Лібанова Е.М. (ред.). Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

161

наявні труднощі пошуку роботи за спеціальністю. Водночас один із

кожних дев’яти респондентів, які наразі здобувають професійну освіту,

зізнався, що не збирається працювати за опанованою спеціальністю

(його/її цікавить отримання вищої освіти як такої, а працювати він/вона

має намір в іншій сфері); ще один з кожних чотирнадцяти опитаних

не визначився

стосовно подальших професійних планів або не зміг

дати відповідь на питання про те, чи збирається він/вона працювати за

спеціальністю.

Більш детально ситуацію щодо зайнятості та працевлаштування

молоді в Україні, її становища на ринку праці, реалізації працюючою

молоддю набутих знань та професійних навичок буде розглянуто у

підрозділі 4.2 монографії.

4.2. Економічна активність молоді та її

становище на ринку праці в Україні

Соціально-економічний потенціал країни наразі і на майбутнє

безпосередньо залежить від трудової активності молоді, для якої

участь в економічній діяльності є, у свою чергу, значущим фактором

соціокультурного та професійного становлення. Ринкова економіка, з

одного боку, значно розширила межі прикладання сил та здібностей

молоді у сфері праці, з іншого – зумовила ослаблення державної

під-

тримки молоді у соціально-трудовій сфері, похитнула старі інституціо-

нальні основи трудової соціалізації молоді за несформованості нових.

Аналіз сучасних проблем формування й реалізації трудового

потенціалу молоді, ситуації у молодіжному секторі українського ринку

праці, особливостей мотивації економічної активності молодих людей,

інших поведінкових аспектів їх життєдіяльності, пов’язаних із трудо-

вою

сферою, має стати дієвою основою для розробки ефективної

державної молодіжної політики у цій царині.

Для молодих людей в Україні традиційно характерні доволі

високі трудові орієнтації. За трансформаційний період у країні мало

162

місце значне урізноманітнення сфер та форм зайнятості молоді, що

посилило для неї значущість професійної підготовки, стало стимулом

для підвищення особистої конкурентоспроможності на ринку праці.

Наразі в Україні налічується майже 8,6 млн. економічно активних

молодих осіб віком від 15 до 35 років, що становить близько 39%

усього економічно активного населення країни (у віці 15–70 років).

Чисельність економічно

активної молоді у 2009 р. залишилася не-

змінною щодо 2000 р., однак порівняно з останнім докризовим (2008)

роком вона скоротилась більше ніж на 2,5%. Рівень економічної актив-

ності молоді закономірно є найвищим для осіб 30–34 років, найниж-

чий же фіксується для 15–24-річних, левова частка яких продов-

жує навчатися. Аналізований показник для старшої молодіжної віко-

вої групи

наближається до свого максимально можливого значення

(рис. 4.14), оскільки молодь у цьому віці вже здобула професійну освіту

й активно включилась в економічну діяльність.

Рис. 4.14.

Рівні економічної активності та зайнятості молоді в Україні за віковими

групами у 2000, 2005 та 2007-2009 рр.

Джерело: Економічна активність населення у 2009 р./Статистичний збірник. – К.:Держкомстат України,

2010. - С.117,119.

Водночас слід відмітити, що у динаміці рівень економічної актив-

ності молоді у вікових групах 25–29 та 30–34 роки в Україні у цілому

за поточне десятиріччя дещо знизився, а у молодших вікових групах –

163

радше стабілізувався.

У межах досліджуваного десятиріччя мала місце різноспрямо-

ваність тенденцій економічної активності серед молоді. Так, після

максимально високого рівня активності в 2000 р. до 2005 р. повільно,

але неухильно знижувалися показники економічної активності молоді,

яка завершила свою освіту, – осіб 25–29 і 30–34 років, що ймовірно було

пов'язано із загальною проблемною ситуацією на ринку

праці України,

незадовільною заробітною платою та небажанням частини молоді

працювати у таких умовах. З 2006-2007 рр. рівні економічної актив-

ності в цих групах почали повільно зростати. Дещо інша картина

спостерігалась у молодшій віковій групі молоді. Після певного спаду

економічної активності в 2000–2003 рр., мало місце її зростання у

2004-2008 рр.

