить понад

13,6 млн.осіб, при цьому протягом поточного десятиріччя вона змен-

шилася майже на 2%. Темпи зниження чисельності молоді посту-

палися таким для інших

вікових контингентів населення, унаслідок

чого частка молодіжного контингенту у загальній чисельності насе-

лення за цей період незначно підвищилась. Однак розроблений у

кількох варіантах демографічний прогноз свідчить, що надалі, при-

наймні у середньостроковій перспективі, на тлі прогресуючого

старіння населення України частка молоді у його складі буде

знижуватись.

Оскільки позиція та діяльність молоді нині

й у недалекому

майбутньому є умовою виживання суспільства, його перспективою,

у представленому дослідженні автори намагалися всебічно висвіт-

лити характеристики молодіжного контингенту і розкрити специфіч-

ні молодіжні проблеми у різних сферах життєдіяльності: шлюбно-

сімейній, дітородній, освітній, соціально-трудовій.

Матримоніальна поведінка української молоді, її погляди на

шлюб і сім’ю, форми шлюбу та

гендерні відносини в сім’ї є тради-

ційнішими, ніж іноді прийнято вважати. Молодь України у своїй біль-

шості налаштована на подружнє життя, створення власної сім’ї,

народження дітей, хоча моделі шлюбних стосунків, погляди на

форми шлюбу та бажану кількість дітей у родині доволі різноманітні.

238

Традиційні сімейні цінності – кохання, сім’я, діти – є дуже важливи ми

для молодих людей, однак сімейні орієнтації в них поєднуються з

бажанням професійної самореалізації, прагненням до матеріального

добробуту та економічної незалежності. Рівень шлюбності молодих

людей в Україні вищий, ніж у їх ровесників у більшості країн

Європи. Головними мотивами укладання шлюбу для української

молоді

наразі є кохання, бажання мати поряд близьку людину. Разом

з тим і розірвання шлюбу (розлучення) серед молоді та подальше

укладання нового шлюбу є доволі поширеними явищами в Україні.

Окрім того, виділяється група молодих людей, які не перебувають у

шлюбі та не планують його у майбутньому, і їх частка є доволі відчут

ною, що сигналізує про можливі несприятливі зміни у перебігу процесу

шлюбності в країні у найближчій перспективі.

В Україні основною формою шлюбного партнерства залиша-

ється традиційний зареєстрований шлюб – більша частина молоді про-

живає саме у такому шлюбі або планує його у майбутньому. Разом

з тим, набуло поширення сексуальне партнерство як етап

пошуку

шлюбного партнера і шлюбне партнерство (незареєстрований шлюб)

як випробувальний етап перед офіційним шлюбом, реєстрацію ж

шлюбу молодь відкладає до завершення певного періоду (навчання,

працевлаштування, досягнення бажаного рівня матеріального добро-

буту тощо) та при цьому вважає, що народити дитину краще у

зареєстрованому шлюбі.

Самостійне проживання неодружених/незаміжніх молодих лю-

дей поза

сім’єю батьків чи родичів, яке набуло поширення у багатьох

країнах, не є типовим для сучасної України. Більше того, значна частина

молоді, яка вже перебуває у шлюбі (за даними дослідження «Молодь

України, 2010» – кожен третій), мешкає разом з батьками одного із

членів подружжя. Однак для більшості молодих подружніх пар прожи-

вання разом

із батьками є вимушеним. Процес відокремлення моло-

дих сімей від родин батьків гальмується невирішеністю житлової

проблеми, неможливістю придбання чи оренди житла для більшості

молодих людей. Як свідчать результати обстеження, сучасна молодь

239

воліла б проживати окремо від батьків, але недалеко від них, підтри-

муючи сімейні зв’язки.