У поточному десятиріччі

відбулося певне підвищення рівня зай-

нятості молоді усіх вікових груп: вельми повільне на початку даного

періоду, воно прискорилося у другій третині десятиріччя і тривало

аж до 2008 р. включно, доки не було перерване розгортанням фінан-

сово-економічної кризи (див. рис. 4.14). За підсумками 2009 р. у країні

було понад 7,5 млн.осіб зайнятої молоді, що

становило дещо більше

37% усього зайнятого населення віком 15–70 років.

Динаміка рівня та масштабів молодіжної зайнятості безпосе-

редньо пов’язана і з особливостями демографічної ситуації. Так, вже

наразі та принаймні протягом найближчого десятиліття в Україні

чисельність тих, хто вступає до працездатного віку, буде меншою за

чисельність осіб, які виходять із нього, що у

цілому формує ситуацію,

сприятливу для забезпечення високого рівня зайнятості молоді.

Скорочення рівня безробіття молоді у поточному десятиріччі

також тривало до 2008 р. і у групах від 25 до 35 років воно відбувалося

більш інтенсивно, ніж, скажімо, у старшого населення, при цьому

молодь (зокрема, це стосується наймолодших вікових груп) на тлі

всього економічно активного населення

має вищий рівень безробіття

(рис. 4.15).

164

Рис.4.15.

Рівень безробіття молоді за віковими групами та населення

у працездатному віці в Україні у 2000-2009 рр.

Джерело:дані Держкомстату

Для тих, кому менше 25 років, така ситуація здебільшого зу-

мовлюється проблемами пошуку першого робочого місця (часто без

попереднього досвіду роботи), адже значна частка безробітної мо-

лоді – це непрацевлаштовані після закінчення навчальних закладів

(включаючи ВНЗ). Одним із найбільш небажаних наслідків молодіж-

ного безробіття є зниження трудової мотивації, затримка форму-

вання способу

життя працюючої людини у тих молодих людей, чиє

трудове життя починається з безробіття. Принагідно зазначимо, що

рівень зайнятості молоді віком 15–24 роки в Україні наразі незначно

(станом на 2009 р. – на 0,7 в. п.) нижчий, ніж у країнах Євросоюзу, при

цьому й показник безробіття також менший у середньому на 2 в. п.

Старші групи

молоді в Україні зазвичай більш впевнено почува-

ються на ринку праці, однак тут подеколи як додаткові фактори

збереження дещо підвищеного рівня безробіття виступають особли-

вості трудової мотивації, зокрема прагнення займати ті або інші

робочі місця, вимоги до змісту та умов праці тощо. У більш

старших вікових групах вагомими причинами безробіття є звіль

нення за власним бажанням та вивільнення з економічних причин.

165

Слід зазначити також, що саме молодь останніми роками становить

понад половину незайнятих осіб, які направлялися державною службою

зайнятості на професійне навчання та перепідготовку. Це поясню-

ється, з одного боку, відсутністю достатньої кваліфікації у молодих

людей, а з іншого – їх готовністю і здатністю оволодівати новими,

конкурентоспроможними професіями та спеціальностями.

У цілому ж

молодь найбільш здатна до сприйняття нових ідей і є

найкращим провідником інноваційних перетворень, а отже, зниження

рівня молодіжного безробіття має особливо важливе значення для

забезпечення інноваційного розвитку країни.

У кризових умовах показники молодіжного безробіття в Україні

найбільш істотно зросли у групах 25–29-річних та 30–34-річних осіб.

Усього ж чисельність безробітної молоді

у 2009 р. становила дещо

більше 1 млн. осіб або майже 54% від загальної кількості безробітних.

Згідно з результатами обстежень з питань економічної актив-

ності населення, рівень безробіття економічно активних юнаків та

молодих чоловіків наразі дещо вищий за жіночий, а показник безро-

біття для міської молоді – порівняно із сільською (рис. 4.16).

Рис. 4.16.

Рівень безробіття окремих вікових груп молоді в Україні у 2009 р.

за статтю і типом поселення

Джерело: Економічна активність населення у 2009 р./ Стат. збірник. – К.:Держкомстат України, 2010 р.-

С.121.

166

Низка молодіжних проблем, що стосуються економічної діяль-

ності, лежать у площині надмірного розриву в умовах життя і праці між

міськими поселеннями і сільською місцевістю в Україні. Так, з необхід-

ністю підвищення освітнього рівня молодих селян і проблемою

вибуття більш освіченої молоді із сільської місцевості тісно пов’язане

питання встановлення адекватного взаємозв’

язку освіти зі сферою

праці, зокрема підвищення ефективності використання професійної

освіти сільської молоді, яка наразі має вкрай обмежені можливості

працевлаштування внаслідок недостатньої кількості робочих місць,

стикається з відсутністю вибору форм та видів діяльності. Хоча тради-

ційно рівень безробіття сільської молоді нижчий, ніж у містах, однак

пояснюється це тим, що сільська молодь

найбільшою мірою залучена

до неформальної зайнятості в особистих селянських господарствах

(ОСГ), знайти ж роботу у сільській місцевості поза межами особистого

селянського господарства доволі складно. У цілому ж рівень участі

сільської молоді у неформальному секторі економіки у 2009 р. стано-

вив: серед 15–24-річних – 54,4%, для осіб віком 25–29 років – 38,9%,

віком 30–34 роки – 37,9%; для городян же

цей показник дорівнював

14,3%, 11,1% та 10,1% відповідно.

Водночас саме для молоді питання якості зайнятості набуває

принципового характеру, оскільки їй притаманні у цілому підвищені

запити–вимоги щодо рівня оплати найманої праці, характеру профе-

сійної зайнятості, умов праці тощо. Слід визнати, що частина україн-

ської молоді подеколи вирізняється наявністю непомірних амбіцій,

які, на жаль,

не підкріплюються ні достатнім освітньо-професійним

рівнем, ні досвідом роботи. Нерідко молоді люди обирають роботу

навіть не за зацікавленістю, а лише за розміром заробітної плати,

при цьому подеколи бажають усього й одразу: гарну посаду й високу

заробітну плату, через що вимоги роботодавців та молодих фахівців

часто не збігаються. До того ж через

ослаблення ціннісно-етичної

основи праці та неефективність інституціональних засад трудової

соціалізації молоді у сучасних умовах вибір сфери діяльності молоддю

часто не лише не відповідає набутій спеціальності, але й подеколи

167

виходить за межі правових норм.

Очевидним є зв’язок між якістю зайнятості молоді та рівнем її

освіти. Тій частині молоді, яка не має спеціальної професійної підго-

товки (а таких, природно, найбільше у наймолодших вікових групах),

український ринок праці може запропонувати переважно некваліфі-

ковану роботу. А відтак, найбільша частка зайнятих у найпростіших

професіях – це особи з загальною середньою освітою, серед яких

(поряд із літніми особами, що часто підробляють на пенсії) якнай-

більше саме молоді у віці до 20–25 років.

Багато молоді без професійної освіти зайнято у неформальному

секторі економіки (зокрема, серед тих, хто працює в ОСГ). У цілому

ж у складі зайнятої молоді

підвищеною часткою молодих людей без

вищої освіти характеризується статусна група самозайнятих осіб, а

найбільш освіченими на загальному тлі є молоді підприємці-роботодавці

(рис. 4.17). Особам з професійною освітою (зокрема, вищою) все ж

простіше знайти і прийнятну роботу за наймом, оскільки попит на

кваліфікованих спеціалістів доволі високий. Щоправда, у ряді випадків

вони працюють

не за спеціальністю, але все ж таки знаходять роботу.

Рис. 4.17.

Розподіл молоді з різним статусом зайнятості за рівнем освіти

в Україні у 2009 р.