На тлі загальної активізації процесу дітонародження в Україні з

початку поточного десятиріччя жінки різних вікових груп долучаються

до дітородної діяльності неоднаковою мірою. Серед молодих жінок

можна виділити дві групи, які мають істотні відмінності щодо динаміки

характеристик

народжуваності: юні жінки віком 15–24 роки та жінки

у віці 25–34 роки. Жінки молодшого дітородного віку вирізняються

повільними темпами зростання інтенсивності народжуваності про-

тягом 2002–2008 рр. та її зниженням у 2009 р. У жінок віком 25–34

роки рівень народжуваності у поточному десятиріччі доволі швидко

підвищувався, що зумовило збільшення їх внеску у сумарну народжу-

ваність, тоді

як внесок жінок віком 15–24 роки, навпаки, зменшився.

У 2009 р. порівняно з 2008 р. саме скорочення інтенсивності діто-

народження у 15–24-річних жінок спричинило зменшення кілько-

сті дітей, народжених усіма моло дими жінками, хоча протягом

2002–2008 рр. саме молодь забезпечувала до 90% загального при-

росту чисельності новонароджених. Як результати обстеження

«Молодь України», так і матеріали поточної

статистики свідчать,

що у сільській місцевості жінки раніше починають дітонародження,

вирізняються більшою дітністю, у них спостерігаються менші інтер-

генетичні інтервали.

Найпопулярнішою відповіддю молодих людей на запитання,

що стосуються їх дітородних орієнтацій (щодо ідеальної, бажаної та

запланованої кількості дітей), є відповідь «дві дитини». Однак частка

респондентів, які вважають, що дводітна сім’я

є ідеальною, значно

перевищує ту частку опитаних, які бажали б за наявності необхідних

умов мати двох дітей; останніх, у свою чергу, більше ніж тих опитаних,

котрі планують за реальних обставин народити дві дитини. Водночас

нині, порівняно з результатами соціально-демографічних опитувань

попередніх років, зросла частка респондентів, зорієнтованих на

народження і виховання

лише однієї дитини. Більше третини усіх

молодих респондентів повідомили про намір народити дитину у най-

240

ближчі три роки. На дітородні плани впливає самооцінка респон-

дентами стану власного здоров’я: особи, які гірше оцінюють стан свого

здоров’я, планують у середньому мати менше дітей, аніж ті, які вва-

жають себе здоровими.

Незважаючи на поступову трансформацію соціальних ролей

чоловіка і жінки у сім’ї та суспільстві, у молодіжному

середовищі

все ще поширені погляди на чоловіка як на основного годувальника

сім’ї. У зв’язку з цим саме положення теорії соціального очікування

найкраще пояснюють ту обставину, що чоловікам, які на момент

обстеження не працювали і не навчалися, притаманна найменша се-

редня запланована кількість дітей, а жінки, які не працювали і

не нав-

чалися, вирізняються орієнтацією на більшу (порівняно з іншими

жінками) кількість дітей.

Готовність до материнства / батьківства, на думку респондентів,

насамперед визначається станом здоров’я майбутніх батьків, їх

любов’ю до дітей, бажанням піклуватися про них, наявністю житлових

умов та стабільністю доходів. Більше половини опитаних вказали на

ці фактори як дуже

важливі при прийнятті рішення про народження

дитини.

Хоча здоров’я у системі цінностей молоді номінально посідає

доволі високе місце, у повсякденному житті цінність здоров’я не зна-

ходить втілення у нормах поведінки. Часто молоді люди не усвідом-

люють, що ведуть нездоровий спосіб життя, навіть якщо вони курять

і систематично вживають алкогольні

напої. Крім суто особистісних

уподобань і поведінки у повсякденному житті, на стан здоров’я молоді

впливає низка інших чинників, а саме: рівень матеріального добро-

буту, умови праці, житлові умови, особливості екологічної ситуації,

доступність якісного медичного обслуговування. Серед ризиків

для здоров’я, зокрема репродуктивного, у молодому віці найбільш

поширеними є вживання алкоголю

і наркотиків, тютюнопаління та

надмірна вага й ожиріння, ризикована сексуальна поведінка, нехтування

правилами безпеки. Внаслідок агресивної реклами пива і тютюну,

цільовою групою якої є молодь, поширення цих шкідливих елементів