Джерело: розрахунки фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України

за даними обстежень з питань економічної активності населення

Результати опитування (у рамках обстеження «Молодь України»)

працюючої частини молоді з питань, які стосуються характеру її про-

168

фесійної зайнятості, свідчать, що зрештою за фахом, первинно набутим

у навчальному закладі, працює лише трохи менше половини молодих

людей (рис. 4.18). Дещо менше 2/5 працюючих молодих респондентів

із різних причин працюють не за набутою у ВНЗ або ПТНЗ спеціаль-

ністю, а кожен десятий отримав іншу/нову спеціальність та працює за

нею.

Рис. 4.18.

Розподіл працюючої молоді за характером професійної зайнятості, %

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Підтвердженням того, що в Україні наразі не існує ефективного

механізму, який забезпечував би перехід від освіти до зайнятості,

слугують отримані результати дослідження причин, через які зайнята

молодь працює не за набутою у навчальному закладі спеціальністю.

Найбільша частка респондентів (двоє з кожних п’яти) при визначенні

таких причин послалася саме на дефіцит

робочих місць за фахом

(рис. 4.19). Крім того, достатньо вагомим чинником неефективного

використання трудового потенціалу молоді у цьому аспекті є надто

низькі стандарти оплати праці у цілому та за рядом спеціальностей

зокрема, адже на фінансову неперспективність роботи за фахом

послалась майже 1/5 частина респондентів. Разом з тим, така сама час-

тка опитаних заявила

про зміну особистих уподобань та професійних

планів як причину роботи не за спеціальністю, майже кожен дванад-

цятий виявив, що робота за фахом є нетворчою або нецікавою тощо.

169

Рис. 4.19.

Розподіл молоді за причинами, через які вона працює не за

спеціальністю, (% до загальної кількості цієї групи респондентів)

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Сучасна українська молодь ― це здебільшого особи, освітньо-

професійний шлях та економічна біографія яких розгортались у

ринковий період суспільно-економічного розвитку країни, тож вони

характеризуються більш високим ступенем залученості у ринкові від-

носини та інтеграції у нову соціально-економічну структуру суспільства.

Традиційно вважається, що молодь більш схильна до ризику, пов’яза

ного з самостійною зайнятістю або підприємницькою діяльністю, їй

зазвичай притаманна готовність до зміни місця роботи і навіть харак-

теру діяльності, до освоєння нової або більш складної роботи.

Загальновизнаною є престижність підприємницької діяльності у моло-

діжному середовищі, а судження про підвищену схильність молоді

до організації власного бізнесу – чи не найбільш популярним.

Результати

опитування «Молодь України» дають змогу судити

про поширеність активного прагнення української молоді до підприєм-

ництва як власного життєвого і професійного вибору (рис. 4.20).

170

Рис. 4.20.

Розподіл опитаних за варіантами відповіді на запитання

щодо бажання стати підприємцем, відкрити власну справу, %

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Як бачимо, підприємництво вже стало або має стати реальним

життєвим вибором одного з кожних дев’яти опитаних представників

української молоді. Найбільшою ж серед опитаних є частка респон-

дентів (2/5), які декларують своє бажання стати підприємцем, мати

власну справу, однак вважають, що здійсненню цього бажання зава-

жають різні обставини. Майже так само значущою

є група молоді,

яка не висловила бажання займатися підприємницькою діяльністю,

а ще 9% не визначилися зі своїм вибором з цього питання.

Слід зазначити, що частка молодих чоловіків, які займаються під-

приємництвом або заявили про свій намір стати підприємцем у май-

бутньому, вища, аніж відповідна частка серед їх ровесниць–жінок. Ці-

каво також

, що з віком респондентів збільшується як частка підпри-

ємців серед них, так і частка тих, хто декларує своє небажання зай-

матися підприємницькою діяльністю, відкривати власну справу.

У ході дослідження також було здійснено спробу визначити ті

насуттєвіші перепони, які, на думку молоді, стоять на заваді органі-

зації та розвитку власного бізнесу

в Україні. Серед них молоді люди

особливо виділили: відсутність первинного капіталу, необхідного для

відкриття власної справи; складну й нестабільну економічну та політичну

ситуацію в країні; високі податки; меншою мірою – бюрократичні